Ухвала

від 02.10.2024 по справі 914/2406/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.10.2024 Справа№914/2406/24

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., розглянувши заяву

Приватного підприємства «Лео Буд»

про: про забезпечення позову до подання позовної заяви,

особа, що може отримати статус

відповідача-1:Львівська міська рада,

відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Хаб»,

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2024р. Приватне підприємство «ЛЕО БУД» звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд застосувати заходи до забезпечення позову шляхом:

-Заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Захід-Хаб», за його замовленням іншим фізичним та/або юридичним особам (у т.ч. генеральним підрядникам) проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці площею 6,7865 га (кадастровий номер 4610137500:12:005:0201) на вул. Т. Шевченка, 327-Ї, 327-Д, 327-Л.;

-Заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Захід-Хаб», за його замовленням іншим фізичним та/або юридичним особам (у т.ч. генеральним підрядникам) здійснювати демонтаж нежитлової будівлі літ. «З-2», загальною площею 259,8 кв. м., за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 327-Е;

-Заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 6,7865 га (кадастровий номер 4610137500:12:005:0201) на вул. Т. Шевченка, 327-Ї, 327-Д, 327-Л.;

-Заборони Львівській міській раді, Товариству з обмеженою відповідальністю «Захід-Хаб» укладати договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 6,7865 га (кадастровий номер 4610137500:12:005:0201) на вул. Т. Шевченка, 327-Ї, 327-Д, 327-Л.

В обґрунтування вищезазначеної заяви, заявник покликається на наступні обставини:

Подання даної заяви про забезпечення позову обумовлено тим, що ПП «Лео Буд» має намір звернутися до суду з позовною заявою про визнання протиправною та скасування Ухвали Львівської міської ради від 12.09.2024 року «Про затвердження ТзОВ «Захід-Хаб» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду на вул. Т. Шевченка, 327-Ї, 327-Д, 327-Л».

ПП «Лео Буд» є власником нежитлової будівлі «З-2», загальною площею 259,8 кв. м., яка знаходиться на території колишнього заводу «Львівсільмаш» (м. Львів, вул. Т.Шевченка, 327-Е), на підтвердження чого долучено копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вже тривалий час ПП «Лео Буд» вживає заходів щодо оформлення права користування земельною ділянкою, що необхідно для обслугувування та використання належного заявнику майна.

В той же час, заявнику стало відомо, що ТзОВ «Захід-Хаб» вчиняє дії щодо отримання земельної ділянки на вул. Т. Шевченка, 327-Ї, 327-Д, 327-Л в оренду таким чином, що межі земельної ділянки перетинають належне йому нерухоме майно та відсікають від єдиного дорожнього шляху, яким можливий під`їзд до його нежитлового приміщення. Зазначене слідує з скріншотів з інформаційного джерела Google maps з позначенням на ньому меж земельної ділянки з кадастровим номером 46101137500:12:005:0201 та Акту виносу меж земельної ділянки в натурі від 05.04.2024 року.

Зокрема, за зверненнями ТзОВ «Захід-Хаб», Львівська міська рада прийняла Ухвалу №4483 від 08.02.2024р. «Про надання ТзОВ «Захід-Хаб» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Т. Шевченка, 327-Ї, 327-Д, 327-Л» та Ухвалу № 5103 від 04.07.2024 «Про внесення змін до ухвал міської ради від 07.12.2017р. №2780».

Згідно змісту Ухвали (п 2.1., 2.2.), Товариству з обмеженою відповідальністю «Захід-Хаб» у шестимісячний термін з дати оприлюднення цієї ухвали укласти з Львівською міською радою: договір оренди землі, встановивши річну орендну плату за землю у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою з дати прийняття цієї ухвали; зареєструвати договір оренди землі відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд встановив наступне:

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 17.11.2020р. № 922/2419/20).

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується:

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до ч. 12 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020р. № 910/1762/20).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020р. по справі № 915/1912/19).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018р. у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018р. у справі № 916/10/18, від 23.06.2018р. у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018р. у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018р. у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019р. у справі № 909/526/18, від 21.01.2019р. у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019р. у справі № 925/288/17, від 26.09.2019р. у справі № 904/1417/19, від 23.12.2020р. № 911/949/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

У вирішенні питання про забезпечення позову суду необхідно здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо доцільності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, адекватності заходу до забезпечення позову, тобто його відповідність вимогам, на забезпечення яких він вживається, а також справедливого балансу інтересів сторін у справі.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Постановляючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності.

Разом із тим, у випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року № 910/1040/18).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 25.11.2020р. у справі № 757/61850/18-ц.

Враховуючи, що заявником буде заявлено вимогу немайнового характеру, а рішення суду не вимагатиме примусового виконання, в спірному випадку не досліджується така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а застосовується та досліджується така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Тобто, в майбутньому оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування є підставою для укладення договору оренди спірної земельної ділянки, державної реєстрації речового права.

Наявність у Львівської міської ради правомочностей власника спірної земельної ділянки та в майбутньому оскаржуваного рішення вказують на можливість у будь-який час, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення, розпорядитись цією земельною ділянкою, зокрема, передати в оренду, а державна реєстрація за відповідачем права оренди земельної ділянки надасть можливість останньому користуватись нею, у т.ч. для демонтажу/забудови.

З огляду на викладені в заяві обставини, враховуючи предмет майбутнього позову та визначені ч. 1 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на тимчасове збереження поточного статусу спірного майна, а саме заборонити Львівській міській раді, Товариству з обмеженою відповідальністю «Захід-Хаб» укладати договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 6,7865 га (кадастровий номер 4610137500:12:005:0201) на вул. Т. Шевченка, 327-Ї, 327-Д, 327-Л.

Суд вважає, що виходячи зі майбутніх спірних взаємовідносин сторін, доводи заявника про необхідність вжиття додаткових заходів забезпечення позову та обраний вид забезпечення позову, є розумними, обґрунтованими та адекватними щодо предмета спору. Отже, в даному випадку забезпечується збалансованість інтересів сторін, захід забезпечення позову сприятиме ефективному захисту та відновленню порушеного права позивача у випадку задоволення позову та запобігатиме виникненню подальших спорів між учасниками справи.

Суд не вбачає підстав для настання негативних наслідків при застосуванні обраного позивачем заходу забезпечення позову в частині заборони Львівській міській раді, Товариству з обмеженою відповідальністю «Захід-Хаб» укладати договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 6,7865 га (кадастровий номер 4610137500:12:005:0201) на вул. Т. Шевченка, 327-Ї, 327-Д, 327-Л.

В іншій частині заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на те, що такі заходи втрачають доцільність та актуальність у зв`язку з частковим задоволенням заяви про забезпечення позову до подання позову, а також є неспіврозмірними та неадекватними до майбутніх позовних вимог.

Також суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до нівелювання ефективного захисту інтересів заявника за результатами вирішення спору в разі задоволення позову.

Заборона відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії щодо предмета спору стосується того нерухомого майна (земельної ділянки), що належить до предмета спору.

В спірному випадку заходи забезпечення позову не є тотожними майбутнім позовним вимогам.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Заявник не запропонував спосіб та види зустрічного забезпечення.

За змістом чинного ГПК України, застосування зазначених заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду, який слід було б застосовувати в обов`язковому порядку при вирішенні питань про вжиття заходів забезпечення позов.

Враховуючи вищевикладене, заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 137, 140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Приватного підприємства «Лео Буд» про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити частково.

2.Заборонити Львівській міській раді, Товариству з обмеженою відповідальністю «Захід-Хаб» укладати договір оренди землі щодо земельної ділянки, площею 6,7865 га (кадастровий номер 4610137500:12:005:0201) на вул. Т. Шевченка, 327-Ї, 327-Д, 327-Л.

3.В решті заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Стягувачем за цією ухвалою є: Приватне підприємство «Лео Буд» (місцезнаходження: Україна, 79015, Львівська обл., місто Львів, вулиця Героїв УПА, будинок 73; ідентифікаційний код: 34461959).

Боржниками за цією ухвалою в частині вжитого заходу забезпечення позову є:

Львівська міська рада (місцезнаходження: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, пл.Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код: 04055896);

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Хаб» (місцезнаходження: Україна, 79069, Львівська обл., місто Львів, вул.Шевченка Т., будинок 317, корпус Б; ідентифікаційний код: 45283667);

Ця ухвала Господарського суду Львівської області є виконавчим документом в розумінні п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» та дійсна для пред`явлення до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання нею законної сили, а саме до 03.10.2027р.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч.13 ст.145 ГПК України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами ч. 3 ст. 138 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 29.12.2022 р.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Король М.Р.