Постанова

від 24.09.2024 по справі 339/181/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 339/181/24

Провадження № 22-ц/4808/1057/24

Головуючий у 1 інстанції Сметанюк В. Б.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,

суддів: Максюти І. О., Фединяка В. Д.,

секретаря Гудяк Х.М.

за участю представника апелянта адвоката Фреїшин Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фреїшин Тетяна Михайлівна, на ухвалу Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2024 року, постановлену у складі судді Сметанюка В. Б. в м. Болехові Івано-Франківської області, у справі за заявою ОСОБА_1 ,заінтересовані особи: Болехівська міська рада Івано-Франківської області, Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головне управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області, про встановлення факту перебування на утриманні,

в с т а н о в и в:

Короткий змістзаявлених вимог

У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою, в якій просила встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні свого брата ОСОБА_3 по день його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_2 , заінтересовані особи: Болехівська міська рада Івано-Франківської області.

В обґрунтування заяви вказувала, що рідний брат ОСОБА_1 ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , захищаючи територіальну цілісність та незалежність України.

ОСОБА_3 до дня своєї смерті постійно допомагав ОСОБА_1 . Така допомога брата була постійним і основним джерелом його засобів до існування, оскільки надавалася систематично, носила постійний характер та була його основним джерелом до належного існування, лікування, що свідчить про перебування заявника на утриманні ОСОБА_3 до дня його смерті.

Зазначала, що встановлення факту проживання та перебування на утриманні загиблого брата необхідне заявнику для реалізації права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постановою КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Ухвалою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 23 травня 2024 року залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головне управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Ухвалою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця адвокатеса Фреїшин Т. М. про встановлення факту перебування на утриманні залишено без розгляду.

Роз`яснено заявнику право подати позов на загальних підставах.

Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що у справі існує спір про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Фреїшин Т.М., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що встановлення юридичного факту перебування на утриманні загиблого є належним способом захисту прав заявника у цій справі та його встановлення не пов`язується з вирішенням спору, а є необхідним з метою реалізації права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених законодавством. Іншого порядку підтвердження такого факту чинне законодавство не передбачає, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення заяви без розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 346/4790/22.

Позиція інших учасників справи

У відзивах на апеляційну скаргу представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та представник Болехівської міської ради Івано-Франківської області просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Відзив мотивовано тим, що суд першої інстанції, встановивши під час розгляду справи у порядку окремого провадження, що у справі виник спір про право дійшов правильного висновку про залишення заяви без розгляду.

Представник Міністерства оборони України Шведа О.Б. 30 липня 2024 року через систему «Електронний суд» сформувала заперечення на апеляційну скаргу, які за змістом є відзивом на апеляційну скаргу.

За змістом частин першої та другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до частини першої статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 359 ЦПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи.

Встановлено, що ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження у цій справі та роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня одержання копії такої ухвали. Зазначену ухвалу доставлено до електронного кабінету Міністерства оборони України 01 липня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 143).

Враховуючи, що представник Міністерства оборони України із заявою про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу не зверталася, а підстав для продовження такого строку з ініціативи суду не встановлено, поданий відзив необхідно залишити без розгляду.

Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Фреїшин Т. М. вимоги апеляційної скарги підтримала, просила таку задоволити.

Представник Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради у судове засідання не з`явився, начальник управління Єфіменко А. С. подала заяву про розгляд справи за їх відсутності, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, були повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників заінтересованих осіб.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 вказала, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 180/2132/21.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22)).

Звертаючись до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого брата, представник заявника вказувала на те, що встановлення такого факту необхідне для реалізації права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених законодавством України.

Суд першої інстанції залишаючи вказану заяву без розгляду, виснував, що в справі існує спір про право, зокрема щодо перебування ОСОБА_1 на утриманні брата ОСОБА_3 , що оспорюється заінтересованими особами, та який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції передчасним, оскільки суд першої інстанції не навів жодного обґрунтування свого висновку щодо наявності спору про право, не зазначив між ким конкретно виник спір, обмежившись лише посиланням на оспорювання прав заявника заінтересованими особами. Натомість, процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його гіпотетичну можливість.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що заінтересовані особи, як суб`єкти владних повноважень не приймали жодних рішень щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті матеріальних виплат та надання гарантій, передбачених законодавством України, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, а заявник, не отримував відповідних відмов, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати, що заінтересовані особи оспорюють факт перебування заявника на утриманні загиблого брата.

При цьому, необхідність встановлення такого факту сама по собі не свідчить про наявність спору. Ба більше, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у поясненнях, поданих до суду першої інстанції вказував, що встановлення юридичних фактів згідно заяви ОСОБА_1 повинно здійснюватися відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства України, на основі повного та всебічного з`ясування фактичних обставин справи, при об`єктивній оцінці доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення питання по суті.

Водночас представник Міністерства оборони України у поясненнях, наданих суду першої інстанції зазначив про неможливість встановлення факту з огляду на відсутність необхідних доказів.

На необхідність з`ясування цих обставин звернув увагу Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 303/5724/22.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки судапеляційної інстанціївстановив,що оскаржуванесудове рішенняне відповідаєнормам процесуальногоправа,а доводиапеляційної скаргиє обґрунтованими,то апеляційнускаргу необхіднозадоволити,а ухвалусуду першоїінстанції скасуватита направитисправу дляпродовження розглядудо судупершої інстанції.

Керуючись статтями 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фреїшин Тетяна Михайлівна, задоволити.

Ухвалу Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач Л. В. Василишин

Судді: І. О. Максюта

В. Д. Фединяк