Постанова

від 24.09.2024 по справі 917/43/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Харків Справа № 917/43/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників сторін:

прокурора Ковальова І.І. (в залі суду) - посвідчення №072865 від 01.03.23.

позивача не з`явився

1-го відповідача не з`явився

2-го відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх.№1860П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.03.2024

у справі №917/43/23 (суддя Солодюк О.В., повний текст складено 09.07.2024)

за позовом Керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області, м.Миргород, Полтавська область,

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м.Полтава,

до 1. Фізичної особи - підприємця Мотрич Дмитра Миколайовича, с.Круглик Миргородського району Полтавської області

2. Державного навчального закладу "Гадяцьке вище професійне аграрне училище", м.Гадяч Полтавської області

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном

ВСТАНОВИВ:

Керівник Миргородської окружної прокуратури Полтавської області звернувся з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ФОП Мотрич Дмитра Миколайовича, та Державного навчального закладу "Гадяцьке вище професійне аграрне училище" про усунення перешкод у здійсненні Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області права користування та розпорядження майном шляхом зобов`язання фізичної особи-підприємця Мотрича Д.М. звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 5320480400:00:001:0387, площею 194, 9809 га.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.03.2024 у справі №922/3251/18 в задоволенні позову відмовлено.

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, не погоджуючись з рішенням місцевого суду, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.03.2024 у справі №917/43/23, в якій просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу заступник керівника Полтавської обласної прокуратури посилається на те, що висновки суду першої інстанції є невірними, оскільки суд не врахував, що спірний договір передбачає домовленість сторін про врегулювання своїх відносин в супереч існуючим у законодавстві обмеженням, тобто спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до наступного:

- суд першої інстанції не врахував що спірна земельна ділянка, в порушення вимог ст. 63 Закону України Про освіту (у редакції чинній на момент укладення договору) та ст. 80 Закону України Про освіту (у новій редакції) не використовувалася з освітніми цілями, а отже спірний правочин спрямований саме на використання всупереч закону державно власності;

- суд не врахував, що спірний договір передбачає домовленість сторін про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням, тобто спрямований на незаконне володіння майном держави;

- спірний правочин є нікчемним та не спричиняє правових наслідків;

- поза увагою суду залишився той факт, що у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 31.07.2024 Господарського процесуального кодексу України головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду цієї апеляційної скарги визначено суддю Істоміна О.А., тоді як іншими членами колегії є Стойка О.В., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури; встановлено строк до 26.08.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 26.08.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 24.09.2024. Явку учасників справи визнано не обов`язковою. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/43/23.

На виконання ухвали від 05.08.2024 до Східного апеляційного господарського суду з Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/43/23.

15.08.2024 через систему Електронний суд від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на адресу Східного апеляційного господарського суду надішов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду Полтавської області від 29.03.2024 у справі №917/43/17 скасувати, а апеляційну скаргу прокуратури задовольнити.

Аргументуючи свою позицію по справі, позивач зазначає, що зі змісту спірного договору, вбачається що ДНЗ «Гадяцьке ВПАУ» надав ФОП Мотрич Д.М. у платне користування земельну ділянку, при цьому не уклавши договору оренди земельної ділянки у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі». Взявши на себе права та обов`язки за спірним договором, ДНЗ здійснив розпорядження спірною земельною ділянкою, визначивши фактичну долю речі (майна) земельної ділянки, площею 194,9809 га, не маючи права на вчинення такого правочину, що передбачено наступними нормами законодавства. Оспорюваний Договір є прихованим договором оренди землі, порядок укладення якого суперечить вимогам передбаченим Цивільним та Земельним кодексами країни, Законом України «Про оренду землі», не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому правочин щодо передачі у користування ФОП Мотрич Д.М. земельних ділянок підлягає визнанню нікчемним. Використання земельної ділянки кадастровий номер 5320480400:00:001:0387, що мало місце є нецільовим, в порушення вимог чинного законодавства України.

23.08.2024 на адресу апеляційного суду через систему Електронний Суд надійшов відзив від ФОП Мотрича Д.М., в якому 1-й відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відмовити, рішення Господарського суду Полтавської області від 29.03.2024 у справі №917/43/23 залишити без змін. Обгрунтовуючи свою позицію по справі, 1-й відповідач зазначає, що умовами договору про спільну діяльність №29/1 від 01.03.2016 не передбачено передачу земельної ділянки у володіння, а також плату за її використання. Крім того, оспорюваний договір не містить істотних умов договору оренди землі, передбачених статтею 15 ЗУ «Про оренду землі», а саме: відомостей про об`єкт оренди, оренду плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Тож правовідносини сторін договору не містять ознак оренди, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати оспорюваний договір удаваним. В матеріалах справи відсутні докази передачі вказаних земельних ділянок ФОП Мотрич Д.М., акти передачі земельних ділянок сторони не укладали. Спірна земельна ділянка не вибувала із володіння училища. Позовні вимоги в частині скасування рішення та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовну заяву прокуратури в повному обсязі є необґрунтованими та документально не підтвердженими, а отже, не підлягають задоволенню. Доводи прокурора є необґрунтованими та спростовуються діючим законодавством.

В судовому засіданні приймає участь представник прокуратури Ковальова І.І., яка підтримала вимоги апеляційної скарги та висловила непогодження із рішенням суду першої інстанції.

Інші сторони по справі не направили своїх представників для участі в судовому засіданні. Про причини неявки суд не повідомили.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Суд визнавав явку представників сторін необов`язковою та повідомляв, що їх нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), - не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представників позивача та відповідачів у даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

В межах кримінального провадження №42022172050000052 з метою встановлення наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави, Миргородською окружною прокуратурою було проведено вивчення дотримання вимог земельного законодавства під час розпорядження Державним навчальним закладом Гадяцьке вище професійне аграрне училище (ДНЗ Гадяцьке ВПАУ) земельними ділянками, переданими у постійне користування.

Наказом Міністерства освіти та науки України №1404 від 22.11.2016 затверджено статут Державного навчального закладу Гадяцьке вище професійне аграрне училище, відповідно до якого Державний навчальний заклад Гадяцьке вище професійне аграрне училище є державним професійно - технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних наукоємних професій та спеціальностей або робітників, діяльність яких пов`язана зі складною організацією праці, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів (п.1.1 Статуту).

Вище професійне аграрне училище має землю у постійному користуванні, де розміщене навчальне господарство для проведення виробничого навчання, практики учнів училища, та здійснює господарську діяльність з виробництва продукції, що пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначення для споживання в сирому і переробленому вигляді (сільськогосподарське виробництво), а також займається переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією (п. 1.6 Статуту).

З метою сприяння розвитку навчально-матеріальної та соціально-побутової бази, забезпечення професійно-практичної підготовки, вирішення соціальних та інших питань працівників, учнів, слухачів, вище професійне аграрне училище ДНЗ має право укладати договори, у т.ч. із підприємствами, установами, організаціями та іншим суб`єктами господарювання (п.2.6 Статуту).

Визначено, що ДНЗ Гадяцьке вище професійне аграрне училище є неприбутковим закладом (п.7.1 Статуту).

Майно училища, в т.ч.: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно вищого професійного аграрного училища є державною власністю, що закріплене Міністерством освіти і науки України за вищим професійним аграрним училищем і перебуває в оперативному управлінні вищого професійного аграрного училища (п.7.9 Статуту).

Вище професійне училище має навчальне господарство, займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції, та її реалізацією (85.53 Статуту).

01.03.2016 між ДНЗ Гадяцьке ВПАУ (Сторона - 1) та Фізичною особою-підприємцем Мотрич Д.М. (Сторона - 2) укладено договір про спільну діяльність №29/1 від 01.03.2016, за умовами якого Сторони домовились про організацію спільної діяльності в сфері господарської діяльності пов`язаної з обробкою земель сільськогосподарського призначення для досягнення наступних господарських цілей: надання новітньої техніки та новітніх технологій обробітку землі для проведення виробничого навчання та практики учнів ДНЗ Гадяцьке ВПАУ по опануванню професії Тракторист машиніст сільськогосподарського виробництва; обробка земель сільськогосподарського призначення; вирощування сільськогосподарської продукції (п.п. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3).

Іншими умовами Договору Сторони визначили наступне:

- земельна ділянка площею 286,8507 га (додатковими угодами, як зазначено в позові, площу збільшено до 400,6588 га) є власністю ДНЗ Гадяцьке ВПАУ (1.2 Договору).

- до складу вказаних земель, окрім іншого, входить земельна ділянка з кадастровим номером №5320480400:00:001:0387, площею 194, 9809 га, яка знаходиться на території (в минулому) Гадяцької міської ради, та перебуває в користуванні ДНЗ Гадяцьке ВПАУ на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія ПЛ№153 від 24.11.1998.

- ведення спільних справ сторони домовились вести шляхом поєднання зусиль та зобов`язалися обробляти землю та вирощувати на ній сільськогосподарську продукцію, організовувати проведення виробничого навчання та практики учнів Сторони -1. Сторони при обробці земельної ділянки зобов`язані проводити роботи відповідно технології та навчальних планів і програм, перевіряти стан земельної ділянки з метою недопущення зниження її родючості (розділ 2 Договору);

- ДНЗ Гадяцьке ВПАУ виділяє земельну ділянку для спільної обробки і вирощування сільськогосподарської продукції та організації виробничого навчання і практики учнів. В термін, передбачений навчальними планами і агротехнічними строками вирощення сільськогосподарських культур, направляє на виробничу практику учнів, які опановують професію Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва. Забезпечує контроль проходження учнями виробничої практики та методичне керівництво її проведення (п. 3.1- 3.1.4 Договору);

- ФОП Мотрич Д.М. зобов`язується провести організацію спільного обробітку в сфері господарської діяльності, пов`язаної з обробітком земельної ділянки сільськогосподарського призначення та користуватися за цільовим призначенням та проведення виробничого навчання та практики учнів Сторони-1 у відповідності з даним договором. При обробітку землі зобов`язується виділяти посівну та збиральну техніку сільськогосподарську техніку, посівний матеріал та засоби захисту культур від шкідників і хвороб в кількості, достатній для дотримання високотехнологічних схем вирощування сільськогосподарської продукції. В період проходження учнями виробничого навчання та практики учнів Сторони-1, закріпляє за ними наставників з числа досвідчених механізаторів підприємства. Структуру посівних площ земельної ділянки узгоджувати з планом сівозмін. На період виробничої практики учнів створює безпечні умови праці, проводить інструктаж з охорони праці перед виконанням робіт, здійснює перевезення учнів на місце проходження практики (п. 3.2. Договору);

- сторони розподіляють отриманий урожай згідно домовленості. Розподіл урожаю за узгодженням Сторін переглядається і визначається додатковою письмовою угодою (розділ 4 Договору);

- Договір діє до 31.12.2016 (зі змінами до 31.12.2030) (розділ 6 Договору).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужень об`єктів нерухомого майна право власності на вказаний об`єкт (земельна ділянка з кадастровим номером №5320480400:00:001:0387, площею 194, 9809 га) зареєстровано за Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області 02.11.2022, номер запису 48332648.

Відповідно до довідки, наданої ДНЗ Гадяцьке ВПАУ б\н від 06.09.2022 - у ході виробничої діяльності учням були представлені такі новітні технології: як внесення безводного аміаку восени під основний обробіток грунту; навчання посіву із застосуванням сівалок нульового та мінімального обробітку грунту. Також вони мали можливість ознайомитись з обробітком рослин засобами, захисту за допомогою самохідного обприскувача BERTHOOD RAPTOR 4240.

На переконання позивача вищевказані технологічні особливості, які впроваджено на протязі вже тривалого часу, - не несуть жодних інновацій та не спрямовані на виконання умов Договору. Жодних новітніх технологій по факту сторонами не застосовано, а отже виконання вимог п. 1.1.1 Договору не дотримано.

Прокурор в свою чергу зазначає, що в рамках кримінального провадження, в порядку ст.36, ч.2 ст.93 КПК України, здійснено залучення фахівців департаменту освіти та науки Полтавської ОВА, за наслідками якого установлено, що на протязі 2018-2022 років (понад вказаний період вивчити питання не представилось можливим у зв`язку з знищення документації): у закладі освіти відсутні накази про направлення учнів на виробничу практику, що є порушенням абз. 2 п .2 постанови КМУ №922 від 07.06.1999; з метою оволодіння професійною кваліфікацією «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва» категорій А1, А2, Б1 для здобувачів освіти на підприємстві ПП «Новатор Агро» (ФОП Мотрич В.Д.) виробнича практика для учнів протягом 2018 - 2022 років не організовувалась; за вказаний період часу лише 2 особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проходили по факту практику на вищевказаному підприємстві. Однак, відповідно до облікової документації програма їх практики не відповідає Освітній програмі з професії «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва».

Зважаючи на те, що забезпечена сторонами договору діяльність не відповідає вимогам Стандарту та не спрямована на виконання умов договору, факт проходження учнями виробничої практики, як умови договору не виконано, - договір укладено всупереч вимогам чинного законодавства, а правочин щодо надання у користування земельної ділянки ФОП Мотрич Д.М. є нікчемним, оскільки суперечить ст.ст. 1130, 1134, 1136, 1137, 1138, 1139 Цивільного кодексу України, якими визначено умови спільної діяльності. Договір № 29/1 від 01.03.2016 про спільну діяльність за своєю суттю є договором оренди землі, відповідно до якого, як зазначає прокурор, 2-й відповідач розпорядився спірною земельною ділянкою без згоди власника землі, що має бути припинено в судовому порядку.

Означені обставини стали підставою для звернення прокурора до господарського суду з відповідним позовом про усунення перешкод у здійсненні Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області права користування та розпорядження майном шляхом зобов`язання фізичної особи-підприємця Мотрича Д.М. та з вимогою звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 5320480400:00:001:0387, площею 194, 9809 га.

Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким відмовив в задоволені позовних вимог, аналізуючи зміст договору дійшов висновку що такий договір про спільну діяльність 29/1 від 01.03.2016 не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Правовідносини сторін договору не містять ознак оренди, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати договір про спільну діяльність №29/1 від 01.03.2016 року удаваним. Матеріали справи не містять доказів зміни виду та цільового призначення земельних ділянок. Отже, причиною відмови в задоволенні позовних вимог стало те, що доводи прокурора є необґрунтованими та спростовуються діючим законодавством.

Колегія суддів, погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду, вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави, суд виходить з наступного.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України №1697-VII "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Тобто, за приписами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Водночас, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Як наголосив Верховний Суд України у рішенні по справі № 6-2510цс15 від 16.12.2015, прийняття рішення про передачу земель державної чи комунальної власність позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей володільця землі в тому обсязі, який дозволяє її статус. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 14, 19 Конституції України).

Важливим обов`язком фізичних та юридичних осіб, органів влади, що здійснюють діяльність на території України, є обов`язок додержуватися Конституції України та законів України. Даний обов`язок можна вважати основоположним для всіх інших юридичних обов`язків, який являє собою встановлену державою міру і спосіб необхідної поведінки, що закріплена в нормативно-правовому порядку відповідно до індивідуальних і суспільних інтересів. Він є формою вираження відповідальності перед державою та суспільством.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до рішення Гадяцької міської ради №1298 від 24.10.2022 Про передачу земельної ділянки з користування комунальної власності у державну власність та відповідно Акту приймання-передачі земельних ділянок від 27.10.2022, спірна земельна ділянка передана до державної власності та перебуває в користуванні ДНЗ Гадяцьке ВПАУ на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія ПЛ №153 від 24.11.1998.

З метою з`ясування, чи вживались Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області заходи цивільно-правового характеру щодо усунення перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання майном, на його адресу 18.11.2022 за №54/1-83-2011-22 Миргородською окружною прокуратурою направлено відповідний лист.

Як вбачається з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 01.12.2022 №10-16-0.14-2812/2-22 на даний час, вище вказаний орган позбавлений можливості звернутись до суду з позовом. Зокрема, відсутнє фінансування на сплату судового збору.

Зважаючи на викладене, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, проаналізувавши наведені правові норми, вважає, що прокурор належними чином обґрунтував правові підстави для представництва інтересів держави в суді в особі компетентних органів для здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, щоб інтереси держави не залишилися без відповідного захисту.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову у цій справі є вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 5320480400:00:001:0387, площею 194, 9809 га, що знаходиться на території (в минулому) Гадяцької міської ради, та перебуває в користуванні ДНЗ Гадяцьке ВПАУ.

При цьому, як прокурор в апеляційній скарзі так і позивач у відзиві на апеляційну скаргу наполягають на нікчемності спірного договору №29/1 від 01.03.2016 про спільну діяльність, оскільки вказаний договір є удаваним правочином, що насправді має в собі елементи договору оренди.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З`ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Колегія суддів зазначає, що прокурор не заявляв в межах даного провадження такої позовної вимоги, як визнання недійсним (нікчемним) договору. Натомість, в межах справи №917/1841/16 за позовом Заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Міністерство освіти і науки про визнання недійсним договору про спільну діяльність у сфері господарської діяльності №29/1 від 01.03.2016 та зобов`язання ФОП Мотрич Д.М. повернути ДНЗ "Гадяцьке вище професійне аграрне училище" земельну ділянку площею 103, 6507 га, розташовану на території Краснознаменської сільської ради Гадяцького району Полтавської області та земельну ділянку площею 183, 20 га, розташовану на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.02.2017 суд в позові відмовив та повністю підтримав законність вчиненого правочину.

Означене рішення переглядалось в апеляційному та касаційному порядках, за результатами яких залишено в силі згідно постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2017.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Тобто, за змістом частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України учасники господарського процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені. Вказані висновки також наведені в постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №902/530/20.

Отже, Господарського суду Полтавської області вже було досліджено питання стосовно визнання недійсним (нікчемним) спірного договору, та встановив законність вчиненого правочину, отже відповідні обставини є преюдиційними, а тому не доказуються при розгляді даної справи.

За приписами ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оцінюючи зміст укладеного сторонами договору, судова колегія дійшла висновку, що правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі договору про партнерство №29/1 від 01.03.2016, який за своїм змістом та правовою природою є договором про спільну діяльність, правовідносини за яким врегульовані главою 77 ЦК України.

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників (1130 ЦК України).

Відповідно до ст.1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ст. 1132 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Зі Статуту закладу освіти вбачається, що ДНЗ Гадяцьке вище професійне аграрне училище є неприбутковим закладом. Разом із тим, з метою сприяння розвитку навчально-матеріальної та соціально-побутової бази, забезпечення професійно-практичної підготовки, вирішення соціальних та інших питань працівників, учнів, слухачів, вище професійне аграрне училище ДНЗ має право укладати договори, у т.ч. із підприємствами, установами, організаціями та іншим суб`єктами господарювання.

Як видно, сторони в договорі про спільну діяльність визначились, що ДНЗ виділяє земельну ділянку для спільної обробки і вирощування сільськогосподарської продукції та організації виробничого навчання і практики учнів (п.3.1.1.).

При цьому, сторони шляхом поєднання зусиль зобов`язалися обробляти землю та вирощувати на ній сільськогосподарську продукцію, організовувати проведення виробничого навчання та практики учнів училища, а ведення спільних справ за договором здійснюється сторонами за їх спільною згодою (п.п.2.1, 2.2).

Для цілей, передбачених договором, училище виділяє земельну ділянку, а підприємець виділяє посівну та збиральну сільськогосподарську техніку, посівний матеріал та засоби захисту культур від шкідників і хвороб (розділ 3).

Також сторони узгодили порядок розподілу результатів спільної діяльності, зокрема, зазначили, що розподіл урожаю за узгодженням сторін переглядається і визначається додатковою письмовою угодою (п.4.1, п.4.2).

Таким чином, сторони визначились, що земельна ділянка не передається іншій стороні, а виділяється для спільної діяльності і при цьому визначили вклади учасників.

Необхідність укладення спірного договору була зумовлена, зокрема, недостатністю бюджетного фінансування учбового закладу, браком сучасної техніки і можливостей обробляти землі з метою виробничого навчання та практики учнів, що опановують професію тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва.

Також сторони підписали Акт розподілу спільних обов`язків обробітку земельної ділянки за договором №29/1 від 01.03.2016, згідно п.1 якого сторони шляхом поєднання зусиль, з метою надання новітніх технологій обробітку землі організовують проведення виробничого навчання та практики учнів Сторони 1, шляхом обробітку землі яка є власністю Сторони 1 та вирощуванням на ній сільськогосподарської продукції. Сторона 1 перевіряє стан земельної ділянки з метою недопущення зниження її родючості. Сторона 2 при обробці земельної ділянки зобов`язана виділяти посівну та збиральну сільськогосподарську техніку, посівний матеріал та засоби захисту культур від шкідників і хвороб в кількості, достатній для дотримання високотехнологічних схем вирощення сільськогосподарської продукції та в період проходження виробничого навчання та практики учнів закріпляти за ними наставників з числа своїх досвідчених механізаторів. Виконує всі необхідні юридичні дії і акти для досягнення поставленої за договором мети, веде податковий і бухгалтерський обліки. Представляє спільні інтереси Сторін по спільній діяльності перед третіми особами. Сторона 1 в термін передбачений навчальними планами направляє на виробниче навчання та практику учнів які опановують професію «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва». Має право здійснювати контроль над діяльністю Сторони 2 в рамках цього договору шляхом перевірки бухгалтерських та інших документів.

Крім того, між сторони договору про спільну діяльність №29/1 від 01.03.2016 року укладались додаткові угоди та Акти розподілу урожаю за 2016-2021.

Всі укладені документи між сторонами договору про спільну діяльність відповідають приписам ст. ст. 1130, 1131, параграфу 2 Глави 77 ЦК України та не суперечать ст. 1139 ЦК України.

Як видно зі Статуту, спірна земельна ділянка, надана в постійне користування, не перебуває на балансі ДНЗ Гадяцьке вище професійне аграрне училище та є об`єктом права власності держави, стосовно якої права власника здійснюють органи державної влади, тому, відповідно, на неї не поширюється дія ЗУ Про управління об`єктами державної власності та Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою КМУ №296 від 11.04.2012.

Означені обставини досліджувалися Господарським судом Полтавської області в межах судової справи №917/1841/16, рішення по якій набрало законної сили та є остаточним.

З вищенаведеного вбачається, що умовами оспорюваного договору не передбачено вилучення чи передача земельної ділянки іншій особі, стан та цільове призначення земельних ділянок, не змінено.

Отже, колегія суддів зазначає, що доводи прокурора та позивача про те, що оспорюваний договір укладено з порушенням статті 92 ЗК України є безпідставними, оскільки спірний правочин не містить положень, що суперечили б вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Стосовно твердження в апеляційній скарзі прокурора пор те, що договір про спільну діяльність є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди землі, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 13 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Проте, в даному випадку прокурором ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду не доведено, що умовами договору про спільну діяльність №29/1 від 01.03.2016 було передбачено передачу земельної ділянки чи то у володіння, чи за плату за її використання.

Крім того, оспорюваний договір не містить істотних умов договору оренди землі, передбачених статтею 15 ЗУ «Про оренду землі», а саме: відомостей про об`єкт оренди, оренду плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Наявний в матеріалах справи витяг з довідки Департаменту освіти і науки Полтавської облвійськадміністрації про результати вивчення окремих питань діяльності Державного навчального закладу «Гадяцьке вище професійне училище» від 27.09.2022, який був наданий позивачем, не є доказом невиконання сторонами умов договору про спільну діяльність №29/1 від 01.03.2016, адже зі змісту довідки вбачається, що перевіряючими вивчалось питання виробничої практики. Що ж до виробничого навчання, проведення якого передбачено п. 1.1.1 договору, то згідно довідки таке питання не вивчалось. А отже, матеріали справи, не містять доказів невиконання сторонами п.1.1.1, 2.1., 2.2., 3.1.2, 3.1.3., 3.2.1., 3.2.2-3.2.4 договору про спільну діяльність № 29/1 від 01.03.2016

Проаналізувавши умови договору про спільну діяльність в цьому контексті, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини сторін договору не містять ознак оренди, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати оспорюваний договір удаваним.

Щодо тверджень позивача про зміну цільового призначення, то колегія суддів зазначає, що укладаючи договір про спільну діяльність сторони зобов`язались спільно діяти для досягнення певної мети, а саме - обробка землі та вирощування на ній сільськогосподарської продукції, а також організація проведення виробничого навчання та практики учнів училища. Тобто, спільну мету та інтерес мають обидві сторони правочину, оскільки учні, які пройшли виробничу практику, виробниче навчання та здобули професію у вищому професійному аграрному училищі, у майбутньому можуть застосувати свої навички та вміння на підприємствах.

Таким чином, враховуючи, що основним напрямом діяльності училища є підготовка трактористів, механізаторів та комбайнерів, як то визначено в Статуті учбового закладу, то вирощування сільськогосподарської продукції є необхідним для виробничої практики та відповідає навчальним цілям. Отже, матеріали справи не містять доказів зміни виду та цільового призначення земельних ділянок.

Викладені в апеляційній скарзі доводи, які здебільшого повторюють доводи наведені під час розгляду справи в суді першої інстанції, фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду і стосуються виключно переоцінки доказів, проте по суті їх не спростовують, підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Полтавської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 29.03.2024 у справі №917/43/23 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 24.09.2024 проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 03.10.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.В. Стойка