Ухвала

від 03.10.2024 по справі 727/8464/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

Головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі

судового засідання ОСОБА_4

за участі сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції надані матеріали справи у кримінальному провадженні №12024262020002006 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 вересня 2024 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 вересня 2024 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_8 та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів терміном до 24 листопада 2024 року включно обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Кельменці Кельменецького району Чернівецької області, який проживає по АДРЕСА_1 , громадянину України, українцю, не одруженому, із вищою освітою, не працюючому, судимому: 25.07.2022 року вироком Кельменецького районного суду Чернівецької області за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_6 обов`язків, передбачених КПК України, визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 90840 гривень.

ЄУНСС №727/8464/24 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_9

Провадження №11-кп/822/366/24 Суддя - доповідач: ОСОБА_1

Категорія: ст. 422-1 КПК України

У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_6 окремі обов`язки, які передбачені п. 1-3 ст.194 КПК України.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 11 жовтня 2024 року.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить витребувати з районного суду робочу версію відеозапису протоколу судового засідання від 26.09.2024р. для ознайомлення при апеляційному розгляді та змінити йому розмір визначеної застави, визначивши його у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Також просить розглянути можливість зміни запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт в готелі м. Чернівці.

Зазначає, що прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою з порушенням строку, передбаченого КПК України та ЗУ «Про попереднє ув`язнення».

Вважає, що районний суд розглянув клопотання про продовження строку тримання під вартою упереджено.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали та вимоги апеляційної скарги, доводи підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, яка просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить такого.

Згідно з ч.1 ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Із матеріалів провадження вбачається, що на розгляді у Шевченківському районному суді м. Чернівці перебуває кримінальне провадження №12024262020002006 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Апеляційним судом встановлено, що прокурор звернувся до суду з клопотаннями про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , яке ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 вересня 2024 року було задоволено.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, а тому, з урахуванням особи обвинуваченого, з метою запобігання вказаним ризикам, йому слід продовжити строк дії запобіжного заходу.

З таким рішенням суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки судом під час розгляду клопотання прокурора були в повній мірі досліджені обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою, перевірено наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися та продовжують існувати і вони виправдовують тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .

Відповідно до ст. 331 KПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно зі ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

На думку колегії суддів, районний суд правильно врахував те, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, крім того, обвинувачений ніде не працює, у нього немає міцних соціальних зв`язків, а отже об`єктивно продовжують існувати ризики переховування його від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Також є ризик того, що обвинувачений може впливати на свідків та потерпілого, які ще не були допитані судом.

Отже заявлені ризики не зменшилися і такі виправдовують тримання особи під вартою ОСОБА_6 .

Колегія суддів вважає, що прийняте судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Окрім цього, відповідно до практики ЄСПЛ, особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі «Летельє проти Франції»).

Як в судовому засіданні суду першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України. Вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяють застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням волі та свободи пересування.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками, зробленими судом першої інстанції, та вважає, що застосування іншого, більш м`якого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, або звільнення обвинуваченого з-під варти не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги з цих підстав.

Аналізуючи рішення районного суду в частині альтернативного виду запобіжного заходу у вигляді застави, то на думку колегії суддів, такий визначено у відповідності до ст.182 КПК України, у розмірі, який гарантуватиме належну процесуальну поведінку обвинуваченого у разі її внесення, з урахуванням його майнового стану та обґрунтованим існуванням ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Підстав вважати вказаний розмір застави непомірним колегія суддів не знаходить, а тому і у цій частині апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.

Що стосується доводів апелянта про те, що прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку тримання під вартою з порушенням строку, передбаченого КПК України, то такі не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч.1 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізнішеніж зап`ять днівдо закінченнядії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Тобто КПК України передбачено граничний термін подання клопотання про продовження строку тримання під вартою, при цьому початковий термін - законом не визначений.

Як вбачається з надісланих до суду апеляційної інстанції матеріалів, строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою є 11 жовтня 2024року, при цьому прокурор звернувся до районного суду із клопотання про продовження строку тримання під вартою 20.09.2024р., тобто не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, як про те апелює ОСОБА_6 , як і не вбачає підстав для зменшення суми застави, а тому апеляційна скарга підозрюваного задоволенню не підлягає.

Істотних порушень положень КПК України при розгляді судом першої інстанції питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. 183, 199, 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 вересня 2024 року про продовження строку тримання під вартою без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3