КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №642/5524/21
Провадження № 2/552/223/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02.10.2024 року Київський районний суд м.Полтави в складі:
Головуючого судді - Турченко Т.В.
При секретарі - Цимбалюк І.О.
За участю адвоката - Головко А.І., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору, -
В С Т А Н О В И В :
17 серпня 2021 року позивач ОСОБА_3 звернувся в Ленінський районний суд м.Харкова з позовом до відповідача Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, мотивуючи свій позов тим, що 03.06.2021 року Міністерством юстиції України було прийнято наказ №2000/5, яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпфант Форту Плюс» від 30.04.2021 року №30/04-1 задоволено частково; скасовано рішення від 17.04.2021 року №57703960, яке прийнято державним реєстратором Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмилою Іванівною; тимчасово заблоковано доступ державному реєстратору Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмилі Іванівні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці. Оскаржуваним рішенням було скасовано право оренди позивача на нежитлові приміщення. Вважає, що вищевказаний наказ є незаконним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача. Суб`єктом розгляду скарги було проігноровано те, що ТОВ «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» набуло всіх прав та обов`язків орендодавця за договором оренди нерухомого майна від 12.02.2019 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б. Суб`єктом розгляду скарги зазначено, що оскаржуване рішення прийнято за наявності суперечностей, оскільки державним реєстратором Микитенко Л.І. не було встановлено, що об`єкт нерухомого майна знаходиться у власності ТОВ «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС», а договір оренди укладений між ТОВ «ТАЙГЕР» та ОСОБА_3 . Однак, будь-яких суперечностей при прийнятті рішення не було, оскільки ТОВ «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» набуло всіх прав та обов`язків орендодавця за договором оренди. 12.02.2019 року між ТОВ «ТАЙГЕР» (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б. та зареєстрований за №137. Відповідно до пункту 1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення першого поверху №22-а, №22-б, №26, №27, №27-а, №27-б, №ХХ, другого поверху №38, №39, №40, №41, третього поверху №51 в літері «А-3», загальною площею 1177,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкт оренди належав орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу, засвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л.А. від 02.09.2010 року за реєстровим номером 6217. Відповідно до пункту 5.1 договору оренди строк дії договору становить 10 років. Договір діє до 14.09.2030 року включно. 17.04.2021 року державним реєстратором Микитенко Л.І. було проведено державну реєстрацію права оренди на нежитлове приміщення. В подальшому, право власності на об`єкт оренди перейшло до ТОВ «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС». В той же час, відповідно до пункту 2.7 договору оренди у разі зміни власника об`єкта оренди, до нового власника переходять права та обов`язки орендодавця. Отже, ТОВ «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» набуло всіх прав та обов`язків орендодавця за договором оренди. В той же час, новому власнику ТОВ «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» при передачі нежитлових приміщень у власність мало бути повідомлено попереднім власником про права третіх осіб на ці приміщення. В свою чергу, договір оренди, який укладений між ТОВ «Тайгер» (правонаступник ТОВ «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС») та ОСОБА_3 , є чинним та підлягає виконанню сторонами, а отже державним реєстратором Микитенко Л.І. правомірно було зареєстровано договір оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Даний договір оренди будучи правочином: є чинним, не є розірваним, є дійсним, відсутні будь-які судові спори щодо цього договору. Отже, ОСОБА_3 є орендодавцем нерухомого майна та володіє усіма гарантованими законодавством правами на об`єкт оренди. В той же час, під час розгляду скарги було проігноровано презумпцію правомірності правочину та скасовано законні дії державного реєстратора щодо реєстрації договору оренди, чим порушено законні права та інтереси позивача як орендаря нерухомого майна. Так, 12.02.2019 року було укладено договір оренди нерухомого майна. Пунктом 5,1 договору оренди визначено, що договір набирає чинності на наступний день, який слідує за днем закінчення строку дії договору оренди, укладеного між орендодавцем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , посвідченого 13.09.2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жиляєвою Н.В., а саме з 14.09.2020 року. Строк дії договору становить 10 (десять) років. Договір діє до 14.09.2030 року включно. У зв`язку з тим, що договір оренди набував чинності лише 14.09.2020 року, нотаріус Гнідюк О.Б. не міг одночасно в один день посвідчити договір оренди (12.02.2019 року) та провести його державну реєстрацію. В той же час, пунктом 2.2. договору оренди передбачено, що обов`язок державної реєстрації права оренди покладається на орендодавця. У випадку, якщо орендодавець не здійснив державну реєстрацію речового права в розумний строк, орендар має право здійснити державну реєстрацію права оренди та утримати плату за таку реєстрацію з орендної плати. ТОВ «ТАЙГЕР» протягом тривалого часу не виконував свій обов`язок щодо державної реєстрації права оренди. У зв`язку з чим ОСОБА_3 вимушений був самостійно звернутися до відповідного суб`єкта державної реєстрації з заявою про здійснення державної реєстрації права оренди, як це передбачено договором оренди. При цьому ОСОБА_3 не мав змоги звернутися до нотаріуса Гнідюка О.Б., який посвідчував безпосередньо договір оренди, оскільки 27.02.2020 року на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату було прийнято рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_5 . Отже, діяльність нотаріуса Гнідюка О.Б. була припинена, що унеможливлює останнім будь-яких реєстраційних дій. Державний реєстратор Микитенко Л.І. проводив державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого договору, який підтверджує факт набуття речових прав на нерухоме майно. Отже, державна реєстрація була проведена належним об`єктом реєстрації на підставі діючого договору оренди нерухомого майна від 12.02.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюклм О.Б. та зареєстрованого за №317 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Просив суд скасувати Наказ Міністерства юстиції України №2000/5 від 03.06.2021 року «Про задоволення скарги», яким скасовано рішення від 17.04.2021 року №57703960, прийняте державним реєстратором Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмилою Іванівною. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 19.08.2021 року відкрито провадження у справі за позовною заявою представника позивача ОСОБА_3 адвоката Головко Аліни Ігорівни до Міністерства юстиції України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС», державний реєстратор Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмила Іванівна про визнання протиправним та скасування наказу. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено перше судове засідання на 30 вересня 2021 року на 12 годину в приміщенні Ленінського районного суду м.Харкова (а.с.20, том 1).
13.09.2021 року до суду від особи, яка діє від імені Міністерства юстиції України, ОСОБА_6 , надійшов Відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , в якому просила суд у задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, треті особи: ТОВ «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС», державний реєстратор Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмила Іванівна про визнання протиправним та скасування наказу відмовити в повному обсязі (а.с.28-40, том 1).
21.09.2021 року до суду від керівника ТОВ «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» Заболотного А.М. надійшло Пояснення (заперечення) Третьої особи, в якому просив суд залучити в якості третіх осіб на боці відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Санам Лаурі Дарваза». Відмовити в задоволенні позову по даній справі в повному обсязі (а.с.79-83, том 1).
23.09.2021 року до суду від представника позивача ОСОБА_3 адвоката Головко Аліни Ігорівни надійшли Заперечення на пояснення ТОВ «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС», в якому просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Скасувати Наказ Міністерства юстиції України №2000/5 від 03.06.2021 року «Про задоволення скарги», яким скасовано рішення від 17.04.2021 року №57703960, прийняте державним реєстратором Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмилою Іванівною (а.с.95-97, том 1).
30.09.2021 року до суду від керівника ТОВ «Санам Лаурі Дарваза» Мілованова С.Б. надійшла Заява, в якій просив суд залучити в якості третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Санам Лаурі Дарваза» (а.с.106-107, том 1).
11.10.2021 року до суду від представника позивача ОСОБА_3 адвоката Головко Аліни Ігорівни надійшло Клопотання про залучення співвідповідача, в якому просила суд залучити Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» до участі у справі №642/5524/21 в якості співвідповідача (а.с.124-126, том 1).
12.10.2021 року до суду від представника позивача ОСОБА_3 адвоката Головко Аліни Ігорівни надійшла Відповідь на відзив, в якій просила суд продовжити позивачу строк на подання відповіді на відзив. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.139-141, том 1).
27.10.2021 року до суду від особи, яка діє від імені Міністерства юстиції України, ОСОБА_6 , надійшли Заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_3 , в яких просила суд у задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, треті особи: ТОВ «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС», державний реєстратор Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмила Іванівна про визнання протиправним та скасування наказу відмовити в повному обсязі (а.с.146-149, том 1).
Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 14.02.2022 року суддею Проценко Л.Г. прийнято до свого провадження позовну заяву ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС», державний реєстратор Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмила Іванівна про визнання протиправним та скасування наказу. Розглядати справу в порядку загального позовного провадження (а.с.169, том 1).
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 02.05.2023 року прийнято цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу до провадження судді Турченко Т.В. Розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначити підготовче засідання на 10 годину 03 липня 2023 року (а.с.171, том 1).
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 03.07.2023 року закрито підготовче засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу та призначено справу до судового розгляду на 09 годину 11 серпня 2023 року (а.с.194, том 1).
28.09.2023 року до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» адвоката Письменної В.М. надійшло Пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, в якому просила суд у задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС», державний реєстратор Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмила Іванівна про визнання протиправним та скасування наказу відмовити в повному обсязі (а.с.226-230, том 1).
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 28.09.2023 року вирішено повернутися на стадію підготовчого провадження по справі №642/5524/21. Судове засідання призначити на 09 годину 30 хвилин 26 жовтня 2023 року. Залучити до участі в справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС». Залучити в якості третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Санам Лаурі Дарваза» (а.с.240, том 1).
19.10.2023 року до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» адвоката Письменної В.М. надійшов Відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.1-2, том 2).
24.10.2023 року до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» адвоката Письменної В.М. надійшла Зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору, в якій просила суд прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна від 12.02.2019 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР» в особі ОСОБА_7 , яка діє на підставі Протоколу Загальних зборів №2 від 12.02.2019 року та ОСОБА_3 . Вирішити питання щодо розподілу судових витрат (а.с.13-24, том 2).
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 26.10.2023 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с.43, том 2).
14.02.2024 року до суду від представника позивача ОСОБА_3 адвоката Головко Аліни Ігорівни надійшли Додаткові пояснення у справі, в яких просила суд в задоволенні зустрічного позову ТОВ «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди №137 від 12.02.2019 року відмовити в повному обсязі (а.с.100-102, том 2).
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 14.02.2024 року прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та вирішено проводити його розгляд разом з первісним позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, для подальшого розгляду (а.с.107, том 2).
18.04.2024 року до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР» адвоката Строгова Юрія Дмитровича надійшло Пояснення третьої особи щодо зустрічного позову, в якому просив суд визнати недійсним договір оренди нерухомого майна від 12.02.2019 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР» в особі ОСОБА_7 , яка діє на підставі Протоколу Загальних зборів №2 від 12.02.2019 року та ОСОБА_3 (а.с.174-178, том 2).
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 19.06.2024 року залучено по цивільній справі №642/5524/21 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюка Олександра Борисовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с.236, том 2).
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 05.08.2024 року закрито підготовче провадження в справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору. Призначено справу до судового розгляду на 13 годину 27 серпня 2024 року (а.с.20, том 3).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 адвокат Головко А.І. позов підтримала в повному обсязі, в задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» просила суд відмовити за безпідставністю.
Представник Міністерства юстиції України Литовченко Ю.С. з позовом ОСОБА_3 не згодна, просила суд в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю. Щодо вирішення вимог зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору покладається на розсуд суду.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» адвокат Письменна В.М. в задоволенні позову ОСОБА_3 просила суд відмовити за безпідставністю. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору задовольнити в повному обсязі.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР» адвокат Строгов Ю.Д. з позовними вимогами ОСОБА_3 не згоден. Просив суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання інші учасники судового процесу, які були залучені до розгляду даної справи, не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час, день та місце слухання справи.
Суд вважає можливим слухати справу у відсутності осіб, що не з`явились, за наявними матеріалами справи.
Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_3 адвоката Головко А.І., представника Міністерства юстиції України Литовченко Ю.С., представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» адвоката Письменну В.М., представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР» адвоката Строгова Ю.Д., вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_3 необхідно відмовити, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» задовольнити в повному обсязі.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» є власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
З відомостей Державного реєстру прав встановлено, що на підставі рішення від 17.04.2021 року №57703960 прийнятого державним реєстратором Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмилою Іванівною проведено державну реєстрацію права оренди на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , де орендодавцем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР», а орендарем ОСОБА_3 , (номер запису про інше речове право 41552015), на підставі договору оренди від 12.02.2019 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР» в особі Краснікової Лілії Сергіївні, яка діє на підставі Протоколу Загальних зборів №2 від 12.02.2019 року та ОСОБА_3 (а.с.14, том 1).
В судовому засіданні встановлено і дану обставину не заперечував представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР» Строгов Ю.Д., що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР» дійсно було власником нежитлових приміщень загальною площею 1177,9 кв.м. в літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 станом на 12 лютого 2019 року. Але 12 лютого 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР» не проводило загальних зборів та не ухвалювало Протокол Загальних зборів №2 і не уповноважувало ОСОБА_7 на укладання нотаріально посвідченого договору оренди нежитлових примішень загальною площею 1177,9 кв.м. в літ.«А-3» за адресою: АДРЕСА_1 від імені колишнього власника приміщень ТОВ «Тайгер» (Код ЄДРПОУ 32136569; АДРЕСА_2 ) з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 , що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального окргу Гнідюком О.Б.
Про ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) засновнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Тайгер» нічого не відомо. На момент придбання у власність нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , Товариству з обмеженою відповідальністю "ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС" не було відомо про нібито існуючий договір оренди зазначених нежитлових приміщень. На час проведення протиправної державної реєстрації власником майна було і є Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС".
Державний реєстратор Микитенко Людмила Іванівна (Мереф?янська міська рада Харківського району, Харківської області), прийняла протиправне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57703960 від 17.04.2021 року 12:02:12, щодо реєстрації права оренди нежитлових приміщень (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна.2048166263101) загальною площею 2423 кв.м. в літ. «А-3» Харківська область, м.Харків, вулиця Різдвяна, 24, на підставі незаконного договору оренди нерухомого майна, серія та номер: 137, виданого 12.02.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б. (нежитлові приміщення загальною площею 1177,9 кв.м. в літ. «А-3» Харківська область, м.Харків, вулиця Різдвяна, 24).
Саме з цих підстав Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» звернулося зі скаргою до Міністерства юстиції України щодо скасування державної реєстрації права оренди.
Наказом Міністерства юстиції України №2000/5 від 03.06.2021 року «Про задоволення скарги», скасовано рішення від 17.04.2021 року №57703960, прийняте державним реєстратором Мереф?янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмилою Іванівною, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Суд вважає, що Міністерство юстиції України правомірно, в межах своєї компетенції скасувало рішення за №55703960 від 17 квітня 2021 року, прийняте державним реєстратором Мереф?янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмилою Іванівною, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 необхідно відмовити, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Порушення, невизнання або оспорювання суб?єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК України).
За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб у межах заявлених ними вимог.
У частині другій статті 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов?язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов?язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об?єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов?язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов?язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб?єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід?ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
При зверненні до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 19 лютого 2009 року у справі « ОСОБА_8 проти України», заява № 4063/04) у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо «права» як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; мова повинна йти про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру.
Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі.
Відповідно до ч.1 ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Отже, обов?язковою умовою для передачі майна в оренду є наявність у орендодавця права власності на майно або наявність іншого речового права, яке дозволяє передавати майно в оренду іншим особам.
Так, згідно договору оренди нерухомого майна від 12.02.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б., зареєстрованого в реєстрі за №137, повноваження ОСОБА_7 надані на підставі Протоколу Загальних зборів №2 від 12.02.2019 року.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР» взагалі не проводило засідання Загальних зборів з даного питання, та будь-які повноваження ОСОБА_7 на укладання договору оренди нерухомого майна не надавались.
Таким чином, у представника наділеного правом укладати правочини на підставі Протоколу Загальних зборів №2 від 12.02.2019 року був відсутній необхідний обсягу цивільної дієздатності для укладення оскаржуваного договору оренди, такий договір суперечить вимогам закону, що є підставою для визнання його недійсним згідно положень ст.ст.203, 215, 319-321,761 ЦК України.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.
Згідно частин першої - третьої, п?ятої, шостої, статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов?язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частина перша, третя статті 237 ЦК України).
Відповідно до статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов?язки особи, яку він представляє (стаття 239 ЦК України).
Згідно зі статтею 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
У правовій доктрині розрізняють декілька видів довіреності залежно від обсягу наданих представнику повноважень, а саме: генеральна або загальна довіреність (уповноважує на вчинення широкого кола угод та різних за характером юридичних дій), спеціальна довіреність (надає повноваження на вчинення однотипних правочинів чи юридичних дій), разова довіреність (уповноважує на вчинення однієї конкретної угоди або юридичної дії.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За приписами частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (частина друга статті 207 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов?язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов?язки з моменту вчинення цього правочину.
За приписами статей 92, 97, 99 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов?язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов?язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
3 огляду на положення статей 92, 241 Цивільного кодексу України, вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.
Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством е загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом 1 частини другої статті 98 цього Кодексу.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.
Також, частина перша статті 92 Цивільного кодексу України визначає, що особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов?язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на положення статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов?язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Водночас, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов?язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Частиною четвертою статті 92 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов?язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Отже, закон вимагає, щоб виконавчий орган юридичної особи діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами такої юридичної особи, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов?язок відшкодувати завдані юридичній особі збитки.
Зокрема, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 910/22198/17.
Стаття 145 Цивільного кодексу України передбачає, що у товаристві з обмеженоювідповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон), установчим документом товариства є статут; у статуті товариства зазначаються відомості, зокрема про, органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень.
Згідно статті 28 Закону, органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.
У відповідності до статті 39 Закону, виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції вирішення всіх питань, пов?язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.
Згідно статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім?я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Відповідно до статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).
Згідно частин першої, другої, четвертої статті 62 Закону України "Про господарські товариства", у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
В преамбулі договору зазначено, що договір оренди нерухомого майна від 12.02.2019 року, укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР» в особі Краснікової Лілії Сергіївні, яка діє на підставі Протоколу Загальних зборів №2 від 12.02.2019 року та ОСОБА_3 .
Тобто, контрагент був обізнаний на підставі якого процесуального документу діє Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР» в особі ОСОБА_7 .
Як неодноразово наголошував Верховний Суд, якщо договір містить умову (пункт) при підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента; вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов?язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Однак, Протокол Загальних зборів №2 від 12.02.2019 року, не міг підтверджувати такі повноваження, оскільки ТОВ «ТАЙГЕР» не проводив збори, та не реєстрував проведення цих зборів, за якими як зазначено в договорі оренди, надані повноваження ОСОБА_7 , а отже
ОСОБА_3 знав та повинен був розуміти, що у ОСОБА_7 відсутні необхідні повноваження, але все одно уклав такий правочин. Оскільки в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім?я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи. Відомості про повноваження ОСОБА_7 в реєстрі не містяться.
Тобто, наявність відомостей про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації свідчить про дотримання встановленого статутом порядку щодо укладення відповідного правочину виконавчим органом товариства і надає цьому правочину відповідної "легітимності". Також є доказом добросовісності виконавчого органу товариства (певний стандарт поведінки виконавчого органу, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів самої юридичної особи від імені якої діє такий орган).
Водночас, відсутність станом на момент укладення відповідного договору у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації щодо наявності повноважень у ОСОБА_7 такої юридичної особи відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" може бути врахована у спорі з огляду на наявність посилання в договорі на здійснення повноважень представником однієї зі сторін на підставі протоколу загальних зборів, правильним є висновок про те, що ознайомлення її контрагентів з обсягом повноважень такої особи відповідно до змісту такого документу входить у межі звичайної обачності при укладенні договору.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність повноважень у ОСОБА_7 на укладання оспорюваного договору оренди.
Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиною уповноваженою особою, керівником та представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР» з правом підпису за згодою ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРАВ НА ВСІ ПРАВОЧИНИ був на момент укладення оспорюваного договору оренди і є ОСОБА_9 .
Тому договір оренди нерухомого майна від 12.02.2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР» в особі ОСОБА_7 , яка діє на підставі Протоколу Загальних зборів №2 від 12.02.2019 року та ОСОБА_3 необхідно визнати недійсним.
Згідно статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов?язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов?язки з моменту вчинення цього правочину.
Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов?язання (частина третя статті 509 ЦК України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 року у справі №910/19179/17.
Системний аналіз положень статей 91, 92, 237-239, 244 дає підстави для висновку, що відносини представництва юридична особа реалізує через свої органи або посадових осіб, які наділені повноваженнями представництва згідно із законом або установчим документом, або шляхом видання довіреності.
Стаття 241 ЦК України застосовується лише тоді, коли представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням їх обсягу.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17.
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому суд повинен у розгляді відповідної справи з?ясовувати пов?язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року зі справи №904/2178/18).
При цьому, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року зі справи №910/8794/16).
Послідовна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі №910/11079/17, від 02.04.2019 року у справі №904/2178/18, від 19.06.2019 року у справі №904/9795/16, від 01.10.2019 року у справі №910/8287/18, від 24.02.2021 року у справі №926/2308/19, від 18.02.2021 року у справі №924/658/20, в ухвалі від 11.06.2020 року у справі №915/1602/19 тощо.
Окрім того, на кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов?язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства. Вказана правова позиція викладена у постанові об?єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 року у справі №904/2073/19.
Крім того, з боку ТОВ "ТАЙГЕР" відсутнє схвалення правочину, укладеного ОСОБА_7 , а схвалення правочину, в цьому випадку, відбувається у такій же формі, як і надання згоди на його укладення. При цьому, вчинення дій на схвалення договору (в т.ч. шляхом прийняття оплати по договору, перерахування коштів) не можна вважати схваленням без відповідного рішення Загальних зборів. Крім того, жодних схвальних дій, у тому числі щодо розрахунків за даним договором не було, і за умови недійсності даного договору і не могло бути, оскільки ТОВ «ТАЙГЕР» і не знало про наявність такого договору до моменту виникнення спору. Тому дії ОСОБА_7 щодо укладення договору є здійсненими без повноважень і без будь яких подальших схвалень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 911/1605/20 від 20.07.2021 року.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу необхідно відмовити за безпідставністю. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору необхідно задовольнити. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна від 12.02.2019 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР» в особі ОСОБА_7 , яка діє на підставі Протоколу Загальних зборів №2 від 12.02.2019 року та ОСОБА_3 .
Керуючись ст.ст.3-13, 263-265 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу відмовити за безпідставністю.
Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна від 12.02.2019 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР» в особі Краснікової Лілії Сергіївни, яка діє на підставі Протоколу Загальних зборів №2 від 12.02.2019 року та ОСОБА_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , номер засобу зв`язку НОМЕР_3 .
Відповідачі: Міністерство юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622, 01001, м.Київ, вулиця Архітектора Городецького, буд.№13, номер засобу зв`язку +38 (044) 364-23-93.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПФАНТ ФОРТУ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 43707206, 61052, м.Харків, вулиця Різдвяна, будинок №24, номер засобу зв`язку 057-633-21-39.
Третя особи: Державний реєстратор Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмила Іванівна, код ЄДРПОУ 04058692, 62472, Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вулиця Дніпропетровська, будинок 213, засоби зв`язку невідомі.
ОСОБА_7 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_4 , засоби зв`язку невідомі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР», код ЄДРПОУ 32306323, адреса: 61045, м.Харків, вул.Клочківська, буд.№154-А, кв.14, засоби зв`язку невідомі.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гнідюк Олександр Борисович, відомості відсутні.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Санам Лаурі Дарваза», код ЄДРПОУ 43768651, адреса реєстрації: 60052, м.Харків, вулиця Різдвяна, будинок №24, номер засобу зв`язку 068-963-26-41.
Повний текст рішення виготовлено 03.10.2024 року.
Головуючий суддя Т.В.Турченко
Суд | Київський районний суд м. Полтави |
Дата ухвалення рішення | 02.10.2024 |
Оприлюднено | 07.10.2024 |
Номер документу | 122056755 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них |
Цивільне
Київський районний суд м. Полтави
Турченко Т. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні