Рішення

від 19.09.2024 по справі 914/466/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2024 Справа № 914/466/23(914/2942/23)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

позивача-1:ОСОБА_1 позивача-2:Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED)до відповідача-1:Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Південний»до відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю «Санолта корм»до відповідача-3:Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттолло гранум»до відповідача-4:Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»до відповідача-5:Товариства з обмеженою відповідальністю «Озірки»третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дімітрова Тетяна Андріївнатретя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферко»третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт»третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд»третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімонова Ольга Юріївнатретя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Людмила Іванівнапро:визнання недійсними договорів іпотеки від 03.12.2020 р. реєстраційний № 1152 та від 19.04.2023 р. реєстраційний № 1026; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.02.2023 р. реєстраційний № 406; витребування майнав межах справи:№ 914/466/23про банкрутство:Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інте-рнейшнл»Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Андріюк В. М.

Представники:

Позивача-1:Дробот Д. М. представникПозивача-2:Дудяк Р. А. адвокатВідповідача-1:Андебура А. І. адвокат; Колісник А. О. адвокатВідповідача-2:Дяченко В. С. адвокатВідповідача-3:Суворова Ю. І. адвокат; Герасимчук Н. А. адвокатВідповідача-4:не з`явивсяВідповідача-5:Галадій А. М. адвокатТретьої особи-1:не з`явивсяТретьої особи-2:Столярчук І. В. адвокатТретьої особи-3:Мельниченко А. В. адвокатТретьої особи-4:не з`явивсяТретьої особи-5:не з`явивсяТретьої особи-6:не з`явився

03.10.2023 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 3159 від ОСОБА_1 (позивач-1) та Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) (позивач-2) надійшла позовна заява до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Південний», до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Санолта корм», до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттолло гранум», до відповідача-4 Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл», до відповідача-5 Товариства з обмеженою відповідальністю «Озірки» про визнання недійсним договору іпотеки від 03.12.2020 р. реєстраційний № 1152; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.02.2023 р. реєстраційний № 406; витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттолло гранум» (відповідача-3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (відповідача-4) нерухомого майна; визнання недійсним договору іпотеки від 19.04.2023 р. реєстраційний № 1026.

Ухвалою суду від 06.10.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 914/466/23(914/2942/23); ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в межах справи № 914/466/23 про банкрутство ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; залучено до участі у справі приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрову Т. А., ТзОВ «Ферко», ТзОВ «Вторметекспорт», ТзОВ «Металзюкрайн Корп Лтд» як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 (ПАТ АБ «Південний»), призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07.11.2023 р.

25.10.2023 р. до суду за вх. № 25953/23 від ТзОВ «Аттолло гранум» надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позову.

01.11.2023 р. до суду за вх. № 26582/23 від ПАТ АБ «Південний» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову.

03.11.2023 р. до суду за вх. № 26757/23 від ТзОВ «Вторметекспорт» надійшло пояснення третьої особи щодо позову, в якому міститься клопотання про відмову в задоволенні позову.

06.11.2023 р. до суду за вх. № 4431/23 від ТзОВ «Санолта корм» надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до перегляду в касаційному порядку ухвали Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 р. про відкриття провадження у справі № 914/466/23 про банкрутство ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 р. у справі № 914/466/23.

06.11.2023 р. до суду за вх. № 26900/23 від ТзОВ «Санолта корм» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову.

06.11.2023 р. до суду за вх. № 26960/23 від ТзОВ «Санолта корм» надійшло клопотання про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.11.2023 р. відхилено клопотання ТзОВ «Санолта корм» про зупинення провадження у справі № 914/466/23(914/2942/23); задоволено клопотання ТзОВ «Санолта корм» про розгляд справи № 914/466/23(914/2942/23) в порядку загального позовного провадження; ухвалено розгляд справи № 914/466/23(914/2942/23) здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.11.2023 р.

07.11.2023 р. до суду за вх. № 27069/23 від ТзОВ «Ферко» надійшло пояснення третьої особи щодо позову, в якому міститься клопотання про відмову в задоволенні позовних вимог.

07.11.2023 р. до суду за вх. № 27136/23 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ТзОВ «Аттолло гранум».

13.11.2023 р. до суду за вх. № 27595/23 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ПАТ АБ «Південний».

13.11.2023 р. до суду за вх. № 27598/23 від ТзОВ «Аттолло гранум» надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача-1.

16.11.2023 р. до суду за вх. № 27933/23 від ПАТ АБ «Південний» надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача-1.

21.11.2023 р. до суду за вх. № 28361/23 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ТзОВ «Санолта корм» та пояснення ТзОВ «Вторметекспорт».

27.11.2023 р. до суду за вх. № 28865/23 від представника Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) надійшло пояснення по суті спору.

28.11.2023 р. до суду за вх. № 29065/23 від ТзОВ «Санолта корм» надійшли заперечення на відповідь на відзив та пояснення ОСОБА_1

29.11.2023 р. до суду за вх. № 29281/23 від керівника ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» Марченко В. Г. надійшло пояснення відповідача, в якому міститься клопотання про відмову у задоволенні позову.

30.11.2023 р. до суду за вх. № 29333/23 від керівника ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» Марченко В. Г. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 30.11.2023 р. підготовче засідання відкладено на 19.12.2023 р.

Ухвалою суду від 19.12.2023 р. підготовче засідання відкладено на 25.01.2024 р.

18.01.2024 р. до суду за вх. № 1790/24 від ПАТ АБ «Південний» надійшло пояснення по суті спору.

22.01.2024 р. до суду за вх. № 1925/24 від керівника ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» Марченка В. Г. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.01.2024 р. до суду за вх. № 292/24 від ТзОВ «Санолта корм» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження.

23.01.2024 р. до суду за вх. № 2127/24 від ТзОВ «Аттолло гранум» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

24.01.2024 р. до суду за вх. № 2292/24 від представника Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) надійшли заперечення на клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 25.01.2024 р. продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 29.02.2024 р.

22.02.2024 р. до суду за вх. № 5293/24 від Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи наказу Міністерства юстиції України № 386/5 від 12.02.2024 р. «Про задоволення скарги» та висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 30.01.2024 р.

23.02.2024 р. до суду за вх. № 766/24 від ТзОВ «Санолта корм» надійшло клопотання про залучення до участі у справі приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімонову О. Ю. як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

23.02.2024 р. до суду за вх. № 5317/24 від Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) надійшло заперечення на клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

27.02.2024 р. до суду за вх. № 5746/24 від представника ПАТ АБ «Південний» надійшло пояснення у справі.

28.02.2024 р. до суду за вх. № 5763/24 від представника ПАТ АБ «Південний» надійшло пояснення у справі.

28.02.2024 р. до суду за вх. № 5791/24 від ТзОВ «Санолта корм» надійшли додаткові пояснення у справі.

29.02.2024 р. до суду за вх. № 5941/24 від ТзОВ «Санолта корм» надійшло клопотання про витребування доказів. У вказаному клопотанні відповідач-2 просить витребувати в Міністерства юстиції України копії матеріалів складених Міністерством юстиції України за результатами розгляду скарги Компанії GNT TRADE DMCC від 19.12.2023 р.

Ухвалою суду від 29.02.2024 р. відхилено клопотання ТзОВ «Санолта корм» про залучення до участі у справі приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімонову О. Ю. як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів; відхилено клопотання ТзОВ «Санолта корм» про витребування доказів; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.04.2024 р.

29.02.2024 р. до суду за вх. № 829/24 від ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» надійшла заява про зупинення провадження у даній справі до набрання чинності судовим рішенням у справі № 910/1758/24, яка розглядається Господарським судом м. Києва.

15.03.2024 р. до суду за вх. № 7420/24 від Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) надійшло заперечення на заяву про зупинення провадження у даній справі.

17.04.2024 р. до суду за вх. № 1518/24 від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімонової О. Ю. надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

18.04.2024 р. до суду за вх. № 1525/24 від ТзОВ «Вторметекспорт» надійшла заява про залучення до участі у справі приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л. І. як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

18.04.2024 р. до суду за вх. № 10654/24 від ТзОВ «Озірки» надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху у зв`язку з тим, що позивачами неправильно сплачено судовий збір.

18.04.2024 р. до суду за вх. № 10659/24 від ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи фінансової звітності ТзОВ «Металзюкрайн Корп Лтд», ТзОВ «Вторметекспорт», ТзОВ «Ферко» та повернення до стадії підготовчого провадження.

18.04.2024 р. до суду за вх. № 10661/24 від ТзОВ «Озірки» надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із зловживанням позивачами процесуальними правами, зокрема, подання завідомо безпідставного позову.

18.04.2024 р. до суду за вх. № 10668/24 від ТзОВ «Озірки» надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження для повного та всебічного вирішення спору.

18.04.2024 р. до суду за вх. № 10674/24 від ТзОВ «Озірки» надійшли пояснення у справі.

Ухвалою суду від 18.04.2024 р. відхилено заяву ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» про зупинення провадження у даній справі; задоволено заяву приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімонової О. Ю. про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів; залучено приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімонову О. Ю. до участі у справі як третю особу-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів; задоволено заяву ТзОВ «Вторметекспорт» про залучення до участі у справі приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л. І. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів; залучено приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л. І. до участі у справі як третю особу-6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів; відхилено клопотання ТзОВ «Озірки» про залишення позовної заяви без руху та про залишення позовної заяви без розгляду; задоволено клопотання приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімонової О. Ю., ТзОВ «Вторметекспорт», ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», ТзОВ «Озірки» про повернення на стадію підготовчого провадження; ухвалено повернутись до розгляду справи № 914/466/23(914/2942/23) на стадію підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на 21.05.2024 р.

21.05.2024 р. до суду за вх. № 13578/24 від приватного нотаріуса Сімонової О.Ю. надійшло пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів щодо позову.

21.05.2024 р. до суду за вх. № 13585/24 від ТзОВ «Вторметекспорт» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21.05.2024 р. до суду за вх. № 13591/24 від приватного нотаріуса Криворотенко Л. І. надійшло пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів щодо позову.

21.05.2024 р. до суду за вх. № 13611/24 від ПАТ АБ «Південний» надійшло клопотання про долучення доказу, а саме: висновку експерта № 24-2735 від 20.05.2024 р.

21.05.2024 р. до суду за вх. № 13615/24 від ТзОВ «Вторметекспорт» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії позовної заяви GNT OLIMPEX HOLDING LIMITED про недійсність Договору приєднання від 05.12.2019 р., укладеного між ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та компанією G.N. Terminal Enterprises Limited та компанією MADISON PACIFIC TRUST LIMITED.

21.05.2024 р. до суду за вх. № 13693/24 від ТзОВ «Озірки» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21.05.2024 р. до суду за вх. № 1956/24 від ТзОВ «Санолта корм» надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання чинності судовим рішенням у справі за позовом компанії GNT OLIMPEX HOLDING LIMITED про недійсність Договору приєднання від 05.12.2019 р.

21.05.2024 р. до суду за вх. № 1966/24 від ТзОВ «Аттолло гранум» надійшла заява про зупинення провадження у даній справі до набрання чинності судовим рішенням у справі за позовом компанії GNT OLIMPEX HOLDING LIMITED про недійсність Договору приєднання від 05.12.2019 р.

Ухвалою суду від 21.05.2024 р. відхилено клопотання ТзОВ «Санолта корм» та ТзОВ «Аттолло гранум» про зупинення провадження у даній справі; підготовче засідання відкладено на 18.06.2024 р.

22.05.2024 р. до суду за вх. № 1976/24 від ПАТ АБ «Південний» надійшла заява про забезпечення вимог кредитодавця - ПАТ АБ «Південний» шляхом накладення арешту на предмет іпотеки.

17.06.2024 р. до суду за вх. № 2358/24 від ТзОВ «Вторметекспорт» надійшло клопотання про зупинення у даній справі до набрання чинності судовим рішенням у справі № 914/466/23(914/1297/24) про визнання недійсним договору приєднання від 05.12.2019 р.

18.06.2024 р. до суду за вх. № 2361/24 від ТзОВ «Озірки» надійшло клопотання про залучення до участі у справі Компанію «ПРОПЕРТІ ІНВЕСТМЕНТ ХАУЗ ЛТД» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

18.06.2024 р. до суду за вх. № 2366/24 від ТзОВ «Ферко» надійшло клопотання про зупинення у даній справі до набрання чинності судовим рішенням у справі № 914/466/23(914/1297/24) про визнання недійсним договору приєднання від 05.12.2019р.

Ухвалою суду від 18.06.2024 р. підготовче засідання відкладено на 23.07.2024 р.

22.07.2024 р. до суду за вх. № 18613/24 від ТзОВ «Санолта корм» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи рішення Господарського суду м.Києва від 08.07.2024 р. у справі № 910/1758/24.

23.07.2024 р. до суду за вх. № 18657/24 від ТзОВ «Аттолло гранум» надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.02.2023 р., реєстраційний номер 406 та про визнання недійсним договору іпотеки від 19.04.2024р., серія та номер 1026.

Ухвалою суду від 23.07.2024 р. відхилено заяву ПАТ АБ «Південний» від 21.05.2024 р. про забезпечення вимог кредитодавця шляхом накладення арешту на предмет іпотеки; відхилено клопотання ТзОВ «Вторметекспорт» від 17.06.2024 р. та клопотання ТзОВ «Ферко» від 17.06.2024 р. про зупинення у даній справі; відхилено клопотання ТзОВ «Озірки» від 17.06.2024 р. про залучення до участі у справі Компанію «ПРОПЕРТІ ІНВЕСТМЕНТ ХАУЗ ЛТД» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів; відхилено клопотання ТзОВ «Аттолло гранум» про закриття провадження у справі в частині позовних вимог; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.09.2024 р.

05.08.2024 р. до суду за вх. № 19551/24 від Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) надійшло клопотання від 05.08.2024 р. про приєднання доказу до матеріалів справи. У зазначеному клопотанні позивач-2 просить визнати поважними причини пропуску строку подання доказу і приєднати до матеріалів справи копію договору іпотеки від 03.07.2020 р. № № 1442, 1443.

У вказаному клопотанні позивач-2 зазначає, що такий доказ не міг бути долучений до позовної заяви, оскільки лише нещодавно отриманий представником Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) адвокатом Дудяком Р. А.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 та ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) від 05.08.2024 р. про долучення доказу не зазначено докази, які підтверджують, що представником позивача-2 отримано такий доказ лише нещодавно, а також, що позивач-2 здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Крім того, позивачем-2 не надано доказів, які підтверджують неможливість подання доказу у вказаний строк з причин, що не залежали від позивача-2.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для визнання поважними причини пропуску строку для подання доказу, а тому суд не приймає до розгляду доказ (договір іпотеки від 03.07.2020 р. № № 1442, 1443), який подано Компанією «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) з клопотанням від 05.08.2024 р. про приєднання доказу до матеріалів справи.

19.09.2024 р. до суду за вх. № 22847/24 від Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) надійшло клопотання від 18.09.2024 р. про приєднання доказу до матеріалів справи. У зазначеному клопотанні позивач-2 просить визнати поважними причини пропуску строку подання доказу, приєднати до матеріалів справи висновок експерта за результатами проведення комісійної оціночно-будівельної експертизи від 17.09.2024 р. та повернутись на стадію підготовчого провадження у справі.

У вказаному клопотанні позивач-2 зазначає, що такий доказ не міг бути долучений до позовної заяви, оскільки лише 18.09.2024 р. отриманий представником Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) адвокатом Дудяком Р. А. 21.05.2024 р. між ДП «Центр судової експертизи та експертних досліджень» Державної судової адміністрації України та Адвокатським об`єднанням «Мельник і Арцишевський» укладено договір про проведення експертизи. Раніше договір про проведення експертизи не міг бути укладений, оскільки експерту треба було забезпечити доступ до об`єкта дослідження і відповідних правовстановлюючих та технічних документів. Лише після ухвалення Західним апеляційним господарським судом постанови від 04.04.2024 р. у справі № 914/466/23, якою припинено повноваження керівника ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» Марченка В. Г. та виконання обов`язків керівника ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» покладено на розпорядника майна Сокола О. Ю., стало можливим забезпечити експерту частковий доступ до об`єкта дослідження.

Частиною другою статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд зазначає, що до клопотання Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) від 18.09.2024 про приєднання доказу до матеріалів справи, не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку подання доказу. Докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно із заявами по суті справи. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Тягар доведення наявності об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасного подання доказу покладений на учасника справи.

При цьому, Компанією «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) не доведено неможливості укладання договору про проведення експертизи до ухвалення Західним апеляційним господарським судом постанови від 04.04.2024 р. у справі № 914/466/23, оскільки в матеріалах справи № 914/466/23 містяться повідомлення розпорядника майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражного керуючого Сокола О. Ю. про невиконання керівником ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» Марченком В. Г. зазначеної постанови Західного апеляційного господарського суду, ненадання арбітражному керуючому необхідної документації ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», а також ненадання доступу до майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Крім того, в підготовчому засіданні у даній справі, яке відбулось 23.07.2024 р., представник Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) не заперечував щодо закриття підготовчого провадження та не повідомив суд про укладення договору про проведення експертизи.

Суд зазначає, що частина восьма статті 80 Господарського процесуального кодексу України містить імперативну заборону суду приймати до розгляду докази, якщо вони подані не у встановлений строк. Особа має письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути поданий у встановлений строк; причини, з яких цей доказ не може бути подано у встановлений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання такого доказу. При вирішенні питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальної дії, суд лише здійснює оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності, оскільки інший підхід порушуватиме принцип диспозитивності та змагальності.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для визнання поважними причини пропуску строку для подання доказу, а тому суд не приймає до розгляду доказ (висновок експерта за результатами проведення комісійної оціночно-будівельної експертизи від 17.09.2024 р.), який подано Компанією «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) з клопотанням від 18.09.2024р. про приєднання доказу до матеріалів справи.

19.09.2024 р. до суду за вх. № 22880/24 від представника Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю подати докази по справі, якими позивач не володів раніше.

Суд відхиляє зазначене клопотання представника позивача-2, оскільки таке не обґрунтоване та не підтверджене жодними доказами. Представником позивача-2 не наведено, які саме докази необхідно подати по справі, а також не наведено обставин, які свідчать про те, що позивач не володів такими доказами.

Учасники справи були належно повідомленні про дату, час і місце цього засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне:

21.11.2018 р. між ПАТ АБ «Південний» та позичальниками - ТзОВ «Ферко», ТзОВ «Вторметекспорт», ТзОВ «Металзюкрайн Корп Лтд» укладено Генеральну угоду про кредитування № AGS2018-05276, відповідно до умов якої, з урахуванням всіх змін та доповнень Банк зобов`язався надавати позичальникам Банківські послуги, в тому числі кредит/кредитна лінія/овердрафт з максимальним лімітом 18500000,00 доларів США.

На умовах, встановлених заявами про надання банківської послуги, в межах Генеральної угоди між ТзОВ «Ферко» ПАТ АБ «Південний» були укладенні наступні кредитні угоди: № AL2021-04097 від 30.07.2021 р.; № AL2021-04089 від 30.07.2021р.; № AL2021-04095 від 30.07.2021 р.

Також, в межах Генеральної угоди з ТзОВ «Вторметекспорт» були укладені такі кредитні угоди: № AL2021-04099 від 30.07.2021 р.; № AL2021-04091 від 19.01.2022р.; № AL2021-04100 від 30.07.2021 р.

Строк виконання зобов`язань за укладеними кредитним угодами встановлено до 31.12.2022 року.

В забезпечення належного виконання зобов`язань за Генеральною угодою між ПАТ АБ «Південний» та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл», серед іншого, укладено Іпотечний договір, посвідчений 03.12.2020 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л .І., реєстраційний номер в реєстрі 1152, відповідно до умов якого, з урахуванням всіх змін та доповнень, ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» передало в іпотеку Банку наступне нерухоме майно: зерновий термінал (ПТЗ) з обсягом одночасного зберігання до 190 тис. тон (ІV черга будівництва), загальною площею 5288,2 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, площа Митна, будинок 1/1, реєстраційний номер 2084464051101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі Нерухоме майно).

Предмет іпотеки, розташований на земельних ділянках: кадастровий номер 5110137500:07:002:0041 та кадастровий номер 5110137500:07:002:0042 на правах оренди, на підставі договору оренди, посвідченого 11.12.2015 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Галієвським Д. О.

У зв`язку з невиконанням позичальниками взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами, 13.02.2023 р. між ПАТ АБ «Південний» та ТзОВ «Санолта корм», у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13.02.2023 р., реєстраційний № 406.

За вказаним договором ПАТ АБ «Південний» продало, а ТзОВ «Санолта корм» придбало у власність Нерухоме майно.

10.04.2023 р. ТзОВ «Санолта корм» відчужило Нерухоме майно на користь ТзОВ «Аттолло гранум» за відплатним договором купівлі-продажу, який був посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округа Сімоновою О. Ю. 10 квітня 2023 року та зареєстровано за номером 939. Відповідно, до ТзОВ «Аттолло гранум» перейшло право оренди Земельних ділянок, про що приватним нотаріусом Сімоновою О. Ю. було прийнято рішення від 11.04.2023 р. № 67153029.

19.04.2023 р. ТзОВ «Аттолло гранум», в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, передало Нерухоме майно в іпотеку ТзОВ «Озірки», про що було укладено Договір іпотеки від 19.04.2023 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. та зареєстрований за № 1026.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 р. відкрито провадження у справі № 914/466/23 за заявою Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; визнано вимоги кредитора - Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) у розмірі 15081357,98 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; розпорядником майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» призначено арбітражного керуючого Сокола О. Ю.

У вересні 2023 року, в межах справи № 914/466/23 про банкрутство ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», розпорядником майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражним керуючим Соколом Олексієм Юрійовичем та Компанією «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) подано позов про:

-визнання недійсним Договору іпотеки від 03.12.2020 р., укладеного між ПАТ АБ «Південний» та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», реєстраційний №1152;

-визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.02.2023 р., укладеного між ПАТ АБ «Південний» та ТзОВ «Санолта корм», реєстраційний № 406;

-витребування у ТзОВ «Аттолло гранум» на користь ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» нерухомого майна.

-визнання недійсним Договору іпотеки від 19.04.2023 р., укладеного між ТзОВ «Аттолло гранум» та ТзОВ «Озірки», реєстраційний №1026.

В обґрунтування позовної заяви позивачі, вважаючи, що їх права та інтереси порушені, зазначають про наступне:

1) Договір іпотеки від 03.12.2020 р. є недійсним відповідно до ст. 42 Кодекс України з процедур банкрутства, а також фраудаторним, оскільки:

-був укладений ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» для забезпечення виконання зобов`язань інших юридичних осіб позичальників;

-ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» взяло на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог, без отримання будь-якої вигоди для себе;

-оцінка предмету іпотеки, зазначена у договорі, є заниженою;

-предмет іпотеки за Договором іпотеки від 03.12.2020 р. є ключовою частиною цілісного майнового комплексу, а звернення стягнення банком на такий предмет іпотеки призводить до зупинення господарської діяльності ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»;

-Договір іпотеки від 03.12.2020 р. було укладено з метою унеможливлення задоволення вимог кредиторів за рахунок предмету іпотеки та без згоди Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED).

2) Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13.02.2023 р. є недійсним, у зв`язку з недотриманням ПАТ АБ «Південний» положень Закону України «Про іпотеку» під час звернення стягнення на Нерухоме майно в частині направлення вимоги про усунення порушень зобов`язань за кредитним та іпотечним договором.

3) Нерухоме майно підлягає витребуванню від ТзОВ «Аттолло гранум» на користь ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» у зв`язку з недійсністю Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.02.2023 р., а також тим, що ТзОВ «Аттолло гранум» є незаконним володільцем Нерухомого майна.

4) Договір іпотеки від 19.04.2023 р. є недійсним, оскільки ТзОВ «Аттолло гранум» є незаконним володільцем майна та не мав права його передавати в іпотеку ТзОВ «Озірки».

Згідно з ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до положень ч. 2 статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

У п. 11.82 - 11.85 постанови від 09.02.2022 р. у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Водночас, суд виходить з того, що питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 р. у справі № 922/2529/19).

Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19, в якій вказано, що, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 р. у справі №145/2047/16-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (аналогічна позиція викладена у постановах колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 р. у справі № 910/6642/18, від 11.02.2020 р. у справі № 922/1159/19).

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним. Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Близький за змістом правовий висновок сформований, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 р. у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 р. у справі № 910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 р. у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 р. у справі № 6-806цс16.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Враховуючи підстави позову та характер спірних правовідносин, не можна вважати порушеними права та інтереси позивачів. Позивачами не було доведено належними та допустимими доказами порушення оспорюваними договорами їх майнових прав чи інтересів.

Позивачі також посилаються на положення ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, як на підставу визнання договору іпотеки недійсним, оскільки таке положення визначає умови визнання недійсним правочину, наслідком вчинення якого є виникнення майнових зобов`язань між сторонами такого правочину.

Згідно зі ст. 572 та ч. 1 ст. 576 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 579 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 4, 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Системний аналіз положень ст. 572, ч. 1 ст. 576 ЦК України, ст. 1, ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що за своє правовою природою іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, з урахуванням чого не може існувати самостійно без основного зобов`язання, а укладення договору іпотеки, як похідного від договору основного зобов`язання, не є підставою для виникнення майнових зобов`язань до моменту порушення виконання боржником основного договору зобов`язання.

Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, суд дійшов висновку, що укладення третьою стороною та кредитором договору іпотеки для забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у заставодавця (іпотекодавця) майнових зобов`язань з моменту укладання такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов`язання і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договору іпотеки.

Як свідчать приписи ст. 572 ЦК України, статей 1, 3, 11 Закону України «Про іпотеку», метою укладення договору іпотеки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання основного зобов`язання забезпеченого цим договором, у разі невиконання якого боржником таке зобов`язання підлягає виконанню іпотекодавцем. Тобто іпотека є визначеним законним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання чим фактично обумовлюється її похідний (акцесорний) характер стосовно основного зобов`язання.

Водночас норми цивільного законодавства не містять положень, які б визначали солідарний обов`язок боржника (позичальника за кредитним договором) та майнового поручителя, який відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки. ЦК України та Закон України «Про іпотеку» закріплюють лише право іпотекодержателя, у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Пунктом 3 частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням (частина друга статті 11 Закону України «Про іпотеку»).

Тож саме позичальником - боржником у зобов`язанні за кредитним договором має бути виконаний обов`язок за договором перед кредитодавцем, а у разі забезпечення цього зобов`язання іпотекою майнового поручителя - такий обов`язок може бути виконаний майновим поручителем в межах вартості предмета іпотеки. Задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки не зумовлює припинення правовідносини з боржником за основним зобов`язанням, оскільки майновий поручитель набуває права кредитора за таким зобов`язанням.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що укладення договору іпотеки не зумовлює виникнення у іпотекодержателя майнових зобов`язань перед майновим поручителем (іпотекодавцем), в тому числі обов`язку вчинення майнових дій на користь майнового поручителя, адже договір іпотеки за своє суттю є договором за яким виникають зобов`язання, які мають акцесорний характер стосовно основного зобов`язання.

Окрім того, суд звертається до пункту 103 постанови КГС ВС від 30.06.2022 р. у справі № 922/2960/17, де висловлено правовий висновок, що не може бути визнаним недійсним укладений боржником договір іпотеки з підстав визначених абзацом другим частини першої статті 20 Закону про банкрутство (абзацом другим частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства) - прийняття (взяття) боржником на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, оскільки його укладення не зумовлює виникнення майнових зобов`язань між сторонами такого правочину, а лише має наслідком виникнення у майнового поручителя акцесорного (додаткового) зобов`язання стосовно основного зобов`язання (зобов`язання за кредитним договором).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачами не було доведено обставини порушення оскаржуваними договорами їх майнових прав чи інтересів, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З наведених обставин суд також відхиляє посилання позивачів про взяття ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на себе заставних зобов`язань для забезпечення виконання грошових вимог. Укладення третьою стороною та кредитором договору іпотеки для забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у заставодавця майнових зобов`язань з моменту укладання такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов`язання і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договору іпотеки.

Надаючи оцінку іншим доводам позивачів, суд зазначає таке.

Надаючи оцінку доводам позивачів про невигідність Договору іпотеки 03.12.2020 р. для ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», як підстави для його недійсності, суд виходить із наступного.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 р. відкрито провадження у справі №914/466/23 про банкрутство ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Зазначеною ухвалою суду встановлено, та не заперечується сторонами, що 12.11.2019 р. між Компанією «G. N. TERMINAL ENTERPRISES LIMITED» товариством з обмеженою відповідальністю, що зареєстроване відповідно до законодавства Республіки Кіпр (Позичальник), Компанією «ACP I TRADING LLC» товариством з обмеженою відповідальністю, що зареєстроване відповідно до законодавства Кайманових Островів та Компанією «PATHFINDER STRATEGIC CREDIT II LP» товариством з обмеженою відповідальністю, що зареєстроване відповідно до законодавства Кайманових Островів (Первинні кредитори) та Компанією «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» («Медісон Пасіфік Траст Лімітед») трастовою компанією, що зареєстрована відповідно до розділу 78(1) Закону Гонконгу про керівників трасту (Глава 29), яка виконує функції агента від імені та за дорученням Сторін фінансування, як Кредитним агентом та Довірчим управителем міжнародним забезпеченням, укладено Кредитний договір, згідно умов якого Позичальник отримав грошові кошти в загальному розмірі 75000000 доларів США, а саме: Кредит А в розмірі 50000000 доларів США та Кредит Б в розмірі 25000000 доларів США, із терміном погашення до 5 грудня 2021 року.

Згідно додатку № 1 до вказаного Кредитного договору, ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» серед інших юридичних осіб є стороною Кредитного договору відповідно до договору приєднання від 05 грудня 2019 року, за умовами якого ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» засвідчило, що цей «Договір приєднання набуває чинності як Договір приєднання для цілей Кредитного договору та як Договір приєднання Боржника для цілей Договору довірчого управління забезпеченням та міжкредиторської угоди (як визначено в Договорі довірчого управління забезпеченням та міжкредиторській угоді). Терміни, визначені в Кредитному договорі та в Договорі про довірче управління забезпеченням та міжкредиторській угоді, мають те саме значення в цьому Договорі приєднання, якщо інше не визначено в цьому Договорі приєднання» (п.1 Договору).

З визначень Кредитного договору від 12.11.2019 р. вбачається, що ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» є компанією, яка входить до складу групи компаній, які є резидентами України та інших країн, які контролюються одними й тими самими бенефіціарними власниками Володимиром Науменко та Сергієм Грозою.

Матеріалами справи підтверджується, що компанії, які визначені у «Схемі структури Групи» є власниками корпоративних прав ТзОВ «Ферко», ТзОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Металзюкрайн Корп Лтд», а тому зазначені компанії можна вважати такими, що підпадають під визначення «Група», яке міститься у Кредитному договорі від 12.11.2019 р.

Окрім пов`язаності засновниками та бенефіціарними власниками, ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», та ТзОВ «Ферко», ТзОВ «Вторметекспорт», ТзОВ «Металзюкрайн Корп Лтд» були пов`язані активними бізнес-процесами в України.

Суд бере до уваги, що 01.01.2016 р. між ТзОВ «Вторметекспорт» та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» було укладено договір доручення (комісії). За умовами договору доручення (комісії) ТзОВ «Вторметекспорт» доручає, а ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» зобов`язується за плату здійснити від свого імені та за рахунок ТзОВ «Вторметекспорт» наступні юридично значимі дії:

- здійснювати закупівлю Товару, асортимент, кількість і ціна Товару визначаються в Додатках до Договору;

- здійснювати інші дії, пов`язані з вищевказаними операціями, необхідні для виконання доручень.

Аналіз господарських відносин ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» з ТзОВ «Ферко», ТзОВ «Вторметекспорт», ТзОВ «Металзюкрайн Корп Лтд», а також корпоративна структура означених компаній, свідчить про ознаки класичної моделі ведення бізнесу. При цьому легітимна мета взяття на себе зобов`язань іншої особи може прослідковуватись із наявності родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов`язаності, економічної залежності чи підпорядкування тощо, які могли б розглядатися як спонукання поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов`язань.

З огляду на зазначене суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи позивачів про невигідність умов Договору іпотеки від 03.12.2020 р. для ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Також, суд відхиляє доводи позивачів, що укладаючи Договір іпотеки від 03.12.2020 р., сторони договору мали на меті унеможливити задоволення вимог інших кредиторів за рахунок Нерухомого майна.

Судом встановлено, що спірне Нерухоме майно не є єдиним майном ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» за рахунок якого кредитори можуть задовольнити свої вимоги.

Так, 28.11.2019 р. між Компанією «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» укладено Договір іпотеки, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. за реєстровим номером 4196, 4197.

Відповідно до умов Договору іпотеки від 28.11.2019 р., предметом іпотеки є зернонавантажувальна установка загальною площею 138,7 кв.м. (м. Одеса, площа Митна, 1/10) та будівлі та споруди ІІІ черги зернового терміналу (комплексу для завантаження, розвантаження, зберігання сипучих вантажів), площею (кв.м): 4950.7 (м. Одеса, площа Митна, будинок 1/1), нежитлові будівлі та споруди «Універсального перегрузочного комплексу на причалах № 3 та № 4», площею (кв.м): 5197.9 (м. Одеса, площа Митна, будинок 1/12). Оціночна вартість такого майна становить 515816432, 60 грн., що складає 21323540 доларів США.

Отже, задоволення вимог Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) та інших кредиторів можливе за рахунок іншого майна. Позивачами не доведено належними та допустимими доказами, що оспорюваний Договір іпотеки від 03.12.2020 р. укладався з метою унеможливлення задоволення вимог інших кредиторів за рахунок Нерухомого майна.

У контексті погодження укладення сторонами Договору іпотеки 03.12.2020 р. суд бере до уваги поведінку Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED), яка свідчить про обізнаність щодо укладення такого договору, а також про відсутність заперечень щодо його укладення. Окрім того, вбачається проінформованість Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) про наміри укладення ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» нового кредитного зобов`язання, яке буде забезпечене іпотекою Нерухомого майна.

Ці обставини не були спростовані позивачами, а також вбачаються зі змісту листа Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) про відмову та згоду № 5 від 01.12.2020 р., повідомлення Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) про припинення іпотеки на предмет іпотеки від 01.12.2020 р., Договору від 03.12.2020 р. про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 03.07.2020 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. за реєстровим №№1442, 1443, які містяться в матеріалах даної справи.

Положення ст. 316 ЦК України визначають, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Отже, суд дійшов висновку, що припинення іпотеки за згодою Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) шляхом укладання Договору від 03.12.2020 р. про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 03.07.2020 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. за реєстровим № №1442, 1443 безумовно свідчить про вільне волевиявлення Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) про припинення іпотеки та обтяження Нерухомого майна та усвідомлення того, що власник - ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» у відповідності до законодавства України має право на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому майном, в тому числі, але не виключно щодо передачі належного нерухомого майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» в іпотеку третім особам (ПАТ АБ «Південний»).

У зв`язку із чим, судом відхиляються доводи Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) про недобросовісність дій ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» щодо передачі Нерухомого майна в іпотеку Банку після припинення іпотеки за згодою Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED).

Крім того, враховуючи обізнаність Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) про наміри укладення ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» нового кредитного зобов`язання, яке буде забезпечене іпотекою Нерухомого майна, Компанія «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) не була позбавлена можливості отримати публічну інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність кредитних зобов`язань, що забезпечені іпотекою ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та надати відповідні заперечення ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» щодо укладення оспорюваного Договору іпотеки від 03.12.2020 р.

Враховуючи згоду Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) на припинення іпотеки на Нерухоме майно за Договором від 03.12.2020 р. про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 03.07.2020 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. за реєстровим №№ 1442, 1443, суд відхиляє доводи позивачів, що Договір іпотеки 03.12.2020 р. укладений всупереч п. 21.15 (в) та 21.17 (а) Кредитного договору від 12.11.2019 р.

Відповідно до п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Згідно до ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суд погоджується з доводами відповідачів, що лист про відмову та згоду № 5 від 01.12.2020 р., повідомлення про припинення іпотеки від 01.12.2020 р. та Договір про внесення змін від 03.12.2020 р. до договору іпотеки є беззаперечними доказами, що підтверджують добросовісність дій ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» щодо передачі нерухомого майна (зернового терміналу) в іпотеку ПАТ АБ «Південний» та відсутність будь-яких вчинених дій з наміром завдання шкоди Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2023 р. у справі № 925/1248/21(925/111/22) виклав наступні висновки: «За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18). Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17). У цій справі позов про визнання недійсним договору подала особа, яка не була стороною цього договору - заінтересована особа (кредитор). Суд звертає увагу на те, що наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження правочину вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину) особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо ця особа доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором. Суд звертає увагу, що метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18)».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.05.2023 у справі № 904/648/22 звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 р. у справі № 369/11268/16-ц про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст. 228 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 р. у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 р. у справі № 904/7905/16, від 04.08.2020 р. у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.

Разом з наведеним, відповідно до правових висновків, викладених судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 р. у справі № 905/2030/19(905/2445/19), фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі ст. 234 ЦК України. У такому разі звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Критеріями, для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 р. у справі № 405/1820/17 та у постанові Верховного Суду від 14.07.2020 р. у справі № 754/2450/18).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.05.2023 р. у справі № 904/648/22 зробив висновок: «….кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, і вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2022 р. у справі № 905/814/20 вказав: «Презумпція сумнівності правочинів, вчинених для завдання шкоди кредиторам, сама по собі не означає безмежної дискреції суду щодо визнання будь-якого правочину, укладеного у такий період, недійсним, а тому вимагає досконалої юридичної техніки застосування і суворого дотримання вимог, встановлених у відповідній нормі закону, оскільки несе ризики непропорційного втручання в цивільний оборот та майнові права контрагентів боржника».

Отже, суд оцінюючи докази кожного окремо та в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи дійшов висновку, що позивачами не надано жодних належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 73, 77 ГПК України, що оспорюваний Договір іпотеки 03.12.2020 р. є фраудаторним та укладеним за відсутності згоди Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) на шкоду кредиторам.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В якості підстав для недійсності Договору іпотеки 03.12.2020 р. з посиланням на оцінку бізнесу, здійснену компанією PricewaterhouseCoopers, позивачі зазначають, що предмет іпотеки складає менше 1% вартості зернового терміналу.

Абзацом першим статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

У цьому Законі незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Суб`єктами оціночної діяльності є суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (абзац 1 статті 5 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Оцінюючи звіт компанії PricewaterhouseCoopers суд виходить із того, що такий звіт стосувався оцінки бізнесу групи компаній загалом, а не оцінки окремих об`єктів нерухомого майна. З висновку не вбачається, що предметом оцінки було майно, щодо якого були заявлені вимоги про витребування.

У контексті доводів позивачів про те, що предмет іпотеки за Договором іпотеки 03.12.2020 р. є цілісним майновим комплексом, суд звертається до положень Закону України «Про іпотеку» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553).

Згідно з ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Пункт 20 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553) визначає, що у разі коли державна реєстрація права власності проводиться на підставі документів, відповідно до яких тип об`єкта нерухомого майна зазначено як «цілісний майновий комплекс», «єдиний майновий комплекс», «комплекс будівель та споруд» чи інший тип, що вказує на наявність сукупності будівель та/або споруд, та відповідно до відомостей, отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, такий тип об`єкта містить відомості про два і більше закінчені будівництвом об`єкти чи об`єкти будівництва, що мають окремі ідентифікатори в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває розділи у зазначеному Реєстрі з присвоєнням відповідного реєстраційного номера кожному з таких об`єктів. При цьому присвоєння кожному із зазначених у цьому абзаці закінчених будівництвом об`єктів окремої адреси не вимагається.

З долучених до позову інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно спірного майна, не вбачається наявність відповідних відомостей про присвоєння відповідного реєстраційного номера, який ідентифікує спірне Нерухоме майно, як цілісний майновий комплекс. Отже відсутні підстави стверджувати, що таке майно є цілісними майновим комплексом.

Щодо позовних вимог про недійсність Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.02.2023 р.

Звертаючись з позовом позивачі вважають, що недійсність означеного договору випливає з недотримання ПАТ АБ «Південний» порядку повідомлення боржників та іпотекодавця про усунення порушень зобов`язань за кредитним та іпотечним договором.

Іпотекодержатель, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, враховуючи суму заборгованості за договором про надання Банківської послуги, суму відсотків, комісійних винагород, збитків, штрафів, пені, іншої заборгованості, витрати на утримання Предмету іпотеки, а також витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги та зверненням стягнення на Предмет іпотеки, тощо (п. 3.1.5. Іпотечного договору).

Згідно з п. 4.1. Іпотечного договору, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки у випадках, передбачених п. 5.2. цього Договору.

Звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється на вибір Іпотекодержателя: за рішенням суду, та/або на підставі виконавчого напису нотаріуса, та/або згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому Іпотечному договорі (п. 4.2. Іпотечного договору).

Іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення на Предмет іпотеки у разі, зокрема, порушення Клієнтом та/або Іпотекодавцем та/або третьою особою, що відповідальна перед Іпотекодержателем, зобов`язань за Договором про надання Банківської послуги та/або за цим Договором (п. 5.2. Іпотечного договору).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» встанолює, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються: умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення; порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності/спеціальне майнове право на предмет іпотеки; прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

Пункт 5.3. Іпотечного договору передбачає, що підписанням цього Договору Іпотекодавець надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя у позасудовому порядку шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, на підставі договору купівлі-продажу, для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною, погодженою сторонами у Розділі 2 цього Договору або за ціною, яка визначається суб`єктом оціночної діяльності, залученим Іпотекодержателем, та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця.

Стаття 35 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Таким чином стаття 35 Закону України «Про іпотеку» встановлює обов`язок іпотекодержателю надіслати іпотекодавцю та боржнику якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

Згідно з п. 5.5. Іпотечного договору, всі повідомлення між Сторонами здійснюються у письмовій формі в порядку, зазначеному в п. 6.9. Іпотечного договору. Пунктом 6.9. Іпотечного договору визначено, що повідомлення між сторонами договору можуть здійснюватися як у письмовій, так і в електронній формі. Повідомлення вважаються належним чином врученими, якщо вони направлені на адреси сторін, зазначені в Розділі 7 цього Договору кур`єрською службою або будь-яким поштовим оператором, або направлені за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами (в т.ч. направлені засобами електронної пошти або за допомогою електронної системи «клієнт-банк»), або отримані під розписку. Іпотекодавець підтверджує, що такий спосіб обміну повідомленнями між сторонами договору є прийнятним та належним.

Отже, сторони Договору іпотеки від 03.12.2020 р. визначили, що всі повідомлення та вимоги Іпотекодержателя вважаються зробленими належним чином, якщо вони направлені за допомогою електронної системи «клієнт-банк».

Судом встановлено, що ПАТ АБ «Південний» направило, а боржники та іпотекодавець - ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» отримали відповідні вимоги, як того вимагає ст. 35 Закону України «Про іпотеку» по системі «IFOBS». Матеріалами справи підтверджується, що вимога ПАТ АБ «Південний» адресована ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» була отримана 09.01.2023 р., що підтверджується відповідним повідомленням в системі «IFOBS» від 09.02.2023 р. №7439577.

Окрім того, судом береться до уваги, що факт отримання вимоги не оспорюється ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» або боржниками, а отже у суду відсутні підстави вважати, що така вимога не направлялася, або не була отримана.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України).

Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Тлумачення статті 330 ЦК України відповідно до сталої практики Верховного Суду свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Вказана правова позиція висловлена неодноразово судами касаційної інстанції, зокрема в постановах Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16-ц, від 20.03.2019 р. у справі № 521/8368/15-ц, від 26.09.2019 р. у справі № 2-4352/11, від 10.10.2019 р. у справі № 592/7963/16-ц, від 16.10.2019 р. у справі № 367/5525/16-ц, від 23.10.2019 р. у справі № 922/3537/17, від 13.11.2019 р. у справі № 645/4220/16-ц, від 26.11.2019 р. у справі № 914/3224/16, від 18.03.2020 р. у справі № 199/7375/16-ц, від 02.11.2021 р. у справі № 925/1351/19, від 14.09.2022 р. у справі № 463/1955/18, від 30.11.2022 р. у справі № 522/14900/19, від 14.12.2022 р. у справі № 461/12525/15-ц, від 22.02.2023 р. у справі № 202/8669/19, від 15.03.2023 р. у справі № 725/1824/20.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. При цьому, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року пункти 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений с-праведливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки -встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, пункти 40-43).

Найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

У постановах від 20.03.2019 р. у справі № 521/8368/15-ц, від 18.03.2020 р. у справі № 199/7375/16-ц, від 14.09.2022 р. у справі № 463/1955/18 Верховний Суд, посилаючись на те, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, дійшов висновку про те, що задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у добросовісного набувача призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку в органів місцевого самоврядування здійснити все необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням.

Розглядаючи справи щодо застосування положень ст. 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. пункт 58 постанови Великої Палата Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20)).

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам ст.388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (див. пункт 6.53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

Отже, суд відхиляє доводи позивачів, що ТзОВ «Аттолло гранум» не може вважатись добросовісним набувачем у якого не може бути витребуване Нерухоме майно, оскільки ТзОВ «Аттолло гранум» набуло у власність предмет іпотеки у відповідності до законодавства України, як добросовісний набувач в розумінні ст. 330 ЦК України і предмет іпотеки не може бути витребуваний від ТзОВ «Аттолло гранум» відповідно до норм ст. 388 ЦК України,

Матеріалами справи підтверджується законність вибуття предмету іпотеки з власності ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та його переходу у власність до ТзОВ «Аттолло гранум».

Таким чином суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення віндикаційного позову і витребування Нерухомого майна у ТзОВ «Аттолло гранум», як добросовісного набувача.

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 р. у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що: «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».

Конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар.

Викладене підтверджує неможливість витребування Предмету іпотеки від ТзОВ «Аттолло гранум» в порядку ст. ст. 330, 387, 388 ЦК України, що є окремою підставою для відмови у позові.

Окрім того, також не може бути задоволена вимога про витребування майна у ТзОВ «Аттолло гранум», оскільки позов про витребування майна може бути подано виключно власником майна. Натомість Компанія «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) та/або розпорядник майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» не є власниками Нерухомого майна.

У частині 1 статі 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто ЦК України пов`язує можливість витребування майна лише власником. Статтею 388 ЦК України не передбачено механізму витребування майна за позовами заінтересованих осіб.

З огляду на необґрунтованість вимог про недійсність Договору іпотеки від 03.12.2020 р. суд відхиляє вимоги позивачів про витребування Нерухомого майна у ТзОВ «Аттолло гранум» та визнання недійсним Договору іпотеки від 19.04.2023 р., укладеного між ТзОВ «Аттолло гранум» та ТзОВ «Озірки».

Оскільки Договір іпотеки від 03.12.2020 р. є дійсним та не визнаний судом недійсним, то законним є набуття у власність Нерухомого майна ТзОВ «Аттолло гранум» та подальша його передача у іпотеку ТзОВ «Озірки».

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивачів про визнання недійсним договору іпотеки від 03.12.2020 р. реєстраційний № 1152; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.02.2023 р. реєстраційний № 406; витребування у ТзОВ «Аттолло гранум» на користь ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (нерухомого майна; визнання недійсним договору іпотеки від 19.04.2023 р. реєстраційний № 1026, у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд вважає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, понесені позивачами судові витрати слід покласти на позивачів.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 191, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 та Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Південний», до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Санолта корм», до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттолло гранум», до відповідача-4 Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл», до відповідача-5 Товариства з обмеженою відповідальністю «Озірки» про визнання недійсним договору іпотеки від 03.12.2020 р. реєстраційний № 1152; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.02.2023 р. реєстраційний № 406; витребування нерухомого майна; визнання недійсним договору іпотеки від 19.04.2023 р. реєстраційний № 1026 відмовити.

Повне рішення складено 01 жовтня 2024 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.