Постанова

від 01.10.2024 по справі 153/229/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 153/229/18

Провадження № 22-ц/801/2074/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дзерин М. М.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 рокуСправа № 153/229/18м. Вінниця

Вінницький апеляційнийу складіколегії суддівсудової палатиз цивільнихсправ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

за участю секретаря судового засідання: Кахно О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу №153/229/18 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)

за апеляційною скаргою представникаскаржниці ОСОБА_1 - адвоката Коваленка Миколи Васильовича на ухвалу Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 серпня 2024 року, постановлену в складі судді Дзерин М. М.,

встановив:

Скаржниця ОСОБА_1 звернулась до Ямпільського районного суду Вінницької області зі скаргою на дії державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). Просла суд, визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про закінчення виконавчого провадження від 25.08.2023, при примусовому виконанні виконавчого листа №120/229/18 від 05.02.2019, виданого Ямпільським районним судом Вінницької області про стягнення на користь ОСОБА_1 7500 доларів США, що еквівалентно станом на 22.02.2018 202 410 грн. 29 коп. боргу за договором позики, укладеного 29.04.2015. Зобов`язати головного державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відновити виконавче провадження при примусовому виконанні виконавчого листа №120/229/18 від 05.02.2019, виданого Ямпільським районним судом Вінницької області про стягнення на користь ОСОБА_1 7500 доларів США, що еквівалентно станом на 22.02.2018 202 410 грн. 29 коп. боргу за договором позики, укладеного 29.04.2015.

Окрім цього, 07 серпня 2024 року скаржницею ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення пропущеного строку. В обґрунтування поданого клопотання вказує наступне: рішенням Ямпільського районного суду, Вінницької області в справі №153/229/18 від 13 грудня 2018, стягнуто з ОСОБА_2 на її користь 7500 доларів США, що еквівалентно станом на 22.02.2018 - 202 410 грн. за договором позики укладеним 29.04.2015. На підставі вищезазначеного рішення суду Ямпільським відділом державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №58355829.

Згодом вона дізналася, що Ямпільським відділом державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВІ №58355829 від 25.08.2023. Підставою для закінчення виконавчого провадження послужила смерть боржника ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть.

11 січня 2024 року представник ОСОБА_1 звертався із адвокатським запитом до приватного нотаріуса Горбоконь О.Г. з проханням надати інформацію щодо відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_2 та хто являється спадкоємцями після смерті ОСОБА_2

11 січня 2024 року від приватного нотаріуса Горбоконь О.Г. надійшла відповідь про те, що згідно ст.8 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна таємниця сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов`язки тощо; довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 20 лютого 2024 року її вимоги задоволені та замінено сторону виконавчого провадження (боржника) у виконавчому провадженні по справі №153/229/18 за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики на спадкоємців померлого ОСОБА_2 .

Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 травня 2024 року рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 20 лютого 2024 року скасовано. Своє рішення апеляційний суд аргументував наступним: «Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження, а можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

За таких підстав вона вимушена звернутися до суду зі даною скаргою на дій державного виконавця.

Вказує, що 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». Також, з початком повномасштабного вторгнення росії в Україні запроваджено механізм, за якого процесуальні строки на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжуються на строк дії таких обставин. Саме тому, просла поновити строк так, як у неї існували обставини, що безпосередньо унеможливлювали та ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк.

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 серпня 2024 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку - відмовлено.

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), - залишено без розгляду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що зазначені скаржником обставини, не є поважними причинами пропуску понад шість місяців процесуального строку звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в зв`язку з чим, підстави для його поновлення відсутні.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, представникскаржниці ОСОБА_1 - адвокат Коваленко Микола Васильович подав апеляційну скаргу, зазначаючи що оскаржувана ухвала є необ`єктивною, необґрунтованою та винесеною із грубим порушенням матеріального та процесуального законодавства. Оскільки висновки викладені в ухвалу суду першої інстанції є надуманими, недостовірними, які не відповідають дійсним фактам.

У апеляційній скарзі просить ухвалу Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 серпня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

16 вересня 2024 року від Головного державного виконавця Мушик Т.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

01 жовтня 2024 року на адресу Вінницького апеляційного суду від Головного державного виконавця Мушик Т.В. надійшла заява з проханням проводити розгляд справи у її відсутність, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Згідно вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу повернення скарги без розгляду суд першої інстанції виходив із того, що зазначені скаржником обставини, не є поважними причинами пропуску понад шість місяців процесуального строку звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в зв`язку з чим, підстави для його поновлення відсутні .

Однак матеріали справи не містять достовірних даних коли ОСОБА_1 отримала постанову про закриття виконавчого провадження, судом не з`ясовано чи отримувала остання від Державного виконавця оскаржувану постанову.

Отже, існує принципова неузгодженість з якого часу рахувати строк на оскарження, оскільки матеріали справи не містять даних про отримання ОСОБА_1 постанови про закриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 449 ЦПК України встановлено строк для звернення зі скаргою, зокрема скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 449 ЦПК України, можна зробити висновок про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права, і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 449 ЦПК України та частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», необхідно враховувати поведінку скаржника, чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження, тощо.

Висновки щодо презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 14 серпня 2019 року в справі № 910/7221/17; від 12 січня 2021 року в справі № 910/8794/17; від 12 жовтня 2021 року в справі № 918/333/13-г.

За змістом статті 81 ЦПК України обов`язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.

При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 143/950/19 (провадження № 61-21057св19), від 28 грудня2020 року у справі № 501/3532/18 (провадження № 61-14723св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20).

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 вказано, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься переліку таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі№ 920/149/18, даючи оцінку співвідношенню норм ГПК України та положень статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» щодо встановлення строків у календарних та робочих днях виснувала, що «стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу».

Однак у поданій скарзі ОСОБА_1 , відсутня дата коли остання отримала постанову про закриття виконавчого провадження, та вході розгляду справи в суді першої інстанції судом не з`ясовано та державним виконавцем не надано доказу, коли саме скаржниця отримала вище зазначену постанову про закриття провадження, що унеможливлює перевірити дотримання ним процесуальних строків при зверненні зі скаргою з даною вимогою.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.

Задача суду встановити чи мав місце факт. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (п 11. Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).

Отже, суд не може припускати, що певну обставину доведено. Факт або стався, або його не було. Якщо у суду залишаються сумніви, слід застосувати правила про розподіл тягаря доведення. Якщо сторона, на яку покладено тягар, не виконує його, факт вважається таким, що не доведений і навпаки.

В рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 р. суд застосовує «баланс ймовірностей». У рішенні J.K. AND OTHERS v. SWEDEN 23.08.2016 р. ЄСПЛ вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

В порушення зазначених норм процесуального права суд першої інстанції не звернув уваги на ці обставини та не надав їм належної оцінки відповідно до вимог закону, що призвело до неправильного вирішення питання про наявність підстав для залишення скарги без розгляду.

Відповідно до п.4 ч.1ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції єпорушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст.374ЦПК України направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючисьст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384,389,390ЦПК України,апеляційний суд,

постановив :

Апеляційну скаргу представника скаржниці ОСОБА_1 - адвоката Коваленка Миколи Васильовича задовольнити.

Ухвалу Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 серпня 2024 року скасувати справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник