Рішення

від 01.10.2024 по справі 922/3003/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. Справа № 922/3003/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" (адреса: 85520, Донецька обл., Волноваський р-н, с. Комар, вул. Єгорова, буд. 7; код ЄДРПОУ 30844570) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (адреса: 61098, м. Харків, вул. Кашуби, буд. 10; код ЄДРПОУ 37875888) про стягнення 783585,01 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Велес" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (далі - відповідач) 783585,01 грн, з яких:

783199,83 грн - суми непоставленого товару;

385,18 грн - 3% річних.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору поставки № 47/23 від 16.01.2023 щодо поставки попередньо оплаченого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано дану справу незначної складності - малозначною та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

В процесі розгляду справи, відповідач звернулось до суду з зустрічною позовною заявою (вх. № 22798 від 12.09.2024), в якій просить суд зобов`язати позивача надати інформацію про необхідну адресу поставки товару за специфікацією № 7 від 06.09.2023 до договору поставки № 47/23 від 16.01.2023 з зазначенням інформації про область, населений пункт, вулицю та номер будівлі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.09.2024 зустрічну позовну заяву залишено без руху у зв`язку з ненаданням доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі; роз`яснено позивачу, що у разі їх не усунення позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута особі, що звернулася із позовною заявою.

В подальшому, відповідач повторно звернувся до Господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою (вх. № 23971 від 24.09.2024) в якій просить суд зобов`язати позивача надати інформацію про необхідну адресу поставки товару за специфікацією № 7 від 06.09.2023 до договору поставки № 47/23 від 16.01.2023 з зазначенням інформації про область, населений пункт, вулицю та номер будівлі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.09.2024 відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви; повернуто позивачу зустрічну позовну заяву (вх. № 23971 від 24.09.2024) та додані до неї документи без розгляду.

Крім того, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 22799 від 11.09.2024), в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову з посиланням на те, що для здійснення поставки відповідач мав отримати від позивача інформацію про конкретне місце поставки товару у вигляді транспортної інструкції або ж заявки на відвантаження, оскільки ані умови договору, ані умови специфікації № 7 не визначають таке місце. Однак, оскільки ні транспортної інструкції ні заявки на відвантаження від позивача не надходило, зазначене призвело до неможливості виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару за специфікацією № 7, тоді як відповідач весь час був готовий до виконання своїх зобов`язань з поставки.

Позивач не скористався своїм правом на подачу відповіді на відзив у порядку та строки, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.08.2024.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки № 47/23 від 16.01.2023 (далі за текстом договір; а. с. 44-47), за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар для використання у його господарській діяльності, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити товар (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договору сторони домовились, що товар поставляється партіями. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару в кожній партії визначаються сторонами в окремих специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємними частинами.

На підставі п. 4.4 договору сторони можуть погодити оплату товару на умовах часткової або повної попередньої оплати. Товар, який оплачується на умовах, відмінних від попередньої оплати (відстрочення або розстрочення платежу), є таким, що проданий на умовах товарного кредиту. В такому випадку ціну на товар включаються відсотки за користування грошовими коштами, розраховані за період з моменту поставки товару до кінцевого строку здійснення покупцем оплати. Строки оплати в такому випадку визначаються сторонами в окремих специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємними частинами. Платежі по цьому договору здійснюються в безготівковій формі.

Відповідно до п. 4.5 договору датою оплати товару (датою платежу) є дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

У п. 5.1 договору сторони погодили, що якщо сторони не погодять іншого, постачальник поставляє товар по цьому договору на умовах EXW склад постачальника за адресою: 61098, м. Харків, вул. Кашуби, буд. 10 (інкотермс 2010), шляхом надання товару в розпорядження покупця.

За змістом п. п. 12.1-12.2 договору останній набирає чинності з моменту його укладення сторонами, дата якого зазначена в преамбулі договору та діє до 01 січня 2024 року, а в частині невиконаних зобов`язань, які виникли протягом дії цього договору, до повного їх виконання сторонами.

Закінчення дії договору не звільняє сторони від обов`язку погашення своїх грошових зобов`язань та відповідальності за порушення умов цього договору.

Як свідчать матеріали справи, та визнається кожною зі сторін, в рамках зазначеного договору між сторонами укладено специфікацію № 7 від 16.01.2023 (а. с. 30) в якій сторони погодили найменування товару, одиницю виміру, кількість товару, його вартість, порядок, строки оплати та поставки товару.

Зокрема, у даній специфікації сторони погодили, що;

- найменування товару - аміачна селітра;

- кількість 110 тон.

- загальна вартість товару складає 1 957 999,56грн;

- оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника - 100% від загальної вартості товару до 06.09.2023;

- базис поставки товару - DDP склад покупця (Донецька область, Великоновосілківський район, село Комар);

- строк поставки товару - не пізніше 06.10.2023.

Таким чином, керуючись п.5.1 договору, сторони у специфікації № 7 погодили інший порядок (базис) поставки товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач взяті на себе зобов`язання за договором виконав належним чином та платіжною інструкцією від 06.09.2023 № 2932 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 195799,56 грн.

Однак, відповідачем не в повному обсязі виконані власні зобов`язання за договором та специфікацією № 7, а саме за видатковими накладними: № 64 від 31.01.2024, № 168 від 23.02.2024 та № 169 від 23.02.2024 було поставлено товар (селітру аміачну) лише у обсязі 66 тон вартістю 1174799,73 грн.

На решту отриманої передоплати в сумі 783199,83 грн відповідач товар не поставив.

Як зазначає позивач, з 01.01.2024 року між сторонами велися переговори щодо поставки решти Товару, або повернення коштів, оскільки відповідач так остаточно і не виконав умови договору.

Позивач вказує, що відповідач повідомляв його про те, що через відсутність відвантажень товару з боку виробника на його користь, виконати своєчасно умови договору у нього не має можливості. Враховуючи викладене відповідач запропонував позивачу розірвати Специфікацію № 7 від 06.09.2023 року за згодою сторін, направивши на адресу позивача додаткову угоду №1 від 01.03.2024 року. Однак, позивач не погодився на розірвання специфікації №7, оскільки зобов`язання за цією специфікацією частково вже були виконанні, у зв`язку з чим відповідач мав повернути кошти у випадку не можливості виконання своїх зобов`язань, а не розривати специфікацію, а тому додаткова угода підписана не була.

З огляду на вказане позивач вказує, що фактично відповідач з 06.09.2023 користується коштами завдаючи йому збитків.

Як свідчать матеріали справи, на виконання договору про надання правової допомоги від 05.08.2024 представник позивача звернувся до відповідача з претензією від 08.08.2024 в якій вимагав до 20.08.2024 повернути позивачу передоплату в сумі 783199,83 грн на яку відповідачем не було поставлено товар в рамках договору та специфікації № 7.

Зазначену претензія відповідач отримав, однак відповідні на неї не надав, грошових коштів позивачу не повернув.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі в якому позивач вимагає стягнути з відповідача передоплати в сумі 783199,83 грн

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував до стягнення з відповідача 385,18 грн 3% річних за період прострочення повернення коштів з 21.08.2024 по 26.08.2024 включно.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За зімстом ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 зроблено висновок щодо застосування статті 693 Цивільного кодексу України. Так, Верховний Суд зазначив, що зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця (п. 22 названої постанови).

Як зазначалось, позивачем на виконання умов договору та специфікації № 7 сплачено на користь відповідача попередню оплату у сумі 1957999,56 грн, тоді як отримано товару лише на суму 1174799,73 грн. Доказів готовності відповідача поставити товар в передбачений договором строк та ухилення позивача від його прийняття матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача у відзиві на позов на те, що умовами договору та специфікації № 7 нібито не було визначено місце поставки товару суд вважає безпідставними, оскільки у п. 5.1 договору сторони погодили, що якщо сторони не погодять іншого, постачальник поставляє товар по цьому договору на умовах EXW склад постачальника за адресою: 61098, м. Харків, вул. Кашуби, буд. 10 (інкотермс 2010), шляхом надання товару в розпорядження покупця.

Разом з тим, користуючись при укладанні специфікації № 7 сторони керуючись п.м5.1 договору, погодили інший порядок (базис) поставки товару, а саме - DDP склад покупця (Донецька область, Великоновосілківський район, село Комар). В подальшому виконуючи умови договору та специфікації № 7 відповідачем за видатковими накладними: № 64 від 31.01.2024, № 168 від 23.02.2024 та № 169 від 23.02.2024 було поставлено позивачу товар (селітру аміачну) лише у обсязі 66 тон, місце поставки товару в ТТН згідно з якими здійснювалося перевезення вантажу вказано склад покупця за адресою Донецька область, Великоновосілківський район, село Комар. Зазначене в свою чергу свідчить що адреса доставки товару була сторонами узгоджена, і відповідач знав цю адресу доставки та частково здійснював поставку товару до неї. Окрім того, у випадку наявності будь-яких питань з цього приводу відповідач не був позбавлений можливості звернути до позивача з роз`ясненнями з цього приводу, однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів вчинення відповідних дій.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, сам відповідач направляв на адресу позивача підписану зі свого боку Додаткову угоду № 1 від 01.03.2024 (а. с. 38), згідно з якою «Постачальник та покупець домовились про розірвання специфікації № 7 від 06.09.2023 до договору та повернення коштів у сумі 783199,83 грн (сімсот вісімдесят три тисячі сто дев`яносто дев`ять гривень 83 копійки) на поточний рахунок покупця до 05.03.2024». Зазначене додатково свідчить про неготовність відповідача станом на дату направлення цієї додаткової угоди виконати умови договору та специфікації № 7 щодо поставки товару позивачу.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача передоплати у сумі 783199,83 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3% річних суд зазначає.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку, як вже зазначалося, матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем умов договору щодо внесення попередньої оплати та факт порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної поставки товару на суму отриманої передоплати.

З метою досудового врегулювання спору позивач в особі свого представника звертався до відповідача з претензією б/н від 08.08.2024, в якій вимагав повернення попередньої оплати у розмірі 783199,83 грн у строк до 20.08.2024, однак, відповідач вимог у зазначеній претензії не виконав.

Зазначене надає позивачу право на нарахування річних за весь час прострочення виконання.

Як зазначалось, за допущене прострочення позивачем нараховано до стягнення з відповідача 385,18 грн 3% річних за період прострочення з 21.08.2024 по 26.08.2024.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок річних, суд констатує що він є арифметично вірним.

З урахуванням викладеного, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 385,18 грн 3% річних також підлягає задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 11753,77 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (адреса: 61098, м. Харків, вул. Кашуби, буд. 10; код ЄДРПОУ 37875888) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" (адреса: 85520, Донецька обл., Волноваський р-н, с. Комар, вул. Єгорова, буд. 7; код ЄДРПОУ 30844570):

783199,83 грн - передоплати;

385,18 грн - 3% річних;

11753,77 грн - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак