Ухвала

від 02.10.2024 по справі 545/3968/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 545/3968/23

провадження № 61-13082ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лазоренка Юрія Миколайовича, на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року, додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 році ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня

2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області

від 26 березня 2024 року судовий збір у вказаній справі віднесено за рахунок Держави, витрати на професійну правничу допомогу віднесено за рахунок

ОСОБА_1 .

Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року та додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 березня 2024 року залишено без змін.

25 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лазоренко Ю. М., із застосуванням засобів кур`єрського поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року, додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2024 року, у змісті якої просить оскаржувані судові рішення скасувати, за результатами розгляду справи ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

1. Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено

у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

У змісті клопотання, доданого до касаційної скарги заявником порушується клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судових рішень.

На обґрунтування поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - адвокат Лазоренко Ю. М., зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2024 року його довіритель отримав засобами поштового зв`язку лише 27 серпня 2024 року, на підтвердження чого надає копію поштового конверта Полтавського апеляційного суду на ім`я ОСОБА_1 та витяг із веб-сайту акціонерного товариства «Укрпошта» із результатами відстеження поштового відправлення з трек № 0600282558227.

Водночас зазначені докази не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень з огляду на наступне.

Частиною п`ятою статті 14 ЦПК України встановлено, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Відповідно до частини сьомої статті 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно

в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Зі змісту оскаржуваної постанови Полтавського апеляційного суду

від 30 липня 2024 року вбачається, що участь у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції брав також адвокат Лазоренко Ю. М., відповідно, останньому, в силу вимог процесуального закону, копія повного тексту оскаржуваного судового рішення мала бути направлена до електронного кабінету вказаного учасника справи.

Матеріали касаційного провадження не містять доказів на підтвердження дати вручення копії постанови Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2024 року адвокатові Лазоренку Ю. М. або доказів на підтвердження ненаправлення копії такого рішення, відповідно саме по собі клопотання, без надання доказів на підтвердження обставин, що заважало звернутися з касаційною скаргою

у встановлений законом строк, з урахуванням того, що повний текст оскаржуваної постанови Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2024 року складено також

30 липня 2024 року та забезпечено надання загального доступу 02 серпня

2024 року, може свідчити про штучне збільшення строку на касаційне оскарження.

При цьому Верховний Суд врахував, що у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції брав участь представник ОСОБА_1 - адвокат Лазоренко Ю. М., відповідно останньому було відомо про ухвалене судове рішення.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 272 ЦПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності

в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі

у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Так, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що апеляційним судом було порушено порядок вручення копії цього судового рішення, передбачений статтею 272 ЦПК України, а також не зазначено про обставини, що об`єктивно перешкоджали отримати вказане судове рішення

і подати касаційну скаргу в передбачений ЦПК України строк, з урахуванням дати складення повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Таким чином, на підтвердження наведених обставин пропуску строку слід надати відповідні докази, про що зазначено вище.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений судом строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Таким чином заявникові необхідно на підтвердження наведених обставин пропуску строку надати суду відповідні докази в оригіналах або завірені

в установленому порядку їх копії, якими можуть бути оригінал поштового конверту, довідка із суду, поштового відділення зв`язку тощо, або навести інші підстави

з відповідними доказами.

2. Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада

2020 року у справі № 904/3807/19.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці

у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі

№ 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011,

від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі

№ 522/2732/16-ц).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Лазоренка Ю. М., в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що підставою касаційного оскарження судових рішень заявник, зокрема, зазначає застосування судами в оскаржуваних судових рішеннях норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), проте вказані загальні посилання, як і цитування змісту постанов Верховного Суду не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції як підстава касаційного оскарження, оскільки заявник не конкретизує який саме висновок щодо застосування норми права, застосованої апеляційним судом, та в яких подібних правовідносинах, не було враховано

в оскаржуваних рішеннях, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Також у касаційній скарзі міститься посилання на Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада

1992 року № 9.

Разом з цим Постанова Пленуму Верховного Суду України, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, не є постановою Верховного Суду, оскільки постанови Пленуму Верховного Суду України мають рекомендаційний характер, тому такі посилання у касаційній скарзі не є підставою для відкриття касаційного провадження згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Крім того, зі змісту касаційної скарги убачається, що підставою касаційного оскарження судового рішення заявник також зазначає не дослідження судами зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Так, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої

статті 389 цього Кодексу.

Отже, посилаючись на вказану вище підстави касаційного оскарження, заявник не виконав умови пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу із чітким зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 389 цього Кодексу, на виконання умов пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, а також надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

3. Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження з огляду на те, що зміст касаційної скарги в повній мірі не відповідає формі і змісту касаційної скарги, визначених статтею 392 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається скарга; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); рішення (ухвала), що оскаржується; підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав); клопотання особи, яка подає скаргу; перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги; дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Як вже зазначалось Верховний Судом, відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу,

а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 185 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

У порушення пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у змісті касаційної скарги Лазоренком Ю. М. не зазначено всі відомості стосовно себе як адвоката, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, що позбавляє Верховний Суд можливості перевірити факт наявності або відсутності

у останнього зареєстрованого електронного кабінету у системі «Електронний Суд».

Зазначення у змісті касаційної скарги електронної адреси та ідентифікаційного коду адвокатського бюро «Юрія Лазоренка» в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України не свідчить про виконання адвокатом Лазоренком Ю. М. вимог процесуального закону щодо обов`язкової реєстрації останнього у системі «Електронний суд», оскільки, вимоги частини шостої

статті 14 ЦПК України вказують на необхідність реєстрації в системі «Електронний Суд» саме адвоката.

Відповідно, заявникові необхідно: 1) Обґрунтувати підстави пропуску строку на касаційне оскарження, на підтвердження наведених обставин пропуску строку надати відповідні докази та звернутися до суду з відповідним клопотанням;

2) Уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України,

в частині зазначення повних відомостей стосовно учасників справи, зокрема себе (адвоката Лазоренка Ю. М.), надати суду касаційну скаргу у новій редакції та надати копії уточненої касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа

у системі «Електронний суд» заявникові також необхідно надати суду докази надсилання уточненої касаційної скарги на адреси інших учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Лазоренком Юрієм Миколайовичем, підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лазоренка Юрія Миколайовича, на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року, додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2024 року залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник