Постанова

від 10.12.2007 по справі 15/381-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2007

р.                                                          

Справа № 15/381-07 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.,

судді Пушай В.І. , Плужник О.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за

участю представників сторін:

позивача - не з*явився

1-го відповідача - ОСОБА_2

2-го відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го

відповідача (вх. № 3351Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської

області від 16.10.07 р. по справі № 15/381-07

за позовом ТОВ

"Мурафський цукровий завод", с. Мурафа

до 1) Селянського (фермерського)

господарства ОСОБА_3 АДРЕСА_1

2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про визнання недійсним угоди про уступку

вимоги

встановила:

У серпні 2007р. позивач звернувся 

з позовом про визнання недійсною угоди про уступку права вимоги № 1 від

22 січня 2007 року, укладеної між СФГОСОБА_2та ФОП ОСОБА_1( відповідачами),

посилаючись на те, що перший відповідач не мав права передавати своє право

вимоги по договору купівлі-продажу № 61/71 від 19.10. 2006 року іншій особі без

отримання згоди позивача. В підтвердження своєї позиції позивач посилається на

пункт 6.1. договору купівлі-продажу, яким передбачено, що окремі умови договору

можуть змінюватись, доповнюватись шляхом підписання обома сторонами додаткових

угод, вважає, що заміна кредитора призвела до зміни умов основного договору -до

зміни його сторони.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2007 р.

по справі №15/381 -07 /суддя  Лаврова

Л.С./ позовні вимоги повністю задоволені, визнано недійсною угоду про уступку

права вимоги № 1 від 22.01.2007 року укладену між СФГ ОСОБА_2та ФОП ОСОБА_1з

посиланням на те, що при укладанні договору купівлі-продажу № 61/71 від 19.10.

2006 року між першим відповідачем і позивачем було досягнуто згоди щодо ціни

товару з урахуванням ПДВ в розмірі 20 %, оскільки перший відповідач є платником

податку на додану вартість, що другий відповідач не є платником податку на

додану вартість. В зв'язку з чим суд прийшов до висновку що при уступці права

вимоги відбулася зміна ціни товару, а саме її зменшення на суму ПДВ.

 Відповідач з рішенням господарського

суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати

та в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та

процесуального права, зокрема  судом  помилково зазначено що при укладанні угоди

про уступку вимоги порушені норми ст.ст. 203, 215, 516 ЦК України та вимоги п.

6.1 договору, так як п. 6.1 договору, а також іншими умовами договору не

передбачена необхідність отримання згоди позивача при уступці права вимоги.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним

чином був повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, що

підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 3668219,

яким була направлена ухвала від 9.11.2007 р. і яка одержана представником

позивача 15.11.2007 р., що підтверджується підписом уповноваженої особи

позивача на поштовому повідомленні.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вислухавши

пояснення представника другого відповідача, встановила, що між позивачем і

першим відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 61/71 від

19.10.2006 р., згідно якого перший відповідач був зобов'язаний передати у

власність позивач цукрові буряки на суму 98426,66 грн. 

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що за станом на 22

січня 2007 року заборгованість позивача перед першим відповідачем по

вищевказаному договору становила 53809,25 грн.

22 січня 2007 року між відповідачами було укладено угоду про

уступку права вимоги № 1, відповідно до якої перший відповідач уступив другому

відповідачу право вимоги  виконання

позивачем зобов'язання по сплаті заборгованості в сумі 53809,25 грн.

 Відповідно до ст. 512

Цивільного Кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою

особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином

(відступлення права вимоги).

 Статтею 516 Цивільного

Кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні

здійснюється  без згоди боржника,  якщо 

інше  не  встановлено договором або законом.

 Отже, договір  уступку права вимоги може бути визнаний

недійсним тільки коли заміна кредитора забороняється договором або законом.

 Договором купівлі-продажу №

61/71 від 19 жовтня 2006 року сторони не встановили  обмежень 

на заміну кредитора у зобов'язанні.

 Суд першої інстанції

неправомірно вважав, що пунктом 6.1. договору купівлі-продажу № 61/71 від

19.10. 2006 року  сторони встановили

обмеження на заміну кредитора у зобов'язанні. Як свідчать матеріали справи

зазначеним п. 6.1 договору передбачено, що окремі умови договору можуть

змінюватись, доповнюватись шляхом підписання обома сторонами додаткових угод,

що не має ніякого відношення до заміни кредитора.

 Суд першої інстанції

безпідставно в супереч  матеріалам справи

вважав, що угодою про  уступку права

вимоги № 1 сторони змінили умови договору в частині ціни. В обґрунтування своїх

висновків суд  посилався на норми

податкового законодавства, зокрема  на п.

7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпункту 7 п. 4

статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якими

визначається податковий кредит.

 Суд першої інстанції,

враховуючи вищенаведені норми права, необґрунтовано  вважав, що оскільки при укладанні договору

купівлі-продажу № 61/71 від 19.10. 2006 року між першим відповідачем і

позивачем було досягнуто згоди щодо ціни товару з урахуванням ПДВ в розмірі 20

%, так як перший відповідач є платником податку на додану вартість. Приймаючи

до уваги той факт, що другий відповідач не є платником податку на додану

вартість, суд прийшов до висновку що при уступці права вимоги відбулася зміна

ціни товару, а саме її зменшення на суму ПДВ.

 Отже, суд неправомірно

посилаючись на те, що угодою про уступку права вимоги № 1 від 22.01.2007 р.,

без погодження з позивачем, змінена ціна, а 6.1. договору купівлі-продажу №

61/71 19.10. 2006 року передбачено, що окремі умови договору можуть

змінюватись, доповнюватись шляхом підписання обома сторонами додаткових угод,

вважав, що «уступка»права вимоги повинна була здійснюватись шляхом підписання

першим відповідачем і позивачем додаткової угоди про надання згоди на таку

уступку

При цьому суд першої інстанції не врахував, що зміна ціни угодою

про уступку права вимоги № 1 від 22.01.2007 р. не передбачалась, а

договором  купівлі-продажу № 61/71 19.10.

2006 року  не передбачено узгодження питання

про заміну кредитора.

Отже, висновки суду першої інстанції суперечать матеріалам справи

та не відповідають нормам матеріального права.

Колегія суддів встановила, що діючим законодавством, зокрема ст.

516 ЦК України, передбачено, що заміна кредитора у зобов'язані здійснюється без

згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.  У договорі купівлі-продажу № 61/71 від 19

жовтня 2006 року не передбачено обмежень щодо заміни кредитора у зобов'язані.

Посилання позивача на те, що заміна кредитора, яка відбулася після

укладання угоди, що оспорюється, призвела до зміни його сторони як до зміни

умов основного договору - безпідставне, так як 

заміна кредитора не є зміною умов зобов'язання  і відповідач не повинен був узгоджувати це

питання з позивачем.

При розгляді справи суд першої інстанції безпідставно, без

клопотання позивача, змінив підставу позову, а саме  замість порушення умов договору в частині

заміни сторони по договору зазначив, як підставу  визнання договору недійсним  - зміну ціни.

В матеріалах справи відсутні докази вирішення питання про зміну

ціни в угоді про уступку права вимоги № 1 від 22.01.2007 р., докази

необхідності погодження заміни сторони в зобов'язанні, а також -докази

існування інших обмежень щодо заміни сторони в зобов'язанні за договором №

61/71 від 19.10.2006 р.

В угоді про уступку права вимоги сторонами точно визначена певна

сума боргу  та зазначена в угоді № 1 від

22.01.2007 р., як обсяг прав вимоги, що відступається, з посиланням на

зобов'язання, в якому замінено кредитора (ідентифікація). У зв'язку з чим

вважається, що означена заміна відбулася і підстави для визнання угоди

недійсною відсутні.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять

права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на

момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції безпідставно вважав, що угода про уступку

права вимоги № 1 від 22.01.2007 року укладена з порушенням 516 ЦК України, що є

підставою для визнання її такою, що суперечить ч. 1 ст. 203 ЦК  України і недійсною згідно ч. 1 ст. 215 ЦК

України.

При цьому суд першої інстанції неправильно, всупереч обставинам

справи, застосував зазначені норми 

матеріального права, так як доказів порушення зазначених норм позивач не

надав.

 Згідно ч. 1 ст. 215

Цивільного кодексу України  підставою

недійсності правочину є неодержання в момент вчинення правочину стороною вимог,

які встановлені частинами першою  -

третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. 

  Відповідно до ст. 203 ЦК

України визначено перелік вимог, недотримання яких є підставою для визнання

угоди недійсною (ст.215 ЦК України).

 Суд першої інстанції не

зазначив які норми діючого законодавства порушив відповідач при укладанні

договору уступку права вимоги, необґрунтовано посилався на порушення умов

договору, яких не існувало.

 Таким чином, рішення

господарського суду не відповідає нормам процесуального та матеріального права,

обставинам справи і підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають залишенню

без задоволення, керуючись ст.ст.101 - 105 ГПК України, ст. ст.512, 516 ЦК

України

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2007 р.

по справі № 15/381-07 скасувати та прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

   Стягнути з ТОВ

"Мурафський цукровий завод", с. Мурафа (62020, Харківська область,

Краснокутський р-н, с. Мурафа, вул. Соснова, 8, р/р 260084611 в ХОД АППБ

«Аваль»м. Харків, МФО 350589, код ЄДРПОУ 31634622) на користь Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1, АДРЕСА_2, р/р 260080021109 ХОД РБ «Аваль», МФО 350589, код

НОМЕР_1)  -42 грн. 50 коп. держмита по

скарзі.

Наказ доручити надати господарському суду Харківської області.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О. 

                                 Судді                                                                   

Пушай В.І. 

                     Плужник

О.В. 

Посний

текст постанови підписаний 07.12.2007 р.