Постанова

від 24.09.2024 по справі 922/2349/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/2349/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гетьман Р.А., суддя Слободін М.М.

за участю:

секретаря судового засідання Ламанової А.В.;

прокурора відділу Харківської обласної прокуратури - Горгуль Н.В. (службове посвідчення 072883),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Приоскільне" (вх. №2460Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2021 ухвалене у складі судді Погорелової О.В. (повний текст складено 16.07.2021) у справі №922/2349/19

за позовом керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області, м.Куп`янськ Харківської області

до відповідачів:

1) Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, м. Харків;

2) Фізичної особи ОСОБА_1 , с. Кіндрашівка Харківської області;

3) Фермерського господарства "Ранг", с. Кіндрашівка Харківської області;

4) Фермерського господарства "Приоскільне", с. Кіндрашівка Харківської області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Кіндрашівська сільська рада Куп`янського району Харківської області, с. Кіндрашівка Харківської області

про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди та суборенди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку державі,

УСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (далі прокурор) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області (далі ГУ Держгеокадастру), ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Ранг" (далі ФГ "Ранг"), у якому просив:

визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру "Про передачу в оренду земельної ділянки" від 26.09.2014 №2308-СГ;

визнати недійсним, укладений 21.11.2014 між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 , договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 14,3160 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

визнати недійсним, укладений 06.01.2017 між ОСОБА_1 та ФГ "Ранг", договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 14,3160 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, та скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 14,3160 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, кадастровий номер 6323783000:02:000:0613, вартістю 327379,53грн державі в особі ГУ Держгеокадастру.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що передача спірної земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства відбулася з порушенням порядку, передбаченого Земельним кодексом України (далі ЗК) та Законом України "Про фермерське господарство", що є підставою для визнання незаконним відповідного наказу ГУ Держгеокадастру та недійсними укладених у подальшому договорів оренди та суборенди зазначеної земельної ділянки.

ГУ Держгеокадастру та ФГ "Ранг", заперечуючи проти позову, заявили про застосування позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.08.2019 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів залучено Фермерське господарство "Приоскільне" (далі ФГ "Приоскільне").

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову прокурора, оскільки право оренди спірної земельної ділянки набуте громадянином ОСОБА_1 у встановленому законом порядку.

Постановою Верховного Суду від 18.11.2020 касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2019 у справі №922/2349/19 скасовано. Справу №922/2349/19 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, не надали оцінку доводам прокурора, не надали належної правової оцінки наданим на їх підтвердження доказам, не з`ясували належним чином обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: чи було дотримано під час процедури надання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства вимоги законодавства, яке регулює такі правовідносини, а саме: положення статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", та статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК (у відповідній редакції), у тому числі щодо реалізації громадянином ОСОБА_1 права на отримання земельної ділянки не на конкурентних засадах (поза процедурою земельних торгів), чи ґрунтується на законі рішення ГУ Держгеокадастру про надання спірної земельної ділянки в оренду, а відтак не встановили відповідність оспорюваних договорів оренди та суборенди загальним вимогам, додержання яких є необхідними для чинності правочину.

Верховний Суд вважав, що суди дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Крім того, суд касаційної інстанції зауважив, що суду першої інстанції при новому розгляді справи слід врахувати правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц.

Під час нового розгляду справи до суду надійшла заява від Куп`янської окружної прокуратури, в якій повідомляє, що у зв`язку зі змінами земельного законодавства, на підставі ст. 15-1, 117, 122 Земельного кодексу України, Указу Президента від 15.10.2020 №0449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері земельних відносин", постанови КМУ від 16.11.2020 №1113, ГУ Держгеокадастру у Харківській області в ході розгляду справи здійснено передачу з державної до комунальної власності земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Кіндрашівської сільської об`єднаної територіальної громади.

Згідно з Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24.11.2020 та акту приймання-передачі, 01.04.2021 право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим №6323783000:02:000:0613 зареєстровано за Кіндрашевською сільською радою Куп`янського району Харківської області.

З огляду на викладене прокурор уточнив позовні вимоги в частині та просить суд:

"Зобов`язати повернути земельну ділянку загальною площею 14,3160 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, кадастровий номер 6323783000:02:000:0613, вартістю 327379,53грн Кіндрашівській сільській раді Куп`янського району Харківської області".

Крім того, повідомив, що відбулись зміни у структурі прокуратури та 15.03.2021 розпочали роботу окружні прокуратури, у тому числі Куп`янська окружна прокуратура Харківської області (колишній Куп`янський відділ Ізюмської місцевої прокуратури). Таким чином замість Ізюмської місцевої прокуратури діє Куп`янська окружна прокуратура.

Господарським судом Харківської області прийнято заяву прокуратури про уточнення позовних вимог. Отже, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням такої заяви та інформації щодо заміни Ізюмської місцевої прокуратури на Куп`янську окружну прокуратуру Харківської області.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Харківської області від 15.07.2021 позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області "Про передачу в оренду земельної ділянки" від 26.09.2014 №2308-СГ.

Скасовано державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 14,3160 га з кадастровим номером 6323783000:02:000:0613 від 22.05.2015 індексний номер 21501783 (номер запису про інше речове право 9759044).

Скасовано державну реєстрацію права суборенди на земельну ділянку площею 14,3160 га з кадастровим номером 6323783000:02:000:0613 від 07.04.2017 індексний номер 34672771 (номер запису про інше речове право 19865608).

Зобов`язано ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ФГ "Приоскільне" (код ЄДРПОУ 40825016) повернути земельну ділянку загальною площею 14,3160 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, кадастровий номер 6323783000:02:000:0613 вартістю 327379,53 грн. Державі в особі Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04400328).

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, пов. 8-9, код ЄДРПОУ 39792822) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) - 1440,75грн судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) - 1440,75грн судового збору.

Стягнуто з Фермерського господарства "Ранг" (63720, Харківська область, Куп`янський район,с. Кіндрашівка, вул. Спортивна, 22, код ЄДРПОРУ 40816780) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) - 1440,75грн судового збору.

Стягнуто з Фермерського господарства "Приоскільне" (63720, Харківська область, Куп`янський район, с. Кіндрашівка, вул. Молодіжна, 11, код ЄДРПОУ 40825016) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) - 1440,75грн судового збору.

Під час прийняття рішення Господарський суд Харківської області дійшов наступних висновків:

- розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду спірної земельної ділянки, Головне управління Держземагенства у Харківській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці;

- спірна земельна ділянка передана ОСОБА_1 із порушенням вимог статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", що є підставою для визнання оспорюваного наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області незаконним та його скасування;

- оскільки договір оренди землі від 21.11.2014, укладений між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 без дотримання чинних на момент його укладення норм права та на виконання незаконного наказу, фактично спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, як і договір суборенди, то вони відповідно до частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними. Отже, визнання їх недійсними не є належним способом захисту порушеного права;

- вимога про повернення земельної ділянки, яка отримана у незаконний спосіб, є належним способом захисту порушеного права.

Суд установив, що прокурором пропущено строк позовної давності. Разом з цим, суд визнав поважними причини пропуску такого строку прокурором. Судом установлено, що прокурор вчиняв активні дії, направлені на відновлення порушеного права та в межах строку позовної давності, а саме звернувся до суду загальної юрисдикції з відповідним позовом, провадження по якому було закрито у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач-4, Фермерське господарство "Приоскільне", який просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2021 у справі №922/2349/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити у повному обсязі.

Апелянт вважає прийняття позовної заяви та її подальший розгляд порушенням норм процесуального права, вважає, що суд першої інстанції здійснив необ`єктивне та упереджене тлумачення норм інституту позовної давності. Представник фермерського господарства "Приоскільне" зазначає, що, на його думку, прокуратурою не надано доказів неможливості пред`явлення позову в передбачений законом строк позовної давності, як і не зазначено доказів поважності причин пропуску строку позовної давності.

Також апелянт вважає, що Господарським судом Харківської області не в повному обсязі досліджені матеріали справи №922/2349/19, що призвело до порушення вимог матеріального права, зокрема положень ст. 122, 123 Земельного Кодексу, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Фермерське господарство "Приоскільне" посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги обставини, що мають значення для справи, порушено вимоги матеріального та процесуального законодавства, не враховано норми закону про застосування позовної давності та винесено рішення ґрунтуючись на припущеннях та формальних міркуваннях.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021, крім іншого, поновлено Фермерському господарству "Приоскільне", с. Кіндрашівка Харківської області пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду від 15.07.2021 у справі №922/2349/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Приоскільне", с. Кіндрашівка Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2021 у справі №922/2349/19. Справу призначено до розгляду.

11.10.2021 до Східного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру в Харківській області надійшов відзив, в якому відповідач-1 підтримав доводи апеляційної скарги відповідача-4, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Від Куп`янської окружної прокуратури Харківської області 11.10.2021 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому прокурор заперечує проти доводів апеляційної скарги, зазначає, що вважає рішення суду від 15.07.2021 законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 зупинено провадження у справі №922/2349/19 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024, крім іншого, задоволено заяву Харківської обласної прокуратури про поновлення провадження у справі №922/2349/19 та поновлено провадження у справі.

Розгляд справи призначено у приміщенні Східного апеляційного господарського суду на "24" вересня 2024 р. о 10:30 год.

28.08.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Куп`янської окружної прокуратури Харківської області надійшли письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.

В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 24.09.2024 відповідачі та третя особа не направили до судового засідання уповноважених представників, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Присутній у судовому засіданні 24.09.2024 прокурор зазначила, що вважає за можливе проводити розгляд скарги за відсутності представників відповідачів та третьої особи.

Заслухавши думку прокурора, Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частинами 12 та 13 статті 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Східний апеляційний господарський суд не визнавав явку представників сторін до судового засідання у даній справі обов`язковою. Крім того, суд приймає до уваги те, що справа розглядається тривалий час та її розгляд зупинявся. Справа розглядалась судами неодноразово та сторони мали достатньо часу та можливості подати пояснення та у разі необхідності забезпечити явку до судового засідання своїх представників.

Східним апеляційним господарським судом установлено, що сторони та третя особа належним чином та завчасно повідомлені про час та місце розгляду справи, матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги, неявка представників відповідачів та третьої особи не перешкоджає розгляду скарги. З огляду на наведені положення процесуального закону та вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів та третьої особи.

В судовому засіданні 24.09.2024 головуючий суддя оголосив обставини справи, доводи та вимоги заявника апеляційної скарги, прокурор оголосив заперечення на апеляційну скаргу та доводи, викладені у письмових поясненнях. Прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та перевіривши дотримання місцевим господарським судом норм процесуального права, дотримання та правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів апеляційної скарги, Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 11.09.2014 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 6323783000:02:000:0613) для ведення фермерського господарства площею 14,3160 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області. Крім того, в даній заяві зазначено, що до неї додаються: копія витягу з Державного реєстру прав, копія паспорту та ідентифікаційного коду, копія документу про наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та інформацію про нормативну грошову оцінку.

Відповідно до довідки від 02.09.2014 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл її за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2014 була наявна земельна ділянка площею 14,3160 га, землі державного резервного фонду, сільськогосподарського призначення. У витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наведено інформацію про те, що земельна ділянка кадастровий номер 6323783000:02:000:0614, розташована за адресою: Кіндрашівська сільська рада Куп`янського району Харківської області, форма власності державна, дата державної реєстрації 07.11.2013.

Згідно з дипломом ЦВ №668931 ОСОБА_1 з 1987 року по 1993 рік навчався в Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства, за спеціальністю механізація сільського господарства.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 26.09.2014 № 2308-СГ "Про надання в оренду земельної ділянки" ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 14,3160 га із кадастровим номером 6323783000:02:000:0613, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

21.11.2014 між ГУ Держгеокадастру (орендодавець) і ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендарю надано в строкове платне користування на 49 років для ведення фермерського господарства земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 6323783000:02:000:0613, загальною площею 14,3160 га сільськогосподарських угідь (ріллі), яка розташована за межами населеного пункту с. Кіндрашівка на території Куп`янського району Харківської області. У пункті 9 договору визначено, що орендна плата становить 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Цей договір зареєстровано 19.05.2015 відповідно до чинного законодавства, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

21.05.2015 між сторонами складено акт приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором від 21.11.2014.

16.05.2016 між тими ж сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 21.11.2014 б/н, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19.05.2015, відповідно до якої, зокрема пункт 9 викладено в іншій редакції та визначено, що орендна плата вноситься орендарем на рахунок місцевих бюджетів у грошовій формі в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки землі та становить 13095,18грн на рік.

07.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру з заявою про надання згоди на передачу в суборенду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 158,0579 га з кадастровими номерами: №6323783000:04:000:0305, №6323783000:02:000:0615, №6323783000:02:000:0614, №6323783000:02:000:0608, №6323783000:02:000:0612, №6323783000:02:000:0611, №6323783000:02:000:0610, №6323783000:02:000:0613, які розташовано за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради на території Куп`янського району Харківської області та перебувають у заявника в оренді за договорами оренди від 21.11.2014.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 13.12.2016 № 14384-СГ "Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду" надано згоду ОСОБА_1 на передачу в суборенду земельної ділянки загальною площею 14,3160 га, у тому числі рілля 14,3160 га, з кадастровим номером 6323783000:02:000:0613, розташованої за межами населених пунктів на території Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, яка передана в оренду ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 21.11.2014, із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

06.01.2017 між ОСОБА_1 (орендар) і ФГ "Ранг" (суборендар) укладено договір суборенди землі, за умовами якого в суборенду строком на 49 років передано земельну ділянку загальною площею 14,3160 га, у тому числі рілля 14,3160 га, з кадастровим номером 6323783000:02:000:0613, яка знаходиться за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, додатками до якого є розрахунок розміру орендної плати та акт прийому-передачі ділянки в суборенду.

У зв`язку зі змінами земельного законодавства, на підставі ст. 15-1, 117, 122 Земельного кодексу України, Указу Президента від 15.10.2020 №0449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформи у сфері земельних відносин", постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", ГУ Держгеокадастру у Харківській області здійснено передачу з державної у комунальну власність земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Кіндрашівської сільської об`єднаної територіальної громади. Згідно з інформацією державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області №2-ОТГ від 24.11.2020 та акту приймання-передачі, 01.04.2021 право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6323783000:02:000:0613 зареєстровано за Кіндрашівською сільською радою Куп`янського району Харківської області.

Рішенням 6 сесії 8 скликання Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області від 09.04.2021 про укладання додаткової угоди до договору оренди землі, вирішено укласти додаткову угоду про внесення змін до договору оренди шляхом заміни сторони у договорі від 21.11.2014, зареєстрованому в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.05.2015 за номером 9759044, кадастровий номер земельної ділянки 6323783000:02:000:0613, розташована за межами населених пунктів на території Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області площею 14,3160 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства. Зобов`язано ФГ "Приоскільне" у двохмісячний строк укласти і зареєструвати додаткову угоду до договору оренди землі у встановленому порядку; в п`ятиденний строк після державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі надати Кіндрашівській сільській раді та Головного управлінню ДПС у Харківській області витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

09.04.2021 між Кіндрашівською сільською радою Куп`янського району Харківської області, громадянином ОСОБА_1 та ФГ "Приоскільне" укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 21.11.2014 земельної ділянки кадастровий номер 6323783000:02:000:0613, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 449580863237, відповідно до якої змінено сторону договору оренди, а саме ОСОБА_1 на ФГ "Приоскільне".

09.04.2021 між ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" була укладена додаткова угода про розірвання договору суборенди землі №8 від 06.01.2017 земельної ділянки кадастровий номер 6323783000:02:000:0613, відповідно до якої сторони за взаємною згодою вважають розірваним договір суборенди землі №8 від 06.01.2017 земельної ділянки кадастровий номер 6323783000:02:000:0613. 09.04.2021 між ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором суборенди землі №8 від 06.01.2017.

Як зазначено вище, прокуратура звернулась з позовом у даній справі, в якому просила:

визнати незаконним і скасувати наказ ГУ Держгеокадастру "Про передачу в оренду земельної ділянки" від 26.09.2014 №2308-СГ;

визнати недійсним, укладений 21.11.2014 між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 , договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 14,3160 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

визнати недійсним, укладений 06.01.2017 між ОСОБА_1 та ФГ "Ранг", договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 14,3160 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, та скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки;

- зобов`язати ОСОБА_1 та ФГ "Приоскільне" повернути земельну ділянку загальною площею 14,3160 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, кадастровий номер 6323783000:02:000:0613, вартістю 327379,53грн Кіндрашівській сільській раді Куп`янського району Харківської області.

Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Щодо права прокурора звернення з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Таким чином, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган;

2) у разі відсутності такого органу.

У постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №915/162/19 зазначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

При цьому, встановлена Законом України "Про прокуратуру" умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто, визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого, як до відповідача, буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 15.01.2020 у справі №698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі №922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц, пункт 8.18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 (до оприлюднення повного тексту якої зупинялось провадження у даній справі) дійшла таких висновків:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Звертаючись до суду у цій справі прокурор указав, що є позивачем, бо орган, який відповідно до закону (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначений розпорядником землі - один зі співвідповідачів, наказ якого оспорюється через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки в користування.

Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах.

Відтак, прокурор не має надавати докази, що він до подання цього позову звертався до уповноважених органів, а уповноваженим органом надана відповідь, що такий орган невзмозі здійснити захист інтересів.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (стаття 22 Земельного кодексу України).

Статтею 31 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частин 2, 3 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, статтею 123 Земельного кодексу України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлені загальні підстави для відмови у наданні такого дозволу.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга, четверта статті 7 Закону №973-IV).

Таким чином, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, відповідний орган (а в разі переданого на судовий розгляд спору суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки відповідний орган повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної або комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів.

Крім того, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної або комунальної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Східний апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що під час видачі спірного наказу, яким земельну ділянку передано в оренду з метою ведення фермерського господарства, Головне управління Держгеокадастру не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника на створення фермерського господарства, наявності в нього бажання створити фермерське господарство, наявності уже створеного фермерського господарства та попереднього отримання земельної ділянки для аналогічних цілей.

Отже, Головним управлінням під час розгляду заяви громадянина ОСОБА_1 використано спрощений режим отримання земель для ведення фермерського господарства всупереч цілей, визначених Законом України "Про фермерське господарство", не перевірено попереднього отримання земельної ділянки для аналогічних цілей та можливість самостійно ним та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці.

З огляду на наведені обставини, Східний апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок Господарського суду Харківської області про законність, обґрунтованість та доведеність позовної вимоги про визнання незаконним і скасувати наказ ГУ Держгеокадастру "Про передачу в оренду земельної ділянки" від 26.09.2014 №2308-СГ, заявленої Прокурором.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень Земельного кодексу України, положеннями Закону України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону №973-IV, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону №973-IV).

За змістом частини 1 статті 5, частини 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.01.2020 року у справі №922/1974/19).

У пунктах 5.17, 5.18 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено, що зі змісту положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства. З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 цього Закону можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Як установлено та зазначено вище, на момент видання Головним управлінням Держземагенства у Харківській області спірного наказу та укладання договору оренди, ОСОБА_1 був фізичною особою, який мав намір в подальшому створити фермерське господарство.

З матеріалів справи убачається, що ФГ "Приоскільне" створено тільки через два роки після отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що спірна земельна ділянка на протязі 2014-2017 років не використовувалась ОСОБА_1 , про що свідчить інформація Головного управління ДФС у Харківській області, відповідно до якої останній декларації з земельного податку до Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області не подавав. ФГ "Приоскільне" земельна ділянка була передана ОСОБА_1 лише у 2021 році, тобто через сім років після прийняття оспорюваного наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області.

Враховуючи наведене, Східний апеляційний господарський суд вважає таким, що ґрунтується на матеріалах справи та наведеним вище положенням законодавства, що спірна земельна ділянка передана ОСОБА_1 із порушенням вимог статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство".

З огляду на зазначене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду в частині задоволення вимог про визнання спірного наказу ГУ Дергеокадастру недійсним та його скасування є законним та обґрунтованим.

Оскільки спірний договір оренди у даній справі укладено на виконання наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області №2308-СГ від 26.09.2014, який, як установлено вище, є незаконним, то договір оренди земельної ділянки не можна вважати правомірним.

Оскільки оспорюваний договір оренди укладений за відсутності для цього підстави, укладений без дотримання норм закону, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, такий договір згідно з частинами 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним (близькі за змістом висновки щодо нікчемності договору через порушення конкурентного порядку набуття земельної ділянки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц та від 20.07.2022 у справі №923/196/20).

За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки викладено у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 Цивільного кодексу України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17).

Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а з вимогою про застосування наслідків недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

За змістом абзацу першого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 Цивільного кодексу України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеного в оскаржуваному рішенні, що у задоволенні вимоги про визнання недійсним спірного договору оренди слід відмовити, оскільки цей договір є нікчемним і не потребує визнання судом недійсним за відповідною позовною вимогою.

Також обґрунтованим та правильним є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки нікчемним є договір оренди земельної ділянки, то, відповідно, він не може породжувати правових наслідків, тому нікчемним є і договір суборенди цієї земельної ділянки, що укладений на підставі нікчемного договору оренди.

З огляду на вищевикладені висновки про правомірність задоволення вимог про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області, встановлення факту нікчемності договору оренди та договору суборенди, то похідні вимоги від вказаних вимог (скасування державної реєстрації незаконних прав оренди та суборенди) правильно задоволені судом першої інстанції.

Для ефективного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах достатньо повернути спірну земельну ділянку її власникові.

Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №916/2319/22, від 24.01.2024 у справі №916/1022/23.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи Прокурор просить визнати незаконним наказ ГУ Держгеокадастру від 2014 та договір оренди від 2014, договір суборенди 2017. З позовом у даній справі Прокурор звернувся у 2019 році. При цьому, відповідачами у даній справі зроблено заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Прокурором подано заяву про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності у зв`язку з тим, що ним попередньо було подано відповідний позов до суду загальної юрисдикції. Однак, провадження у тій справі було закрито та зазначено, що справа не належить до юрисдикції цивільних судів.

Дослідивши обставини у даній справі Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках:

1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

Прокуратура на момент прийняття оскаржуваного наказу, здійснювала прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів органами державної влади. В даному випадку прокуратура дізналася про наявні обставини саме з моменту прийняття оскаржуваного наказу (26 вересня 2014 року).

У 2018 року Ізюмська місцева прокуратура Харківської області, Куп`янський відділ Ізюмської місцевої прокуратури зверталась до суду з позовною заявою до відповідачів, Головного територіального управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Ранг" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди, суборенди земельної ділянки та скасування державної реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 29 травня 2019 року у справі №628/774/18 зробила висновок про те, що погоджується з висновками Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992 року).

Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені прокурором причини пропуску строку позовної давності для звернення з позовом у даній справі є поважними.

Частиною 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, що є підставою для залишення її без задоволення.

Під час ухвалення оскаржуваного рішення Господарський суд Харківської області належним чином дослідив всі обставини справи, врахував висновки та вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.11.2020 у даній справі, правильно застосував норми матеріального права та дотримався вимог процесуального права. Підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2021 у справі №922/2349/19 не встановлено. З огляду на викладене, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Враховуючи висновок про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта у вигляді судового збору, сплаченого за звернення з апеляційною скаргою, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п.1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Приоскільне" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2021 у справі №922/2349/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.10.2024

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя М.М. Слободін