Постанова

від 02.10.2024 по справі 920/1024/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. Справа№ 920/1024/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Синюк І.А.;

від позивача: не прибув;

від відповідача 1: не прибув;

від відповідача 2: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Сумської області від 15.08.2024 року

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі №920/1024/24 (суддя - Ю.А. Джепа)

за позовом першого заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Північно-східного офісу Державної аудиторської служби

до 1) Управління освіти Шосткинської міської ради

2) Фізичної особи - підприємця Якименка Дениса Сергійовича

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Шосткинської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Державної аудиторської служби (далі - позивач)

до Управління освіти Шосткинської міської ради (далі - відповідач 1), Фізичної особи - підприємця Якименка Дениса Сергійовича (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору будівництва захисної споруди цивільного захисту в Шосткинській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 1 по вулиці Чернігівській, 10, в місті Шостка Сумської області № 03/24 від 04.06.2024, укладений між відповідачами - Управлінням освіти Шосткинської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Якименком Денисом Сергійовичем на суму 16952000,00 грн. Стягнути із відповідачів на користь Сумської обласної прокуратури судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Перший заступник керівника Шосткинської окружної прокуратури звернувся з заявою про забезпечення позову в справі № 920/1024/24, в якій просив:

- заборони Управлінню освіти Шосткинської міської ради вчиняти будь-які дії, пов`язані з виконанням договору підряду № 03/24 від 04.06.2024 року, укладеним із фізичною особою-підприємцем Якименком Денисом Сергійовичем, в тому числі здійснювати платежі за вказаним договором підряду;

- заборони Фізичній особі-підприємцю Якименку Денису Сергійовичу вчиняти будь-які дії, пов`язані з виконанням договору підряду № 03/24 від 04.06.2024 року, укладеним із Управлінням освіти Шосткинської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 15.08.2024 року відмовлено у задоволенні заяви Першого заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури про забезпечення позову в справі № 920/1024/24.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, перший заступник керівника Шосткинської окружної прокуратури у встановлений процесуальний строк звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 15.08.2024 року та ухвалити нове рішення, яким заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Сумської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник вказав, що судом, не враховано, що захист прав дитини в умовах повномасштабного вторгнення в Україну Російської Федерації, зокрема, є одним із найважливіших пріоритетів у державі. Будівництво захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) призначеного для укриття дітей в умовах повномасштабного вторгнення в Україну Російської Федерації з численними порушеннями вимог Закону України «Про публічні закупівлі» ставить під сумнів забезпечення підрядником виконання робіт з будівництва захисної споруди цивільного захисту на території навчального закладу призначеного для укриття дітей.

При цьому, за твердженням скаржника, заборона вчиняти будь-які дії, пов`язані з виконанням договору підряду №03/24 від 04.06.2024 року не приведе до блокування господарської діяльності відповідачів. Натомість така заборона спрямована на попередження незаконного витрачання бюджетних коштів за конкретним договором, у якому виявлено порушення вимог законодавства про публічні закупівлі.

Крім того, представник скаржника зауважив, що виконання договору унеможливить застосування реституції у разі визнання його недійсним. Це підтверджується судовою практикою щодо вибору ефективного способу захисту при визнанні недійсним виконавчого договору, оскільки у замовника можуть виникнути додаткові витрати в частині необхідності компенсації ФОП Якименку Д.С. вартості наданих послуг.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 року апеляційну скаргу у справі №920/1024/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Сумської області від 15.08.2024 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 920/1024/24 своєю ухвалою від 07.05.2024 року.

Відповідачі своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзив на апеляційну скаргу не надали, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Представник скаржника в судовому засіданні 02.10.2024 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду Сумської області скасувати.

Представники позивача та відповідачів в судовому засіданні 02.10.2024 року Північного апеляційного господарського суду не прибули. Про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (наявні в матеріалах справи).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Так, клопотання про забезпечення позову, було обґрунтоване тим, що Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області відповідно до наказу від 03.06.2024 року № 25-3, який розміщено на веб-порталі закупівель «Prozorro», було проведено моніторинг зазначеної закупівлі на відповідність вимогам Закону України «Про публічні закупівлі». За результатами моніторингу знайшли своє підтвердження порушення вимог законодавства з боку відповідачів. Держаудитслужбою зобов`язано відповідачів усунути виявлені недоліки шляхом розірвання договору № 03/24 від 04.06.2024 року протягом п`яти робочих днів з дня опублікування вказаного висновку та оприлюднити через електронну систему закупівель документи, що підтверджують усунення порушень. На час звернення прокурора до суду з позовною заявою відповідачами порушення не усунуті, зазначений договір не розірвано. Детальне правове обґрунтування незаконності зазначеної закупівлі наведено Шосткинською окружною прокуратурою Сумської області у позовній заяві.

Заявник вказує, що у відповідачів зберігаються наміри виконувати оспорюваний договір, незважаючи на виявлені Держаудитслужбою порушення під час його укладення. Описана поведінка сторін договору дає можливість стверджувати про наявність обґрунтованого ризику виконання останніми оспорюваного договору, що, в свою чергу, унеможливить здійснення ефективного захисту порушених інтересів держави.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема заборонити відповідачу та іншим особами вчиняти певні дії щодо предмету спору.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом ст. 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання про накладення арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, від 15.09.2020 року у справі №753/22860/17, від 20.02.2019 року у справі №754/4437/18, а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постановах від 13.12.2021 року у справі №367/3765/20 та від 20.06.2022 року у справі №755/6830/21.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.03.2020 року по справі №910/7338/19, невжиття наведених позивачем у заяві про забезпечення позову заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі (у разі задоволення позову), ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи відповідач здійснить розпорядження своїм майном або частиною майна у будь-який спосіб, зокрема відчужить своє майно (частину майна) на користь інших осіб (у тому числі шляхом продажу, дарування, передачі в управління або оренду, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, найм, передачі в іпотеку та/або заставу, будь-якого іншого обтяження), то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.

Також, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18 зазначається, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню.

В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічні висновки висвітлені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 року у справі №916/3245/19, від 21.10.2021 року у справі № 910/20007/20, від 30.06.2022 року у справі №911/3616/21(911/184/22).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

З огляду на положення ст.ст. 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до потенційного порушення прав і охоронюваних законом інтересів, не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, посилання заявника на необхідність вжиття заходів забезпечення позову з підстав незаконності проведення процедури закупівлі фактично тотожні зазначеним у позовній заяві обґрунтуванням необхідності задоволення позовних вимог.

Тобто, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що встановлення наявності або відсутності таких обставин є передчасним при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки при цьому спір не вирішується по суті.

На даній стадії судового провадження доведенню заявником підлягає саме необхідність вжиття заходів забезпечення, а не обгрунтованість позовних вимог.

Враховуючи положення ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог і, при цьому, спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду № 902/483/18 від 21.01.2019 року.

При цьому, суд звертає увагу сторін, що такими заходами не повинна необґрунтовано блокуватися господарська діяльність суб`єктів господарювання, порушуватися права інших осіб, що не є учасниками судового провадження, та застосовуватися обмеження, які хоча й пов`язані з предметом спору, але можуть спричинити негативні наслідки невизначеному колу осіб.

Забезпечення по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача (заявника).

Відповідно до закріпленого у ст. 15 Господарського процесуального кодексу України принципу пропорційності суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору тощо.

Вказаний принцип широкого застосовується Європейським судом з прав людини в такому контексті: органи влади не можуть накладати на осіб зобов`язання, які перевищують установлені межі необхідності, що випливають з публічного інтересу, та повинні пересвідчитись, чи переслідувалася легітимна мета і що встановлене обмеження пропорційне цій меті.

Як на підставу забезпечення позову заявник посилається, що безпідставна сплата коштів за оспорюваним договором призведе до незаконного, нераціонального та неефективного використання коштів місцевого бюджету.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, предмет оспорюваного договору № 03/24 від 04.06.2024 року є будівництво захисної споруди цивільного захисту в Шосткинській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 1 по вулиці Чернігівській, 10, в місті Шостка Сумської області.

При цьому з 08.03.2024 року, колегія суддів приймає до уваги , що територію Шосткинської міської територіальної громади Шосткинського району Сумської області віднесено до «Території можливих бойових дій», про що зазначено у постійно оновлюваному Наказі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 «Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».

Також через загострення ситуації на фронті збільшилася кількість звернень до Мінреінтеграції щодо переведення певних населених пунктів із категорії територій можливих бойових дій до категорії територій активних бойових дій, про що Мінреінтеграції повідомляє у своєму роз`ясненні від 29.05.2024 року.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії, пов`язані з виконанням договору підряду щодо будівництва захисної споруди цивільного захисту в школі у місті Шостка Сумської області, не відповідатиме розумному балансу між приватними й публічними інтересами, й застосовування таких обмежень, які хоча й пов`язані з предметом спору, можуть спричинити негативні наслідки невизначеному колу осіб.

Так, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Однак, як правильно зазначено судом першої інстанції, зазначене не повинно порушувати інші зобов`язання держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано, що захист прав дитини в умовах повномасштабного вторгнення в Україну Російської Федерації, зокрема, є одним із найважливіших пріоритетів у державі. Будівництво захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) призначеного для укриття дітей в умовах повномасштабного вторгнення в Україну Російської Федерації з численними порушеннями вимог Закону України «Про публічні закупівлі» ставить під сумнів забезпечення підрядником виконання робіт з будівництва захисної споруди цивільного захисту на території навчального закладу призначеного для укриття дітей.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Твердження скаржника, що заборона вчиняти будь-які дії, пов`язані з виконанням договору підряду №03/24 від 04.06.2024 року не приведе до блокування господарської діяльності відповідачів. Натомість така заборона спрямована на попередження незаконного витрачання бюджетних коштів за конкретним договором, у якому виявлено порушення вимог законодавства про публічні закупівлі, не спростовує висновків суду.

Крім того, заборона Управлінню освіти Шосткинської міської ради та Фізичній особі-підприємцю Якименку Денису Сергійовичу вчиняти будь-які дії, пов`язані з виконанням договору підряду № 03/24 від 04.06.2024 року поставить під сумнів правомірність укладення оспорюваного правочину та буде спонукати сторони до невиконання умов укладеного ними договору, який на час розгляду судом заяви про забезпечення позову недійсним не визнаний.

Схожа за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.12.2022 року у справі № 916/1324/22.

З огляду на викладене, наведена скаржником судова практика не є релевантною до тих правовідносин, які є спірними у цій справі, у зв`язку з чим, не можуть бути взяті колегією суддів до уваги.

З урахуванням наведеного та встановлених у даній справі обставин, судова колегія, вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки прокуратурою належними і допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не було доведено обставин, з якими закон пов`язує застосування заходів забезпечення. Аргументи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків Господарського суду Сумської області.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо прийняття місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушенням норм процесуального права, а також щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування постановленої у справі ухвали, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Сумської області від 15.08.2024 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №920/1024/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 15.08.2024 року у справі №920/1024/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №920/1024/24 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк

Дата складення повного тексту 03.10.2024 року.