Рішення

від 03.10.2024 по справі 645/3235/24

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/3235/24

Провадження № 2/645/1676/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМ ЕН ЕМ У КР АЇ НИ

03 жовтня 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шевченко Г.С.,

за участю секретаря судових засідань Пастушенко К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРЛІН» про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним та скасування перереєстрації транспортного засобу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить суд: витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь власника ОСОБА_1 автомобіль марки Mercedes-Benz E200, кузов № НОМЕР_1 , держаний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, визнати недійсним та скасувати перереєстрацію транспортного засобу - автомобілю марки Mercedes-Benz E200, кузов № НОМЕР_1 , держаний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, за ОСОБА_2 , стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що вона є власником автомобілю марки Mercedes-Benz E200, кузов № НОМЕР_1 , держаний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску. Зазначений транспортний засіб було викрадено невідомими особами. 24.05.2023 року до СУ ГУ НП в Харківській області нею було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, яку внесено до ЄРДР за №12023220000000607 від 24.05.2023. Встановлено, що 06 травня 2023 року вказаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника - ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ «ТОРЛІН» №4978 від 06.05.2023 та договору комісії №4978 від 05 травня 2023 року. Згідно із договором комісії №4978 від 05.05.2023, укладеним з комісіонером ТОВ «ТОРЛІН» та комітентом, комісіонер зобов`язаний здійснити від свого імені правочини щодо продажу зазначеного вище транспортного засобу. На виконання договору комісії укладено договір купівлі-продажу №4978 від 06.05.2023 року, предметом якого став вказаний транспортний засіб. Договір купівлі-продажу укладений між ТОВ «ТОРЛІН» та відповідачем. При цьому, вона не укладала договору комісії з ТОВ «ТОРЛІН» та не доручала, не уповноважувала вказану юридичну особу вчиняти будь-які правочини з приводу відчуження (продажу) зазначеного транспортного засобу. Також, в ході досудового розслідування проведено ряд експертних досліджень. Зокрема, згідно з висновком експерта №23935 від 30.11.2023 підписи від імені ОСОБА_1 у договорі комісії №4978 від 05.05.2023, розташований у графі «Комітент», в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 8239/23/1/006369 від 05.05.2023, розташованої у графі «Комітент», рядку « ОСОБА_1 » виконані не ОСОБА_1 , не ОСОБА_2 , ці підписи виконані ОСОБА_3 . Крім того, згідно з висновком експерта №23935 від 30.11.2023 підпис від імені ОСОБА_2 в договорі купівлі-продажу транспортного засобу №4978 від 06.05.2023, розташований в графі «Покупець», п.10, виконаний не ОСОБА_2 , цей підпис виконаний ОСОБА_3 . Відтак, висновками експертного дослідження також підтверджено, що позивач не укладала договору комісії з ТОВ «ТОРЛІН» та не доручала, не уповноважувала вказану юридичну особу вчиняти будь-які правочини з приводу відчуження (продажу) зазначеного вище транспортного засобу. Воля позивача не була спрямована на укладення із ТОВ «ТОРЛІН» договору комісії та відповідно на уповноваження продажу спірного автомобіля. Перереєстрація цього транспортного засобу за відповідачем та видача їй свідоцтва про його реєстрацію відбулась на підставі недійсних договорів комісії та купівлі-продажу, а тому є обґрунтовані підстави визнати недійсними та скасувати перереєстрацію транспортного засобу за цим відповідачем, визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу за відповідачем. Також, 05.05.2023 складено акт технічного стану транспортного засобу №8239/23/1/006369 у складі комісії, членом якої була одна особа - Н. Дідур.

Ухвалою суду від 04 червня 2024 позовну заяву залишено без руху та наданий час для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 10.06.2024 відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 31 липня 2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи міститься заява представника позивача адвоката Смородського О.Г. про розгляд справи без участі сторони позивача. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, була повідомлена про дату, час та місце слухання справи належним чином, причини неявки суду не відомі, відзиву, заперечень до суду подано не було.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, був повідомлений про дату, час та місце слухання справи належним чином, причини неявки суду не відомі.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3ст. 131 ЦПК України).

Згідно ч. 1ст. 44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 2ст. 191 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явилась у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлялась про дату, час та місце судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4ст. 223 ЦПК Українипостановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступного.

Частиною 1статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1статті 16 ЦК України, частини 1статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог статей317і319 ЦК Українисаме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина 1статті 658 ЦК України). Тож розпоряджатися майном, за загальним правилом, може тільки власник.

Серед винятків є вчинення правочину представником від імені власника товару.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини 1, 3статті 237 ЦК України).

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (стаття 1011 ЦК України).

Відповідно достатті 202 ЦК Україниправочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Якщо спір стосується правочину, укладеного самим власником (від його імені його представником), то його відносини з контрагентом мають договірний (зобов`язальний) характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник (його представник) та володілець майна не перебували у договірних (зобов`язальних) відносинах один з одним, власник майна може використовувати тільки речово-правові способи захисту.

Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (відомості із додатку «Дія») автомобіль маркиMercedes-Benz E200, кузов № НОМЕР_1 , держаний номер НОМЕР_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 , як власником (а.с. 23).

24.05.2023року доСУ ГУНП вХарківській області ОСОБА_1 було поданозаяву провчинення кримінальногоправопорушення,яку внесенодо ЄРДРза №12023220000000607від 24.05.2023за ч.2ст.289КК України. Згідно із витягу з ЄРДР вбачається, що 30.03.2022 року, невстановлені особи, перебуваючи в м. Харкові, вул. Ковтуна, незаконним шляхом заволоділи транспортним засобом Mercedes-Benz E200, держаний номер НОМЕР_2 , чим завдали ОСОБА_1 матеріальну шкоду.

Судом встановлено, що 05.05.2023 року між ТОВ «ТОРЛІН», в особі ОСОБА_4 (комісіонером), та ОСОБА_1 (комітентом) укладено договір комісії № 4978, згідно з яким комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу маркиMercedes-BenzE200,кузов № НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію« НОМЕР_3 », держаний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) 20.01.2022 року за ціною не нижче узгодженої сторонами, а саме 10 000 грн. (а.с. 18).

05.05.2023 року складено відповідний акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 8239/23/1/006369, щодо вказаного транспортного засобу (а.с. 22).

Також, 06.05.2023 року між ТОВ «ТОРЛІН», який є комісіонером та діє на підставі укладеного з власником договору комісії № 4978 від 05.05.2023 року, в особі ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 4978, згідно з яким останньому передається у власність транспортний засібMercedes-Benz E200, кузов № НОМЕР_1 , держаний номер НОМЕР_2 , чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію« НОМЕР_3 », номерний знак НОМЕР_4 , за ціною 10000 грн. (а.с. 20-21).

09.05.2023 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу серії НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 .

Згідно з висновком експерта №23935 від 30.11.2023, підписи від імені ОСОБА_1 у договорі комісії №4978 від 05.05.2023, розташований у графі «Комітент», в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 8239/23/1/006369 від 05.05.2023, розташованої у графі «Комітент», рядку « ОСОБА_1 » виконані не ОСОБА_1 , не ОСОБА_2 , ці підписи виконані ОСОБА_3 . Крім того, згідно з висновком експерта №23935 від 30.11.2023 підпис від імені ОСОБА_2 в договорі купівлі-продажу транспортного засобу №4978 від 06.05.2023, розташований в графі «Покупець», п.10, виконаний не ОСОБА_2 , цей підпис виконаний ОСОБА_3 .

Стороною відповідача не надано доказів на спростування вказаного висновку експерта чи його оскарження.

Відповідно до змістустатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, спірний транспортний засіб вибув з володіння позивача не з його волі, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи, а тому підлягає витребуванню від добросовісного набувача.

Відповідно достатті 387 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК Українивстановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно достатті 388 ЦК Українимайно не може бути витребуване у нього.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першоюстатті 388 ЦК України(висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі№ 6-2407цс15).

Відповідно до частини першоїстатті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, він може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження№ 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням норм статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом висновок сформулював Верховний Суд України у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що будь-який правочин є вольовою дією, а тому, перед тим як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, потрібно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили. У частині першійстатті 215 ЦК Українийдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі, що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що не спричиняють для них правових наслідків. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Також Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу доКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У своїй діяльності Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує, що спірний автомобіль вибув з його володіння поза волею на підставі підроблених документів. Жодних правочинів щодо розпорядження та відчуження належного йому вказаного транспортного засобу позивач не вчиняв та не підписував.

Як роз`яснено у пункті 10постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року №9, рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Таким чином, оскільки позивач не укладав договору комісії від 05.05.2023 року № 4978, що підтверджується висновком експерта від 30.11.2023 року № 23935, на підставі якого спірний автомобіль вперше вибув з його власності, а в подальшому був відчужений, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про витребування на його користь спірного автомобіля є обґрунтованими та доведеними.

Отже, наявні правові підстави для витребування вищевказаного транспортного засобу у відповідача ОСОБА_2 , яка є останнім його набувачем, на користь позивача, відновивши попередній стан.

При цьому, оскільки позивач не виявляв свою волю до вчинення правочинудо набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Суд враховує інтереси позивача як власника спірного транспортного засобу, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, та вважає, що права та інтереси власника (позивача), який позбувся володіння автомобілем внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси добросовісного набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно ізстаттею 388 ЦК Українимайно не може бути витребуване в нього. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 757/40111/19-ц та постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №520/15672/17.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині витребування з володіння ОСОБА_2 на користь власника ОСОБА_1 автомобіля марки Mercedes-Benz E200, кузов № НОМЕР_1 , держаний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, підлягають задоволенню.

Разом із тим, задоволення вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації за власником, а також само по собі передбачає скасування попередньої реєстрації, тому у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання недійсною та скасування перереєстрації транспортного засобу слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3491,00 грн.

На підставівищевикладеного таст.ст. 2,4,5,7,12,76,81,82,158,263-265,268,273, 280-283, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРЛІН» про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним та скасування перереєстрації транспортного засобу - задовольнити частково.

Витребувати з володіння ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь власника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , автомобіля марки Mercedes-Benz E200, кузов № НОМЕР_1 , держаний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 3491,00 грн.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРЛІН», код ЄДРПОУ 42614226, місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 76А.

Повний текст рішення складено 03 жовтня 2024 року.

Суддя Г. С. Шевченко