Ухвала

від 27.02.2025 по справі 727/8464/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/8464/24

Провадження № 1-кп/727/63/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці кримінальне провадження № 12024262020002006 від 13.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження та учасників судового провадження:

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

за участю обвинуваченого ОСОБА_3 ,

за участю захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024262020002006 від 13.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки закінчується строк тримання під вартою обвинуваченого.

Досудовим розслідування встановлено, що 13.05.2024 близько 10 год. 30 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні Департаменту урбаністики та архітектури, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Богдана Хмельницького, 64А, в умовах дії на території України режиму воєнного стану, відповідно до указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», реалізуючи виниклий умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, умисно, таємно, протиправно, повторно впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вважаючи, що діє непомітно, з корисливих мотивів, розуміючи протиправний характер своїх дій, проник до кабінету №204, де із жіночої сумочки ОСОБА_6 викрав гаманець коричневого кольору, вартістю 200 грн., в середині якого знаходилися грошові кошти в сумі 8365 грн.

Після чого, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину пішов, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим своїми протиправними діями спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 8565 грн.

13.05.2024 ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

14.05.2024 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

14.05.2024 ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці до підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 10.07.2024.

04.07.2024 постановою керівника Чернівецької окружної прокуратури продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024262020002006 від 13.05.2024 до трьох місяців - до 14.08.2024.

08.07.2024 ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці продовжено строк дії ухвали про тримання під вартою відносно ОСОБА_3 до 14.08.2024 включно.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбаченіч.1 ст.177 КПК України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах:«Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У вказаному кримінальному провадженні дотримано вимогу розумної підозри та обвинувачення, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок обвинуваченого ОСОБА_3 із вчиненням кримінальних правопорушень та виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні, з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Зокрема,доказами,якими обумовлюєтьсяобґрунтованість підозрита обвинувачення ОСОБА_3 ,у вчиненніним кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.185КК Україниє: протоколи огляду місця події від 13.05.2024, протоколи допиту потерпілої ОСОБА_6 , протоколи допитів свідків, протоколом затримання від 13.05.2024, протоколи впізнання, та іншими наявними в матеріалах доказами.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Під час досудового розслідування, відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які наразі не зменшилися, а саме ОСОБА_3 може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та санкцію інкримінованої статті, ОСОБА_3 , може переховуватись з метою уникнення покарання, так як будь-якої альтернативної міри покарання за вчинення вказаного злочину законом не передбачено. Крім цього, ОСОБА_3 , є особою неодноразово судимою за вчинення кримінальних правопорушень, за що відбував покарання в місцях позбавлення волі, однак належних висновків не зробив, та після звільнення, яке мало місце у червні 2023 року, знову обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину в умовах воєнного стану).

Відповідно до практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

- незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому ж кримінальному провадженні (оскільки відомостями та іншими обставинами, що підлягають доказуванню, володіє потерпілий. Враховуючи вищевикладене, з метою уникнення кримінальної відповідальності чи покращення свого кримінально-правового становища, ОСОБА_3 , може впливати на потерпілу, свідків в цьому провадженні);

- вчинити інше кримінальне правопорушення (враховуючи те, що ОСОБА_3 , не має постійного джерела доходу, офіційно не працевлаштований, вчинив новий умисний злочин за аналогічних обставин в період не знятої та не погашеної судимості, та після звільнення з місць позбавлення волі, яке мало місце у червні 2023 року, знову обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину в умовах воєнного стану. Вказане свідчить про стійку схильність ОСОБА_3 до вчинення кримінальних правопорушень).

Відповідно до ст. 178 КК України, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується; відсутність стійких соціальних зв`язків. Крім цього, у обвинуваченого ОСОБА_3 відсутнє постійне місце роботи, місця проживання на території м. Чернівці ОСОБА_3 не має.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

ОСОБА_3 одночасно визначений розмір застави - 242240грн. та встановлені обов`язки, передбачені пунктами 1-3 ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі її внесення.

Визначений розмір застави, слідчий суддя взяв до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію ЄСПЛ, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу,не було бажання сховатися.

Визначений розмір застави, із врахуванням даних про особу обвинуваченого та фактичних обставин, за яких скоєно злочин, є достатньою гарантією задля забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у разі її внесення.

Враховуючи викладене, а також характер вчинення кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України та забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

У даному випадку, зважаючи на те, що вчинивши дане кримінальне правопорушення, ОСОБА_3 порушив основні цінності суспільства, з метою забезпечення охорони загальносуспільних прав та інтересів інших громадян, існує необхідність в продовженні запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.

Крім цього, слід врахувати, що обвинувачений ОСОБА_3 не працює, не має постійного місця проживання, є особою, що досягла повноліття, не є особою похилого віку, без вад, однак стосовно якого наразі судовий розгляд у вчиненні тяжкого злочину не розпочатий, тому на даний час відсутні будь-які переконливі дані про застереження, які б унеможливлювали перебування ОСОБА_3 під вартою.

На підставі наведеного, вважає, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 є виправданим та не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного/обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При цьому, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 не порушить правову позицію рішення ЄСПЛ «Мамедов проти Росії», оскільки тяжкість можливого покарання є визначальним при вирішенні питання про ризик його переховування від слідства та суду.

На підставі викладеного, вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не забезпечить у повній мірі виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та не надасть реальної змоги запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просили застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого та захисника, суд доходить наступних висновків.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 131 КПК).

Зі змісту частин 3, 4 та 5 ст. 199 КПК вбачається, що суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст. 178 КПК.

Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Розглядаючи питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суддя враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Суд погоджується з прокурором у тому, що органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку суду, прокурором правильно наведені підстави вважати, що наявні ризики.

(1) Ризик переховування від суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України)

«Обираючи запобіжнийзахід заявнику,суд першоїінстанції встановивіснування ризикуйого переховування.Для такоїоцінки буловказано лишеодну причину:покарання,яке загрожувалозаявнику.У цьомуконтексті Судповторює усталенийпринцип своєїпрактики,згідно зяким ризикпереховування неможе оцінюватисявиключно напідставі тяжкостіможливого покарання(див.згадане рішенняу справі«Мерабішвілі протиГрузії» (Merabishviliv.Georgia),пункт 223).Аби переконатисуд,що насправдііснував ризикпереховування заявника,жодного іншогофакту чипричини,які конкретностосувалися справизаявника,наведено небуло» (Рішення ЕСПЛ від 25.03.2021 у справі «Авраімов проти України» пункт 64).

Водночас, на переконання суду, однією з підстав в сукупності з іншими підставами ймовірної можливості переховування ОСОБА_3 від суду може бути те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за яке законом передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

До того ж, що є більш важливим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей Указ затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2402-ІХ. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією російської федерації проти України, у ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого.

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що наразі продовжує існувати ризик переховування від суду.

(2) Ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків (п.3 ч.1 ст. 177 КПК України)

Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого на свідків та потерпілого, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Суд вважає, що ризик впливу на свідків та потерпілого, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілого та дослідження їх судом.

Оскільки судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочато, а свідки та потерпіла не допитані та можуть бути допитані повторно, окрім того, якщо під час судового розгляду з`ясується, що свідки можуть надати показання стосовно обставин, щодо яких вони ще не допитувалися або якщо суд призначить одночасний допит двох чи більше вже допитаних свідків для з`ясування причин розбіжності в їхніх показаннях, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_3 на потерпілу та свідків, вони можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.

Суд вважає, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою застерігатиме обвинуваченого від незаконного впливу на потерпілу та свідків.

(3) Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється (п.5 ч.1 ст. 177 КПК України)

Щодо наявності ризику, передбаченогоп. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення іншого кримінальногоправопорушення чи продовжитикримінальне правопорушення,в якомуобвинувачується,то ОСОБА_3 може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як не має постійного місця роботи, а отже, сталого джерела доходів, необхідних для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення кримінальних правопорушень.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, суд вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 у виді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим уважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , для запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, та оцінюючи в сукупності всі обставини, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; а також враховуючи його вік та стан здоров`я, відсутність міцних соціальних зв`язків, відсутність постійного місця роботи, його репутацію, суд вважає, що обрання обвинуваченому іншого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки, а тому вважає недоцільним застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 185 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Отже, ОСОБА_3 визначити розмір застави у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, у разі внесення якої підозрюваний вважатиметься таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 184, 197, 331, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 , задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів терміном до 27 квітня 2025 року включно.

Одночасно після застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою для забезпечення виконання ОСОБА_3 обов`язків, визначенихКПК України, визначити запобіжний захід у виді застави в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 90840 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: Одержувач ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код ЄДРПОУ: 26311401, МФО 820172, банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, рахунок: UA548201720355279001000008745, призначення платежу застава (із зазначенням інформації про ухвалу суду, прізвище ім`я по-батькові обвинуваченого).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до уповноваженого у кримінальному провадженні слідчого, прокурора чи суду із встановленою ними періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він буде перебувати, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 27 квітня 2025 року включно.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачена особа, будучи належним чином повідомлена, не з`явилася за викликом до суду без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. В такому випадку суд вирішує питання про застосування до обвинуваченої особи запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та суддю Шевченківського районного суду м. Чернівці.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити до Державної установи«Чернівецький слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1