Рішення

від 25.09.2024 по справі 953/798/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/798/24

н/п 2/953/1607/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року Київський районний суд м.Харкова

у складі головуючого судді - Колесник С.А.,

за участю секретаря судового засідання Смаль Ю.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника Харківської митниці Кушнаренко Л.В.

представника відповідача -адвоката СайтарлиА.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської Митниці до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської Митниці звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Харківської митниці збитки, завдані кримінальним правопорушенням, в розмірі 8098611,82 грн.

На обгрунтування позовний вимог прокурор зазначив, що другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019170000000021 від 11.01.2019 за ч. 2 ст. 367 КК України за фактом неналежного виконання упродовж 2018 року службових обов`язків службовими особами Державної митної служби України через несумлінне ставлення до них, усупереч вимогам Митного кодексу України, під час здійснення контролю правильності визначення коду товару, імпортованого ТОВ «ВАМІП СЕРВІС», що призвело до тяжких наслідків, заподіяних державі в особі Харківської митниці ДФС, у вигляді ненадходження фіскальних платежів у особливо великих розмірах. Під час досудового розслідування встановлено, що головний державний інспектор митного поста «Харків центральний» Харківської митниці ДФС Солодкий В.В. у зв`язку із неналежним виконанням своїх службових обов`язків під час митного оформлення товару в режимі імпорт по митним деклараціям: ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/16241 від 10.04.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/18070 від 19.04.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/18071 від 19.04.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/19446 від 25.04.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/20398 від 02.05.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/22230 від 14.05.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/22231 від 14.05.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/22896 від 17.05.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/23148 від 18.05.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/23150 від 18.05.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/23151 від 18.05.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/23152 від 18.05.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/23164 від 18.05.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/26266 від 04.06.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/33513 від 12.07.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/35762 від 25.07.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/35765 від 25.07.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/38568 від 09.08.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/39066 від 13.08.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/39067 від 13.08.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/39070 від 13.08.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/40005 від 17.08.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/40006 від 17.08.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/40554 від 21.08.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/42015 від 30.08.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/44781 від 17.09.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/45937 від 24.09.2018; ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/47280 від 01.10.2018 та здійснення митної формальності контроль правильності класифікації товару «Інгібітор видалення відкладень КЗ+, ТУ2411-004-04414276-2018» загальною вагою 661 т, ввезеного на митну територію України ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» в період часу з квітня 2018 року по жовтень 2018 року та в порушення вимог ст.69 Митного кодексу України в частині правильності класифікації товарів, в порушення вимог ч.ч.2,4 ст.69 Митного кодексу України, п.5 Розділу 1, п.2, абз.3 п.4 Розділу ІІІ Порядку №650, Правила 1, 3 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, п.п.2.18, 2.18.1, 2.18.2, 2.18.3, 2.19, 2.19.1, 2.19.2 посадової інструкції, підтвердив правильність класифікації товару за УКТ ЗЕД 3814009090, що призвело до митного оформлення зазначеного товару, який відповідно до чинного законодавства класифікується за кодом УКТ ЗЕД 2905110000 по вищевказаних 28 митним деклараціям без сплати обов`язкових митних платежів на загальну суму 8098611,82 грн., з яких мито складає 344188,16 грн., акцизний податок 6404655,03 грн., податок на додану вартість 1349768,63 грн., чим завдав збитки державному бюджету України на суму 8098611,82 грн.

Матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_2 були виділені в окреме провадження та зареєстровані за №62021170020000293 від 09.07.2021.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.11.2023 у справі №638/13535/21 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України, а кримінальне провадження № 62021170020000293 стосовно ОСОБА_2 закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України. Одночасно, цією ухвалою цивільний позов прокурора про стягнення з обвинуваченого на користь держави матеріальної шкоди 8 098 611,82 грн. залишено без розгляду.

У зв`язку із чим, прокурор звернувся із даним позовом до Київського районного суду м. Харкова, адже вважає, що інтереси держави залишились незахищеними, оскільки не забезпечено стягнення з винної особи шкоди, завданої службовою недбалістю. Відтак, не забезпечено надходження відповідних коштів до Державного бюджету.

На думку прокурора, обставини якими він обґрунтовує свої позовні вимоги підтверджуються: паспортом якості товару «Інгібітор видалення відкладень КЗ+» від 02.03.2018; роздруківками з автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» щодо здійснених ОСОБА_2 . митних формальностей, зокрема, проведення контролю правильності визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД по вищевказаним 28 електронним митним деклараціям; судово-товарознавчою експертизою Дніпровського НДЕКЦ МВС України від 05.07.2019; судово-економічною експертизою Полтавського НДЕКЦ МВС України від 27.12.2019; ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.11.2023 року по справі №638/13535/21.

Таким чином, прокурор вважає, що з вини ОСОБА_2 у формі недбалості заподіяна майнова шкода державі на загальну суму 8 098 611,82 грн., яку він повинен відшкодувати відповідно до ст.1166 ЦК України.

Одночасно з позовною заявою до суду надійшла заява керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова про забезпечення позову.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2024 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова від 01.02.2024 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 01.02.2024 вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчинення будь-яких дій щодо відчуження: земельної ділянки з кадастровим номером 1223583000:01:002:0571, площею 0.2 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Вербківська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1884995412235), яка належить на праві власності ОСОБА_2 ; земельної ділянки з кадастровим номером 1223583000:01:002:0450, 5.6382 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Вербківська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1220086912235), яка належить на праві власності ОСОБА_2

06.03.2024 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сайтарли А.П. надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на помилкове ототожнення прокурором обов`язкових митних платежів, справляння яких регулюється податковим законодавством України, зі збитками від кримінального правопорушення, відшкодування яких унормовано Цивільним кодексом України. Також зазначає, що обставини підтвердження ОСОБА_2 невірного класифікаційного коду товару та недоплати митних платежів до бюджету прокурором недоведені, а надані ним докази, у відповідності до ч.2 ст.78 ЦПК України, є недопустимими. Вважає, що поведінка ОСОБА_2 є правомірною, адже рішення про підтвердження класифікаційного коду товару «Інгібітор видалення відкладень КЗ+, ТУ2411-004-04414276-2018» відповідають офіційним роз`ясненням центрального органу виконавчої влади ДФС України.

15.04.2024 до суду через систему «Електронний суд» від Київської окружної прокуратури міста Харкова надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій викладені заперечення проти доводів відповідача, викладених у відзиві.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.04.2024 клопотання представника відповідача - адвоката Сайтарли А.П. про визнання поважними причин пропуску строку на подання доказів задоволено. Поновлено відповідачу ОСОБА_2 строк для подання доказів. Долучено до матеріалів справи докази. Клопотання представника відповідача - адвоката Сайтарли А.П. про витребування доказів задоволено.

22.04.2024 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сайтарли А.П. надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких викладені пояснення, міркування і аргументи щодо наведених прокурором у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів, а також мотиви їх відхилення.

10.05.2024 на виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 22.04.2024 про витребування доказів від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов лист.

17.05.2024 до суду через систему «Електронний суд» від представника Харківської митниці Кушнаренко Л.В. надійшли додаткові пояснення, у яких зазначає про відсутність у Харківської митниці підстав для підтримання поданого прокурором позову. Також вказує, що Харківська митниця є відокремленим підрозділом юридичної особи - Державної митної служби України, а тому не може бути позивачем у справі, адже не наділена цивільною процесуальною дієздатністю.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.06.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав, посилаючись на підстави та обставини, зазначені у позовній заяві, просив про його задоволення.

Представник Харківської митниці позов не підтримала, посилаючись на відсутність підстав для його подання.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на підстави, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Суд, вислухавши доводи представників сторін, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Положеннями ч.ч.1,2ст.1166Цивільного кодексуУкраїни,на якіпрокурор посилаєтьсяяк направову підставупозову,передбачено,що майновашкода,завдана неправомірнимирішеннями,діями чибездіяльністю особистимнемайновим правамфізичної абоюридичної особи,а такожшкода,завдана майнуфізичної абоюридичної особи,відшкодовується вповному обсязіособою,яка їїзавдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З матеріалів справи слідує, що грошові кошти в сумі 8 098 611,82 грн., які прокурор кваліфікує як збитки від кримінального правопорушення та просить стягнути з відповідача, являють собою обов`язкові митні платежі - з яких: мито складає 344 188,16 грн., акцизний податок 6 404 655,03 грн. та податок на додану вартість 1 349 768,63 грн.

Фактично прокурор просить стягнути з відповідача обов`язкові митні платежі в сумі 8098 611,82 грн., які, як зазначає позивач, мали бути сплачені до бюджету під час ввезення ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» товарів на митну територію України, але не були сплачені внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що відносини які виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються податковим законодавством України, яке, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно положень статті 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексуУкраїни та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Водночас, суд звертає увагу, що частиною 2 статті 1 Цивільного кодексу України передбачено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, цивільне право не регулює правовідносини між юридично нерівними учасниками, або учасниками, які знаходяться у будь-якій формі підпорядкування. Для цивільного права застосовується диспозитивний метод регулювання, тобто метод, який надає учасникам відносин вибір бажаної поведінки, а для відносин, які закріплені у частині 2 статі 1 ЦК України імперативний метод. До цих публічно-правових відносин цивільне законодавство застосовується лише в разі, якщо це прямо передбачено законом.

У свою чергу, врегулювання відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначається Податковим та Митним кодексами України.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватися положення Цивільного кодексу України, а підлягають застосуванню положення податкового законодавства України, адже сам факт ототожнення прокурором обов`язкових митних платежів зі шкодою (збитками), не змінює правової природи таких платежів, що має ключове значення для правильного вибору і застосування норм матеріального права.

Так, згідно п.п.3п.180.1ст.180ПК Україниплатниками податкуна доданувартість є будь-яка особа, яка ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України,а також: особа,на якупокладається дотриманнявимог митнихрежимів,які передбачаютьповне абочасткове умовнезвільнення відоподаткування,у разіпорушення такихмитних режимів,встановлених митнимзаконодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено. Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб`єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.212.1.3 п.212.1 ст.212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб`єкт господарювання, постійне представництво, які ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України.

У відповідності до положень п.1 ч.1 ст.276 МК України платником мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Отже, ОСОБА_2 , як посадова особа митного органу, в силу положень ст.ст.180, 212 ПК України та ст.276 МК України не є суб`єктом сплати митних платежів, про стягнення яких просить прокурор. Належним платником вказаних податків є ТОВ «ВАМІП СЕРВІС», як особа (імпортер) яка здійснювала ввезення товарів на митну територію України.

Разом з тим, суд зазначає, що прокурором у встановленому процесуальним законом порядку не доведено обставини підтвердження ОСОБА_2 невірного коду товару згідно УКТ ЗЕД та, як наслідок, недоплати ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» митних платежів до Державного бюджету України.

Суд не приймає до уваги надані прокурором висновки судово-товарознавчої експертизи Дніпровського НДЕКЦ МВС України від 05.07.2019 (а.с.72-76 т.1) та судово-економічної експертизи Полтавського НДЕКЦ МВС України від 27.12.2019 (а.с.77-84 т.1) у якості доказів вказаних обставин, виходячи із наступного.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 8МК Українизакріплено,що митнасправа здійснюєтьсяна основіпринципу виключних повноважень митних органів України щодо здійснення митної справи.

Вказаний принцип передбачає, що саме митні органи України безпосередньо здійснюють митну справу. Митні органи України у своїй діяльності взаємодіють з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, установи, організації та громадяни не мають права втручатися в службову діяльність митних органів України, крім випадків, передбачених законами України.

Суд звертає увагу, що діюче законодавство України встановлює виключну компетенцію контролюючих органів на здійснення контролю за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а також заборону держаним органам, органам місцевого самоврядування, установам, організаціям і громадянам проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів та іншим чином перебирати на себе повноваження контролюючих органів.

Частинами 4, 8 статті 69 МК України передбачено, що у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Самостійна класифікація товарів, митне оформлення щодо яких завершене, а також самостійне визначення грошових зобов`язань, що підлягають сплаті в бюджет, здійснюються митними органами в межах проведення документальних перевірок в порядку, передбаченому главою 49 МК України.

Пунктом 7частини 1статті 336МК Українивстановлено,що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Положеннями статті345МК Українипередбачено,що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Митні органимають правоздійснювати митнийконтроль шляхомпроведення документальнихвиїзних (плановихабо позапланових)та документальнихневиїзних перевірокдотримання законодавстваУкраїни зпитань митноїсправи щодо: 1)правильності визначеннябази оподаткування,своєчасності,достовірності,повноти нарахуваннята сплатимитних платежів; 2)обґрунтованості тазаконності надання(отримання)пільг ізвільнення відоподаткування,застосування зниженихставок ввізногомита; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів,щодо якихпроведено митнеоформлення; 4)відповідності фактичноговикористання переміщенихчерез митнийкордон Українитоварів заявленійметі такогопереміщення та/абоумовам процедурикінцевого використання,та/абовідповідності фінансовихі бухгалтерськихдокументів,звітів,договорів (контрактів),калькуляцій,інших документівпідприємства,що перевіряється,інформації,зазначеній умитній декларації,декларації митноївартості,за якимипроведено митнеоформлення товаріву відповідномумитному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Підстави та порядок проведення митними органами документальних виїзних перевірок передбачені ст.346 МК України.

Зокрема, п.2 ч.7 ст.346 МК України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться у разі виявлення фактів або отримання документальної інформації, які свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань митної справи, якщо підприємство не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит митного органу протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту.

Водночас,ч.10ст.346МК Українивстановлені цієюстаттею строки,підстави тапорядок проведеннядокументальних виїзнихперевірок підприємствне поширюютьсяна перевірки,що проводятьсяза заявоюсамого підприємства(утому числіза заявоюпро наданняавторизації),а такожна перевірки, що проводяться відповідно до кримінального процесуального закону або у процесі провадження в адміністративній справі про порушення митних правил стосовно посадової особи цього підприємства.

Відповідно до ст.352 МК України посадовими особамимитних органівпід часпроведення перевірокможуть бутивикористані: 1)документи,визначені цимКодексом; 2)податкова інформація; 3)експертні висновки; 4)судові рішення; 5)отримані відуповноважених органівіноземних державдокументально підтвердженівідомості щодовартісних,кількісних абоякісних характеристик,країни походження,складу таінших характеристик,які маютьзначення дляоподаткування товарів,їх ввезення(пересилання)на митнутериторію Україниабо натериторію вільноїмитної зоничи вивезення(пересилання)за межімитної територіїУкраїни аботериторії вільноїмитної зони,які відрізняютьсявід задекларованихпід часмитного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Положеннями ст.354 МК України встановлено, що результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. У разі якщо грошове зобов`язання розраховується митним органом за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального закону, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не виноситься до дня набрання законної сили відповідним вироком суду. Матеріали перевірки разом з висновками митного органу передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, для використання матеріалів відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Статус матеріалів перевірки та висновків митного органу визначається кримінальним процесуальним законом. В акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов`язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

З аналізу вищевказаних положень податкового законодавства суд приходить до висновку, що належним та допустимим доказом, в розумінні ч.2 ст.78 ЦПК України, на підтвердження обставин невірної класифікації товару за відповідним кодом згідно УКТ ЗЕД, а також правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати митних платежів є акт (довідка), складений за результатами проведення документальної перевірки у відповідності до положень глави 49 МК України. Суд зазначає, що саме акт документальної перевірки встановлює факт митного порушення, визначає види несплачених митних платежів, способи та механізми такої несплати, містить документальні докази вчинення правопорушення, визначає коло посадових осіб платника, відповідальних за несплату митних платежів тощо.

Натомість, експертні висновки можуть бути використані митними органами у якості матеріалів для підготовки висновків за результатами документальних перевірок. Водночас, згідно ч.8 ст.69 МК України висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Враховуючи вищевикладене,суд вважає, що наявні у справі експертні висновки не є допустимими доказами обставин невірного визначення коду товару за УКТ ЗЕД за вказаними у позові митними деклараціями та відповідно несплати митних платежів до бюджету на суму 8098611,82 грн., з яких мито складає 344188,16 грн., акцизний податок 6404655,03 грн. та ПДВ 1349768,63 грн.

Суд також погоджується з доводами представника відповідача про недопустимість висновку судово-економічної експертизи Полтавського НДЕКЦ МВС України від 27.12.2019, як доказу несплати ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» митних платежів до бюджету, і з тих підстав, що об`єктом такої експертизи була аналітична довідка головного державного ревізор-інспектора інформаційно-аналітичного управління Головного управління внутрішньої безпеки Державної фіскальної служби України від 15.07.2019. Натомість, діючим законодавством України, у тому числі Податковим та Митним кодексами України, не передбачено способу, підстав та повноважень самостійного визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків на підставі аналітичних довідок, а тому складення такої аналітичної довідки посадовою особою Державної фіскальної служби суперечить положенням ч.2 ст.19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім цього, в судовому засіданні судом були досліджені письмові докази. Зокрема, у матеріалах справи міститься лист від 27.02.2024 №7.14-1/15/8.19/1503 (а.с.75-76 т.2), яким Харківська митниця повідомляє, що документальні виїзні або документальні невиїзні перевірки у відношенні ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 41651026) Харківською митницею не проводились, а законодавчо встановлені підстави для зміни коду товару згідно УКТ ЗЕД за вказаними митними деклараціями у митниці були відсутні. Відповідно, рішення про самостійне визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД, за вказаними у позові митними деклараціями, митницею не приймалось. Станом на 27.02.2024 за підприємством ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» в Харківській митниці не обліковується недоплата митних платежів чи будь-яка інша заборгованість (збитки) зі сплати митних платежів. По всім 28 митним деклараціям, оформлення яких здійснював відповідач, нараховані митні платежі були перераховані ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» до державного бюджету України на наступний робочий день після дати завершення митного оформлення в повному обсязі.

Також у матеріалах справи наявний лист Київської митниці №7.8-2/19-01/8.19/4258 від 07.03.2024 року (а.с.171 т.2), у якому зазначено, що за період з 08.12.2019 по 07.03.2024 документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» митницею не проводилися. На адресу Київської митниці листи (матеріали) щодо ініціювання проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» від правоохоронних органів (органів прокуратури, Державного бюро розслідувань тощо) за митними деклараціями, зазначеними у запиті, не надходили.

10.05.2024 на виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 22.04.2024 про витребування доказів від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов лист №12174/5/26-15-07-05-02-04 від 01.05.2024 (а.с.40 т.3), зі змісту якого слідує, що документальні перевірки ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів по вказаним у позові митним деклараціям контролюючим органом не проводилися, а згідно з даними ІКС «Управління документами» за вказаний період в картотеці вхідної кореспонденції ГУ ДПС у м. Києві листів (матеріалів) від правоохоронних органів (органів прокуратури, Державного бюро розслідувань, тощо), щодо ініціації проведення документальних перевірок ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» не ідентифіковано.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що документальні перевірки ТОВ «ВАМІП СЕРВІС», з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів по вказаним у позові митним деклараціям, контролюючим органом не призначались та не проводились, класифікаційний код товару «Інгібітор видаленнявідкладень КЗ+,ТУ2411-004-04414276-2018»у встановленомузаконом порядкуне змінювався, а тому відсутні підстави стверджувати про ненадходження митних платежів до Державного бюджету України, у зв`язку із прийняттям ОСОБА_2 рішення про підтвердження правильності класифікації товару «Інгібітор видалення відкладень КЗ+, ТУ2411-004-04414276-2018» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 3814009090.

Крім того, суд зазначає, що у матеріалах справи наявні листи Державної фіскальної служби № 8666/7/99-99-19-03-03-17 від 15.03.2019 року (а.с.65-66 т.3) та № 20153/7/99-99-19-03-03-17 від 25.06.2019 року (а.с.64 т.3), зі змісту яких слідує, що центральним органом виконавчої влади, що реалізуєдержавну політикуу сферімитної справи, підпорядкованим митницям були доведені роз`яснення, щодо необхідності класифікації товарів: «Розчинник для лакофарбових покриттів і гідратних пробок», «Розчинник гідратних пробок», у разі їх виготовлення шляхом змішування компонентів за правилом 1 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, у товарній позиції 3814.

Також ДФС України у своєму листі № 20153/7/99-99-19-03-03-17 від 25.06.2019 року зазначає, що такий підхід до класифікації вказаних товарів у товарній позиції 3814 у повній мірі відповідає позиції Директорату з тарифів та торгівлі Всесвітньої митної організації (лист від 04.04.2019 №19NL0081-DC, вх. ДФС №19414/5 від 08.04.2019 року) та Генерального директорату з оподаткування та митного союзу Європейської комісії (лист від 26.02.2019 №Ares (2019)1288261, вх. ДФС №10760/5 від 26.02.2019 року).

Положеннями статті 68 Митного кодексу України передбачено, що ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, тобто Державна фіскальна служба України. Згідно положень ч.2 ст.68 МК України ведення УКТ ЗЕД, у тому числі, передбачає забезпечення однакового застосування всіма митними органами правил класифікації товарів (п.4 ч.2 ст.68 Митного кодексу України), а також прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у складних випадках (п.5 ч.2 ст.68 Митного кодексу України).

Відтак, суд вважає, що поведінка ОСОБА_2 не може вважатися протиправною, оскільки його рішення щодо підтвердження правильності класифікації товару «Інгібітор видаленнявідкладень КЗ+» за кодом УКТ ЗЕД 3814009090, узгоджуються із роз`ясненнями Державної фіскальної служби України, яка, як центральний орган виконавчої влади, законом наділена повноваженнями вести УКТ ЗЕД та забезпечувати однакове застосування правил класифікації товарів всіма підпорядкованими митницями.

Щодо посилань прокурора на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.11.2023 року по справі № 638/13535/21, як на доказ вини ОСОБА_2 у заподіянні шкоди державі в особі Харківської митниці внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд зазначає наступне.

Надаючи оцінку такому доводу прокурора, необхідно взяти до уваги, що за змістом ч.6 ст.82ЦПК України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої постановлена ухвала, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Водночас, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст.62 Конституції України, ст. 17 КПК України).

Таким чином, ухвала суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням передбачених ст.49КК України строків давності та закриття кримінального провадження не може підтверджувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки інший підхід до оцінки змісту такого судового рішення суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини.

Зі змісту ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.11.2023року посправі №638/13535/21 (а.с.241-249 т.1) не вбачається, що відповідачем визнавалась вина, а судом встановлювалися обставини, які були покладені в основу пред`явленого ОСОБА_2 обвинувачення за ч. 2 ст. 367 КК України.

З огляду на викладене, суд вважає неспроможними доводи прокурора про те, що вина відповідача у заподіянні шкоди державі в особі Харківської митниці внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення встановлена ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.11.2023 та в силу ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку за правилами ст.ст.76-82, 89, 235ЦПК України суд доходить до переконання про те, що у ході розгляду справи прокурором не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Вказане є визначеною процесуальним законом підставою для залишення позову без задоволення.

З приводу пояснень представника позивача про відсутність у Харківської митниці цивільної процесуальної дієздатності для представництва інтересів держави у даному спорі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідно до ст.170 ЦК України Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Відповідно до п.1 Положення про Харківську митницю, затвердженого наказом Держмитслужби від 29.10.2020 №489 (далі Положення), Харківська митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України як її відокремлений підрозділ.

Зоною діяльної митниці є територія Харківської області, Україна.

Згідно з п.3 Положення до основних завдань Митниці належить, зокрема: забезпечує та здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства з питань митної справи та в межах повноважень, визначених законом, законодавства з інших питань, контроль за дотримання якого покладено на митницю, під час переміщення товарів через митний кордон України та після завершення операцій з митного контролю та митного оформлення; забезпечує виконання митних формальностей відповідно до вимог законодавства з питань митної справи; організовує та здійснює ведення обліку і адміністрування митних та інших платежів, контроль за справлянням яких законом покладено на Держмитслужбу, забезпечує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати у повному обсязі платниками податків до відповідного бюджету; забезпечує та здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості товарів відповідно до законодавства з питань митної справи, а також за правильністю класифікації та визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, в тому числі після завершення операцій з митного контролю та митного оформлення; проводить відповідно до законодавства документальні перевірки дотримання вимог законодавства з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати у повному обсязі митних платежів, і зустрічні звірки; визначає у передбачених Митним і Податковим кодексами України випадках суми податкових та грошових зобов`язань платників податків; здійснює митний контроль та виконує митні формальності щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних та спеціальних засобів контролю тощо; звертається до суду у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пп.22 п.5 Положення, митниця з метою виконання повноважень, зокрема, представляє свої інтереси та інтереси Держмитслужби в усіх без виключення судах (місцевих (цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних); апеляційних (цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних); Верховному Суді (Великій Палаті Верховного Суду, Касаційному адміністративному суді, Касаційному господарському суді, Касаційному цивільному суді, Касаційному кримінальному суді), з усіма відповідними правами та обов`язками, наданими законодавством для учасників судового процесу.

Відповідно до п.15 Положення, митниця утворюється у порядку, передбаченому статтею 211 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

Так, згідно з ч.2 ст.211 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України.

Згідно з п.16 Положення, митниця утворюється як територіальний орган Держмитслужби без статусу юридичної особи, має окремий баланс, майно, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та банках.

Також відповідно Харківська митниця зареєстрована у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та має унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи - 44017626.

Таким чином, Харківська митниця є територіальним органом Державної митної служби України - центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику та з огляду на положення ч.2 ст.21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», у якій визначено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 31.08.2022 по справі №921/574/20.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Харківська митниця є органом державної влади уповноваженим на захист інтересів держави у спірних правовідносинах та відповідно є належним позивачем у даній справі.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»): вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Зважаючи на те, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, то відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати позивача відносяться на його рахунок і стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4,5,13,76-82,133,141,262-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову керівника Київськоїокружної прокуратурим.Харкова вінтересах державив особіХарківської Митницідо ОСОБА_2 про стягненнязбитків,завданих кримінальнимправопорушенням -відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 01.02.2024 року, шляхом скасування заборони ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчинення будь-яких дій щодо відчуження:

- земельної ділянки з кадастровим номером 1223583000:01:002:0571, площею 0.2 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Вербківська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1884995412235), яка належить на праві власності ОСОБА_2 ;

- земельної ділянки з кадастровим номером 1223583000:01:002:0450, 5.6382 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Вербківська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1220086912235), яка належить на праві власності ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Позивач:

Київська окружна прокуратура, адреса: 61002 м. Харків, вул. Сумська, 76.

Харківська Митниця, адреса: 61003, м.Харків вул. Короленка, 16-Б.

Відповідач:ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Повний текст ухвали складено та підписано 03.10.2024.

Суддя Колесник С.А.