Рішення

від 27.09.2024 по справі 128/39/23

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/39/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2024 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шевчук Л.П.,

при секретарі судових засідань Ружицькій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 03.01.2023 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, призначення піклувальника.

У позовній заяві викладено наступну позицію.

Позивачка є рідною бабою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а батьками, відповідно, є її дочка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. До 02.04.2008 відповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 15.09.2011 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які в подальшому рішенням суду від 05.11.2018 у справі №128/1645/18 було зменшено, а рішенням суду від 02.02.2021 у справі №128/1620/20 звільнено від сплати аліментів шляхом припинення стягнення. Підставою цьому слугувало те, що дитина фактично проживала разом із позивачкою в с. Гущенці Хмільницького району Вінницької області та перебувала на її утриманні. З дитинства ОСОБА_5 проживав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , однак, у зв`язку із її постійним бажанням налагодити своє особисте життя, належної уваги дитині вона не приділяла, часто використовувала жорстокі методи виховання дитини. Батько дитини - ОСОБА_3 до 2020 року з сином не спілкувався взагалі, оскільки має іншу сім`ю та дітей, з якими проживає в м. Ірпінь Київської області. Він також не цікавився методами виховання дитини. Рішенням суду від 02.02.2021 у справі №128/1620/18 було встановлено, і сама ОСОБА_2 підтвердила, що стосунки із сином у неї негативні через обраний нею спосіб виховання сина і непорозуміння ним майбутнього стану сім`ї. У зв`язку з нестерпною поведінкою матері з червня 2020 року по червень 2021 року дитина проживала у своєї баби ОСОБА_6 в с. Гущинці Хмільницького району Вінницької області. Там же, дитина закінчила 9 клас Гущенецької ЗОШ. Через зміну місця проживання у дитини змінилася його успішність в навчанні. За час навчання сина в Гущенецькій ЗОШ ОСОБА_2 сином не цікавилася, не приділяла їй належної уваги та турботи. 06.11.2018 позивачка зверталася до поліції із заявою щодо завдання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень сину ОСОБА_3 , за наслідком чого було відкрито кримінальне провадження №12018020100001050 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Окрім того, постановою Вінницького районного суду від 23.11.2018 у справі №128/3254/18 ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення психологічного насильства відносно сина. 3 червня 2021 року дитина проживає разом із позивачкою, яка займається його вихованням, навчанням та опікою. Дитина навчається у Вищому художньому професійно-технічному училищі №5 м. Вінниці. Для влаштування дитини до навчального закладу позивачці довелося отримувати дублікати його документів про навчання, адже батьки ніяк цьому не сприяли, а мати взагалі відмовилася надавати документи про попереднє навчання дитини, які зберігалися у неї. Відтак, відповідачі тривалий час не займаються опікою та вихованням сина, не піклуються про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Мати не привітала сина з днем народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . В той час коли дитина стала проживати із позивачкою, остання помітила на його тілі синець, який, як повідомив ОСОБА_7 , з`явився від того, що його мати неодноразово била, зокрема побутовим предметами, які потрапляли під руку. Сильно побила в травні 2020 року. 04.07.2020 було відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України. Окрім того, з 2020 року ОСОБА_7 неодноразово звертався до Служби у справах дітей із заявами про нецільове використання аліментів його матір`ю ОСОБА_2 , які та витрачала на власні потреби. З огляду на викладена позивачка вважає, що поведінка відповідачів свідчить про їх свідоме та навмисне ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_3 .. Відповідачі є особами працездатного віку, відтак мають змогу в силу ст. 185 СК України надавати допомогу на утримання їх сина. З огляду на вищевикладене просила позбавити відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав; стягнути з них аліменти на користь ОСОБА_3 на його утримання в розмірі по 1/4 частині всіх видів їх доходу; призначити її опікуном неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с 1-4).

Представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Байдаком В.Г. подано відзив на позовну заяву та відповідні докази на підтвердження власної позиції, в якому відповідач не визнає позовні вимоги та просить в їх задоволенні відмовити (т. 1 а.с. 70-96).

Представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Пединою О.А. подано відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 139-143), в якому викладено наступне. На даний час ОСОБА_2 проживає разом із сином ОСОБА_3 в будинку в АДРЕСА_1 , який належить на праві власності її матері - позивачці по справі. Досить тривалий час відповідачка потерпає від насильства з боку своєї матері, поведінка якої негативно впливає її здоров`я та психоемоційний стан. Після щоденних скандалів та сварок, образ та погроз з боку позивачки відповідачка зазнає значних травм, в тому числі і фізичних, що суттєво впливає на її працездатність. Позивачка дозволяла приходити до неї разом зі своїм співмешканцем, якому дозволяла принижувати відповідачку, застосовувати відносно неї фізичну силу. З даного приводу неодноразово повідомлялися правоохоронні органи, та після цього поведінка позивачки ставала ще більш агресивною та жорстокішою. В більшості випадків після кожної провокації з метою подальшого залякування, позивачем викликалися працівники поліції, однак більша частина таких заяв не мали жодних підстав. Водночас, в червні 2022 року позивачка вкотре навідалася до відповідачки та відключила в будинку воду, світло, газ, внаслідок чого остання вимушена була звернутися до Вінницького міського центру соціальних служб ВМР для забезпечення собі та сину безпечного місця перебування. В подальшому з цього приводу було подано до суду заяву про видачу обмежувального припису. Така поведінка позивачки також впливає і на сина відповідачки, який перебуває під постійним психологічним тиском та контролем позивачки. Складність відносин із сином викликана тим, що з 2017 року відповідачка залишилася сама без жодних доходів, їй необхідно було самостійно утримувати двох дітей і себе, працювати змоги не мала, оскільки потребувався постійний догляд за малолітньою дитиною. Із 2020 відносини із сином стали критичними, оскільки дорослішаючи, він почав вести вільний спосіб життя, не звертав уваги на зауваження матері. В 15 років почав палити, займатися крадіжками, вживати спиртні напої, пізно повертатися додому із вечірніх прогулянок, почав приводити додому дівчат, його поведінка стала жахливою і нестерпною. Будь-які зауваження матері ним постійно ігнорувалися, від чого виникали часті конфлікти та оскільки був відсутній батьківський контроль, син не відчував та не проявляв до матері жодної поваги чи турботи. Така негативна поведінка сина змусила її звернутися за допомогою до його батька ОСОБА_3 , на що останній вирішив, що син буде проживати із бабою (свекрухою відповідачки) та в послідуючому син переїхав до матері відповідачки ОСОБА_2 - позивачки у справі, із якою у відповідачки вкрай напружені відносини. Внаслідок проживання сина із позивачкою, відносини із матір`ю взагалі припинилися, оскільки він перебуває під її постійним тиском та контролем. Реальні підстави даного позову це виключно бажання позивачки отримувати аліменти, а відтак позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав пов`язано лише з цим. За змістом позовної заяви вбачається наявність між сторонами конфлікту, вбачається особиста образа та бажання максимально спричинити відповідачці проблем, в тому числі й шляхом заявлення даного позову. Та обставина, що на даний час позивачка займається матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням, розвитком, користуючись безпорадним станом матері, не свідчить, що мати не бажає приймати участь в утриманні та вихованні своєї дитини, тобто свідомо нехтує батьківськими обов`язками. З огляду на вищевикладене, а також на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вважає, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав є безпідставними та задоволенню не підлягають. Решта позовних вимог є похідними, а відтак, щодо їх задоволення також заперечує.

В судовому засіданні, що відбулося 23.08.2023, позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала за викладених в позовній заяві обставин, просила їх задовольнити. Додатково вказала, що онук проживає з нею, мати дитини про дитину не піклується, на даний час йому вже виповнилося 17 років, скоро буде 18 років. Це все почалося приблизно 6 років тому, до її дочки - відповідачки почав приїздити коханець та були такі випадки коли онук бачив їх відносини. Дочка його виганяла з будинку, дитина ночувала то на горищі, то в друзів. Перед тим, як вона мала приїхати в село, то відповідачка знаходила причини аби побити сина, вигнати з будинку. Коли вона ставала на захист дитини, то у них із відповідачкою виникали великі суперечки, сварки. В 2017 році вона зверталася до правоохоронних органів та до служби у справах дітей з приводу поведінки відповідачки, невиконанні нею своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню сина. Коли це вийшло, то відповідачка просила забрати заву з поліції та вона пішла їй на зустріч і забрали заяву з поліції. Після цього вона стала ворогом відповідачки, постійно влаштовувала сварки. В 2017-2018 роках через поведінку дочки вона вимушена була залишити свій будинок в селі та переїхати проживати в м. Вінницю, де й досі проживає зі співмешканцем. В 2020 році дочка дуже сильно побила сина. Вона й до того била онука. Проте, від служби у справах дітей ніякої реакції не було. Дочка не доглядала і не утримувала сина, не прала його одяг. До того, як онук почав проживати із нею, дитина проживала в сім`ї матері його батька в с. Гущенці, де закінчив 9 класів. Щодо батька дитини, то той не приймав участі у вихованні сина, лише деколи йому телефонував. Всі кошти, які батько дитини сплачував як алімнети дочка використовувала на власні потреби. Коли онук проживав в с. Гущинці, аілменти отримувала та баба, а коли став проживати з нею - то вона отримує аліменти. На даний час стосунки із онуком дуже гарні. Коли дитина була із матір`ю, то він не вчився, а лише працював по господарству, дуже часто вимушений був ходити підробляти у людей аби заробити на харчування. Цю інформацію вона знає зі слів та сама бачила. Зараз онук навчається в училищі на зварювальника на денній формі навчання, вчиться з 2021 року. Після того, як онук почав проживати з нею, то змінилася на краще його поведінка. Дочка піклувалася лише про меншу дитину. Батько спілкується з сином лише по телефону, сплачує по 3000 грн. йому на картку. В судових засіданнях 09.05.2024 та 17.09.2024 пояснила, що з того часу як онук став повнолітнім, він почав проживати окремо, винаймає житло, але де саме, вона не знає та онук не хоче повідомити, а вона не наполягає на тому. При цьому вони спілкуються.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні 09.05.2024, позовні вимоги не визнала, заперечила щодо їх задоволення. Додатково вказала, що на даний час вона не працює, на її утриманні перебуває одна неповнолітня дитина. Даний позов виник лише з тих підстав, що неї із позивачкою постійний конфлікт. На даний час син винаймає квартиру та працює. Вона із сином спілкується. Поки син був неповнолітнім, то позивачка мала на нього дуже великий вплив. Наразі, вона намагається відновити стосунки із сином, оскільки син вже проживає окремо, позивачка не має на нього вже такого впливу. Підтверджує, що між нею та сином існували певні проблеми, оскільки вона забороняла сину певні речі притаманні дорослому життю. В 2020-2021 році у них із сином був конфлікт через те, що син пізно повертався додому, іноді в нетверезому стані. З цього приводу вона скаржилася на сина його батькові. Тоді син поїхав в гості до матері батька та там залишився проживати, де і ходив в школу до закінчення 9 класу. Розмір аліментів, які вона отримувала до їх припинення за рішенням суду, складали 2500 грн. на місяць. Отримувала приблизно 6 місяців аліменти, коли син не проживав із нею. Ці кошти вона не витрачала, вони всі зберігаються у неї. На даний час у неї така позиція, що вона не може спілкуватися із сином поки той перебуває у її кривдників. Також вказала, що син час від часу приїздить в с. Писарівку до друзів, вона із ним спілкується по телефону, вдома у неї він не був. Батько дитини приймав участь у вихованні та утриманні сина, але рідко, оскільки мав іншу сім`ю та проживав в м. Києві. Де син проживає на даний час їй не відомо, в гостях у нього вона не була. Батько сина надсилає йому щомісяця по 3500 грн.

Також, в судовому засідання 17.09.2024 повідомила, що всю суму аліментів, які вона отримана на утримання сина в період коли він не проживав із нею, а це протягом 6 місяців, вона не витратила, кошти зберігаються у неї і вона готова їх віддати синові за умови, що він звернеться до неї та почне із нею спілкуватися і вони налагодять їх відносини. Додаткового вказала, що надавити допомогу в той час поки він проживав із позивачкою, вона не мала змоги, оскільки була непрацюючою та на її утриманні перебував менший син. Також вказала, що їй невідомо де проживає син. З травня 2024 року із сином не спілкувалася і не бачилася, сину вона не телефонує.

Опитаний в судовому засіданні 17.09.2024 ОСОБА_3 , якому ІНФОРМАЦІЯ_9 виповнилося 18 років та він став повнолітній, суду пояснив, що на даний час він проживає в м. Вінниці сам, винаймає житло. До цього він проживав у матері батька в с. Гущинці, де закінчив 9 класів, а потім проживав і позивачкою. Про позов йому відомо. Наразі, претензій до батька у нього немає, це було просто невелике непорозуміння між ними. Батько бере участь у його житті, допомагає матеріально, нещодавно він їздив до нього в гості. Щодо матері, то враховуючи, що він вже повнолітній, то вважає, що дане питання вже є неактуальним. Також вказав, що поки він проживав із позивачкою, то мама отримувала аліменти від батька на його утримання, з яких він нічого не отримував. З мамою вони не спілкуються вже біля 4 років, матеріально вона його не підтримувала та не підтримує, не купувала йому одяг, приладдя для навчання. Лише один раз мати привітала його із днем народження в соціальній мережі « Facebooke ». Мати здійснювала психологічний та фізичний тиск на нього. Коли він пішов жити до баби, утримував його батько, спілкується із його мамою, а своєю бабою. Мама дзвонила лише один раз, але він не взяв слухавку і вона більше йому не телефонувала. На даний час він закінчив навчання та працює. З меншим братом не спілкується. З позивачкою підтримує нормальні відносини, вони спілкуються, але не часто, з батьком та його матір`ю також спілкується.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Байдак В.Г. в судовому засіданні 17.09.2024 позов не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково пояснив, що батько приймав та приймає участь в житті сина, що було доведено поясненнями сторін та ОСОБА_9 в судових засідання. Просив в задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_3 відмовити за недоведеністю.

В судове засідання 19.09.2024 учасники справи та їх представники не з`явилися, від представників до суду надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи відповідно до ст. 211 ч.3 ЦПК України, враховуючи що вони скористалися своїми процесуальними правами.

Інших заяв та клопотань до суду не надходило.

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається.

З огляду на вищевикладене та за умов існування усіх підстав, суд прийшов до висновку про ухвалення заочного рішення, про що було постановлено мотивовану ухвалу.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 04.01.2023 відмовлено в задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору (т. 1 а.с. 49-50).

Ухвалою суду від 04.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, визначено недоліки позову, порядок та строк їх усунення (т. 1 а.с. 48).

Ухвалою суду від 24.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, задолено клопотання позивачки про витребування доказів, витребувано письмовий висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачів батьківських прав (т. 1 а.с. 61-62).

Ухвалою суду від 09.03.2023 задоволено клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Педини О.А. про відкладення підготовчого засідання, витребувано з органу опіки та піклування Вінницької міської ради письмовий висновок щодо можливості призначення ОСОБА_1 піклувальником неповнолітнього ОСОБА_3 ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 126).

Ухвалою суду від 13.04.2023 задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Тарасюк О.М. про поновлення строку та про долучення доказів, про витребування доказів, про виклик свідка; задоволено клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Педини О.А. про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву; задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Байдака В.Г. про прийняття до розгляду відзиву на позовну заяву; оголошено перерву в підготовочому засіданні (т. 1 а.с. 180-182).

Ухвалою суду від 26.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 1 а.с. 230).

Ухвалою суду від 09.02.204 частково задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Байдака В.Г. про поновлення строку на подання доказів та про долучення до матеріалів справи доказів (т. 2 а.с. 59-60).

Ухвалою суду від 27.09.2024 прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення аліментів, призначення ОСОБА_1 піклувальником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провадження у справі в цій частині - закрито.

Судом встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Щітки Вінницького району Вінницької області (т. 1 а.с. 10-11).

Згідно копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками вказані ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 13).

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 29.11.2005 зареєстрували розірвання шлюбу, після розірвання шлюбу ОСОБА_12 змінила прізвище на « ОСОБА_13 » (т. 1 а.с. 13-зворот).

З копії довідки Іванівської сільської ради Вінницького району Вінницької області №996 від 11.10.2022 (т. 1 а.с. 14) вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстровані в АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки Вінницько-Хутірського старостинського округу Вінницької міської ради №457 від 23.08.2022 за адресою: АДРЕСА_3 проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 16).

Відповідно до акту від 30.08.2022 за адресою: АДРЕСА_3 проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні баба ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 16-зворот).

Згідно довідок-характеристик Вінницько-Хутірського старостинського округу Вінницької міської ради №84 та №85 від 13.09.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована в АДРЕСА_3 , проживає разом із онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скарги на поведінку ОСОБА_1 надходили від її дочки ОСОБА_2 , яка проживає за цією ж адресою, він інших мешканців села скарги відсутні. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із бабою ОСОБА_1 та навчається в Вищому художньому професійно-технічному училищі №5 м. Вінниці, скарги на його поведінку не надходили (т. 1 а.с. 14-зворот).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00036571366 від 19.08.2022 ОСОБА_3 та ОСОБА_10 08.08.2005 зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, після реєстрації шлюбу ОСОБА_10 змінила прізвище на « ОСОБА_16 ». Шлюб розірвано 02.04.2008 (т. 1 а.с. 15).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 17) вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_17 .

Відповідно до копії довідки №54 від 13.09.2022 (т. 1 а.с. 19) та копії характеристики №55 від 13.09.2022 (т. 1 а.с. 19-зворот), що видані КЗ «Щітецька гімназія Вінницького району Вінницької області» ОСОБА_3 навчався з 1 по 8 клас в даному закладі. Вихованням дитини займалася мати ОСОБА_2 .. Батько ОСОБА_18 не приймав участі у вихованні сина, не цікавився навчанням дитини, батьківські збори не відвідував. 09.09.2019 переведений у Писарівську ЗОШ І-ІІІ ст. За час навчання навчався не в повну міру своїх сил через що мав середній та початковий рівень досягнень з предметів навчального циклу. Зацікавленість до навчання не виявляв, на уроках був пасивний та байдужим, часто не виконував домашні завдання, активної участі у житті класу та школи не приймав, не завжди знаходив спільну мову з однокласниками. Майже завжди був пригнічений, апатичний у більшості сфер шкільного життя. В період навчання часто пропускав уроки займаючись вихованням меншого брата. Були випадки коли тікав зі дому до баби ОСОБА_1 та тижнями проживав у неї. Мати ОСОБА_2 не приділяла достатньо уваги вихованню сина, мало цікавилася дитиною, не завжди відвідували батьківські збори, не співпрацювала зі школою.

Згідно характеристики на учня Гущенецької ЗОШ І-ІІІ ст. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2020 року останній зарекомендував себе як старанний, дисциплінований уважний учень. Навчальним матеріалом володіє на достатньому та середньому рівні. Має довільну змішану пам`ять. Виявляє зацікавленість до вивчення історії, добре запам`ятовує навчальний матеріал. На уроках активний, але поведінку не порушує. Добросовісно виконує домашні завдання. До громадських доручень ставиться дбайливо та виконує їх сумлінно. Завжди дотримується правил поведінки. Скромний, спокійний, врівноважений, має не багато друзів. Проживав з бабою, яка приділяла належну увагу вихованню хлопця. Батько також цікавився навчанням сина, неодноразово телефонував, розпитував про його успіхи. Мати за рік навчання у школі жодного разу не цікавилася успіхами та досягненнями сина (т. 1 а.с. 20).

Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 12.10.2022 №529, що надана Вищим художнім професійно-технічним училищем №5, останній з 01.09.2021 є учнем навчального закладу. Навчається на 2 курсі за спеціальністю «Монтажник санітарно-технічних систем і устаткування, електрогазозварювальник, виробник художніх виробів з металу». За час навчання зарекомендував себе сумлінним і дисциплінованим учнем, заборгованостей з предметів не має, труднощів у навчанні не відчуває. Пропусків занять без поважної причини не допускає. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно, бере активну участь у громадському житті училища та групи. Користується повагою серед одногрупників, має багато друзів. Мати та батько не приділяють належну вагу вихованню сина та взагалі не цікавляться його навчанням. Батьківські збори батьки не відвідують і зв`язок з керівниками групи не підтримують. Вихованням ОСОБА_7 займається баба ОСОБА_1 , яка цікавиться його навчанням, постійно підтримує зв`язок з училищем, класним керівником та майстром виробничого навчання, систематично відвідує батьківські збори (т. 1 а.с. 21).

Згідно копії рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02.02.2021 у справі №128/1620/20 ОСОБА_3 звільнено від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом припинення стягнення аліментів визначених рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 05.11.2018 у справі №128/1645/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів, які стягуються за рішенням суду (т. 1 а.с. 22-24).

З листа Служби у справах дітей Вінницької РДА №277 від 13.08.2020 (т. 1 а.с. 25) адресованого ОСОБА_19 , вбачається, що службою у справах дітей з цього приводу було проведено бесіду із ОСОБА_2 , яка повідомила, що грошові кошти, які вона отримала, як аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , вона не витрачає та зберігає окремо. Станом на 14.07.2020 ця сума становить 5200 грн. службою у справах дітей рекомендовано ОСОБА_2 здійснювати передачу цих коштів ОСОБА_3 до ухвалення судом рішення за позовом батька про звільнення від сплати аліментів.

З листа Служби у справах дітей Вінницької міської ради від 12.07.2022 (т. 1 а.с. 27-28) адресованого ОСОБА_19 на його звернення від 01.07.2022 щодо проведення інспекційного відвідування матері ОСОБА_2 та зобов`язання надати звіт про використання коштів отриманих як аліменти (т. 1 а.с. 29), вбачається, що відповідно до чинного законодавства підставою такої перевірки є заява платника аліментів. Однак з метою захисту інтересів дитини із ОСОБА_2 11.07.2022 була проведена профілактично-роз`яснювальна бесіда.

Відповідно до постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 23.11.2018 у справі №128/325418 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення психологічного насильства відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 30).

01.07.2022 ОСОБА_3 звернувся до начальника Відділу поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області із заявою про надання направлення на судово-медичну експертизу для зняття побоїв нанесених йому його матір`ю ОСОБА_2 в 2020 році (т. 1 а.с. 31).

Згідно висновку експерта №502 від 11.07.2022 у ОСОБА_3 виявлені легкі тілесні ушкодження, давність утворень яких понад 1,5 роки, що не виключає можливість їх виникнення в період 2020 року (т. 1 а.с. 32).

За заявою ОСОБА_3 04.07.2022 до ЄРДР внесено відомості за №12022025020000346 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України відносно матері ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 33, 33-зворот).

Відповідно до листа начальника Відділу поліції №1 Вінницького РУП №49-аз від 11.10.2022 (т. 1 а.с. 34), що наданий на адвокатський запит представника позивачки - адвоката Тарасюк О.М., 06.11.2018 ОСОБА_1 звернулася із заявою щодо завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 синові ОСОБА_3 , з приводу чого було внесено відомості до ЄРДР за №12018020100001050 від 22.06.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КУпАП, справа була закрита без направлення до суду. 09.06.2022 ОСОБА_1 звернулася із заявою відносно ОСОБА_2 та після проведення перевірки не встановлено складу кримінального правопорушення. 10.06.2022 ОСОБА_1 звернулася із заявою відносно ОСОБА_2 та після проведення перевірки не встановлено складу кримінального правопорушення. 22.06.2022 ОСОБА_1 звернулася із заявою щодо завдання тілесних ушкоджень дочкою ОСОБА_2 , з цього приводу було внесено відомості до ЄРДР за №12022025020000325 за ч. 1 ст. 125 КК України.

Відповідно до копій договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки від 02.02.2018 ОСОБА_20 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 35-40).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Вінницької міської ради №01/00/011/13421 від 09.03.2023 (т. 1 а.с. 132-134) орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З даного висновку вбачається, що на засіданні комісії з питань захисту дітей було заслухано всіх учасників спору, зокрема, ОСОБА_1 , батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також дитину ОСОБА_3 , де ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_3 наполягали на тому, що батьки ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, а батьки заперечували з тих підстав, що у ОСОБА_2 із матір`ю особистий конфлікт і остання не дає можливості їй виконувати свої батьківські обов`язки, тобто, з незалежних від неї причин, а ОСОБА_3 - з тих підстав, що він сплачує аліменти, спілкується із сином, проте, у нього інша сім`я і він проживає в Київській області. з огляду на це, а також враховуючи правову позицію Верховного Суду у справі №753/2025/19, де зазначено, що факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав свідчить про його інтерес до дитини, орган опіки та піклування дійшов висновку про недоцільність позбавлення відповідачів батьківських прав.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Вінницької міської ради №01/00/011/18278 від 31.03.2023 (т. 1 а.с. 136) орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає недоцільним призначення ОСОБА_1 піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_3 , оскільки станом на 28.03.2023 дитина не має статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.

Судом не досліджуються докази в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 у зв`язку із відмовою позивачки ОСОБА_1 від позовних вимог та закриття провадження у справі в цій частині вимог.

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Водночас суд не бере до уваги в якості доказів, подані відповідачкою ОСОБА_2 , копію виписки №8068 з медичної карти амбулаторного хворого від 13.06.2022 (т. 1 а.с. 144), копію заяви ОСОБА_2 до Вінницького міського суду про видачу обмежувального припису (т. 1 а.с. 145-146), заяви ОСОБА_2 до правоохоронних органів та Вінницького міського центру соціальних служб з приводу домашнього насильства(т. 1 а.с. 147-153), ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08.08.2022 про повернення заяви ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису з підстав неусунення недоліків заяви (т. 1 а.с. 155-157), оскільки з даних доказів вбачається, що між відповідачкою ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 існує особистий конфлікт, ОСОБА_2 побоюється за власне життя та життя свого малолітнього сина ОСОБА_15 , проте, у вказаних доказах жодним чином не згадується про те, що відповідачка є також матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у спілкуванні із сином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 15 СК України, сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим кодексом або домовленістю (договором сторін).

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Стаття 27 Конвеції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року передбачає, що батько(ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 , п. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою покладення на них відповідальності, передбаченої законом.

Статтею 157 СК України передбачено обов`язок того із батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні і право на особисте спілкування з нею.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У статті 166 СК України визначено правові наслідки позбавлення батьківських прав.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно із частиною четвертою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).

При цьому суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

З огляду на це суд не бере до уваги висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , оскільки даний висновок не є достатньо обґрунтованим. Адже за змістом даного висновку ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_3 вважали за необхідне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, а остання заперечувала через конфлікт із матір`ю - ОСОБА_1 , яка чинить перешкоди їй у цьому. Однак, даний висновок не містить обґрунтування, чому орган опіки та піклування взяв до уваги пояснення ОСОБА_2 та відхилив пояснення ОСОБА_1 і дитини ОСОБА_3 , пославшись лише на рішення Верховного Суду про те, що заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання апеляційної скарги свідчить про інтерес до дитини. При цьому, органом опіки та піклування не було з`ясовано та досліджено, які ж ОСОБА_2 вчиняє дії щодо утримання та виховання своєї дитини, але їй ОСОБА_1 чи іншими особами чиняться перешкоди в цьому.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 протягом тривалого часу ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо своєї дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитиною не цікавилася, не надавала матеріального утримання, хоча таких перешкод їй ніхто не чинив, належних та допустимих доказів протилежному відповідачкою суду надано не було. Окрім того, суд зазначає, що відповідачка в судовому засіданні неодноразово вказувала, що не буде спілкуватися із дитиною поки та проживає у її кривдників. Суд також зазначає, що в судовому засіданні позивачка повідомила, що не спілкувалася із сином з того часу як він став повнолітнім, вона не знає де син зараз проживає. До того ж, вказавши, що отримані нею грошові кошти від батька дитини в якості аліментів за останні шість місяців вона зберігає, проте, передасть їх синові лише тоді, коли той у неї їх попросить і у них налагодяться стосунки. Син ОСОБА_7 не спілкується з матір`ю і не бажає спілкуватись в подальшому.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що факт ухилення відповідачки ОСОБА_2 від виконання нею батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_3 знайшов своє підтвердження.

Разом із тим, враховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_3 досяг повноліття суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 29.01.2024 у справі №185/9339/21 з цього приводу вказав, що приписи СК України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина/дочки після досягнення ними повноліття. При досягненні повноліття особа втрачає правовий статус дитини в розумінні закону, проте сімейні відносини між батьком/матір`ю та сином/дочкою після досягнення дитиною повноліття не припиняються, між ними зберігається правовий зв`язок як батьків та дитини. Це відповідно означає й існування між ними взаємних особистих немайнових та майнових прав і обов`язків, які є чинними впродовж усього життя, а окремі з них - навіть після смерті одного з них. Тож навіть після досягнення дитиною повноліття батьки, які не позбавлені батьківських прав стосовно такої дитини, зберігають певні права та обов`язки відносно неї, які ґрунтуються на факті їх кровного кровному спорідненні. Із повноліттям дитини «з`являються» права батьків на утримання і піклування з боку повнолітніх сина/дочки та виникають відповідні кореспондуючі їм обов`язки. Батьки, не позбавлені батьківських прав, є спадкоємцями за законом своєї дитини. Таке нормативне регулювання сімейних відносин між батьками та повнолітніми сином/дочкою є втіленням моральних засад суспільства, за яких батько та матір, які належно виконували свої обов`язки щодо власної дитини протягом тривалого часу (від народження і до досягнення дитиною повноліття, а в певних випадках навіть після досягнення повноліття), мають право на утримання від повнолітніх сина/дочки, а також на спадкування за законом. Відповідно, позбавлення матері чи батька батьківських прав стосовно їхньої дитини, за умови доведеності факту невиконання ними своїх батьківських обов`язків, унеможливлює існування, зокрема, права на утримання та спадкування, в майбутньому. У разі подання позову про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини суд не може відмовити у такому позові з тієї підстави, що під час розгляду цивільної справи і вирішення спору по суті дитина досягла повноліття. Незважаючи на досягнення дитиною повноліття, суд має встановити обґрунтованість чи необґрунтованість передбачених статтею 164 СК України підстав позову про позбавлення відповідача батьківських прав та ухвалити відповідне судове рішення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позбавлення батьківських прав відповідачку є доцільним, а позов підлягає задоволенню.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, дають суду підстави вважати, що відповідачка ОСОБА_2 свідомо нехтувала своїми батьківськими обов`язками, своєю винною поведінкою ухилялася від встановленого ст. 150 СК України обов`язку щодо виховання своєї дитини, піклування про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, а тому відповідно до ст. 164 СК України, суд приходить до висновку, що відповідачку ОСОБА_2 , як крайній захід, слід позбавити батьківських прав відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів на дитину суд розглядає справу на підставі доказів, поданих учасниками справи.

З врахуванням вищенаведеного, обов`язку батьків в утриманні своїх дітей, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь та на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту звернення до суду із даним позовом та до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_9 , підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивачки ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 1073,60 грн., та 1073,60 грн. на користь держави, оскільки позивачка в силу п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду із позовом в частині стягнення аліментів.

Враховуючи те, що позивачкою ОСОБА_1 при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн. (т. 1 а.с. 54), проте відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» сума судового збору, що сплачується фізичною особою при зверненні до суду із позовною вимогою немайнового характеру в 2023 році становила 1073,60 грн., з позивачки ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави 81,20 грн. недоплаченого судового збору.

Відповідно до ст.ст. 15, 18, 150, 155, 157, 164, 165 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 1, 10, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь та на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, а саме з 03.01.2023, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Стягнути з позивачки ОСОБА_1 на користь держави 81 (вісімдесят одну) гривню 20 копійок недоплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована в АДРЕСА_3 ;

Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована в АДРЕСА_3 ;

Третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради, адреса: м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 50.

Суддя Л.П. Шевчук