Постанова

від 01.10.2024 по справі 705/4093/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1480/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №705/4093/23 Категорія: 351000000 Єщенко О.І. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В.,Фетісової Т.Л.

секретар Любченко Т.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

представник позивача адвокат Гупало Максим Михайлович;

відповідач Виконавчий комітет Ладижинська сільська рада Уманського району;

особа, яка подає апеляційну скаргу Фермерське господарство «Нове життя-ЛВТ»;

представник ФГ «Нове життя-ЛВТ» - адвокат Яроміч Ольга Володимирівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства «Нове життя-ЛВТ» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ладижинської сільської ради про зміну/корегування адреси об`єкту нерухомості та визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Виконавчого комітету Ладижинської сільської ради про зміну/корегування адреси об`єкту нерухомості та визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 29.12.2022 року позивач має у власності частку розміром 0,007 відсотків, частка в розмірі 14409,00 гривень.

Відповідно до витягу з протоколу № 8 від 05.09.2001 року в рахунок майнового паю позивачу було передано нерухоме майно, а саме комора 1 приміщення 3, і в подальшому згідно акту прийому передачі майна від 28.12.2022 року йому було передано майно будівля комори 1 приміщення 3 (конюшня) (вартістю 14000 грн.), виділеної в рахунок майнових паїв згідно структури.

Позивач вказує, що відповідно до технічного паспорту йому належить наступне майно: комора «Д1» площею 220,9 кв.м, ворота № 4, огорожа № 5. Після отримання вище вказаних документів він виготовив технічний паспорт від 20.03.2023 року виявилося, що місце розташування майна є: АДРЕСА_1 і знаходиться на земельній ділянці кадастровий № 7124385100:01:001:0555.

При перевірці документів позивач зрозумів, що його майно знаходиться за однією адресою, що майно сусіда, і звернувся до Виконавчого комітету Ладижинської сільської ради з приводу присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна комора № НОМЕР_1 (конюшня) по АДРЕСА_1 .

Наказом № 12 від 04.04.2023 року Виконавчого комітету Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області «Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна» позивачу відмовлено у присвоєнні адреси об`єкту нерухомого майна в АДРЕСА_1 та рекомендовано звернутися до суду.

Крім цього, ним було отримано витяг з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про відмову в присвоєнні адреси Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Також позивач звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно з приводу реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна будівлю комори Д1, ворота № 4, огорожі № 5.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно від 26.06.2023 року за № 68180721 йому відмовлено в проведенні реєстраційних дій. Об`єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1 є двома різними об`єктами, розташованими за однією адресою але в різних місцях, дублювання адрес об`єктів нерухомого майна виникли внаслідок помилки.

В зв`язку з вищевикладеним просив суд змінити адресу нерухомого майна комори «Д1» площею 220,9 кв.м, ворота АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія ХV № 229655 від 29.12.2022 року, витягу з протоколу 8 від 05.09.2001 року в рахунок майнового паю ОСОБА_1 було передано нерухоме майно, а саме Комора 1 приміщення 3, акту прийому передачі майна від 28.12.2022 року, у зв`язку з її дублюванням, присвоївши наступну адресу: АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на комору «Д1», площею 220,9 м?, ворота АДРЕСА_2 .

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2024 року позов задоволено.

Змінено адресу нерухомого майна комори «Д1» площею 220,9 кв.м, воріт АДРЕСА_2 , у зв`язку з її дублюванням, присвоївши таку адресу: АДРЕСА_1 .

Ухвалено визнати за ОСОБА_1 право власності на комору «Д1», площею 220,9 м?, ворота № 4, огорожу № 5, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду мотивоване тим, що за однією адресою АДРЕСА_1 відбулося дублювання адрес об`єктів нерухомості, а зміна чи корегування існуючої адреси можлива лише на підставі рішення суду, а тому суд прийшов до висновку, що порушені права позивача підлягають захисту саме шляхом зміни адреси у зв`язку з дублюванням номерів об`єктів нерухомого майна та визнання права власності на вказане майно.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник ФГ «Нове життя-ЛВТ» - адвокат Яроміч О.В. подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.04.2024 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ладижинської сільської ради про зміну/коригування адреси об`єкту нерухомості та визнання права власності відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що ФГ «Нове життя-ЛВТ» не приймало участі у розгляді справи місцевим судом, однак ухваленим у цій справі рішенням вирішено питання про права ФГ «Нове життя-ЛВТ».

Приймаючи рішення, місцевий суд прийшов до висновку про необхідність змінити адресу нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 7124385100:01:001:0555, площею 0,7256 га та визнав за позивачем право власності на комору Д1«, площею 220,9 м2, ворота № 4, огорожу № 5, які розташовані на орендованій ФГ «Нове життя-ЛВТ» земельній ділянці.

При цьому, вказана земельна ділянка, площею 0,7256 га була передана відповідачем по справі Ладижинською сільською радою Уманського району Черкаської області в оренду ФГ «Нове життя - ЛВТ», строком до 23.07.2068 року з правом пролонгації.

Тобто до ухвалення рішення, апелянт мав беззаперечне право користування земельною ділянкою площею 0,7256 га, ще 44 роки.

Однак, 17.07.2024 року апелянтом було отримано лист Ладижингської сільської ради про необхідність розірвання укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 24.07.2019 року, для подальшого поділу земельної ділянки кадастровий номер 7124385100:01:001:0555.

Підставою для розірвання договору оренди Ладижинською сільською радою є оскаржуване рішення Уманського міськрайонного суду від 24.04.2024 року, згідно якого визнано за ОСОБА_1 право власності на «Д1», площею 220,9 м2, ворота № 4, огорожу № 5, які розташовані на орендованій ФГ «Нове життя-ЛВТ» земельній ділянці.

Таким чином, всупереч вимогам закону та наявним матеріалам справи, місцевий суд не залучив до участі у справі ФГ «Нове життя -ЛВТ» та прийняв рішення з грубим порушенням прав ФГ «Нове життя - ЛВТ».

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 .

Порядок присвоєння, зміни адреси об`єкту нерухомого майна у разі його дублювання здійснюється відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна Затвердженого Постановою КМУ від 07.07.2021 року № 690.

Таким чином, вищевказаним Порядком та Законом визначено відповідні органи, які уповноважені вчиняти дії пов`язані з присвоєнням, зміною, коригуванням, анулюванням адрес об`єктів нерухомого майна та не відноситься до компетенції суду.

Отже, позивачем обрано неналежний спосіб захисту його прав, а судом прийнято рішення про задоволення таких вимог із порушенням норм матеріального права.

Крім того, оформлення судовим рішенням права власності на ворота № 4 та огорожу № 5 є способом ОСОБА_1 збільшити площу земельної ділянки на якій розташоване майно, з метою заволодіння більшою площею земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у ФГ «Нове життя - ЛВТ».

У серпні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Гупало М.М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ФГ «Нове життя-ЛТВ» залишити без задоволення. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а у апелянта відсутні жодні правові підстави на оскарження даного рішення суду виходячи з наступного.

На момент укладення договору апелянт знав про наявність стороннього нерухомого майна на вказаній ділянці, свідомо підписав та бажав настання даних наслідків, а тому з урахуванням того факту, що укладення договору об`єктивно вказувало на майбутні зміні в площі земельної ділянки, визнання права власності за ОСОБА_1 та присвоєння адреси даному нерухомому майну не можуть вважатися таким, що будь-яким чином впливають на права та обов`язки орендаря.

В частині зміни коригування адреси взагалі жодним чином не впливають на право користування земельною ділянкою, бо стосується лише нерухомого майна, до якого жодного відношення апелянт не має. А визнання права власності, в даному випадку є лише зміна (перетворення) фактично прав частки колективної власності у приватну власність, а тому не стосується прав оренди апелянта.

У вересні 2024 року представник виконавчого комітету Ладижинської сільської ради Цоколенко С.В. подав заперечення щодо стягнення витрат на правову допомогу та просить у задоволенні вимог клопотання представника позивача про стягнення з Ладижинської сільської ради на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн. відмовити повністю.

Заслухавши доповідьсудді -доповідача,учасників процесу,які з`явилисяв судовезасідання,вивчивши таобговоривши наявнідокази посправі,перевіривши законністьі обґрунтованістьсудового рішенняв межахвимог тадоводів апеляційноїскарги,апеляційний суддійшов такихвисновків.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 статті 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність змінити адресу нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 7124385100:01:001:0555, площею 0,7256 га та визнав за позивачем право власності на комору Д1«, площею 220,9 м2, ворота № 4, огорожу № 5, які розташовані на орендованій ФГ «Нове життя-ЛВТ» земельній ділянці.

При цьому, вказана земельна ділянка, площею 0,7256 га передана відповідачем по справі Ладижинською сільською радою Уманського району Черкаської області в оренду ФГ «Нове життя - ЛВТ», строком до 23.07.2068 року з правом пролонгації.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно доположень ч.ч.1,2,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим.Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права.Обґрунтованим єрішення,ухвалене напідставі повноі всебічноз`ясованихобставин,на якісторони посилаютьсяяк напідставу своїхвимог ізаперечень,підтверджених тимидоказами,які булидосліджені всудовому засіданні.

Оскільки спірні нерухомі об`єкти розміщені на земельній ділянці, яка перебуває в оренді ФГ «Нове життя-ЛВТ», колегія суддів вважає, що рішенням суду фактично вирішено питання про права, інтереси та обов`язки апелянта, який участі у справі не брав.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія НОМЕР_2 , виданого 29.12.2022 року Ладижинською сільською радою, позивач ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства КПП «Лан» СТОВ «Лан» с. Ладижинка Уманського району, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 12.06.2001 року. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 01.03.2000 року становить 2420040 гривень, частка ОСОБА_1 визначена в розмірі 14409,00 гривень, або 0,007 відсотків (а.с.15).

Відповідно до протоколу № 8 від 05.09.2001 року (а.с. 17) та Витягу з протоколу (а.с. 16), ОСОБА_1 в рахунок майнового паю було передано нерухоме майно, а саме Комора 1 приміщення 3 (конюшня) (вартістю 14000 грн).

Актом прийому-передачі майна від 28.12.2022 року керівником СТОВ «Лан» ОСОБА_2 передано ОСОБА_1 майно, а саме будівлю комори 1 приміщення 3 (конюшня) (вартістю 14000 грн), виділеної в рахунок майнових паїв згідно структури (а.с. 18).

Наказом Виконавчого комітету Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області № 12 про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна від 04.04.2023 відмовлено ОСОБА_1 у присвоєнні адреси об`єкту нерухомого майна в АДРЕСА_1 (а.с. 19), з підстав:

-подання неповного пакету документів: відсутня копія документів, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (подано лише свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства);

-виявлення недостовірних відомостей у документах: земельна ділянка з кадастровим номером 7124385100:01:001:0555, площею 0,7256 передана в оренду ФГ «НОВЕ ЖИТТЯ - ЛВТ», на ній зареєстровано будівлі ФГ «НОВЕ ЖИТТЯ - ЛВТ» за адресою АДРЕСА_1 ;

рекомендовано ОСОБА_1 , враховуючи пункт 52 Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, здійснити коригування адреси на підставі рішення суду, оскільки виявлено дублювання номерів об`єктів нерухомого майна.

Зазначене також підтверджується Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про відмову в присвоєнні адреси Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (а.с.20).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 про відмову в проведенні реєстраційних дій за № 68180721 від 26.06.2023 року відмовлено ОСОБА_1 у проведенні реєстраційних дій. У рішенні вказано, що неможливо провести процедуру державної реєстрації права власності, оскільки за вказаною заявником адресою зареєстровано право власності на інший об`єкт нерухомого майна (а.с. 21).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 326547068 від 22.03.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 839685671243 зареєстровано: тип об`єкта: виробничий будинок (тік), об`єкт житлової нерухомості: Ні; опис об`єкта: загальна площа (кв. м): 3156.9; адреса: АДРЕСА_1 . Номер відомостей про речове право: 13318811, дата реєстрації 12.02.2016 14:37:12, розмір частки 1; власники: ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «НОВЕ ЖИТТЯ - ЛВТ», код ЄДРПОУ 40176449, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, Черкаська обл., Уманський р., с. Ладижинка, вулиця Нове життя, будинок 31 (а.с. 22).

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 ст.13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (провадження № 14-703цс19), застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістомст. 41 Конституції України, частини 1статті 321ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Порядок присвоєння, зміни адреси об`єкту нерухомого майна у разі його дублювання здійснюється відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна Затвердженого Постановою КМУ від 07.07.2021 року № 690.

Так, постановою КМУ від 07 липня 2021 року № 690 затверджено Порядок присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна. Згідно вказаного порядку, останній визначає процедуру присвоєння, зміни, коригування адрес об`єктів будівництва, будинків, будівель, споруд, окремих частин об`єкта, які є самостійними об`єктами права на нерухоме майно (квартир, гаражних боксів, машиномісць, інших житлових та нежитлових приміщень).

Органи, уповноважені на присвоєння, зміну, анулювання адрес об`єктів будівництва, об`єктів нерухомого майна, визначаються відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі уповноважені органи з присвоєння адрес).

Відповідно доч.5ст.26Закону України«Про регулюваннямістобудівної діяльності»адреса (крімреквізиту,визначеногопунктом 10частиничетвертої цієїстатті)присвоюється,змінюється,коригується,анулюється: виконавчиморганом сільської,селищної,міської ради-у разі,якщо об`єктзнаходиться умежах території,на якупоширюються повноваженнясільської,селищної,міської ради; місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею.

У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися виконавчим органам районних в місті рад.

Відповідно до підпункту 10 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих законом повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради в галузі житлово-комунального господарства віднесено облік та реєстрацію відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форми власності.

Згідно статті 40 цього ж Закону виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що вищезазначеним Порядком та Законом визначено відповідні органи, які уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об`єктів нерухомого майна, об`єктів будівництва, що належить до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради.

Згідно п. 10 Порядку, у разі виявлення дублювання номерів окремих частин об`єкта зміна (корегування) адреси здійснюється на підставі рішення суду, крім випадку, визначеного абз. 2 цього пункту.

Відповідно до п. 51 Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, упорядкування нумерації будинків здійснюється з використанням Реєстру будівельної діяльності.

Пунктом 52 Порядку передбачено, що у разі виявлення дублювання номерів об`єктів нерухомого майна, один чи більше з яких не є об`єктами державної чи комунальної власності та не підпадають під випадки, зазначені у пункті 50 цього Порядку, зміна, коригування адреси здійснюються на підставі рішення суду.

Згідно п. 53 Порядку, упорядкування нумерації окремих частин об`єкта здійснюється органом з присвоєння адреси за поданням органу, якому належить право власності або оперативного управління зазначеним об`єктом.

У разі виявлення дублювання номерів окремих частин об`єкта упорядкування нумерації окремих частин об`єкта може здійснюватися виключно за рішенням суду (крім випадку, визначеного абзацом другим пункту 52 цього Порядку).

Аналізуючи вищезазначені положення Порядку та норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»,колегія суддівприходить довисновку,що власникнежитлового приміщенняза якимвиявлено дублюванняадреси повинензвернутися досуду завстановленням фактудублювання адреси,а післявстановлення факту,з відповіднимрішенням судуподати документидо органумісцевого самоврядування,після чоговідбувається зміна/корегуванняадреси будинку.

Виходячи із вищевикладеного та враховуючи, що вчинення дій пов`язаних з присвоєнням, зміною, коригуванням, анулюванням адрес об`єктів нерухомого майна не відноситься до компетенції суду, колегія суддів вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 до суду з заявою про встановлення факту дублювання адреси не звертався, у зв`язку з чим в уповноваженого органу відсутні підстави для зміни/корегування адреси об`єкту нерухомості.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 не надав належних доказів про набуття право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме ворота № 4 та огорожа № 5, оскільки відповідно до Акту прийому-передачі майна від 28.12.2022 року керівником СТОВ «Лан» ОСОБА_2 передано майно ОСОБА_1 , лише будівлю комори 1 приміщення 3 (конюшня) (вартістю 14000 грн), виділеної в рахунок майнових паїв згідно структури, а тому правових підстав для визнання права власності на об`єкти нерухомого майна відсутні.

Отже, підсумовуючи наведене колегія суддів вважає, що позивач не довів заявлені ним позовні вимоги, а тому його позов підлягає залишенню без задоволення саме з означених судом апеляційної інстанції підстав.

Таким чином, суд першої інстанції не встановив повністю фактичних обставин справи, від яких залежить правильне її вирішення, не перевірив доводи сторін та не дослідив належним чином надані учасниками справи докази і дійшов передчасних висновків за наслідками розгляду справи.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях у достатній мірі не виклали мотиви, на яких вони базуються, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Встановлені у справі обставини та доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2024 року належить скасувати та прийняте нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги задоволення апеляційної скарги ФГ «Нове життя-ЛВТ», з позивача на користь ФГ «Нове життя-ЛВТ» підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого останнім судового збору при поданні апеляційної скарги в розмірі 3260,40 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Нове життя-ЛВТ» - задовольнити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2024 року скасувати та прийняте нове.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ладижинської сільської ради про зміну/корегування адреси об`єкту нерухомості та визнання права власності.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Нове життя-ЛВТ» судові витрати в розмірі 3260,40 грн. за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.10.2024 року.

Судді