Постанова

від 19.09.2024 по справі 908/54/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2024 року м.Дніпро Справа № 908/54/23(908/930/23)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ЛОГ»

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.02.2024 (суддя Юлдашев О.О.)

за результатами розгляду скарги на дії приватного виконавця

у справі № 908/54/23(908/930/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВАРТГРУП»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ЛОГ»

про стягнення суми

в межах справи № 908/54/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю СОВАРТГРУП

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНД ЛОГ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СОВАРТГРУП суму неповернутої позики за Кредитним договором № 1 від 10.06.2013 року 1 000 000 (один мільйон) доларів США 00 центів, що еквівалентно 36 568 600 (тридцять шість мільйонів п`ятсот шістдесят вісім тисяч шістсот) грн. 00 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНД ЛОГ на користь Державного бюджету України 548 529 (п`ятсот сорок вісім тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 00 коп. судового збору. Видано накази.

Ухвалою суду від 21.06.2023 здійснено процесуальну заміну позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю СОВАРТГРУП, код ЄДРПОУ 44355286 у справі №908/54/23(908/930/23) правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю ГРУЛІНС ЛАЙТ, код ЄДРПОУ 44731952. Замінено стягувача за наказом Господарського суду Запорізької області від 19.06.2023 у справі № 908/54/23(908/930/23) Товариства з обмеженою відповідальністю СОВАРТГРУП, код ЄДРПОУ 44355286 його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю ГРУЛІНС ЛАЙТ, код ЄДРПОУ 44731952.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ЛОГ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 у справі № 908/54/23(908/930/23) задоволено. Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 у справі №908/54/23(908/930/23) скасовано. Постановлено нове рішення, про відмову у задоволенні позову. Судові витрати у справі покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "СОВАРТГРУП".

18.01.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла скарга на дії (рішення) приватного виконавця щодо примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 року у справі № 908/54/23(908/930/23).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.02.2024 в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНД ЛОГ на дії (рішення) приватного виконавця щодо примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 року у справі № 908/54/23(908/930/23) відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЕНД ЛОГ подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.02.2025 у справі № 908/54/23(908/930/23), постановити нову ухвалу, якою рішення приватного виконавця оформлене листом №11 від 04.01.2024 визнати неправомірним (незаконним) та скасувати, зобов`язати приватного виконавця Пімахову Д.В закінчити виконавче провадження №72134064.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- Центральним апеляційним господарським судом постановами від 16 листопада 2023 року скасоване рішення суду першої інстанції від 18 травня 2023 року та ухвалу від 21 червня 2023 року. Таким чином, у зв`язку із скасування рішення судом апеляційної інстанції, суддя Юлдашев О.О. не має право брати участь у вирішенні справи в суді першої інстанції. Враховуючи наведене, скарга ТОВ «ЛЕНД ЛОГ» на неправомірні дії приватного виконавця не могла слухатись судом у складі судді Юлдашева О.О., оскільки з 04 січня 2024 р. справа №908/54/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВАРТГРУП» прийнята до розгляду судом у складі судді Черкаського В.І.;

- відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню v разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження, ... , арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Наведені норми права є імперативними та чітко передбачають обов`язок виконавця закінчити виконавче провадження у випадку скасування рішення, яке підлягало примусовому виконанню судом апеляційної інстанції. Положення Закону України «Про виконавче провадження» (у чинні редакції) не передбачають поняття «завершення виконавчого провадження». Таким чином, відмова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пімахової Діни Вікторівни закінчити виконавче провадження №72134064 не ґрунтується на положення чинного законодавства, а відтак є протиправною.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

01.05.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пімахової Діни Вікторівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

12.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пімахової Діни Вікторівни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, що призначений на 15.08.2024, на іншу дату.

В судовому засіданні 19.09.2024 приймав участь представник відповідача (апелянта). Позивач та приватний виконавець, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги відкладення розгляду справи 15.08.2024 на 19.09.2024 та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача та приватного виконавця.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник апелянта в судовому засіданні 19.09.2024 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою його скаргу задовольнити: рішення приватного виконавця оформлене листом №11 від 04.01.2024 визнати неправомірним (незаконним) та скасувати, зобов`язати приватного виконавця Пімахову Д.В закінчити виконавче провадження №72134064. .

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023р. позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНД ЛОГ, код ЄДРПОУ 37961086 (02096, м. Київ, вул. Сімферопольська, 13-А, офіс 127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СОВАРТГРУП, код ЄДРПОУ 44355286 (69019 Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20- А) суму неповернутої позики за Кредитним договором № 1 від 10.06.2013 року 1 000 000 (один мільйон) доларів США 00 центів, що еквівалентно 36568600 (тридцять шість мільйонів п`ятсот шістдесят вісім тисяч шістсот) грн. 00 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНД ЛОГ, код ЄДРПОУ 37961086 (02096, м. Київ, вул. Сімферопольська, 13-А, офіс 127) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап./Вознес./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA768999980313131206083008513) 548 529 (п`ятсот сорок вісім тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 00 коп. судового збору. Видано накази.

Ухвалою суду від 21.06.2023 здійснено процесуальну заміну позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю СОВАРТГРУП, код ЄДРПОУ 44355286 у справі №908/54/23(908/930/23) правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю ГРУЛІНС ЛАЙТ, код ЄДРПОУ 44731952. Замінено стягувача за наказом Господарського суду Запорізької області від 19.06.2023 у справі № 908/54/23(908/930/23) Товариства з обмеженою відповідальністю СОВАРТГРУП, код ЄДРПОУ 44355286 його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю ГРУЛІНС ЛАЙТ, код ЄДРПОУ 44731952.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ЛОГ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 у справі № 908/54/23(908/930/23) задоволено. Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 у справі №908/54/23(908/930/23) скасовано. Постановлено нове рішення, про відмову у задоволенні позову. Судові витрати у справі покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "СОВАРТГРУП".

18.01.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла скарга на дії (рішення) приватного виконавця щодо примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 року у справі № 908/54/23(908/930/23).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду скаргу розподілено судді Юлдашеву О.О.

До суду 12.02.2024 надійшов відзив приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пімахової Д.В. на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНД ЛОГ на дії (рішення) приватного виконавця у справі № 908/54/23(908/930/23), в якому вона заперечила проти її задоволення.

За результатом розгляду скарги суд першої інстанції дійшов висновку, що всі процесуальні дії приватного виконавця Пімахової Д.В. прийняті у ВП 72134064 здійснені виключно в межах та з чітким дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому у її задоволенні відмовив.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Разом з тим, згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Розділом V ГПК України врегулювано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах.

Як передбачено ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами (ч. 3 ст. 327 ГПК України).

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Судові накази віднесено до виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби (пп. 1-1 ч. 1 ст. 3 3акону України "Про виконавче провадження").

За ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша цієї статті). Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 цієї статті). Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції та інших осіб; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункти 5, 6, 15, 16 та 22 ч. 3 цієї статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, виконавчі дії здійснюються виконавцем саме в межах виконавчого провадження, яке розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень.

Згідно п. 20 розділу 3 «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» Інструкції повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Верховний Суд у пункті 4.20. постанови від 29.10.2020 у справі № 916/922/16, аналізуючи норму частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", дійшов висновку, що вона встановлює випадки повернення виконавчого документа стягувачу після відкриття виконавчого провадження, яке презюмується відкритим у відповідності до діючого законодавства.

Частиною 4 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що про повернення стягувачу виконавчого документа виконавець виносить постанову.

Водночас, повернення виконавчого документа стягувачу, правові підстави якого врегульовані статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження", не є тотожним закінченню виконавчого провадження, правові підстави якого передбачені статтею 39 вказаного Закону.

Приписами ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню і як наслідок, виключення відомостей про боржника з реєстру боржників, у разі:

1) визнання судом відмови стягувана від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувана чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувана від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувану, або знищення речі, що має бути передана стягувану в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувана - заставо держателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками' електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, перелік підстав, що зумовлює обов`язкове винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є вичерпним.

Як вже було зазначено, на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пімахової Діни Вікторівни перебував наказ Господарського суду Запорізької області від 19.06.2023 у справі № 908/54/23(908/930/23) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ЛОГ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВАРТГРУП» суму неповернутої позики за Кредитним договором № 1 від 10.06.2013 1000000 (один мільйон) доларів США 00 центів, що еквівалентно 36 568 600 (тридцять шість мільйонів п`ятсот шістдесят вісім тисяч шістсот) грн. 00 коп.

29.06.2023 надійшла заява ТОВ «ГРУЛІНС ЛАЙТ» (вх.№ 233 від 29.06.2023), підписана директором А. Рябініною, про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку з цим, приватним виконавцем 29.06.2023 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», яку разом з виконавчим документом направлено на адресу ТОВ «ГРУЛІНС ЛАЙТ» рекомендованим листом.

14.12.2023 директором ТОВ «ЛЕНД ЛОГ» подано заяву від 12.12.2023 про закінчення виконавчого провадження, до вищевказаної заяви про закінчення виконавчого провадження від 12.12.2023 додано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2023, яким рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 у справі №908/54/23 (908/930/23) скасовано.

04 січня 2024 року листом №11 приватним виконавцем підмовлено про відмову у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, обґрунтовуючи це тим, що виконавче провадження є завершеним, оскільки виконавчий документ повернутий на підставі заяви стягувача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ЛОГ» звернулось до Господарського суду Запорізької області із скаргою на дії приватного виконавця щодо відмови у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження.

У скарзі заявник посилався на пункт 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

15 лютого 2024 року Господарським судом Запорізької області постановлена ухвала, якою відмовлено у задоволенні вищевказаної скарги.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з наступних висновків.

У скарзі заявник посилається на пункт 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Суд зазначає, що це стосується тих виконавчих проваджень, які перебувають на виконанні, і в разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, таке виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

В даному випадку у вказаному виконавчому провадженні набагато раніше, а ніж скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме ще 29.06.2023, в той час як скасування рішення відбулось 16.11.2023.

Проте погодитися з такими висновками неможливо з огляду на наступне.

Повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє права стягувача повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків. До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 29.03.2023 у справі № 202/1182/22 з огляду на норми Закону № 606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.

Чинний Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII також передбачає право стягувача, у разі повернення йому виконавчого документу, повторно пред`явити виконавчий документ до виконання (частина п`ята статті 37 Закону № 1404-VIII).

Частина 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII містить вичерпний перелік обставин, які є підставою для повернення виконавчого документа.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII).

У частині 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII міститься вичерпний перелік підстав - обставин закінчення виконавчого провадження, які свідчать про:

а) виконання рішення згідно з виконавчим документом;

б) неможливість виконання рішення.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Порівняльний аналіз підстав зазначених процесуальних дій (повернення виконавчого документа та закінчення виконавчого провадження) свідчить, що, на відміну від підстав закінчення виконання, підстави повернення виконавчого документа не мають остаточного і незворотного характеру, у зв`язку з чим закон допускає повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання, як це передбачено у частині п`ятій статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII.

Такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 08.02.2021 у справі №916/933/16.

Отже, аналіз приписів ст.ст. 37 та 39 Закону України "Про виконавче провадження" засвідчує, що внаслідок повернення виконавчого документу стягувачу виконавче провадження не є закінченим та може бути відновлене, зокрема, внаслідок повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Тобто відповідні процесуальні дії виконавця створюють різні правові наслідки.

Щодо посилань приватного виконавця, які прийняті господарським судом до уваги, про те, що виконавче провадження ВП 72134064 було завершено, то такі є необгрунтованими, адже положення Закону України "Про виконавче провадження" не містять такого поняття як «завершення» виконавчого провадження.

Слід також зауважити, що господарський процес будується, зокрема, на принципах змагальності. Це означає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України).

За приписами ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Приватним виконавцем не подано суду належних та допустимих доказів, що засвідчували б закінчення виконавчого провадження ВП 72134064.

Натомість за фактом отримання виконавцем інформації про скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, останній на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" зобов`язаний прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження, чого в даному випадку зроблено не було.

Отримавши 14.12.2023 від ТОВ «ЛЕНД ЛОГ» заяву від 12.12.2023 про закінчення виконавчого провадження, до якої було додано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2023, яким рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 у справі №908/54/23 (908/930/23) скасовано, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пімаховою Д.В. не було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, в той час як така з підстав, передбачених ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч. 2 цієї статті).

Всупереч вимогам закону, приватним виконавцем відмовлено у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, рішення про що оформлено у формі листа від 04.01.2024 року №11.

Таким чином, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, тобто аргументи апелянта знайшли своє документальне підтвердження в цій частині вимог.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкових висновків, що всі процесуальні дії приватного виконавця Пімахової Д.В. прийняті у ВП 72134064 здійснені виключно в межах та з чітким дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, щодо вимоги про зобов`язання приватного виконавця Пімахову Д.В закінчити виконавче провадження №72134064, то вказані дії здійснюються на підставі винесення відповідної постанови про це, що є дискреційними повноваженнями виконавця, у які суд не може втручатися, а тому у її задоволенні належить відмовити.

Крім того, щодо доводів апелянта про те, що Центральним апеляційним господарським судом постановами від 16 листопада 2023 року скасоване рішення суду першої інстанції від 18 травня 2023 року та ухвалу від 21 червня 2023 року. Таким чином, у зв`язку із скасування рішення судом апеляційної інстанції, суддя Юлдашев О.О. не має право брати участь у вирішенні справи в суді першої інстанції. Враховуючи наведене, скарга ТОВ «ЛЕНД ЛОГ» на неправомірні дії приватного виконавця не могла слухатись судом у складі судді Юлдашева О.О., оскільки з 04 січня 2024 р. справа №908/54/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВАРТГРУП» прийнята до розгляду судом у складі судді Черкаського В.І.

Апеляційний суд зазначає, що розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця відноситься до процесуальних питань, пов`язаних з судовим контролем за виконанням судового рішення, що врегульовано Розділом 6 ГПК України.

При цьому розгляд такої скарги не є окремим видом судового провадження, окремою стадією господарського процесу, а стосується виконання судових рішень як заключного етапу у процесі реалізації захисту порушеного права та здійснення судового контролю над цим.

В свою чергу, за приписами ч. 1 ст. 340 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Виходячи з положень цієї статті відповідну скаргу розглядає саме той суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Зважаючи на те, що рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 року у справі № 908/54/23(908/930/23) приймалося судом у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду скаргу було розподілено на розгляд судді Юлдашеву О.О.

Варто також наголосити, що відповідно до ч. 1 ст. 36 ГПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.

Приписи цієї статті визначають підстави недопустимості повторної участі судді у розгляді справи.

Сам же розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, тобто такий охоплюється процесом, який завершується прийняття судового рішення за результатом вирішення спору.

Поряд з цим, норми ч.ч. 2-6 ст. 36 ГПК України також не містять заборон чи обмежень на розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавця тим же судом, який приймав рішення у справі, яке в подальшому було скасовано судом вищої інстанції. Навпаки, саме ч. 1 ст. 340 ГПК України допускає подання скарги до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, відповідно її розгляд цим судом.

Крім того, за приписами ч. 2 ст. 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

За таких умов, доводи в цій частині апеляційної скарги відхиляються судом як безпідставні.

Підсумовуючи, колегія суддів зауважує, що діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; обов`язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Враховуючи встановлені обставини, не можна визнати, що приватний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією України і Законом в частині, що стосується отримання ним інформації, що зумовлює необхідність закінчення виконавчого провадження.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

Отже, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.02.2024 у справі №908/54/23(908/930/23) належить змінити як таку, що прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, задовольнивши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНД ЛОГ на дії (рішення) приватного виконавця в частині визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом від 04.01.2024 за № 11, про відмову у прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 72134064, відмовивши в решті вимог.

Згідно ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Натомість у відповідності до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Витрати за подання апеляційної скарги належить покласти на приватного виконавця за результатами розгляду скарги та зважаючи на те, що подання такої було викликано внаслідок його неправильних дій, стягнувши їх на користь заявника.

Керуючись статтями 123, 129, 232-236, 269, 275, 277, 282, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ЛОГ» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.02.2024 у справі № 908/54/23(908/930/23) задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.02.2024 у справі №908/54/23(908/930/23) змінити.

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНД ЛОГ на дії (рішення) приватного виконавця щодо примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 року у справі № 908/54/23(908/930/23) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пімахової Діни Вікторівни, оформлене листом від 04.01.2024 за № 11, про відмову у прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 72134064.

В решті вимог скарги відмовити.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пімахової Діни Вікторівни (03035, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 2 оф. 402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ЛОГ» (02096, м. Київ, вул. Сімферопольська, 13-А, офіс 127, код ЄДРПОУ 37961086) 3 028,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 04.10.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко