Постанова

від 24.12.2024 по справі 914/773/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2024 р. Справа №914/773/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

судді-доповідачаКравчук Н.М.

суддівМатущака О.І.Скрипчук О.С.

розглянувшиапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Сервіс б/н від 22.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/3003/24 від 23.10.2024)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 01.10.2024 (суддя Іванчук С.В., повний текст рішення складено та підписано 03.10.2024)

у справі № 914/773/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Сервіс (надалі ТзОВ "Лідер-Сервіс"), м. Одеса

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Дусик Андрія Зеновійовича (надалі ФОП Дусик А.З.), м. Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області

про: відшкодування збитків в розмірі 59 995,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

23.03.2024 ТзОВ "Лідер-Сервіс" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ФОП Дусика А.З. про стягнення коштів в сумі 59995,72 грн як відшкодування збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням зобов`язань за договором на надання транспортно-експедиційних послуг № 17/08/23 ЛС від 17.08.2023 та заявкою №1/10/23 від 04.10.2023 на міжнародне транспортування вантажу автомобільним транспортом в частині прострочення терміну повернення позивачу наданого для перевезення товару контейнера до м.Гданськ. Порушення свого права позивач пов`язує з тим, що відповідач змінив порядок виконання зобов`язань шляхом повної оплати до підписання акту виконаних робіт та надання ТТН. З метою забезпечення свого інтересу всупереч договору та заявці відповідач відмовився повертати контейнер доки не будуть виконані його вимоги по оплаті. У результаті таких дій ФОП Дусика А. З. позивач прострочив зобов`язання перед третьою особою («АФ-Групп Україна») та був змушений сплатити неустойку. На підставі вказаного ТзОВ "Лідер-Сервіс" заявило позов до ФОП Дусика А.З. про відшкодування збитків. Позов обґрунтований ст. 22, 611, 612, 623 ЦК України.

Господарський суд Львівської області рішенням від 01.10.2024 у справі №914/773/24 відмовив у задоволенні позову повністю.

Суд першої інстанції встановив, що укладеним сторонами договором на надання транспортно-експедиційних послуг №17/08/23 ЛС від 17.08.2023 не передбачено строку повернення контейнера та порядку розрахунку витрат за порушення такого строку. Заявка № 1/10/23 на міжнародне транспортування вантажу автомобільним транспортом від 04.10.2023 містить пункт 6 - термін повернення контейнера, однак, вказаний пункт сторонами не заповнено. Суд, надавши оцінку договору № 020623 від 02.06.2023 на організацію перевезень автомобільним транспортом, укладеного між ТзОВ «АФ-Групп Україна» (замовник) та ТзОВ «Лідер Сервіс» (виконавець), дійшов висновку, що такий не містить умов про відповідальність виконавця за наднормативне використання контейнерного обладнання, умов щодо порядку розрахунку розміру такої відповідальності та не визначає строків повернення контейнерного обладнання власнику при здійсненні міжнародного перевезення вантажів. У рахунку на оплату штрафних санкцій за понаднормове використання обладнання (контейнер EITU 9392652) на користь судноплавної лінії № 188 від 08.12.2023 ТзОВ «АФ-Групп Україна» на суму 59995,72грн. не зазначено періоду понаднормового використання контейнера та порядок нарахування штрафних санкцій. Долучені до матеріалів справи рахунки від 09.11.2023 компанії «Evergreen Shipping Agency» на суму 1636,00 USD та від 13.11.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю «AF Logistics» на суму 13513,00 USD складені іноземними мовами (польською та англійською), нотаріально засвідчених перекладів вказаних документів на українську мову сторонами суду не представлено, відтак, дані докази є неналежними та встановити за що саме виставлені вказані рахунки є неможливим. Платіжна інструкція №40 від 13.11.23 про здійснення оплати в розмірі 13513 доларів США також містить покликання на призначення платежу іноземною мовою, доказів нотаріально засвідченого перекладу даного документа в цілому на українську мову не представлено, відтак встановити фактичне призначення платежу також не є можливим.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності протиправної поведінки відповідача по виконанню умов договору, фактичного розміру понесених витрат, причинового зв`язку з понесеними позивачем витратами та поведінкою саме відповідача у справі, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для відшкодування позивачу з відповідача заявлених до стягнення збитків.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТзОВ «Лідер-Сервіс» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області по справі № 914/773/24 від 01 жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Сервіс» до Фізичної особи-підприємця Дусика Андрія Зеновійовича про стягнення коштів в сумі 59995,72 грн. про відшкодування збитків - задовольнити. Вважає, що оскаржуване рішення не відповідає законодавству України, аналіз доказів судом було проведено вибірково, ряд доказів проігноровано, розгляд справи був одностороннім, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у договорі та заявці строку на повернення контейнера та порядку розрахунку витрат за порушення такого строку, адже суд першої інстанції не врахував передбачений ЦК України обов`язок відшкодувати шкоду, завдану внаслідок протиправних дій, які договором можуть бути не передбачені. Вважає, що суд порушив порядок застосування ст. 1166 ЦК України. На переконання скаржника, суд поверхнево дослідив матеріали справи, а саме не врахував докази, які подало ТзОВ «АФ-Групп Україна» на виконання ухвали суду від 23 липня 2024 року, що підтверджують існування погодженого обов`язку щодо повернення контейнера. Суд встановив факт сплати ТзОВ «Лідер Сервіс» на користь ТзОВ «АФ-Групп Україна» суми коштів у розмірі 59995,72грн., встановив наявність рахунку від «Evergreen Shipping Agency», яке виставило ТОВ «AF Logistics» на суму 1636,00 USD, встановив сплату ТОВ на користь ТОВ «AF Logistics» загальної суми 13513,00 USD. Тобто, на думку скаржника, ТзОВ «Лідер Сервіс» довело факт існування штрафних санкцій, застосованих до нього за понаднормове використання контейнера, довів факт сплати за рахунком №188 та довів факт існування взаємовідносин з контрагентами, які такі нарахування від нього вимагали та на яких підставах. Водночас, боргові зобов`язання у вигляді демереджу ТзОВ «Лідер Сервіс» виникли поза його волею та не мали взагалі виникнути, у разі відсутності порушення порядку повернення контейнера з боку ФОП Дусика А.З. у строк, передбачений ст.95 МК України (5 днів).

Скаржник також стверджує, що суд не дослідив умисні та недобросовісні дії ФОП Дусик А.З., направлені на привласнення чужого майна протягом терміну, встановленого на його власний розсуд (дії, що суперечать ст. 193 ГК України, 1212 ЦК України). На переконання скаржника, таке порушення відповідача призвело до порушення позивачем зобов`язань перед третіми особами та завдало йому збитків, які позивач відшкодував, а отже, має право компенсувати такі збитки за рахунок винної сторони.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд повністю відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити без змін рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.20204 у справі №914/773/24 з тих підстав, що аргументи апеляційної скарги суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на чинному законодавстві. Відповідач наполягає на відсутності погодженої між сторонами дати повернення контейнера до м.Гданськ, а саме: у позові не зазначено чітко визначеного граничного строку повернення контейнера із сторони відповідача та на який термін відповідач прострочив повернення контейнера, а тому позивач вже після виконання зобов`язання надіслав претензії від 08.02.2024 та від 07.03.2024 відповідачу із примірниками заявки, де було вказано строк повернення такого контейнера. Тобто, позивач намагався маніпулятивним чином отримати підписану заявку.

У спростування посилання скаржника на порушення норми ст.95 МК України, відповідач зазначає, що у нормі йдеться про 10 діб не як про строк повернення порожнього контейнера, а про строк транзитних перевезень, більше того, мова ведеться не про строк повернення порожнього контейнера до порту Гданськ, а про строк транзитних перевезень до митного органу призначення в Україні. Натомість, із заявки від 04.10.2023 видно, що місцем розвантаження та місцем розмитнення вказано м.Вінниця. У справі № 914/773/24 відбувалась операція із імпорту товарів на митну територію України і найменших правових підстав керуватись ст.95 Митного кодексу України немає, оскільки відповідач не долучався по заявці від 04.10.2023р. №1/10/23 до транзитних перевезень. Стверджує, що у матеріалах справи відсутні докази погоджених строків повернення контейнера та докази оплати штрафних санкцій між іншими суб`єктами господарювання, залученими до організації міжнародного перевезення. Жодним документом не було визначено для відповідача та не було встановлено обов`язку повернути контейнер до м.Гданськ саме до 19.10.2023, не було запроваджено можливості нарахування та стягнення штрафних санкцій із відповідача з 19.10.2023р. по 21.10.2023р. 52, 00 євро за кожний день прострочення та із 22.10.2023р. по 08.11.2023р. 76 євро за кожний день прострочення. Крім того, документ (інвойс) Evergreen Shipping Agency, на відміну від рахунку (інвойсу) ТОВ AF Logistics, не містить як жодного фізичного підпису та печатки, так і електронно-цифрового підпису із сторони посадової особи компанії Evergreen Shipping Agency.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.10.24 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Сервіс» на рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.2024 у справі № 914/773/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Сторони у справі обізнані з порядком розгляду цієї справи шляхом направлення ухвали суду від 25.10.2024 про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету, зареєстрованого в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

05.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «AF Logistics» (Експедитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «АФ- Групп Україна» (Клієнт) уклали договір транспортного експедирування № 05/05/2023, відповідно до п. 1.1 якого за цим договором експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта надати визначені цим договором послуги, пов`язані з організацією і забезпеченням перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів клієнта.

02.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «АФ-Групп Україна» (замовник) та ТОВ «Лідер Сервіс» (виконавець) уклали договір № 020623 на організацію перевезень автомобільним транспортом.

17.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер-Сервіс» (Замовник, позивач) та Фізична особа-підприємець Дусик А.З. (Виконавець, відповідач) уклали договір на надання транспортно-експедиційних послуг № 17/08/23 ЛС .

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець за дорученням замовника надає йому послуги з організації автомобільного (або змішаного) перевезення вантажів та комплекс послуг, пов`язаних з проведенням взаєморозрахунків, контролем за проходженням вантажів та інше, за рахунок замовника.

Згідно з п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4 виконавець зобов`язаний, зокрема: забезпечити своєчасну подачу придатного для здійснення певною заявкою на перевезення вантажу автомобіля під завантаження, в певне місце навантаження; забезпечити передачу в розпорядження відправника вантажу всіх необхідних на завантаженні від виконавця документів (carnet-TIR; CMR; ADR и др.); інформувати замовника (зручним для сторін способом) про вимушену затримку транспортних засобів в дорозі, аварії та інших непередбачених обставин, що перешкоджають своєчасній доставці вантажу.

За приписами п. 2.2.9 договору виконавець несе повну матеріальну відповідальність за втрату контейнерного обладнання та його ушкодження. Контейнер вважається загубленим, якщо він не повертається до місця здачі вказаного у заявці протягом 30 діб з дня його вивезення. У разі втрати або пошкодження контейнерного обладнання виконавець зобов`язується виплатити замовнику вартість загублених контейнерів згідно ринкової вартості контейнера.

За умовами п. 3.1 договору замовник зобов`язується проводити оплату послуг виконавця на підставі виставлених рахунків виконавця, в супроводі товаротранспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу в повному обсязі і без претензій. Виставлений виконавцем рахунок підлягає оплаті після підписання Акту виконаних робіт, який є підтвердженням виконання робіт / послуг.

Відповідно до п. 4.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. У разі порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушення зобов`язання є його не виконані або неналежне виконання, а саме виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з п. 7.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і є дійсним протягом 3-х місяців з моменту його підписання з обох сторін, проте в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

За приписами п. 7.2 договору сторони договору діють відповідно до таких нормативних актів: цим договором з доповненнями і додатками, чинним законодавством України, Угодою про митне оформлення міжнародних перевезень, які здійснюються автомобільним транспортом; Женевською конвенцією про Договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ) від 19.05.1956р. і Протоколом до неї від 05.07.1978; Митної конвенції про перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП від 14.11.1975.

Договір на надання транспортно-експедиційних послуг № 17/08/23 ЛС від 17.08.2023 підписано сторонами, скріплено їх печатками та копія договору долучена до матеріалів справи.

04.10.2023 сторонами було підписано заявку № 1/10/23 на міжнародне транспортування вантажу автомобільним транспортом, відповідно до п. 1 якої погоджено місце завантаження - DCT Gdansk.

Згідно з п. 2, 3 заявки встановлено місце розвантаження та місце розмитнення/замитнення Вінниця, Україна.

Пунктом 4 заявки визначено вимоги до транспортного засобу контейнеровоз.

У пункті 5 заявки сторони погодили дату і час подання транспортного засобу під завантаження 04.10.2023р.

Пункт 6 заявки - термін повернення контейнера сторонами не заповнено.

Відповідно до п. 7 заявки сторонами визначено вартість перевезення - 3000 USD оплата у безготівковому розрахунку по курсу НБУ на дату завантаження.

Згідно з п. 8 заявки сторони встановили термін оплати: замовник зобов`язується провести оплату у наступному порядку: 90% після завантаження і 10% протягом п`яти банківських днів з надання оригіналів документів: CMR рахунку та акту виконаних робіт.

У пункті 9 заявки сторонами погоджено додаткові умови - здача пустого контейнера Gdansk.

Відповідно до заявки сторони домовились про наступне: факсова копія або копія цієї заявки надіслана електронною поштою та затверджена сторонами за своєю силою прирівнюється до оригіналу, та вступає в силу з моменту підписання і діє до повного проведення розрахунків; Будь які протиріччя між сторонами по виконанню даної заявки сторони будуть, вирішувати за допомогою двосторонніх переговорів або у відповідності з діючим законодавством України. Заявка має силу оригіналу. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за товар під час перевезення з моменту прийняття товару у «Замовника» до моменту передачі його отримувачу.

Заявка № 1/10/23 від 04.10.2023 на міжнародне транспортування вантажу автомобільним транспортом підписана сторонами, скріплена їх печатками та копія заявки долучена до матеріалів справи.

На виконання умов договору відповідач надав позивачу погоджені сторонами транспортні послуги, що підтверджується, зокрема транспортною накладною CMR від 04.10.2023, відповідно до якої вантаж отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарімаг» 11.10.2023, та не заперечується сторонами.

05.10.2023 відповідач скерував на електронну адресу позивача рахунок для оплати. 06.10.2023 відповідач скерував на електронну адресу позивача заявку для підписання.

10.10.2023 позивач скерував на електронну адресу відповідача повідомлення наступного змісту: «У вкладенні підписана заявка. Чекаємо від вас копію з вашим підписом і печаткою». 10.10.2023 відповідач скерував на електронну адресу позивача лист, яким повідомив, що відмовляється підписувати заявку на таких умовах, оскільки усна домовленість була іншою та вимагав здійснити оплату послуг в повному обсязі. 10.10.2023 позивач скерував на електронну адресу відповідача повідомлення наступного змісту: «У вкладенні підписана заявка. Просимо підписати її з вашого боку». 10.10.2023 відповідач скерував на електронну адресу позивача лист, яким повідомив, що автомобіль поїде на розвантаження після повної оплати. 10.10.2023 позивач скерував на електронну адресу відповідача лист, яким повідомив, що очікує на копію підписаної заявки. 10.10.2023 відповідач скерував на електронну адресу позивача лист, яким повідомив, що контейнер буде здано лише після повної оплати. 19.10.2023 позивач скерував на електронну адресу відповідача лист, яким просив зробити розбивку по рахунку № 9 від 05.10.2023 наступним чином: до митниці 72580,64грн., після 37189,66грн. 01.11.2023 відповідач скерував на електронну адресу позивача лист, яким повідомив, що очікує повну оплату по рахунку № 9 від 05.10.2023, лише після повної оплати буде здано контейнер.

У зв`язку із наданням послуг, відповідачем складено та скеровано позивачу акт виконаних робіт (наданих послуг) № 14 згідно заявки № 1/10/23 на міжнародне транспортування вантажу автомобільним транспортом від 04.10.2023 та виставлено рахунок № 9 від 05.10.2023 на суму 109770,30грн.

13.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «AF Logistics» виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «АФ- Групп Україна» рахунок на оплату на суму 13513,00 USD.

13.11.2023 ТзОВ «АФ- Групп Україна» сплатило ТзОВ «AF Logistics» 13513,00 USD, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 40 від 13.11.2023 на суму 13513,00 USD.

08.12.2023 ТзОВ «АФ-Групп Україна» виставило ТзОВ «Лідер Сервііс» рахунок на оплату № 188 на суму 59995,72 грн. Рахунок виставлено для оплати штрафних санкцій за понаднормове використання обладнання (контейнер EITU 9392652) на користь судноплавної лінії (без НДС).

08.02.2024 позивач сплатив ТзОВ «АФ-Групп Україна» 59995,72 грн. з призначенням платежу «Штрафні санкції за понаднорм. Використ. Обладнання з/г рах. №188 від 08.12.2023 Без ПДВ», що підтверджується платіжною інструкцією № 1941 від 08.02.2024, копія якої долучена до матеріалів справи.

08.02.2024 позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій зазначив, що з огляду на умисне притримання контейнера відповідачем було прострочено термін користування наданим для перевезення контейнером, а ТзОВ «Лідер - сервіс», у свою чергу, через таке затримання, прострочило повернення контейнера його власнику ТОВ «АФ-Групп Україна». На підставі прострочення позивачу було виставлено рахунок № 188 від 08 грудня 2023 року на суму 59 995,75 грн.

На підставі вищевикладеного позивач вимагав компенсувати штраф, який виник в результаті несанкціонованого одностороннього притримання контейнера відповідачем понад встановлений заявкою час.

У відповіді на претензію від 07.03.2024 відповідач зазначив, що жодних умов в заявці № 1/10/23 на міжнародне транспортування вантажу автомобільним транспортом від 04 жовтня 2023 року не порушив.

Вищевказані обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом до відповідача про стягнення коштів в сумі 59995,72 грн. як відшкодування збитків.

При ухвалені постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України.

За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України унормовано, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником

При цьому для застосування такого виду господарської санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру збитків покладається на позивача, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Як зазначалося вище, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору на надання транспортно-експедиційних послуг № 17/08/23 ЛС від 17.08.2023 та заявки №1/10/23 від 04.10.2023 на міжнародне транспортування вантажу автомобільним транспортом.

Згідно з ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб`єкти господарювання.

Положеннями статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", зокрема, визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право, зокрема, на: відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта; притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов`язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування; не приступати до виконання обов`язків за договором транспортного експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов`язків, передбачених договором транспортного експедирування. Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші права експедитора та клієнта.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач надав позивачу погоджені сторонами транспортні послуги (транспортне-експедирування контейнера № EITU 9392652) на виконання умов договору транспортно-експедиційних послуг № 17/08/23 ЛС від 17.08.2023 за заявкою позивача № 1/10/23 від 04.10.2023 на міжнародне транспортування вантажу автомобільним транспортом.

Відповідно до транспортної накладної CMR від 04.10.2023 ТзОВ «Дарімаг» отримало вантаж 11.10.2023. Однак, контейнер № EITU 9392652 було повернуто до порту Gdansk 08.11.2023 відповідно до рахунку від 09.11.2023 виставленого компанією «Evergreen Shipping Agency».

Як зазначалося вище, позивач стверджує, що поніс витрати на оплату штрафних санкцій внаслідок неправомірних дій відповідача, а саме несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, в частині повернення контейнера.

Суд апеляційної інстанції з такими твердженнями позивача не погоджується, та зазначає таке.

Заявлені до стягнення з відповідача кошти позивач кваліфікував як збитки, спричинені відповідачем, внаслідок неналежного виконання ним умов укладеного сторонами договору на надання транспортно-експедиційних послуг № 17/08/23 ЛС від 17.08.2023.

Суд першої інстанції правильно встановив, що ні вказаним договором, ні заявкою № 1/10/23 не передбачено строку повернення контейнера та порядку розрахунку витрат за порушення такого строку.

Покликання позивача на правовідносини, які у нього виникли з Товариством з обмеженою відповідальністю «АФ-Групп Україна» і на підставі якого в нього виник обов`язок оплати штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованим та безпідставним, оскільки ні в договорі на надання транспортно-експедиційних послуг №17/08/23 ЛС від 17.08.2023, ні в заявці № 1/10/23 відсутня будь яка прив`язка до інших правовідносин з третіми особами.

Колегія суддів не вважає за необхідне надавати оцінку переписці між позивачем та відповідачем, оскільки таке листування не призвело до зміни умов договору чи до зміни умов по заявці.

Щодо доводів апелянта про те, що дії відповідача бути спрямовані на привласнення спірного контейнера, то суд апеляційної інстанції констатує, що контейнер повернений.

Відповідно до п. 2.2.9 договору на надання транспортно-експедиційних послуг №17/08/23 ЛС від 17.08.2023 виконавець несе повну матеріальну відповідальність за втрату контейнерного обладнання та його ушкодження. Контейнер вважається загубленим, якщо він не повертається до місця здачі вказаного у заявці протягом 30 діб з дня його вивезення. У разі втрати або пошкодження контейнерного обладнання виконавець зобов`язується виплатити замовнику вартість загублених контейнерів згідно ринкової вартості контейнера.

Водночас позивач не пред`являв позовних вимог про виплату вартості загубленого контейнера, та сторонами не заперечується та обставина, що спірний контейнер було повернуто до міста Гданськ. Вказане також спростовує доводи про порушення положень ст. 1212 ЦК України залишення чужого майно без будь - якої правової підстави.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом - правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Пред`явлення вимоги про відшкодування збитків, зокрема покладає на позивача обов`язок довести, що ці витрати не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були понесені внаслідок неналежного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості понесення витрат, ще не є підставою для їх стягнення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не довів наявності протиправної поведінки відповідача по виконанню умов договору від 17.08.2023, та причинового зв`язку із понесеними позивачем витратами та поведінкою саме відповідача у справі, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для відшкодування позивачу з відповідача заявлених до стягнення збитків.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Згідно з ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, тому оскаржуване рішення необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Сервіс» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.2024 у справі №914/773/24 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя-доповідачН.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук