Ухвала

від 03.10.2024 по справі 927/249/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/249/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянув касаційну скаргу Чернігівської митниці

на рішення Господарського суду Чернігівської області

(суддя - Романенко А.В.)

від 05.06.2024,

додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області

(суддя - Романенко А.В.)

від 19.06.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Шаптала Є.Ю., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.)

від 06.08.2024

у справі за позовом Компанії Eesti Veski OU

до: 1) Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці;

2) Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір"

про стягнення 20 490,67 євро.

ВСТАНОВИВ:

1. 15 березня 2024 року Компанія Eesti Veski OU (далі - позивач) подала позов до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці (далі - відповідач 1, скаржник) та Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області (далі - відповідач 2) про відшкодування шкоди в сумі 20 490,67 євро, спричиненої протиправними діями державного органу щодо вилучення товару за фактом порушення митних правил (протокол від 30.06.2021 № 0413/10200/21).

2. Позов обґрунтовано тим, що внаслідок неправомірної поведінки Північної митниці Держмитслужби (правонаступником якого є відповідач 1), яка виразилась в складенні протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021, нерозмитненні товару (печива та пряників в асортименті) заявленого до митного контролю, оформленого за митною декларацією типу МД №102190/2021/050586, позивачу заподіяні збитки в розмірі вартості втраченого товару в розмірі 10 345,60 євро, вартості простою - 950,00 євро за період з 15.06.2021 по 21.06.2023 та 9 195,07 євро упущеної вигоди, всього на суму 20 490,67 євро.

3. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача відшкодування шкоди в розмірі 11 058,10 євро. В іншій частині позову відмовлено.

4. Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема, протиправність дій посадових осіб Чернігівської митниці, що спричинили позивачу шкоду в розмірі 10 345,60 євро вартості втраченого товару та 712,50 євро вартості простою (за перерахунком суду); всього на суму 11 058,10 євро. Натомість, в іншій частині позову суд першої інстанції відмовив за недоведеністю.

5. Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі задоволено частково, стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 25 887,74 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

6. За висновком суду першої інстанції, розмір заявлених позивачем витрат відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, підтверджується належними доказами, тому підлягає розподілу між сторонами, а з урахуванням принципу пропорційності, визначеного частиною четвертою статті 129 ГПК України присуджено до стягнення з відповідача 1 витрати на правничу допомогу в розмірі 25 887,74 грн, пропорційно задоволеним позовним вимогам у цій справі.

7. 06.08.2024 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційні скарги позивача та відповідача 1 залишив без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 - залишив без змін.

8. 13.09.2024 відповідач 1 подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить змінити мотивувальну та резолютивну частини судових рішень першої інстанції та скасувати постанову суду апеляційної інстанції.

9. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та виходить з наступного.

10. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

11. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

12. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

13. Верховний Суд зауважує, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

14. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

15. Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

16. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

17. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

18. У разі, якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, і касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

19. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми частини другої статті 325 та частини п`ятої статті 338 Митного кодексу України; задовольняючи позовну вимогу в частині стягнення вартості простою суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили докази (CMR - товаро-транспортна накладна від 10.06.2021), що є порушенням вимог статті 210 ГПК України.

20. Натомість касаційна скарга не містить зазначення передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 ГПК України підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень та відповідного їх обґрунтування.

21. Також, відповідно до частини п`ятої статті 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

22. З огляду на те, що додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта є його невід`ємною складовою, і інший порядок оскарження додаткового судового рішення ГПК України не визначений, касаційне оскарження додаткового рішення здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом для основного рішення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).

23. У касаційній скарзі скаржник, оскаржуючи додаткове рішення суду першої інстанції, зазначає, що суди неправомірно включили до витрат на відшкодування правничої допомоги такі послуги, як збір доказів, а саме запити в порядку статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та послуга щодо організації перекладу документів, тому вимога про стягнення витрат у сумі 39 840,00 грн не підтверджена належними доказами, і суд першої інстанції не міг задовольнити вказану вимогу, проте, не визначає жодної з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України.

24. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України в касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає скаргу.

25. В свою чергу, з огляду на те, що суд, як державний орган, відповідно до вимог статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями статті 308 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;

6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.

26. Аналіз положень статті 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

27. При постановленні судового рішення суд касаційної інстанції застосовує і повноваження, передбачені статтею 308 ГПК України, і вирішує питання про розподіл судових витрат виходячи саме з прохальної частини касаційної скарги, у зв`язку з чим застосування повноважень суду безпосередньо залежить від того, які з них просить заявник касаційної скарги застосувати за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.

28. При цьому, Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.

29. Правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги.

30. Касаційна скарга цим вимогам не відповідає, оскільки в її прохальній частині не зазначено, які саме повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

31. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

32. Також відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

33. Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

34. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

35. Ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

36. Згідно з абзацом 5 частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання нерезидентами позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір може сплачуватися нерезидентами в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

37. Приписами абзацу 6 частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

38. Позов у цій справі подано нерезидентом у 2024 році, предметом якого є стягнення 20 490,67 євро, при поданні позовної заяви мало бути сплачено 307,36 євро.

39. Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

40. Скаржник оскаржує судові рішення в частині задоволених вимог у розмірі 11 058,10 євро, тому при зверненні з цією касаційною скаргою повинен сплатити 200 % ставки судового збору в частині оспорюваної суми, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати при поданні позовної заяви.

41. При цьому відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

42. Як установлено Судом, офіційний курс гривні до євро, встановлений Національним банком України на 13.03.2024 (дата подання позову) становить 42,0414 грн.

43. Таким чином, при поданні касаційної скарги має бути сплачений судовий збір у розмірі 11 157,55 грн (11 058,10 євро х 1,5% х 200% х 0,8 х 42,0414 грн).

44. До касаційної скарги скаржник не додав документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, тому касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України для надання строку на усунення встановлених недоліків у частині сплати судового збору.

45. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

46. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини другої, пункту 2 частини четвертої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Чернігівської митниці на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024, додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі № 927/249/24 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 19-20, 23, 30-31 цієї ухвали;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання з урахуванням положень статті 42 ГПК України;

- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 11 157,55 грн.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова