Постанова

від 01.10.2024 по справі 738/652/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

01 жовтня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 738/652/24

Головуючий у першій інстанції Савченко О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1065/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.

секретар: Шкарупа Ю.В.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Березнянський»

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Товариство з обмеженою відповідальністю «Березнянський»

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський» про розірвання договору оренди землі (суддя Савченко О.А.), ухвалене в м.Мена,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, укладеного між нею та ТОВ «Березнянський», за яким об`єктом оренди є земельна ділянка площею 3,9182 га, кадастровий номер 7423055300:06:000:0079, розташована на території Березнянської селищної ради Чернігівської області. Позов мотивовано тим, що вказана земельна ділянка належить на праві власності позивачці. 06 серпня 2012 року між попереднім власником земельної ділянки і ТОВ «Березнянський» було укладено договір оренди землі строком на 5 років. 11 березня 2016 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Березнянський» укладено додаткову угоду №1 до договору оренди земельної ділянки від 06 серпня 2012 року, за якою права та обов`язки орендодавця перейшли до позивачки. Згідно з умовами договору орендна плата становить 3% від грошової оцінки земельної ділянки за кожен рік оренди та вноситься в термін не пізніше 1-31 жовтня, остаточний розрахунок до 01 грудня поточного року. За доводами ОСОБА_1 , відповідачем не виконувались зобов`язання в частині сплати орендних платежів за останні два роки (2022-2023), чим істотно порушено умови укладеного договору оренди, а позивачка позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2024 року позов задоволено; розірвано Договір оренди землі від 06 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Березнянський» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7423055300:06:000:0079, площею 3,9182 га, переданої в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Березнянської селищної ради Чернігівського (раніше Менського) району Чернігівської області; стягнуто з ТОВ «Березнянський» на користь ОСОБА_1 1 211 грн 20 коп. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що оплата орендної плати є істотною умовою договору, а її не отримання орендодавцем у визначені строки та у розмірах за 2022-2023 роки, є істотним порушенням договірних умов, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за використання земельної ділянки іншою особою в установлений строк.

В апеляційній скарзі ТОВ «Березнянський» просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволені позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який був співвласником ТОВ «Березнянський» та фактично керував даним товариством. За час, встановлений для прийняття спадщини, керівництвом підприємства ніхто не займався та не вів господарську діяльність, отже заборгованість по оплаті орендної плати за 2023 рік утворилась з об`єктивних причин. Відповідач звертає увагу, що факт несплати в передбачені в договорі терміни орендної плати за 2022 рік спростовується наявною платіжною відомістю. Також вважає, що дана справа належить до виключної підсудності господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ «Березнянський». Крім того, товариство вказує, що з моменту укладення спірного договору оренди землі воно сумлінно виконувало свої обов`язки орендаря до моменту зміни керівника. Наразі т.в.о. керівника ТОВ «Березнянський» вчиняються заходи на встановлення можливості відновлення платоспроможності товариства у межах справи про банкрутство та, як наслідок, на належне виконання відповідачем своїх обов`язків орендаря земельних ділянок.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивачка вказує, що позовні вимоги є немайновими, спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому він не є пов`язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Березнянський», отже підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За доводами ОСОБА_1 , її вимога про розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі відповідає вимогам ч.3 ст.651 ЦК України та умовам пункту 40 укладеного між сторонами договору. Звертає увагу, що протягом строку дії договору оренди землі орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, зокрема і шляхом розірвання договору і такий позов може бути пред`явлено протягом всього строку дії договору. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що в апеляційній скарзі відсутнє клопотання про приєднання копій документів (додатків) до справи з обґрунтуванням поважності причин неподання їх до суду першої інстанції та з поясненнями, які обставини, що мають значення для справи, вони підтверджують, а відтак до розгляду апеляційним судом не приймаються.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Договір як приватно-правова категорія є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин та має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України "Про оренду землі".

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (статті 1, 13 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з частиною четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Тлумачення вказаного положення свідчить, що за загальним правилом не допускається розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. Проте сторони в договорі оренди можуть встановити як умову про одностороннє розірвання договору оренди землі, так і процедуру її реалізації.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 420/504/16-ц (провадження № 61-6268св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 623/2953/16-ц (провадження № 61-19304св18), від 24 січня 2019 року у справі № 388/1253/15-ц (провадження № 61-26231св18), від 17 липня 2019 року у справі № 388/1251/15-ц (провадження № 61-12233св18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 623/3418/16-ц (провадження № 61-33241св18), від 17 лютого 2021 року у справі № 623/1198/18 (провадження № 61-4441св19), від 22 грудня 2022 року у справі № 709/83/19 (провадження № 61-13685св19). Судова практика у цій категорії справ є сталою, а відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування.

У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22), на яку міститься посилання у касаційній скарзі, зазначено, що тлумачення частини третьої статті 202 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що: за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови або відсутність таких, чи коли одна із сторін набуває право на односторонню відмову; одностороння відмова від договору оренди, як вид одностороннього правочину, розрахована на сприйняття саме іншою стороною договору оренди. Це зумовлено тим, що якщо існують підстави для односторонньої відмови або вона не залежить від певних підстав, то для орендаря вчинення такої відмови породжує істотні правові наслідки у вигляді розірвання договору. Тому в разі якщо орендодавець має право на односторонню відмову від договору оренди землі і вчиняє такий односторонній правочин, оскільки відмова від договору має бути адресована та сприйнята орендарем, то про нього слід повідомити саме орендаря, а не державного реєстратора; державний реєстратор не є учасником приватних відносин і повідомлення державного реєстратора про вчинення орендодавцем односторонньої відмови від договору оренди не може породжувати для орендаря правові наслідки у вигляді розірвання договору оренди.

У справі, що переглядається, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06 серпня 2012 року між ОСОБА_3 і ТОВ «Березнянський» було укладено договір оренди землі, за умовами якого земельна ділянка загальною площею 3,92 га, яка знаходиться в адмінмежах Березнянської селищної ради Менського району Чернігівської області, передана товариству в строкове платне користування на 5 років (а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

Після її смерті ОСОБА_1 16 червня 2015 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,9182 га, кадастровий номер 7423055300:06:000:0079, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Березнянської селищної ради Менського району Чернігівської області (пай №421) (а.с.4).

Право власності позивачки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.8).

11 березня 2016 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Березнянський» укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди земельної ділянки (паю), згідно з якою права та обов`язки орендодавця переходять до ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Сторони домовились, що після закінчення терміну дії договору, який діє до 06 серпня 2017 року, продовжено строк дії договору терміном на 10 років, з 07 серпня 2017 року по 07 серпня 2027 року. Внесено зміни до розділу «Орендна плата» п.9 Договору, виклавши його у такій редакції: «Орендар зобов`язується виплачувати орендодавцеві орендну плату за користування земельною ділянкою протягом терміну встановленого даною додатковою угодою у розмірі від 3% до 6% від грошової оцінки земельної ділянки». Інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання (а.с.7).

Відповідно до п.11 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем в такі строки: 1-31 жовтня, остаточний розрахунок до 01 грудня поточного року. Пунктом 40 цього договору встановлено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається; умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата орендної плати протягом трьох місяців після закінчення терміну розрахунків.

Згідно з інформаційною довідкою Головного управління ДПС у Чернігівській області ОСОБА_1 не отримувала орендну плату від ТОВ «Березнянський» за 2022-2023 роки (а.с.20).

Приєднану відповідачем до апеляційної скарги копію видаткового касового ордеру від 03.01.2023 року про сплату позивачці орендної плати в розмірі 9000 грн, колегія суддів апеляційного суду вважає неналежним доказом, оскільки отримання орендної плати в такому розмірі заперечується представником позивачки, що узгоджується з даними обліку Головного управління ДПС у Чернігівській області.

Несплата орендної плати за 2023 рік не заперечується відповідачем.

Отже, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції вважав, що оскільки спірним договором оренди землі передбачено його розірвання у разі несплати орендної плати протягом трьох місяців після закінчення терміну розрахунків , а тому наявні правові підстави для задоволення позову визнання розірваним договору у судовому порядку.

Системний аналіз положень статей 317, 319, 321 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що власникові належать права володіння, користування та управління майном, якими він користується на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, вірно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги щодо виникнення заборгованості по оплаті орендної плати за 2023 рік утворилась з об`єктивних причин не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки невиконання договірних відносин мало місце і в 2022 році.

Суд також встановив, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11 березня 2024 року відкрито провадження у справі № 927/209/24 про банкрутство ТОВ «Березнянський» та призначено розпорядником майна товариства арбітражного керуючого Лукашука В. В.

За змістом частин першої, другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства).

Предметом даного спору є розірвання договору оренди, стороною в яких (орендарем) є особа, відносно якої здійснюється провадження про банкрутство.

У постанові від 28 серпня 2019 року у справі №289/2212/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що спір за вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки не входить до числа тих, що належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що той факт, що право оренди є майновим і охоплюється поняттям «власність» за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди як немайнового.

Оскільки спори про розірвання договору оренди землі є немайновими, не стосуються як питання стягнення коштів з боржника, так і питання формування його активів, то такі спори не пов`язані зі здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Березнянський» і, відповідно, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, апеляційний суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський» залишити без задоволення, а рішення Менського районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 2 жовтня 2024 року.

Головуючий: Судді: