Ухвала

від 02.10.2024 по справі 909/413/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/413/21 (909/1074/22)

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Білоуса В. В.

розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1

про відвід судді Пєскова В.Г.

у справі № 909/413/21 (909/1074/22)

за позовом Приватного підприємства "Гарант" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Лотоцького Святослава Володимировича

до відповідача 1 ОСОБА_1

відповідача 2 ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Агрос-Віста"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

в межах справи № 909/413/21

про банкрутство Приватного підприємства "Гарант",

ВСТАНОВИВ:

ПП "Гарант" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Лотоцького С. В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу № 305 від 09.09.2020, укладеного між ПП "Гарант" як продавцем, в особі директора ОСОБА_3 , і ОСОБА_1 як покупцем, що посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Керничною М.В.;

- скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 , яке зареєстроване 15.02.2022 державним реєстратором Лисецької селищної ради Івано-Франківської області Дем`янек І. А., номер запису про право власності: 46717523, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2582823026040;

- витребування в ОСОБА_2 групи нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 , а саме: приміщення 826 - 103 а загальною площею 585,2 кв. м на користь ПП "Гарант" на підставі ст. ст. 3, 13, 16, 203, 215, 387 ЦК України, ст. ст. 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

10.04.2024 ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/413/21(909/1074/22) у частині заявлених вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 305 від 09.09.2020, укладеного між ПП "Гарант" як продавцем, в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як покупцем, що посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Керничною М. В. - провадження у справі закрито. У частині заявлених вимог про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння - позов задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_2 нежитлові приміщення 82б-103а, загальною площею 585, 2 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 у користь ПП "Гарант". Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПП "Гарант" 13 640,01 грн судового збору. У частині заявлених вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 , яке зареєстроване 15.02.2022 року державним реєстратором Лисецької селищної ради Івано-Франківської області Дем`янек І. А., номер запису про право власності 46717523, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2582823026040 - в позові відмовлено.

02.07.2024 постановою Західного апеляційного господарського суду (повний текст складено 11.07.2024) ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2024 у справі № 909/413/21(909/1074/22) - скасовано в частині витребування у ОСОБА_2 нежитлових приміщень 82б-103а, загальною площею 585, 2 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 у користь ПП "Гарант". Прийнято нове рішення. У частині позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 - відмовлено. Стягнуто з ПП "Гарант" на користь ОСОБА_2 16 369,00 грн судового збору.

29.07.2024 (через підсистему Електронний суд) ТОВ Сільськогосподарське підприємство "Агрос-Віста" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2024 у справі № 909/413/21 (909/1074/22).

29.07.2024 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Жукова С. В.,

Огородніка К. М.

19.08.2024 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі № 909/413/21 (909/1074/22) за касаційною скаргою ТОВ Сільськогосподарське підприємство "Агрос-Віста" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2024; розгляд касаційної скарги призначено на 10.10.2024 о 10:00.

01.10.2024 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Пєскова В. Г. у справі № 909/413/21 (909/1074/22).

Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2024 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Пєскова В. Г. у справі № 909/413/21 (909/1074/22) визнано необґрунтованою. Передано матеріали справи № 909/413/21 (909/1074/22) на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Пєскова В. Г.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 01.10.2024 автоматизованою системою документообігу суду для розгляду вказаної заяви про відвід визначено суддю Білоуса В. В.

Вказана заява мотивована тим, що суддя Пєсков В. Г. не може брати участі у розгляді справи № 909/413/21 (909/1074/22) і підлягає відводу, оскільки у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглядав справу №909/413/21 (909/649/22), предметом спору у якій було визнання недійсним договору купівлі-продажу № 305 від 09.09.2020, що безпосередньо пов`язаний зі справою

№ 909/413/21 (909/1074/22). Заявник стверджує, що в ухвалі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у справі № 909/413/21 (909/649/22) зазначено ряд позицій суду касаційної інстанції, на неврахування яких судами першої та апеляційної інстанцій посилався заявник касаційної скарги, однак у постанові Верховного Суду у справі № 909/413/21 (909/649/22) не міститься жодних доводів, аргументів, причин відхилення чи прийняття до уваги доводів касаційної скарги щодо необхідності врахування відповідних висновків Верховного Суду. Вказана обставина, на думку ОСОБА_1 , порушує принцип змагальності сторін, що свідчить про відсутність об`єктивності та неупередженості судді Пєскова В. Г.

Розглянувши вказану заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

В силу положень частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

Стаття 6 Конвенції вимагає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").

Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

З огляду на викладене, аргументи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, ґрунтуються на припущеннях, які не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, що викликали б сумнів у об`єктивності або неупередженості судді Пєскова В. Г. і які б могли бути перевіреними та/чи/або переконливі факти, які б могли викликати сумнів у його об`єктивності і неупередженості, а відтак могли б бути підставою для відводу судді в розумінні статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, імперативними положеннями частини четвертої статті 35 ГПК визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відтак сама по собі незгода учасника справи із рішенням судді, його припущення з тих чи інших питань не свідчать про упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість судді та не є підставою для відводу останнього відповідно до наведених норм Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 про відвід судді Пєскова В. Г. у справі № 909/413/21 (909/1074/22) не містить обставин, які визначені чинним процесуальним законодавством як підстави для відводу судді чи викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а тому суд відмовляє у задоволенні заявленого відводу.

Керуючись статтями 32, 35, 36, 39, 234 235, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Білоуса В. В., -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Пєскова В. Г. у справі № 909/413/21 (909/1074/22).

Ухвала набирає сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Білоус