Постанова

від 22.01.2025 по справі 128/39/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/39/23

Провадження № 22-ц/801/260/2025

Категорія: 72

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 рокуСправа № 128/39/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Матківської М.В., Стадника І.М.,

за участю секретаря судового засідання Пантелеймонової А.І.,

за участю сторін: позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні вм.Вінниці цивільнусправу №128/39/23за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 вересня 2024 року,яке ухвалиласуддя ШевчукЛ.П.в Вінницькомурайонному суді Вінницької області, дата складання повного тексту судового рішення невідома,

в с т а н о в и в :

В січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є рідною бабою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а батьками, відповідно, є її дочка ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . До 02 квітня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 15 вересня 2011 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які в подальшому рішенням суду від 05 листопада 2018 року в справі №128/1645/18 було зменшено, а рішенням суду від 02 лютого 2021 року у справі №128/1620/20 звільнено від сплати аліментів шляхом припинення стягнення. Підставою цьому слугувало те, що дитина фактично проживала разом із позивачкою в с. Гущенці Хмільницького району Вінницької області та перебувала на її утриманні.

З дитинства ОСОБА_7 проживав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , однак, у зв`язку із її постійним бажанням налагодити своє особисте життя, належної уваги дитині вона не приділяла, часто використовувала жорстокі методи виховання дитини. Батько дитини ОСОБА_5 до 2020 року з сином не спілкувався взагалі, оскільки має іншу сім`ю та дітей, з якими проживає в м. Ірпінь Київської області.

Рішенням суду від 02 лютого 2021 року в справі №128/1620/18 було встановлено, і сама ОСОБА_3 підтвердила, що стосунки із сином у неї негативні через обраний нею спосіб виховання сина і непорозуміння ним майбутнього стану сім`ї. У зв`язку з нестерпною поведінкою матері з червня 2020 року по червень 2021 року дитина проживала у своєї баби ОСОБА_8 в с. Гущинці Хмільницького району Вінницької області. Там же, дитина закінчила 9 клас Гущенецької ЗОШ. Через зміну місця проживання у дитини змінилася його успішність в навчанні. За час навчання сина в Гущенецькій ЗОШ ОСОБА_3 сином не цікавилася, не приділяла йому належної уваги та турботи.

06 листопада 2018 року позивачка зверталася до поліції із заявою щодо завдання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень сину ОСОБА_5 , за наслідком чого було відкрито кримінальне провадження №12018020100001050 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Окрім того, постановою Вінницького районного суду від 23 листопада 2018 року в справі №128/3254/18 ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення психологічного насильства відносно сина.

3 червня 2021 року дитина проживає разом із позивачкою, яка займається його вихованням, навчанням та опікою. Дитина навчається у Вищому художньому професійно-технічному училищі №5 м. Вінниці. Для влаштування дитини до навчального закладу позивачці довелося отримувати дублікати його документів про навчання, адже батьки ніяк цьому не сприяли, а мати взагалі відмовилася надавати документи про попереднє навчання дитини, які зберігалися у неї. Відтак, відповідач тривалий час не займається опікою та вихованням сина, не піклується про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Мати не привітала сина з днем народження.

В той час коли дитина стала проживати із позивачкою, остання помітила на його тілі синець, який, як повідомив ОСОБА_9 , з`явився від того, що його мати неодноразово била, зокрема побутовим предметами, які потрапляли під руку. Сильно побила в травні 2020 року. 04 липня 2020 року було відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України. Окрім того, з 2020 року ОСОБА_9 неодноразово звертався до Служби у справах дітей із заявами про нецільове використання аліментів його матір`ю ОСОБА_3 , які та витрачала на власні потреби.

З огляду на викладена позивачка вважає, що поведінка відповідача свідчить про її свідоме та навмисне ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_5 .. Відповідач є особою працездатного віку, відтак має змогу в силу ст. 185 СК України надавати допомогу на утримання сина.

Таким чином, позивач просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав. Стягнути з неї аліменти на користь ОСОБА_5 на його утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів її доходу. Призначити позивача ОСОБА_1 опікуном неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Вінницького районногосуду Вінницькоїобласті від 27 вересня 2024 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_10 відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення аліментів, призначення ОСОБА_1 піклувальником ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провадження у справі в цій частині - закрито.

Рішенням Вінницькогорайонного судуВінницької областівід 27вересня 2024року позов задоволено.

Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав щодо сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь та на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, а саме з 03 січня 2023 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Не погодившисьіз вказанимрішенням судупершої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційнускаргу,оскільки вважаєйого незаконним,ухваленим зпорушенням нормматеріального тапроцесуального права,неправильною оцінкоюдоказів танеправильним встановленнямобставин справи.Просила рішенняВінницького районногосуду Вінницькоїобласті від27вересня 2024року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, у оскаржуваному рішенні суду не доведено в чому саме полягає свідоме та умисне ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, а посилання на неналежне виховання сина ОСОБА_5 , за критичних життєвих обставин, не може свідчити про ухилення від виконання своїх обов`язків. Крім того, син ОСОБА_5 став повнолітнім, та надаючи пояснення в суді першої інстанції, пояснив, що із травня 2024 року проживає самостійно, між ним і матір`ю дійсно наявні складні відносини із 2020 року, одна наразі він не наполягає та не хоче позбавлення його матері батьківських прав відносно нього. Також суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо сина ОСОБА_5 .

Звертає увагу на те, що в разі позбавлення її батьківських прав відносно сина, вона буде позбавлена можливості в послідуючому їх поновити, оскільки в силу ч.3 ст.169 СК України, поновлення батьківських прав неможливо, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

В частині визначеного розміру аліментів просила врахувати, що на її утриманні також знаходиться малолітня дитина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , будь-яких засобів для існування не має, оскільки не праціює.

У відзив на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Тарасюк О.М. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення частково не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , в с. Щітки Вінницького району Вінницької області.

Згідно копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_12 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками вказані ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , 29 листопада 2005 року зареєстрували розірвання шлюбу, після розірвання шлюбу ОСОБА_14 змінила прізвище на « ОСОБА_15 ».

З копії довідки Іванівської сільської ради Вінницького району Вінницької області №996 від 11 жовтня 2022 року вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстровані в АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Вінницько-Хутірського старостинського округу Вінницької міської ради №457 від 23 серпня 2022 року, за адресою: АДРЕСА_2 , проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до акту від 30 серпня 2022 року за адресою: АДРЕСА_2 , проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні баба ОСОБА_1 .

Згідно довідок-характеристик Вінницько-Хутірського старостинського округу Вінницької міської ради №84 та №85 від 13 вересня 2022 року, ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_2 , проживає разом із онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скарги на поведінку ОСОБА_1 надходили від її дочки ОСОБА_3 , яка проживає за цією ж адресою, він інших мешканців села скарги відсутні. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із бабою ОСОБА_1 та навчається в Вищому художньому професійно-технічному училищі №5 м. Вінниці, скарги на його поведінку не надходили.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00036571366 від 19 серпня 2022 року ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , 08 серпня 2005 року зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, після реєстрації шлюбу ОСОБА_12 змінила прізвище на « ОСОБА_17 ». Шлюб розірвано 02 квітня 2008 року.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_12 , його батьками записані ОСОБА_10 та ОСОБА_18 .

Відповідно до копії довідки №54 від 13 вересня 2022 року та копії характеристики №55 від 13 вересня 2022 року, що видані КЗ «Щітецька гімназія Вінницького району Вінницької області» ОСОБА_5 навчався з 1 по 8 клас в даному закладі. Вихованням дитини займалася мати ОСОБА_3 . Батько ОСОБА_19 не приймав участі у вихованні сина, не цікавився навчанням дитини, батьківські збори не відвідував. 09 вересня 2019 року переведений у Писарівську ЗОШ І-ІІІ ст. За час навчання навчався не в повну міру своїх сил через що мав середній та початковий рівень досягнень з предметів навчального циклу. Зацікавленість до навчання не виявляв, на уроках був пасивний та байдужим, часто не виконував домашні завдання, активної участі у житті класу та школи не приймав, не завжди знаходив спільну мову з однокласниками. Майже завжди був пригнічений, апатичний у більшості сфер шкільного життя. В період навчання часто пропускав уроки займаючись вихованням меншого брата. Були випадки коли тікав зі дому до баби ОСОБА_1 та тижнями проживав у неї. Мати ОСОБА_3 не приділяла достатньо уваги вихованню сина, мало цікавилася дитиною, не завжди відвідували батьківські збори, не співпрацювала зі школою.

Згідно з характеристики на учня Гущенецької ЗОШ І-ІІІ ст. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2020 року останній зарекомендував себе як старанний, дисциплінований уважний учень. Навчальним матеріалом володіє на достатньому та середньому рівні. Має довільну змішану пам`ять. Виявляє зацікавленість до вивчення історії, добре запам`ятовує навчальний матеріал. На уроках активний, але поведінку не порушує. Добросовісно виконує домашні завдання. До громадських доручень ставиться дбайливо та виконує їх сумлінно. Завжди дотримується правил поведінки. Скромний, спокійний, врівноважений, має не багато друзів. Проживав з бабою, яка приділяла належну увагу вихованню хлопця. Батько також цікавився навчанням сина, неодноразово телефонував, розпитував про його успіхи. Мати за рік навчання у школі жодного разу не цікавилася успіхами та досягненнями сина.

Відповідно до характеристики ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 12 жовтня 2022 року №529, що надана Вищим художнім професійно-технічним училищем №5, останній з 01 вересня 2021 року є учнем навчального закладу. Навчається на 2 курсі за спеціальністю «Монтажник санітарно-технічних систем і устаткування, електрогазозварювальник, виробник художніх виробів з металу». За час навчання зарекомендував себе сумлінним і дисциплінованим учнем, заборгованостей з предметів не має, труднощів у навчанні не відчуває. Пропусків занять без поважної причини не допускає. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно, бере активну участь у громадському житті училища та групи. Користується повагою серед одногрупників, має багато друзів. Мати та батько не приділяють належну вагу вихованню сина та взагалі не цікавляться його навчанням. Батьківські збори батьки не відвідують і зв`язок з керівниками групи не підтримують. Вихованням ОСОБА_9 займається баба ОСОБА_1 , яка цікавиться його навчанням, постійно підтримує зв`язок з училищем, класним керівником та майстром виробничого навчання, систематично відвідує батьківські збори.

Згідно з рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2021 року в справі №128/1620/20 ОСОБА_5 звільнено від сплати аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом припинення стягнення аліментів визначених рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 05 листопада 2018 року в справі №128/1645/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про зміну способу стягнення аліментів, які стягуються за рішенням суду.

З листа Служби у справах дітей Вінницької РДА №277 від 13 серпня 2020 року адресованого ОСОБА_20 , вбачається, що службою у справах дітей з цього приводу було проведено бесіду із ОСОБА_3 , яка повідомила, що грошові кошти, які вона отримала, як аліменти на утримання сина ОСОБА_9 , вона не витрачає та зберігає окремо. Станом на 14 липня 2020 року ця сума становить 5200 грн службою у справах дітей рекомендовано ОСОБА_3 здійснювати передачу цих коштів ОСОБА_5 до ухвалення судом рішення за позовом батька про звільнення від сплати аліментів.

З листа Служби у справах дітей Вінницької міської ради від 12 липня 2022 року адресованого ОСОБА_20 на його звернення від 01 липня 2022 року щодо проведення інспекційного відвідування матері ОСОБА_3 та зобов`язання надати звіт про використання коштів отриманих як аліменти, вбачається, що відповідно до чинного законодавства підставою такої перевірки є заява платника аліментів. Однак з метою захисту інтересів дитини із ОСОБА_3 11 липня 2022 року була проведена профілактично-роз`яснювальна бесіда.

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 23 листопада 2018 року в справі №128/3254/18 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення психологічного насильства відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01 липня 2022 року ОСОБА_5 звернувся до начальника Відділу поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області із заявою про надання направлення на судово-медичну експертизу для зняття побоїв нанесених йому його матір`ю ОСОБА_3 в 2020 році.

Згідно висновку експерта №502 від 11 липня 2022 року у ОСОБА_5 виявлені легкі тілесні ушкодження, давність утворень яких понад 1,5 роки, що не виключає можливість їх виникнення в період 2020 року.

За заявою ОСОБА_5 04 липня 2022 року до ЄРДР внесено відомості за №12022025020000346 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України відносно матері ОСОБА_3 .

Відповідно до листа начальника Відділу поліції №1 Вінницького РУП №49-аз від 11 жовтня 2022 року, 06 листопада 2018 ОСОБА_1 звернулася із заявою щодо завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 синові ОСОБА_5 , з приводу чого було внесено відомості до ЄРДР за №12018020100001050 від 22 червня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КУпАП, справа була закрита без направлення до суду. 09 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася із заявою відносно ОСОБА_3 та після проведення перевірки не встановлено складу кримінального правопорушення. 10 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася із заявою відносно ОСОБА_3 та після проведення перевірки не встановлено складу кримінального правопорушення. 22 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася із заявою щодо завдання тілесних ушкоджень дочкою ОСОБА_3 , з цього приводу було внесено відомості до ЄРДР за №12022025020000325 за ч. 1 ст. 125 КК України.

Відповідно до копій договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки від 02 лютого 2018 року ОСОБА_21 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 свідомо нехтувала своїми батьківськими обов`язками, своєю винною поведінкою ухилялася від встановленого ст. 150 СК України обов`язку щодо виховання своєї дитини, піклування про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, а тому відповідно до ст. 164 СК України, як крайній захід, суд позбавив її батьківських прав відносно її сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, враховуючи обов`язок батьків утримувати своїх дітей, суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь сина ОСОБА_5 , аліментів в розмірі частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, а саме з 03 січня 2023 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині позбавлення ОСОБА_3 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з наступним.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення їїправ,установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківськихобов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Положеннями вказаної вище статті визначено основні положення з виховання дітей. Для здійснення цього завдання батьки наділяються батьківськими правами, тобто правом на особисте виховання своїх дітей.

Батьківські права є в той же час і обов`язками батьків з виховання дітей, тому що батьки не тільки володіють правом на виховання дитини, а й мають обов`язок її виховувати. Нездійснення ними своїх прав тягне за собою або повну їх втрату, або тимчасове позбавлення цих прав.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57,58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місцяУ справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 11 вересня 2020 року у справі №357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20 (провадження № 61-6807св21). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують свої батьківські обов`язки.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При цьому, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2023 року у справі №401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі №932/2483/21).

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Вінницької міської ради №01/00/011/13421 від 09 березня 2023 року, орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З даного висновку вбачається, що на засіданні комісії з питань захисту дітей було заслухано всіх учасників спору, зокрема, ОСОБА_1 , батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а також дитину ОСОБА_5 , де ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_5 наполягали на тому, що батьки ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, а батьки заперечували з тих підстав, що у ОСОБА_3 із матір`ю особистий конфлікт і остання не дає можливості їй виконувати свої батьківські обов`язки, тобто, з незалежних від неї причин, а ОСОБА_5 з тих підстав, що він сплачує аліменти, спілкується із сином, проте, у нього інша сім`я і він проживає в Київській області, тому враховуючи правову позицію Верховного Суду у справі №753/2025/19, де зазначено, що факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав свідчить про його інтерес до дитини, орган опіки та піклування дійшов висновку про недоцільність позбавлення відповідачів батьківських прав.

Згідно з висновку органу опіки та піклування Вінницької міської ради №01/00/011/18278 від 31 березня 2023 року, орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає недоцільним призначення ОСОБА_1 піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_5 , оскільки станом на 28 березня 2023 року дитина не має статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.

Такі висновки органу опіки та піклування, не були спростовані позивачкою, тому колегія суддів, з ними погоджується.

Наполягаючи на позбавленні відповідачки батьківських прав, ОСОБА_1 не вказала, у чому ж полягає доцільність і необхідність такого рішення саме для внука, яким чином позбавлення батьківських прав відповідачки сприятиме захисту інтересів дитини.

Разом з тим, у судовому засіданні суду першої інстанції була з`ясована думка дитини ОСОБА_5 , якому ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилося 18 років, який суду пояснив, що на даний час він винаймає житло і проживає сам в м. Вінниці. До цього він проживав у матері батька в с. Гущинці, де закінчив 9 класів, а потім проживав і позивачкою. Про позов йому відомо. Наразі, претензій до батька у нього немає, це було просто невелике непорозуміння між ними. Батько бере участь у його житті, допомагає матеріально, нещодавно він їздив до нього в гості. Щодо матері, то враховуючи, що він вже повнолітній, то вважає, що дане питання вже є неактуальним.

Отже, син висловив свою думку щодо відсутності підстав для позбавлення його матері батьківських прав.

Ухвалюючи рішення про позбавлення відповідачки батьківських прав, суд першої інстанції не врахував висновок органу опіки та піклування Вінницької міської ради про недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_5 , думки дитини ОСОБА_5 , який проти позбавлення матері батьківських прав, а також, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено, а також враховуючи те, що мати дитини проти позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав.

Підстав для скасування рішення в частині стягнення з відповідача аліментів колегією суддів не встановлено, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями частини 3 статті 183 СК України передбачено, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (стаття 191 СК України).

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів, який підлягає стягненню з відповідачки на користь та на утримання дитини, в першу чергу, діяв передусім в інтересах дитини, та з огляду на обов`язок батьків забезпечувати свою дитину та дбати про її необхідний та достатній рівень життя.

У зв`язку з чим колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині, з вище наведених підстав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених судом, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, прийнявши до уваги доводи приведені в апеляційній скарзі в частині не доведення позивачкою підстав для позбавлення батьківських прав, приходить до висновку про скасування рішення в частині задоволення позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цієї частини позову. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вінницькогорайонного судуВінницької областівід 27вересня 2024року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23 січня 2025 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Матківська М.В.

Стадник І.М.