Рішення

від 23.09.2024 по справі 334/381/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 23.09.2024

Справа № 334/381/22

Провадження № 2/334/66/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді Ісакова Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Прийменко А.В.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Ткаліч Вікторії Олегівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, -

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2022 року до Ленінського районного суду м.Заорфіжжя надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Ткаліч Вікторії Олегівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що житловий будинок АДРЕСА_1 - одноповерховий котедж на 3-х співвласників знаходиться у приватній власності.

Право власності співвласників визначено як частини будинку та одна квартира.

Позивач, ОСОБА_2 є власником 2/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.12.1999 року виданого державним нотаріусом Другої запорізької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №2-1290 та на підставі свідоцтва про право власності №1557 від 19 червня 1992 року, виданого згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Власниками 33/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4 та займає 27/100 часток вказаного будинку (що відповідно до технічного паспорта на будинок за 2011 рік становить 54 кв.м.).

Житловий будинок АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці площею 1970 кв.м.

Порядок користування земельною ділянкою, яка є прибудинковою територією, між співвласниками не визначений.

Відповідач ОСОБА_3 самовільно, без погодження з позивачем, захопив частину прилеглої до будинку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить Запорізькій міській раді та перебуває в спільному користуванні співвласників будинку та збудував на ній: літню кухню, у тому числі підвал площею 135,4 кв.м., гараж площею 40,1 кв.м., вольєр площею 3,8 кв.м. Також відповідач зробив прибудову до своєї квартири, яка значно збільшила фактичну площу квартири, закривши позивачу та членам його родини прохід на горище де розташовані комунікації. Вихідна площа квартири - 54 кв.м. з формулюванням «без зміни розмірів», була збільшена ОСОБА_3 до 111,2 м.кв., чим зайняла значну частину прибудинкової території.

Після цього, ОСОБА_3 , 10.01.2017 року зареєстрував за собою право власності на вказане самовільно побудоване нерухоме майно, шляхом надання державному реєстратору декларації про готовність об`єкта до експлуатації шляхом реконструкції господарських споруд.

10.07.2020 року ОСОБА_3 , шляхом укладення договору дарування, здійснив відчуження незаконно побудованих будівель, власному сину, відповідачу - ОСОБА_4 , одразу ж уклавши з ним договір позики та забезпечивши зобов`язання ОСОБА_4 за договором позики іпотекою подарованого майна.

16.12.2013 року ОСОБА_3 зареєстрував у Департаменті Державної архітектурно- будівельної інспекції у Запорізькій області Декларацію про початок виконання будівельних робіт №ЗП 083133510007 з реконструкції квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

26.08.2015 року, ОСОБА_3 зареєстрував у Департаменті Державної архітектурно- будівельної інспекції у Запорізькій області Декларацію про початок виконання будівельних робіт №ЗП082152392178 з реконструкції господарчих споруд за адресою: АДРЕСА_1 , код об`єкта: 1271.9; II категорія складності, згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000

Такі самі дані зафіксовані відповідачем ОСОБА_3 в Деклараціях про готовність об`єкта до експлуатації №ЗП 143140520063 №ЗП 142153390062, що були зареєстровані Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 17.02.2014 року та 04.12.2015 року, відповідно.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим і введеним в дію Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 року №507, код об`єкта 1271 - Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства. Цей клас включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.

Підклас 1271.9 включає в себе: будівлі сільськогосподарського призначення інші.

Пунктами 3.10, 3.11 розділу 3 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» визначено, що реконструкція - це перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об`єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, шо виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо).

Реконструкція передбачає збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Таким чином, під виглядом реконструкції господарських споруд, які мають використовуватися в сільськогосподарській діяльності, відповідач ОСОБА_3 здійснив будівництво, на вільній земельній ділянці, цілком нових об`єктів нерухомого майна, які призначені для проживання та обслуговування фізичних осіб.

З метою усунення вказаних порушень, позивач звертався зі скаргами на незаконні дії відповідача ОСОБА_3 до міського голови міста Запоріжжя та районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району.

15.09.2020 року відбулася виїзна нарада з розгляду звернення позивача щодо суперечливих питань землекористування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , за результатами якої позивачу та відповідачу ОСОБА_3 рекомендовано спірні питання вирішувати у судовому порядку (протокол виїзної наради від 15.09.2020 року).

Крім того, в зв`язку з здійсненням відповідачем ОСОБА_3 незаконного будівництва об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці, яка знаходиться у спільному користуванні співвласників, позивач звертався до Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради щодо наявності узгодження на відведення відповідачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 під будівництво.

14.09.2020 року Управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради була надана відповідь №1764/02-03, згідно якої позивач був повідомлений, що рішення про передачу у власність або користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 управлінням не готувалось та на розгляд сесії міської ради не надавалось.

Також, з метою встановлення правомірності будівництва споруд на земельній ділянці, яка знаходиться у спільному користуванні співвласників, позивачем було направлено відповідне звернення до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради.

17.09.2020 року за №04.03.01-07/Б-1187МВК Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради надав відповідь, що в містобудівному кадастрі, який ведеться Департаментом згідно зі ст.22 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року №559 «Про містобудівний кадастр», за адресою: АДРЕСА_1 містобудівні умови і обмеження для проектування об`єкту будівництва та висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не реєструвались.

Таким чином, відповідач ОСОБА_3 здійснив будівництво будівель і споруд на земельній ділянці спільного користування по АДРЕСА_1 за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу про передачу йому земельної ділянки у користування та без виконання містобудівних умов для проектування об`єкту будівництва та без одержання висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Так, відповідне будівництво з боку відповідача ОСОБА_3 створює позивачу перешкоди для користування земельною ділянкою спільного користування за адресою: АДРЕСА_1 , які полягають: в неможливості доступу, вільного проходу та користуванню співвласниками прибудинковою територією; неможливості доступу на горище належної позивачу частини будинку, де розташовані комунікації та доступу до інших комунікацій, оскільки відповідач ОСОБА_3 фактично на свій власний розсуд без відповідних дозвільних документів змінив функціональне призначення земельної ділянки спільного користування, яка була відведена для обслуговування житлового будинку.

Отже, державним реєстратором Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Ткаліч В.О. 10.01.2017 року прийнято рішення індексний номер: 18549013 щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літ.З вольєр, площею 3,8 кв.м.; літ.М літня кухня, площею 86,0 кв.м.; погреб під літ.М (літ.пг5), площею 49,4 кв.м.; гараж літ.Н, площею 40,1 кв.м. загальною площею 179,3 кв.м.

Проте, таке рішення прийнято в порушення ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 42, 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, через відсутність зареєстрованого за відповідачем ОСОБА_3 речового права (права власності чи користування) на земельну ділянку на якій розташовані відповідні будівлі. Запорізькою міською радою рішення щодо передачі у власність чи користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 не приймалося. Отже, рішення державного реєстратора порушує інтереси позивача, оскільки створює перешкоди в користуванні спільною земельною ділянкою.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, первинна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: квартира площею 111,3 кв.м, літ.З вольєр, площею 3,8 кв.м.; літ.М літня кухня, площею 86,0 кв.м.; погреб під літ.М (літ.пгб), площею 49,4 кв.м.; гараж літ.Н, площею 40,1 кв.м. загальною площею 179,3 кв.м. за ОСОБА_3 проводилась за відсутності документів, які б підтверджують прийняття саме цього об`єкта до експлуатації, тому у позивача є підстави стверджувати, що вищевказана спірна реєстрація проведена щодо самочинно збудованого об`єкта, без відповідного дозволу на будівництво та належним чином затвердженого проекту та за відсутності права власності чи користування земельною ділянкою, яка забудовувалась.

У подальшому, після розпочатого позивачем оскарження незаконного будівництва, відповідач ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 10.07.2017 року посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за №2430 здійснив відчуження кв. АДРЕСА_3 , разом з самовільними будівлями: літ.З вольєр, площею 3,8 кв.м.: літ.М літня кухня, площею 86,0 кв.м.; погреб під літ.М (літ.пг5), площею 49,4 кв.м.; гараж літ.Н, площею 40,1 кв.м. загальною площею 179,3 кв.м на користь свого сина - відповідача ОСОБА_4 .

Того ж дня, між ОСОБА_3 , як позикодавцем, та ОСОБА_4 , як позичальником, укладений договір позики від 10.07.2017 року посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А. та зареєстрований в реєстрі за №2434.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між ОСОБА_3 , як іпотекодержателем, та ОСОБА_4 , як іпотекодавцем, укладений договір іпотеки квартири АДРЕСА_3 , разом з самовільними будівлями: літ.З вольєр, площею 3,8 кв.м.; літ.М літня кухня, площею 86,0 кв.м.; погреб під літ.М (літ.пгб), площею 49,4 кв.м.; гараж літ.Н, площею 40,1 кв.м., загальною площею 179,3 кв.м. від 13.07.2017 року посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А. та зареєстрований в реєстрі за №2483.

Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_3 здійснив на користь відповідача ОСОБА_4 відчуження майна, до складу якого входять самовільні будівлі, з подальшим оформленням договору іпотеки, лише з метою позбавлення позивача права на оскарження незаконного будівництва.

26.06.2022 позивачем подано заяву про уточнення підстав позову, відповідно до якої зазначає, що відповідач ОСОБА_3 володів, а ОСОБА_4 володіє квартирою АДРЕСА_2 .

Отже , відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власност і у багатоквартирному будинку» будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним, оскільки у ньому розташовано три чи більше квартири. У технічному паспорті будинку у розділі «План житлового будинку літ.А» та «Експлуатація» вказані прміщення що входять до складу квартири АДРЕСА_4 , квартири АДРЕСА_5 вказаного будинку. Також вказане призначення приміщень та загальн6а кількі та квартир у будинку - 3 квартири.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також відповідно до технічного паспорту на вказаний будинок:

ОСОБА_2 є власником 2/5 частки будинку (квартира АДРЕСА_6 );

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є власниками 33/100 частки будинку (квартира АДРЕСА_7 ).

Як вбачається, якщо скласти частки будинку позивача та третіх осіб 2/5 + 33/100 = 73/100,

цілої частки (1/1) будинку не виходить.

Отже власником решти будинку 27/100 частини є не позивач і не треті особи.

ОСОБА_3 , а потім ОСОБА_4 є власниками квартири АДРЕСА_5 яка і займає саме 27/100 частки будинку відповідно до технічного паспорту за 2011 рік.

Позивач є власником 2/5 частин будинку (кв. АДРЕСА_8 , при цьому 1/5 частина вказаного будинку (1/2 частини кв. АДРЕСА_6 ) є власністю позивача на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а 1/5 частина вказаного будинку (1/2 частини кв. АДРЕСА_6 ) - на підставі свідоцтва про право власності за заповітом.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій.

Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

У рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4- рп/2004 визначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

У відповідності до частини другої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідач - ОСОБА_3 проводив реконструкцію квартири та нежитлових приміщень (господарчих споруд кв . АДРЕСА_5 ) як об`єктів які відокремлені від права власності позивача та третіх осіб, хоча це майно перебуває у спільній власності мешканців будинку з моменту приватизації ними квартир у будинку.

З урахуванням викладеного, позивач просить:

скасувати реєстрацію декларацій про готовність об`єкта до експлуатації від 04.12.2015 року серія та номер ЗП 142153390062, та від 17.02.2014 року серія та номер ЗП 143140520063 що зареєстровані Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області;

визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Ткаліч Вікторії Олегівни від 10.01.2017 року індексний номер: 18549013 щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_9 , а саме: квартира АДРЕСА_5 площею 111,3 кв.м, літ.З вольєр, площею 3,8 кв.м.; літ.М літня кухня, площею 86,0 кв.м.; потреб під літ.М (літ.пг5), площею 49,4 кв.м.; гараж літ.Н, площею 40,1 кв.м., загальною площею 179,3 кв.м., що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності на вказані об`єкти самочинного будівництва;

визнати недійсним договір дарування від 10.07.2020 року посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А. та зареєстрований в реєстрі за №2430, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в частині дарування об`єктів самочинного будівництва, а саме нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_9 площею 111,3 кв.м, літ.З вольєр, площею 3,8 кв.м.; літ.М літня кухня, площею 86,0 кв.м.; погреб під літ.М (літ.пг5), площею 49,4 кв.м.; гараж літ.Н, площею 40,1 кв.м. загальною площею 179,3 кв.м.;

судові витрати по справі стягнути з відповідачів.

26 січя 2022 року ухвалою судді №334/381/22 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

23.02.2022 року позивачем ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхлом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_9 та господарчі споруди квартири АДРЕСА_5 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1146307523101 шляхом:

заборони будь-яким особам здійснювати будівельні (ремонтні роботи) щодо вказаного нерухомого майна;

заборони державному реєстратору, іншим особам, уповноваженим здійснювати реєстраційні дії, вчинення дій, по відчуженню вказаного нерухомого майна.

Ухвалою №334/381/22 від 03.03.2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, 29.06.2022 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Постановою Запорізького апеляційного суду №334/381/22 від 08.11.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2022 року у цій справі скасовано та прийнято нову постанову наступного змісту: заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до Державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Ткаліч Вікторії Олегівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування - задовольнити частково.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна та господарчі споруди за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1146307523101: квартира АДРЕСА_5 , площею 111,3 кв.м, літ. З вольєр, площею 3,8 кв.м, літ. М літня кухня, площею 86,0 кв.м, погреб під літ.М (літ.пг5), площею 49,4 кв.м., гараж літ Н, площею 40,1 кв.м, які належать ОСОБА_4 .

В іншій частині заяву залишено без задоволення.

Ухвалою №334/381/24 від 21.07.2022 витребувано від державного реєстратора Запорізької державної адміністрації Запорізької області Ткалич Вікторії Олегівни реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1146307523101 (м. Запоріжжя, вулиця Істоміна, буд. 8).

Також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

01.09.2022 відповідачем ОСОБА_4 поданий відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , відповідно до якого просив в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

13.09.2022 від позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_4 , в якій посилається на те, що відзив відповідачем було подано після закінчення строку на подачу відзиву, можливість відповідача своєчасно дізнатися про розгляд справи, а також той факт що жодних клопотань із проханням продовжити встановлений судом строк для подання відзиву та із зазначенням причин неможливості його подання у встановлені строки від відповідача не надходило. Просив вирішувати справу за наявними матеріалами.

15.11.2022 року подав до суду клопотанням про застосування заходів процесуального примусу до відповідача Державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Ткалі Вікторії Олегівни у виді накладеного штрафу з метою спонування до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання праваи та запобігання створюванню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Ухвалою №334/381/24 від 09.11.2024 витребувано з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Управління державної реєстрації речових прав (69036, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, буд. 20А) засвідчену у встановленому законодавством порядку копію реєстраційної справи, яка включає документи, на підставі яких прийнято рішення та проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1146307523101, як доказ у справі.

Ухвалою № 334/381/22 від 15.11.2022 року клопотання про застосування заходів процесуального примусу до відповідача ОСОБА_9 вважати передчасним до з`ясування обставин щодо здійснення ОСОБА_9 своїх повноважень як державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області.

29.03.2023 до суду надішов лист Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області про неможливість виконання ухвали про витребування реєстраційної справи або належним чином завіреної копії, оскільки в адміністрації відсутня реєстраційна справа на об`єкт нерухомого майн, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_9 , оскільки зазначена адреса не розміщена на території Запорізького району та Запорізька райдержадміністрація Запорізької області не є суб`єктом зберігання цієї справи. Зазначене нерухоме майно розташовано на території м.Запоріжжя, а відтак належним державним органом, що забезпечує зберігання реєстраційної справи у паперовій формі є виконавчий орган Запорізької міської ради.

Також повідомлено, що починаючи з 01.01.2022 року у зв`язку зі змінами, які відбулись в структурі райдержадміністрації у відповідності до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації мережі та функціонування центрів надання адміністративних послуг та удосконалення доступу до адміністративних послуг, які надаються в електронній формі» від 03.11.2020 №943-IX, функціонування центру надання адміністративних послуг та державних реєстраторів, які забезпечували проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в Запорізькій райдержадміністрації припинено.

На даний час працівники райдержадміністрації не здійснюють реєстраційних дій, за райдержадміністрацією залишилася лише функція зберігання реєстраційних справ у паперовій формі (зокрема, щодо нерухомого майна, розташованого на території району.

12.01.2024 від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради надійшла копія з паперового носія реєстраційної справи №1146307523101 на квартиру АДРЕСА_2 та документів на долучення до реєстраційної справи роздрукованих з розділу №1146307523101 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_2 .

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання ОСОБА_9 не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Також, надіслала до суду копію розпорядження селищного голови Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області №172 від 14.12.2021 року «Про призначення ОСОБА_9 на посаду державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг» апарату виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Салімонов Р.Є. надав пояснення по суті спору, просив залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском строк позовної давності або відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали цивільної справи та надані докази, вислухавши учасників процесу, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннямистатті 41 Конституції Українигарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В силу положеньстатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Крім того, в силу частини другоїстатті 328 ЦК Українипрезюмується правомірність набуття власником права власності на майно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Вєренцов проти України", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес" АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України") напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 належить на праві власності 1/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі дублікату свідоцтва про право власності на житло, № НОМЕР_1 , виданий 11.09.1997, ККП ДАЕК «Запоріжжяобленерго» (дублікат свідоцтва видано 02.12.2011 року) та 1/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, за заповітом, № 2-1290, виданий 17.12.1999, виданик: Друга Запорізька державна нотаріальна контора, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №236505861 від 11.12.2021 року.

Відповідачу ОСОБА_4 належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування квартири АДРЕСА_10 , виданий 10.07.2020 року, видавник: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №290729861 від 16.12.2021 року.

Порядок користування земельною ділянкою, яка є прибудинковою територією, між співвласниками не визначений.

Власниками 33/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , що підтверджується копією технічного паспорту Запорізького БТІ, інвентаризаційна справа № 215/58917.

Стосовно вимог про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 04.12.2015 року ЗП №142153390062 та від 17.02.2014 року ЗП №143140520063, що зареєстровані Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, суд зазначає наступне.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя, що набрало законної сили, по справі № 334/5737/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 «про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії» встановлено, що «Частина будинку по АДРЕСА_1 , яка належить позивачу, розташована на земельній ділянці, яка є комунальною власністю Запорізької міської ради, в користування та у власність учасників справи та попередніх власників зазначеного будинку не передавалась».

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до приписів статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Процедура подання та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а також її форма, визначені Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 13.04.2011 року №461.

Згідно до п. 17 цього Порядку, замовник заповнює і подає відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю с примірник декларації. У відповідності до п. 18, орган державного архітектуї будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходже декларації перевіряє повноту даних, зазначених у ній, та забезпечує внесе інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.

При цьому, у п. 2 Порядку зазначено, що повнота даних це інформація зазначена замовником у поданих за встановленою формою документах, що за змістом достатня для прийняття рішення про реестрацію декларації.

Оскільки при поданні Декларацій відповідачем ОСОБА_3 було внесено всі відомості, в діях Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області - порушення відсутні.

Позивач посилається на п. 2.2 Порядку, з якого випливає, що у виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державі архітектурно-будівельного контролю.

При цьому, Верховний Суд своїй постанові від 01.10.2019 року по справі № 826/9967/18 висловив правову позицію про те, що суб`єкти владних повноважень не можуть скасовувати попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктив прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни. Позивач вважає, що таке скасування може бути вчинено за рішенням суду, і воно необхідне, оскільки саме реєстрація декларації, у відповідності до вимог Закону України «Про регулюва містобудівної діяльності», стала підставою для реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за відповідачами.

Таке твердження позивача є помилковим із врахуванням правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 року (справа №916/1986/18), від 19.09.2018 року (справа №804/1510/16), згідно до яких, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.

Заявлена позивачем вимога про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 04.12.2015 року серія та номер ЗП 142153390062, та від 17.02.2014 року серія та номер ЗП 143140520063 що зареєстровані Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області пред`явлено до неналежних відповідачів.

Стосовно скасування рішення державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації Ткаліч Вікторії Олегівни від 10.01.2017 року за індексним номером: 18549013, суд зазначає наступне.

Під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб`єкта правовідноси забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/ 15-ц (провадження № 14-376цс18) рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача.

За змістом частини першоїстатті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень`визначає, що державна реєстрація права власності проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, та інших речових прав проводиться в тому числі на підставіінших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, за змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Аналогічного висновку дійшов й Верховний Суд у справі № 521/21985/20 (постанова від 04.10.2023).

Статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127,розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

Відповідно до ч. 4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно зі ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо зокрема: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно з п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверженого постановою Кабінтеу Міністрів України від 13.04.2011 № 461, (у редакції постанови Кабінету Міністрів Українивід 8 вересня 2015 р. № 750), чинного на день реєстрації, зазначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Отже, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи містобудування», чинного на час здійснення будівництва гаражу, було передбачено, що реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

Будівництво об`єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад. Це право ради можуть делегувати відповідним виконавчим органам.

Закінчені будівництвом об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об`єктів забороняється.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

З огляду на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорювання. Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) цього права відповідачем, з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

За змістом положень процесуального законодавства захисту в суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомле індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конститх законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам пр д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у ме правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріаль благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, ще заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сс відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець ввг неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`яз поняттям "права" має один і той же зміст.

Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України надано офіс тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередковане суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`є судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задовол індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумнос іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача має бути законним, суперечити Конституції і законам України, суспільним інтерн справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправ засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офі: тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішенням Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета та підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушено оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежі встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2 справі № 912/1856/ 16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для приняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/1972/ 17, від 23.05.2019 у справі №920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Крім того, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими; обов`язком позивача, відповідно до ст. 81 ЦПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення.

Отже, виходячи з системного аналізу доказів та надавши їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням принципів розумності, пропорційності та справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями:12,13,76-82,89, 141, 259,263-265,268, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Ткаліч Вікторії Олегівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 03 жовтня 2024.

Суддя Ісаков Д.О.