Постанова

від 10.12.2024 по справі 927/249/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/249/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів -Губенко Н.М., Студенця В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Колесник Г.М. (адвокат),

відповідача 1 - Кашиної С.В.(в порядку самопредставництва),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Чернігівської митниці та Компанії Eesti Veski OU

на рішення Господарського суду Чернігівської області

(суддя - Романенко А.В.)

від 05.06.2024,

додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області

(суддя - Романенко А.В.)

від 19.06.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Шаптала Є.Ю., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.)

від 06.08.2024

у справі за позовом Компанії Eesti Veski OU

до: 1) Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці;

2) Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір"

про стягнення 20 490,67 євро.

Короткий зміст позовних вимог

1. 15 березня 2024 року Компанія Eesti Veski OU (далі - позивач, Компанія) подала позов ( з урахуванням уточнення прохальної частини позовної заяви) до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці (далі - відповідач 1, Митниця, скаржник) та Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області (далі - відповідач 2, Служба) про відшкодування шкоди в сумі 20 490,67 євро, спричиненої протиправними діями державного органу щодо вилучення товару за фактом порушення митних правил (протокол від 30.06.2021 № 0413/10200/21).

2. Позов обґрунтовано тим, що внаслідок неправомірної поведінки Північної митниці Держмитслужби (правонаступником якого є відповідач 1), яка виразилась в складенні протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021, нерозмитнені товару (печива та пряників в асортименті) заявленого до митного контролю, оформленого за митною декларацією типу МД №102190/2021/050586, позивачу заподіяні збитки в розмірі вартості втраченого товару в розмірі 10 345,60 євро, вартості простою - 950,00 євро за період з 15.06.2021 по 21.06.2023 та 9 195,07 євро упущеної вигоди, всього на суму 20 490,67 євро.

3. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.03.2024, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірму "Вибір" (далі - третя особа, ТОВ СП "Вибір", Товариство).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 26.04.2019 між ТОВ СП "Вибір" (постачальник) та Eesti Veski ОU (покупець) укладений договір поставки № 2ЕSТ (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого протягом терміну його дії постачальник зобов`язався передати у власність, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити кондитерські вироби (далі - товар) виробництва ТОВ СП "Вибір" (Україна) за цінами, в кількості, асортименті відповідно до складених інвойсів на кожну партію доставленого товару, що виступає невід`ємною частиною цього Договору.

5. Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору доставка товару здійснюється окремими партіями автомобільним транспортом за рахунок покупця на умовах: FCA - м. Ніжин, Україна в трактуванні Міжнародних правил Інкотермс в редакції 2010 року.

6. Назви, кількість, асортимент, ціна товару кожної партії, що доставляється, узгоджується сторонами на підставі письмової заявки покупця і зазначається в інвойсі. Назва товару погоджується сторонами в Переліку найменування товару. Покупець має право вказати назву товару відповідно до внутрішньої номенклатури покупця зі збереженням ідентифікуючих ознак назви товару (в редакції додаткової угоди від 03.04.2021 до Договору).

7. Право власності на товар, який доставляється по цьому Договору і ризик випадкового знищення товару переходить до покупця з моменту відвантаження товару на складі постачальника. У випадку доставки товару сторонніми перевізниками ризик випадкової загибелі товару і право власності переходять покупцеві в момент передачі товару перевізнику (пункт 2.9 Договору).

8. Пунктами 3.1, 3.2 Договору погоджено, що ціна товару встановлюється в євро і включає вартість товару, упакування, маркування, відвантажувальні роботи, оформлення відповідних документів. Ціни на кожну партію товару погоджуються в інвойсах, що долучаються до кожної партії товару, що доставляється.

Покупець купує товар за цінами, вказаними в інвойсах, долучених до кожної партії товару, що доставляється.

Назва товару вказується на упаковці кожної окремої одиниці товару на основі Переліку відповідності найменування товару, погодженому сторонами. Товар повинен мати маркування, відповідати вимогам, висунутим законодавством країни покупця: найменування, вага брутто, дата виготовлення, строк придатності, склад, адреса виробника, харчова цінність на 100 г продукту, ГОСТ/ТУ/ДСТУ (в редакції пункту 4.9 додаткової угоди від 03.04.2021 до Договору).

Додаток № 1 від 03.04.2021 до Договору містить Перелік відповідності найменування товару.

9. Пунктами 7.4, 7.5 погоджено, що Договір вступає в силу з 26.04.2019 і діє до 31.12.2020.

10. Якщо жодна із сторін за місяць до спливу строку дії Договору в письмовій формі не повідомила іншу сторону про бажання припинити його дію, то дія Договору кожного разу вважається автоматично продовженою на наступний календарний рік.

11. 20.05.2021 до Договору сформований рахунок - фактура / invoice № 70/0321 на поставку окремої партії товару на суму 10345,60 євро.

12. 30.06.2021, посадовою особою Північної митниці Держмитслужби складений протокол про порушення митних правил № 0431/10200/21 за ознаками порушення митних правил, передбачених частиною першою статті 483 Митного кодексу України (далі - МК України). З вказаного протоколу вбачається, що директор ТОВ СП "Вибір" громадянин ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення товару "Кондитерські вироби: печиво, пряники" 9 найменувань у кількості: вага брутто 12039,4 кг, вага нетто 10560 кг, в 2112 картонних коробках" через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення документів, а саме invoice № 70/0321 від 20.05.2021, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів.

13. На підставі статті 522 МК України за вказаним протоколом тимчасово вилучені "Кондитерські вироби: печиво, пряники" 9 найменувань у кількості: вага брутто 12039,4 кг, вага нетто 10560 кг, в 2112 картонних коробках. Товар (печиво та пряники в асортименті), вилучений відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021, переданий на відповідальне зберігання ПП "Аметіз" за актом приймання-передавання від 30.06.2021.

14. Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16.06.2022 у справі № 751/9007/21, громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнений від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 483 МК України, у зв`язку з малозначністю правопорушення, на підставі статті 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням; провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрите.

15. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022 у справі № 751/9007/21, яка набрала законної сили 10.10.2022, постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.06.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 483 МК України скасована, провадження в справі закрите в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Чернігівський апеляційний суд у постанові від 10.10.2022 у справі № 751/9007/21 зазначив: "через митний кордон України переміщувався товар - продукт харчування, печиво і пряники. Саме цей товар був зазначений в товаросупроводжуючих документах і знаходився в напівпричепі автомобіля "Renault" д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Кількість печива і пряників в напівпричепі фактично повністю відповідали кількості печива і пряників, зазначених у митній декларації і цей факт ніким з учасників процесу не оспорюється. Тобто, декларант не приховував назви і споживчих якостей товару, його кількості. На упаковці печива і пряників усі написи були виконані естонською мовою на вимогу замовника товарів, здійснити буквальний переклад назв печива і пряників в даному випадку було б неможливим з питань маркетингу".

В даній постанові зазначено, що печиво і пряники, вилучені в рамках цієї справи, вилучені зі складу митниці командиром військової частини НОМЕР_3 у зв?язку з веденням на території Чернігівської області бойових дій. Тому питання вилученого майна в цьому провадженні вирішене бути не може.

16. Позивач, листом № 2155/13-02-16 від 18.08.2021, звернувся до Чернігівської митниці з проханням звільнити товар.

17. Відповідно до Передавального акта станом на 31.12.2021, наданого на запит від 01.08.2023 № 1417/1581/ВС, правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків Північної митниці Держмитслужби є Державна митна служба України.

18. Позивач зазначає, що внаслідок неправомірної поведінки Північної митниці Держмитслужби (правонаступником якого є відповідач), яка виразилась в складенні протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021, нерозмитненні товару (печива та пряників в асортименті) заявленого до митного контролю, оформленого за митною декларацією типу МД №102190/2021/050586, позивачу заподіяні збитки в розмірі вартості втраченого товару, вартості простою та упущеної вигоди.

19. Відповідно до листа Чернігівської митниці Держмитслужби від 03.03.2023 вих. № 7.11-3/7Л 1-20-04/8.19/1182, товар - "Кондитерські вироби: печиво, пряники", який був тимчасово вилучений за протоколом про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021 та зберігався на складі митниці, вилучений військовою частиною НОМЕР_4 за Актом про примусове відчуження або вилучення майна від 31.03.2022 у зв?язку з введенням військового стану, за рішенням військової частини НОМЕР_3 , наказу командира військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 № 32 від 31.03.2022.

20. Звернувшись до суду з позовом до Державної митної служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про відшкодування збитків, спричинених протиправними діями відокремленого підрозділу Чернігівської митниці, за фактом складання протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021 та вилучення спірної партії товару, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення (що попередньо встановлено постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022 у межах судової справи № 751/9007/21, постанова набрала законної сили 10.10.2022, преюдиція) позивач просить стягнути з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці на користь позивача 20490,67 євро, з яких: реальні збитки вартості втраченого товару в розмірі 10345,60 євро; 950,00 євро вартості простою за період з 15.06.2021 по 21.06.2023 та 9195,07 євро упущеної вигоди (згідно з поданим розрахунком). Всього на суму 20 490,67 євро.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

21. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача відшкодування шкоди в розмірі 11 058,10 євро. В іншій частині позову відмовлено.

Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема, протиправність дій посадових осіб Чернігівської митниці, що спричинили позивачу шкоду в розмірі 10 345,60 євро вартості втраченого товару та 712,50 євро вартості простою (за перерахунком суду); всього на суму 11 058,10 євро. Натомість, в іншій частині позову суд першої інстанції відмовив за недоведеністю.

22. Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі задоволено частково, стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 25 887,74 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

За висновком суду першої інстанції, розмір заявлених позивачем витрат відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, підтверджується належними доказами, тому підлягає розподілу між сторонами, а з урахуванням принципу пропорційності, визначеного частиною четвертою статті 129 ГПК України присуджено до стягнення з відповідача 1 витрати на правничу допомогу в розмірі 25 887,74 грн, пропорційно задоволеним позовним вимогам у цій справі.

23. 06.08.2024 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційні скарги позивача та відповідача 1 залишив без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 - залишив без змін.

Короткий зміст доводів та вимог касаційних скарг

24. 13.09.2024 відповідач 1 (Чернігівська митниця) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням заяви про усунення недоліків та нової редакції касаційної скарги), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених сум до стягнення з відповідача 1 та направити справу в цих частинах на новий розгляд до суду першої інстанції.

25. Підставами касаційного оскарження судових рішень Чернігівська митниця визначила пункти 1, 2 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи наявність зазначених підстав касаційного оскарження, Чернігівська митниця зазначає, що:

- при задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат за простій транспортного засобу як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій посилалися на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.04.2018 у справі № 906/374/17, щодо застосування норм частини другої статті 325 та частини п`ятої статті 338 Митного кодексу України. Скаржник стверджує про необхідність відступлення від висновку щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладеного у зазначеній постанові Верховного Суду, з огляду на те, що Митницею здійснювався митний огляд відповідно до норм статті 336, частин першої-другої статті 338 Митного кодексу України, а тому посилання суду першої інстанції на норми статей 325, частини п`ятої статті 338 вказаного Кодексу є взагалі помилковим та не підтверджене жодними доказами, що є порушенням норм статей 236, 238 ГПК України (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України);

- суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме рахунку від 05.07.2021 № 21-275 на суму 950,00 євро, при цьому суди не дослідили такий доказ як CMR - товаро-транспортна накладна від 10.06.2021, чим порушили норми статей 210, 237-238 ГПК України (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України);

- суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції в частині включення до витрат на відшкодування правничої допомоги таких послуг як збір доказів, а саме запити в порядку статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та послуги щодо організації перекладу документів, при цьому, суди не врахували висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4705/18 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України)

- суди встановили обставини справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки представник позивача в порушення вимог пункту 2 частини другої статті 126 ГПК України до заяви від 10.06.2024 не надав доказ, яким визначений розмір витрат на правничу допомогу та на підставі якого надаються платіжна інструкція та розрахунок в частині витрат на вступ у справу, тому вимога про стягнення витрат у сумі 39 840,00 грн не підтверджена належними доказами, а суд першої інстанції не міг задовольнити вказану вимогу (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).

26. 23.09.2024 представник позивача подав до Верховного Суду касаційну скаргу (з урахуванням заяви про усунення недоліків та уточненої редакції касаційної скарги), в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю - стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 9 195,07 євро, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін; скасувати додаткове рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про стягнення витрат на правничу допомогу повністю.

Підставою касаційного оскарження судових рішень Компанія Eesti Veski OU визначила пункт 1 частини другої статті 287 цього Кодексу.

В обґрунтування позивач зазначає, що суд першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (в тому числі не застосували) частину другу статті 22 Цивільного кодексу України, частину першу статей 224 та 225 Господарського кодексу України, а також порушили процесуальні норми статей 74, 86, 236, 316 ГПК України, оскільки взагалі не встановили розмір упущеної вигоди, який підлягає стягненню з відповідача, взагалі не врахували критерії, яким слід керуватися при визначенні (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, і не врахували висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20. Скаржник також зазначає, що суди порушили норми статті 4 ГПК України та статті 55 Конституції України, оскільки фактично визнали право позивача на отримання справедливої сатисфакції, але одночасно не визначили її розмір, що навіть унеможливлює окреме звернення до суду з відповідними вимогами. На думку позивача, при ухваленні рішень, судами попередніх інстанцій порушена доктрина venire contra factum (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum prorium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої принцип добросовісності.

Щодо оскарження додаткового судового рішення, то скаржник зазначає, що так як основне рішення у справі підлягає перегляду, та на переконання позивача повному задоволенню, то і додаткове рішення повинно бути переглянуто з цих підстав та витрати на правничу допомогу стягнені з відповідача в повному обсязі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

27. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу Чернігівської митниці, в якій останній просить Суд залишити скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній відповідачем 1 частині без змін.

28. Від Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому останнє просить Суд відмовити у її задоволені в повному обсязі.

29. Також від Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області надійшов відзив на касаційну скаргу Чернігівської митниці, в якому останнє погоджується з доводами касаційної скарги Чернігівської митниці та просить Суд врахувати позицію відповідача 2 при прийнятті судового рішення у справі.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

30. Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

31. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. У розгляді доводів та вимог касаційних скарг Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником /скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Щодо касаційної скарги Чернігівської митниці

33. Слід зазначити, що касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою Чернігівської митниці відкрито на підставі пунктів 1, 2 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Так, зі змісту касаційної скарги Чернігівської митниці вбачається, що остання, з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про необхідність відступу від висновку щодо застосування норм права (частини другої статті 325 та частини п`ятої статті 338 Митного кодексу при задоволенні вимог щодо стягнення на користь позивача витрат за простій транспортного засобу), викладеного у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 906/374/17 та застосованого судами попередніх судових інстанцій.

Чернігівська митниця, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду від 12.05.2020 у справі № 904/4705/18.

Крім того, з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, Чернігівська митниця вважає, що суди встановили обставини справи, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, а саме наданого позивачем рахунку від 05.07.2021 № 21-275.

34. Стосовно наведеного Суд зазначає таке.

35. Чернігівська митниця оскаржує рішення судів попередніх судових інстанцій лише в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення витрат за простій у розмірі 712,50 дол. США та в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 25 887,74 грн. В інших частинах судові рішення Чернігівською митницею не оскаржуються, відповідно не переглядаються касаційним судом.

36. В касаційній скарзі Чернігівська митниця заперечує подібність правовідносин зі справою № 906/374/17, що застосована судами, мотивуючи тим, що в зазначеній справі товар перевозили залізничним транспортом, а у справі, яка переглядається, товар перевозився транспортним засобом комерційного призначення, у зв`язку з чим скаржник вважає, що ці справи не є подібними, а суди не повинні були застосовувати до спірних правовідносин справу № 906/374/17.

Разом з тим зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди здійснили своє посилання на справу № 906/374/17 виключно тому, що виходячи з імперативних приписів частини другої статті 325, частини п`ятої статті 338 Митного кодексу України в разі відсутності встановлення в результаті проведення митних процедур порушення вимог законодавства України витрати вантажовідправника (власника вантажу) на їх проведення підлягають відшкодуванню органом, за ініціативою якого проведені вказані операції, що мали наслідком затримання вантажу та спричинили збитки власнику цього вантажу (вантажовідправнику), зокрема, додаткові витрати на послуги перевізника, пов`язані з виконанням передбачених зазначеними нормами дій, пов`язаних з проведенням митних операцій.

Суд зазначає, що спосіб перевезення (переміщення) товару (вид транспорту) не має жодного значення, оскільки суди попередніх судових інстанцій послалися на справу № 906/374/17 лише в контексті відшкодування збитків, що спричинено власнику вантажу.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що: транспортний засіб "Renault" д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 Компанії SIA "ADL PLUSS" (реєст. ном. LV50003956491), виступав перевізником товару, за результатами його огляду складений протокол про порушення митних правил № 0431/10200/21, перебував у зоні митного контролю з 15.06.2021 (дата в`їзду до зони митного контролю); протокол про порушення митних правил № 0431/10200/21, за яким тимчасово вилучений спірний товар складений 30.06.2021; акт № 116 приймання-передавання спірного товару на відповідальне зберігання ПП "Аметіз" датований також 30.06.2021; фактично простій транспорту відбувався з 16.06.2021 по 30.06.2021; позивач просив стягнути вартість простою в розмірі 950,00 євро, виходячи із вартості наданих йому послуг з перевезення за рахунком SIA "ADL PLUSS" № 21-275 від 05.07.2021 на суму 950,00 євро, за період 16.06.2021 - 05.07.2021, проте, встановлені судом обставини виключають простоювання транспортного засобу в період з 01.07.2021 по 05.07.2021; суд провів перерахунок витрат з простою указаного транспортного засобу за період з 15.06.2021 по 30.06.2021 (по день передачі товару на відповідальне зберігання ПП Аметіз"), що складає 712,50 євро.

Суд зазначає, що в силу приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

У цьому аспекті Суд зауважує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.

Таким чином, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Зважаючи на це, скаржник має обґрунтувати та довести, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховний Суд повинен мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

Звертаючись з касаційною скаргою, на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, Чернігівська митниця вмотивовано не обґрунтувала необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 906/374/17, а також не навела змістовного обґрунтування мотивів і причин необхідності для такого відступлення.

Доводи Чернігівської митниці в цій частині зводяться лише до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.

37. Відтак, наведена Чернігівською митницею підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень з цієї підстави.

38. В якості ще однієї з підстав для подання касаційної скарги Чернігівська митниця визначила пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що суди встановили обставини справи, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, а саме наданого позивачем рахунку від 05.07.2021 № 21-275. При цьому Чернігівська митниця вважає, що зазначений рахунок не є належним доказом простою, а суди не надали належної правової оцінки .

Перевіривши такі доводи скаржника, Верховний Суд визнає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Стаття 77 ГПК України "Допустимість доказів" встановлює, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, недопустимі докази - це докази, отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що суд використав недопустимий доказ (постанова Верховного Суду від 21.06.2022 у справі- № 911/3276/20).

Водночас доводи касаційної скарги у зазначеній частині щодо встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи на підставі недопустимих доказів не містять аргументованих, обґрунтованих мотивувань та зводяться до заперечень встановлених обставин справи.

39. Таким чином, аргументи касаційної скарги в частині посилання на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України) не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки такі аргументи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлених ними обставин справи. При цьому суд касаційної інстанції не має права додатково встановлювати обставини справи та перевіряти докази.

Таким чином, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

40. Також Чернігівська митниця стверджує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду від 12.05.2020 у справі № 904/4705/18. Вказане стосується включення послуг збору доказів та послуги щодо організації перекладу документів, що на думку Чернігівської митниці, не є професійною правничою допомогою.

Суд не приймає вказані доводи Чернігівської митниці, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що під час перегляду додаткового рішення апеляційним господарським судом враховано постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та здійснено перегляд додаткового рішення з її врахуванням.

41. Крім того такі ж самі доводи скаржника були зазначені ним в апеляційний скарзі та з урахуванням цих доводів суд апеляційної інстанції здійснив перегляд додаткового рішення місцевого суду. Тобто суд апеляційної інстанції вже надав оцінку вказаним доводам Чернігівській митниці. При цьому апеляційний суд вказав, що заперечення відповідача-1 проти відшкодування витрат на організацію перекладу та збір доказів колегія суддів відхиляє з огляду на те, що фактично надана послуга щодо підготовки та складання позовної заяви включає в себе вказані дії, а належних доказів чи обґрунтувань щодо протилежного відповідачем-1 не надано.

42. Таким чином, наведена Чернігівською митницею підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

43. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі Чернігівської митниці не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій (в оскаржуваній Чернігівською митницею частині) - відсутні.

Щодо касаційної скарги Компанії Eesti Veski OU

44. Компанія Eesti Veski OU оскаржує судові рішення в частині відмови у стягненні 9 195,07 євро упущеної вигоди, а також в частині відмови у задоволенні заяви Компанії Eesti Veski OU про стягнення 22 082,26 грн витрат на професійну правничу допомогу, тому Суд переглядає рішення лише в зазначених частинах.

45. Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. В обґрунтування зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (в тому числі не застосували) частину другу статті 22 Цивільного кодексу України, частини першу статті 224 та статті 225 Господарського кодексу України, порушили процесуальні норми статей 74, 86, 236, 316 ГПК України, оскільки взагалі не встановили розмір упущеної вигоди, який підлягає стягненню з відповідача, взагалі не врахували критерії, яким слід керуватися при визначенні (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, і не врахували висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20. Скаржник також зазначає, що суди порушили норми статті 4 ГПК України та статті 55 Конституції України, оскільки фактично визнали право позивача на отримання справедливої сатисфакції, але одночасно не визначили її розмір, що навіть унеможливлює окреме звернення до суду з відповідними вимогами. На думку позивача, при ухваленні рішень, судами попередніх інстанцій порушена доктрину venire contra factum (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum prorium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої принцип добросовісності.

Щодо оскарження додаткового судового рішення, то позивач зазначає, що так як основне рішення у справі підлягає перегляду, та на переконання позивача повному задоволенню, то і додаткове рішення повинно бути переглянуто з цих підстав та витрати на правничу допомогу стягнені з відповідача в повному обсязі.

46. Стосовно наведених доводів касаційної скарги Компанії Eesti Veski OU Верховний Суд зазначає таке.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

47. Зі змісту касаційної скарги Компанії Eesti Veski OU вбачається, що остання вказує про те, що суди попередніх судових інстанцій фактично визнали право Компанії на отримання справедливої сатисфакції, але не визначили її розмір, що унеможливлює звернення позивача з окремим позовом про стягнення упущеної вигоди. При цьому скаржник стверджує, що позивач надав розрахунок упущеної вигоди та докази, на яких такий розрахунок ґрунтувався. Надані докази є вірогідними і доводять розмір упущеної вигоди, що кореспондується з висновками Верховного Суду , викладеними у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20. Водночас суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме частину другу статті 22 ЦК України, частину першу статті 224 та частину першу статті 225 Господарського кодексу України. Компанія вказує, що суди неправомірно відмовили у позові в частині стягнення 9 195,07 євро упущеної вигоди.

48. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення на користь позивача розмір упущеної вигоди у сумі 9 195,07 євро суди попередніх судових інстанцій вказали, що позивачем не доведені належними та допустимими доказами можливості отримати такий же прибуток або не менший дохід в результаті реалізації товару за інвойсом № 70/0321 від 20.05.2021, ніж попередньо отриманий від реалізації аналогічної продукції на ринку на початку 2021 року за інвойсом № 68/0121 від 11.01.2021 (відсутній в матеріалах справи), а ціна товару, за якою позивач розраховує упущену вигоду є орієнтовною та залежить від багатьох факторів на ринку (умов збуту). Крім того, слід зауважити, що відповідно до розпорядження Компанії від 20.12.2020 середня націнка товару мала складати на естонському ринку від 40 до 60% в залежності від об`єму та величини клієнта; експорт від 25 до 45% в залежності від об`єму, натомість, за розрахунком упущеної вигоди позивача, доданого до матеріалів справи, розмір націнки значно більший та коливається в діапазоні від 37 до 96%. При обрахунку розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги судом братися не можуть. Відтак, відсутність вини відповідача 1 не спростовується в даному випадку, яка вплинула на реальну можливість позивача здійснити своєчасну реалізацію спірного товару, проте надані позивачем до матеріалів справи докази на підтвердження упущеної вигоди не дають можливості суду провести перевірку правильності розрахунку її розміру та навести в рішенні свій розрахунок (у разі необхідності).

49. Суд не погоджується з вказаними висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає їх передчасними виходячи з наступного.

50. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

51. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

52. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

53. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

54. Суд звертає увагу, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).

55. Відтак, справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора.

56. З огляду на наведене, при визначенні конкретного розміру упущеної вигоди, суду належить враховувати наведені принципи і засади цивільного законодавства та у разі неможливості точно встановити розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, який заявлено до стягнення з боржника (не факт наявності, а саме розмір) керуючись принципом справедливості визначити розмір таких збитків з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

Такий висновок викладений у постанові від 08.12.2021 у справі № 923/1435/20 та у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20 (на яку здійснює своє посилання позивач у доводах касаційної скарги).

57. Верховний Суд наголошує на тому, що відмова у стягненні упущеної вигоди з формальних підстав не доведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків, за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою, не узгоджується із наведеним вище принципом справедливості та фактично призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.11.2024 у справі № 912/1377/23, яка ухвалена після подання касаційної скарги та підлягає врахуванню відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України.

58. Таким чином з огляду на вищевикладене, Суд вважає, що відмова у стягненні упущеної вигоди з підстав недоведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із наведеним вище принципом справедливості, засадами цивільного законодавства та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків, про що обґрунтовано стверджує Компанія у доводах касаційної скарги.

59. Враховуючи викладене, Верховний Суд звертає увагу на те, що судам попередніх інстанцій у цій справі для правильного вирішення питання стягнення/або відмови у стягненні розміру упущеної вигоди насамперед слід застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у справі № 912/1377/23.

60. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В силу правової позиції, яка була викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/10947/17, судам слід враховувати останню позицію суду касаційної інстанції.

61. Отже, наведена позивачем підстава касаційного оскарження, передбачена приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України частково знайшла своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.

62. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню в частині відмови у стягненні 9 195,07 євро упущеної вигоди, а справу в зазначеній частині слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

63. За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

64. Частиною третьою статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

65. З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що зазначена Компанією підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, частково отримала своє підтвердження під час касаційного провадження, що є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 9 195,07 євро упущеної вигоди, а справу в зазначеній частині слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

66. Під час нового розгляду справи господарському суду слід повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням учасників справи, якими вони обґрунтовували свої доводи і заперечення під час розгляду справи, і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

67. Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 в частині відмови у задоволенні заяви Компанії Eesti Veski OU про стягнення 22 082,26 грн витрат на професійну правничу допомогу, Суд зазначає, що за змістом статті 244 ГПК України додаткове судове рішення, є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою.

Оскільки Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 9 195,07 євро упущеної вигоди, а справу в зазначеній частині слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно, додаткове рішення, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, в частині відмови у задоволенні заяви Компанії Eesti Veski OU про стягнення 22 082,26 грн витрат на професійну правничу допомогу також слід скасувати та справу у цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

68. Оскільки зазначені Чернігівською митницею підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1,2 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, відповідно, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

69.Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

70. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат

71. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює і не ухвалює нове рішення (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України), розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Чернігівської митниці залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Компанії Eesti Veski OU задовольнити частково.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 у справі № 927/249/24 скасувати в частині відмови у стягненні 9 195,07 євро упущеної вигоди, справу у цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

4. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 у справі № 927/249/24 залишити без змін.

5. Додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024, у справі № 927/249/24 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви Компанії Eesti Veski OU про стягнення 22 082,26 грн витрат на професійну правничу допомогу, справу у цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

6. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024, у справі № 927/249/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

В. Студенець