Рішення

від 23.09.2024 по справі 922/2049/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2024м. ХарківСправа № 922/2049/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

при секретарі судового засідання Корнух В.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5) в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд акціонерного товариства Українська залізниця (03035, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського (колишня назва вул. Льва Толстого), 61) до Приватного підприємства ГАРТ-ПЛЮС (61024, м. Харків, вул. Студентська, 19) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства ГАРТ-ПЛЮС, в якому просить:

- Стягнути з приватного підприємства ГАРТ-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 34952550) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд акціонерного товариства Українська залізниця (код ЄДРПОУ 41149437, 03035, м. Київ вул. Гетьмана Павла Скоропадського (колишня назва - Льва Толстого), 61; IBAN № НОМЕР_1 в ТВБВ № 10026/0159 в філії Головного Управління по м. Києву та Київській області АТ ОЩАДБАНК) заборгованість за Договором оренди нерухомого майна № БМЕС-01/39ВУМ від 10.07.2020 у розмірі 1 526 200,76 грн. (один мільйон п`ятсот двадцять шість тисяч двісті грн. 76 коп.), у т.ч.: орендна плата за період оренди листопад 2020 року-березень 2024 року включно 1 225 740,32 грн (один мільйон двісті двадцять п`ять тисяч сімсот сорок грн 32 коп.); пеня - 31 951,55 грн (тридцять одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят одна грн 55 коп.); штраф 36 772,21 грн (тридцять шість тисяч сімсот сімдесят дві грн 21 коп.); інфляційні збитки 180 220,04 грн (сто вісімдесят тисяч двісті двадцять грн 04 коп.); 3 % річних від суми заборгованості - 51 516,64 грн (п`ятдесят одна тисяча п`ятсот шістнадцять грн 64 коп.).

- Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Відповідача.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна № БМЕС-01/39 ВУМ від 10.07.2020 щодо внесення орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2049/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 08 липня 2024 року о 11:15 год.

24.06.2024 через систему Електронний суд представником позивача подано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх. № 16360.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2024 заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 16360 від 24.06.2024)- задоволено.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.06.2024 виправлено описку в ухвалі Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 по справі №922/2049/24, вказавши вірні дату та час проведення підготовчого засідання - "22" липня 2024 р. о 12:30.

12.07.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позов за вх. № 17801.

17.07.2024 через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив за вх. № 18153.

22.07.2024 через систему «Електронний суд» представником позивача подано клопотання за вх. № 18398 про долучення довіреності представника.

В судовому засіданні 22.07.2024 на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, задоволено усне клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, на підставі п.3 ч.2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14.08.2024 об 11:15 год.

22.07.2024 (після судового засідання) через систему «Електронний суд» представником позивача подано клопотання за вх. № 18433 про долучення до матеріалів справи заяви про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить: зменшити розмір позовних вимог та стягнути з приватного підприємства «ГАРТ- ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 34952550) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 41149437, 03035, м. Київ вул. Гетьмана Павла Скоропадського (колишня назва - Льва Толстого), 61) заборгованість за Договором оренди нерухомого майна № БМЕС-01/39-ВУМ від 10.07.2020 у розмірі 1 092 169,98 грн (один мільйон дев`яносто дві тисячі сто шістдесят дев`ять гривень 98 копійок), у тому числі: орендна плата за період оренди листопад 2020 року-березень 2024 року включно - 799 804,97 грн (сімсот дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот чотири гривні 97 копійок); пеня - 48 290,73 грн (сорок вісім тисяч двісті дев`яносто гривень 73 копійки); штраф - 23 994,15 грн (двадцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 15 копійок); інфляційні збитки - 169 865,71 грн (сто шістдесят дев`ять тисяч вісімсот шістдесят п`ять гривень 71 копійка); З % річних від суми заборгованості -50 214,42 грн (п`ятдесят тисяч двісті чотирнадцять гривень 42 копійки); судові витрати по сплаті судового збору покласти на Відповідача.

12.08.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх. №20186.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 20186 від 12.08.2024) - задоволено.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.08.2024 прийнято заяву Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд акціонерного товариства Українська залізниця про зменшення позовних вимог (вх. № 18433 від 22.07.2024) до провадження та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з її урахуванням. Вважати сформованими позовні вимоги в наступній редакції:

«Стягнути з приватного підприємства «ГАРТ- ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 34952550) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 41149437, 03035, м. Київ вул. Гетьмана Павла Скоропадського (колишня назва - Льва Толстого), 61) заборгованість за Договором оренди нерухомого майна № БМЕС-01/39-ВУМ від 10.07.2020 у розмірі 1 092 169,98 грн (один мільйон дев`яносто дві тисячі сто шістдесят дев`ять гривень 98 копійок), у тому числі:

- орендна плата за період оренди листопад 2020 року-березень 2024 року включно - 799 804,97 грн (сімсот дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот чотири гривні 97 копійок);

- пеня - 48 290,73 грн (сорок вісім тисяч двісті дев`яносто гривень 73 копійки);

- штраф - 23 994,15 грн (двадцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 15 копійок);

- інфляційні збитки - 169 865,71 грн (сто шістдесят дев`ять тисяч вісімсот шістдесят п`ять гривень 71 копійка);

- 3 % річних від суми заборгованості -50 214,42 грн (п`ятдесят тисяч двісті чотирнадцять гривень 42 копійки).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Відповідача.»

Крім того, в судовому засіданні на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.09.2024 о(б) 11:15 год.

21.08.2024 через систему «Електронний суд» представником позивача подані додаткові письмові пояснення за вх. № 21043.

В судовому засіданні 02.09.2024 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.09.2024 о(б) 14:00 год.

В судовому засіданні 12.09.2024 на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 23.09.2024 о(б) 14:00 год.

20.09.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи за вх. № 23802.

В призначене судове засідання 23.09.2024 учасники справи своїх представників не направили.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. № 23802 від 20.09.2024), суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду із відповідним клопотанням, представник відповідача вказує, що не має змоги прибути в судове засідання, призначене на 23.09.2024 14:00 год, у зв`язку із зайнятістю у якості захисника при розгляді кримінального провадження по справі 953/14694/21 Київським районним судом м. Харкова.

Разом з цим, представником відповідача не надано жодних доказів в підтвердження викладених у клопотанні обставин.

Крім того, участь представника відповідача у іншій справі не є поважною причиною для відкладення розгляду справи, оскільки відповідач не був позбавлений права надати повноваження для участі в судовому засіданні іншому представникові. Також, суд зазначає, що явка представників сторін в призначене судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь в судовому засіданні є правом учасника процесу, яким відповідач не скористався.

Зважаючи на вказане, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи з підстав, викладених у клопотанні, а тому клопотання (вх. № 23802 від 20.09.2024) задоволенню не підлягає.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Як було вище зазначено, явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України.

Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10 липня 2020 року між акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі Позивач, Орендодавець) та приватним підприємством «ГАРТ-ПЛЮС» (надалі Відповідач, Орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна № БМЕС-01/39 ВУМ (надалі Договір), відповідно до якого (пункт 1.1.) Орендарю за Актом приймання-передачі майна передано в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 384,90 кв.м, а саме: частину нежитлових приміщень першого поверху №23-56 (літ.А-1)- нежитлові приміщення кім. № 23-48, 50-56, що розташовані в м. Харкові по вул. Південнопроектна, 8, загальною площею 390,10 кв. м. (далі Майно).

Відповідно до п. 1.3. Договору майно надається Орендарю для його використання за цільовим призначенням розміщення лазні загального користування, сауни, перукарні.

Відповідно до 2.1. Договору передача Орендареві Майна в строкове платне користування здійснюється на підставі Акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря, складеного згідно з формою, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток 1). Майно вважається переданим Орендодавцем Орендарю з дати підписання уповноваженими представниками Сторін Акта приймання-передачі майна га скріплення печатками (у разі наявності) в строки, встановлені цим Договором. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Майна переходить до Орендаря з дати підписання Сторонами Акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря.

Факт передачі майна Орендарю у користування підтверджується Актом приймання-передачі майна від 11.07.2020.

Згідно з п.п. 3.1.-3.2. Договору розмір орендної плати визначається за результатами електронних торгів (аукціону) і становить за перший базовий місяць червень 2020 р. користування за 1 кв. м. Майна 69,54 грн, крім того ПДВ 13,91 грн, а всього разом з ПДВ 83,45 грн.

Загальний розмір орендної плати за перший базовий місяць червень 2020 року користування Майном становить 2 6765 грн, крім того ПДВ 5353,00 грн, а всього разом з ПДВ 32118,00 грн (надалі - Орендна плата).

У разі підписання Сторонами Акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря у місяці, що не є місяцем проведення аукціону, розмір Орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування Орендної плати за базовий місяць, визначений у пункті 3.1. Договору, на індекс інфляції за місяць, що передують місяцю підписання та за місяць підписання Сторонами Акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря.

Розмір Орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування Орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Сторони погодили, що для розрахунків приймається індекс інфляції розрахований Державною службою статистики України, та опублікований на офіційному ресурсі http://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/.

Відповідно до п.п. 3.3.-3.4. Договору орендна плата нараховується починаючи з дати передачі Майна за Актом приймання-передачі Майна від Орендодавця до Орендаря та сплачується Орендарем щомісяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок. Невиставлення рахунку Орендодавцем не звільняє Орендаря від сплати Орендної плати за Договором. Орендна плата не включає вартість комунальних послуг (послуг з електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення), експлуатаційних та інших витрат, що безпосередньо пов`язані з Майном. Відшкодовування вартості комунальних послуг (послуг з електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення), експлуатаційних та інших витрат, що безпосередньо пов`язані з Майном, відшкодування земельного податку здійснюється Орендарем Орендодавцю щомісячно на підставі окремого підписаного сторонами договору про відшкодування витрат на утримання Майна та надання комунальних послуг. Договір про відшкодування витрат утримання Майна та надання комунальних послуг Орендарем та Орендодавцем укладається протягом 5 робочих днів з дня підписання сторонами Акта приймання-передачі Майна від Орендодавця до Орендаря.

Відповідно до п. 3.6. Договору, нарахування Орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування Майном.

Відповідно до п. 11.1 Договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженим представниками Сторін і скріплення їх підписів відбитками печаток Сторін (за наявності), діє до 05.07.2023, та у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 3.9. Договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) цього Договору Орендар сплачує Орендну плату до дати фактичного повернення Майна за Актом приймання-передачі майна від Орендаря до Орендодавця включно. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Орендаря від обов`язку виконання перед Орендодавцем всіх грошових зобов`язань за цим Договором, враховуючи і відповідальність за порушення умов Договору.

Згідно з п.2.5. Договору Майно вважається повернутим Орендодавцю з дати підписання уповноваженими представниками Сторін Акта приймання-передачі майна від Орендаря до Орендодавця та скріплення печатками (у разі наявності).

Позивач вказує, що Майно Орендодавцю від Орендаря не повернуто і продовжує перебувати у користуванні Відповідача. А отже, позивач вважає, що має правові підстави здійснювати нарахування за оренду Майна за весь час перебування його у Орендаря.

Пунктом 6.2.3. Договору передбачено обов`язок Відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати Орендну плату та інші платежі, передбачені Договором.

Проте, як вказує позивач, в порушення умов договору, відповідач здійснював розрахунки за оренду майна не своєчасно та не в повному обсязі.

Позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення Відповідачеві претензій від 04.08.2023 № БМЕСД-3-11/416 та від 26.03.2024 № БМЕСД-3-11/148 на суму основного боргу, проте заборгованість була погашена лише частково.

Так, в період листопад 2020 року березень 2024 року Позивачем було виставлено рахунки за оренду майна на загальну суму 1 695 107,77 грн.: № 874-2720 від 30.11.2020 на суму 32 405, 63 грн., №874-3080 від 31.12.2020 на суму 32 826, 90 грн., № 874-136 від 31.01.2021 на суму 33 122,34 грн., № 874-253 від 28.02.2021 на суму 33 552,94 грн., № 874-524 від 31.03.2021 на суму 33 888,47 грн., № 874-759 від 30.04.2021 на суму 34 464,58 грн., № 874-1167 від 31.05.2021 на суму 34 705,82 грн., № 874-1271 від 30.06.2021 на суму 35 157,00 грн., № 874-1517 від 31.07.2021 на суму 35 227,32 грн., № 874-1782 від 31.08.2021 на суму 35 262,55 грн, № 874-2026 від 30.09.2021 на суму 35 192,03 грн., № 874-2578 від 31.10.2021 на суму 35 614,33 грн., № 874-2734 від 30.11.2021 на суму 35 934,86 грн., № 874-3017 від 31.12.2021 на суму 36 222,35 грн., № 874-51 від 31.01.2022 на суму 36 439,68 грн., № 874-687 від 30.06.2022 на суму 39191,69 грн., № 874-726 від 30.06.2022 на суму 40 406,63 грн., № 874-284 від 30.06.2022 на суму 36 913,39 грн., № 874-648 від 30.06.2022 на суму 37 504,01 грн., № 874-763 від 30.06.2022 на суму 41 497,61 грн., № 874-860 від 31.07.2022 на суму 42 784,03 грн., № 874-957 від 31.08.2022 на суму 43 083,52 грн., № 874-1246 від 30.09.2022 на суму 43 557,43 грн., № 874-1311 від 31.10.2022 на суму 44 385,02 грн., № 874-1607 від 30.11.2022 на суму 45 494,65 грн., № 874-1811 від 31.12.2022 на суму 45 813,12 грн., № 874-29 від 31.01.2023 на суму 46 133,81 грн., № 874-239 від 28.02.2023 на суму 46 502,88 грн., № 874-432 від 31.03.2023 на суму 46 828,40 грн., № 874-629 від 30.04.2023 на суму 47 530,84 грн., № 874-862 від 31.05.2023 на суму 47 530,81 грн., № 874-1049 від 30.06.2023 на суму 47 768,47 грн., № 874-1439 від 31.07.2023 на суму 48 150,62 грн., № 874-1513 від 31.08.2023 на суму 47 861,72 грн., № 874-1439 від 30.09.2023 на суму 47 191,66 грн., № 874-2092 від 31.10.2023 на суму 47 427,61 грн., № 874-2298 від 30.11.2023 на суму 47 807,03 грн., № 874-2518 від 31.12.2023 на суму 48 046,07 грн., № 874-170 від 31.01.2024 на суму 48 382,39 грн., № 874-369 від 29.02.2024 на суму 48 575,92 грн., № 874-418 від 31.03.2024 48 721,64 грн.

Втім, як вказує позивач, відповідач розрахувався за оренду майна на загальну суму 895 302,80 грн.

А отже, за твердженнями позивача, за відповідачем рахується непогашена заборгованість з орендної плати у розмірі 799 804,97 грн.

Оскільки зобов`язання зі сплати орендних платежів Відповідачем не виконані у строк, встановлений п. 3.3. Договору, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 48 290,73 грн, штраф у розмірі 23 994,15 грн, інфляційні збитки у розмірі 169 865,71 грн, 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 50 214,42 грн.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором оренди нерухомого майна № БМЕС-01/39-ВУМ від 10.07.2020 у розмірі 1 092 169,98 грн, з яких: орендна плата за період оренди листопад 2020 року-березень 2024 року включно - 799 804,97 грн, пеня - 48 290,73 грн, штраф - 23 994,15 грн, інфляційні збитки - 169 865,71 грн, 3 % річних від суми заборгованості -50 214,42 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Факт передачі в оренду позивачем, прийняття відповідачем та користування відповідачем об`єктом оренди за Договором підтверджується Актом прийому-передачі від 11.07.2020.

Доказів повернення майна з оренди матеріали справи не містять.

Разом з цим, судом встановлено, що в період листопад 2020 року березень 2024 року Позивачем було виставлено рахунки за оренду майна на загальну суму 1 695 107,77 грн. Рахунки сплачені відповідачем частково.

Так, за розрахунками позивача за відповідачем рахується непогашена заборгованість у розмірі 799 804,97 грн.

В той же час, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем орендної плати за договором у визначеній позивачем сумі.

Порядок та термін розрахунків за оренду визначений Сторонами Договору у п. 3.3. Договору щомісячно, шляхом перерахування у безготівковій формі до 20 числа поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок. Невиставлення рахунку Орендодавцем не звільняє Орендаря від сплати орендної плати за Договором.

За своєю правовою природою рахунок на оплату витрат не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку сплатити Орендну плату.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі №915/641/19.

Приймаючи до уваги те, що обов`язок Орендаря щодо сплати орендних платежів наставав щомісяця 20 числа місяця, наступного за звітним, незалежно від того, чи виставлявся рахунок Орендодавцем, та з урахуванням приписів ст. 530 ЦК України, строки виконання грошових зобов`язань Відповідача за Договором вважаються такими, що настали.

Так, заперечуючи проти позову відповідач вказує, що 14.04.2021 року у орендованому приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Південнопроектна,8. виникла пожежа, що підтверджується актом комісії службового розслідування пожежі від 15.04.2021 року , призначеного наказом начальника ВСП «Харківське територіальне управління» від 14.04.2021 року, телефонограмою № 149 від 14.04.2021 року начальника воєнізованої охорони Південної залізниці, а також актом комісійного обстеження орендованого майна, яким встановлені пошкодження конструктивного елементу покриття та покрівля, елементів облицювання та утеплення, електричної мережі, елементи водопостачання, лазня та меблі. Саме з цих причин відповідач не міг експлуатувати зазначене орендоване майно. Тобто виникли форс-мажорні обставини, які не залежали від волі відповідача. Відповідно відповідач звернувся до позивача, якому були відомі данні обставини з проханням не нараховувати орендну плату за період відновлення об`єкту оренди після пожежі, посилаючись на п. 10.1 Договору.

Також відповідач вказує, що з 24 лютого 2023 року з початку агресії та воєнних дій РФ м. Харків знаходилося під постійними обстрілами, не працювали заклади, транспорт, метрополітен використовувався як укриття, населення міста евакуйовувалося, а відтак ПП «Гарт-Плюс» припинило свою роботу і відповідно не мало та не має досі будь-якого доходу. Відповідно весь цей період часу Відповідач не здійснював та не здійснює господарську діяльність по незалежним від його волі обставинам, а відтак належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. які відносяться до форс-мажорних за період з 24.02.2022 року до жовтня 2022 року.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України № 2024//02.0-7.1. від 28.02. 2022 року та частину 6 ст. 762 ЦК України, якою встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Крім того, відповідач вказує, що відповідно до підпункту 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів від 27 травня 2022 р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене, зокрема, на території Харківської області (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях). Тобто, крім тих адміністративно-територіальних одиниць, які зазначені у абзаці третьому підпункту 1 пункту 1 Постанови № 634.

Також, підпунктом 4 пункту 1 Постанови № 634 визначено, що на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, зокрема, орендарям на територіях, визначених у підпункті 2 пункту 1 Постанови № 634, орендна плата після 30 вересня 2022 року нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).

Відповідні зміни були внесені Законом України від 1 квітня 2022 р. № 2181-IX Про внесення змін до Закону України Про оренду державного та комунального майна.

А отже, Відповідач вважає, що норми підпунктів 2 та 4 пункту 1 Постанови № 634 поширюються на орендарів, які використовують майно, розміщене в Харківській області та м. Харків. Разом з цим, відповідач вказує, що засновником АТ «Українська залізниця» є Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, 100 % акцій якого належать державі, відповідно нерухоме майно, балансоутримувачем якого є позивач, є державним, а відтак при розрахунках з відповідачем позивач мав керуватися саме цими нормами Закону.

Однак, не погоджуючись з вищенаведеними твердженнями відповідача, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Розділом 6 Договору оренди нерухомого майна № БМЕС-01/39 ВУМ від 10 липня 2020 року (надалі Договір), укладеного між Позивачем і Відповідачем, визначено права і обов`язки Орендаря (Відповідача).

Орендар (Відповідач) зобов`язаний:

- нести відповідальність у повному обсязі за виконання будь-яких нормативних актів щодо правил пожежної безпеки, санітарного та епідеміологічного благополуччя, охорони праці тощо. Для цього Орендар зобов`язаний за власний рахунок виконати всі заходи, що вимагаються законодавством для безпечної експлуатації Майна, а також отримати всі дозвільні документи для експлуатації Майна та проведення робіт в ньому (пункт 6.2.4. Договору);

- при оренді приміщень дотримуватись правил експлуатації та ремонту інженерних комунікацій та вимог БНІП-11-104-76 по зберіганню та складуванню матеріальних цінностей у приміщеннях, а також забезпечити їх захист від аварій інженерних комунікацій (пункт 6.2.5 Договору);

- відповідно до вимог нормативно-правових актів з пожежної безпеки розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки об`єкта оренди. Забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду. Утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв`язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням (пункт 6.2.10 Договору);

- підтримувати Майно в справному і придатному для використання стані. Забезпечити належне утримання інженерних комунікацій (водопроводу, каналізації, електричних та опалювальних мережі інше). У випадку аварій та проведення планових ремонтних робіт Майна невідкладно повідомляти про це Орендодавця (пункт 6.2.15 Договору);

- на підставі письмового дозволу Орендодавця здійснювати поточний ремонт, відновлення, зміну, переобладнання Майна (пункт 6.2.17 Договору);

- протягом 5-ти календарних днів після укладення цього Договору застрахувати Майно не менше ніж на суму визначену в пункті 1.4 цього Договору на користь Орендодавця, у порядку, визначеному законодавством, і надати Орендодавцю копії страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб на увесь строк дії цього Договору Майно було застраховане (пункт 6.2.19 Договору).

Спростовуючи доводи відповідача, у відповіді на відзив позивач вказує, що згідно з пунктом 3 Акту службового розслідування пожежі, що виникла у нежитловому приміщенні 1-го поверху № 23-56 в літ «А-1» загальною площею 390,1 кв.м. за адресою: м.Харків, вул.Південнопроектна, буд.8, який був складений 15.04.2021 року комісійно працівниками АТ «Укрзалізниця» за участю директора ПП «Гарт-Плюс» (Відповідача) Нищого В.В. (наданий Відповідачем до Відзиву на позовну заяву), майно, в якому сталася пожежа, надане орендарю за договором № БМЕС-01/39 ВУМ від 10.07.2020. Відновлення пошкодженого та знищеного вогнем майна буде проводитись за рахунок орендаря згідно договору оренди за № БМЕС-01/39 ВУМ від 10.07.2020 року, розділ 8 п.8.3.

У пункті 8 Висновок комісії про відповідальність за виникнення пожежі та організацію її гасіння вищевказаного Акту службового розслідування пожежі від 15.04.2021 зазначено: «Вини балансоутримувача ВСП «Харківське ТУ» не вбачається». А також є посилання на невиконання Орендарем розділу 6 п.6.2.10 Договору, яким передбачено обов`язок Орендаря відповідно до вимог нормативно-правових актів з пожежної безпеки розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки об`єкта оренди. Забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду. Утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв`язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивач у відповідь на звернення відповідача щодо зменшення орендної плати, листом від 01.10.2021 № ФБМЕС -01/749 та листом від 03.07.2023 № ФБМЕС -01/390 повідомив, що не вбачає підстав для перегляду умов та розрахунків орендної плати. Зокрема, позивач послався на те, що відповідно до пунктів 6.2.4., 6.2.5., 6.2.19 Договору оренди, орендар зобов`язаний нести відповідальність у повному обсязі за виконання будь-яких нормативних актів щодо правил пожежної безпеки, санітарного та епідеміологічного благополуччя , охорони праці, дотримуватись правил експлуатації та ремонту інженерних комунікацій та вимог БНІП-11-104-76, а також застрахувати орендоване майно.

Разом з цим, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження того, що відповідачем виконані умови договору які стосуються пожежної безпеки та не надано доказів, що майно не могло бути використане орендарем через обставини, за які він не відповідає.

Враховуючи вказане, суд вважає посилання відповідача на пожежу, яка сталася 14.04.2021, а також на ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України необґрунтованими.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань.

Не є достатнім формальне посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, оскільки суд має досліджувати докази в сукупності. Відповідна правова позиція наведена і в постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі №922/854/21.

Звернення суб`єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.

Згідно з частиною 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб Частиною 1 статті 14-1 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Верховним Судом в частині застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», викладені наступні висновки:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» шляхом видачі сертифіката (постанова Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 викладено наступні висновки:

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 викладено наступні висновки:

- Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 викладено наступні висновки:

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»;

- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/ неналежне виконання договірних зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 24.10.2023 у справі № 910/7352/22 зазначено про те, що застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» мають загальний характер та підлягають застосуванню, у тому числі до орендних правовідносин (у питанні звільнення від сплати орендної плати на підставі форс-мажорних обставин, з огляду на введення воєнного стану), що підтверджується також і висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 916/1788/22.

При цьому, із наведеного вище вбачається, що як умовами Договору, так і застосовним законодавством та сталими висновками Верховного Суду, у розумінні приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, унормовано те, що підтвердженням настання дії форс-мажорних обставин, як умови можливості звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору, є саме сертифікат Торгово-промислової палати України.

Тому хибними є доводи про існування форс-мажорних обставин без доведення Відповідачем, що такі обставини були форс-мажорними саме для нього за конкретним Договором та конкретного випадку.

Відповідачем не надано доказів отримання ним сертифікату Торгово-промислової палати України щодо наявності форс-мажорних обставин, які стали причиною невиконання умов укладеного Договору. Також Відповідач жодним чином не проінформував балансоутримувача чи власника орендованого майна про виникнення у нього обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання з його боку умов Договору. Посилання на такі обставини були здійснені Відповідачем вже під час безпосереднього розгляду справи про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Пунктом 10.2. Договору передбачено, що Сторони у п`ятиденний термін (строк) повинні сповістити одна одну про початок вказаних обставин, що в подальшому має бути підтверджено документом, виданим компетентним органом, але не більше 20 робочих днів з дати виникнення обставин. Строк дії обставин непереборної сили підтверджується документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом. Неповідомлення, а також несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили, позбавляє Сторону права посилання на них.

В той же час, позивачем надано Довідку про те, що орендоване Відповідачем за Договором нерухоме майно не пошкоджене і не знищене внаслідок військової агресії російської федерації. Тобто Відповідач має змогу вільно користуватися орендованим майном, в тому числі з 24.02.2022 і по теперішній час.

Також, суд вважає, що відповідач у відзиві на позовну заяву безпідставно посилається на такі нормативні акти, як: рішення Харківської міської ради рішення від 01.12.2023 № 496/23 «Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану», Постанова Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», Закон України «Про оренду державного та комунального майна».

Рішення Харківської міської ради рішення від 01.12.2023 № 496/23 поширює свою дію виключно на майно комунальної власності Харківської міської територіальної громади, до якого не належить орендоване Відповідачем нерухоме майно Позивача.

Постанова Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» також регулює питання орендної плати за оренду державного та комунального майна, як і Закон України «Про оренду державного та комунального майна».

Як зазначалося вище, Договір оренди нерухомого майна № БМЕС-01/39 ВУМ від 10 липня 2020 року укладений між Позивачем і Відповідачем.

В пункті 13.5. Договору Сторони погодились, що на їх відносини не поширюються норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786.

Правові, економічні та організаційні особливості утворення АТ «Укрзалізниця», управління і розпорядження її майном, передбачено спеціальним Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та прийнятими на його виконання постановами Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.06.2014 № 200 та «Про затвердження Порядку розпорядження майном акціонерного товариства «Українська залізниця» від 22.11.2017 № 1054, положеннями яких чітко передбачено розподіл майна, що вноситься до статутного капіталу Товариства на дві категорії: майно залізничного транспорту загального користування (майно) та майно, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із вказаним Законом, або іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу (державне майно). Таким чином, при утворенні АТ «Укрзалізниця» та внесенні майна до його статутного капіталу, держава, в особі Кабінету Міністрів України, фактично визначила особливості правого режиму переданого нею майна та визнала, що таке майно є власністю саме Товариства.

Товариство діє на підставі Статуту акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 (далі Статут).

Відповідно до пункту 4 Статуту Позивач є приватним акціонерним товариством (в Відповідно до пункту 4 Статуту Позивач є приватним акціонерним товариством (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1094, що діяла на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 31 Статуту, майно товариства складається з основних фондів, обігових коштів, майнових прав, акцій (часток) у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, цінних паперів, а також інших активів, відображених у самостійному балансі товариства.

Майно, яке внесене до статутного капіталу товариства і набуте за рахунок доходів від здійснення своєї діяльності, належить юридичній особі АТ «Укрзалізниця», має ознаки лише приватної форми власності.

Згідно з пунктом 33 Статуту, здійснюючи право власності, товариство володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, Статуту та меті діяльності товариства.

Статтею 115 Цивільного кодексу України визначено, що господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, та іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Стаття 10 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» визначає особливості правового режиму майна АТ «Укрзалізниця» (Позивача) та здійснює розподіл такого майна на дві категорії:

- державна власність, що закріплюються за Товариством на праві господарського відання: магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об`єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт,

- власність Товариства, що внесене до його статутного капіталу та набуте ним.

Згідно зі Зведеним переліком майна, затвердженим 18.08.2015 Міністром інфраструктури України Півоварським А.М. об`єкт нерухомості Нежитлові приміщення 1-го поверху № 23-56 в літ. «А-1», розташоване за адресою: Харківська обл., м.Харків, вул. Південнопроектна, буд.8, - внесений до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», тобто є власністю Позивача.

На виконання вимог законодавства України 27.11.2018 проведено державну реєстрацію Статуту АТ «Укрзалізниця» у новій редакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 «Деякі питання діяльності акціонерного товариства «Українська залізниця» та внесено відповідні зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до зазначеної редакції Статуту: тип акціонерного товариства змінено з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, найменування публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінено на акціонерне товариство «Українська залізниця», скорочено АТ «Укрзалізниця».

А отже, підсумовуючи викладене, суд вважає, що Відповідач повинен сплачувати орендну плату за Договором у розмірі та на умовах, визначених в цьому Договорі.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість з орендної плати в розмірі 799 804,97 грн. не сплатив та не спростував суму заявленої заборгованості.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів оплати заборгованості не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 799 804,97 грн. заборгованості з орендної плати за період листопад 2020 року-березень 2024 року за Договором оренди нерухомого майна № БМЕС-01/39-ВУМ від 10.07.2020 обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 169 865,71 грн та 3 % річних у розмірі 50 214,42 грн, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, господарський суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 50 214,42 грн. та інфляційних втрат у розмірі 169 865,71грн., суд визнає обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 48 290,73 грн та штрафу у розмірі 23 994,15 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3статті 549 ЦК України).

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2. Договору у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим Договором, Орендар сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення грошового зобов`язання.

Згідно з п. 8.4. Договору у разі, якщо на дату сплати Орендної плати заборгованість Орендаря по її сплаті становить загалом більше ніж три місяці, Орендар також зобов`язується сплатити штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Перевіривши правильність нарахування пені та штрафу, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно та з урахуванням строків оплат, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 48 290,73 грн та штрафу у розмірі 23 994,15 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд керується при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі.

З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «ГАРТ- ПЛЮС» (61024, м. Харків, вул. Студентська, буд. 19, код ЄДРПОУ 34952550) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 41149437, 03035, м. Київ вул. Гетьмана Павла Скоропадського (колишня назва - Льва Толстого), 61) заборгованість за Договором оренди нерухомого майна № БМЕС-01/39-ВУМ від 10.07.2020 у розмірі 1 092 169,98 грн, у тому числі: орендна плата за період оренди листопад 2020 року-березень 2024 року включно - 799 804,97 грн, пеня - 48 290,73 грн, штраф - 23 994,15 грн, інфляційні збитки - 169 865,71 грн, 3 % річних від суми заборгованості -50 214,42 грн; витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 106,04 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 41149437, 03035, м. Київ вул. Гетьмана Павла Скоропадського (колишня назва - Льва Толстого), 61).

Відповідач: Приватне підприємство «ГАРТ- ПЛЮС» (61024, м. Харків, вул. Студентська, буд. 19, код ЄДРПОУ 34952550).

Повне рішення складено "03" жовтня 2024 р.

СуддяВ.В. Усата

справа № 922/2049/24