Ухвала

від 01.10.2024 по справі 5004/115/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

01 жовтня 2024 року Справа № 5004/115/12 За заявою Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»

про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату судового наказу

по справі №5004/115/12

за позовом Приватного підприємства "Вальдес", м. Львів

до відповідача: Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Служба автомобільних доріг України у Волинській області, м. Луцьк

про стягнення 7 090 195 грн. 42 коп.

Суддя Шум М. С.

Секретар с/з Сосновська Ю. П.

Представники сторін: н/з

встановив: ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.02.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Чепелюка О.О. Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства 23.02.2022 за №68524 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття судом провадження у справі про банкрутство ДП "Волинський облавтодор".

Ухвалою суду від 08.12.2023 розгляд справи №903/806/21 прийнято до провадження Господарським судом Волинської області у складі судді Шума Миколи Сергійовича.

20.05.2013 Господарським судом Волинської області видано наказ №5004/115/12-1 на виконання ухвали суду від 20.05.2013 про стягнення з приватного підприємства "Вальдес" (юридична адреса: м. Львів, Шевченківський район, вул. Замарстинівська, 31а, фактична адреса: м. Кременчук, Автозаводський район, вул. 60-річчя Жовтня, 138, код ЄДРПОУ 34987468) на користь дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Луцьк, вул. Ковельська, 41, код ЄДРПОУ 32035139) 2 860 722,58 грн.

В заяві від 09.09.2024 №104 ДП «Волинський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» просить суд поновити строк для пред`явлення наказу у справі №5004/115/12 до виконання та видати дублікат наказу у справі №5004/115/12.

Ухвалою суду від 20.09.2024 розгляд заяви ДП «Волинський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» від 09.09.2024 №104 про поновлення строку для пред`явлення наказу у справі №5004/115/12 до виконання та видачу дублікату наказу у справі №5004/115/12 призначено на 01.10.2024, запропоновано Приватному підприємству «ВАЛЬДЕС» подати при наявності пояснення щодо заяви ДП «Волинський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України».

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Заявник отримав ухвалу суду від 20.09.2024 в свій Електронний кабінет 23.09.2024.

Розглянувши подану заяву про поновлення строку для пред`явлення наказу у справі №5004/115/12 до виконання та видачу дублікату наказу у справі №5004/115/12, суд відмовляє у задоволенні цих заяв з огляду на таке:

Відповідно до п. 19.4 Розділу XI Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або поновлення за рішенням суду.

Судом встановлено, що 20.05.2013 Господарським судом Волинської області видано наказ №5004/115/12-1 на виконання ухвали суду від 20.05.2013 про стягнення з ПП "Вальдес" (код ЄДРПОУ 34987468) на користь ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 32035139) 2 860 722,58 грн.

Наказ дійсний для пред`явлення до виконання до 21.05.2014.

Одночасно, судом встановлено, що 02.04.2020 державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Львові винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№60102740 у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення (інформація з АСВП та листа Волинської обласної прокуратури від 06.06.2024 №15-1059вих.24).

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з пред`явленням цього документа до виконання перебіг такого строку починається заново з наступного дня після повернення виконавчого документа. Час, що минув до переривання цього строку, до нового строку не зараховується (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 2-175/2010).

Статтею 12 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404) передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню з наступного дня після його прийняття.

Згідно з пунктом 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Отже, законодавець збільшив до трьох років строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 цим Законом, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення до виконання яких не сплив станом на 05.10.2016.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 сказано, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

З огляду на викладене з урахуванням положень пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону до наказу Господарського суду Волинської області від 20.05.2013 №5004/115/12-1 застосовуються положення про збільшення цього строку до трьох років.Враховуючи повернення виконавчого листа стягувачу постановою від 02.04.2020, строк пред`явлення наказу Господарського суду Волинської області від 20.05.2013 №5004/115/12-1 до виконання закінчився 03.04.2023.

Відтак, стягувач (заявник) звернувся до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату цього наказу 18.09.2024.

В заяві ДП «Волинський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» зазначає, що зі звернення Волинської обласної прокуратури від 06.06.2024 дізналося, що 02.04.2020 державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Львові винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№60102740 у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Підприємство стверджує, що оригінал судового наказу ним не отримано.

Т.в.о. директора ДП «Волинський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», який підписав відповідну заяву зазначає, що обовязки т.в.о. директора на нього покладено 01.03.2024 (що вбачається з виписки з ЄДР), будь-яких документів по даній судовій справі та виконавчих документів йому не передавалося. У зв`язку із цим, заявник вважає доцільним поновити строк для пред`явлення зазначеного наказу до виконання.

Щодо поновлення пропущеного процесуального строку

Відповідно до ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Вказана норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Як вбачається з матеріалів справи, судовий наказ Господарського суду Волинської області від 20.05.2013 №5004/115/12-1 міг бути пред`явлений до виконання після його повернення у строк до 03.04.2023.

Суд зазначає, що поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Враховуючи вказане вище, господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Отже, при розгляді заяви про поновлення пропущеного строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з висновком Європейського суду з прав людини, викладеним у рішенні у справі "Чірікоста і Віола проти Італії" сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

Водночас суд зазначає, що принцип обов`язковості виконання судового рішення не може нівелювати норми законодавства щодо строків для звернення з виконавчим документом, видача дублікату виконавчого документу, поновлення строку для видачі дублікату виконавчого документу, тощо. Обов`язковість виконання судового рішення не є безумовною підставою для поновлення строку для видачі дублікату наказу.

Суд зазначає, що саме на заявника, як на стягувача, покладається обов`язок слідкувати за виконанням такого рішення суду в розумні інтервали часу. Саме лише подання заяви про поновлення строку для видачі дублікату виконавчого документу не кореспондується з автоматичним обов`язком суду задовольнити таку заяву. На підтвердження поважності причин пропуску строку необхідно навести поважні причини пропуску такого строку.

При цьому, сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки, визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець визначив, що рішення суду повинно виконуватися. Однак законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження.

Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання заявник зазначає, що зі звернення Волинської обласної прокуратури від 06.06.2024 підприємство дізналося, що 02.04.2020 державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Львові винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№60102740 у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Підприємство стверджує, що оригінал судового наказу ним не отримано.

Т.в.о. директора ДП «Волинський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», який підписав відповідну заяву зазначає, що обовязки т.в.о. директора на нього покладено 01.03.2024 (що вбачається з виписки з ЄДР), будь-яких документів по даній судовій справі та виконавчих документів йому не передавалося. У зв`язку із цим, заявник вважає доцільним поновити строк для пред`явлення зазначеного наказу до виконання.

Отже, заявник протягом тривалого часу, зокрема з 02.04.2020, із запитом про надання інформації про стан виконання наказу господарського суду не звертався, обставинами невиконання наказу не цікавився.

Заявник просить визнати причини пропуску строку для пред`явлення наказу до примусового виконання - поважними, поновити пропущений строк для пред`явлення наказу до примусового виконання та видати дублікат наказу.

Суд звертає увагу, що заявник, як сторона, у тому числі на її завершальній стадії, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, вчиняти дії щодо звернення до примусового сягнення виконавчого документа. Окрім того, стягувач мав право цікавитися ходом виконавчого провадження, проте такі дії протягом більше ніж 4 років стягувачем не вчинялися.

Покладення обов`язків директора підприємства на іншу особу не є поважною причиною того, що саме підприємство як стягувач не вчиняло жодних дій щодо дотримання процесуальних строків для пред`явлення наказу суду до виконання.

Отже, фактичні обставини справи свідчать про пасивну поведінку стягувача, який протягом тривалого часу байдуже ставився до своїх процесуальних прав і обов`язків, як сторони виконавчого провадження, несумлінно користувався усіма наданими правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, не вживав заходів щодо виконання рішення суду, а отже такі обставини вказують на те, що стягувач безпідставно відмовився від реалізації своїх прав у виконавчому провадженні.

Окрім цього, у матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення стягувача, та були пов`язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що заявник не навів достатніх обґрунтувань та не надав доказів на підтвердження того, що строк пред`явлення виконавчого документу господарського суду до виконання пропущений ним з поважних причин, а тому заява в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання задоволенню не підлягає.

Щодо видачі дубліката виконавчого документа

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч. 3 ст. 327 ГПК України).

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі №5/229-04, від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 18.06.2020 у справі №24/262, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13, від 17.09.2020 у справі №19/093-12).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11).

Оскільки заявник звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа після закінчення строку, встановленого для його пред`явлення до виконання, а в задоволенні його заяви про поновлення такого строку судом відмовлено, суд приходить до висновку, що заява про видачу дубліката виконавчого документа не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 232-234, 329, пунктом 19.4 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ДП «Волинський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» від 09.09.2024 №104 про поновлення строку для пред`явлення наказу у справі №5004/115/12 до виконання та видачу дублікату наказу у справі №5004/115/12 відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підлягає оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України

Повний текст ухвали складено та підписано 03.10.2024

Суддя М. С. Шум