Постанова

від 02.10.2024 по справі 400/4760/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №400/4760/21

адміністративне провадження № К/990/3098/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №400/4760/21

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

до Братської селищної ради Братського району Миколаївської області,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Український експортний центр по вимірюванню та оцінці", ОСОБА_5

про визнання протиправним та скасування рішень, визнання недійсними результатів земельних торгів та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Осіпова Ю.В., суддів Косцової І.П., Скрипченка В.О.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 (далі - скаржники, позивачі) звернулися до адміністративного суду з позовною заявою до Братської селищної ради Братського району Миколаївської області (далі - відповідач, Братська селищна рада), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український експортний центр по вимірюванню та оцінці", ОСОБА_5 (далі - треті особи, ТОВ «Український експортний центр по вимірюванню та оцінці», ОСОБА_5 ), в якому просили:

- визнати протиправними та скасувати рішення від 07 квітня 2021 року №33 сьомої позачергової сесії Братської селищної ради 8-го скликання "Про затвердження переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги" в частині включення у Додатку №1 до рішення земельної ділянки площею 7,817 га за кадастровим номером: 4821484600:01:000:0656 (далі - Рішення № 33), а також рішення від 07 квітня 2021 року за №40 сьомої позачергової сесії Братської селищної ради восьмого скликання "Про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" (далі - Рішення № 40);

- визнати недійсними результати земельних торгів, проведених 24 червня 2021 року о 12.00 год., на право укладення договору оренди строком на сім років щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4821484600:01:000:0656 (лот №684449 аукціону №33975);

- зобов`язати Братську селищну раду надати позивачам дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею по 2,00 га кожному з них, шляхом поділу земельної ділянки, яка розташована на території Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області, кадастровий номер: 4821484600:01:000:0656.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що прийнявши оскаржуване Рішення №33, відповідач фактично створив передбачену статтею 136 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) причину для відмови позивачам у наданні бажаного дозволу і тим самим діяв не на підставі, не у спосіб та не в порядку, визначеному чинним законодавством України, через порушення частини третьої статті 134 ЗК України, яка забороняє проводити земельні торги в цьому випадку. Позивачі вважають відмову відповідача протиправною та такою, що порушує їх права на отримання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, а результати проведених торгів та укладеного за їх наслідками договору оренди недійсними.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення № 33 в частині включення відповідачем у Додатку №1 до рішення земельної ділянки площею 7,817 га за кадастровим номером: 4821484600:01:000:0656, а також рішення від 07 квітня 2021 року за №40. Визнано недійсними результатів земельних торгів, проведених 24 червня 2021 року о 12.00 год. на право укладення договору оренди строком на сім років щодо спірної земельної ділянки (лот №68449 аукціону №33975). Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 02 квітня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного (населених) пункту, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, кадастровий номер: 4821484600:01:000:0656, з урахуванням висновків, викладених у даному судовому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Братської селищної ради на користь кожного позивача судові витрати у сумі 454 грн.

4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем включено оспорювану земельну ділянку, кадастровий номер 4821484600:01:000:0656, до переліку земель, права на які будуть виставлені на земельні торги, саме 07 квітня 2021 року Рішенням №33, тобто після звернення позивачів із заявами про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому на момент звернення позивачів із даними заявами оспорювана земельна ділянка не була віднесена до ділянок, права на які виставляються на земельні торги. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що поведінка відповідач, пов`язана з прийняттям Рішення №33 є недобросовісною. Відповідачем безпідставно надано перевагу включення спірної земельної ділянки до переліку земель, права на які будуть виставлені на земельні торги, а не позивачам, які звернулися для оформлення документації із землеустрою раніше.

5. В частині вимог стосовно визнання результатів земельних торгів недійсними, суд першої інстанції, враховуючи положення статті 138 ЗК України, вказав, що у організатора торгів не було підстав для скасування або анулювання оскаржених торгів. Водночас, враховуючи встановлення судом порушення відповідачем прав позивачів, а також встановлену протиправність Рішення № 33, яке стало підставою для проведення земельних торгів 24 червня 2021 року о 12.00 год. на право укладення договору оренди строком на сім років щодо земельної ділянки кадастровий номер 4821484600:01:000:0656, номер лоту 68449 аукціону № 33975, суд першої інстанції з метою ефективного відновлення порушених права позивачів задовольнив позовні вимоги в цій частині.

6. Щодо зобов`язальної частини позовних вимог стосовно надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею по 2 га кожному з позивачів, саме шляхом поділу земельної ділянки, яка розташована на території Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області, кадастровий номер 4821484600:01:000:0656, суд зазначив, що розгляд відповідних заяв та прийняття рішень за наслідками такого розгляду віднесено до виключної компетенції відповідача. Тому оскільки відповідачем не розглянуто заяв позивачів і будь-якого рішення за наслідками такого розгляду не прийнято, наявні підстави для зобов`язання відповідача розглянути заяви позивачів.

7. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області задоволено. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - відмовлено.

8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачі не набули жодного права на спірну земельну ділянку до ухвалення Рішення № 33, а їх певна заінтересованість саме в цій ділянці, не може бути підставою для обмеження законних повноважень органу місцевого самоврядування, і, тим більше, для визнання його рішень протиправними саме з цієї підстави. З огляду на це, суд апеляційної інстанції вказав, що оскаржуваним Рішенням №33 відповідач жодним чином не порушив прав позивачів на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, та не обмежив таке право у незаконний спосіб. Крім того, суд апеляційної інстанції також вказав на правомірності відмови відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку із включенням земельної ділянки, яку має намір отримати зацікавлена особа у власність, до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах, оскільки Рішення № 33 було прийнято раніше за Рішення № 40, а відповідна підстава є такою, що передбачена приписами частини п`ятої статті 136 ЗК України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 звернулися з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просять скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

10. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржуване судові рішення з неправильним застосуванням положень статей 116, 118, 121, 122, 136 ЗК України і порушенням положень частини другої статті 299 КАС України та без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 13 лютого 2019 року у справі №820/688/17, від 30 січня 2020 року у справі №587/2121/18, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 червня 2018 року у справі №819/1061/17, від 29 травня 2019 року у справі №2040/7204/18, від 05 листопада 2019 року у справі №812/1646/17.

11. Доводи касаційної скарги полягають у тому, що зазначивши в оскаржуваних рішеннях причину відмови у наданні дозволу іншу, ніж в статті 118 ЗК України, відповідач діяв не на підставі, не у спосіб та не в порядку визначеному діючим законодавством України, що зумовлює необхідність скасування протиправних оскаржуваних рішень.

12. На думку скаржників, такі доводи касаційної скарги відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №820/688/17, у якій зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вважає, що ГУ Держгеокадастру, відмовляючи в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не врахувало, що відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України така відмова має бути мотивованою, а підставою відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

13. Позивачі вважають, що прийнявши оскаржуване Рішення №33 від 07 квітня 2021 року, відповідач фактично умисно та штучно створив причину, передбачену статтею 136 ЗК України, для відмови їм у наданні дозволу і тим самим, діяв не на підставі, не у спосіб та не в порядку визначеному діючим законодавством України, оскільки порушив частину третю статті 134 ЗК України, якою передбачені обставини, за яких заборонено проводити земельні торги.

Аналогічних висновків, на думку скаржників, дійшов Верховний Суд у постановах від 19 червня 2018 року у справі №819/1061/17, від 29 травня 2019 року у справі №2040/7204/18, від 05 листопада 2019 року у справі №812/1646/17.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

14. Касаційна скарга надійшла до Суду 23 січня 2024 року.

15. Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі №400/4760/21 витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

16. Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 02 жовтня 2024 року.

17. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

18. Від Братської селищної ради 29 березня 2024 року надійшов відзив на касаційну скаргу позивачів, де зазначено, що касаційна скарга є необґрунтованою, а висновки суду касаційної інстанції, наведені в обґрунтування її доводів, є нерелевантними до спірних правовідносин. Відповідач вказує, що цільовим призначенням спірної земельної ділянки є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що позбавляє можливість її безоплатної передачі у власність громадян на підставі статті 118 ЗК України.

19. Крім того, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що звернення позивачів до селищної ради надійшли 02 квітня 2021 року, водночас питання включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право на які може бути реалізоване на земельних торгах було розглянуто на засіданні постійної комісії 30 березня 2021 року, що виключає недобросовісність поведінки відповідача.

20. Також в обґрунтування мотивів поданого відзиву Братська селищна рада звертає увагу на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2020 року у справі № 440/1176/19 про те, що підставною для відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів. При цьому невідповідність місця розташування земельної ділянки також може полягати у тому, що відповідно до статей 124, 134 ЗК України в особи відсутнє право на отримання бажаної земельної ділянки на неконкурентних засадах без проведення земельних торгів.

21. При цьому, спростовуючи висновок суду першої інстанції щодо безпідставності ухваленого Рішення № 40, також наголошує, що така підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою як включення земельної ділянки до переліку ділянок, які призначені для продажу на земельних торгах, передбачена статтею 136 ЗК України.

22. На підставі вищезазначеного відповідач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін і, обґрунтовуючи відсутність порушених прав позивачів, зазначає, що останні можуть реалізувати свої права на отримання земельних ділянок у власність за рахунок інших вільних ділянок.

23. Від третіх осіб відзивів на касаційну скаргу позивачів не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження, ОСОБА_5 , згідно ідентифікатору внутрішнього поштового відправлення, отримав 26 березня 2024 року, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Український експортний центр по вимірюванню та оцінці" зазначена ухвала не отримана у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

24. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 02 квітня 2021 року позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до відповідача із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного (населених) пункту, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області, і земель комунальної власності (у межах норм безоплатної приватизації).

25. До заяв додано: графічні матеріали, копії паспортів громадянина України та копії довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів.

26. 07 квітня 2021 року Рішенням сьомої позачергової сесії восьмого скликання Братської селищної ради Братського району Миколаївської області №40 вирішено відмовити позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 2,00 га з тих підстав, що бажана земельна ділянка зазначена на графічних матеріалах виставляється на земельні торги для продажу права оренди.

27. 07 квітня 2021 року Рішенням №33 затверджено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, права на які буде виставлено на земельні торги, у вигляді додатку. Пунктом 1 додатку до вказаного рішення визначено земельну ділянку з кадастровим номером: 4821484600:01:000:0656, площею 7,817 га, цільовим призначенням - 01.01 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) та місцем розташування земельної ділянки - Сергіївська сільська рада.

28. Пунктом 1 рішення сьомої позачергової сесії восьмого скликання Братської селищної ради від 07 квітня 2021 року №35 відповідачем вирішено продати право оренди строком на 7 років на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності на земельних торгах, яка розташована в межах території Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського призначення площею 7,817 га, кадастровий номер 4821484600:01:000:0656.

29. Пунктом 2 рішення відповідача встановлено стартову (стартовий розмір річної оренди) у розмірі 5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та крок аукціону 0,5% від стартового розміру річної орендної плати.

30. ТОВ «Український експертний центр по вимірюванню та оцінці», як виконавцем земельних торгів, розміщено на сайті Держгеокадастру оголошення про проведення 24 червня 2021 року о 12:00 год. земельних торгів на право укладення договору оренди земельної ділянки терміном на сім років щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4821484600:01:000:0656 (лот №68449 аукціону №33975).

31. Державна реєстрація спірної земельної ділянки була проведена 25 лютого 2021 року, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права №246579997 від 02 березня 2021 року.

32. 24 червня 2021 року о 12:00 год. проведено вищезазначені земельні торги та визначено переможцем ОСОБА_5 . На підставі протоколу земельних торгів від 24 червня 2021 року №51 між відповідачем та ним укладено договір оренди землі б/н від 24 червня 2021 року стосовно платного користування строком на 7 років земельною ділянкою із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,817 га, утому числі 7,8170 га - багаторічні насадження (сільськогосподарські угіддя), кадастровий номер: 4821484600:01:000:0656, яка розташована за межами населеного пункту в межах території Братської селищної ради Братського району Миколаївської області.

33. Не погоджуючись з вищезазначеним, позивачі звернулися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

34. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

35. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

36. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

37. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

38. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є неприйнятними з огляду на таке.

39. Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

40. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

41. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

42. Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що право комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером: 4821484600:01:000:0656, загальною площею - 7,817 га, зареєстровано за Братською селищною радою. Відповідач, виконуючи функції розпорядника земельної ділянки, у 2021 році розпочав процес продажу прав на неї на конкурентних засадах, про що прийняв спірне Рішення №33, яким, з-поміж іншого, включив до вказаного переліку (у відповідному додатку) земельну ділянку площею 7,817 га, яку позивачі мали намір отримати у власність в межах норм безоплатної приватизації.

44. На цій підставі Суд вказує, що ключовим правовим питанням спору є оцінка правомірності рішення про включення земельної ділянки (кадастровий номер 4821484600:01:000:0656) до переліку земельних ділянок комунальної власності для продажу права оренди на них на земельних електронних торгах, в той час як щодо цієї ж ділянки було, за твердженням позивачів, розпочато реалізацію прав на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства безоплатно в порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України. При цьому також підлягає з`ясуванню, зокрема, чи були спірні рішення № 33 та № 40 прийняті у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури.

45. Норми матеріального права у цій справі Суд застосовує у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

46. Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

47. Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

48. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

49. З огляду на предмет спору та нормативно-правову регулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне вказати про те, що дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв`язку з цим, важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власні фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля, зокрема шляхом її продажу на торгах. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

50. За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

51. Практика застосування положень ЗК України сформована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19 вересня 2018 року у справі №П/811/7/18, від 23 листопада 2018 року у справі №П/811/601/18, від 11 червня 2019 року у справі № 803/1212/18, від 20 червня 2019 року у справі №349/986/18, від 08 вересня 2020 року у справі № 125/1961/17 та від 1 червня 2022 року у справі № 580/2092/19.

52. Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

53. Відповідно до частин першої, п`ятої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

54. Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.

55. Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

56. За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Позиція Верховного Суду стосовно застосування цих положень Кодексу сформована, зокрема, у постановах від 14 серпня 2018 року у справі №820/2633/17, від 14 серпня 2018 року у справі №823/409/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/2556/17, від 14 серпня 2018 року у справі №461/2778/17, від 31 серпня 2018 року у справі №815/6951/14, від 18 жовтня 2018 року у справі №809/963/16, від 22 квітня 2019 року у справі №809/697/18, від 19 червня 2019 року у справі №2340/3649/18 та від 23 вересня 2019 року у справі №461/2360/17.

57. Згідно з частиною першою статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

58. Відповідно до пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

59. Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

60. Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

61. Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

62. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

63. Крім того, виходячи з аналізу статті 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

64. Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

65. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28 січня 2020 року у справі №2240/2962/18, від 28 лютого 2020 року у справі №806/3304/18, від 8 вересня 2020 року у справі № 812/1450/17, від 26 жовтня 2021 року у справі №160/5982/19 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19.

66. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачі звернулись до відповідача з заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного (населених) пункту 02 квітня 2021 року, що відповідно до положень статті 118 ЗК України свідчить про намір реалізації позивачами послідовних етапів безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Відповідач Рішенням № 40 відмовив позивачам у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 2,00 га у зв`язку з тим, що бажані земельні ділянки зазначені на графічних матеріалах виставлені на земельні торги для продажу права оренди, згідно Рішення № 33.

67. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, вказав на необґрунтованості тверджень позивачів про створення Братською селищною радою штучних причин для відмови їм у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою і вказав, що Рішення №33 прийняте відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства.

68. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції і вважає за необхідне вказати таке.

69. 03 квітня 2016 року набув чинності Закон України від 18 лютого 2016 року № 1012-VІІІ «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів», відповідно до якого з 03 квітня 2016 року право оренди земельної ділянки, зокрема, для особистого селянського господарства, набувається на конкурентних засадах (земельних торгах), тому правові підстави для передачі земельних ділянок без проведення земельних торгів відсутні.

70. У статті 127 ЗК України передбачено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

71. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

72. Статтями 134 - 138 ЗК України глави 21 ЗК України визначено процедуру продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах, яка складається з таких етапів: 1) визначення (добір) організатором земельних ділянок державної чи комунальної власності які або права на які виставляються на земельні торги; 2) підготовка організатором лотів до проведення земельних торгів; 3) підготовка виконавцем проведення земельних торгів; 4) проведення земельних торгів; 5) встановлення результатів торгів; 6) оприлюднення результатів земельних торгів.

73. Відповідно до частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

74. Частиною третьою статті 134 ЗК України встановлено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

75. Згідно із частинами першою, другою статті 135 ЗК України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

76. Суд звертає увагу, що обмежень та заборон на проведення земельних торгів, установлених частинами другою, третьою статті 134 ЗК України, судами попередніх інстанцій у цій справі не встановлено.

77. Положеннями частини третьої статті 135 ЗК України передбачено, що організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

78. Відповідно до частини четвертої статті 135 ЗК України проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; б) стартова ціна лота; в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.

79. Згідно із частиною першою статті 136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

80. Відповідно до частини другої статті 136 ЗК України добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

81. Згідно із частиною четвертою статті 136 ЗК України підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

82. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості); б) державну реєстрацію земельної ділянки; в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї; ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї; д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки; е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України; є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок; ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.

83. Колегія суддів також зазначає, що частиною другою статті 5 Конституції України проголошено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

84. Відповідно до статті 7 Основного Закону України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

85. Згідно із частиною першою статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

86. Відповідно до статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

87. Згідно з частиною першою статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

88. Виходячи з цих конституційних положень у системному зв`язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні №6-рп/2002 від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад.

89. З огляду на вищевказане колегія суддів зазначає, що важливим є забезпечення органами місцевого самоврядування конкурентних способів розпорядження таким суспільним активом як земля. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі як національного багатства, а також реалізацію принципу рівності перед законом усіх суб`єктів, які бажають отримати в користування або у власність землі комунальної власності, та запобігання всім формам дискримінації.

90. Аналогічний висновок в контексті застосування положень статей 134-138 ЗК викладений Верховним Судом у постановах від 27 січня 2023 року у справі № 120/19319/21-а, від 30 січня 2023 року у справі № 120/1157/22-а та від 06 грудня 2023 року у справі № 120/19320/21-а.

91. Крім того, у статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

92. Позиція Верховного Суду стосовно застосування положень цього Закону у схожих правовідносинах сформована, зокрема, у постановах, від 11 квітня 2018 року у справі №826/24716/15, від 08 травня 2018 року у справі №2а-836/11, від 15 травня 2018 року у справі №373/542/13-а, від 22 травня 2018 року у справі №308/5046/16-а, від 19 червня 2018 року у справі №335/12370/17(2-а/335/563/2017), від 21 червня 2018 року у справі №372/3411/15-а, від 10 липня 2018 року у справі №635/5075/17, від 14 серпня 2018 року у справі №826/15748/16 та від 14 серпня 2018 року у справі №520/13915/15-а.

93. Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 цього Закону вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

94. Водночас згідно частини першої статі 46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

95. Правовий статус та повноваження постійних комісій ради визначено статтею 47 Закону №280/97-ВР .

96. Відповідно до положень цієї статті постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Крім того, до повноважень постійної комісії ради віднесено, зокрема підготовку та розробку за дорученням ради або за власною ініціативою проектів рішень ради.

97. За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії, в яких зазначаються результати поіменного голосування, підписуються головою і секретарем комісії. Проекти порядку денного засідань постійної комісії ради, висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

98. Верховний Суд, аналізуючи положення статей 46, 47 Закону №280/97-ВР, у постанові від 07 липня 2022 року у справі №200/4397/19-а також вказав, що метою створення постійних комісій ради є вивчення, попередній розгляд і підготовка питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету, а за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації, які підлягають обов`язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані.

99. Згідно із частиною першою статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

100. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірних правовідносинах відповідач виступав організатором земельних торгів відносно земельної ділянки комунальної власності та вживав організаційних заходів щодо проведення земельних торгів, зокрема, здійснив відбір земельних ділянок з метою продажу права оренди на них на конкурентних засадах, про що було прийнято Рішення № 33

При цьому, до ухвалення цього рішення, а саме 30 березня 2021 року, на засіданні постійної комісії селищної ради з питань планування, бюджету, фінансів та економічної реформи та з питань господарської діяльності, підприємництва, земельних відносин, екології, АПК та соціального розвитку села було вирішено винести на розгляд сесії питання про затвердження переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги, рекомендовано затвердити зазначений перелік та підготувати проект відповідного рішення.

101. Таким чином, Суд погоджується з твердженням Братської селищної ради, зазначеними у відзиві на касаційну скаргу, про те, що питання затвердження переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги, та підготовка відповідного проекту Рішення № 33 було розглянуто відповідачем на засіданні постійної комісії селищної ради 30 березня 2021 року, тобто до моменту звернення позивачів із заявами від 02 квітня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність. Зазначене є додатковим підтвердженням того, що у позивачів не могло виникнути жодних легітимних очікувань стосовно позитивного розгляду їх зави, а відповідач у спірних правовідносинах діяв також добросовісно.

102. За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів наголошує на обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції про те, що оскаржуване Рішення №33 прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

103. Крім того, оцінюючи доводи касаційної скарги стосовно відсутності такої підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, як включення відповідної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, призначених для продажу права оренди на земельних торгах, Суд вказує таке.

104. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою слугувало те, що земельна ділянка, яку позивачі мали намір отримати у власність, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, призначених для продажу права їх оренди на земельних торгах.

105. Колегія суддів зазначає, що включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах, не передбачено серед підстав для відмови, визначених у частині сьомій статті 118 ЗК України, проте така підстава для відмови передбачена у статті 136 ЗК України.

106. Так, згідно із частиною п`ятою статті 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

107. Отже, ЗК України чітко визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, тому вирішальним фактором є включення земельних ділянок до переліку земель, які виставлені на земельні торги.

108. Верховний Суд неодноразово розглядав справи, де поставало таке ж питання, і у постанові від 3 квітня 2018 року у справі № 815/3059/17 дійшов висновку, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

109. У подальшому, вказана правова позиція була підтримана в інших постановах Верховного Суду, зокрема, від 23 січня 2020 року у справі №620/1058/19, від 28 жовтня 2020 року у справі №819/1976/17, від 22 жовтня 2020 року у справі №815/7279/16, від 29 березня 2021 року у справі №2040/6485/18, від 13 квітня 2021 року у справі №818/1470/18, від 29 жовтня 2021 року у справі №340/1039/20, від 29 листопада 2021 року у справі №340/1037/20, від 15 липня 2021 року у справі №520/3930/19, від 25 травня 2022 року у справі №620/1060/21 та від 18 січня 2023 року у справі №580/1300/22, від 30.01.2023 у справі №120/1157/22-а, від 29 березня 2023 року у справі №120/4279/22, від 12 липня 2023 року у справі № 340/21/20 та від 13 березня 2024 року у справі №120/1282/22-а і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такої правової позиції.

110. Враховуючи зазначене правове регулювання спірних правовідносин, Суд звертає увагу на те, що на момент розгляду заяв позивачів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняття відповідачем рішення з цього питання, земельна ділянка, якої стосувалася заява, була включена Рішенням № 33 до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах. Тому, враховуючи приписи частини п`ятої статті 136 ЗК України та висновки Верховного Суду стосовно її застосування, Суд відхиляє наведені в цій частині доводи касаційної скарги і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність вчинених Братською селищною радою дій стосовно відмови у наданні позивачам дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що викладена у Рішенні № 40.

111. Крім того, Суд також бере до уваги порядкові номера спірних рішень Братської селищної ради, що додатково підтверджує те, що вирішення питання щодо віднесення земельної ділянки за кадастровим номером 4821484600:01:000:0656 (Рішення №33 від 07 квітня 2021 року) до переліку земельних ділянок, право на які може бути реалізоване на земельних торгах передує вирішенню питання про надання позивачам дозволу на розробку землеустрою за їх заявою (Рішення № 40 від 07 квітня 2021 року).

112. При цьому колегія суддів зауважує, що певна заінтересованість декількох осіб саме в цій ділянці, не може бути підставою для обмеження законних дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування, і, тим більше, для визнання його рішень протиправними саме з цієї підстави, а отже звернення позивачів до селищної ради до моменту прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про внесення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права на які підлягають продажу на земельних торгах, не може забороняти відповідачу реалізовувати повноваження щодо організації земельних торгів. Водночас включення земельного масиву до переліку земельних ділянок, права на які підлягають продажу на земельних торгах, не позбавляє позивачів права обрати іншу, вільну земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності з метою реалізації свого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації або прийняти участь у наступних земельних торгах на рівні з іншими учасниками.

113. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

114. Твердження скаржників про порушення судом апеляційної інстанції положень частини другої статті 299 КАС України, Суд відхиляє і зауважує про введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнного стану в Україні та враховує наявність в матеріалах справи наказу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року № 16-о про припинення відправки вихідної кореспонденції засобами поштового зв`язку. Зазначене підтверджує наявність об`єктивних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

115. Таким чином доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статей 116, 118, 121, 122, 136 ЗК України, частини другої статті 299 КАС України та неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 13 лютого 2019 року у справі №820/688/17, від 30 січня 2020 року у справі №587/2121/18, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 червня 2018 року у справі №819/1061/17, від 29 травня 2019 року у справі №2040/7204/18, від 05 листопада 2019 року у справі №812/1646/17 не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення. При цьому ці доводи касаційної скарги зводяться, головним чином, до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції.

116. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

117. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

118. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.

119. Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваному судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім основним аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

120. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Cуд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя -доповідач Я.О. Берназюк

Судді В.М. Кравчук

С.М. Чиркін