Ухвала

від 02.10.2024 по справі 522/2707/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

02.10.2024

Справа № 522/2707/24

Провадження № 1-кс/522/5502/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання представника потерпілого - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024163510000132 від 15.02.2024 року, розпочатому за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ст. 170 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Громадської організації «Одеська вірменська община» про скасування арешту з майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2024 року у кримінальному провадженні №12024163510000132 від 15.02.2024 року, розпочатому за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ст.170 КК України.

Клопотання про скасування арешту майна обґрунтовано тим, що по даному кримінальному провадженню Громадську організацію «Одеська вірменська община» визнано потерпілим. 27.02.2024 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси за клопотанням сторони обвинувачення було накладено арешт з метою збереження речових доказів в рамках вищезазначеного кримінального провадження, предметом розслідування у якому є замах на заволодіння майном цієї Громадської організації , в тому числі об`єктом нерухомості: Вірменський культурний центр, загальною площею 2898 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зміни керівництва цієї Громадської організації і її установчих документів.

У клопотанні представник потерпілого зазначає, що з урахуванням того, що власник майна небув присутнійпри розглядіпитання проарешт майна, рішення загальних зборів членів даної Громадської організації від 25.02.2024 року не чине, на теперішній час відпала потреба в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а тому просить скасувати арешт з майна.

Представник потерпілого ОСОБА_3 просить клопотання розглядати за відсутності потерпілого та його представника, а також просить його задовільнити.

Слідчій ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення вказаного клопотання не заперечує.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, розгляд клопотання проведено за відсутності учасників судового провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів, оскільки всі особи, які беруть участь у судовому провадженні до суду не з`явилися.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, а також здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з наданих матеріалів на теперішній час, слідчим відділенням відділу поліції №5 ОРУП №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024163510000132, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ст. 170 КК України за фактом замаху на незаконне заволодіння майном Громадської організації «Одеська вірменська община», у тому числі об`єктом нерухомого майна - Вірменський культурний центр, загальною площею 2898 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато,5 шляхом зміни керівництва цієї Громадської організації і її установчих документів.

Постановою слідчого у кримінальному провадженні від 16.02.2024 року Громадську організацію «Одеська вірменська община» визнано потерпілим.

Постановою слідчого у кримінальному провадженні від 20.02.2024 року об`єкт нерухомого майна Вірменський культурний центр загальною площею 2898 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить потерпілому, визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2024р., 27.02.2024р., за клопотанням слідчого накладено арешт на майно Громадської організації «Одеська вірменська община» (код ЄДРПОУ 20937217) з метою збереження речових доказів в рамках вищезазначеного кримінального провадження, предметом розслідування у якому є замах на заволодіння майном цієї Громадської організації , в тому числі об`єктом нерухомості: Вірменський культурний центр, загальною площею 2898 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно положень ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до положень п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, і згідно ч. 1 ст. 131 КПК України застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК Украйни, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі "Жушман проти України" зазначається - що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності".

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

На теперішній час представник потерпілого по даному кримінальному проваджені, який є власником майна, звернувся з клопотанням до слідчого судді у якому зазначає що наявність такого арешту обмежує права потерпілого вільно розпоряджатися своїм майном, вказує на наявність обставин, які свідчать про те, що потреба у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження відпала.

Слідчий згідно письмової заяви, поданої до суду не заперечує проти задоволення клопотання про скасування арешту майна, погоджується з тим, що на даний час відпала потреба у накладенні арешту, а відтак враховуючи ту обставину, щооднією з засад кримінального провадження, відповідно до вимог ст. 22 КПК України є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя вважає доведеною туобставину, що потреба в арешті майна відпала.

Крім того, слід зазначити, що незважаючи на тривалість розслідування, підозра у кримінальному провадженні, в межах якого накладено арешт, нікому не повідомлялась.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведеного, подальше обмеження права власності в рамках цього кримінального провадження на цей час не можна вважати виправданим, тому слідчий суддя оцінюючи надані матеріали за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що в подальшому у застосуванні арешту майна відпала потреба і це є підставою для його скасування відповідно до приписів ст. 174 КПК України.

Керуючись ст. ст. 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ :

Клопотання представникапотерпілого -адвоката ОСОБА_3 про скасуванняарешту майна,накладеного покримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024163510000132 від15.02.2024року, розпочатому за ч.2ст.15,ч.2ст.190КК України - задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження №12024163510000132 від 15.02.2024 року, накладені ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2024 року у вигляді заборони суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, нотаріусам (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань») вчиняти будь-які реєстраційні дії (скасування, набуття, перехід, припинення, змін до установчих документів, учасників, відомості про бенефіціарного власника, керівника, адреси місцезнаходження, а також інших змін та/або скасування вчинених до цієї заборони реєстраційних дій до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно юридичної особи Громадська організація «Одеська вірменська община» (код ЄДРПОУ 20937217), в тому числі, щодо державної реєстрації змін до відомостей про державну реєстрацію юридичної особи - громадського формування, включення відомостей про юридичну особу - громадське формування, державної реєстрації припинення юридичної особи - громадського формування щодо Громадської організації «Одеська вірменська община» (код ЄДРПОУ 20937217).

Виконання ухвали покласти на слідчого у кримінальному провадженні №12024163510000132 від 15.02.2024 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: