Рішення

від 01.10.2024 по справі 914/773/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024 Справа № 914/773/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Клим О. Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Сервіс», м. Одеса;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області;

про стягнення коштів в сумі 59995,72 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Ростомов Грант Артурович - представник;

від відповідача: Боровець Володимир Дмитрович представник.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Сервіс» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 59995,72 грн., як відшкодування збитків.

Ухвалою суду від 15.04.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.05.2024р. Ухвалою суду від 14.05.2024 року підготовче засідання відкладено на 11.06.2024 року. Ухвалою суду від 11.06.2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 02.07.2024 року. Ухвалою суду від 02.07.2024 року відкладено розгляд справи на 23.07.2024 року. Ухвалою суду від 23.07.2024 року відкладено розгляд справи на 03.09.2024 року. В підготовчому засіданні 03.09.2024р. було оголошено перерву до 10.09.2024р. Ухвалою суду від 10.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 01.10.2024 року.

Представник позивача взяв участь в судовому засіданні 01.10.2024р. в режимі відеоконференції, надав усні пояснення щодо предмета спору, підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача взяв участь в судовому засіданні 01.10.2024р. в режимі відеоконференції, надав усні пояснення щодо предмета спору, заперечив проти позовних вимог.

Позиції учасників справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер - сервіс», як Замовником та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір про надання транспортно - експедиційних послуг №17/08/23 - ЛС від 17 серпня 2023 року, відповідно до п. 1.1. якого Виконавець за дорученням Замовника надає послуги з організації автомобільного перевезення (або змішаного типу перевезення) та комплекс послуг, пов`язаних з проведенням взаєморозрахунків, контролем за проходженням вантажів та інше, за рахунок Замовника.

Позивач вказує, що за заявкою № 01/10/2023 від 03 жовтня 2023 року ФОП ОСОБА_1 на авто з номерними знаками RZ3590X RZ437EP мав здійснити транспортування металевих дверей у контейнері № EITU9392652. Для виконання цілей заявки зазначено, що адресою завантаження є місто Гданськ, адресою розмитнення вказано місто Вінниця, маршрутом є Гданськ - Вінниця, датою завантаження зазначено 03 жовтня 2023 року. В заявці було оговорено і вартість послуги. За умовами заявки вартість транспортування складала 3 000,00 доларів США із зобов`язанням замовника сплатити 75 000,00 гривень після завантаження, а залишок сплатити протягом п`яти банківських днів, після надання оригіналів документів: оригіналу CMR, рахунку та акту виконаних робіт за умови доставки вантажу.

Позивач стверджує, що 05.10.2023 року ФОП ОСОБА_1 направив ТОВ «Лідер - сервіс» рахунок на оплату, а наступного дня направив заявку на підписання; 06.10.2023 року ТОВ «Лідер - сервіс» перерахував на користь ФОП ОСОБА_1 суму коштів, у розмірі 87820,30 гривень; 09.10.2023 року ТОВ «Лідер - сервіс» перерахував на користь ФОП ОСОБА_1 суму коштів, у розмірі 10975,00 гривень; 10.10.2023 року замовник направив на адресу ФОП ОСОБА_1 заявку № 01/10/2023 від 03.10.2023 року для підписання; того ж дня ФОП ОСОБА_1 відповів, що відмовляється підписувати дану заявку, оскільки усна домовленість між сторонами була інша. Зазначив, що завантаження відбулося 04.10.2023 року, а заявка була направлена 10.10.2023 року. Окрім того, звернув увагу на те, що оплата у розмірі 90 % мала бути проведена у день завантаження, однак, була проведена із порушенням строку, а саме 09.10.2023 року. Висловлено прохання провести повну оплату до розвантаження. Наступним листом, того ж дня, замовника було повідомлено про те, що автомобіль поїде на розвантаження після повної оплати, у відповідь замовник просив підписати заявку. ФОП ОСОБА_1 відповів, що контейнер буде зданий лише після повної оплати через те, що Замовник не дотримується домовленостей щодо двох перевезень. 11.10.2023 року ФОП ОСОБА_1 було підписано та надіслано на адресу замовника акт виконаних робіт (наданих послуг) № 14 згідно заявки № 1/10/23 на міжнародне транспортування вантажу автомобільним транспортом від 04.10.2023 року. 19.10.2023 року замовник запропонував зробити розбивку по рахунку та зробити оплату до митниці 72580,64 гривень, після - 37189,66 гривень. У відповідь виконавець наполягав на повній оплаті рахунку від 05.10.2023 року і вказав, що тільки після повної оплати контейнер буде зданий.

Позивач зазначає, що з огляду на умисне притримання контейнера відповідачем, про яке було зазначено у листуванні, відповідачем було прострочено термін користування наданим для перевезення контейнером, а ТОВ «Лідер - Сервіс» у свою чергу, через таке затримання, прострочило повернення контейнера замовнику послуг у ТОВ «Лідер - сервіс» - ТОВ «АФ-Групп Україна», яким було надано вказаний контейнер. Сам контейнер належить компанії EVERGREEN.

Позивач вказує, що на підставі прострочення йому було виставлено рахунок № 188 від 08.12.2023 року на суму 59 995,72 гривень.

Позивач стверджує, що з приводу відшкодування звертався до відповідача з листом - претензією, у якому зазначив про вищевказані обставини та просив компенсувати штраф, який виник в результаті не санкціонованого одностороннього притримання контейнера з його боку понад встановлений заявкою час, однак відповідач залишив її без відповіді.

Позивач зазначає, що в результаті протиправного, одностороннього та навмисного притримання у себе речі, як належала третій особі позивач був змушений сплатити суму коштів (простою), заборгованість за якою виникла поза волею ТОВ «ЛІДЕР - СЕРВІС».

Позивач наголошує, що саме невчасне повернення контейнера відповідачем стало підставою для нарахування ТОВ «Лідер - сервіс» штрафних санкцій з боку власника контейнера ТОВ «АФ-Групп Україна», а тому, кошти, які були сплачені ТОВ «Лідер - сервіс» на користь ТОВ «АФ-Групп Україна» підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що згідно заявки від 04.10.2023 року, вказано, що замовник зобов`язується провести оплату у розмірі 90% після завантаження і 10 % після передання оригіналів документів CMR, рахунку та Акту виконаних робіт, однак з листування вбачається, що на підставі власних міркувань, відповідач встановив для ТОВ «Лідер-сервіс» новий порядок розрахунків із ним і вимагав виконання розрахунків за новим, встановленим ним порядком, а саме - у повному обсязі до розвантаження, всупереч п. 8 заявки від 04.10.2023 року.

Позивач вказує, що вказаними діями відповідач порушив приписи ст. 525 ЦК України, згідно якої одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач зауважує, що додав до позову саме заявку, яку підписав ФОП ОСОБА_1 , а тому звинувачення у введенні суду у оману є нічим не підтвердженим та голослівним.

Щодо права на притримання виконання зобов`язання з боку відповідача, позивач зазначив, що згідно наданої позивачем заявки, замовник зобов`язується провести оплату у наступному порядку: 90 % після завантаження і 10 % протягом п`яти банківських днів з надання оригіналів документів: CMR, рахунку та акту виконаних робіт.

Позивач вказує, що оригінали документів сторонами одне одному не надавалися, а, отже, не настала подія, на підставі якої починається сплив п`ятиденного строку. У той же час, відповідач 10.10.2023 року повідомив про відмову від повернення контейнера до моменту оплати повної суми.

Позивач стверджує, що не заперечується сторонами та відповідає змісту відносин між сторонами обов`язковість повернення контейнера, адже відповідачу у власність він не надавався.

Позивач зазначає, що актом від 11.10.2023 року відповідач відзвітував про виконання заявки, а тому, щонайменше з 11.10.2023 року підстав для притримання контейнера у нього не було.

Позивач вважає, що відповідач притримав контейнер всупереч цілям заявки, адже, після перевезення правові підстави для користування ним контейнером закінчилися. З цього моменту притримання контейнера було безпідставним і дане рішення відповідач прийняв свідомо, розуміючи наслідки своїх дій, але, на підставі хибного розуміння норм чинного законодавства.

Додатково позивач вказує, що покликання відповідача на те, що мали місце порушення позивача у минулому є незаконними та суперечать діловій практиці, де, залишаючись невдоволеним співпрацею з позивачем відповідач знову вступає із ним у ділові відносини.

Позивач стверджує, що не заслуговують на увагу покликання на відсутність доказу оплати позивачем на користь ТОВ «АФ-Групп Україна», адже, дослідженню у даній справі підлягає законність вимог позивача у зв`язку із фактом виникнення зобов`язань у ТОВ «Лідер - сервіс» перед останнім.

Позивач зазначає, що обов`язок перед ТОВ «АФ-Групп Україна» виконано, та зауважує, що не може бути прийнято до уваги і покликання на зазначення у рахунку № 188 від ТОВ «АФ-Групп Україна» договору іншого, аніж доданий до позову, оскільки це не спростовує реальних відносин між сторонами.

У клопотанні за вх. № 15271/24 від 10.06.2024р. позивач зазначив, що відповідно до інформації ТОВ «АФ-Групп Україна» договір № DET - 34379917 від 08.12.2023 року між ТОВ «Лідер - сервіс» із ТОВ «АФ- Групп Україна» не укладався. Станом на дату виставлення рахунку діяв договір № 020623 від 02.06.2023 року. Контейнер EITU9392652 був наданий позивачу в межах даного договору. Не співпадіння зазначеного у рахунку договору та договору ТОВ «Лідер - сервіс» із ТОВ «АФ-Групп Україна» є друкарською помилкою та порядку відносин та зобов`язань не змінює. Стосовно дійсного власника вищевказаного контейнера вказано, що ним є компанія EVERGREEN, від якої ТОВ «АФ- Групп Україна» було виставлено рахунок на суму 1636,00 USD, які були позивачем відшкодовані 08 лютого 2024 року.

У поясненнях за вх. № 17105/24 від 01.07.2024р. позивач зазначив, що згідно з п. 2.9.9. договору на надання транспортно - експедиційних послуг № 17/08/23-ЛС від 17 серпня 2023 року, укладеного між ТОВ «Лідер - сервіс» та ФОП ОСОБА_1 серед іншого зазначено, що виконавець несе повну матеріальну відповідальність за втрату контейнерного обладнання та його ушкодження. Контейнер вважається загубленим, якщо він не повертається до місця здачі вказаного у заявці протягом 30 діб з дня його вивезення.

Позивач вказує, що доказів повернення контейнера відповідачем не надано, проте, сторона позивача вважає такою датою 08 листопада 2023 року, коли про таку дату ТОВ «Лідер сервіс» стало відомо від ТОВ «АФ-Групп».

Тобто, між датою завантаження та датою повернення контейнера минув місяць та чотири дні (04 жовтня 2023 року - 08 листопада 2023 року), що давало ТОВ «Лідер - сервіс» підстави для того, щоб вважати контейнер загубленим в силу п. 2.2.9 Договору № 17/08/23.

Позивач зауважує, що в заявці від 04.10.2023 року строк на повернення контейнера не зафіксовано.

Позивач стверджує, що відповідачем за договором та заявкою було отримано контейнер для виконання конкретного замовлення ТОВ «Лідер сервіс» і інших відносин дані угоди не передбачали. Однак, всупереч домовленостям та положенням ЦК України відповідач виконавши заявку повертати контейнер наданий йому для виконання завдання відмовився та виставив додаткові умови для повернення контейнера, про що прямо вказав у листуванні.

З наведеного можна зробити висновок, що з моменту виконання зобов`язання з надання послуги транспортування товару з Гданська до Вінниці контейнер у відповідача перебував безпідставно. Саме з моменту коли підстава на якій ФОП ОСОБА_1 отримав контейнер відпала виникає його обов`язок повернути контейнер, якщо інше не врегульовано сторонами у угодах.

У клопотанні за вх. № 18564/24 від 22.07.2024р. позивач зазначив, що відповідно до інформації ТОВ «АФ-Групп Україна» штраф нараховано за тарифами EVERGREEN сформованими наступним чином: 19 жовтня 2023 року - 21 жовтня 2023 року - 3 дні*52 EUR; 22 жовтня 2023 року - 08 листопада 2023 року 18 днів*76 EUR.

Окрім цього, ТОВ «АФ-Групп Україна» зазначило, що відповідно до ст. 95 Митного кодексу України строком транзитних перевезень встановлюються строки транзитних перевезень до митного органу призначення в Україні залежно від виду транспорту, якщо інше не передбачено цією статтею, зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 59995,72 грн., як відшкодування збитків.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, так як суперечать фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на чинному законодавстві України.

Відповідач вказує, що стверджуючи щодо прострочення відповідачем терміну повернення контейнера позивач не вказав: чітко визначений граничний строк повернення контейнера із сторони відповідача та термін прострочення відповідачем повернення контейнера.

Відповідач звертає увагу на те, що підписана редакція заявки від 04.10.2023р. №1/10/23 не містить графи про дату фактичного підписання документу договірними сторонами, а тому сторони погодили обов`язковість такого документу із дати його визначення 04.10.2023р.

Відповідач стверджує, що згідно усної домовленості щодо умов заявки між сторонами оплата у розмірі 90% мала б відбутись одразу після завантаження автомобіля (на наступний день після такого завантаження), тобто 05.10.2023р. і саме тому відповідач оформив та надав позивачу рахунок №9 від 05.10.2023р.

Відповідач зазначає, що в підписаній обома сторонами редакції заявки від 04.10.2023р. №1/10/23 в п.6 таблиці не було передбачено чітко визначеного строку повернення контейнера відповідачем, а в п.3 заявки було лише обумовлено, що «Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за товар під час перевезення з моменту прийняття товару у «Замовника» до моменту передачі його отримувачу».

Відповідач звертає увагу на те, що у підписаній з обох сторін заявці від 04.10.2023р. №1/10/23 не було запроваджено для відповідача жодного граничного строку повернення контейнера, та стверджує, що вказаний примірник заявки, де відсутній термін повернення контейнера та є підписи двох договірних сторін, відповідач отримав від позивача разом із позовною заявою.

Відповідач вказує, що із претензією від 08.02.2024р. позивач надіслав відповідачу примірник заявки від 04.10.2023р. №1/10/23 та зауважує про відмінність даного примірника заявки, надісланого разом із претензією, від примірника, підписаного у жовтні 2023 року, яка полягає у тому, що станом на лютий 2024р. п.3 заявки було викладено у відмінній редакції, а саме: «Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за товар під час перевезення з моменту прийняття товару у «Замовника» до моменту передачі його отримувач та повернення контейнера у семиденний термін».

Відповідач стверджує, що у даному випадку позивач станом на лютий 2024р. виклав заявку у новій редакції, де в п.3 намагався запровадити строк повернення контейнера на відміну від попередньої та фактично підписаної редакції заявки у жовтні 2023р.

Відповідач зазначає, що у відповіді на претензію від 07.03.2024р. вказав, що не порушив жодного пункту відповідної заявки, а також звернув увагу на відмінності редакцій заявок із сторони позивача, зазначивши: «До отриманої претензії було надіслано додаток: копія заявки, таку заявку ми отримали вперше».

Також відповідач спростовує твердження позивача про те, що відповідач залишив претензію без відповіді, оскільки відповідь на претензію було отримано позивачем 23.03.2024р.

Відповідач вказує, що укладений між сторонами договір від 17.08.2023р. №17/08/23-ЛС не забороняв використовувати такий спосіб забезпечення виконання зобов`язань як притримання (тобто, іншого не було передбачено договором), тому відповідач цілком правомірно міг здійснювати притримання.

При цьому, відповідач наголошує, що при використанні способу притримання, враховував ту обставину, що чинна заявка від 04.10.2023р. №1/10/23 не передбачала граничних строків повернення контейнера, а тому дана обставина була визначальною та критично важливою.

У запереченнях за вх. № 12421/24 від 08.05.2024р. відповідач зазначив, що примірник заявки від 04.10.2023р., якою запроваджено семиденний термін повернення контейнера та котра не була підписана відповідачем, була надіслана відповідачу вперше лише разом із претензією від 08.02.2024р.

Відповідач вказує, що підписана редакція заявки від 04.10.2023р. не передбачала і не визначала як обов`язок відповідача конкретний строк повернення контейнера.

Відповідач стверджує, що інститут притримання, передбачений у ст.594 Цивільного кодексу України та у ст.10 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність від 01.07.2004р. №1955-IV не звільняє позивача, зважаючи на предмет його позовних вимог, від відповіді на важливе питання у даному конкретному випадку, а саме: яка договірна норма визначає обов`язок відповідача повернути контейнер одразу після виконання перевезення у чітко визначений строк або який чіткий термін повернення контейнера після виконання такого перевезення був обумовлений у заявці.

У заяві за вх. № 18553/24 від 22.07.2024р. відповідач зазначив, що в ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р. (Україна приєдналась до вказаної Конвенції на підставі Закону №57-V від 01.08.2006р.) наведено перелік інформації, котра повинна була бути у такій вантажній накладній. При цьому, ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р. не передбачає, що у такому документі повинно бути погоджено строк чи дата повернення контейнера, котрий використовується при такому перевезенні вантажів.

Відповідач вказує, що у наданих суду додаткових поясненнях від 01.07.2024р. позивач із покликанням на п.2.2.9 Договору від 17.08.2023р. №17/08/23-ЛС та ст.1212 Цивільного кодексу України стверджує, що оскільки контейнер EITU9392652 не був повернутий до м.Гданськ протягом 30 діб із моменту завантаження, то у позивача існували підстави вважати такий контейнер загубленим. Однак, позивач таких позовних вимог не заявляє. Навпаки, позивач неодноразово наголошує, що визнає факт повернення вказаного вище контейнера від відповідача.

Відповідач стверджує, що дата 11.10.2023р., коли відповідач передав вантаж безпосередньому отримувачу у м. Вінниця, не може вважатись датою, коли необхідно було повернути контейнер EITU9392652 до м. Гданськ з огляду на наступне: в п. 6 таблиці заявки №1/10/23 від 04.10.2023р. існувало спеціальне правило, де необхідно було погодити між позивачем та відповідачем строк повернення контейнера, однак, такий строк не був погоджений в момент підписання такого документу в жовтні 2023р.; той факт, що між позивачем і відповідачем не було погоджено строк повернення контейнера до м.Гданськ, безпосередньо визнає і позивач в процесуальних документах, наданих суду та оскільки станом на лютий 2024р. виклав заявку №1/10/23 від 04.10.2023р. у новій редакції, де в п.3 заявки намагався запровадити семиденний строк повернення контейнера на відміну від попередньої та фактично підписаної редакції заявки у жовтні 2023р.

Відповідач звертає увагу на п.2.2.9 Договору від 17.08.2023р. №17/08/23-ЛС відповідно до якого «Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за втрату контейнерного обладнання та його ушкодження. Контейнер вважається загубленим, якщо він не повертається до місця здачі вказаного у заявці протягом 30 діб з дня його вивезення. У разі втрати або пошкодження контейнерного обладнання виконавець зобов`язується виплатити замовнику вартість загублених контейнерів згідно ринкової вартості контейнера».

Відповідач зазначає, що якщо термін «вивезення», котрий застосовується у п.2.2.9 Договору від 17.08.2023р. №17/08/23-ЛС прирівняти до терміну «Дата і час подання транспортного засобу під завантаження», вказаного в п.5 таблиці заявки №1/10/23 від 04.10.2023р., то, можна стверджувати, що, за загальним правилом, строк повернення контейнера EITU9392652 до м.Гданськ для відповідача у взаємовідносинах позивач-відповідач було визначено датою 03.11.2023р. (строк прострочення 5 діб від 04.11.2023р. по 08.11.2023р.).

У клопотанні про витребування доказів за вх. № 18554/24 від 22.07.2024р. відповідач зазначив, що позиція ТОВ «Лідер-сервіс» полягає в тому, що саме у зв`язку із несвоєчасним поверненням контейнера EITU9392652 до м.Гданськ, позивача зобов`язано було сплатити штрафні санкції в розмірі 59 995,72 грн. на користь ТОВ «АФ-Груп Україна». В свою чергу ТОВ «АФ-Груп Україна» зобов`язано було оплатити штрафні санкції на користь власника вказаного вище контейнера компанії Evergreen Shipping Agency. Відповідач зазначає, що оскільки позивач стверджує про те, що існувала необхідність у поверненні контейнера EITU9392652 до м.Гданськ до 19.10.2023р. його власнику компанії Evergreen Shipping Agency то, відповідно, необхідно отримати документальне підтвердження того, що у ТОВ «АФ-Груп Україна» існував погоджений обов`язок щодо повернення контейнера EITU9392652 до м.Гданськ до 19.10.2023р., а також погоджені правові підстави для сплати штрафу, та підтвердження обставин такої сплати.

У додаткових поясненнях за вх. № 21922/24 від 09.09.2024р. відповідач зазначив, що ст.95 Митного кодексу України дозволяє стверджувати, що дана норма права регламентує лише і виключно питання строків транзитних перевезень. Однак, як слідує із заявки від 04.10.2023р. №1/10/23, підписаної відповідачем та позивачем, місцем розвантаження вказано м.Вінниця, та відповідно до даної заяви місцем розмитнення теж вказано м.Вінниця. Також, відповідно до долученої до матеріалів справи CMR, товар, котрий перевозив відповідач, був переданий резиденту України - ТОВ «Дарімаг».

Таким чином, в даному випадку відбувалась операція із імпорту товарів на митну територію України і правових підстав керуватись ст.95 Митного кодексу України немає, оскільки, відповідач не долучався по заявці від 04.10.2023р. №1/10/23 до транзитних перевезень.

Відповідач вказує, що у листі від 19.08.2024р. №19/08/24 ТОВ «АФ-Груп Україна» стверджує: «... однак контейнер EITU9392652 було повернуто до порту Гданськ лише 08.11.2023р., порушуючи терміни повернення порожнього контейнера обладнання. Також, термін вивантаження обумовлено згідно ст.95 Митного кодексу України, а саме: «Митний кодекс України. Стаття 95. Строки транзитних перевезень встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: 1) для автомобільного транспорту 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці 5 діб)».

Відповідач вважає, що терміни, котрі застосовує ТОВ «АФ-Груп Україна» не означають одне і те ж, а саме: терміни повернення порожнього контейнера; термін вивантаження; строки транзитних перевезень.

Відповідач стверджує, що у ст.95 Митного кодексу йдеться про 10 діб не як про строк повернення порожнього контейнера, а про строк транзитних перевезень, до митного органу призначення в Україні, та зазначає, що загальновідомо, що порт Гданськ не є митним органом призначення в Україні.

Відповідач вказує, що надані документи ТОВ «АФ-Груп Україна» засвідчують, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просить суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обставини, встановлені судом.

17.08.2023р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-Сервіс» (Замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець, відповідач) було укладено договір на надання транспортно-експедиційних послуг № 17/08/23 ЛС (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець за дорученням замовника надає йому послуги з організації автомобільного (або змішаного) перевезення вантажів та комплекс послуг, пов`язаних з проведенням взаєморозрахунків, контролем за проходженням вантажів та інше, за рахунок замовника.

Згідно з п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4 виконавець зобов`язаний, зокрема: забезпечити своєчасну подачу придатного для здійснення певною заявкою на перевезення вантажу автомобіля під завантаження, в певне місце навантаження; забезпечити передачу в розпорядження відправника вантажу всіх необхідних на завантаженні від виконавця документів (carnet-TIR; CMR; ADR и др.); інформувати замовника (зручним для сторін способом) про вимушену затримку транспортних засобів в дорозі, аварії та інших непередбачених обставин, що перешкоджають своєчасній доставці вантажу.

За приписами п. 2.2.9 договору виконавець несе повну матеріальну відповідальність за втрату контейнерного обладнання та його ушкодження. Контейнер вважається загубленим, якщо він не повертається до місця здачі вказаного у заявці протягом 30 діб з дня його вивезення. У разі втрати або пошкодження контейнерного обладнання виконавець зобов`язується виплатити замовнику вартість загублених контейнерів згідно ринкової вартості контейнера.

За умовами п. 3.1 договору замовник зобов`язується проводити оплату послуг виконавця на підставі виставлених рахунків виконавця, в супроводі товаротранспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу в повному обсязі і без претензій. Виставлений виконавцем рахунок підлягає оплаті після підписання Акту виконаних робіт, який є підтвердженням виконання робіт / послуг.

Відповідно до п. 4.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. У разі порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушення зобов`язання є його не виконані або неналежне виконання, а саме виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно із п. 7.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і є дійсним протягом 3-х місяців з моменту його підписання з обох сторін, проте в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

За приписами п. 7.2 договору сторони договору діють відповідно до таких нормативних актів: цим договором з доповненнями і додатками, чинним законодавством України, Угодою про митне оформлення міжнародних перевезень, які здійснюються автомобільним транспортом; Женевською конвенцією про Договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ) від 19.05.1956р. і Протоколом до неї від 05.07.1978р.; Митної конвенції про перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП від 14.11.1975р.

Договір на надання транспортно-експедиційних послуг № 17/08/23 ЛС від 17.08.2023 року підписано сторонами, скріплено їх печатками та копія договору долучена до матеріалів справи.

04.10.2023р. сторонами було укладено заявку № 1/10/23 на міжнародне транспортування вантажу автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 1 заявки сторонами погоджено місце завантаження DCT Gdansk.

Згідно з п. 2, 3 заявки встановлено місце розвантаження та місце розмитнення/замитнення Вінниця, Україна.

Пунктом 4 заявки визначено вимоги до транспортного засобу контейнеровоз.

В пункті 5 заявки сторони погодили дату і час подання транспортного засобу під завантаження 04.10.2023р.

Пункт 6 заявки - термін повернення контейнера сторонами не заповнено.

Відповідно до п. 7 заявки сторонами визначено вартість перевезення - 3000 USD оплата у безготівковому розрахунку по курсу НБУ на дату завантаження.

Згідно з п. 8 заявки сторони встановили термін оплати: замовник зобов`язується провести оплату у наступному порядку: 90% після завантаження і 10% протягом п`яти банківських днів з надання оригіналів документів: CMR рахунку та акту виконаних робіт.

В пункті 9 заявки сторонами погоджено додаткові умови - здача пустого контейнера Gdansk.

Відповідно до заявки сторони домовились про наступне: факсова копія або копія цієї заявки надіслана електронною поштою та затверджена сторонами за своєю силою прирівнюється до оригіналу, та вступає в силу з моменту підписання і діє до повного проведення розрахунків; Будь які протиріччя між сторонами по виконанню даної заявки сторони будуть, вирішувати за допомогою двосторонніх переговорів або у відповідності з діючим законодавством України. Заявка має силу оригіналу. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за товар під час перевезення з моменту прийняття товару у «Замовника» до моменту передачі його отримувачу.

Заявка № 1/10/23 від 04.10.2023р. на міжнародне транспортування вантажу автомобільним транспортом підписана сторонами, скріплена їх печатками та копія заявки долучена до матеріалів справи.

На виконання умов договору відповідач надав позивачу погоджені сторонами транспортні послуги, що підтверджується, зокрема транспортною накладною CMR від 04.10.2023р., відповідно до якої вантаж отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарімаг» 11.10.2023р., та не заперечується сторонами.

05.10.2023р. відповідач скерував на електронну адресу позивача рахунок для оплати. 06.10.2023р. відповідач скерував на електронну адресу позивача заявку для підписання. 10.10.2023р. позивач скерував на електронну адресу відповідача повідомлення наступного змісту: «У вкладенні підписана заявка. Чекаємо від вас копію з вашим підписом і печаткою». 10.10.2023р. відповідач скерував на електронну адресу позивача лист, яким повідомив, що відмовляється підписувати заявку на таких умовах, оскільки усна домовленість була іншою та вимагав здійснити оплату послуг в повному обсязі. 10.10.2023р. позивач скерував на електронну адресу відповідача повідомлення наступного змісту: «У вкладенні підписана заявка. Просимо підписати її з вашого боку». 10.10.2023р. відповідач скерував на електронну адресу позивача лист, яким повідомив, що автомобіль поїде на розвантаження після повної оплати. 10.10.2023р. позивач скерував на електронну адресу відповідача лист, яким повідомив, що очікує на копію підписаної заявки. 10.10.2023р. відповідач скерував на електронну адресу позивача лист, яким повідомив, що контейнер буде здано лише після повної оплати. 19.10.2023р. позивач скерував на електронну адресу відповідача лист, яким просив зробити розбивку по рахунку № 9 від 05.10.2023р. наступним чином: до митниці 72580,64грн., після 37189,66грн. 01.11.2023р. відповідач скерував на електронну адресу позивача лист, яким повідомив, що очікує повну оплату по рахунку № 9 від 05.10.2023р., лише після повної оплати буде здано контейнер.

У зв`язку із наданням послуг, відповідачем складено та скеровано позивачу акт виконаних робіт (наданих послуг) № 14 згідно заявки № 1/10/23 на міжнародне транспортування вантажу автомобільним транспортом від 04.10.2023р. та виставлено рахунок № 9 від 05.10.2023р. на суму 109770,30грн.

02.06.2023р. Товариством з обмеженою відповідальністю «АФ-Групп Україна» (замовник) та ТОВ «Лідер Сервіс» (виконавець) укладено договір № 020623 на організацію перевезень автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів замовника автомобільним транспортом, по ТТН/ CMR / TIR-карнету, на умовах, погоджених сторонами.

Згідно з п. 2.3 договору перевезення здійснюються відповідно до чинного законодавства України, умов Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ, Женева, 1956 (CMR), Європейської угоди про перевезення швидкопсувних вантажів, Європейською угодою про режим праці та відпочинку водіїв (АЕТR), Цивільним і Господарським кодексами України.

За приписами п. 4.1.1 договору у відповідності до цього договору виконавець зобов`язаний організовувати виконання перевезення вантажів відповідно до прийнятих заявок і забезпечувати доставку вантажу автомашинами.

За умовами п. 4.1.10.20 договору у відповідності до цього договору виконавець зобов`язаний дотримуватись строків перевезення вантажів згідно заявки до цього договору. При цьому, у будь-якому випадку, при здійсненні міжнародних перевезень загальний час від моменту резервування місця для завантаження до прибуття транспортного засобу на місце розвантаження не повинен перевищувати строку, вказаного у договорі для відповідного місця завантаження.

Відповідно до п. 10.1 договору термін дії цього договору встановлюється з моменту підписання обома сторонами і до кінця поточного календарного року.

05.05.2023р. Товариством з обмеженою відповідальністю «AF Logistics» (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АФ- Групп Україна» (Клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 05/05/2023, відповідно до п. 1.1 якого за цим договором експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта надати визначені цим договором послуги, пов`язані з організацією і забезпеченням перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів клієнта (надалі по тексту - «Послуги»).

Згідно з п. 2.2.5 договору клієнт зобов`язаний оплачувати витрати за стивідорні, вантажно- розвантажувальні роботи і ТЕО вантажів клієнта, а також вартість послуг по договору відповідно до умов розділу 3. «Порядок розрахунків» та додаткових угод до нього. У разі догляду вантажу в контейнері та/ або транспортному засобі або іншого затримання вантажу в контейнері та/або транспортному засобі в портах відвантаження, перевалки, прибуття, не прикордонних переходах за вимогою митних, інших офіційних контролюючих та правоохоронних органів, зобов`язаний відшкодувати експедитору витрати по сплаті вантажних операцій, зберіганню контейнера, простою транспортних засобів, а також демереджа/детеншена (плату за наднормативне використання контейнерного обладнання судноплавної компанії - власнику контейнерного обладнання) згідно рахунків організації, що здійснила вантажні операції, порту, терміналів, перевізників, тарифів організацій.

За приписами п. 4.15 договору клієнт відшкодовує фактично понесені експедитором витрати по виконанню його доручення, у випадку анулювання доручення, непред`явлення вантажу або простою транспортних засобів з вини клієнта, включаючи штрафи, пред`явлені транспортними організаціями експедитору.

За умовами п. 4.17 договору клієнт сплачує експедитору демередж (плату за понаднормативний простій контейнерного обладнання), простій, зберігання вантажу по факту виникнення даних витрат й виставлення відповідного рахунку контрагентом експедитора.

09.11.2023р. компанія «Evergreen Shipping Agency» виставила Товариству з обмеженою відповідальністю «AF Logistics» рахунок на суму 1636,00 USD.

13.11.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю «AF Logistics» виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «АФ- Групп Україна» рахунок на оплату на суму 13513,00 USD. 13.11.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АФ- Групп Україна» сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «AF Logistics» 13513,00 USD, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 40 від 13.11.2023р. на суму 13513,00 USD.

08.12.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АФ-Групп Україна» виставило позивачу рахунок на оплату № 188 на суму 59995,72грн. Рахунок виставлено для оплати штрафних санкцій за понаднормове використання обладнання (контейнер EITU 9392652) на користь судноплавної лінії (без НДС).

08.02.2024р. позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «АФ-Групп Україна» 59995,72грн. з призначенням платежу «Штрафні санкції за понаднорм. Використ. Обладнання з/г рах. № 188 від 08.12.2023р. Без ПДВ», що підтверджується платіжною інструкцією № 1941 від 08.02.2024р., копія якої долучена до матеріалів справи.

08.02.2024р. позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій зазначив, що з огляду на умисне притримання контейнера відповідачем було прострочено термін користування наданим для перевезення контейнером, а ТОВ «Лідер - сервіс», у свою чергу, через таке затримання, прострочило повернення контейнера його власнику ТОВ «АФ-ГРУПП Україна». На підставі прострочення позивачу було виставлено рахунок № 188 від 08 грудня 2023 року на суму 59 995,75 гривень.

На підставі вищевикладеного позивач вимагав компенсувати штраф, який виник в результаті не санкціонованого одностороннього притримання контейнера відповідачем понад встановлений заявкою час.

Докази надіслання претензії, а саме копія опису вкладення у цінний лист, поштової накладної та фіскального чека № 6500312463347 долучені до матеріалів справи.

У відповіді на претензію від 07.03.2024р. відповідач зазначив, що жодних умов в заявці № 1/10/23 на міжнародне транспортування вантажу автомобільним транспортом від 04 жовтня 2023 року, не порушив та просив роз`яснити, який саме пункт було порушено. Доказів надіслання відповіді на претензію суду не представлено.

Оцінка суду.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно із ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору на надання транспортно-експедиційних послуг № 17/08/23 ЛС від 17.08.2023 року та заявки № 1/10/23 від 04.10.2023р. на міжнародне транспортування вантажу автомобільним транспортом. Доказів розірвання договорів, визнання їх в судовому порядку недійсними сторонами суду не представлено.

Предметом позову у цій справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Сервіс» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 59995,72 грн., як відшкодування збитків.

Підставою позовних вимог, є неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором на надання транспортно-експедиційних послуг № 17/08/23 ЛС від 17.08.2023 року та заявкою № 1/10/23 від 04.10.2023р. на міжнародне транспортування вантажу автомобільним транспортом, в частині своєчасного повернення контейнера.

Згідно із ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб`єкти господарювання.

Положеннями статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", зокрема визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право, зокрема, на: відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта; притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов`язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування; не приступати до виконання обов`язків за договором транспортного експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов`язків, передбачених договором транспортного експедирування. Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші права експедитора та клієнта.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, за заявкою позивача № 1/10/23 від 04.10.2023р. на міжнародне транспортування вантажу автомобільним транспортом, відповідачем було виконано транспортне-експедирування контейнера № EITU 9392652, що підтверджується зокрема, транспортною накладною CMR від 04.10.2023р., відповідно до якої вантаж отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарімаг» 11.10.2023р., та не заперечується сторонами.

Однак, контейнер № EITU 9392652 було повернуто до порту Gdansk 08.11.2023р., відповідно до рахунку від 09.11.2023р. виставленого компанією «Evergreen Shipping Agency» та не заперечується сторонами.

08.12.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АФ-Групп Україна» виставило позивачу рахунок на оплату № 188 на суму 59995,72грн. Рахунок виставлено для оплати штрафних санкцій за понаднормове використання обладнання (контейнер EITU 9392652) на користь судноплавної лінії (без НДС). 08.02.2024р. позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «АФ-Групп Україна» 59995,72грн., що підтверджується матеріалами справи.

Звертаючись з позовом позивач зазначає, що поніс витрати на оплату штрафних санкцій внаслідок неправомірних дій відповідача, а саме несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, в частині повернення контейнера.

У зв`язку з чим, заявлені до стягнення з відповідача кошти, сплачені позивачем за вищезазначеним рахунком, позивачем кваліфіковано як збитки, спричинені відповідачем, внаслідок неналежного виконання ним умов укладеного сторонами договору. За позицією позивача вина відповідача полягає в тому, що останнім протиправно було притримано контейнер, що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій за понаднормове використання обладнання, які позивач був вимушений сплатити.

Судом встановлено, що укладеним сторонами договором на надання транспортно-експедиційних послуг № 17/08/23 ЛС від 17.08.2023 року не передбачено строку повернення контейнера та порядку розрахунку витрат за порушення такого строку. Суд звертає увагу, що заявка № 1/10/23 на міжнародне транспортування вантажу автомобільним транспортом від 04.10.2023р. містить пункт 6 - термін повернення контейнера, однак вказаний пункт сторонами не заповнено.

Суд звертає увагу на ту обставину, що за умовами п. 4.17 договору транспортного експедирування № 05/05/2023 від 05.05.2023р., укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «AF Logistics» (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АФ- Групп Україна» (Клієнт) клієнт сплачує експедитору демередж (плату за понаднормативний простій контейнерного обладнання), простій, зберігання вантажу по факту виникнення даних витрат й виставлення відповідного рахунку контрагентом експедитора.

Згідно з п. 2.2.5 договору клієнт зобов`язаний, зокрема відшкодувати експедитору витрати по сплаті вантажних операцій, зберіганню контейнера, простою транспортних засобів, а також демереджа/детеншена (плату за наднормативне використання контейнерного обладнання судноплавної компанії - власнику контейнерного обладнання) згідно рахунків організації, що здійснила вантажні операції, порту, терміналів, перевізників, тарифів організацій.

За приписами п. 4.15 договору клієнт відшкодовує фактично понесені експедитором витрати по виконанню його доручення, у випадку анулювання доручення, непред`явлення вантажу або простою транспортних засобів з вини клієнта, включаючи штрафи, пред`явлені транспортними організаціями експедитору.

В той же час, договором транспортного експедирування № 05/05/2023 від 05.05.2023р. не передбачено порядку розрахунку витрат експедитора, зокрема за наднормативне використання контейнерного обладнання чи строків повернення такого обладнання.

Також, договір № 020623 від 02.06.2023р. на організацію перевезень автомобільним транспортом укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «АФ-Групп Україна» (замовник) та ТОВ «Лідер Сервіс» (виконавець), не містить умов про відповідальність виконавця за наднормативне використання контейнерного обладнання, умов щодо порядку розрахунку розміру такої відповідальності та не визначає строків повернення контейнерного обладнання власнику при здійсненні міжнародного перевезення вантажів.

Разом з тим, в рахунку на оплату штрафних санкцій за понаднормове використання обладнання (контейнер EITU 9392652) на користь судноплавної лінії № 188 від 08.12.2023р. Товариства з обмеженою відповідальністю «АФ-Групп Україна» на суму 59995,72грн. не зазначено період понаднормового використання контейнера та порядок нарахування штрафних санкцій.

Долучені до матеріалів справи рахунки від 09.11.2023р. компанії «Evergreen Shipping Agency» на суму 1636,00 USD та від 13.11.2023р. Товариства з обмеженою відповідальністю «AF Logistics» на суму 13513,00 USD складені іноземними мовами (польською та англійською), нотаріально засвідчених перекладів вказаних документів на українську мову сторонами суду не представлено, відтак дані докази є неналежними та встановити за що саме виставлені вказані рахунки є неможливим. Платіжна інструкція №40 від 13.11.23р. про здійснення оплати в розмірі 13513 доларів сша також містить покликання на призначення платежу іноземною мовою, доказів нотаріально засвідченого перелкаду даного документа вцілому на українську мову не представлено, відтак встановити фактичне призначення платежу також не є можливим.

Щодо аргументів позивача про те, що між датою завантаження та датою повернення контейнера минув місяць, відтак у позивача були підстави вважати контейнер загубленим в силу п. 2.2.9 Договору № 17/08/23, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.2.9 договору на надання транспортно-експедиційних послуг № 17/08/23 ЛС від 17.08.2023р. виконавець несе повну матеріальну відповідальність за втрату контейнерного обладнання та його ушкодження. Контейнер вважається загубленим, якщо він не повертається до місця здачі вказаного у заявці протягом 30 діб з дня його вивезення. У разі втрати або пошкодження контейнерного обладнання виконавець зобов`язується виплатити замовнику вартість загублених контейнерів згідно ринкової вартості контейнера.

Разом з тим, позивач не пред`являє позовні вимоги про виплату вартості загубленого контейнера, та сторонами не заперечується та обставина що спірний контейнер було повернуто до міста Гданськ.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом - правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. Аналогічна позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 02.03.2021р. у справі № 922/1742/20.

Пред`явлення вимоги про відшкодування збитків, зокрема покладає на кредитора обов`язок довести, що ці витрати не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були понесені внаслідок неналежного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості понесення витрат, ще не є підставою для їх стягнення.

Господарський кодекс України встановлює особливості відшкодування збитків в господарських відносинах, тому у господарських відносинах витрати, які особа мусить зробити в майбутньому, до складу збитків не включаються (п. 41 інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. N 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України"). За Господарським кодексом підлягають стягненню витрати, які фактично понесені на день пред`явлення позову. Витрати, які позивач може понести або понесе в майбутньому (так звані майбутні передбачувані витрати, наприклад нараховані, але не сплачені штрафні санкції, нарахована, але не сплачена заробітна плата тощо), за Господарським кодексом, не підлягають стягненню за цими позовними вимогами. Втім, за позивачем завжди залишається право пред`явити позов про стягнення цих збитків у майбутньому, після того як вони будуть фактично понесені.

Водночас необхідно враховувати, що відшкодуванню підлягають не будь-які витрати управненої сторони, які складають реальну шкоду, а лише так звані вимушені, необхідні, "корисні" витрати, тобто витрати, які є дійсно необхідними, мінімальними за даних умов, в даній конкретній ситуації, щоб усунути наслідки невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (вчинення господарського правопорушення). До таких витрат відносять також витрати, які були понесені з метою запобігти збиткам або зменшити їх розмір. Втім, витрати на реалізацію цих заходів не повинні перевищувати самих збитків, в іншому разі вони підлягають відшкодуванню лише в межах понесених збитків. Не підлягають відшкодуванню витрати, які дійсно були зроблені, але з перевищенням їх нормально допустимого рівня.

Важливим елементом доказування є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності протиправної поведінки відповідача по виконанню умов договору, фактичного розміру понесених витрат, причинового зв"язку із понесеними позивачем витратами та поведінкою саме відповідача у справі, у зв"язку із чим відсутні правові підстави для відшкодування позивачу з відповідача заявлених до стягнення збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому статтею 74 ГПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, надані пояснення, суд дійшов висновку, що обставини які підлягають доказуванню, позивачем не доведені, позовні вимоги необґрунтовані та не підтверджені належними доказами, тому задоволенню не підлягають.

Судовий збір та судові витрати покладаються на позивача, відповідно до вимог ст.129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 03.10.24р.

СуддяІванчук С.В.