Постанова
від 11.12.2024 по справі 922/2049/24
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/2049/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

за участю представників сторін:

від позивача Штирхун І.В., адвокат, довіреність б/н від 20.07.2024

від відповідача Василенко Н.М., адвокат, ордер серія АХ №1186377 від 05.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства ГАРТ-ПЛЮС (вх. №2527 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 (повний текст підписано 03.10.2024 у місті Харкові) у справі №922/2049/24 суддя Усата В.В.

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київдо Приватного підприємства ГАРТ-ПЛЮС, м. Харків про стягнення коштів ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства ГАРТ-ПЛЮС, в якому просить:

- стягнути з Приватного підприємства ГАРТ-ПЛЮС на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця заборгованість за договором оренди нерухомого майна №БМЕС-01/39ВУМ від 10.07.2020 у розмірі 1 526 200,76 грн (один мільйон п`ятсот двадцять шість тисяч двісті грн. 76 коп.), у т.ч.: орендна плата за період оренди листопад 2020 року-березень 2024 року включно 1 225 740,32 грн (один мільйон двісті двадцять п`ять тисяч сімсот сорок грн 32 коп.); пеня - 31 951,55 грн (тридцять одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят одна грн 55 коп.); штраф 36 772,21 грн (тридцять шість тисяч сімсот сімдесят дві грн. 21 коп.); інфляційні збитки 180 220,04 грн (сто вісімдесят тисяч двісті двадцять грн 04 коп.); 3 % річних від суми заборгованості - 51 516,64 грн (п`ятдесят одна тисяча п`ятсот шістнадцять грн 64 коп.).

- судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2049/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

22.07.2024 через систему Електронний суд представником позивача подано клопотання за вх. №18433 про долучення до матеріалів справи заяви про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить: зменшити розмір позовних вимог та стягнути з Приватного підприємства ГАРТ-ПЛЮС на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця заборгованість за договором оренди нерухомого майна №БМЕС-01/39-ВУМ від 10.07.2020 у розмірі 1 092 169,98 грн (один мільйон дев`яносто дві тисячі сто шістдесят дев`ять гривень 98 копійок), у тому числі: орендна плата за період оренди листопад 2020 року-березень 2024 року включно - 799 804,97 грн (сімсот дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот чотири гривні 97 копійок); пеня - 48 290,73 грн (сорок вісім тисяч двісті дев`яносто гривень 73 копійки); штраф - 23 994,15 грн (двадцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 15 копійок); інфляційні збитки - 169 865,71 грн (сто шістдесят дев`ять тисяч вісімсот шістдесят п`ять гривень 71 копійка); 3 % річних від суми заборгованості - 50 214,42 грн (п`ятдесят тисяч двісті чотирнадцять гривень 42 копійки); судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Вищенаведена заява мотивована тим, що в електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС представника позивача у справі №922/2049/24 адвоката Штирхун І.В. 12.07.2024 надійшов відзив на позовну заяву з додатками, з якою представник позивача ознайомився 15.07.2024. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ним було здійснено оплату рахунків по орендній платі, яка не увійшла до розрахунку до позовної заяви позивача.

Перевіривши цю інформацію, позивач встановив, що до розрахунку заборгованості позивач не включив деякі плажі, здійснені відповідачем.

Також відповідач здійснив оплату рахунків №874-759 від 30.04.2021, №874-1167 від 31.05.2021, №874-1271 від 30.06.2021, №874-1517 від 31.07.2021 вже після відкриття провадження у справі №922/2049/24 10 липня 2024, а також здійснив оплату рахунків №874-3017 від 31.12.2021 та №874-51 від 31.01.2022 за день до подання позивачем позовної заяви до суду 12 червня 2024, в зв`язку з чим ці кошти також не увійшли у розрахунок позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.08.2024 прийнято заяву Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця про зменшення позовних вимог (вх. №18433 від 22.07.2024) до провадження та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з її урахуванням. Вважати сформованими позовні вимоги в наступній редакції:

Стягнути з Приватного підприємства ГАРТ-ПЛЮС на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця заборгованість за договором оренди нерухомого майна №БМЕС-01/39-ВУМ від 10.07.2020 у розмірі 1 092 169,98 грн (один мільйон дев`яносто дві тисячі сто шістдесят дев`ять гривень 98 копійок), у тому числі:

- орендна плата за період оренди листопад 2020 року-березень 2024 року включно - 799 804,97 грн (сімсот дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот чотири гривні 97 копійок);

- пеня - 48 290,73 грн (сорок вісім тисяч двісті дев`яносто гривень 73 копійки);

- штраф - 23 994,15 грн (двадцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 15 копійок);

- інфляційні збитки - 169 865,71 грн (сто шістдесят дев`ять тисяч вісімсот шістдесят п`ять гривень 71 копійка);

- 3 % річних від суми заборгованості - 50 214,42 грн (п`ятдесят тисяч двісті чотирнадцять гривень 42 копійки).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 у справі №922/2049/24 позов задоволено (т.1, а.с.212-220).

Стягнуто з Приватного підприємства ГАРТ-ПЛЮС на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця заборгованість за договором оренди нерухомого майна №БМЕС-01/39-ВУМ від 10.07.2020 у розмірі 1 092 169,98 грн, у тому числі: орендна плата за період оренди листопад 2020 року-березень 2024 року включно - 799 804,97 грн, пеня - 48 290,73 грн, штраф - 23 994,15 грн, інфляційні збитки - 169 865,71 грн, 3 % річних від суми заборгованості - 50 214,42 грн; витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 106,04 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- в період з листопада 2020 року по березень 2024 року позивачем було виставлено відповідачу рахунки за оренду майна на загальну суму 1 695 107,77 грн. Рахунки сплачені відповідачем частково на загальну суму 895 302,80 грн. А отже, за ним рахується непогашена заборгованість з орендної плати у розмірі 799 804,97 грн. Оскільки зобов`язання зі сплати орендних платежів відповідачем не виконані у строк, встановлений п. 3.3. договору, позивачем нараховано відповідачу: пеню у розмірі 48 290,73 грн, штраф у розмірі 23 994,15 грн, інфляційні збитки у розмірі 169 865,71 грн, 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 50 214,42 грн. Перевіривши правильність нарахування пені, штрафу, процентів річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню;

- матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження того, що відповідачем виконані умови договору, які стосуються пожежної безпеки та не надано доказів, що майно не могло бути використане орендарем через обставини, за які він не відповідає. Враховуючи вказане, суд визнав посилання відповідача на пожежу, яка сталася 14.04.2021, а також посилання на ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України необґрунтованими;

- хибними суд визнав також доводи про існування форс-мажорних обставин без доведення відповідачем, що такі обставини були форс-мажорними саме для нього за конкретним договором та конкретного випадку. Відповідачем не надано доказів отримання ним сертифікату Торгово-промислової палати України щодо наявності форс-мажорних обставин, які стали причиною невиконання умов укладеного договору. Також відповідач жодним чином не проінформував балансоутримувача чи власника орендованого майна про виникнення у нього обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання з його боку умов договору. Посилання на такі обставини були здійснені відповідачем вже під час безпосереднього розгляду справи про стягнення заборгованості в судовому порядку;

- безпідставними суд також визнав посилання відповідача на такі нормативні акти, як: рішення Харківської міської ради рішення від 01.12.2023 №496/23 Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану, Постанову Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. №634 Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану, Закон України Про оренду державного та комунального майна. Суд дійшов висновку, що відповідач повинен сплачувати орендну плату за договором у розмірі та на умовах, визначених в цьому договорі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, представник відповідача, Приватного підприємства ГАРТ ПЛЮС адвокат Василенко Н.М. через підсистему Електронний суд звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 у справі №922/2049/24. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця до Приватного підприємства ГАРТ-ПЛЮС про стягнення за договором оренди нерухомого майна №БМЕС-01/39-ВУМ від 10.07.2020 інфляційних збитків у сумі 169 865,71 грн, пені у сумі 48 290,73 грн, штрафу у сумі 23 994,15 грн (т.2, а.с.50-59).

ПП «ГАРТ-ПЛЮС» вважає рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 у справі №922/2049/24 постановленим без врахуванням позиції відповідача у справі, таким, що прийнято із порушенням норм матеріального права, тому таким, що підлягає скасуванню у встановленому законом порядку.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ПП «ГАРТ-ПЛЮС» припинило свою роботу і відповідно не мало та не має досі будь-якого доходу. Відповідач не здійснював та не здійснює господарську діяльність по незалежним від його волі обставинам, а відтак належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, які відносяться до форс-мажорних за період з 24.02.2022 року до жовтня 2022 року.

Також апелянт посилається на частину шосту статті 762 Цивільного кодексу України та звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що 14.04.2021 року в орендованому приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Південнопроектна, 8 виникла пожежа, що підтверджується актом комісії службового розслідування пожежі від 15.04.2021 року, призначеного наказом начальника ВСП «Харківське територіальне управління» від 14.04.2021 року, телефонограмою №149 від 14.04.2021 року начальника воєнізованої охорони Південної залізниці, а також актом комісійного обстеження орендованого майна, яким встановлені пошкодження конструктивного елементу покриття та покрівля, елементів облицювання та утеплення, електричної мережі, елементи водопостачання, лазня та меблі. Саме з цих причин відповідач не міг експлуатувати зазначене орендоване майно.

На думку відповідача, якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №914/1248/18, №914/2264/17, №910/13158/20, №911/3067/20, №911/654/21.

Також скаржник посилається на те, що суд безпідставно не врахував посилання відповідача на такі нормативні акти, як: рішення Харківської міської ради рішення від 01.12.2023 №496/23 «Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану», Постанову Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», Закон України «Про оренду державного та комунального майна», не звернувши уваги на посилання на вказані нормативні акти, як на підтвердження неможливості у той період часу користування орендним майном - загальнодоступною лазнею.

Апелянт вважає, що суд, стягуючи з ПП «ГАРТ-ПЛЮС» інфляційні втрати у розмірі 169 865,71 грн та визнаючи їх обґрунтованими, доведеним матеріалами справи, не врахував умов п. 3.2. договору, допустивши подвійне стягнення з відповідача інфляційних втрат, які відповідно до договору є складовою орендної плати за кожен місяць, не звернувши увагу та те, що орендна плата станом на 10.07.2020 року (дата укладання договору) становила 32 118,00 грн, а станом на 31.03.2024 року 48 721, 64 грн.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду Харківської області від 29.10.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства ГАРТ-ПЛЮС на рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 у справі №922/2049/24 залишено без руху. Зобов`язано скаржника усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме до Східного апеляційного господарського суду надати докази сплати судового збору у розмірі 4 358,71 грн у встановленому порядку за встановленими реквізитами. Витребувано матеріали справи №922/2049/24 із Господарського суду Харківської області.

07.11.2024 за вх.№14285 на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 із Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/2049/24.

08.11.2024 (у встановлений судом строк) до Східного апеляційного господарського суду від представника скаржника адвоката Василенко Н.М. через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків, у якій останній надав докази сплати судового збору у сумі 4 358,71 грн та клопотання про продовження строку для усунення недоліків відповідно до ухвали Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 року щодо надання доказів реєстрації електронного кабінету в ЕСІТС на десять днів, що є причиною часткового виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 29.10.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2024, зокрема, продовжено Приватному підприємству «ГАРТ-ПЛЮС» строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 року по справі №922/2049/24 задля надання суду апеляційної інстанції доказів реєстрації електронного кабінету ЕСІТС до 15.11.2024 року включно.

14.11.2024, у встановлений судом строк до Східного апеляційного господарського суду від представника скаржника адвоката Василенко Н.М. через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків, у якій останній надав докази реєстрації електронного кабінету в ЕСІТС, що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 29.10.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства ГАРТ-ПЛЮС на рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 у справі №922/2049/24. Встановлено учасникам справи строк до 02.12.2024 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та заперечень (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначено справу до розгляду на "11" грудня 2024 р. об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №111. Явку сторін визнано не обов`язковою.

18.11.2024 в межах строку від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця", Штирхун Ірини Вікторівни надійшла заява, за змістом якої останній просить суд, залучити Штирхун Ірину Вікторівну у справу в якості представника позивача. Надати доступ до електронної справи №922/2049/24 в підсистемі «Електронний суд».

27.11.2024 (в межах строку) від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" Штирхун Ірини Вікторівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній просить суд долучити цей відзив на апеляційну скаргу до матеріалів справи №922/2049/24. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ГАРТ-ПЛЮС» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 у справі №922/2049/24 - без змін.

Позивач не погоджується з доводами апелянта, викладеними в апеляційній скарзі, так як всі вони вже були ним викладені у відзиві на позовну заяву та розглянуті судом першої інстанції.

Відзив розглянутий судом апеляційної інстанції та долучений до матеріалів справи.

02.12.2024 до Східного апеляційного господарського суду від представника позивача, адвоката Штирхун Ірини Вікторівни надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якому останній просить надати можливість представнику позивача, адвокату Ірині Штирхун взяти участь у підготовчому судовому засіданні, яке відбудеться 11 грудня 2024 року об 11:00 годин та у всіх подальших судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду у справі №922/2049/24 у випадку їх проведення, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку EasyCon (https://vkz.court.gov.ua), яка була задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2024.

Апелянт в судовому засідання просив суд задовольнити апеляційну скаргу з підстав, що викладені в ній.

Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Розгляд справи здійснюється судом апеляційної інстанції у відповідності та з дотриманням прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом та у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статей 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 у справі №922/2049/24 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги ПП «ГАРТ-ПЛЮС», які зводяться до незгоди апелянта з судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення з відповідача на користь позивача за договором оренди нерухомого майна №БМЕС-01/39-ВУМ від 10.07.2020 інфляційних збитків у сумі 169 865,71 пені у сумі 48 290,73 грн, штрафу у сумі 23 994,15 грн.

В резолютивній частині апеляційної скарги відповідач не оскаржує суму основного боргу, втім висловлює свою незгоду, зазначаючи, зокрема, про те, якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, тому на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Тобто вважає, що в силу вимог ч. 6 ст.762 ЦК України останній звільнений від сплати орендної плати.

Заслухавши представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.07.2020 року між Акціонерним товариством Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця (надалі позивач, орендодавець) та Приватним підприємством ГАРТ-ПЛЮС (надалі відповідач, орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна №БМЕС-01/39 ВУМ (надалі договір), відповідно до якого (пункт 1.1.) орендарю за актом приймання-передачі майна передано в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 384,90 кв.м, а саме: частину нежитлових приміщень першого поверху №23-56 (літ.А-1) - нежитлові приміщення кім. №23-48, 50-56, що розташовані в м. Харкові по вул. Південнопроектна, 8, загальною площею 390,10 кв. м. (далі майно) (т.1, а.с.18-28).

Відповідно до п. 1.3. договору майно надається орендарю для його використання за цільовим призначенням розміщення лазні загального користування, сауни, перукарні.

Відповідно до 2.1. договору передача орендареві майна в строкове платне користування здійснюється на підставі акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря, складеного згідно з формою, що є невід`ємною частиною цього договору (Додаток 1). Майно вважається переданим орендодавцем орендарю з дати підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі майна та скріплення печатками (у разі наявності) в строки, встановлені цим договором. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря.

Згідно з п.2.5. договору майно вважається повернутим орендодавцю з дати підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця та скріплення печатками (у разі наявності).

Згідно з п.п. 3.1. -3.2. договору розмір орендної плати визначається за результатами електронних торгів (аукціону) і становить за перший базовий місяць червень 2020 р. користування за 1 кв. м. Майна 69,54 грн, крім того ПДВ 13,91 грн, а всього разом з ПДВ 83,45 грн.

Загальний розмір орендної плати за перший базовий місяць червень 2020 року користування майном становить 2 6765 грн, крім того ПДВ 5 353,00 грн, а всього разом з ПДВ 32 118,00 грн (надалі - орендна плата).

У разі підписання сторонами акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря у місяці, що не є місяцем проведення аукціону, розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць, визначений у пункті 3.1. договору, на індекс інфляції за місяць, що передують місяцю підписання та за місяць підписання сторонами акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Сторони погодили, що для розрахунків приймається індекс інфляції розрахований Державною службою статистики України, та опублікований на офіційному ресурсі http://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/.

Відповідно до п.п. 3.3.-3.4. договору орендна плата нараховується починаючи з дати передачі майна за актом приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря та сплачується орендарем щомісяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок. Невиставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором. Орендна плата не включає вартість комунальних послуг (послуг з електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення), експлуатаційних та інших витрат, що безпосередньо пов`язані з майном. Відшкодовування вартості комунальних послуг (послуг з електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення), експлуатаційних та інших витрат, що безпосередньо пов`язані з майном, відшкодування земельного податку здійснюється орендарем орендодавцю щомісячно на підставі окремого підписаного сторонами договору про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг. Договір про відшкодування витрат утримання майна та надання комунальних послуг орендарем та орендодавцем укладається протягом 5 робочих днів з дня підписання сторонами акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря.

Відповідно до п. 3.6. договору нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування майном.

Пунктом 3.9. договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дати фактичного повернення майна за актом приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов`язку виконання перед орендодавцем всіх грошових зобов`язань за цим договором, враховуючи і відповідальність за порушення умов договору.

Розділом 6 договору визначено права і обов`язки орендаря (відповідача).

Орендар зобов`язаний:

- своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені договором (пункт 6.2.3. договору);

- нести відповідальність у повному обсязі за виконання будь-яких нормативних актів щодо правил пожежної безпеки, санітарного та епідеміологічного благополуччя, охорони праці тощо. Для цього орендар зобов`язаний за власний рахунок виконати всі заходи, що вимагаються законодавством для безпечної експлуатації майна, а також отримати всі дозвільні документи для експлуатації майна та проведення робіт в ньому (пункт 6.2.4. договору);

- при оренді приміщень дотримуватись правил експлуатації та ремонту інженерних комунікацій та вимог БНІП-11-104-76 по зберіганню та складуванню матеріальних цінностей у приміщеннях, а також забезпечити їх захист від аварій інженерних комунікацій (пункт 6.2.5 договору);

- відповідно до вимог нормативно-правових актів з пожежної безпеки розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки об`єкта оренди. Забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду. Утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв`язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням (пункт 6.2.10 договору);

- підтримувати майно в справному і придатному для використання стані. Забезпечити належне утримання інженерних комунікацій (водопроводу, каналізації, електричних та опалювальних мережі інше). У випадку аварій та проведення планових ремонтних робіт майна невідкладно повідомляти про це орендодавця (пункт 6.2.15 договору);

- на підставі письмового дозволу орендодавця здійснювати поточний ремонт, відновлення, зміну, переобладнання майна (пункт 6.2.17 договору);

- протягом 5-ти календарних днів після укладення цього договору застрахувати майно не менше ніж на суму, визначену в пункті 1.4 цього договору на користь орендодавця, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю копії страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб на увесь строк дії цього договору майно було застраховане (пункт 6.2.19 договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно із цим договором та законодавством України. У разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором орендар сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення грошового зобов`язання. У разі пошкодження або знищення майна, обладнання, інвентаря, орендар відшкодовує вартість такого майна орендарю в розмірі заподіяної шкоди на підставі окремого рахунку. У разі, якщо на дату сплати орендної сплати орендної плати заборгованість орендаря по її сплаті становить загалом більше ніж три місяці, орендар також зобов`язується сплатити штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (п.п.8.1.- 8.4. договору).

Пунктом 10.1. договору сторони погодили, що жодна з сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов цього договору у разі настання наступних обставин: надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами, дії або бездіяльність державних органів та її представників, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: військові дії, оголошена та неоголошена війна, воєнний стан, хакерські атаки, атаки тероризму, диверсії, революція, заколот, повстання, массові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, епідемія, циклон, ураган, буревій, повінь, пожежа, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені чинним законодавством України.

Сторони у п`ятиденний термін (строк) повинні сповістити одна одну про початок вказаних обставин, що в подальшому має бути підтверджено документом, виданим компететним органом. Строк дії обставин непереборної сили підтверджується документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом. Неповідомлення, а також несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили, позбавляє сторону права посилатися на них. Якщо період дії обставин непереборної сили перевищіть 2 (два) місяці, кожна зі сторін має право розірвати договір повністю або частково, шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні. Договір вважається розірваним з дати отримання такого повідомлення (п.п. 10.2-10.3 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженим представниками сторін і скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (за наявності), діє до 05.07.2023, та у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатковою угодою до договору №1 від 17.03.2021 сторони, зокрема, погодили, що у разі виникнення в однієї із сторін цього договору підозри про те, що відбулося чи може відбутися порушення умов цього розділу договору, або якщо стороні стало відомо про таке порушення, така сторона, зобов`язана повідомляти про це іншу сторону в письмовій формі протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту виникнення такої підозри (п. 12.6 додаткової угоди) (т.1, а.с.29-30).

Договір оренди нерухомого майна №БМЕС-01/39-ВУМ від 10.07.2020 та Додаткова угода до договору №1 від 17.03.2021 підписані з боку орендодавця та орендаря без зауважень та скріплені печатками.

Позивач вказує, що майно орендодавцю від орендаря не повернуто і продовжує перебувати у користуванні відповідача. А отже, позивач вважає, що має правові підстави здійснювати нарахування за оренду майна за весь час перебування його у орендаря.

В порушення умов п.6.2.3 договору, відповідач здійснював розрахунки за оренду майна не своєчасно та не в повному обсязі.

В свою чергу, позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу претензій від 04.08.2023 № БМЕСД-3-11/416 та від 26.03.2024 №БМЕСД-3-11/148 на суму основного боргу, проте заборгованість була погашена лише частково (т.1, а.с.51-53).

Так, в період листопад 2020 року березень 2024 року позивачем було виставлено рахунки за оренду майна на загальну суму 1 695 107,77 грн, які містяться в додатках до позовної заяви. Втім, як вказує позивач, відповідач розрахувався за оренду майна на загальну суму 895 302,80 грн.

А отже, за твердженнями позивача, за відповідачем рахується непогашена заборгованість з орендної плати у розмірі 799 804,97 грн.

Оскільки зобов`язання зі сплати орендних платежів відповідачем не виконані у строк, встановлений п. 3.3. договору, позивачем нараховані відповідачу пеня у розмірі 48 290,73 грн, штраф у розмірі 23 994,15 грн, інфляційні збитки у розмірі 169 865,71 грн, 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 50 214,42 грн.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 22.07.2024) заборгованість за договором оренди нерухомого майна №БМЕС-01/39-ВУМ від 10.07.2020 у розмірі 1 092 169,98 грн, з яких: орендна плата за період оренди листопад 2020 року-березень 2024 року включно - 799 804,97 грн, пеня - 48 290,73 грн, штраф - 23 994,15 грн, інфляційні збитки - 169 865,71 грн, 3 % річних від суми заборгованості - 50 214,42 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України.

Предметом заявленого позову (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) є вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна №БМЕС-01/39 ВУМ від 10.07.2020 щодо внесення орендної плати за період оренди листопад 2020 року-березень 2024 року включно у розмірі 799 804,97 грн, пені у розмірі 48 290,73 грн, штрафу у розмірі 23 994,15 грн, інфляційних збитків у розмірі 169 865,71 грн, 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 50 214,42 грн.

Предмет доказування у кожній конкретній справі складає певну сукупність фактів, які мають матеріально-правове значення, встановлення яких необхідне для ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, в першу чергу, від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом положень ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Спірний договір №БМЕС-01/39 ВУМ від 10.07.2020, виходячи з його змісту, за своєї правовою природою є договором найму (оренди) майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що факт передачі в оренду позивачем, прийняття відповідачем та користування відповідачем об`єктом оренди за договором підтверджується актом прийому-передачі від 11.07.2020 (т.1, а.с.26).

Доказів повернення майна з оренди матеріали справи не містять.

В період листопад 2020 року березень 2024 року позивачем було виставлено рахунки за оренду майна на загальну суму 1 695 107,77 грн. Рахунки сплачені відповідачем частково у розмірі 895 302,80 грн.

Так, за розрахунками позивача за відповідачем рахується непогашена заборгованість у розмірі 799 804,97 грн (1 695 107,77 грн 895 302,80 грн).

В той же час, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем орендної плати за договором у визначеній позивачем сумі.

Порядок та термін розрахунків за оренду визначений сторонами договору у п. 3.3. договору щомісячно, шляхом перерахування у безготівковій формі до 20 числа поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок. Невиставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.

Разом з цим, відповідач підтверджує обставини щодо невнесення протягом спірного періоду орендної плати у повному обсязі, посилаючись на неврахування судом об`єктивних обставин, які зумовили неможливість використання орендованого майна, за які відповідач, як орендар, не відповідає, і яким суд першої інстанції не надав оцінки, а саме неможливості використовувати орендоване приміщення з огляду на обставини, які не залежали від його волі, які відповідно до ч. 6 статті 762 Цивільного кодексу України є підставою для звільнення від сплати орендної плати на час їх існування, а саме через те, що:

- 14.04.2021 року в орендованому приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Південнопроектна, 8 виникла пожежа;

- ПП «ГАРТ-ПЛЮС» припинило свою роботу і відповідно не мало та не має досі будь-якого доходу. Відповідач не здійснював та не здійснює господарську діяльність по незалежним від його волі обставинам, а відтак належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, які відносяться до форс-мажорних за період з 24.02.2022 року до жовтня 2022 року.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

У матеріалах справи відсутні докази щодо наявності обставин неможливості використання відповідачем протягом спірного періоду орендованого за договором майна за визначеним в договорі призначенням за обставин, за які він не відповідає, та які, відповідно до ч. 6 статті 762 Цивільного кодексу України, є підставою для звільнення від сплати орендної плати за цей період.

Так, згідно з правовими висновками, наведеними у постанові Верховного Суду у справі №905/1510/17 від 11.07.2018, при оцінці обставин, які унеможливлюють використання майна та за які наймач не відповідає, презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Якщо у погіршенні цього майна або у створенні гірших умов користування ним винні обидві сторони за договором, розмір орендної плати також може бути зменшений, але лише у частині, яка відповідає вині орендодавця у зменшенні можливості користуватися майном.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Такими обставинами можуть бути, зокрема, здійснення капітального ремонту (якщо його повинен робити орендодавець), прострочення орендодавцем надання майна орендареві, наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням, тощо. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.

Обов`язок підтвердити належними та допустимими доказами неможливість використання об`єкту оренди за його цільовим призначенням через обставини, за які він не відповідає, лежить на орендареві.

Розділом 6 Договору оренди нерухомого майна № БМЕС-01/39 ВУМ від 10 липня 2020 року, укладеного між позивачем і відповідачем, визначено права і обов`язки Орендаря.

Орендар (відповідач) зобов`язаний:

- нести відповідальність у повному обсязі за виконання будь-яких нормативних актів щодо правил пожежної безпеки, санітарного та епідеміологічного благополуччя, охорони праці тощо. Для цього Орендар зобов`язаний за власний рахунок виконати всі заходи, що вимагаються законодавством для безпечної експлуатації Майна, а також отримати всі дозвільні документи для експлуатації Майна та проведення робіт в ньому (пункт 6.2.4. Договору);

- підтримувати Майно в справному і придатному для використання стані. Забезпечити належне утримання інженерних комунікацій (водопроводу, каналізації, електричних та опалювальних мережі інше). У випадку аварій та проведення планових ремонтних робіт Майна невідкладно повідомляти про це Орендодавця (пункт 6.2.15 Договору);

- на підставі письмового дозволу Орендодавця здійснювати поточний ремонт, відновлення, зміну, переобладнання Майна (пункт 6.2.17 Договору);

- протягом 5-ти календарних днів після укладення цього Договору застрахувати Майно не менше ніж на суму визначену в пункті 1.4 цього Договору на користь Орендодавця, у порядку, визначеному законодавством, і надати Орендодавцю копії страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб на увесь строк дії цього Договору Майно було застраховане (пункт 6.2.19 Договору).

Спростовуючи доводи відповідача, у відповіді на відзив позивач вказує, що згідно з пунктом 3 Акту службового розслідування пожежі, що виникла у нежитловому приміщенні 1-го поверху № 23-56 в літ А-1 загальною площею 390,1 кв.м. за адресою: м.Харків, вул.Південнопроектна, буд.8, який був складений 15.04.2021 року комісійно працівниками АТ Укрзалізниця за участю директора ПП Гарт-Плюс (Відповідача) Нищого В.В. (наданий відповідачем до відзиву на позовну заяву), майно, в якому сталася пожежа, надане орендарю за договором № БМЕС-01/39 ВУМ від 10.07.2020. Відновлення пошкодженого та знищеного вогнем майна буде проводитись за рахунок орендаря згідно договору оренди за № БМЕС-01/39 ВУМ від 10.07.2020 року, розділ 8 п.8.3.

У пункті 8 Висновок комісії про відповідальність за виникнення пожежі та організацію її гасіння вищевказаного Акту службового розслідування пожежі від 15.04.2021 зазначено: Вини балансоутримувача ВСП Харківське ТУ не вбачається. А також є посилання на невиконання Орендарем розділу 6 п.6.2.10 Договору, яким передбачено обов`язок Орендаря відповідно до вимог нормативно-правових актів з пожежної безпеки розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки об`єкта оренди. Забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду. Утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв`язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивач у відповідь на звернення відповідача щодо зменшення орендної плати, листом від 01.10.2021 № ФБМЕС -01/749 та листом від 03.07.2023 № ФБМЕС -01/390 повідомив, що не вбачає підстав для перегляду умов та розрахунків орендної плати. Зокрема, позивач послався на те, що відповідно до пунктів 6.2.4., 6.2.5., 6.2.19 Договору оренди, орендар зобов`язаний нести відповідальність у повному обсязі за виконання будь-яких нормативних актів щодо правил пожежної безпеки, санітарного та епідеміологічного благополуччя, охорони праці, дотримуватись правил експлуатації та ремонту інженерних комунікацій та вимог БНІП-11-104-76, а також застрахувати орендоване майно.

Разом з цим, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження того, що відповідачем виконані умови договору, які стосуються пожежної безпеки та не надано доказів, що майно не могло бути використане орендарем через обставини, за які він не відповідає.

В постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 20.06.2023 у справі №904/2470/22 викладена наступна правова позиція щодо застосування частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України: «п.5.41. В частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20, від 14.06.2022 у справі №910/3536/21, від 07.06.2022 у справі №922/1010/21».

Отже, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20, від 07.06.2022 у справі № 922/1010/21, від 07.12.2022 у справі № 911/1064/21.

Таким чином, підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20, від 07.12.2022 у справі №911/1064/21.

В постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 31.08.2023 №925/181/20 (925/256/23) зазначено, що Верховний Суд у постанові від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17 виклав правовий висновок про те, що для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 також наведено висновок, відповідно до якого норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Так, спір у даній справі стосується вимог позивача про стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 799 804,97 грн, пені у розмірі 48 290,73 грн, штрафу у розмірі 23 994,15 грн, інфляційних збитків у розмірі 169 865,71 грн, 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 50 214,42 грн на підставі договору оренди нерухомого майна.

Водночас із урахуванням доводів відповідача проти задоволення позовних вимог встановленню та дослідженню у цьому спорі підлягають обставини щодо наявності/відсутності підстав для застосування у спірних правовідносинах положень частини шостої статті 762 ЦК України.

Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Так, у справі, що розглядається, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги у повному обсязі та мотивував своє рішення тим, що позивач належним чином виконав зобов`язання щодо надання відповідачу майна в строкове платне користування та забезпечення утримання і обслуговування об`єкта нерухомого майна, а відповідач зі свого боку зобов`язання щодо оплати наданих послуг виконав не в повному обсязі, у зв`язку із чим за останнім виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 799 804,97 грн, пені у розмірі 48 290,73 грн, штрафу у розмірі 23 994,15 грн, інфляційних збитків у розмірі 169 865,71 грн, 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 50 214,42 грн.

Відхиляючи доводи відповідача щодо наявності підстав для застосування у спірних правовідносинах положень частини шостої статті 762 ЦК України, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження того, що відповідачем виконані умови договору, які стосуються пожежної безпеки та не надано доказів, що майно не могло бути використане орендарем через обставини, за які він не відповідає. Обставина введення в Україні воєнного стану у спірний період не є підставою для звільнення відповідача від сплати орендних платежів, оскільки відповідач не довів, як саме ця обставина вплинула на неможливість виконання ним договірних зобов`язань за договором оренди. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем.

Крім того, ПП «ГАРТ-ПЛЮС» не дотрималося умов пункту 10.2 договору оренди, яким передбачено, що сторони у п`ятиденний термін (строк) повинні сповістити одна одну про початок вказаних обставин, що в подальшому має бути підтверджено документом, виданим компететним органом.

В той же час, позивачем надано довідку про те, що орендоване відповідачем за договором нерухоме майно не пошкоджене і не знищене внаслідок військової агресії Російської Федерації. Тобто відповідач має змогу вільно користуватися орендованим майном, в тому числі з 24.02.2022 і по теперішній час. Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку, що в спірний період відповідач використовував орендоване приміщення.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що нє є достатнім формальне посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, оскільки суд має досліджувати докази в сукупності. Відповідна правова позиція наведена і в постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі №922/854/21.

До того ж, відповідач не скористався своїм правом на розірвання договору оренди, передбаченим пунктом 10.3 договору (якщо період дії обставини непереборної сили перевищить 2 місяці, кожна зі сторін має право розірвати договір).

Крім того, відповідно до статті 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання) від таких дій (аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 910/15484/17).

Військові дії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони.

В матеріалах справи відсутні жодні докази щодо неможливості використання орендованого відповідачем за спірним договором майна за визначеним в договорі цільовим призначенням - розміщення лазні загального користування, сауни, перукарні, протягом спірного періоду з об`єктивних причин, які від нього не залежали, зокрема, відсутність доступу орендаря до майна, пошкодження майна внаслідок обстрілів, тощо.

У контексті доводів апеляційної скарги вбачається, що спірні правовідносини в переліку постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник за цією справою №922/2049/24 не є подібними з огляду на наступне.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 22.05.2019 у справі №914/1248/18 позовні вимоги мотивовані частковою втратою (зруйнуванням) орендованого приміщення та наявністю підстав внесення змін до розміру площі орендованого майна, вартості такого майна, та для зменшення місячної орендної плати у зв`язку з неможливістю використовувати об`єкт оренди в частині зруйнованих площ приміщення.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 27.08.2019 у справі №914/2264/17 позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди, а також норм законодавства (Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), не виконує зобов`язання щодо сплати орендної плати (заборгованість за період з 11.03.2014 по 31.07.2017 складає 420 971,12 грн), що, на переконання позивача, в розумінні ч. 2 ст. 651 Цивільного Кодексу України та ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», є достатньою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 21.09.2021 у справі №910/13158/20 позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом ТОВ "Світодар" від 11.03.2020 №11/20, у зв`язку із розповсюдженням на території України коронавірусу COVID-19, з метою запобігання його поширення, припинено господарську діяльність з надання медичних послуг та здійснення медичної практики у зв`язку з неможливістю забезпечення всіх протиепідеміологічних заходів на період з 11.03.2020 до закінчення карантину на території України, спричиненого коронавірусом COVID-19; визнано, що діяльність зупинено з незалежних від ТОВ "Світодар" причин; на період припинення господарської діяльності товариства, вважати ТОВ "Світодар" таким, що перебуває у простої. Вказані обставини, за твердженнями позивача, обумовлені прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". З огляду на те, що відповідач вказав на відсутність підстав для зменшення розміру орендної плати, позивач звернувся з даним позовом до суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 20.10.2021 у справі №911/3067/20 Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофе Бар Плюс" орендну плату за користуванням приміщеннями кафе за період з березня по липень 2020 року, тобто у період карантину, нарахувавши суму боргу у розмірі відповідно до умов договору оренди. Позиція позивача полягала в тому, що орендна плата у зменшеному розмірі відповідно до постанови Уряду може бути застосована тільки у разі внесення змін у договір оренди щодо розміру орендної плати.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 20.10.2021 у справі №911/654/21 первісний позов обґрунтовано тим, що позивач в період із 17.03.2020 по 21.06.2020 з незалежних від нього причин (введення Кабінетом Міністрів України карантину на території Україні та відповідних обмежень і заборон, зокрема заборони роботи суб`єктів господарювання, діяльність яких передбачає приймання відвідувачів) не міг користуватися та не користувався орендованим майном. За таких обставин та з огляду на положення частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України нарахування орендної плати за спірним договором за вказаний період, як вважав позивач, не мало здійснюватися. Також, на думку позивача, зважаючи на положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" нарахування позивачеві орендної плати за користування нерухомим державним майном за період із 12.03.2020 по 16.03.2020 та з 22.06.2020 по 31.01.2021 мало здійснюватись у розмірі 25 % від нарахованої орендної плати як суб`єкту, що орендує приміщення на території аеропорту з метою розміщення ресторанів, ресторанів з нічним режимом роботи, що передбачено у додатку 3 до Постанови №611, та, окрім цього, враховуючи, що позивач є вітчизняною юридичною особою та суб`єктом малого підприємництва і провадить виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах в аеропорту, то він має право на отримання знижки в розмірі 50 % орендної плати за договором оренди від 31.01.2019 згідно з пунктом 2 додатку 2 до Постанови №611. За таких обставин, позивач також просив зарахувати надміру сплачену орендну плату в рахунок майбутніх платежів. Зустрічний позов обґрунтовано неналежним виконанням ТОВ "Преміум Авіа Солюшнз" зобов`язань зі сплати орендної плати з березня 2020 року по лютий 2021 року за спірним договором оренди.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. При тому, з-поміж критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Подібність правовідносин суд визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що посилання відповідача на такі нормативні акти, як: Закон України Про оренду державного та комунального майна, Постанову Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634 Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану, рішення Харківської міської ради рішення від 01.12.2023 № 496/23 Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану, є безпідставним, оскільки ці обставини були досліджені судом першої інстанції та їм надано відповідну правову оцінку. Твердженя відповідача викладені за змістом апеляційної скарги аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Так, згідно з п. 13.5. договору сторони погодились, що на їх відносини не поширюються норми Закону України «Про оренду державного та коммунального майна» та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786.

Вищезазначена постанова Кабінету Міністрів України прийнята відповідно до Закону України від 1 квітня 2022 р. № 2181-IX «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та регулює правовідносини, де орендодавцем, балансоутримувачем відповідного орендованого державного майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення або представництва.

Договір оренди нерухомого майна № БМЕС-01/39 ВУМ від 10.07.2020, укладений між

АТ «Українська залізниця» в особі філії експлуатації будівель та споруд» АТ Українська залізниця» і ПП «ГАРТ ПЛЮС». Фонд державного майна України, його регіональні відділення не є сторонами спірного договору та учасниками даної справи.

Господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, та іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом (ст.115 Цивільного кодексу України).

Стаття 10 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» визначає особливості правового режиму майна АТ «Укрзалізниця» (позивача) та здійснює розподіл такого майна на дві категорії:

- державна власність, що закріплюються за Товариством на праві господарського відання: магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об`єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт;

- власність Товариства, що внесене до його статутного капіталу та набуте ним.

Згідно зі Зведеним переліком майна, затвердженим 18.08.2015 Міністром інфраструктури України Півоварським А.М., об`єкт нерухомості нежитлові приміщення 1-го поверху №23-56 в літ. «А-1», розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Південнопроектна, буд. 8, внесений до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», тобто є власністю позивача.

Рішення Харківської міської ради рішення від 01.12.2023 № 496/23 поширює свою дію виключно на майно комунальної власності Харківської міської територіальної громади, до якого не належить орендоване відповідачем нерухоме майно позивача.

Таким чином, доводи скаржника щодо застосування до спірних правовідносин щодо орендної плати постанови КМУ від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» та Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Рішення Харківської міської ради рішення від 01.12.2023 № 496/23, є помилковими та безпідставними.

Враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, на які посилається позивач, не спростував, доказів оплати заборгованості не надав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 799 804,97 грн заборгованості з орендної плати за період листопад 2020 року - березень 2024 року за договором оренди нерухомого майна №БМЕС-01/39-ВУМ від 10.07.2020 обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і правомірно задоволені судом першої інстанції.

Апеляційні вимоги скаржника стосуються незгоди з рішенням суду в частині стягнення пені, штрафу та інфляційних. Втім, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не заявлялося клопотання про застосування судом ст. 233 Господарського кодексу України щодо зменшення судом розміру штрафних санкцій (штрафу, пені).

Відповідач помилково зазначає в апеляційні скарзі, що суд першої інстанції допустив подвійне стягнення інфляційних втрат, задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення з нього інфляційних втрат у розмірі 169 865,71 грн, поєднуючи порядок розрахунку орендної плати за договором і відповідальність за невиконання умов договору щодо своєчасної сплати орендної плати.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція)".

Пунктом 3.2. договору встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Із розрахунку позивача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) вбачається, що розраховуючи орендну плату за місяць позивач здійснює її коригування лише на індекс інфляції за один наступний місяць. Інфляційні збитки розраховує окремо на кожну суму по рахункам з липня 2021 по березень 2024.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 19.07.2023 у справі №910/16820/21).

Аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, від 19.07.2023 у справі №910/16820/21 зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Аналогічні висновки наведено у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем сплати орендної плати, у позивача виникло право на нарахування, зокрема, інфляційних збитків, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши правову природу, підстави та період нарахування позивачем інфляційних втрат з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, судова колегія апеляційної інстанції, здійснивши власний розрахунок за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи «ЛІГА.ЗАКОН» дійшла висновку, що інфляційні втрати за період з липня 2021 по березень 2024 у розмірі 169 865,71 грн нараховані арифметично вірно та обгрунтовані, тому позовні вимоги про їх стягнення у зазначеній сумі правильно задоволені судом першої інстанції.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 48 290,73 грн та штрафу у розмірі 23 994,15 грн, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (п. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 статті 549 ЦК України).

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, орендар сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення грошового зобов`язання.

Згідно з п. 8.4. договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість орендаря по її сплаті становить загалом більше ніж три місяці, орендар також зобов`язується сплатити штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Перевіривши правильність нарахування пені та штрафу, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що дане нарахування здійснено позивачем арифметично вірно та з урахуванням строків оплат, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 48 290,73 грн (пеня = сумма заборгованості х подвійна ставка НБУ за один день х кількість днів прострочення/100) (11 рахунків, кількість днів прострочення окремо по кожному, але загальний період нарахування, починаючи з 22.05.2023 по 30.04.2024) та штрафу у розмірі 23 994,15 грн (штраф = сумма заборгованості (799 804,97 грн) х 3/100)) є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

В даному випадку загальний розмір штрафу, пені та інфляційних втрат (242 150,59 грн), який правомірно стягнуто судом першої інстанції, не є надмірно великим порівняно із сумою основного боргу (799 804,97 грн), оскільки становить 30,27 % суми основного боргу та як зазначено вище, відповідач протягом спірного періоду допустив повне невиконання обов`язку зі сплати орендної плати, безпідставно посилаючись на наявність обставин, які відповідно до ч. 6 статті 762 Цивільного кодексу України є підставою для звільнення його від її сплати, в той час як наявність виняткових обставин невиконання зобов`язання з матеріалів справи не вбачається.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства ГАРТ-ПЛЮС на рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 у справі №922/2049/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 у справі №922/2049/24 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16.12.2024 року.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	11.12.2024
Оприлюднено	18.12.2024
Номер документу	123777659
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди

Усата В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 11.12.2024 по справі 922/2049/24СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/2049/24

Постанова від 11.12.2024

Постанова
від 11.12.2024 по справі 922/2049/24
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД