П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2024 року
м. Київ
Справа № 909/413/21 (909/1074/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
представник ТОВ СГП "Агрос-Віста" - Дудяк Р. А.;
представник ОСОБА_1 - Зелінський П. Л.;
представник ОСОБА_2 - Шунтов О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Агрос-Віста" (вх.№5845/2024)
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2024
у складі колегії суддів: Панової І.Ю. (головуючий), Малех І.Б., Гриців В.М.,
у справі № 909/413/21 (909/1074/22)
за позовом Приватного підприємства "Гарант" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Лотоцького Святослава Володимировича
до відповідача-1 ОСОБА_1
відповідача-2 ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Агрос-Віста"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,
в межах справи № 909/413/21
про банкрутство Приватного підприємства "Гарант",
ВСТАНОВИВ:
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. 05.05.2019 між Приватним підприємством "Гарант" як постачальником (далі - ПП "Гарант") і Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Агрос-Віста" як покупцем (далі - ТОВ СГП Агрос-Віста") укладено договір поставки обладнання № 1.
2. У зв`язку із неналежним виконанням ПП "Гарант" вказаного договору щодо повернення передоплати ТОВ СГП "Агрос-Віста" звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення з ПП "Гарант" і поручителя - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. 5 104 512,90 грн.
3. 01.09.2020 Господарський суд Івано-Франківської області відкрив провадження у справі № 909/735/20, а 03.02.2021 ухвалив рішення, яким позов ТОВ СГП "Агрос-Віста" задовольнив частково; стягнув з ПП "Гарант" на користь ТОВ СГП "Агрос-Віста" 4 075 036,00 грн та 61 123,98 грн судового збору, а в решті позову - відмовив; у позові ТОВ СГП "Агрос-Віста" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. відмовив; зустрічний позов ПП "Гарант" до ТОВ СГП "Агрос-Віста" про визнання недійсною угоди від 02.07.2020 про розірвання договору поставки № 1 від 05.05.2019 задовольнив, визнав недійсною угоду від 02.07.2020 про розірвання договору поставки № 1 від 05.05.2019.
4. 09.09.2020 між ПП "Гарант" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договору купівлі-продажу № 305, за яким продавець зобов`язується передати покупцеві, а покупець - прийняти у власність оплатити 37/100 частини (частки) об`єкта нерухомого майна, а саме: адміністративно-побутовий корпус, позначений в плані літерою "Б1" загальною площею 616,15 кв. м, які складаються з 24 приміщень, а саме: третій поверх: № 83 - коридор пл. 9.2 кв. м, № 84 - комора пл. 5.6 кв. м, № 85 - комора пл. 5.6 кв. м, № 86 - коридор пл. 5.8 кв. м, № 87 - виробничі приміщення пл. 29.0 кв. м, № 88 - виробничі приміщення пл. 24.3 кв. м, № 89 - виробничі приміщення пл. 15.8 кв. м, № 90 - коридор пл. 1.5 кв. м, № 91 - с/вузол пл. 1.4 кв. м, № 91а - комора пл. 0.5 кв. м, № 92 - комора пл. 14.9 кв. м, № 93 - виробничі приміщення пл. 18.0 кв. м, № 94 - виробничі приміщення пл. 55.3 кв. м, № 95 - коридор пл. 55.0 кв. м, № 96 - побутові приміщення пл. 113.4 кв. м, № 97 - душові пл. 18.4 кв. м, № 98 - с/вузол пл. 14.7 кв. м, № 99 - коридор пл. 1.3 кв. м, № 100 - побутові приміщення пл. 1.5 кв. м, № 101 - побутові приміщення пл. 15.9 кв. м, № 102 - побутові приміщення пл. 140.8 кв. м, № 103 - сходова клітка пл. 27.9 кв. м, № 1/2 75 - сходова клітка пл. 8.55 кв. м, № 1/2 82 - сходова клітка пл. 31.8 кв. м, загальною площею 616,15 кв. м, матеріали стін - цегла, яке розташоване в м. Івано-Франківську по вул. Максимовича, буд. 15 (далі - приміщення, нерухоме майно). Ці приміщення розташовані на земельній ділянці площею 5,8776 га, яка не є предметом продажу (пункт 1 договору від 09.09.2020 № 305).
5. У договорі від 09.09.2020 № 305 сторони погодили, що відповідно до даних, викладених у довідці, виданій ПП "Гарант" балансова вартість нерухомого майна становить 909 334,00 грн, яка і стала ціною продажу цього майна.
6. Відповідно до статуту ПП "Гарант", затвердженого загальними зборами власників ПП "Гарант" від 26.06.2018 протокол № 9, власниками підприємства є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
7. 20.07.2021 ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області за заявою ТОВ СГП "Агрос-Віста" відкрито провадження у справі № 909/413/21 про банкрутство ПП "Гарант".
8. У справі про банкрутство ПП "Гарант", крім вимог ТОВ СГП "Агрос-Віста", визнано кредиторські вимоги приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л. М. в сумі 24 113,33 грн 33 та 4 540,00 грн судового збору.
9. 08.12.2021 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив постанову про визнання ПП "Гарант" банкрутом та введення ліквідаційної процедури строком на шість місяців - до 08.06.2022.
10. У серпні 2022 року у межах справи про банкрутство ПП "Гарант" кредитор - ТОВ СГП "Агрос-Віста" звернулося з позовом до ПП "Гарант" і ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.09.2020 № 305. Позов був мотивований тим, що оспорюваний договір є фраудаторним правочином, оскільки вчинений боржником у "підозрілий період", за наявності невиконаних зобов`язань перед кредиторами і за відсутності можливості погашення таких вимог, та за ціною, що є значно нижчою за ринкову.
11. 07.02.2023 Господарський суд Івано-Франківської області постановив ухвалу у справі № 909/413/21(909/649/22), залишену без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 та постановою Верховного Суду від 18.01.2024, про задоволення позову ТОВ СГП "Агрос-Віста".
12. Разом з тим, суди попередніх інстанцій встановили, що 08.06.2022 ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) уклали договір купівлі-продажу, згідно з яким продавець передав, а покупець прийняв у власність групу нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 , приміщення 82б-103а, загальною площею 585,2 кв.м.
13. Укладенню вказаного договору передував виділ в натурі частки об`єкта нерухомого майна, оскільки згідно з договором від 09.09.2020 № 305 ОСОБА_1 придбав 37/100 частини (частки) об`єкта нерухомого майна.
14. У пункті 3 договору від 08.06.2022 зазначено, що відповідно до Звіту про оцінку майна, проведену 06.06.2022 суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ФАВОРИТЕКСПЕРТ-2021", вартість нежитлового приміщення, що відчужується становить 897 296,00 грн.
15. Нежитлове приміщення під забороною (арештом) та в заставі, податковій заставі не перебуває. Факт відсутності заборони відчуження зазначеного нежитлового приміщення підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави, виданими 08.06.2022 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчаком О. В. Щодо нежитлового приміщення відсутні судові спори (пункти 5.5, 5.7 договору від 08.06.2022).
Короткий зміст позовних вимог та заперечень відповідача-2
16. ПП "Гарант" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Лотоцького С. В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу № 305 від 09.09.2020, укладеного між ПП "Гарант" як продавцем в особі директора ОСОБА_3 і ОСОБА_1 як покупцем, що посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Керничною М. В.;
- скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 , яке зареєстроване 15.02.2022 державним реєстратором Лисецької селищної ради Івано-Франківської області Дем`янек І. А., номер запису про право власності: 46717523, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2582823026040;
- витребування у ОСОБА_2 групи нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 , а саме: приміщення 82б - 103а загальною площею 585,2 кв. м на користь ПП "Гарант".
17. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір купівлі-продажу укладений в підозрілий період, спрямований на уникнення звернення стягнення на нерухоме майно ПП "Гарант" ініціюючим кредитором боржника, а тому має ознаки фраудаторного правочину, тобто такого, що вчинений на шкоду кредитору. При цьому нежитлове приміщення, що було єдиним майном, яке можна було б реалізувати для задоволення вимог кредитора ТОВ СГП "Агрос-Віста", відчужено за заниженою вартістю.
18. Незаконне заволодіння відповідачем-2 спірним нерухомим майном позивач аргументував незаконністю укладеного між ПП "Гарант" та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу.
19. До позовної заяви ліквідатор додав складений експертом ОСОБА_5., висновок експертного будівельно-технічного дослідження від 02.12.2022 № 039/11-2022, в якому було вказано, що вартість 37/100 частини об`єкта нерухомого майна - адміністративно-побутового корпусу, позначеного в плані літерою "Б1" загальною площею 616,15 кв. м станом на 09.09.2020 могла становити 4 128 063,00 грн без урахування ПДВ та 4 965 552,00 грн з урахуванням ПДВ.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
20. 10.04.2024 ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/413/21(909/1074/22) у частині заявлених вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 305 від 09.09.2020 провадження у справі закрито; у частині заявлених вимог про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння позов задоволено частково; витребувано у ОСОБА_2 нежитлові приміщення 82б-103а, загальною площею 585, 2 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 на користь ПП "Гарант"; у решті позову відмовлено.
21. В частині розгляду вимог про витребування майна ухвала мотивована тим, що ОСОБА_2 , враховуючи вартість майна, яке він набув згідно з договором від 08.06.2022 (897 296,00 грн) та її співвідношення до ринкової вартості, згідно з висновком експертного дослідження (4 128 063,00 грн/4 965 552,00 грн) не був позбавлений можливості вжити всіх можливих заходів, проявити обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження спірного майна та відповідно з`ясувати що договір (на підставі якого ОСОБА_1 вважав себе на дату відчуження майна власником такого майна) укладено з попереднім його власником (ПП "Гарант") під час провадження у праві про банкрутство, за наявності у такої особи зобов`язань перед кредиторами, та на користь заінтересованої щодо боржника особи. При цьому обставини щодо наявності відкритого провадження у справі про банкрутство ПП "Гарант", заінтересованості ОСОБА_1 відносно боржника (батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 був одним із власників ПП "Гарант" встановлено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.02.2021 у справі № 909/735/20), могли бути встановлені ОСОБА_2 на підставі відкритих даних із відповідних державних реєстрів.
22. ОСОБА_2 був чи міг бути обізнаним про обставини укладення вказаного договору купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_1 вважав себе законним власником, зокрема щодо укладення його під час провадження у справі про банкрутство ПП "Гарант", а відтак, на думку місцевого господарського суду, ОСОБА_2 в силу вимог чинного законодавства, не може вважатися добросовісним набувачем спірного майна.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
23. Предметом апеляційного перегляду була ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2024 лише в частині задоволеної позовної вимоги.
24. 02.07.2024 Західний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою скасував ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2024 у справі № 909/413/21(909/1074/22) в частині витребування у ОСОБА_2 спірного майна та ухвалив у цій частині нове рішення про відмову у позові.
25. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції фактично не надав оцінки змісту висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 02.12.2022 № 039/11-2022, відповідно до якого вартість спірного нерухомого майна визначена в цінах та станом на 09.09.2020. Так, у наданому позивачем висновку зазначено, що оскільки оцінка об`єкта є ретроспективною (на минулу дату), дослідження проводиться виключно за наданими матеріалами. При здійсненні оцінки експертом не було здійснено особистого огляду об`єкта дослідження, що є необхідною передумовою для проведення оцінки майна відповідно до пунктів 50, 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав".
26. Окрім цього, такий висновок зроблений станом на 09.09.2020 та не відображає інформацію щодо вартості майна станом на дату укладення договору купівлі-продажу між відповідачами (08.06.2022), а отже не може братися до уваги судом як належний доказ. Звідси, як зазначив суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 за договором від 08.06.2022 було придбано майно за ціною нижчою ніж його ринкова вартість.
27. Тож, за висновком суду, у цьому випадку, позивач не довів недобросовісності ОСОБА_2 , а тому у суду відсутні правові підстави для витребування із чужого незаконного володіння цієї особи нежитлових приміщень, оскільки ОСОБА_2 не є учасником провадження у справі про банкрутство ПП "Гарант", а висновок від 02.12.2022 № 039/11-2022 експертного будівельно-технічного дослідження не є належним, допустимим та достовірним доказом щодо підтвердження вартості витребуваного майна.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
28. У касаційній скарзі ТОВ СГП "Агрос-Віста" просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2024 у справі № 909/413/21 (909/1074/22).
29. Касаційна скарга подана з підстав, передбачених у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
30. Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував статті 3, 319, 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 904/853/23, від 30.01.2024 у справі № 5015/118/11 (914/2863/22), від 30.11.2022 у справі № 916/329/21 (916/3265/21).
31. ТОВ СГП "Агрос-Віста" переконане, що ОСОБА_2 не може вважатися добросовісним набувачем спірного майна, оскільки ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2023 у справі № 909/413/21(909/649/22) визнано недійсним договір купівлі-продажу цього майна від 09.09.2020 № 305, укладений між ПП "Гарант" та ОСОБА_1 , а відтак останній не набув права власності на майно і як наслідок - не міг його відчужити на користь ОСОБА_2 .
32. ТОВ СГП "Агрос-Віста" стверджує, що визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.09.2020 № 305, визнання банкрутом й відкриття ліквідаційної процедури щодо ПП "Гарант" строком на шість місяців - до 08.06.2022, тобто дати, коли і був укладений договір між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , свідчить про незаконне заволодіння останнім спірним нерухомим майном.
33. Вважає, що інформація про банкрутство ПП "Гарант" була відкритою та доступною, а тому ОСОБА_2 міг довідатися про неї та про потенційні перешкоди для набуття ним права власності на майно, враховуючи також, що підписання договору супроводжував адвокат.
34. Також скаржник не погоджується із наданою судом апеляційної інстанції оцінкою висновку від 02.12.2022 № 039/11-2022 експертного будівельно-технічного дослідження, наполягаючи на тому, що вказаний висновок має ретроспективний характер, оскільки метою цього висновку було визначити вартість спірної нерухомості станом на 09.09.2020. До того ж, обставини встановлені в ухвалі від 10.04.2024 у справі № 909/413/21(909/1074/22) є преюдиційними для цієї справи, включно з висновком від 02.12.2022 № 039/11-2022.
Б. Короткий виклад позиції інших учасників справи
35. У відзивах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
36. До відзиву ОСОБА_2 додав рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 02.07.2024 № 3 про притягнення експерта ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
37. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
39. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
40. У цій справі суди встановили, що боржник відчужив нерухоме майно фізичній особі за договором, який у судовому порядку визнаний недійсним.
41. Надалі набувач майна відчужив майно іншій фізичній особі - ОСОБА_2 , у якого ліквідатор і просив витребувати це майно.
42. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо майна, яке було неодноразово відчужене, можливість захисту порушених прав особи, яка вважає себе власником такого майна, забезпечується пред`явленням віндикаційного позову з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України.
43. Власник з дотриманням вимог статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. При цьому для такого витребування оспорювання всього ланцюгу правочинів, які були укладені після вибуття майна із володіння власника, не є ефективним способом захисту права власника. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17.
44. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги (зокрема, про визнання недійсним правочину), спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387, 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/18.
45. Верховний Суд також звертає увагу, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до ліквідаційної маси (частина перша статті 62 КУзПБ).
46. До повноважень ліквідатора в силу приписів статті 61 КУзПБ в тому числі належить формування ліквідаційної маси, вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
47. Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
48. Аналогічне положення закріплено у статті 321 ЦК України.
49. Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
50. Слід зазначити, що у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.
51. При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.
52. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
53. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.
54. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.
55. У цій суди першої та апеляційної інстанції дійшли протилежних висновків щодо того, чи є відповідач - ОСОБА_2 добросовісним набувачем спірного майна.
56. Так, суд першої інстанції зазначив, що зазначена особа не може вважатися добросовісним набувачем, оскільки у зв`язку із заниженою ціною продажу майна ОСОБА_2 міг проявити обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження спірного майна та відповідно з`ясувати, що продавець майна раніше придбав його в юридичної особи, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, а також, що цей продавець є сином засновника вказаної юридичної особи.
57. Висновок про те, що ОСОБА_2 придбав майно за ціною нижче ринкової, суд першої інстанції зробив, дослідивши наданий позивачем висновок експертного будівельно-технічного дослідження від 02.12.2022 № 039/11-2022.
58. Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновкам суду першої інстанції, оскільки зазначив, що позивач не довів, що продаж майна ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відбувся за заниженою ціною. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наданий позивачем висновок експертного будівельно-технічного дослідження від 02.12.2022 № 039/11-2022 є неналежним доказом, оскільки вартість майна визначалася станом на 09.09.2020, тобто на час першого відчуження майна, а правочин, за яким ОСОБА_2 набув спірне майно було укладено у червні 2022 року.
59. Також, як встановив Західний апеляційний господарський суд, всупереч нормам законодавства експертом не було здійснено особистого огляду об`єкта дослідження, що є обов`язковою умовою при проведенні оцінки майна.
60. Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
61. Таким нормативно-правовим актом з оцінки майна, зокрема є Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, з наступними змінами (далі - Національний стандарт № 1).
62. Відповідно до пункту 1 Національний стандарт № 1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
63. Пункт 50 Національного стандарту № 1 передбачає, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється: ознайомлення з об`єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка; визначення бази оцінки; подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки.
64. Згідно з приписами пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності:
- укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів;
- вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування;
- узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів;
- складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки;
- доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
65. Відповідно до пункту 56 Національного стандарту №1 звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
66. Крім того, статтею 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.
67. Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.
68. До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19.12.2019 року у справі № 211/2171/15, від 01.10.2020 у справі № 2-2394/10, від 15.10.2020 у справі № 917/628/17, від 07.04.2021 у справі № 753/3055/18, від 19.06.2023 у справі № 909/121/22.
69. Встановивши наведені вище обставини щодо неналежності та недостовірності наданого позивачем доказу висновок експертного будівельно-технічного дослідження від 02.12.2022 № 039/11-2022, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність придбання ОСОБА_2 майна за заниженою ціною.
70. Водночас колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про те, обставини встановлені в ухвалі від 10.04.2024 у справі № 909/413/21(909/1074/22) є преюдиційними для цієї справи, включно з висновком від 02.12.2022 № 039/11-2022, оскільки за змістом частини четвертої статті 75 ГПК України преюдиційними можуть бути обставини (факти), а не докази у справі.
71. Окрім того, у справі № 909/413/21(909/1074/22) судами надавалася оцінка обставинам першого відчуження майна. Обставини ж подальшого відчуження майна не були предметом судового розгляду та оцінки суду у вказаній справі.
72. До того ж, як зазначалося вище, за приписами частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
73. Суд звертає увагу скаржника, що у постанові від 22.05.2024 у справі №924/408/21 (924/287/23) Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що у разі подальшого відчуження набувачем отриманого на виконання фраудаторного правочину майна на користь іншої особи, яка не є пов`язаною з боржником та водночас не обізнана про придбання майна в особи, що не мала права його відчужувати, такий добросовісний набувач не повинен приймати на себе тягар неправомірних і недобросовісних дій боржника та його недобросовісного контрагента, пов`язаних із вчиненням правочину на шкоду кредиторам та виведенням майна тощо. Визнання фраудаторного правочину недійсним не є безумовною підставою для витребування відчуженого за ним майна з володіння останнього набувача.
74. Необхідною передумовою для цього є встановлення обставин щодо недобросовісності саме цього набувача.
75. Водночас недобросовісність наміру (мотиву) дій власника - боржника при укладенні визнаного судом недійсним правочину щодо відчуження майна (якщо воно відбулось за його бажанням) не може бути достатньою підставою для витребування майна у добросовісного набувача за останнім правочином в порядку статті 388 ЦК України.
76. Що стосується доводів скаржника про те, що відповідач-2 є недобросовісним набувачем, оскільки міг з`ясувати, що ОСОБА_1 не міг набути права власності на майно і як наслідок - не мав права його відчужувати, то касаційний суд зазначає таке.
77. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
78. За відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.46) та інших.
79. Суди попередніх інстанцій встановили, що договір, за яким ОСОБА_2 придбав майно укладений у червні 2022 року, позов про визнання первісного правочину з його відчуження ініційований кредитором боржника у серпні 2022 року у межах справи про банкрутство ПП "Гарант".
80. Як правильно вказав суд апеляційної інстанції посилання суду першої інстанції щодо наявності відкритого провадження у справі про банкрутство ПП "Гарант" могли бути встановлені відповідачем-2 на підставі відкритих даних із відповідних державних реєстрів не відповідає актуальній судовій практиці та встановлює надмірний тягар прийняття на себе неправомірних і недобросовісних дій боржника, оскільки у цій справі жодних обтяжень майна чи судових справ щодо нерухомого майна станом на день укладення договору купівлі-продажу 08.06.2022 не було, а ОСОБА_2 не є учасником провадження справі про банкрутство ПП "Гарант".
81. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про недоведеності позивачем недобросовісності кінцевого набувача спірного майна.
82. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.02.2024 у справі № 904/853/23, від 30.01.2024 у справі № 5015/118/11 (914/2863/22), від 30.11.2022 у справі № 916/329/21 (916/3265/21), оскільки у наведених справах висновки судів щодо задоволення позову про витребування майна сформовані за інших фактичних обставин. Зокрема, ґрунтуються на обставинах, що свідчили про недобросовісність набувача майна, яких у справі, яка розглядається, судами не встановлено.
83. Враховуючи наведене вище, під час розгляду справи судом касаційної інстанції доводи скаржника не підтвердилися і не спростували того, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення.
84. Водночас колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що у випадку порушення прав банкрута та його кредиторів вчиненням продажу спірного майна, та за умови відмови у задоволені позовних вимог про витребування майна у добросовісного відповідача, поновлення такого порушеного права може відбуватись іншим шляхом, зокрема, покладенням відповідальності на особу, яка допустила відповідні порушення, а не покладенням надмірного тягаря відповідальності на іншу особу, яка є добросовісним набувачем майна (див. постанову Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08, пункт 68.2 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20).
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
85. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що оскаржуване судове рішення у справі прийняте з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
86. Враховуючи викладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.
В. Розподіл судових витрат
87. Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Агрос-Віста" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі №909/413/21 (909/1074/22) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
К. Огороднік
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 10.10.2024 |
Оприлюднено | 21.10.2024 |
Номер документу | 122407017 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Пєсков В.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні