Ухвала

від 27.09.2024 по справі 947/22449/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1470/24

Справа № 947/22449/24 1-кс/947/11919/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційніскарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалуслідчого суддіКиївського райсудум.Одеси від12.09.2024,якою вмежах к/п№ 12024160000000020від 13.01.2024 відносно:

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Овідіополь Одеської обл., громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, займаючого посаду міського голови Білгород-Дністровської міськради Одеської обл., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 10.11.2024, без визначення застави

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_10 та було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою із утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 10.11.2024 відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у чиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України, без визначення застави.

Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину та наявність заявлених стороною обвинувачення ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що виправдовує застосування найбільш суворого запобіжного заходу.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є необґрунтованою з таких підстав:

- заявлені органом досудового розслідування ризики не доведені, підозрюваний ОСОБА_9 не має наміру переховуватися, має місце проживання в м. Білгород-Дністровську, місці соціальні зв`язки, зокрема утримує неповнолітню дитину та матір інваліда. Окрім того, всі речові докази, які мають суттєве значення для провадження вилучені, а свідки допитані та їх пояснення зафіксовані, водночас відповідно до матеріалів НСРД підозрюваний ОСОБА_9 зі свідками, експертами чи потерпілими не спілкувався;

- оскаржувана ухвала всупереч вимог КПК України не містить обґрунтування неможливості застосування менш суворих запобіжних заходів до підозрюваного ОСОБА_9 ;

За таких обставин, захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 12.09.2024 та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю або визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908400 грн.

Окрім того, на зазначену ухвалу слідчого судді подав апеляційну скаргу захисник ОСОБА_7 , в якій вказує на те, що вона є незаконною, необґрунтованою, такою, що суперечить практиці ЄСПЛ з таких підстав:

- підозра ОСОБА_9 є необґрунтованою, матеріали клопотання не містять доказів його причетності до інкримінованого злочину, єдиним доказом, на який посилається прокурор є копія протоколу допиту потерпілої ОСОБА_11 , який містить відомості про певні погрози з боку невстановлених осіб, які не мають жодного відношення до ОСОБА_9 ;

- поза увагою слідчого судді залишилася усталена практика ЄСПЛ, відповідно до якої сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути безумовною підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу;

- заявлені органом досудового розслідування ризики не доведені, підозрюваний ОСОБА_9 не має наміру переховуватися від органну досудового розслідування або суду, всі речові докази вилучені, перешкоджати провадженню він не має мети, оскільки не визнає свою вину;

За таких обставин, захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвал слідчого судді від 12.09.2024 та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання.

У судовому засіданні захисники підтримали своє апеляційні скарги у повному обсязі та просили її задовольнити, натомість прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Надаючи оцінку доводам захисника відносно необґрунтованості підозри, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Як вбачається з матеріалів, які надані апеляційному суду досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_9 , будучи міським головою Білгород-Дністровської міської ради Одеської обл., діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та отримання матеріальних благ за рахунок вчинення корисливого злочину, володіючи добрими організаторськими здібностями, 18.07.2024 організував напад, поєднаний з погрозою застосування насильства, на співзасновницю ТОВ «ГОДЖИ» ОСОБА_12 , з метою вимагання в останньої передачі належної їй частки в розмірі 50% в статутному капіталі зазначеного підприємства.

З цією метою ОСОБА_9 у невстановлені досудовим розслідуванням дату, час та місці, за невстановлених на даний час обставинах залучив до своєї протиправної діяльності ОСОБА_13 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які були обізнані про протиправність дій останнього та, усвідомлюючи протиправність намірів ОСОБА_9 , вступили з ним у попередню змову щодо здійснення під керівництвом останнього фізичного та морального впливу на потерпілу ОСОБА_12 , з метою заволодіння правом на її майно.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що 02.07.2020 у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_13 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, під приводом здійснення спільної господарської діяльності, шляхом обману вмовили ОСОБА_12 передати належну їй базу відпочинку загальною площею 2215,62 кв.м, що розташована на земельній ділянці площею 1200 кв. м в селищі Сергіївка Білгород-Дністровського району, у статутний капітал підконтрольного їм ТОВ «ГОДЖИ» з визначенням розміру частки - 50%. Іншу частину в розмірі 50% статутного капіталу зазначені особи оформили на підконтрольного їм ОСОБА_14 ..

Після передачі майна - бази відпочинку, належної ОСОБА_12 в статутний капітал ТОВ «ГОДЖИ», відповідно до рішення вказаного Товариства від 02.07.2020 за № 02/2020 остання отримала 50 % у статутному капіталі товариства та відповідно 50 % отримав ОСОБА_14 .

Починаючи із вказаного періоду, ОСОБА_12 була лише формальним співзасновником ТОВ «ГОДЖИ» в рівних долях із ОСОБА_14 , проте будь-якої участі у діяльності Товариства не брала, доходів не отримувала та доступу до бази відпочинку не мала. Разом з тим, від імені ОСОБА_14 управління та розпорядження базою відпочинку здійснював ОСОБА_9 разом із невстановленими особами, підконтрольними йому. Надалі, після смерті 31.07.2020 співзасновника ТОВ «ГОДЖИ» ОСОБА_14 , у невстановлені досудовим розслідуванням час та при невстановлених обставинах, однак не раніше 09.07.2024 право власності на частку у статутному капіталі ТОВ «ГОДЖИ» у порядку спадкування за законом набув син померлого - ОСОБА_15 .

Після отримання спадщини, ОСОБА_15 при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, надав засвідчену нотаріусом ОСОБА_16 довіреність ОСОБА_17 , згідно якої доручив останній діяти від його імені та в його інтересах.

Окрім цього, в ході досудового розслідування встановлено, що починаючи із 14.03.2024 ОСОБА_9 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на протиправне збагачення, розпочав підшукування покупців приміщення бази відпочинку, яка входила до статутного капіталу ТОВ «ГОДЖИ». З цією метою, без погодження та фактичного відома власників ТОВ «ГОДЖИ» ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , у невстановлені дату, час та місці, ОСОБА_13 діючи за попередньою змовою із ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_18 придбати вищевказану базу відпочинку, яка перебувала у статутному капіталі ТОВ «ГОДЖИ», за грошову винагороду в сумі 120 000 доларів США. В подальшому, 15.07.2024, у невстановлені досудовим розслідуванням час, місці та за невстановлених обставин, без відома ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , невстановленими особами внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни власників ТОВ «ГОДЖИ», згідно яких власницею частки у розмірі 50%, якою раніше був ОСОБА_15 , стала ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Так, 18.07.2024, ОСОБА_9 , реалізуючи свій умисел, направлений на незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_13 та іншими невстановленими особами, організував напад на співзасновницю ТОВ «ГОДЖИ» ОСОБА_12 , поєднаний з погрозою застосування насильства над нею, з метою вимагання в останньої передачі належної їй частки підприємства ТОВ «ГОДЖИ» підконтрольним йому особам.

Цього ж дня, 18.07.2024 о 15 год. 08 хв. до ОСОБА_12 , яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 підійшли четверо невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які діючи за попередньою змовою із ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , реалізуючи єдиний злочинний умисел, направлений на вимагання в останньої передачі належної їй частки у статутному капіталі підприємства ТОВ «ГОДЖИ», шляхом погроз застосування насилля над потерпілою, вчинили психологічний тиск на ОСОБА_12 , при цьому явно демонструючи свою зухвалість безпринципний характер та байдужість до людського болю, спроможність чинити протиправні дії відносно осіб будь-якої статі та віку, під час якого висунули вимогу передачі належної їй частки у статному капіталі ТОВ «ГОДЖИ» на користь підконтрольних ОСОБА_9 осіб. З метою залякування потерпілої та справлення в неї враження дійсності виконання злочинних намірів, під час вказаної зустрічі невстановлені особи плеснули в обличчя ОСОБА_12 воду, попередивши, що у разі відмови виконати вимогу ОСОБА_9 щодо передачі належної їй частки у статному капіталі ТОВ «ГОДЖИ» наступного разу замість води буде кислота. Після цього злочинну діяльність ОСОБА_9 припинено працівниками правоохоронних органів.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується протоколами допиту потерпілої ОСОБА_12 від 14.01.2024, 20.05.2024, 17.07.2024, 18.07.2024, яка повідомила, що невстановлені особи плеснули в її обличчя воду, попередивши, що у разі відмови виконати вимогу ОСОБА_9 щодо передачі належної їй частки у статному капіталі ТОВ «ГОДЖИ» наступного разу замість води буде кислота; протоколами допиту свідка ОСОБА_18 від 21.05.2024 та 19.07.2024, який повідомив обставини оформлення на нього частки у статутному капіталі ТОВ «ГОДЖИ»; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 19.07.2024, який повідомив, що у зв`язку з тривалими переконаннями та погрозами він прийняв рішення про відмову від своєї частки у статутному капіталі ТОВ «ГОДЖИ»; протоколом затримання ОСОБА_9 , безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення; результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, у ході яких зафіксовано спілкування ОСОБА_9 з іншими особами щодо імовірного вчинення злочину; протоколом обшуку за місцем роботи підозрюваного ОСОБА_9 .

Відтак,колегія суддівпогоджується ізвисновками слідчогосудді відноснотого,що стороноюобвинувачення дотримановимогу розумноїпідозри,оскільки наявніна данийчас доказиу кримінальномупровадженні свідчатьпро об`єктивнийзв`язок підозрюваного ОСОБА_9 із вчиненнямзлочину,передбаченого ч.3ст.27,ч.4ст.189 КК України за кваліфікуючими ознаками організація вимагання передачі права на майно з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану та виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадження з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження.

Окрім того, апеляційний суд зауважує, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Окрім того, стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.

В той же час, сторона захисту не позбавлена можливості окремо оскаржити повідомлення про підозру у встановленому процесуальним законом порядку.

Що стосується наявності ризиків у вказаному провадження, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше правопорушення чи продовжити правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вбачається із обґрунтованих висновків слідчого судді, в даному кримінальному провадженні має місце доведені прокурором та слідчим ризики того, що підозрюваний ОСОБА_9 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, знищити чи спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджати провадженню іншим чином.

Існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обумовлено зокрема тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим.

ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Колегія суддів також враховує, що досудове розслідування наразі не завершене, не встановлені всі імовірно причетні до вчинення кримінального правопорушення особи.

Апеляційний суд також враховує, що підозрюваний ОСОБА_9 обіймає посаду в органах місцевого самоврядування, займає відповідальне становище, хоч і будучи відстороним, має у колі спілкування посадових осіб місцевого самоврядування, правоохоронних органів та інших осіб за допомогою яких має змогу перешкоджати кримінальному провадженню.

Разом тим, колегія суддів також враховує специфіку інкримінованого ОСОБА_9 злочину, який за версією органу досудового розслідування вчинений із застосуванням насильства, тобто об`єктом якого є життя та здоров`я людини, що є найвищою соціальною цінністю.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Колегія суддів враховує посилання захисника відносно міцності соціальних зв`язків підозрюваного ОСОБА_9 , однак зауважує, що зазначені обставини не виключають поза розумним сумнівом існування зазначених вище ризиків.

Невизнання підозрюваним вини у вчиненні інкримінованого злочину не свідчить поза розумним сумнівом про відсутність ризиків, існування яких на даному етапі доведено органом досудового розслідування.

Окрім того, апеляційний суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Що стосується доводів захисника відносно непомірного розміру застави, апеляційний суд зауважує наступне.

Відповідно до п.1) ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченіст. 177та178цього Кодексу,має правоне визначитирозмір заставиу кримінальномупровадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Системний аналіз положень кримінального процесуального закону свідчить про те, що саме слідчий суддя вправі визначити, чи здатна застава, як альтернативний запобіжний захід забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а також зауважити на виключності такого випадку.

Приписи КПК Українита практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно дост. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

В даному випадку на переконання апеляційного суду, слідчий суддя вказаних вище вимог закону дотримався та не визначаючи розмір застави врахував специфіку інкримінованого злочину, який вчинений із погрозою насильства у період воєнного стану особою, яка обіймає посаду в органах місцевого самоврядування та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного на даному етапі зможе лише безальтернативний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційних скарг захисників немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що стосовно підозрюваного ОСОБА_9 на даному етапі досудового розслідування необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави, який на відміну від інших більш м`яких запобіжних заходів, зможе запобігти названим вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 370, 403, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Київськогорайонного судум.Одеси від12.09.2024,якою вмежах к/п№ 12024160000000020від 13.01.2024 відносно ОСОБА_9 , підозрюваного увчиненні злочину,передбаченого ч.3ст.27ч.4ст.189 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 10.11.2024, без визначення застави залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4