Рішення

від 24.09.2024 по справі 346/5238/23

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/5238/23

Провадження № 2/346/246/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді:Третьякової І.В.

за участю:

секретаря судових засідань Дутчак Х.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

15.09.2023 позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, та просилавизнати за нею в порядку спадкування після смерті батька право власності на 1/2 частку земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Гвіздецької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, а саме: кадастровий номер 2623255200:02:002:0018 площею 0,2132 га, кадастровий номер 2623255200:02:002:0019 площею 0,2041 га, кадастровий номер 2623255200:02:002:0020 площею 0,1247 га, кадастровий номер 2623255200:02:002:0122 площею 0,1006 га, кадастровий номер 2623285301:01:001:0036 площею 0,0983 га. Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1073,60 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

І. Позиції сторін у справі.

Позиція позивача.

Позивачка свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який доводиться батьком позивачці та відповідачу. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу спадкового майна входять земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Гвіздецької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, а саме: кадастровий номер 2623255200:02:002:0018 площею 0,2132 га, кадастровий номер 2623255200:02:002:0019 площею 0,2041 га, кадастровий номер 2623255200:02:002:0020 площею 0,1247 га, кадастровий номер 2623255200:02:002:0122 площею 0,1006 га, кадастровий номер 2623285301:01:001:0036 площею 0,0983 га. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є його діти - позивач та відповідач. Позивач прийняла спадщину, оформивши заяву про прийняття спадщини 02.12.2020 року та посвідчивши підпис в Посольстві України в Чеській Республіці, та поштою направила її приватному нотаріусу Григорцю В.М., яким була відкрита спадкова справа №97/2020. 16.03.2021 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса з питання оформлення спадщини, де була повідомлена, що не може бути закликана до спадкування у зв`язку із існуванням заповіту на користь відповідача, посвідченого 18.01.2016 року секретарем Гвіздецької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області. Постановою від 23.07.2021 року про відмову у вчинені нотаріальної дії приватний нотаріус Григорець В.М. відмовив у видачі позивачці ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Гвіздецької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, а саме: кадастровий номер 2623255200:02:002:0018 площею 0,2132 га, кадастровий номер 2623255200:02:002:0019 площею 0,2041 га, кадастровий номер 2623255200:02:002:0020 площею 0,1247 га, кадастровий номер 2623255200:02:002:0122 площею 0,1006 га, кадастровий номер 2623285301:01:001:0036 площею 0,0983 га після смерті ОСОБА_5 . Дана відмова мотивована тим, що ОСОБА_1 є спадкоємицею першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , однак існує заповіт, посвідчений секретарем виконкому Гвіздецької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області ОСОБА_6 від 18.01.2016 року, зареєстрований за №9, згідно якого померлий ОСОБА_5 усе належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом буде мати право, заповів ОСОБА_3 , а тому позивачка не має права на спадкування після смерті ОСОБА_5 . Ознайомившись із заповітом на користь ОСОБА_3 позивачка з`ясувала, що він посвідчений з порушенням вимог закону, а тому є нікчемним в силу прямої вказівки закону. Так, спадкодавець ОСОБА_5 в 1993 році був визнаний інвалідом І групи по зору, перебував на обліку в Українському товаристві сліпих. Факт сліпоти та неможливість самостійно прочитати пояснював сам ОСОБА_5 в судових засіданнях по справі №346/4598/15-ц, зафіксованих аудіо записом фіксування судового засідання зокрема 05.11.2015 та 02.02.2016 року. Також відеозаписом від 22.10.2015 року підтверджується, що спадкодавець перебуваючи в безпосередній близькості з донькою позивачкою в справі, та спілкуючись з нею не впізнав її. А тому позивачка вважає, що через фізичну ваду ОСОБА_5 сам не міг прочитати текст заповіту. Відповідно до вимог ст.ст. 1248, 1253 ЦК України якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не меш як двох свідків, при цьому свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. Заповіт на користь ОСОБА_3 посвідчено з порушенням вимог закону, оскільки батько позивачки мав вади зору, самостійно прочитати зміст заповіту не міг, то при посвідчені заповіту була обов`язкова присутність двох свідків. Оскільки заповіт, посвідчений 18.01.2016 року не містить відомостей про свідків та відсутні підписи свідків, позивач вважає, що даний заповіт посвідчений з порушенням вимог ЦК України і є нікчемним. Оскільки заповіт є нікчемним в силу закону, то відсутні підстави для визнання його недійсним. Позивачка являється спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 першої черги за законом, крім того на її користь ОСОБА_5 склав заповіт від 18.11.2010 року посвідчений секретарем виконкому Гвіздецької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області ОСОБА_6 , зареєстрований за №66, згідно якого ОСОБА_5 усе належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом буде мати право, заповів ОСОБА_1 . Позивачка вважає, оскільки заповіт на користь ОСОБА_3 від 18.01.2016 року є недійсним (нікчемним), то у неї виникло право на спадкування за заповітом від 18.11.2010 року, проте вона згідна спадкувати за законом нарівні з відповідачем, по 1/2 частки спадкового майна, тобто по 1/2 частці від кожної з п`яти земельних ділянок, а тому просить визнати за нею в порядку спадкування після смерті батька право власності на 1/2 частку зазначених земельних ділянок.

Позиція відповідача

03.11.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а.с.121-124), в якому він просить відмовити в задоволені позову. Свою позицію мотивував тим, що батько відповідача ОСОБА_5 , за життя склав заповіт, який посвідчений секретарем виконкому Гвіздецької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області ОСОБА_6 від 18.01.2016 року, зареєстрований за №9, згідно якого ОСОБА_5 усе належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом буде мати право, заповів йому - ОСОБА_3 . Відповідач не погоджується з позицією позивача про те, що даний заповіт є нікчемним, тому що його нібито посвідчено з порушенням вимог закону, оскільки заповідач мав вади зору, які не дозволяли йому самостійно прочитати текст заповіту, а при його посвідченні не було двох свідків. Вважає, що позивачем не надано жодного доказу того, що батько на час посвідчення заповіту 18.01.2016 року не бачив і не міг прочитати текст заповіту. Навпаки, зазначає, що в 2007 році батькові сторін було зроблено операцію по відновленню зору і його зір покращився. 27.05.2008р. він самостійно укладав договір довічного утримання з позивачкою, а 18.11.2010 склав заповіт на користь позивачки, дані правочини підписав особисто, без свідків. До 2017 року він проживав у будинку один, мав у господарстві кури, козу, свиню, особисто відвідував відділення Ощадбанку, отримував пенсію, сам сплачував комунальні послуги. 18.01.2016 заповідач маючи волю скласти заповіт самостійно для цього прийшов до сільської ради. Хоча і був інвалідом по зору, він особисто в окулярах міг прочитати текст заповіту і підписати його. 01.03.2016 року ОСОБА_5 пройшов обстеження у Центрі відновлення зору, і як видно з консультативного висновку окуліста №2442 він не втратив зір, щоб не міг прочитати заповіт. Із посвідчувального запису на заповіті видно, що заповідач прочитав вголос заповіт і власноруч підписав його, повністю зазначивши прізвище, ім`я та по-батькові. Заповідач за життя мав пенсійний рахунок у відділенні АТ «Ощадбанк», який сам обслуговував, особисто проводив платежі, одержував готівкові гроші з рахунку. В день посвідчення заповіту також проводив платежі, зняв з рахунку 1300 грн., сплатив держмито, особисто розписався. Вважає, що доводи позивача про нікчемність заповіту на користь відповідача необґрунтовані, а тому позовні вимоги про визнання права власності за позивачем на спадкове майно не підлягають задоволенню.

Відповідь на відзив

09.11.2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив з додатками (а.с.132-134), в якій вона наполягає на задоволені позову.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.09.2023 року відкрито провадження у вказаній справі, призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження. Витребувано у приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Григорець Віталія Михайловича копію спадкової справи, заведену після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

17.10.2023р. приватний нотаріус Григорець В.М. надав до суду фотокопію спадкової справи №97/2020р. від 06.10.2020р., заведену після смерті ОСОБА_5 на 60 аркушах.

Ухвалою суду від 11.12. 2023р. за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 витребувано з ТВБВ №10008/0129 філії Івано-Франківського обласного управління АТ «Ощадбанк» виписку про рух коштів із пенсійного рахунку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2016р.

Ухвалами суду від 15.01.2023р. та від 11.03.2024р. за клопотаннями представника позивача ОСОБА_2 витребувано з ТВБВ №10008/0129 філії Івано-Франківського обласного управління АТ «Ощадбанк» інформацію про наявність довіреності на розпорядження коштами пенсійного рахунку, виданої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 , мешканцем села Гвіздець, Коломийського району, Івано-Франківської області, яка діяла в період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. з зазначенням анкетних даних особи, яку було уповноважено на вчинення таких дій.

В судовому засіданні позивачка та її представник адвокатОрешко Л.Л.позовні вимоги підтримали повністю та просили задовольнити з підстав зазначених в позові. Позивачка пояснила, що її батьки проживали в с.Гвіздець, мати була інвалідом, а батько став інвалідом по зору з 1993 року. Вона турбувалась про батьків, поки проживала з ними, потім у 2006 році поїхала на заробітки до Чеської Республіки, а з батьками залишились проживати її троє дітей, які проживали в цьому будинку від народження та які також допомагали їм в усьому. В 2008 році батько уклав з нею договір довічного утримання, в присутності матері, яка не заперечувала проти цього. В жовтні 2010 році мати померла, здоров`я батька значно погіршилося. В листопаді 2010 року він склав заповіт на її ім`я. До 2015 року вона з Чехії приїздила до батька в с.Гвіздець три-чотири рази на рік, допомагала йому по господарству, доглядала його, решту часу догляд здійснювали її вже повнолітні діти, які проживали з дідом. Батько бачив погано, міг прочитати за допомогою лупи, але у 2010 році його стан значно погіршився і станом на 2015 рік він міг бачити тільки образи, силуети, намацував предмети, але читати не міг. Ходив він погано, з паличкою, більше часу перебував в будинку. Ще у 2009 році батько склав довіреність на онуку ОСОБА_7 на отримання пенсії, оплату комунальних послуг, оскільки сам він це не робив. В 2015 році вона дізналася, що батько звернувся до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання. При чому саме її брат, відповідач по справі, був представником батька в суді. В цей період в жовтні 2015 року вона приїхала до батька, що забрати свої речі з будинку, але при зустрічі батько її не впізнав, переплутав її зі старшою донькою, що вказує про його незрячість. Перша позовна заява була залишена без розгляду, але вже у 2018 році подана друга аналогічна заява, розгляд якої наразі триває. Під час розгляду цивільної справи за позовом батька, він вказував, що не бачить, а відповідач, будучи представником батька, це підтверджував. Щодо господарства, яке було у батька, то дійсно було багато птиці, коза, свиня, кінь та город, але батько не міг все це доглядати, а діти, які з ним жили не хотіли, тому все продали. Станом на 2015 рік залишилося декілька курей та клаптик огороду біля будинку, за якими доглядала її донька, оскільки батькові вже було важко це робити, бо він нічого не бачив, як він сам зазначав, що не розрізняє де бур`ян, а де картопля, бачив, що все зелене. 18.01.2016 року батько склав заповіт на брата. Але оскільки батько через сліпоту не міг прочитати текст заповіту та підписати його, мали б бути запрошені два свідка, але цього не зробили. Тому вважає цей заповіт нікчемним. Просить визнати за нею право власності на 1/2 частку належних батькові земельних ділянок в порядку спадкування після його смерті.

Представник позивача пояснила, що позивачка є спадкоємицею першої черги після смерті батька, але їй було відмовлено в оформлені спадкових прав через наявність заповіту на ім`я відповідача. Про оспорюваний заповіт позивачка дізналася тільки на похороні батька, але ознайомившись з ним з`ясувала, що він нікчемний, бо посвідчений без двох свідків, як того вимагає закон. Так, батько позивачки був інвалідом по зору і не міг прочитати текст заповіту самостійно. Через цю обставину вважає, що є підстави для визнання заповіту від 18.01.2016 року нікчемним та визнання за позивачкою право власності на 1/2 частку зазначених в позові земельних ділянок, які належали спадкодавцю.

Відповідач та його представник адвокат Костромін Н.Р. позов не визнали та просили відмовити в позові з підстав зазначених у відзиві на позов.

Відповідач пояснив, що батько склав заповіт на його ім`я, який був посвідчений 18.01.2016 року і на цей час батько бачив та міг прочитати текст заповіту і поставити свій підпис. Так, в березні 2016 року батько проходив обстеження зору, під час якого було встановлено, що він бачить. До 2017 року, поки він не забрав батька до себе в м.Коломия, батько жив в с.Гвіздець, після смерті дружини в 2010 році, він залишився один, а тому самостійно обробляв город, тримав свиню, курей, козу, робив закрутки, соління, тушонку. Для зручного пересування по селу брав велосипед, який котив, тримаючи за руль, та грузив на нього сумки, мішки з травою. Батько мав окуляри і самостійно робив підрахунки по оплаті комунальних послуг, які оплачував самостійно в касі банку, там же отримував пенсію. Після смерті дружини з батьком дійсно проживали онуки - діти позивачки, але поки ходили до школи. Після закінчення школи роз`їхалися, бо почали навчатися, виходили заміж тощо. За батьком ніхто не доглядав. В цей час він, відповідач, проживав в м.Коломия і через життєві обставин не спілкувався з батьками, приїжджав дуже рідко. Але в 2015 році йому подзвонили сусіди батька та повідомили, що ОСОБА_8 позивачка, з дітьми поїхали, а батько залишився сам, деякий час не виходить з будинку, просили приїхати та з`ясувати, чи все добре з батьком. Після приїзду він побачив, що в будинку батько сам, кинутий, недоглянутий, багато речей в будинку відсутні. Після цього він почав приїжджати до батька 1 раз на тиждень, привозити продукти, а в 2017 році забрав його до себе, де він жив до дня смерті. За цей період, поки батько жив сам, він самостійно себе обслуговував, оплачував комунальні послуги, вів зошит з розрахунками. Маючи окуляри з товстим склом, напевно ними користувався, хоча він не бачив цього особисто. На думку позивача батько міг самостійно прочитати текст заповіту. Якось батько сказав, що перепише хату тому, хто буде доглядати його. Щодо гостроти зору батька пояснив, що після аварії він повністю осліп на одне око, а на друге око бачив на 30%. Після операції, коли йому замінили кришталик, його зір покращився. Він користувався краплями і казав, що бачить як у трубу тільки прямо, по сторонам не бачить. Окуляри використовував тільки для читання, не носив їх постійно. В 2016 році він дійсно відвозив батька на обстеження до лікаря, щоб з`ясувати, чи можна поліпшити зір, але лікар не рекомендував, бо це могло привести до повної сліпоти. Батько дійсно звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання і в цій справі він за дорученням представляв батька. Вважає, що позивачка, залишила батька самого без догляду, і як наслідок він розпорядився своїм майном, склавши заповіт на ім`я відповідача. Просив в позові відмовити.

Представник відповідача просила відмовити в позові з підстав зазначених у відзиві на позов. Просила врахувати, що доказів неможливості прочитати текст заповіту спадкодавцем позивачка не надала. Вважає, що відсутні підстави для визнання заповіту на ім`я відповідача недійсним (нікчемним), отже і права на спадкування після смерті батька сторін у позивачки відсутнє.

В судовому засіданні за клопотанням позивача допитаний свідок ОСОБА_9 , за клопотанням відповідача допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_9 показала, що вона є донькою позивачки та онукою померлого ОСОБА_5 , з яким вона проживала з народження в с.Гвіздець, де ходила до школи, а в 2007 році вступила до ПТУ №17 в м.Коломия, але продовжувала проживати в с.Гвіздець спочатку з дідом та бабусею, а після її смерті з дідом, потім готувалася до в вступу в університет в м.Прага, куди вступила в 2014 році. Дід був інвалідом, у 90-х роках потрапив у аварію і осліп повністю на одне око, на друге бачив трошки. Через це він ходив з паличкою, по дому сам нічого не робив. Він мав лупу, яку закладав на око і міг прочитати великі заголовки газет, роздивлявся фотографії, але квитанції він сам не заповнював, це робила вона. Оплату комунальних послуг здійснювала також вона поки жила з дідом до 2014 року, потім це робила менша сестра, яка залишалася жити з дідом. На користування пенсійним рахунком діда вона мала від нього довіреність. В господарстві дійсно була худоба, але з 2014 року вже не було нічого, бо дід не міг за ними доглядати, погано ходив і нічого не бачив, вона поїхала до Чехії, а менші сестри не хотіли. Відповідач приїжджав до діда раз на рік, а вона та її мати приїжджали до діда кожні 2 місяці. До діда іноді приходили в гості його родичі, але ОСОБА_12 не приходив ніколи.

Свідок ОСОБА_11 показав, що померлий ОСОБА_5 є його похресним батьком, з яким вони проживали в одному селі. Свідок працював в магазині, куди ОСОБА_5 близько раз на місяць заходив і вони спілкувалися. Він бачив, що старий ходить по селу з велосипедом, за який тримається, тільки взимку не ходив. В 2014-2015 роках біля діда була молодша онука ОСОБА_13 . Він приходив до діда, приблизно у 2015 році, приносив йому продукти. Доньку діда він в будинку не бачив. Свідку не відомо, чи міг дід читати самостійно, але знає, що він самостійно платив за комунальні послуги. До 2015 року дід дійсно мав коня і козу, городи. Свідку відомо, що дід хотів все майно після смерті лишити доньці, але після того, як вона поїхала і залишила його самого, він вирішив все залишити синові.

Свідок ОСОБА_10 показала, що є дальньою родичкою родини Винничуків та кумою відповідача. З 2005 по 2021 рік працювала касиром у відділенні АТ «Ощадбанку» в с.Гвіздець. Пам`ятає, що в період 2015-2016 рік ОСОБА_5 самостійно приходив у відділення банку та в касі знімав пенсію, оплачував комунальні послуги. Книжки в нього були заповнені, оскільки він користувався пільгами, то всі розрахунки були зроблені. З дідом жили його онука ОСОБА_7 та ОСОБА_13 поки вчилися в школі. Христина дійсно мала довіреність від ОСОБА_5 на користування рахунком, але чи знімала вона колись гроші з пенсійного рахунку діда, свідок не пам`ятає. Пам`ятає, що взимку 2015 або 2016 року ОСОБА_5 приходив в касу, знімав гроші та оплачував держмито за заповіт. ОСОБА_5 не носив окуляри, але писав і розписувався в документах, а саме в ордері, в окулярах, писав прізвище, ім`я та по-батькові.

Свідок ОСОБА_6 показала, що з 2004 по 2020 рік обіймала посаду секретаря Гвіздецької селищної ради, знайома з родиною Винничуків та в силу своїх посадових обов`язків посвідчувала заповіт батька сторін ОСОБА_5 . Пам`ятає, що він прийшов посвідчити заповіт, вона для цього взяла у нього паспорт і ідентифікаційний код, щоб зробити ксерокопію, залишилась в кабінеті, а він тим часом пішов в касу банку, яка знаходилася в тій же будівлі, щоб сплатити збір. За цей час вона надрукувала текст заповіту на комп`ютері і роздрукувала йому для ознайомлення. Він взяв і сам прочитав текст не вголос, а про себе, і сказав, що прочитав все. Ніяких сумнівів, в його спроможності прочитати текст в неї не було. Підстав запрошувати двох свідків для посвідчення заповіту не було. Те, що ОСОБА_5 був інвалідом І групи по зору вона знала, оскільки раніше готувала йому довідку для отримання соціальної допомоги. Свідок стверджувала, що ОСОБА_5 постійно ходив в окулярах і читав заповіт в окулярах. Крім того, вона бачила його в селі в окулярах і з велосипедом. Скільки заповітів та коли складав ОСОБА_5 вона не пам`ятає.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які народилися в с.Гвіздець Городенківського району Івано-Франківської області, що підтверджується свідоцтвами про народження НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (а.с.10, 61)

ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 в с.Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області у віці 73 роки, про що зроблено відповідний актовий запис №25, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , виданим повторно (а.с.9)

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 в м.Коломия Івано-Франківської області у віці 87 років, про що зроблено відповідний актовий запис №22, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 (а.с.9)

За життя ОСОБА_5 склав два заповіти.

Перший, посвідчений секретарем Гвіздецької селищної ради М.Борисевич та зареєстровано в реєстрі за №66 18.11.2010 року, яким ОСОБА_5 заповів все своє майно, майнові права та обов`язки, які належать йому на день складання заповіту, а також майно, майнові права та обов`язки, які належатимуть йому в майбутньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Заповіт містить запис посвідчувача «Заповіт підписаний власноруч ОСОБА_5 в моїй присутності» (а.с.12)

Другий, посвідчений секретарем Гвіздецької селищної ради М.Борисевич та зареєстровано в реєстрі за №9 18.01.2016 року, яким ОСОБА_5 заповів все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зі змісту заповіту вбачається, що заповіт записаний ОСОБА_6 зі слів ОСОБА_5 та до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_5 і власноручно підписаний ним у присутності секретаря селищної ради об 11 годині 30 хв. (а.с.11)

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до якої входили зокрема земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Гвіздецької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, а саме: кадастровий номер 2623255200:02:002:0018 площею 0,2132 га, кадастровий номер 2623255200:02:002:0019 площею 0,2041 га, кадастровий номер 2623255200:02:002:0020 площею 0,1247 га, кадастровий номер 2623255200:02:002:0122 площею 0,1006 га, кадастровий номер 2623285301:01:001:0036 площею 0,0983 га, які належали ОСОБА_5 на праві приватної власності, що підтверджено інформацією з державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та довідкою Гвіздецької селищної ради від 23.09.2020 №331/02.2-20 (а.с. 26-40, 67)

Із заявами до приватного нотаріуса Григорця В.М. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися ОСОБА_1 18.02.2021 року, посвідчивши підпис в Посольстві України в Чеській Республіці та поштою направила її приватному нотаріусу Григорцю В.М. (а.с.73) та ОСОБА_3 06.10.2020 року (а.с.59), які є спадкоємцями першої черги. Інших спадкоємців немає.

Приватним нотаріусом Григорцем В.М. відкрита спадкова справа 97/2020, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі (а.с.72).

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Григорця В.М. від 23.07.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Гвіздецької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, а саме: кадастровий номер 2623255200:02:002:0018 площею 0,2132 га, кадастровий номер 2623255200:02:002:0019 площею 0,2041 га, кадастровий номер 2623255200:02:002:0020 площею 0,1247 га, кадастровий номер 2623255200:02:002:0122 площею 0,1006 га, кадастровий номер 2623285301:01:001:0036 площею 0,0983 га після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з наявністю заповіту, посвідченого секретарем Гвіздецької селищної ради М.Борисевич 18.01.2016 року, яким ОСОБА_5 заповів все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Отже, ОСОБА_1 не має права на спадкування після смерті ОСОБА_5 (а.с.21-22)

Позивач, не погоджуючись з відмовою нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, оскільки вважала зазначений вище заповіт від 18.01.2016 року нікчемним, оскаржила дії нотаріуса до суду.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.02.2023 р. в позові відмовлено (справа №346/3606/21) (а.с.105-110). Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25.04.2023 року вказане рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалено нове, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Григорця В.М. про визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса від 23.07.2021 р., оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача (а.с.114-118)

Отже судом встановлено, що між сторонами фактично існує спір про право на спадкування після смерті їх батька ОСОБА_5 . Позивач оспорює заповіт на користь відповідача.

Так, судом встановлено, що спадкодавець-заповідач ОСОБА_5 був інвалідом І групи по зору з 01.12.1993 року, інвалідність встановлена довічно, що підтверджується пенсійними посвідченнями, цей факт не заперечується відповідачем (а.с.14, 15)

ОСОБА_5 перебував на обліку в Українському товаристві сліпих (УТОС) Коломийської територіальної первинної організації, як інвалід І групи по зору та мав право користуватися пільгами на електроенергію, газ, телефон в розмірі 50 відсотків, що підтверджується листом голови правління від 01.02.2017 року (а.16)

Відповідно до Довідки про отримання соціальної допомоги №1564 від 03.07.2014 року виданої ОСОБА_9 , 1990 р.н., с.Гвіздець, про те, що вона перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Коломийської РДА та їй відповідно до постанови КМУ №832 з 06.08.2010 по 18.10.2010 та з 01.11.2010 по 01.07.2014 було призначено компенсаційну виплату особі, яка здійснювала догляд за інвалідом І групи (а.с.226)

Відповідно до рахунку калькуляції №222 від 13.03.2007 року «Центром мікрохірургії ока» надані медичні послуги по відновленню зору ОСОБА_5 , якому встановлено діагноз ОСОБА_15 з імпл.ІОЛ (а.с.127)

Відповідно до консультативного висновку окуліста №2442 ОСОБА_5 обстежений лікарем Центру відновлення зору ОСОБА_16 01.03.2016 р. та йому поставлено діагноз:

OD (праве око) атрофія зорового нерва (посттравматична). Незріла ускладнена катаракта. Вторинна гіпотонія. Гострота зору - 0%,

OS (ліве око) відкритокутова ІІІ С глаукома. Артифакія. Фіброз задньої капсули. Гострота зору 10%, не корегується (а.с.138-140).

Судом досліджені диски з аудіофіксацією судових засідань від 05.11.2015 року та від 02.02.2016 року в цивільній справі №346/4598/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання, на яких зафіксовані пояснення ОСОБА_5 надані суду. Останній вказував «я інвалід по зору, бачу але дуже слабо, людей не впізнаю, щось дрібне не бачу», «той рік я трошки бачив, а цей рік зовсім ні», «я сліпий, не віжу» (а.с.43 диск 1)

Також досліджений диск з відеозаписом за 22.10.2015 році на якому зафіксовано розмову ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , під час якої ОСОБА_5 не впізнав дочку ОСОБА_1 , прийнявши її за онуку ОСОБА_17 (а.с.44)

З виписки по пенсійному рахунку ОСОБА_5 , наданої АТ «Ощадбанк» на ухвалу суду вбачається, що 18.01.2016 року ( в день посвідчення заповіту) з рахунку були зняті готівкові гроші в сумі 1300 грн. в касі установи банку (а.с.188)

ІV. Норми права, якими регулюються правовідносини сторін та оцінка суду.

Згідно з частиною першоюстатті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно достатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз нормЦК Українивказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях335та376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина першастатті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Ураховуючи, що відповідно достатті 328 ЦК Українинабуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.

Відповідно до ст.. 1216 ЦК України, одним із способів набуття права власності на майно є спадкування.

За змістом ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1 та 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1221 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно зі ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За містом статей 1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Таким чином, судом встановлено, що після смерті спадкодавця ОСОБА_5 спадкоємицею за законом першої черги є його донька, ОСОБА_1 , а також спадкоємець за заповітом його син ОСОБА_3 , які прийняли спадщину.

За змістом ст. ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Згідно з чч. 1, 2 ст. 1235, чч. 1, 2, ст. 1236 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Статтею 1247 ЦК України передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про нотаріат» у сільських населених пунктах нотаріальні дії, передбаченістаттею 37цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

У сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії , зокрема, посвідчують заповіти (крім секретних) (п.2 ч.1 ст.37 Закону).

Відповідно до пункту 1 глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (в редакції що діяла на час посвідчення заповіту), визначений порядок складеннязаповіту.Так, Нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257Цивільного кодексу Українита особистоподані нотаріусу. Узаповіті зазначаютьсямісце ічас складеннязаповіту,дата тамісце народженнязаповідача. Заповітособисто підписуєзаповідач. Нотаріуспосвідчує заповіт,який написанийзаповідачем власноручноабо задопомогою загальноприйнятихтехнічних засобів. Нотаріусможе напрохання особизаписати заповітз їїслів власноручноабо задопомогою загальноприйнятихтехнічних засобів. Уцьому разізаповіт маєбути вголоспрочитаний заповідачемі підписанийним,про щозазначається передйого підписом. На бажаннязаповідача,а такожу випадках,якщо заповідаччерез фізичнівади неможе сампрочитати заповіт,посвідчення заповітумає відбуватисьне меншеніж придвох свідках. Свідкамиможуть бутиособи зповною цивільноюдієздатністю. Свідкамине можутьбути:нотаріус;особи,на користьяких складенозаповіт;члени сім`їта близькіродичі спадкоємцівза заповітом;особи,які неможуть прочитатиабо підписатизаповіт. Текстзаповіту маємістити відомостіпро особисвідків,а саме:прізвище,ім`я,по батьковікожного зних,дату народження,місце проживання,реквізити паспортачи іншогодокумента,на підставіякого буловстановлено особусвідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Отже, якщо нотаріусом (або уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування) складено заповіт зі слів особи, то такий заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади, зокрема вади зору, не може сам прочитати заповіт, такий заповіт обов`язково посвідчується при двох свідках.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5 з 01.12.1993 року був особою з інвалідністю першої групи по зору безстроково та у зв`язку із цим потребував стороннього догляду.

На час посвідчення оспорюваного заповіту ОСОБА_5 на одне око був повністю сліпий, на друге око бачив на 10 %.

Відповідно до п.2.1 Інструкції про встановлення групи інвалідів, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров?я України № 16.01/20 від 28.12.1991 (яка діяла на час встановлення І групи інвалідності ОСОБА_5 ) підставою для встановлення першої групи інвалідності є різко виражене обмеження життєдіяльності, обумовлене захворюваннями, наслідками травм, уродженими дефектами, що призводять до різко вираженої соціальної дезадаптації внаслідок неможливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересуванням, самообслуговуванням, участю у трудовій діяльності, якщо вказані порушення викликають потребу у постійному сторонньому догляді чи допомозі. При забезпеченні засобами компенсації анатомічних дефектів чи порушених функцій організму, створенні спеціальних умов праці на виробництві чи вдома, можливе виконання різних видів праці.

Пунктом 3 Інструкції передбачено, що постійний сторонній догляд чи допомога рекомендується у випадках неможливості самообслуговування при таких станах, зокрема, як повна чи практична сліпота обох очей чи одного ока, що краще бачить (гострота зору менша 0,05 із корекцією чи концентричне звуження поля зору до 10 градусів).

Отже, сукупністю письмових доказів підтверджується той факт, що спадкодавець ОСОБА_5 на момент складання заповіту був сліпий, отже не міг прочитати заповіт сам, а відтак заповіт мав посвідчуватися в присутності не менш як двох свідків, чого зроблено не було.

Текст заповіту від 18.01.2016 року містить напис про те, що заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачам. Разом з цим, в ході допиту свідка ОСОБА_6 , яка посвідчувала вказаний заповіт, вона повідомила, що заповідач ОСОБА_5 прочитав заповіт «про себе», але вона зрозуміла, що він прочитав текст.

Крім того, суд критично ставиться до показів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , які вказували, що ОСОБА_5 вдягав окуляри, коли читав заповіт та розписувався в касовому ордері. Суд вважає ці покази, наданими на користь відповідача, є неправдивими, які повністю протилежні в цій частині показам, що вказані свідки надавали суду, будучи попереджені про кримінальну відповідальність за неправдиві покази, в судовому засіданні при розгляді Коломийським районним судом цивільної справи №346/3606/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Григорця В.М. про визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса від 23.07.2021 р.

Так, судом досліджено диск з аудіо-та відеозаписом судового засідання в даній цивільній справі за 12.09.2022 рік, де свідок ОСОБА_6 стверджувала, що ОСОБА_5 прийшов до неї як до секретаря селищної ради посвідчити заповіт на користь ОСОБА_3 . Вона надрукувала текст заповіту і він прочитав його вголос, при цьому він був без окулярів. Свідок ОСОБА_10 стверджувала, що ОСОБА_5 в день посвідчення заповіту знімав гроші з рахунку в касі та сплачував збір за заповіт, сам розписувався в документах при цьому був без окулярів, він окуляри не носив. (а.с.236)

Отже, суду не надані належні та допустимі докази, які б підтвердили твердження відповідача про спроможність заповідача бачити в такій мірі, щоб самостійно прочитати надрукований текст заповіту без використання окулярів або інших приладів для збільшення, враховуючи встановлену спеціалістом в ході обстеження гостроту зору ОСОБА_5 через півтора місяці від посвідчення заповіту.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність в особи інвалідності першої групи по зору та потреба у зв`язку із цим у сторонньому догляді дає підстави стверджувати про те, що особа була сліпою. Будь-які показання свідків та учасників справи про інше не можуть спростувати визнаний державою стан особи.

Відповідач, на виконання приписів частини третьої статті12та частини першої статті81 ЦПК України, не надав суду доказів, які б спростували доводи та докази позивача.

Відповідно до ст. 1257 ЦК Українизаповіт,складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт,складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Відповідно до вимогч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Верховний Суд в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01.03.2021 року в справі № 473/1878/19 виклав наступний правовий висновок: «ЦК Українизакріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третястатті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановленазакономі для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина другастатті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.»

З огляду на вищезазначене, суд приходить до наступного висновку: оскільки заповідач ОСОБА_5 не міг в силу сліпоти прочитати спірний заповіт посвідчений секретарем Гвіздецької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області 18.01.2016 року складений на користь ОСОБА_3 , а його посвідчено без присутності не менш як двох свідків, відповідно цей заповіт складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, а відтак є нікчемним.

Оскільки заповіт на користь ОСОБА_3 визнаний судом нікчемним, то у позивачки виникло право спадкувати за заповітом посвідченим секретарем Гвіздецької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області 18.11.2010 року складеним на її користь.

Разом з цим, позивачка виявила бажання спадкувати за законом нарівні з відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст.264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межіпозовних вимог.

Судом встановлено, що позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , як і відповідач, а тому набула право на 1/2 частку спадкового майна, до якого входять земельні ділянки, зазначені вище.

А тому суд приходить до висновку, що вимоги позивачки у цій справі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

V.Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст.133ЦПК України судовівитрати складаютьсяз судовогозбору тавитрат,пов`язанихз розглядомсправи.До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать,зокрема,витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 та 2 ст.141ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ч. 6ст. 141 ЦПК України).

Сума судового збору, сплачена позивачем та документально підтверджена квитанцією яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачва становить 1073,60 грн.

Згіднозположеннями ст.137ЦПКУкраїнивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що адвокатом Орешко Л.Л. надавалася позивачу професійна правнича допомога у справі за її позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно на підставі договору №11/23 про надання такої допомоги від 21.07.2023 року (а.с.45).

Відповідно до квитанцій № 367102 та №367103 від 15.09.2023 ОСОБА_18 сплатила адвокату Орешко Л.Л. 2000 грн. за складання позовної заяви та 5000 грн. за ведення справи в суді (а.с.47, 48)

Отже, враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката Орешко Л.Л. співмірний зі складністю даної справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача, а також відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, розмір витрат за надання позивачу професійної правничої допомоги, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача суд визначає як 7000 грн.

Разом з цим, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК відповідач самостійно несе витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючисьст.ст.12,13,81,133, 137, 141,258-265,264,296,354,350,430ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на 1/2 частку земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Гвіздецької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, а саме:

-кадастровий номер 2623255200:02:002:0018 площею 0,2132 га,

-кадастровий номер 2623255200:02:002:0019 площею 0,2041 га,

-кадастровий номер 2623255200:02:002:0020 площею 0,1247 га,

-кадастровий номер 2623255200:02:002:0122 площею 0,1006 га,

-кадастровий номер 2623285301:01:001:0036 площею 0,0983 га.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок), витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. (сім тисяч гривень).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного судубезпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 04.10.2024 року.

Суддя: Третьякова І. В.