Ухвала

від 02.10.2024 по справі 1094з-24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

02 жовтня 2024 року м. ХарківСправа № 1094з-24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву (вх.№1094 від 01.10.2024) представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі

за заявою (позовом) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Релігійної організації "Релігійна громада святителя Миколая Ізюмської єпархії Української православної церкви" (63512, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Кам`яна Яруга, вул. Миру, будинок 26-а; код ЄДРПОУ: 33867077) про визнання неправомірним рішення загальних зборів та скасування реєстраційної дії

ВСТАНОВИВ:

01.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд забезпечити позов шляхом зборони державним реєстраторам будь-яких військових державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України, а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів в сфері релігійної діяльності, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити будь-які реєстраційні дії відносно Релігійної організації «Релігійна громада Святителя Миколая Ізюмської єпархії Української Православної Церкви» (код ЄДРПОУ 33867077).

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що позивачу, керівництву Ізюмської єпархії та представнику позивача стало відомо з достовірних джерел, що підтверджено парафіянами громади, звільнений ігумен Анатолій підробив підписи парафіян та зібрав підписи мешканців громади села, які не є парафіянами релігійної організації, та подав документи державному реєстратору військової адміністрації (можливо Полтавської ОВА, оскільки в Харківській державні реєстратори відсутні) про зміну конфесійної приналежності шляхом переходу всієї парафії до ПЦУ.

На переконання заявника, з даного приводу необхідно терміново вжити дій для неможливості здійснити таку перереєстрацію, яка не узгоджена з членами парафії.

Також, як стверджує заявник, згідно з Указом керуючого Ізюмською єпархією, Преосвященішого єпископа Ізюмського і Куп`янського Іоанна (Терновецького) №29/УБ від 03.09.2024 ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) на підставі порушень канонів та Правил святих Апостолів за ухилення в розкол, за аморальну поведінку, яка не відповідає високому сану священнослужителя і яка стала наслідком смути серед вірян, за грубе порушення священицької присяги та чернечих обітниць, був звільнений від обов`язків настоятеля релігійної громади, більше того він заборонений у священнослужінні без права причастя Святих Христових Таїн, носіння наперсного хреста та чернечих одеж та порахований за штат єпархії. Позивач на момент подання цієї заяви про забезпечення позову є належним керівником Релігійної громади Святителя Миколая Ізюмської єпархії УПЦ, оскільки Указом керуючого Ізюмською єпархією №30/УЛ від 13.09.2024 протоієрей ОСОБА_4 призначений настоятелем даної релігійної організації, який приступив до виконання своїх обов`язків, вже проводив спільне богослужіння на вулиці біля будівлі храму, однак він не мав можливості потрапити до храму, оскільки ігумен Анатолій (звільнений настоятель) забрав та не віддавав ключі. Після звернення благочинного Чугуївського благочиння Ізюмської єпархії Білича І.М. до поліції, за узгодженням із дільничним інспектором поліції та старостою села ключі від храму зберігаються у старости. Згідно останніх Парафіяльних (Загальних зборів) від 22.10.2023 учасники Релігійної громади, беручи участь у зборах, реєструвались згідно окремого списку, який був названий Додаток №1 до Протоколу №1. Отже, коло учасників Релігійної організації - учасників Парафіяльних зборів було визначено і занесено до Додатку №1 до вказаного Протоколу (де кожний член парафії власноручно розписався та зазначив своє прізвище, ім`я та по-батькові, телефон тощо). Крім того, учасники релігійної організації у вказаному вище Протоколі підтвердили свою вірність Блаженнішому Митрополиту Київському і всієї України Онуфрію та канонічній УПЦ, заявили про відсутність бажання змінювати конфесійну приналежність шляхом переходу до ПЦУ. Натомість, хоча і звільнений з посади настоятеля ігумен Анатолій продовжує видавати себе за настоятеля, користуючись тим, що залишив у себе та не віддає документи релігійної громади, безпідставно здійснює подальші управлінські дії всупереч, як рішенням керівництва Єпархії, так і рішенням Загальних зборів учасників Релігійної громади (зокрема Протокол №1 від 22.10.23р.) з метою: 1) штучного позбавлення реальних членів громади, зокрема і позивача, їх корпоративних прав на управління визначеною громадою з позбавленням їх права на волю віросповідання та конфесійну визначеність та 2) заміни керівника (настоятеля) існуючої Релігійної організації, її назви - з подальшим користуванням належними корпоративними правами і майном.

Крім того, як стверджує заявник, щодо майна релігійної організації, а саме на підставі договору дарування нежитлової будівлі від 26.11.2007 за адресою: с.Кам`яна Яруга, вул.Миру, 26-а, Колективне сільськогосподарське підприємство ім.Кірова Чугуївського району (код ЄДРПОУ 00706473) подарувало вказану нежитлову будівлю площею 161,8 кв.м. релігійній громаді Свято-Миколаївської Харківської єпархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), який посвідчений приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Гусейновою Е.Г., зареєстрованого в реєстрі за №4766. На підставі рішення 9 сесії 6 скликання Кам`яноярузької сільської ради від 08.08.2016 було прийнято рішення про передачу в постійне користування релігійній громаді Свято-Миколаївської Харківської єпархії Української Православної Церкви земельну ділянку площею 0,2130 (кадастровий номер 6325483501:00:002:0201) для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій в АДРЕСА_2 . Таким чином, вказана будівля храму належить на праві приватної власності релігійній організації, яка є підзвітна та підконтрольна Ізюмській єпархії та правлячому архієрею єпископу Іоанну (Терновецькому), який на підставі наданих йому повноважень звільнив 03.09.24 ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) від виконання своїх обов`язків, він не є з даної дати настоятелем і не має права підписувати будь-які документи, договори і т.д. Однак, в разі протиправної (без участі членів релігійної організації) зміни конфесійної приналежності та зміни керівника, означений ігумен Анатолій (Бондаренко) отримає у власність як настоятель ново зміненої релігійної організації нежитлову будівлю храму та право постійного користування земельною ділянкою, що є недопустимим в такі складні для Церкви часи. Отже, з метою забезпечення майбутнього позову, необхідно накласти заборону реєстраторам будь-яких органів державної реєстрації, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін в ЄДР щодо релігійних організацій, проводити наступні реєстраційні дії відносно ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), внесення змін про її керівника та/або найменування, конфесійної приналежності.

На переконання заявника, наразі такий спосіб захисту у вигляді забезпечення позову є вкрай необхідним заходом, який унеможливить зміну власника спірного майна (є співмірним з позовними вимогами), конфесійної приналежності і у разі задоволення позову спроможний забезпечити його реальне виконання. Складність виконання майбутнього рішення суду за позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів і скасування державної реєстрації змін в ЄДР, є очевидною з огляду на поведінку колишнього настоятеля, який скрізь заявляє, що він продовжує бути настоятелем Релігійної громади Святителя Миколая Ізюмської єпархії УПЦ. Своїми протиправними діями він організовує та проводить незаконні дії з позбавлення нашої громади будівлі храму, незаконно встановив сигналізацію, вживає дії з незаконної перереєстрації Релігійної громади із зміною її конфесійної приналежності шляхом переходу до ПЦУ. З приводу незаконного встановлення сигналізації та укладення договору з Управління поліції охорони в Харківській області представником позивача 25.09.24 подано адвокатський запит № 41, на який наразі відповідь не надійшла, однак обладнання з охорони досі перебуває в храмі, хоч даний запит і зупинив підписання договору. У разі проведення реєстраційних дій із внесенням в ЄДР відомостей/змін про зміну назви (конфесійної приналежності до ПЦУ) та/або керівника, майбутнє поновлення прав позивача буде значно обтяжене та практично не можливим.

Суд, розглянувши заяву (вх.№1094 від 01.10.2024) представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, виходить з наступного.

Відповідно дост.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 137 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Тобто, імперативними приписами ч.1 ст.139 ГПК України визначено обов`язкові вимоги, які ставляться та яким повинна відповідати заява про вжиття заходів забезпечення позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як вказано у п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з цим, виходячи з аналізу Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Таким чином, зазначення у заяві про забезпечення позову обґрунтованості такого забезпечення та доведення, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення є обов`язковим.

Як стверджує заявник в заяві про забезпечення позову до подання позову, подання цієї заяви обумовлене наявністю у позивача правових підстав звернутися до суду з майбутнім позовом до майбутнього відповідача про визнання неправомірним рішення загальних зборів членів релігійної організації «Релігійної громади Святителя Миколая Ізюмської єпархії Української Православної Церкви» та скасування такої реєстраційної дії, якою до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України на підставі зазначеного рішення Загальних зборів можуть бути внесені відомості про керівника та найменування, з тієї підстави, що рішення загальних зборів (протокол) було підроблено.

Відтак спір, про який зазначає заявник в заяві про забезпечення позову до подання позову, є немайновим, а тому суд повинен досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Так, у відповідності до п.4 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Згідно ст. 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Таким чином, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до усталеної судової практики при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

На підтвердження своїх вимог заявник надав копію договору дарування нежитлової будівлі від 26.11.2007, копію Рішення Кам`яноярузької сільської ради від 08.08.2016, копію Протоколу Загальних зборів №1 від 22.10.2023 Релігійної громади з додатками №1 та №2, копію Указу керуючого Ізюмською єпархією №29/УБ від 03.09.2024 про звільнення, копію Указу керуючого Ізюмською єпархією №30/УЛ від 13.09.2024 про призначення, копію заяви до поліції та талон повідомлення єдиного обліку від 20.09.24, копію адвокатського запиту до поліції охорони від 25.09.24.

При цьому, заявником до заяви про забезпечення позову не додано жодного доказу наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

Зокрема, як вбачається із матеріалів заяви про забезпечення позову, заявником не було надано суду у відповідності до статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України усіх належних, допустимих достовірних чи вірогідних доказів, які б підтверджували наявність обставин, на які він посилається, а саме: підроблення підписів парафіян і збір підписів мешканців громади села, які не є парафіянами релігійної організації, та подання документів державному реєстратору військової адміністрації про зміну конфесійної приналежності шляхом переходу всієї парафії до ПЦУ.

Крім того, заявником не надано доказів, які б свідчили про вчинення Релігійною організацією "Релігійна громада святителя Миколая Ізюмської єпархії Української православної церкви" дій направлених на ухилення від виконання рішення у разі задоволення позову.

З огляду на викладене, дослідивши докази, які були подані заявником разом із заявою про забезпечення позову, суд вважає, що зазначені в заяві про забезпечення позову обставини, є припущеннями заявника та не свідчать про неможливість виконання рішення суду, у разі задоволення позову саме у даній справі, без застосування відповідних заходів забезпечення позову.

Водночас, посилання заявника на те, що "такий спосіб захисту у вигляді забезпечення позову є вкрай необхідним заходом, який унеможливить зміну власника спірного майна (є співмірним з позовними вимогами)" є необґрунтованими, оскільки предметом майбутнього позову заявник визначає "визнання неправомірним рішення загальних зборів членів релігійної організації «Релігійної громади Святителя Миколая Ізюмської єпархії Української Православної Церкви» та скасування такої реєстраційної дії".

Яке саме рішення загальних зборів членів релігійної організації «Релігійної громади Святителя Миколая Ізюмської єпархії Української Православної Церкви» буде предметом майбутнього позову заявник не вказує. Однак заявником, при визначені предмету майбутнього позову, про позовну вимогу стосовно будь-якого майна не зазначено.

При цьому, сам факт існування спору між сторонами не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Решта доводів поданої заяви стосуються з`ясування обставин обґрунтованості позовних вимог та зводяться до оцінки обставин справи, які мають бути досліджені під час розгляду справи по суті, тому не враховуються судом при розгляді поданої заяви.

Одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статтею 14 Господарського процесуального кодексу України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України), про що йдеться в положеннях частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України та постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17.

Отже, заявником не доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави та заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої представником позивача заяви про забезпечення позову, з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернеться до суду.

При цьому суд наголошує, що у разі задоволення позову, виконання рішення суду може бути здійснено в примусовому порядку із застосуванням заходів примусового виконання рішень, передбачених законом.

Згідно з ч.1ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.6ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви (вх.№1094 від 01.10.2024) представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст.254-257 ГПК України.

Ухвалу підписано 02.10.2024.

СуддяТ.О. Пономаренко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.