Постанова

від 24.09.2024 по справі 642/6010/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

24 вересня 2024 року

м. Харків

Справа № 642/6010/16-ц

Провадження № 22-ц/818/822/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого Пилипчук Н.П.,

суддів Яцини В.Б., Маміної О.В.

за участю секретаря Львової С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Харківська міська рада, Державна сервісна служба містобудування України про знесення об`єктів самочинного будівництва та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та Харківської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради, з апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 25 лютого 2019 року, постановлене у складі судді Пашнєва В.Г.,

встановив :

У вересні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та із врахуванням всіх уточнень просили суд зобов`язати відповідачів за власний рахунок знести самовільно побудовані приміщення підвалу загальною площею 85.3 м2, що розташовані у квартирі АДРЕСА_1 , шляхом засипання їх ґрунтом; зобов`язати відповідачів за власний рахунок знести самовільно побудовані приміщення першого поверху № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , загальною площею 49,1 м2, що розташовані у квартирі АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідачів за власний рахунок знести самовільно побудовані приміщення мансарди № НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , загальною площею 38,2 м2, що розташовані у квартирі АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилались на те, що вони є власниками кв. АДРЕСА_2 . Власниками квартири АДРЕСА_3 в цьому ж будинку є відповідачі.

На підставі рішення Ленінської районної ради м. Харкова від 05 травня 1998 року № 110/5 відповідачам надано дозвіл на прибудову до своєї частини будинку житлової кімнати, кухні та санвузла. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2007 року за відповідачами визнано право власності на самочинну прибудову та мансарду. Однак за період з 2008 року по 2016 року відповідачі на власний розсуд реконструювали свою квартиру та фактично без дозвільних документів побудували триповерховий будинок, а саме підвал, перший поверх та мансарду, що загрожує руйнуванням всього будинку, у тому числі квартири позивачів. Зазначають, що приміщення підвалу, першого поверху та мансарди були самовільно реконструйовані на земельній ділянці, яка надавалась ОСОБА_1 на підставі рішення Харківської міської ради Харківської області від 21 листопада 2007 року № 253/07.

У березні 2018 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заявили зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Харківської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради в частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилались на те, що будинок АДРЕСА_4 перебуває на земельній ділянці площею 534 кв. м., яка надана в користування землекористувачам на підставі рішення Ленінської районної ради депутатів трудящих від 28 лютого 1956 року № 67. Рішенням ХМР від 21 листопада 2007 року № 253/07 ОСОБА_1 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 500 кв. м. за вказаною адресою для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Зазначають, що про дане рішення вони дізнались під час розгляду цієї справи, межі земельної ділянки з ним не узгоджувались. Крім того, рішення порушує їх права, оскільки розмір площі земельної ділянки, яка залишається у їх користуванні, менше розміру площі земельної ділянки, на якій знаходиться квартира АДРЕСА_3 , що позбавляє їх можливості володіти та користуватися своєю квартирою. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили визнати незаконним та скасувати рішення 16 сесії 5 скликання ХМР від 21 листопада 2007 року № 253/07 «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» в частині пункту 1.83 Додатку 1 «Перелік громадян, яким передаються у приватну власність земельні ділянки» щодо передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 500 кв. м. по АДРЕСА_4 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 25 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за власний рахунок знести самовільно побудовані приміщення підвалу №№1?ХІІ, загальною площею 85.3 м2 , що розташовані у квартирі АДРЕСА_1 , шляхом засипання їх ґрунтом. Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за власний рахунок знести самовільно побудовані приміщення першого поверху № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , 12, НОМЕР_4 , загальною площею 49,1 м2 , що розташовані у квартирі АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за власний рахунок знести самовільно побудовані приміщення мансарди № НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , загальною площею 38,2 м2 , що розташовані у квартирі АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Харківської міської ради відмовлено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частках на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1653, 63 грн., тобто по 826,82 грн. з кожного.

Постановою Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Харківська міська рада, інспекція державного архітектурно - будівельного контролю Харківської міської ради про знесення об`єктів самочинного будівництва та зустрічного позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Харківської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Харківська міська рада, інспекція державного архітектурно - будівельного контролю Харківської міської ради про знесення об`єктів самочинного будівництва скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовити, зустрічну позовну заяву - задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Вказує, що підставою для заявлених позовних вимог, як зазначено позивачами в зміненій позовній заяві, слугувало порушення права власності позивача на земельну ділянку, яке випливає з рішення Харківської міської ради Харківської області від 21.11.2007 року № 253/07, яким було вирішено передати у приватну власність земельні ділянки, зокрема п. 1.83 - ОСОБА_1 , площею 500 кв.м. по АДРЕСА_4 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Зазначає, що ОСОБА_1 , посилаючись на ст.ст. 373, 375, 376 ЦК України та вважаючи себе власником земельної ділянки, стверджує, що приміщення, які він вимагає знести порушують його права саме як землевласника. Однак у своєму ж уточненому позові він протирічить сам собі, вказуючи, що, по-перше, надання земельних ділянок для обслуговування квартир діючим законодавством не передбачено (а будинок, який розташований на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_4 складається з двох квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 , тобто є багатоквартирним), - по-друге, вказує, що здійснене відповідачами самовільне будівництво порушує права позивачів на закінчення оформлення прав на земельну ділянку та на здійснення всіх аспектів права власності стосовно цієї земельної ділянки. Тобто, вважає, що на сьогоднішній день власником земельної ділянки залишається територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Проте, Харківська міська рада не уповноважувала позивачів звертатися із позовною заявою та захищати її інтереси в суді. Сама ж Харківська міська рада з таким позовом не зверталася, а її участь у справі як третьої особи та підтримання позовних вимог не може свідчити про належність позивача за таким позовом. Звертає увагу суду на лист держаного управління екології та природних ресурсів в Харківській області від 20.06.2006 року № 07-25-724, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 27.04.2006 року № 250-31, лист державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області від 03.07.2007 року № 06-25-583, в яких зазначено про можливість збереження самовільно побудованих мансарди та прибудови. Також в матеріалах справи є технічний висновок ТОВ «Модулор», в якому зазначено, що загальний стан основних несучих будівельних конструкцій квартири і мансарди - добрий, що забезпечує надійну експлуатацію приміщень та безпеку для життя та здоров`я мешканців будинку. Дефектів в несучих конструкціях та фундаментів будівель не встановлено. Технічні рішення, які прийняті при побудові мансарди до житлового будинку відповідають вимогам діючих норм та правил державних стандартів та забезпечують захист для життя та здоров`я мешканців будинку. Всі вказані документи знайшли своє відображення в оскаржуваному рішенні, проте їх зміст та обставини, що в них викладені лишилися поза увагою суду. Зазначає, що суд не врахував правову позицію, яка міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 458/1173/14-ц (провадження № 61-13282св18).

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок здійснення самочинного будівництва порушуються права позивачів, оскільки в результаті такого будівництва з`явились нові приміщення, які не введені в експлуатацію та відсутні докази щодо їх безпечності, наявність підвалу може призвести до руйнування будинку, з крівлі мансарди відбувається постійне залиття квартири позивачів.

Скасовуючи постанову Харківського апеляцйного суду від 25 вересня 2019 року Верховний Суд звернув увагу на те, що апеляційний суд у порушення вимог закону не врахував, що самочинні прибудови підвалу , мансарди та приміщень першого поверху виконані фактично навколо квартири позивачів, чим порушені права останніх; будь-які дозвільні документи на реконструкцію самочинних будівель відсутні; відповідач ОСОБА_3 притягувався до адміністративної відповідальності за вичнення самочинного будівництва; апеляційний суд, посилаючись на те, що самочинні приміщення побудовані у межах квартири ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не зазначив, якими саме доказами підтверджено цей факт; апеляційний суд не надав оцінки доводам позивачів, що у зв`язку із самочинним будівництвом відподачів значно деформовано будинок, в якому знаходиться їх квартира, а надбудований відповідачами другий мансардний поверх призводить до постійного залиття квартири позивачів. Верховний Суд вказав, що апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити чи порушені самочинним будівництвом права позивачів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками кв. АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету ХМР згідно з розпорядженням від 06 квітня 2004 року № 2776, реєстраційний № 4-04-216503 (а.с.10 т. 1).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24.09.2024 року до участі у справі у якості правонаступника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 залучено ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_10 -м-2 від 4 квітня 1997 року квартира за адресою: АДРЕСА_6 належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності (а.с. 160 т. 1).

Згідно рішення виконкому Ленінської райради, депутатів трудящих від 28 лютого 1956 року вирішено зареєструвати за землекористувачами земельні ділянки зокрема за адресою: АДРЕСА_4 , земельну ділянку площею 534 кв.м. (т. 1 а.с. 156).

Відповідно до рішення 16 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області від 21.11.2007 року № 253/07 про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 500 кв.м по АДРЕСА_4 ) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. (а.с. 157-159 т. 1).

Рішенням Виконавчого комітету ХМР від 05 травня 1998 року № 110/5 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано дозвіл на прибудову до своєї частини будинку житлової кімнати розміром 5,0 х 4,5 кв. м., приміщення санвузла розміром 2,5 х 2,0 кв. м. та кухні розміром 4,8 х 3,8 кв. м. у домоволодінні АДРЕСА_4 . (а.с. 161 т.1).

Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 від 25.05.2004 року загальна площа квартири - 175, 3 кв.м. (а.с. 162-164 т. 1)

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2007 року визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право власності на самочинно побудовану прибудову та мансарду приміщення 14 площею 18, 4 кв.м, приміщення 15, площею 3,2 кв.м., приміщення 16 площею 8, 9 кв. м. приміщення 17 площею 17, 6 кв.м у кв. АДРЕСА_1 , також вважати, що з урахуванням реконструкції приміщень 1, 2, 11, 12 та побудови мансарди, житлова площа вищевказаної квартири становить 108 кв.м., загальна площа становить 175, 3 кв.м. (а.с. 140-141 т. 1).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 02 грудня 2016 рокузакрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі їх представника ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Харківської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, з тих підстав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 участь у справі не приймали і при ухвалені рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2007 року питання про їх права та обов`язки суд не вирішував.

Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 від 03.06.2016 року загальна площа квартири - 294, 0 кв.м., у тому числі приміщення підвалу №№ -ХІІ, загальною площею 85, 3 кв.м. (а.с. 166-169 т. 1).

Згідно акту обстеження від 11.03.2019 року зафіксовано, що житловий будинок АДРЕСА_4 шлях складається з 2 квартир. Квартира АДРЕСА_3 є приватним домоволодінням згідно рішення № 400 від 27.03.2009 року та на балансі ділянки № 28 КП «Жилкомсервіс» не перебуває. На момент обстеження встановлено, що до квартири АДРЕСА_3 (приватне домоволодіння) була виконана прибудова з житловою мансардою у 2000 році (зі слів мешканців), яка була узаконена в судовому порядку у 2007 році (зі слів мешканців). Дозвільні документи на прибудову участку № 28 КП «Жилкомсервіс» не надавались. Прибудова з мансардою примикає до одноповерхового будинку. Покрівля мансарди має скат у сторону одноповерхового будинку. Система водовідведення на покрівлі мансарди є. У зв`язку зі сніговими опадами у зимовий період 2018-2019 років у період танення снігу відбулось залиття квартири АДРЕСА_5 , у результаті чого є сліди залиття у квартирі АДРЕСА_5 ., пошкодження покриття підлоги на горищі над квартирою АДРЕСА_5 . (т. 1 а.с. 9)

Згідно з Актом обстеження, складеним комісією дільниці № 28 Комунального підприємства «Жилкомсервіс» 30 вересня 2015 року, в приміщенні мансарди кв. АДРЕСА_1 дійсно ведуться будівельні роботи. Крівля мансарди кв. АДРЕСА_3 , має скат в сторону будинку, де розташована кв. АДРЕСА_5 . Система водовідведення на крівлі мансарди відсутня. Для усунення залиття кв. АДРЕСА_5 мешканцям кв. АДРЕСА_3 необхідно виконати роботи по влаштуванню системи водовідведення на крівлі мансарди, що розташована на другому поверсі. (а.с. 165 т. 1).

Актом обстеження від 20.02.2017 р., складеного КП «Жилкомсервіс», встановлено факт залиття квартири позивачів, стін та підвалу (т. 1, а.с. 240).

09 листопада 2015 року за результатами позапланової перевірки, проведеної на об`єкті головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області було встановлено факт реконструйованих приміщень кв. АДРЕСА_1 шляхом будівництва надбудови другого поверху без документа, що надає право на виконання будівельних робіт, незабезпечення здійснення технічного нагляду, та відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, сьомою, сімнадцятою статті 96 КпАП України.

В протоколі ОСОБА_3 визнав факт реконструкції приміщень кв. АДРЕСА_1 шляхом будівництва надбудови другого поверху без документа, що надає право на виконання будівельних робіт, незабезпечення здійснення технічного нагляд та просив врахувати його статус пенсіонера та дитини війни.(а.с. 57 т. 1).

В цей же день винесено Припис № 802-Пр про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил у термін до 09 червня 2016 року.(а.с. 58 т.1).

Оскільки у термін до 09 червня 2016 року порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил не було усунуто, постановою головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківські області від 11 листопада 2015 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбачене частинами першою, сьомою, сімнадцятою статті 96 КпАП України, у вигляді штрафу в розмірі 6 800 грн. (а.с. 67-68 т. 1).

Відповідно до листа управління містобудування та архітектури департаменту містобудування, архітектури та генерального плану виконавчого комітету Харківської міської ради від 23 серпня 2016 року будь-які дозвільні документи на будівництво (реконструкцію) приміщень за адресою: квартира АДРЕСА_1 , управлінням не готувались (а.с. 66, т. 1).

Згідно відповіді заступника начальника Державного управління екології та природних ресурсів В Харківській області № 07.25.724 від 20.06.2006 року Держуправлінням розглянуто обґрунтовуючі матеріали щодо можливості збереження самовільно побудованої мансарди над житловою квартирою АДРЕСА_1 та останнє вважає за можливе погодити надану документацію при умові дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства. (а.с. 114 т. 1).

Згідно висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 250-31 від 27.04.2006 року самовільне будівництво мансарди над житловою квартирою АДРЕСА_1 відповідає вимогам санітарного законодавства і може здійснювати вид господарської діяльності (послуги) збереження самовільно проведеного будівництва мансарди над житловою квартирою (а.с. 115 т. 1).

Згідно відповіді в.о. першого заступника начальника управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області Міністерства охорони навколишнього середовища України Державного № 06-25-583 від 03.07.2007 року Держуправлінням розглянуто обґрунтовуючі матеріали щодо можливості збереження самовільно побудованих мансарди та прибудови по АДРЕСА_6 та вважає за можливе погодити надану документацію при умові дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства. (а.с. 116 т. 1).

У відповіді начальника управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 20.08.07 року № 3-4-21639/1-06.08-39 повідомляється, що згідно протоколу № 7 засідання постійно діючої комісії з питання самочинного будівництва від 17.05.2007 року дозволено збереження самовільно побудованої мансарди при умові вирішення питання у встановленому порядку відповідно до законодавства про власність. (а.с. 117 т. 1).

Згідно витягу з протоколу № 7 засідання постійно діючої комісії з питань самочинного будівництва від 17.05.2007 року комісія прийняла рішення щодо можливості збереження самочинно побудованої мансарди у житловому будинку по АДРЕСА_4 (при умові вирішення питання в установленому порядку відповідно законодавства про власність) та рекомендувала управлінню містобудування та архітектури підготувати документи, передбачені п. 2.8 «Порядку…». (а.с. 118 т. 1).

Згідно висновку фахівця технічного експерта ОСОБА_6 № 1 від 16.12.2016 року: частина будинку (квартира АДРЕСА_1 до будівництва прибудов з надбудовою мансарди, тобто станом на 04.04.1997 року, складалась з приміщень №№1-:-9 та мала загальну площу приміщень, що дорівнює 77.4 кв.м.; частина будинку (квартира АДРЕСА_1 до будівництва прибудов з надбудовою мансарди, тобто станом на 04.04.1997 року, мала орієнтовну площу забудови, що дорівнює 105.4 кв.м.; частина будинку (квартира АДРЕСА_1 після будівництва прибудов згідно Рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Xаркова від 05.05.1998 року за №110/5 повинна була мати загальну площу приміщень, що дорівнює 123.14 кв.м.; частина будинку (квартира АДРЕСА_1 після будівництва прибудов з надбудовою мансарди, тобто станом на 25.05.2004 року стала мати фактичну загальну площу приміщень, що дорівнює 175.3 кв.м. При цьому ця площа поділяється на площу приміщень 1-го поверху, що дорівнює 127.2 кв.м, та площу приміщень мансарди, що дорівнює 48.1 кв.м.; під час будівництва прибудов з надбудовою мансарди до частини будинку (квартира № по АДРЕСА_4 не була витримана необхідна дозвільна процедура щодо; оформлення права власності (користування) на земельну ділянку, отримання містобудівних умов та обмежень, розробки проектної документації та її узгодження із відповідними органами, нагляду за будівництвом, введення об`єкта в експлуатацій тощо; частина будинку (квартира АДРЕСА_1 після будівництва прибудов згідно Рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Харкова від 05.05.1998 року за №110/5 повинна була мати орієнтовну площу забудови, що дорівнює 166.1 кв.м.; частина будинку (квартира АДРЕСА_1 після будівництва прибудов з надбудовою мансарди, тобто станом на 25.05.2004 року, стала мати орієнтовну площу забудови, що дорівнює 172.9 кв.м.; раніше надана суду технічна документація а саме «Техническое заключение о сохранении самовольной реконструкции квартиры с выполнением пристройки и мансарды по адресу: АДРЕСА_6 », виконане ТОВ «МОДУЛОР» в 2006 р., арх. №656/02.06-3 не відповідає чинному законодавству з питань обстеження і оцінки технічного стану будівель щодо: застосування чинних нормативних документів, виконання повного переліку робіт з обстеження, в тому числі виконання інструментальних обстежень та оцінка технічних рішень об`єкту самочинного будівництва на їх відповідність основним нормативним вимогам до будівель; а також повністю відсутня частина обстеження щодо впливу технічних рішень об`єкту самочинного будівництва на мешканців квартири АДРЕСА_2 . (т. 1, а.с. 170-193)

Згідно висновку фахівця технічного експерта ОСОБА_6 № 2 від 16.12.2016 року: частина будинку (квартира АДРЕСА_1 станом на

25.05.2004 року мала загальну площу приміщень, що дорівнює 175.3 кв.м. При цьому її

площа розподіляється на площу приміщень 1-го поверху, що дорівнює 127.2 кв.м, та

площу приміщень мансарди, що дорівнює 48.1 кв.м.; частина будинку (квартира АДРЕСА_1 після будівництва додаткових приміщень підвалу та мансарди, тобто станом на 03.06.2016 року стала мати загальну площу приміщень, що дорівнює 294.0 кв.м. При цьому загальна площа додатково побудованих приміщень підвалу та мансарди складає 124.55 кв.м.; під час будівництва додаткових приміщень підвалу та мансарди до частини будинку (квартира АДРЕСА_1 не була витримана необхідна дозвільна процедура щодо: оформлення права власності (користування) на земельну ділянку, отримання містобудівних умов та обмежень, отримання технічних умов, розробки проектної документації, здійснення нагляду за будівництвом, введення об`єкта в експлуатацію; серед основних вимог до житлового будинку в цілому слід віднести наступні вимоги до: а) механічного опору та стійкості; б) пожежної безпеки; в) відсутності загрози здоров`ю або безпеці людей та шкідливого впливу на навколишнє природне середовище, безпеки і доступності у використанні; д) захисту від шкідливого впливу шуму та вібрації е) енергетичної ефективності та збереження тепла; в частині будинку (квартира АДРЕСА_1 в період з 1997 по 2004 роки мали місце конструктивні і об`ємно-планувальні зміни, що передбачали: прибудову додаткових приміщень №№11,11а, 12,13 загальною площею 49.,8 кв.м, надбудову мансардних приміщень №№14+17 загальною площею 48.1 кв.м. Загальна площа додатково побудованих приміщень дорівнює 97.9 кв.м. Загальна площа частини будинку (квартира АДРЕСА_1 після побудови додаткових приміщень дорівнює 175.3 кв.м.; в частині будинку (квартира АДРЕСА_1 в період з 2004 по 2016 роки мали місце конструктивні і об`ємно-планувальні зміни, що передбачали: будівництво додаткових приміщень підвалу, мансарди, прибудови балконів, переобладнання житлових приміщень в нежитлові (кухня, санвузол тощо) та навпаки, втручання в несучі та огороджуючі конструкції фундаментів, стін, перекриття, покриття тощо. Враховуючи відсутність проектно-технічної документації неможливо дослідити чи відповідають ці конструктивні і об`ємно-планувальні зміни основним вимогам, що висуваються згідно чинного законодавства до житлових будинків, як об`єктів будівництва, щодо їх безпеки та надійності. Для однозначної відповіді щодо відповідності конструктивних і об`ємно-планувальних змін, що мали місце в частині будинку (квартира АДРЕСА_1 в період з 2004 по 2016 роки основним вимогам що висуваються згідно чинного законодавства до житлових будинків, як об`єктів будівництва, щодо їх безпеки та надійності, рекомендується виконати детальне інструментальне обстеження будинку в цілому. (т. 1 а.с. 194-209).

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та квартира АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 є суміжними.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з вимогами статті 376 ЦК України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про знесення самочинного будівництва нерухомого майна.

Відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного Кодексу України» зазначено, що відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16,386,391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Такий висновок узгоджується з нормами статей 3,15,16 ЦК України, статті 4 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1,ч.4 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних нормі правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб;якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво,відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без отримання відповідного дозволу органів державного архітектурно-будівельного контролю,а також без належно затвердженого проекту здійсненобудівництво підвалу№ І-ХІІ, мансарди№ 18, 19, 20, 21, 22та приміщень першого поверху№ 10, 11, 12, 13, а тому у розумінні ст.376 ЦК України спірні приміщення вважаються самочинним будівництвом.

Щодо посилань апелянта на листи держаного управління екології та природних ресурсів в Харківській області від 20.06.2006 року № 07-25-724, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 27.04.2006 року № 250-31, лист державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області від 03.07.2007 року № 06-25-583, то ці листи свідчать тільки про намір погодити документацію у разі дотримання відповідачем вимог законодавства.

Звертаючись до суду, позивач вказував на те, що об`єкти самочинного будівництва відповідачів порушують його право землевласника, також самочинне будівництво відповідачів завдає шкоди його власності, призводить до затоплення стелі та квартири, а також до її руйнування.

Між тим, такі доводи позивача спростовані матеріалами справи.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Ленінської райради, депутатів трудящих від 28 лютого 1956 року вирішено зареєструвати за землекористувачами земельні ділянки в таких розмірах, а саме: АДРЕСА_7 , площею 534 кв.м. (т. 1 а.с. 156).

Крім того, відповідно до рішення 16 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області від 21.11.2007 року № 253/07 про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 500 кв.м по АДРЕСА_4 ) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. 1)Затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок (проекти відведення земельних ділянок) громадянам, зазначеним у додатках 1,2, 3 до цього рішення; 2) Громадянам, зазначеним у додатках 1, 2, 4, 5 до цього рішення, після прийняття цього рішення предписано оформити державні акти на право власності на земельні ділянки у встановленому порядку. (а.с. 157-159 т. 1).

Відповідно до частини першоїстатті 125 ЗК України(в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першоюстатті 126ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин)право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

З відповіді Харківської міської ради від 03.10.2018 року вбачається, що згідно інформації Департамента земельних відносин від 26.09.2018 року № 6572/0/225-18, документи, які стали піставою для прийняття рішення 16 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області від 21.11.2007 року № 253/07 про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок в частині п. 1.83 додатку 1 про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 500 кв.м по АДРЕСА_4 після прийняття рішення Харківської міської ради, у 2007 році були передані до Управління земельних ресурсів м. Харкова (на цей час відділ у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області), де зберігаються, як невід`ємна частина сформованої кадастрової справи. У Харківській міській раді та її виконавчих органах відсутні документи щодо вказаної інформації, запропоновано звернутись до ГУ Держгеокадастру у Харківській області (а.с. 180 т.2).

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 18.10.2018 року станом на 29.12.2012 року у Відділі м.Харкова правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності або користування на земельні ділянки за ОСОБА_1 не обліковуються. Крім того, в Відділі у м. Харкові правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності або право користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 не обліковуються. (т. 2 а.с. 182).

Отже, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 отримано державний акт на право власності на землю, що право власності ОСОБА_1 зареєстровано у встановленому законом порядку.

Суду також не надано доказів того, які межі мала земельна ділянка, що була передана у власність ОСОБА_1 рішенням Харківської міської ради Харківської області від 21 листопада 2007 року № 253/07 і що спірні самочинні прибудови першого поверху розташовані на цій земельній ділянці.

Крім того, відповідно достатті 120 ЗК України(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Отже, матеріалами справи не підтверджено, що самочинними прибудовами відповідачів порушені права ОСОБА_1 як землевласника.

У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що мансардні приміщення, які є предметом спору, розташовані не над квартирою позивачів, а над квартирою, яка належить відповідачам, отже вважав недоцільним порушувати перед експертом питання для з`ясування цих обставин.

Згідно висновків експертизи № 7647 від 27.03.2024 року, проведеної експертом ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл проф. М.С. Бокаріуса», з урахуванням письмових пояснень та доповнень судового експерта ОСОБА_7 від 12.08.2024 року:

- приміщення підвалу № І-ХІІ та мансарди №№ 18,19, 20, 21, 22, що розташовані у квартирі АДРЕСА_1 , знаходяться поза межами цієї квартири, а приміщення першого поверху №№ НОМЕР_11 знаходяться в межах цієї квартири. Самочинно побудовані приміщення до частини будинку (квартири АДРЕСА_3 ) в цілому відповідають вимогам будівельних норм і правил щодо вимог окремих конструктивних елементів, об`ємно-планувального рішення квартири, інженерного обладнання тощо. Встановити відповідність самочинно побудованих приміщень щодо опору та стійкості, пожежної безпеки, відсутності загрози здоров`ю або безпеці людей та шкідливого впливу на навколишнє природне середовище, безпеки і доступності у використанні, захисту від шкідливого впливу шуму та вібрації, енергетичної ефективності та збереження тепла тощо, в обсязі наданих на дослідження документів не уявляється можливим.

- визначити причини залиття квартири АДРЕСА_2 не уявляється можливим.

- розширення підвалу квартири АДРЕСА_3 з улаштуванням підвалу під частиною квартири додаткових приміщень таким чином, що конструкція підвалу перетинає (знаходиться -над/- під) цокольним приміщенням квартири АДРЕСА_2 не має.

- підвал квартири АДРЕСА_3 не перетинає (знаходиться -над/під) приміщенням першого поверху позивача за номером 2,5,6,7 або 9.

- у підвалі наявні мережі водопостачання (для двох квартир).

- на момент проведення експертизи не проводились роботи по плануванню та оздобленню приміщень I, II, III, IV, V, VI, VII, VIII, IX, X, XI, XII, XIII таким чином, що прямо чи опосередковано перетинали чи вмонтовувались цокольне приміщення позивача, а саме - у цокольні приміщення позивача за номером 11 та 12.

- на момент проведення експертизи візуально відсутні ознаки (дефекти, нахили, прогини, тріщини тощо), які могли вказувати на небезпечність реконструкції першого поверху, мансарди та підвалу квартири АДРЕСА_3 .

- в наданому на дослідження технічному паспорті від 10.04.2019 зазначено, що «Приєднано без надання дозвільних документів: прим, підвалу №№ І-ХІІІ (заг. пл. 85,0м2)». Відповідно до наданих матеріалів інвентаризаційної справи станом на 1954 до складу підвалу входили: приямок 1-1, кухня 1-3 та житлова кімната 1-4.

Отже, зазначеним експертним висновком спростовано твердження позивача, що самочинні приміщення підвалу відповідачів розташовані під квартирою позивачів.

Сам по собі той факт, що у підвалі відповідачів наявні мережі водопостачання двох квартир, не свідчить про порушення прав позивача, оскільки не доведено, що ці обставини впливають на функціональність вказаних комунікацій.

Щодо доводів позивача про те, що самочинні приміщення мансарди призводять до затоплення стелі та квартири, встановлено наступне.

Дійсно, в актах про залиття від 30.09.2015 року, 20.02.2017 року, 11.03.2019 року, складених КП «Жилкомсервіс» зазначено, що причинами залиття квартири АДРЕСА_5 є відсутність системи водовідведення з покрівлі кв. АДРЕСА_3 та несвоєчасне очищення від снігу елементів покрівлі.

За змістом висновку фахівця технічного експерта ОСОБА_6 щодо оцінки технічного стану будівельних конструкцій від 08.02.2021 року дефекти, вказані у даному технічному виновку (невитримайний протипожежний розрив між сусідніми будівлями; надбудовані приміщення мансарди, що спираються на спільні конструкції житлового будинку: стіну, на яку спираються та передають навантаження конструкції горищного перекриття та конструкції покриття; конструкції надбудови провокують скупчення снігу (сніговий мішок) в місці примикання конструкції покрівлі, що відноситься до квартири АДРЕСА_3 до вертикальної конструкції стіни надбудови, що відноситься до квартири АДРЕСА_5 ; нахил покрівлі, що відноситься до квартири АДРЕСА_3 , виконаний в бік покрівлі, що відноситься до квартири АДРЕСА_5 , можливе зливання у разі сильного дощу; дерев`яні конструкції покрівлі, що відноситься до квартири АДРЕСА_3 , мають сліди замочування; цегляне мурування спільної стіни між квартирою АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 в підвалі мають сліди замочування; дерев`яні конструкції покрівлі підвалу, що відноситься до квартири АДРЕСА_3 мають сліди замочування) можуть бути викликані результатом самочинної надбудови приміщення мансарди, що належать до кв. АДРЕСА_5 . Проектно-технічна документація на самочинно перебудовані приміщення квартири АДРЕСА_2 , а також доступ до вищевказаних приміщень не були надані. Таким чином, відсутня жодна інформація щодо оцінки відповідності технічних рішень, прийнятих при будівництві прибудови з надбудовою мансарди, державним будівельним нормам, державним старнартам тощо (а.с. 236-238 т. 4).

Між тим, згідно дослідницької частини висновків експерта № 7647 від 27.03.2024 року, натурним обстеженням встановлено, що на дату обстеження в кв. АДРЕСА_3 влаштована система водовідведення з покрівлі та вмонтовано кабель електропідігріву в корпус покрівельної воронки.

Отже, відповідачами в цій частині усунуто порушення прав позивача; доказів того, що після влаштвання системи водовідведення з покрівлі та вмонтування кабелю електропідігріву в корпус покрівельної воронки продовжується залиття квартири АДРЕСА_5 матеріали справи не містять.

Позивачі вказують на те, що самочинні прибудови завдають шкоди конструкціям належної їм квартири АДРЕСА_5 .

Між тим, експертні дослідження, що містяться в матеріалах справи не містять беззаперечних висновків про те, що дефекти, встановлені в ході оглядів викликані самочинно побудованими приміщеннями.

Доказів того, що, стіна, на яку спирається приміщення мансарди, з технічної точки зору не спроможна витримати таке навантаження, має будь-які пошкодження, матеріали справи не містять та позивачем не надано.

За змістом дослідницької частини експертного дослідження № 10464 від 20.01.2021 року при проведенні натурного обстеження з фасадної сторони квартири АДРЕСА_2 виявлені пошкодження по оздобленню стін та пілястри основної частини будинку наявні тріщини, по оздобленню цоколю основної частини будику наявні ремонтні роботи (ймовірне відпадіння плитки), по цоколю та стінам прибудови з вбудованим гаражем пошкоджень не виявлено, по замощенню з асфальту, на складному похилому рельєфі, спостерігаються тріщини, руйнування та просідання. Будівельні роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_1 в цілому відповідають проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. Зазначити технічну причину пошкоджень та руйнувань приміщень квартири АДРЕСА_2 не надається можливим з причин, зазначених у дослідженні. Появі пошкоджень (тріщин) на фасаді зовнішніх стін квартири АДРЕСА_2 міг сприяти комплекс причин, зазначених у дослідженні (т. 5 а.с. 5-43), в якому зазначено, що виникненню пошкоджень частини зовнішніх стін (фасади з боку червоних ліній) квартири АДРЕСА_2 міг сприяти комплекс причин: значний термін експлуатації- природне старіння матеріалів конструкцій, неякісна перевязка швів пілястри за стінами, неякісне облицювання цоколю питками, усадкові властивості грунтів при змоканні, в звязку з незадовільним станом наявного замощення та часткової його руйнації.

Отже, серед причин пошкоджень наявних у квартирі АДРЕСА_5 не зазначено самочинного будівництва здійсненого відповідачами.

За встановлених обставин, відсутні підстави для знесення об`єктів самочинного будівництва відповідачів, оскільки станом на час ухвалення судового рішення порушень прав позивача спірними приміщеннями відповідачів не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за власний рахунок знести самовільно побудовані приміщення з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 25 лютого 2019 року в частині задоволення позову про зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за власний рахунок знести самовільно побудовані приміщення підвалу №№1?ХІІ, загальною площею 85,3 м2, першого поверху №10, 11, 12, 13, загальною площею 49,1 м2 , мансарди №18, 19, 20, 21, 22, загальною площею 38,2 м2 , що розташовані у квартирі АДРЕСА_1 скасувати, у задоволенні цих позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді В.Б. Яцина

О.В. Маміна