Рішення

від 02.10.2024 по справі 917/115/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2024 Справа № 917/115/24

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікос Транс» (код ЄДРПОУ - 39784722, 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Халаменюка, буд. 6, кв. 103, електронна пошта: oltanbuh2@.gmail .com)

до ATK-Rasala Оу (ATK РАСАЛА ОУ) (Holsantie 66, 53300, Lappeenranta, Finland (Хольсантие, 66, 53300, Лаппеенранта, Фінляндія)

про стягнення 2100 Євро (80 388,00 грн.)

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін: згідно протоколу

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікос Транс» до ATK-Rasala Оу (ATK РАСАЛА ОУ) про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом в сумі 2100 ЄВРО.

Ухвалою від 25.01.2024 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 917/115/24; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; зобов`язати позивача надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на фінську мову позовної заяви з додатками та даної ухвали про відкриття провадження у справі № 917/115/24, а також судового доручення, виклику (повідомлення), підтвердження про вручення документу у трьох примірниках, в термін до 07.02.2024; направити копію ухвали Господарського суду Полтавської області від 25.01.2024 про відкриття провадження у справі № 917/115/24 та позовну заяву з додатками, а також судового доручення, виклику (повідомлення), підтвердження про вручення документу фінською мовою для вручення відповідачу в порядку, передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року, через Ministry of Justice (Unit for International Judicial Cooperation): P.O. Box 25,FIN-00023 Government, Finland; встановити відповідачу строк для подання суду відзиву на позов, оформленого згідно з вимогами ч.3 ст.165 ГПК України, з додатками, передбаченими ч.6,7 ст.165 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; зупинити провадження у справі №917/115/24, у зв`язку зі зверненням з судовим дорученням про надання правової допомоги (вручення документів) до Ministry of Justice (Unit for International Judicial Cooperation): P.O. Box 25,FIN-00023 Government, Finland.

08.04.24 від позивача надійшла заява, в якій він повідомив про направлення на адресу суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на фінську мову позовної заяви з додатками та даної ухвали про відкриття провадження у справі № 917/115/24, а також судового доручення, виклику (повідомлення), підтвердження про вручення документу у трьох примірниках. Крім того, у заяві позивач просив включити до судових витрат послуг, пов"язаних із залученням перекладача.

06.03.24 суд звернувся із судовим дорученням про надання правової допомоги (вручення документів) до Ministry of Justice (Unit for International Judicial Cooperation): P.O. Box 25,FIN-00023 Government, Finland (згідно відмітки канцелярії про дату відправлення).

Згідно відомостей сайту АТ "Украпошта" Ministry of Justice (Unit for International Judicial Cooperation) отримало судове доручення про надання правової допомоги (вручення документів) у даній справі 10.06.24.

Разом з тим, відомості про вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Полтавської області від 25.01.2024 про відкриття провадження у справі № 917/115/24 та позовної заяви з додатками у матеріалах справи відсутні.

У п. 8 роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 31.05.2002 №04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" зазначено, що при вирішенні питання забезпечення своєчасного повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, господарському суду слід враховувати таке.

Взаємодія судів України з судовими органами інших держав з цього питання, а також щодо виконання за кордоном інших процесуальних дій регулюються Конвенцією з питань цивільного процесу (Гаага, 1954) і угодами про взаємну правову допомогу, укладеними Україною з іншими державами. Відповідно до Законів України від 19.10.2000 р. №2052-III та № 2051-III з 26.11.2000 набрали чинності для України Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965) і Конвенція про отримання за кордоном доказів з цивільних і торгових справ (Гаага, 1970) із заявами та застереженнями. Цими заявами і застереженнями передбачено, зокрема, що названим у конвенціях центральним органом в Україні є Міністерство юстиції України, яке складає підтвердження про вручення документів і забезпечує передачу документів у цивільних або комерційних справах центральному органу юстиції іншої держави.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до названої Конвенції із заявами та застереженнями, згідно з якими центральним органом, який має право отримувати документи від інших Договірних Сторін, а також складати підтвердження про вручення, є Міністерство юстиції України. Особливості виконання названої Конвенції визначено розділом VI Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. №1092/5/54 (далі - Інструкція).

Так, відповідне доручення про вручення документів за кордоном складається судом у формі прохання згідно з додатком до Інструкції. Заповненню з урахуванням приписів пунктів 6.2.1 і 6.2.2 Інструкції підлягають дві частини формуляра: "Прохання" і "Короткий виклад документа".

Якщо формуляр складається українською мовою, то його обов`язково необхідно супроводжувати перекладом французькою чи англійською мовами або мовою запитуваної держави.

Згідно рекомендації Спеціальної комісії по практичному застосуванню Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, розроблених державами - учасницями Конвенції 28.10 - 04.11.2003, рекомендовано заявнику завжди надавати переклад документів, за винятком тих випадків, коли заявник має достатні підстави вважати, що адресат розуміє документ країни відправника.

Пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 №2052-III встановлено, що, якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 зазначеної Конвенції кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, в разі коли виконані всі нижчеперелічені умови: a) документ передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув строк, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не отримано будь-якого підтвердження незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Таким чином, однією з вимог, при виконанні якої суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, є закінчення строку з дати направлення документа, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. 3 Закону України "Про міжнародне приватне право" господарський суд повинен виходити з правил, встановлених у міжнародному договорі, тобто застосовувати щонайменше шестимісячний строк з моменту порушення провадження у справі.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної справи для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Ухвалою від 01.10.24 поновлено провадження по справі.

Від відповідача відзив на позов не надходив.

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

28 вересня 2023 року між ТОВ «Лікос Транс» та ATK-Rasala Оу укладено Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 280923 згідно з п.1.1. якого позивач (Перевізник) здійснює перевезення вантажу власним автомобільним транспортом на адресу Вантажоодержувача на підставі заявок відповідно до вимог Законодавства України, Міжнародних Угод і Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП, а Замовник приймає та здійснює оплату наданих Первізником послуг. Перевізник за цим Договором є експедиторською компанією і має право залучати до виконання своїх обов`язків третю сторону.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що умови перевезення оформляються заявками Замовника на перевезення вантажу, в яких зазначаються конкретні дані для належного виконання умов Договору.

Згідно пункту 1.3. Договору Заявка на перевезення вантажу повинна бути складена в письмовій формі і скріплена печаткою та підписами Замовника і Перевізника, і є невід`ємною частиною даного Договору, за згодою сторін перевезення може здійснюватись без письмової заявки на підставі CMRI Invoice.

П.2.1. Договору - «Перевізник зобов`язується організувати та виконувати перевезення, а Замовник надавати до перевезення вантаж і оплачувати вартість кожного перевезення.

П. 3.1.3. Договору - «Замовник зобов`язаний здійснювати повний розрахунок з Перевізником згідно умов погоджених даним Договором.

П.4.1. Договору - «Вартість транспортних послуг розраховується окремо на кожне конкретне перевезення і підтверджується рахунком на оплату та/або заявкою. Замовник по даному Договору перераховує на поточний рахунок Перевізника повну вартість за надані транспортні послуги.

П.4.2. Договору - «Розрахунок за перевезення вантажів між Замовником і Перевізником здійснюється Замовником банківським переказом протягом 2-х днів після виконання послуг з перевезення вантажу.

П.5.2. Договору «за прострочення оплати послуг з перевезення вантажу, Замовник сплачує Перевізнику пеню в розмірі 0,5% від вартості перевезення за кожен день прострочення платежу.

У випадку вирішення спорів в судовому порядку, пунктом 7.1. Договору визначено, що усі спори передаються на розгляд Господарського суду за місцем знаходження Перевізника.

Позивач вказує, що в період часу з 05.10.2023 року по 16.10.2023 року Перевізником виконано Заявку № 550 з перевезення Вантажу з міста Пуукилантіе 22, 54500, Луумакі, Фінляндія. Вагою 23050,00 кг. (23 місця - Пелети для опалення) що підтверджується CMR - А № 0040280 а також відміткою вантажоодержувача в графі „24" CMR про отримання вантажу. Вартість перевезення склала 2 100 (дві тисячі сто) Євро (еквівалент за курсом НБУ станом на 17.10.2023 року становить 80 388,00 грн. (вісімдесят тисяч триста вісімдесят вісім грн.. за курсом 1 Євро - 38,28 грн.).

В підтвердження послуг з перевезення вантажу позивач також вказує, що 17.10.2023 року складено та підписано Сторонами акт надання послуг № 314, та рахунок на оплату № 305.

Як стверджує позивач, оплата до цього часу відсутня. На адресу Замовника поштою направлено претензію про неналежне виконання умов Договору Перевезення, однак відповідь до цього часу не отримана.

Вказане стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом в сумі 2100 ЄВРО.

Всі відповідні копії документів на підтвердження викладених обставин містяться в матеріалах справи.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

За приписами статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право, Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 76 Закону України Про міжнародне приватне право суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 (виключна підсудність) цього Закону.

Суд встановив, що пунктом 7.1. Договору визначено, що усі спори передаються на розгляд Господарського суду за місцем знаходження Перевізника. до спірних правовідносин застосовуються норми законодавства України.

Отже сторони досягли домовленості про розгляд спорів, що виникають за контрактом, у Господарському суді Полтавської області за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські Договори.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Зазначені положення викладені і в статті 193 ГК України.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Контракту, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини надання послуг з перевезення вантажу.

У відповідності до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 629 ЦК України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов`язань щодо перевезення вантажу, відповідач свої зобов`язання щодо оплати не виконав.

Перевезення вантажу підтверджене наявними в матеріалах справи доказами. Строк оплати визнається судом таким, що настав.

У відповідності до Постанови великої палати Верховного суду від 04.07.18 у справі № 761/12665/14-ц визначено, що суд встановлює, чи визначено зобов`язання в іноземній валюті, чи у гривні з визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. У разі визначення зобов`язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов`язання і в резолютивній частині рішення має зазначити розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню.

Гривневий еквівалент іноземної валюти, що підлягає стягненню, визначається за офіційним курсом НБУ на момент виконання грошового зобов`язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок стягувала або видачі йому готівки.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувану має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за . офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 2100 Євро є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, відповідачем не спростована, а відтак підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ATK-Rasala Оу (ATK РАСАЛА ОУ) (Holsantie 66, 53300, Lappeenranta, Finland (Хольсантие, 66, 53300, Лаппеенранта, Фінляндія) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікос Транс" (вул. Халаменюка, буд. 6, кв. 103, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 39784722) - заборгованість в сумі 2100 (дві тисячі сто) ЄВРО та судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.10.24 р.

Суддя Киричук О.А.