Постанова

від 05.09.2024 по справі 910/5597/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 910/5597/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник ТОВ "Трансбуд-2" - Приходько Д. В.,

відповідач ОСОБА_1 та представник ОСОБА_1 - Клечановський І. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-2" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Макового Олександра Віталійовича (вх. № 104/2024)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023

у складі колегії суддів: Остапенка О. М., Копитової О. С., Полякова Б. М.

у справі № 910/5597/19

за заявою Приватного підприємства "Під Ключ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-2"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

У цій справі перед Верховним Судом постало питання щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на особу, яка виконувала повноваження керівника боржника

Обставини справи

1. 22.05.2019 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі № 910/5597/19 за заявою Приватного підприємства "Під ключ" (замінено на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Праймбізнесінвест") про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-2" (далі - ТОВ "Трансбуд-2").

2. 11.09.2019 за результатами попереднього засідання Господарський суд міста Києва ухвалою затвердив реєстр вимог кредиторів боржника, до якого включено вимоги ПП "Під ключ" у сумі 4 799 845,31 грн та Головного управління ДФС у місті Києві (замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві) у сумі 7 436 253,05 грн.

3. 18.10.2019 постановою Господарського суду міста Києва ТОВ "Трансбуд-2" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Юдицького О. В.

4. 01.07.2020 ухвалою Господарського суду міста Києва відсторонено арбітражного керуючого Юдицького О. В. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Трансбуд-2" та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Макового О. В.

5. Ухвалами суду першої інстанції ліквідатору банкрута неодноразово встановлювався строк для вчинення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів банкрута у ліквідаційній процедурі (вичерпний перелік заходів), завершення ліквідаційної процедури та подання звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.

Подання заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності

6. У січні 2022 року ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Маковий О. В. звернувся до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 61 КУзПБ про покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства у розмірі 12 236 098,36 грн.

7. За твердженням ліквідатора, ОСОБА_1 під час виконання повноважень директора ТОВ "Трансбуд-2" вчинив дії з виведення активів (грошових коштів) за наявності у боржника заборгованості перед ПП "Під ключ" та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника. Ці дії мають ознаки заволодіння оборотними активами товариства, що стало наслідком доведення до банкрутства ТОВ "Трансбуд-2".

8. Дії ОСОБА_1 , на переконання ліквідатора, фактично призвели до незаконного виведення з рахунків підприємства-банкрута грошових коштів, що стало причиною суттєвого погіршення фінансового стану ТОВ "Трансбуд-2", унеможливило проведення ним розрахунків з його кредиторами та призвело до його банкрутства.

9. Також ліквідатором зазначено, що грошові вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів складають 12 236 098,36 грн, а ліквідаційна маса боржника становить - 0 грн, тобто майнові активи під час ліквідаційної процедури у даній справі виявлено не було.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. Суди першої та апеляційної інстанції за період з 30.07.2014 по 23.02.2016 за період з 11.09.2014 по 25.12.2014 ПП "Під ключ" перерахувало ТОВ "Трансбуд-2" кошти на загальну суму 3 560 118,26 грн.

11. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.01.2017 у справі №04/01/5026/1089/2011 кошти на загальну суму 3 560 118,26 грн визнано безпідставно набутим майном та стягнуто їх з ТОВ "Трансбуд-2" на користь ПП "Під ключ".

12. Також 11.09.2014 ТОВ "Трансбуд-2" отримало від ТОВ "ВБК Мрія" чотири перекази по 95 000,00 грн, всього 380 000,00 грн.

13. У подальшому, 11.09.2014 та 25.12.2014 кошти, отримані від ПП "Під ключ" та ТОВ "ВБК Мрія" в загальній сумі 4 015 118,26 грн були перераховані ТОВ "Трансбуд-2" на користь ТОВ "Колосс-Інвест" з призначенням платежу: "Оплата за буд. матеріали згідно дог. поставки № 03-09/14 від 03.09.2014р.".

14. Для можливості проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника арбітражним керуючим Маковим О. В. на адресу ТОВ "Трансбуд-2" було надіслано клопотання від 17.07.2020 про передачу йому від посадових осіб банкрута бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута. Вказане клопотання було повернуто ліквідатору банкрута з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

15. 15.07.2021 ліквідатор банкрута звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним клопотанням про зобов`язання боржника передати арбітражному керуючому бухгалтерську та іншу документацію (в т.ч. з особового складу колишніх працівників), печатки і штампи, матеріальні та інші цінності ТОВ "Трансбуд-2".

16. 26.07.2021 Господарський суд міста Києва задовольнив клопотання ліквідатора банкрута та зобов`язав керівника ТОВ "Трансбуд-2" Марченка Дмитра передати арбітражному керуючому Маковому О. В. бухгалтерську та іншу документацію (в т.ч. з особового складу колишніх працівників), печатки і штампи, матеріальні та інші цінності ТОВ "Трансбуд-2".

17. За твердженням арбітражного керуючого Макового О. В. від посадових осіб ТОВ "Трансбуд-2" жодної інформації йому не надано.

18. Ліквідатором банкрута Маковим О. В. не виявлено документів, які підтверджують наявність укладеного боржником та ТОВ "Колосс-Інвест" (код ЄДРПОУ 37615626) договору поставки № 03-09/14 від 03.09.2014, а також отримання боржником від ТОВ "Колосс-Інвест" будівельних матеріалів, за які було здійснено оплату 11.09.2014 та 25.12.2014 на загальну суму 4 015 118,26 грн.

19. Вказане, на переконання ліквідатора, свідчить про те, що керівник боржника 11.09.2014 та 25.12.2014 здійснив виведення активів, а саме: грошових коштів боржника в загальні сумі 4 015 118,26 грн, що призвело до звернення ПП "Під ключ" до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття справи про банкрутство та визнання боржника банкрутом.

20. Окрім того, за період з 30.04.2015 до 31.03.2016 з поточного рахунку боржника в АТ "Банк Богуслав" було здійснено 34 транзакції, за якими ТОВ "Трансбуд-2" здійснило перерахування грошових коштів на користь ОСОБА_1 (який на той час був директором ТОВ "Трансбуд-2") на загальну суму 9 998 751,00 грн з призначенням платежу "Повернення поворотної фінансової допомоги ОСОБА_1 згідно дог.№ 12-01/11 від 12.01.2011р. без ПДВ".

21. При цьому, серед усієї наданої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб інформації щодо руху коштів по банківських рахунках боржника починаючи з 2009 року відсутні банківські операції, за якими б громадянин ОСОБА_1 надавав ТОВ "Трансбуд-2" поворотну фінансову допомогу.

22. Вказані дії вище вчинялися у період існування заборгованості перед кредиторами ТОВ "Трансбуд-2".

23. Також судами встановлено, що відповідно до наказу по ДП "Трансбуд-2" від 01.02.2007 № 1 про прийняття на роботу, ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків на посаді директора ДП "Трансбуд-2" з 01.02.2007.

24. Надалі ДП "Трансбуд-2" було ліквідовано шляхом перетворення в ТОВ "Трансбуд-2". При цьому зміна керівника товариства не відбулася і ОСОБА_1 залишався на посаді керівника товариства до 31.03.2016.

25. Сума вимог кредиторів відповідно до реєстру визнаних вимог кредиторів у справі №910/5597/19 про банкрутство ТОВ "Трансбуд-2" станом на 15.09.2021 становить 12 236 098,36 грн. Ліквідаційна маса боржника становить - 0 грн, оскільки в ході ліквідаційної процедури ліквідатор не виявив у банкрута жодних активів.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

26. 06.02.2023 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/5597/19, серед іншого, задоволено заяву ліквідатора банкрута; покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Трансбуд-2" у розмірі 12 236 098,36 грн у зв`язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Трансбуд-2" 12 336 098,36 грн.

27. Зважаючи на встановлені обставини, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що під час виконання своїх повноважень директора ТОВ "Трансбуд-2" ОСОБА_1 вчинив дії, які мають ознаки заволодіння оборотними активами товариства, що стало наслідком доведення до банкрутства ТОВ "Трансбуд-2".

Розгляд справи у суду апеляційної інстанції та короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

28. Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. До апеляційної скарги скаржник додав копію договору поставки від 03.09.2014 № 03-09/14, укладеного між ТОВ "Колосс-Інвест" та ТОВ "Трансбуд-2", копію договору від 12.01.2011 № 12-01/11 про надання поворотної фінансової допомоги, укладеного між ним та ТОВ "Трансбуд-2", а також копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 12.01.2011 № 12.

29. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про прийняття додаткових доказів, поданих на стадії апеляційного перегляду справи, оскільки встановив, що скаржник не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції про розгляд відповідної заяви, а тому суд вбачав у цьому випадку виняткові обставини, з якими законодавство пов`язує можливість прийняття під час апеляційного провадження додаткових доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції.

30. Так, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 не є директором боржника з 31.03.2016, а тому йому не було відомо, ані про відкриття у 2019 році відносно ТОВ "Трансбуд-2" справи про банкрутство, ані про розгляд заяви ліквідатора про притягнення його до субсидіарної відповідальності. До того ж ОСОБА_1 викликався до суду для розгляду поданої ліквідатором у 2022 році заяви шляхом направлення відповідних ухвал на адресу, за якою не проживає та не зареєстрований з 2021 року, на підтвердження чого скаржник надав відповідні відомості з відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківського РДА.

31. У свою чергу, ліквідатор банкрута звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про призначення у справі судово-технічної експертизи документів, яке мотивував наявністю у нього сумнівів щодо достовірності оригіналу квитанції до прибуткового касового ордеру № 12 від 12.11.2011, оскільки стверджував, що кошти за цією квитанцією до боржника не надходили, що дає підстави вважати, що така квитанція була створена під час судового розгляду. Тож, за доводами ліквідатора, з`ясування давності нанесення відтиску печатки ТОВ "Трансбуд-2" та підпису ОСОБА_1 має істотне значення для правильного вирішення спору та потребує необхідних спеціальних знань.

32. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні вказаного клопотання, зазначивши, що судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 05.12.2023 оглянуто та досліджено оригінали доданих ОСОБА_1 до апеляційної скарги документів на спростування своєї вини, в тому числі договору №12-01/11 про надання поворотної фінансової допомоги від 12.01.2011 та квитанції до прибуткового касового ордеру № 12 від 12.11.2021, а також встановлено відповідність наявних у справі копій цих документів наданим суду оригіналам. Жодних сумнівів щодо достовірності даних оригіналів у суду не виникло, як наслідок такі документи взято судом до уваги у якості належних та достовірних доказів по справі.

33. Також, за висновками суду, з`ясування обставин давності нанесення відтиску печатки ТОВ "Трансбуд-2" та підпису ОСОБА_1 на квитанції до прибуткового касового ордеру № 12 від 12.11.2021 в даному випадку не входить до предмету доказування в цій справі.

34. 05.12.2023 постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/5597/19 в частині задоволення заяви ліквідатора ТОВ "Трансбуд-2" про покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства скасовано та прийнято у скасованій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Трансбуд-2" відмовлено.

35. Апеляційний суд, поклавши в основу свого рішення прийняті на стадії апеляційного провадження докази, дійшов висновку про те, що у діях керівника боржника ОСОБА_1 відсутні ознаки доведення боржника до банкрутства, а господарські операції з грошовими активами боржника, про які наголошує ліквідатор, відбувалися на відповідних правових підставах у зв`язку з виконанням вчинених боржником договорів.

36. Суд апеляційної інстанцій додатково вказав, що ліквідатор, вважаючи, що керівник ТОВ "Трансбуд-2" цілеспрямовано здійснив виведення грошових коштів боржника без відповідної правової підстави і такі дії призвели до зменшення обсягу платоспроможності ТОВ "Трансбуд-2" і нанесло майнову шкоду інтересам його кредиторів, мав дослідити та встановити наявність/відсутність підстав для оспорення таких правочинів боржника через їх фраудаторність шляхом звернення до суду в порядку статті 42 КУзПБ, та зрештою встановити правомірність перерахувань грошових коштів на користь контрагентів а також реальність господарських операцій, зазначених у призначенні платежу, з урахуванням наявних у справі доказів укладення цих договорів. А тому, за висновком цього суду, наразі відсутні підстави стверджувати про повноту вчинення ліквідатором дій у ліквідаційній процедурі для пошуку, виявлення та повернення майна, яке перебуває у третіх осіб, з метою належного формування ліквідаційної маси та її подальшу реалізацію, які б передували зверненню до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на винних у доведені боржника до банкрутства осіб.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

37. У касаційній скарзі ліквідатор ТОВ "Трансбуд-2" - арбітражний керуючий Маковий О. В. просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 910/5597/19 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

38. Підставою касаційного оскарження арбітражний керуючий визначив пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 310 цього Кодексу.

39. Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції порушив принцип змагальності сторін та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ліквідатора про призначення у справі судової експертизи, оскільки дійсність квитанції до прибуткового касового ордеру № 12 від 12.01.2011 входить до предмету доказування у цій справі. Водночас з`ясування обставин давності нанесення відтиску печатки ТОВ "Трансбуд-2" та підпису ОСОБА_2 - особи, яка нібито прийняла від імені боржника кошти, на квитанції до прибуткового касового ордеру № 12 від 12.11.2021 в цьому випадку потребує спеціальних знань, якими суд не наділений.

40. Також апеляційний суд не встановив подальшу долю нібито отриманих боржником від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 10 000 000,00 грн, адже останній як директор боржника був відповідальним за внесення зазначених коштів на банківський рахунок боржника.

Б. Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу

41. Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

42. Разом з тим у судовому засіданні представник ОСОБА_1 , якого підтримав і особисто ОСОБА_1 , у судовому засіданні надав усні пояснення про те, що вважає висновки суду апеляційної інстанції законними та обґрунтованими. Зазначив про обґрунтованість прийняття судом на стадії апеляційного перегляду додаткових доказів. Також представник ОСОБА_1 вказав про правильність посилання суду апеляційної інстанції на презумпцію правомірності правочину щодо договору про надання поворотної фінансової допомоги, укладеного між його довірителем та боржником. При цьому, звернув увагу суду на те, що ліквідатор не скористався правом на оскарження цього правочину.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

43. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

45. Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

46. Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.

47. Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

48. Водночас умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).

49. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-ІХ, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

50. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).

51. Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора (кредитора) покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

52. Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

53. Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

54. Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

55. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

56. Тлумачення положень частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

57. До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства частини другої статті 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

58. Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

59. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16.

60. Наведена правова позиція узгоджується також з висновками Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство КГС у справі №906/1155/20(906/1113/21), до закінчення перегляду якої було зупинено касаційне провадження у цій справі та які, відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України, враховуються під час касаційного розгляду цієї справи.

61. У вказаній постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду також наголошено, що буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

62. Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

63. Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

64. Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

65. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

66. Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

67. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

68. Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Щодо суті касаційної скарги ліквідатора ТОВ "Трансбуд-2"

69. У справі, яка розглядається, в ході ліквідаційної процедури ліквідатор ТОВ "Трансбуд-2" не виявив будь-яких майнових активів у цього товариства.

70. Водночас, посилаючись на виписки із особових рахунків банкрута, ліквідатор вказував, що ОСОБА_1 під час виконання повноважень директора ТОВ "Трансбуд-2" вчинив дії з виведення активів (грошових коштів) боржника.

71. Такі дії вчинялися у період наявності заборгованості, зокрема, перед ініціюючим кредитором, що призвело до неможливості боржника виконати свої зобов`язання перед кредиторами.

72. Суди обох інстанцій встановили, що також не заперечується сторонами, що у 2014 році боржник перерахував 4 015 118,26 грн на користь ТОВ "Колосс-Інвест", а за період з 30.04.2015 до 31.03.2016 з поточного рахунку боржника АТ "Банк Богуслав" було здійснено 34 транзакції щодо перерахування грошових коштів на користь ОСОБА_1 у сумі 9 998 751,00 грн з таким призначенням платежу "Повернення поворотної фінансової допомоги ОСОБА_1 згідно дог.№ 12-01/11 від 12.01.2011р. без ПДВ".

73. Як вбачається із матеріалів справи та оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного провадження від відповідача прийняв додаткові докази, подані на підтвердження наявності правових підстав на перерахування з рахунків боржника грошових коштів (копії договорів та квитанції до прибуткового касового ордеру від 12.01.2011 № 12).

74. Правомірність прийняття судом цих документів скаржник у касаційній скарзі не оспорює.

75. Як зазначалося вище, суд апеляційної інстанції у судовому засіданні дослідив надані ОСОБА_1 оригінали документів та встановив відповідність наявних у матеріалах копій документів їх оригіналам.

76. Звідси Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у 2014 році ТОВ "Трансбуд-2" перерахувало 4 015 118,26 грн на користь ТОВ "Колосс-Інвест" за наявності відповідної правової підстави, а саме: як оплату за будівельні матеріали за договором поставки від 03.09.2014 № 03-09/14.

77. Доводи щодо незгоди з цими висновками суду у касаційній скарзі також відсутні.

78. Разом з тим, ліквідатор не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлення факту надання у 2011 році ОСОБА_1 боржнику поворотної фінансової допомоги у сумі 10 000 000,00 грн.

79. Арбітражний керуючий Маковий О. В. у суді апеляційної інстанції зазначав, що вказана господарська операція у 2011 році не здійснювалася, таку значну суму готівкових грошових коштів боржник не отримував, при цьому посилався на відсутність будь-яких інших даних про отримання боржником цих коштів. Наполягав, що документ, на який послався відповідач (квитанцію до прибуткового касового ордеру від 12.01.2011 № 12) був створений під час розгляду цієї справи.

80. Тож у зв`язку із наявністю сумнівів щодо достовірності оригіналу квитанції до прибуткового касового ордеру № 12 від 12.11.2021 ліквідатор просив призначити у справі судово-технічну експертизу документів.

81. Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

82. Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").

83. Особливість висновку експерта полягає в тому, що предметом його дослідження є обставини, встановлення яких потребує наявності спеціальних знань (частина друга статті 98 ГПК України). Отже, висновок експерта дозволяє встановити певні специфічні обставини, які не можуть бути встановлені іншими доказами (засобами доказування).

84. У рішенні ЄСПЛ у справі "Дульський проти України" зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

85. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

86. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18).

87. Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

88. За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

89. Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

90. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що до предмету доказування у справі належить дослідження поведінки (дій чи бездіяльності) ОСОБА_1 , що вказують на доведення підприємства-боржника до банкрутства, встановлення його вини а також доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).

91. Відмовляючи в задоволенні клопотання про призначення експертизи, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в судовому засіданні ним оглянуто та досліджено оригінали доданих до апеляційної скарги документів на спростування своєї вини, в тому числі договору № 12-01/11 про надання поворотної фінансової допомоги від 12.01.2011 та квитанції до прибуткового касового ордеру № 12 від 12.11.2011, а також встановлено відповідність наявних у справі копій цих документів наданим суду оригіналам. Жодних сумнівів щодо достовірності таких оригіналів у суду не виникло, як наслідок такі документи взято судом до уваги у якості належних та достовірних доказів усправі.

92. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що ліквідатор не ставив під сумнів відповідність наявної у матеріалах справи копії квитанції до прибуткового касового ордеру її оригіналу, а заперечував сам факт складення цього документа у 2011 році, наводив також аргументи щодо відсутності факту отримання боржником від його керівника відповідних грошових коштів (відсутність буд-яких даних щодо подальшої долі нібито отриманих боржником коштів, зокрема невнесення їх на банківські рахунки боржника).

93. Проте суд апеляційної інстанції цим доводам ліквідатора не надав належної оцінки, а лише обмежився висновком про відсутність у суду сумнівів достовірності доказів. А тому дійшов передчасного висновку про доведеність обставини надання боржнику його колишнім керівником поворотної фінансової допомоги у розмірі 10 000 000,00 грн, а відтак і передчасно відмовив у задоволенні заяви ліквідатора про притягнення до субсидіарної відповідальності колишнього керівника банкрута.

94. Верховний Суд вважає відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи у справі передчасною та необґрунтованою з огляду на те, що таке процесуальне рішення має ухвалюватися судом лише після ґрунтовного вивчення обставин справи, правовідносин сторін, така відмова має бути належним чином обґрунтована.

95. У цьому контексті необґрунтованими є також посилання суду апеляційної інстанції на презумпцію правомірності правочину на спростування доводів ліквідатора про ненадання боржнику його керівником поворотної фінансової допомоги. При цьому суперечливою є і позиція суду про те, що ліквідатор вважаючи, що кошти перераховані за відсутності правової підстави, має вирішити питання про оспорення правочину.

96. Верховний Суд констатує, що при розгляді справи не можна оцінювати окрему дію, правочин, доказ, для правильного вирішення спору необхідно вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, оцінити доводи сторін, які мають суттєве значення для вирішення справи, дослідити докази, надані сторонами, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

97. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

98. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

99. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. Водночас такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

100. Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

101. За таких обставин, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за результатами розгляду справи по суті заявлених ліквідатором вимог, підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

102. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

103. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

104. Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також враховуючи передбачені частиною другою статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за результатами розгляду справи по суті заявлених ліквідатором вимог, підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

105. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене в цій постанові, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і на підставі повного та всебічного дослідження доказів та аргументів сторін за правилами статті 86 ГПК України, враховуючи принципи господарського судочинства в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

В. Розподіл судових витрат

106. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-2" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Макового Олександра Віталійовича задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 910/5597/19 скасувати.

3. Справу № 910/5597/19 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

К. Огороднік