Рішення

від 17.09.2024 по справі 910/6138/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2024Справа № 910/6138/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Ятрань"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 5 042 281,76 грн.

При секретарі судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції): Федоров Захар Федорович

від відповідача: Фартушна Віта Леонідівна

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Ятрань" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) 5 042 281,76 грн, з яких: 4 411 693,01 грн - основна заборгованість, 425 567,60 грн - інфляційні втрати, 205 021,15 грн - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором від 24.10.2019 №860/01 у частині своєчасної оплати вартості відпущеної електроенергії у жовтні 2021 року, а також у період з лютого 2022 року по серпень 2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6138/24. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 18.06.2024.

Підприємство скористалося правом, наданим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та надало відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти задоволення позову, Підприємство зауважило, що при вирішенні питання щодо розміру коштів, які підлягають сплаті за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом у період воєнного стану необхідно керуватися нормативно-правовими актами, які встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів, зокрема наказами Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" (далі - Наказ №140 від 28.03.2022) та від 15.06.2022 №206 "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом" (далі - Наказ №206 від 15.06.2022);

- враховуючи положення вищезазначених наказів, вартість поставленої електричної енергії за "зеленим" тарифом у спірний період була повністю сплачена Підприємством, а тому позовні вимоги Товариства є безпідставними;

- заявлений до стягнення розмір інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованими, оскільки позивачем неправильно визначено методику обрахунку.

Крім цього, у своєму відзиві Підприємство, посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Верховного суду від 18.03.2021 у справі №902/417/18 та у постанові Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №910/4918/22, просило суд зменшити заявлені до стягнення розміри 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.

13.06.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження в цій справі до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/4439/22, а також клопотання про продовження строку на подачу доказів.

Відповідно до частини 2 статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно з частиною 2 статті 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (частина 8 статті 80 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 відкрито провадження у справі №910/6138/24 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву: протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Судом встановлено, що копія вищезазначеної ухвали була доставлена до електронного кабінету відповідача 27.05.2024 о 19:49.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абзац 7 частини 6 статті 242 ГПК України).

Отже, вважається, що відповідач отримав копію вищезазначеної ухвали 28.05.2024, відтак останнім днем для подання відзиву разом із доказами та клопотання про продовження процесуального строку для подання доказів було 12.06.2024.

Оскільки клопотання відповідача про продовження процесуального строку для подання доказів було подано після закінчення цього строку, а також не наведено вмотивованого обґрунтування поважності його пропуску, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вищезазначеного клопотання.

18.06.2024 через загальний відділ діловодства суду та 19.06.2024 через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшло два неаналогічних клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема відомість про обороти рахунку 3618 за період з 01.01.2021 по 12.06.2024, копії актів приймання-передачі послуги з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця, актів коригування до актів приймання-передачі послуги з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця.

Згідно з частиною 8 статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки докази, подані разом із клопотаннями від 18.06.2024 та від 19.06.2024, не були подані у встановлений законом строк, а самі клопотання не містять вмотивованих обґрунтувань неможливість подання доказів у вказаний строк, а тому відповідні докази не приймаються судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 02.07.2024.

28.06.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про надання доступу до матеріалів справи.

01.07.2024 до суду від Товариства надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі його представника, а також заперечення на клопотання про зупинення провадження у цій справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі №910/6138/24 клопотання Підприємства про зупинення провадження у справі було залишено без розгляду та відкладено підготовче засідання на 23.07.2024.

12.07.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про участь у призначеному підготовчому засіданні та в судових засіданнях у режимі відеоконференції з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 18.07.2024 у справі №910/6138/24 вищезазначене клопотання позивача було задоволено.

22.07.2024 через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зауважив, що згідно правової позиції, викладеній у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/4439/22, на момент дії Наказу №140 від 28.03.2022 та Наказу №206 від 15.06.2022 діяли обмеження щодо розміру виплат, передбачених пунктом 10.1. Порядку №641, що також зумовлює відсутність підстав для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/6138/24 до судового розгляду по суті на 17.09.2024.

10.09.2024 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Підприємства про закриття провадження у справі №910/6138/24 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з добровільною сплатою заборгованості за жовтень 2021 року у розмірі 48500,57 грн.

У судовому засіданні 17.09.2024 представник Товариства підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити з урахуванням клопотання відповідача про закриття провадження.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. У випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, просив суд зменшити, заявлені до стягнення розміри 3% річних та інфляційних втрат.

У судовому засіданні 17.09.2024 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що з урахуванням часткового погашення заборгованості позовні вимоги Товариства є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з такого.

24.10.2019 між Підприємством (далі за текстом договору - гарантований покупець) та Товариством (далі за текстом договору - виробник за "зеленим" тарифом) було укладено договір №860/01.

24.03.2020 між Підприємством та Товариством було укладено додаткову угоду №705/01/20, якою слова "виробник за "зеленим" тарифом" замінено словами "продавець за "зеленим" тарифом", а також пункти 1-7 вищевказаного договору викладено в новій редакції.

Зазначені правочини підписані уповноваженими представниками їх сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.1. договору (у редакції додаткової угоди від 24.03.2020 №705/01/20) продавець за "зеленим тарифом" зобов`язався продавати, а Підприємство - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Пунктом 4.1. договору (у редакції додаткової угоди від 24.03.2020 №705/01/20) передбачено право позивача вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.

Підпунктами 1, 2 пункту 4.5. договору (у редакції додаткової угоди від 24.03.2020 №705/01/20) передбачено, що відповідач зобов`язаний купувати у позивача вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також зобов`язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.

Відповідно до пункту 3.2. договору (у редакції додаткової угоди від 24.03.2020 №705/01/20) розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

За пунктом 3.3. договору (у редакції додаткової угоди від 24.03.2020 №705/01/20) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Підприємством у Товариства за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

НКРЕКП постановами від 09.09.2022 №1117, від 31.05.2022 №557, від 20.09.2022 №1190 та від 14.03.2022 №473 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом", наданої відповідачу за спірний період: жовтень 2021 року, лютий 2022 року - серпень 2022 року.

Згідно з вищевказаними постановам НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом: у жовтні 2021 року складає 2 280 276 616,66 грн (без ПДВ), у лютому 2022 року - 420516248,42 грн (без ПДВ); у березні 2022 року - 27 402 871,09 грн (без ПДВ); у квітні 2022 року - 1103193902,09 грн (без ПДВ); у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ); у червні 2022 року - 1337753 069,24 грн (без ПДВ), у липні 2022 року - 1 561 428 605,39 грн (без ПДВ); у серпні 2022 року - 1 172 168 724,57 грн (без ПДВ).

Повноважними представниками Товариства та Підприємства було підписано та скріплено печатками цих юридичних осіб акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої позивачем електричної енергії:

за жовтень 2021 року - на суму 827 304,46 грн (разом із ПДВ);

за лютий 2022 року - на суму 416 015,96 грн (разом із ПДВ);

за березень 2022 року - на суму 800 715,30 грн (разом із ПДВ);

за квітень 2022 року - на суму 664 761,50 грн (разом із ПДВ);

за травень 2022 року - на суму 1 166 426,57 грн (разом із ПДВ);

за червень 2022 року - на суму 1 228 243,91 грн (разом із ПДВ);

за липень 2022 року - на суму 1 290 282,90 грн (разом із ПДВ);

за серпень 2022 року - на суму 1 008 588,86 грн (разом із ПДВ).

На дату звернення Товариства до суду з цим позовом загальний розмір основної заборгованості Підприємства за придбану відповідачем у спірному періоді енергію за "зеленим" тарифом становила 4 411 693,01 грн, з яких:

за жовтень 2021 року - 77 724,61 грн (разом із ПДВ);

за лютий 2022 року - 29 684,09 грн (разом із ПДВ);

за березень 2022 року - 662 322,32 грн (разом із ПДВ);

за квітень 2022 року - 336 598,57 грн (разом із ПДВ);

за травень 2022 року - 964 825,27 грн (разом із ПДВ);

за червень 2022 року - 919 920,33 грн (разом із ПДВ);

за липень 2022 року - 881 758,35 грн (разом із ПДВ);

за серпень 2022 року - 538 859,47 грн (разом із ПДВ).

Стан вищезазначеної заборгованості по спірним місяцям також підтверджується актом звірки розрахунків між Підприємством та Товариством, яким було підписано сторонами та скріплено печатками без жодних претензій та зауважень.

У зв`язку з несплатою Підприємством у повному обсязі вартості відпущеної електроенергії за жовтень 2021 року, а також у період з лютого 2022 року по серпень 2022 року за договором від 24.10.2019 №860/01, Товариство звернулося з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 4 411 693,01 грн основної заборгованості, 425 567,60 грн інфляційних втрат та 205 021,15 грн 3% річних.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що за правовою природою укладений сторонами договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм §5 глави 54 ЦК України, §3 глави 30 ГК України та Закону України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Згідно з частиною 1 статті 71 вказаного Закону (у редакції, чинній станом на 01.01.2021) електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути продана її виробниками за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед", на внутрішньодобовому ринку та на балансуючому ринку за цінами, що склалися на відповідних ринках, або за "зеленим" тарифом, аукціонною ціною, встановленими (визначеними) відповідно до Закону України "Про альтернативні джерела енергії".

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на 01.01.2021) виробники електричної енергії, яким встановлено "зелений" тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього гарантованому покупцю відповідно до цього Закону.

За частиною 3 статті 71 вказаного Закону (у редакції, чинній станом на 01.01.2021) з цією метою виробники, передбачені частиною другою цієї статті, зобов`язані: 1) стати учасником ринку у порядку, визначеному цим Законом; 2) укласти з гарантованим покупцем двосторонній договір за типовою формою договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом або за типовою формою договору про купівлю-продаж електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку; 3) увійти на підставі договору до балансуючої групи гарантованого покупця; 4) щодобово подавати гарантованому покупцю погодинні графіки відпуску електричної енергії на наступну добу у порядку та формі, визначених двостороннім договором з гарантованим покупцем.

Отже, укладення Компанією (надалі Підприємством) та Товариством договору від 26.02.2019 №16618/01 з урахуванням додаткових угод від 26.02.2019 №16619/01, від 05.07.2019 №395/01, від 11.12.2019 №1213/01, від 31.03.2020 №991/02/20, 11.02.2021 №389/01/21 було спрямоване на продаж виробленої останнім електричної енергії та одночасного обов`язку відповідача по здійсненню купівлі всього її обсягу та оплати відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку від 26.04.2019 №641 та Порядку від 13.12.2019 №2804.

Згідно з частиною 1 статті 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частина 7 статті 276 ГК України).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Підприємство зобов`язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Згідно з пунктом 3.1. договору (у редакції додаткової угоди №991/01/20 від 31.03.2020) обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу та обліку електричної енергії споживачами.

Повноважними представниками Товариства та Підприємства було підписано та скріплено печатками цих юридичних осіб акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої позивачем електричної енергії:

за жовтень 2021 року - на суму 827 304,46 грн (разом із ПДВ);

за лютий 2022 року - на суму 416 015,96 грн (разом із ПДВ);

за березень 2022 року - на суму 800 715,30 грн (разом із ПДВ);

за квітень 2022 року - на суму 664 761,50 грн (разом із ПДВ);

за травень 2022 року - на суму 1 166 426,57 грн (разом із ПДВ);

за червень 2022 року - на суму 1 228 243,91 грн (разом із ПДВ);

за липень 2022 року - на суму 1 290 282,90 грн (разом із ПДВ);

за серпень 2022 року - на суму 1 008 588,86 грн (разом із ПДВ).

З урахуванням часткової оплати, станом на момент звернення Товариства до суду з цим позовом, загальний розмір основної заборгованості Підприємства за придбану відповідачем у спірному періоді енергію за "зеленим" тарифом становив 4 411 693,01 грн, з яких: за жовтень 2021 року - 77 724,61 грн, за лютий 2022 року - 29 684,09 грн, за березень 2022 року - 662 322,32 грн, за квітень 2022 року - 336 598,57 грн, за травень 2022 року - 964825,27 грн, за червень 2022 року - 919 920,33 грн, за липень 2022 року - 881 758,35 грн, за серпень 2022 року - 538 859,47 грн.

Таким чином, розмір основної заборгованості відповідача за договором у спірний період становив 4 411 693,01 грн.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Необхідно також зазначити, що за загальним правилом покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Водночас, закон містить застереження, що договором або актом цивільного законодавства може бути встановлений інший строк оплати (частина перша статті 692 ЦК України).

Відповідно до пункту 3.2. договору (у редакції додаткової угоди від 24.03.2020 №705/01/20) розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

За пунктом 3.3. договору (у редакції додаткової угоди від 24.03.2020 №705/01/20) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Підприємством у Товариства за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Гарантований покупець зобов`язаний купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб та у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію (абзаци 1, 2 пункту 4.5 договору (у редакції додаткової угоди №705/01/20 від 24.03.2020).

Так, Закон України "Про ринок електричної енергії", наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (пункт 2 частини 3 статті 30 Закону), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за "зеленим" тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб`єктами господарювання, яким встановлено "зелений" тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина 6 статті 65 Закону).

Порядок купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджено постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, відповідно до пункту 10.1 якого (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку №641 (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК "Укренерго") сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений в главі 12 Порядку №641.

Так, у пункті 12.5 Порядку №641 вказується, що ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.

Тобто, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК "Укренерго"):

- до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 пункту 10.1 Порядку №641),

- до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 пункту 10.1 Порядку №641),

- протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункту 10.4 Порядку № 641).

У пункті 3.3. договору міститься відсильна норма, відповідно до якої вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641.

Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку №641.

Як вбачається з матеріалів справи та було раніше встановлено, у рамках виконання договору мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу у жовтні 2021 року та у період з лютого 2022 року по серпень 2022 року, яке супроводжувалось підписанням щомісячних актів купівлі-продажу електроенергії.

Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 №1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року.

Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" за липень 2022 року.

Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 №473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" за серпень 2022 року.

Отже, відповідач був зобов`язаний провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у жовтні 2021 року та у лютому 2022 року - у червні 2022 року у строк по 14.09.2022 (включно), у липні 2022 року - у строк до 23.09.2022 (включно), а у серпні 2022 року - у строк до 17.03.2023 (включно).

Разом із цим, Підприємство наголошувало на тому, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" №140 та від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" №206, які в особливий період дії воєнного стану встановлюють інший порядок та спосіб виконання зобов`язань відповідача перед позивачем, ніж встановлений Порядком №641 та договором. Однак суд не погоджується з такими доводами відповідача, виходячи із нижчезазначеного.

Відповідно до частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі є Міністерство енергетики України [пункт 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №507 (далі - Положення № 507)].

Згідно із статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до приписів частини 2 статті 11 Закону України "Про функціонування паливно енергетичного комплексу в особливий період" забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу, в особливий період покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі.

Суд врахував, що згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 та станом на момент розгляду даної справи діє воєнний стан.

У зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення №507, видано Накази від 28.03.2022 №140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 №221) та № 206 від 15.06.2022 № 206 (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 №136). Накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 та від 15.06.2022 №206 зареєстровані в Міністерстві юстиції України і є нормативно-правовими актами.

Як вбачається із нормативно-правового регулювання, яким керується гарантований покупець при розрахунках, в тому числі, з Позивачем, враховуючи пункт 8 Положення №507, Накази №140 та №206 є обов`язковими для виконання.

Так, Наказом №140 ДП "Гарантований покупець" з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням Порядку №641 та з урахуванням таких положень:

- за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1.1.1 Наказу №140);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктом 1.1.1-1.1.5, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1-1.1.5 (пункт 1.2 Наказу №140);

- за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1-1.1.5 (пункт 1.3 Наказу №140).

Аналогічний механізм розподілу коштів після втрати чинності Наказу №140 запроваджено Наказом №206 (діяв протягом періоду з 24.06.2022 до 16.04.2024).

Наказом № 206 ДП "Гарантований покупець" на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням вимог Порядку №641 та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 наказу:

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників:

- сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1 пункту 2);

- у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту 2, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за "зеленим" тарифом для такого виробника (підпункт 6 пункту 2);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 (підпункти 7 пункту 2);

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.

У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (пункт 3).

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі №910/9100/22 в наведених вище Наказах №140, №206:

- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець";

- Накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару;

- Накази не змінюють обов`язку ДП "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;

- на час воєнного стану на ДП "Гарантований покупець" було покладено обов`язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 погодилась із наведеними висновками суду касаційної інстанції і додатково зазначила, що метою Наказів №140 та №206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.

Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов`язок розподілу було покладено на ДП "Гарантований покупець" у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Між тим Наказ № 206, як і попередній Наказ № 140 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.

Оскільки положення Наказів №140 та №206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.

Більше того, Міністерство енергетики наказом №136 від 01.04.2024 скасувало дію Наказу №206, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.

Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку №641.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4 411 693,01 грн є обґрунтованими.

Разом із цим, судом встановлено, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем у добровільному порядку додатково було погашено основну заборгованість за жовтень 2021 року у розмірі 48 500,57 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій: від 30.07.2024 №387 601 на суму 43 823,35 грн та від 28.08.2024 №394 653 на суму 4 677,22 грн. Вказана обставина також не заперечувалася позивачем у судових засіданнях.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.

Оскільки Підприємство під час розгляду даної справи погасило суму спірної основної заборгованості в загальному розмірі 48 500,57 грн, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №910/6138/24 у частині стягнення основного боргу у розмірі 48 500,57 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України (у зв`язку з відсутністю предмета спору).

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо повної оплати вартості відпущеної електроенергії у жовтні 2021 року та з лютого 2022 року по серпень 2022 року за договором, а також враховуючи часткове погашення основної заборгованості, суд дійшов висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості у розмірі 4 363 192,44 грн (4 411 693,01 грн - 48 500,57 грн).

Також внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів за відпущену електроенергію, позивачем нараховано до стягнення 3% річних у загальному розмірі 205021,15 грн та 425 567,60 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу за загальний період прострочки, визначений позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 2 статті 14 ГПК України).

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 ГПК України).

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та процентів за відповідний період, а також враховуючи відсутність контр розрахунку останнього, місцевий господарський суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок компенсаційних виплат є обґрунтованим, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у загальному розмірі 205 021,15 грн та 425 567,60 грн інфляційних втрат.

Як було раніше зазначено, у своєму відзиві Підприємство просило суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.

В обґрунтування вищезазначеного клопотання відповідач вказав, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, а також доказів, які б свідчили про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності останнього. Крім цього, відповідач вказував на скрутне фінансове становище та значну кількість зобов`язань перед іншими юридичними особами, які також мають право на оплату за відпущену електричну енергію за "зеленим тарифом".

Розглянувши зазначене клопотання відповідача, суді дійшов висновку про його необґрунтованість, з огляну на наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, що: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

За обставинами справи №902/417/18 у пункті 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру відсоткової ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів. За товар вартістю 205 538,92 грн до подання позовної заяви до суду відповідач сплатив 107 157,00 грн. Заборгованість в розмірі 98 381,92 грн відповідач сплатив після відкриття провадження у справі. Водночас на цю заборгованість, яка на момент звернення до суду з позовом ще не була погашена, позивач нарахував 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 110 887,30 грн відсотків річних, а разом 182 024,32 грн, що майже в два рази перевищувало суму основного боргу.

Врахувавши очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у виді штрафу, пені і відсотків річних, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже вирішено судами попередніх інстанцій стягнути, та відмовити у стягненні відсотків річних.

Крім цього, як було зауважено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

Виключність випадку для зменшення судом розміру процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України має бути підтверджена встановленими судами дійсно надзвичайними обставинами.

Судом враховано вищезазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, проте звертає увагу, що у даній справі позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частина 2 статті 625 ЦК України - 3%), а у справі №902/417/18 відсотки були визначені договором у розмірі 40%.

Таким чином у справі, що розглядається, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, судом не встановлено та не доведено відповідачем. До того ж загальний розмір 3 % річних, заявлених до стягнення, не перевищує розмір основного боргу.

Також судом відхиляються доводи відповідача про відсутність заподіяння позивачу збитків внаслідок несвоєчасної оплати заборгованості, оскільки звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Крім цього, Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).

Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заперечення проти позовних вимог та вимога про одночасне звернення відповідача із клопотанням про зменшення компенсаційних нарахувань є проявом суперечливої недобросовісної поведінки та порушення принципу добросовісності.

Також суд звертає увагу відповідача на те, що Велика Палата Верховного Суду не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат. При цьому, законом не передбачено права суду на зменшення інфляційних втрат.

З огляду на викладене, господарським судом не встановлено підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, відповідно у задоволенні клопотання відповідача про зменшення компенсаційних виплат необхідно відмовити.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 48 500,57 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи відповідача, викладені у відзиві, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до приписів частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як було раніше встановлено судом, у відповідача наявна заборгованість за договором і строк оплати її настав. Однак, під час розгляду справи Підприємство спершу заперечуючи наявність заборгованості, а потім заявило клопотання про її зменшення до 1 грн, що є проявом суперечливої поведінки та порушення принципу добросовісності.

Отже, суд дійшов висновку, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Таким чином, судовий збір згідно частини 9 статті 129 ГПК України покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/6138/24 в частині стягнення основного боргу у розмірі 48 500 (сорок вісім тисяч п`ятсот) грн. 57 коп.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Ятрань" (25006, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, будинок 36, квартира 38; ідентифікаційний код 39749329) основний борг у розмірі 4 363 192 (чотири мільйони триста шістдесят три тисячі сто дев`яносто два) грн. 44 коп., інфляційні втрати у розмірі 425 567 (чотириста двадцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят сім) грн. 60 коп., три відсотки річних у розмірі 205 021 (двісті п`ять тисяч двадцять один) грн. 15 коп. та судового збору у розмірі 75634 (сімдесят п`ять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 23 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 03.10.2024.

Суддя С. М. Мудрий