Ухвала

від 19.09.2024 по справі 607/12108/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №607/12108/24Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1 Провадження №11-кп/824/5290/2024 У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження, сформованого з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022212050000077, по обвинуваченню:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.290, ч.1 ст.366 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 до 30 жовтня 2024 року, із визначенням розміру застави.

В поданій апеляційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, вважаючи її незаконною.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом всупереч вимог діючого законодавства і практики Європейського суду з прав людини, продовжено застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Також вважає, що судом не наведено обґрунтування неможливості застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу та не наведено мету і підстави тримання обвинуваченого під вартою.

За доводами захисника, матеріали справи не містять доказів наявності в обвинуваченого ОСОБА_8 складу інкримінованого йому злочину.

Вважає необґрунтованими наведені у клопотанні прокурора ризики про те, що ОСОБА_8 може переховуватись від суду, оскільки такий ризик нічим непідтверджений та не може оцінюватися виключно на підставі суворості покарання, яке загрожує обвинуваченому.

Крім цього, за доводами захисника, наявність ризиків впливу на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, також будь-якими доказами не підтверджуються, оскільки матеріали провадження не містять встановлених фактів впливу обвинуваченого на свідків та вчинення ОСОБА_8 дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню.

На думку апелянта судом першої інстанції також не враховано, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки та позитивні характеристики.

За результатами апеляційного перегляду просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, у виді особистого зобов`язання або домашній арешт на певний період доби.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги з доповненнями, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та вважала рішення суду законним і обґрунтованим, вивчивши матеріали сформованого контрольного провадження та проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з представлених до апеляційного суду матеріалів сформованого контрольного провадження, на розгляді Печерського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022212050000077, по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.290, ч.1 ст.366 КК України, в якому здійснюється судовий розгляд.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 до 30 жовтня 2024 року, із визначенням розміру застави.

Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги кримінального закону судом належно дотримані.

Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції навів обставини, які ним були враховані при продовженні обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, та покарання, яке йому загрожує у разі доведення винуватості, а також дані про особу обвинуваченого.

При цьому, ухваливши рішення про продовження строку тримання під вартою, обвинуваченому обрано альтернативний запобіжний захід у виді застави, що в повній мірі забезпечує дотримання його прав і свобод у кримінальному провадженні.

Судом першої інстанції також враховані інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, які в сукупності можуть свідчити про існування ризиків переховування від суду та незаконного впливу на свідків, що унеможливить встановлення істини у кримінальному провадженні та виконання завдань, передбачених ст.2 КПК України.

Предметом судового розгляду були і ті обставини, на які посилається захисник в поданій апеляційній скарзі, в тому числі клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який не пов`язаний із триманням під вартою, а саме на домашній арешт.

Виходячи з рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_9 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, предметом апеляційного розгляду в даному провадженні є лише ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

В даному рішенні Конституційний Суд України констатував, що положення статей 3, 21, 29 Конституції України у системному зв`язку з частиною першою її статті 55 зобов`язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов`язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.

За таких обставин, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії судового розгляду, суд апеляційної інстанції в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочинів.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена у відповідності до вимог ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 30 жовтня 2024 року, із визначенням розміру застави, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - без задоволення.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4