УХВАЛА
13 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 545/3968/23
провадження № 61-13082ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року, додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області
від 26 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 30 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2023 році ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня
2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області
від 26 березня 2024 року судовий збір у вказаній справі віднесено за рахунок Держави, витрати на професійну правничу допомогу віднесено за рахунок
ОСОБА_1 .
Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року та додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 березня 2024 року залишено без змін.
25 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лазоренко Ю. М., із застосуванням засобів кур`єрського поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року, додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2024 року, у змісті якої просить оскаржувані судові рішення скасувати, за результатами розгляду справи ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 02 жовтня 2024 року визнано наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Лазоренком Ю. М., підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лазоренка Ю. М., залишено без руху із наданням строку для усунення її недоліків.
Запропоновано заявникові: 1) обґрунтувати підстави пропуску строку на касаційне оскарження, на підтвердження наведених обставин пропуску строку надати відповідні докази та звернутися до суду з відповідним клопотанням;
2) уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України,
в частині зазначення повних відомостей стосовно учасників справи, зокрема себе (адвоката Лазоренка Ю. М.), надати суду касаційну скаргу у новій редакції та надати копії уточненої касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа
у системі «Електронний суд» заявникові також запропоновано надати суду докази надсилання уточненої касаційної скарги на адреси інших учасників справи.
Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.
Копія вказаної ухвали направлена заявникові на поштову адресу, зазначену
у касаційній скарзі, а також представникові у електронний кабінет користувача системи «Електронний суд».
Зі змісту рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта») (трек-номер
№ 0600294040223 ) та відомостей з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» убачається, що вказане поштове відправлення було вручено особисто
ОСОБА_1 19 жовтня 2024 року.
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 особисто із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із заявою на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року, а саме звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень а також надав уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Водночас, зазначені в ухвалі Верховного Суду вимоги не були виконані заявником у повному обсязі, оскільки заявник хоча і звернувся до суду із уточненою касаційною на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги, поданої в його інтересах представником без руху, проте не уточнив касаційну скаргу в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень.
У змісті як первісної так і уточненої касаційної скарги у якості підстави касаційного оскарження зокрема, зазначається застосування судами в оскаржуваних судових рішеннях норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), проте вказані загальні посилання, як і цитування змісту постанов Верховного Суду не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції як підстава касаційного оскарження, оскільки заявник не конкретизує який саме висновок щодо застосування норми права, застосованої апеляційним судом, та в яких подібних правовідносинах, не було враховано в оскаржуваних рішеннях, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Також заявник, у змісті як первісної так і уточненої касаційної скарги, посилається на Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9.
Разом з цим Постанова Пленуму Верховного Суду України, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, не є постановою Верховного Суду, оскільки постанови Пленуму Верховного Суду України мають рекомендаційний характер, тому такі посилання у касаційній скарзі не є підставою для відкриття касаційного провадження згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, зі змісту як первісної так і уточненої касаційної скарги убачається, що підставою касаційного оскарження судового рішення заявник також зазначає не дослідження судами зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Так, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої
статті 389 цього Кодексу.
Отже, посилаючись на вказану вище підставу касаційного оскарження, заявник
в уточненій касаційній скарзі не виконав умови пункту 1 частини третьої
статті 411 ЦПК України.
За таких обставин, ОСОБА_1 у змісті уточненої касаційної скарги також не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
Згідно частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Станом на 13 листопада 2024 року вимоги ухвали Верховного Суду від 02 жовтня
2024 року заявником в повному обсязі не виконані, а тому суд не може вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України
у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року, додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 13.11.2024 |
Оприлюднено | 15.11.2024 |
Номер документу | 123015786 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Луспеник Дмитро Дмитрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні