Ухвала

від 03.10.2024 по справі 927/249/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/249/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянув касаційну скаргу Компанії Eesti Veski OU

на рішення Господарського суду Чернігівської області

(суддя - Романенко А.В.)

від 05.06.2024,

додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області

(суддя - Романенко А.В.)

від 19.06.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Шаптала Є.Ю., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.)

від 06.08.2024

у справі за позовом Компанії Eesti Veski OU

до: 1) Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці;

2) Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір"

про стягнення 20 490,67 євро.

ВСТАНОВИВ:

1. 15 березня 2024 року Компанія Eesti Veski OU (далі - позивач, скаржник) подала позов до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці (далі - відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області (далі - відповідач 2) про відшкодування шкоди в сумі 20 490,67 євро, спричиненої протиправними діями державного органу щодо вилучення товару за фактом порушення митних правил (протокол від 30.06.2021 № 0413/10200/21).

2. Позов обґрунтовано тим, що внаслідок неправомірної поведінки Північної митниці Держмитслужби (правонаступником якого є відповідач 1), яка виразилась в складенні протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021, нерозмитненні товару (печива та пряників в асортименті) заявленого до митного контролю, оформленого за митною декларацією типу МД №102190/2021/050586, позивачу заподіяні збитки в розмірі вартості втраченого товару в розмірі 10 345,60 євро, вартості простою - 950,00 євро за період з 15.06.2021 по 21.06.2023 та 9 195,07 євро упущеної вигоди, всього на суму 20 490,67 євро.

3. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача відшкодування шкоди в розмірі 11 058,10 євро. В іншій частині позову відмовлено.

4. Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема, протиправність дій посадових осіб Чернігівської митниці, що спричинили позивачу шкоду в розмірі 10 345,60 євро вартості втраченого товару та 712,50 євро вартості простою (за перерахунком суду); всього на суму 11 058,10 євро. Натомість, в іншій частині позову суд першої інстанції відмовив за недоведеністю.

5. Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі задоволено частково, стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 25 887,74 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

6. За висновком суду першої інстанції, розмір заявлених позивачем витрат відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, підтверджується належними доказами, тому підлягає розподілу між сторонами, а з урахуванням принципу пропорційності, визначеного частиною четвертою статті 129 ГПК України присуджено до стягнення з відповідача 1 витрати на правничу допомогу в розмірі 25 887,74 грн, пропорційно задоволеним позовним вимогам у цій справі.

7. 06.08.2024 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційні скарги позивача та відповідача 1 залишив без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 - залишив без змін.

8. 23.09.2024 представник позивача подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю - стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 9 195,07 євро, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін; скасувати додаткове рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про стягнення витрат на правничу допомогу повністю.

9. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та виходить з наступного.

10. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

11. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

12. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

13. Верховний Суд зауважує, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

14. У касаційній скарзі скаржник визначив, що підставою касаційного оскарження судових рішень є наявність випадків, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

15. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

16. Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

17. В обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник вказує, що суд першої інстанції, хоч і послався на висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, але при цьому не врахував його приписи викладені в пункті 104 та безпідставно відмовив у задоволенні заявлених вимог щодо стягнення з відповідача упущеної вигоди.

18. Однак скаржник чітко не зазначає, яку(які) саме норму(норми) права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо) суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосував в оскаржуваних рішеннях та висновки щодо якої (яких) містяться у зазначеній постанові.

19. Також скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права (частину другу статті 74 ГПК України), що призвело до ухвалення ними незаконних рішень, однак в цій частині не визначає підстави касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України та статті 310 цього Кодексу.

20. Верховний Суд звертає увагу, що враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, передбачених вимогами статті 300 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права щодо дослідження доказів, то підставою касаційного оскарження в такому разі є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України.

21. У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

22. Таким чином скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень.

23. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.

24. Також, відповідно до частини п`ятої статті 244 ГПК України, додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

25. З огляду на те, що додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта є його невід`ємною складовою, і інший порядок оскарження додаткового судового рішення ГПК України не визначений, касаційне оскарження додаткового рішення здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом для основного рішення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).

26. У прохальній частині касаційної скарги скаржник просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції, проте, не визначає жодної з підстав касаційного оскарження додаткового судового рішення, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України, та не наводить відповідного обґрунтування.

27. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

28. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

29. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Компанії Eesti Veski OU на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024, додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі № 927/249/24 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 17-18, 19, 24-26 цієї ухвали;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова