Ухвала

від 04.10.2024 по справі 906/21/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"04" жовтня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/21/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Сікорської Н.А.,

розглядаючи скаргу Житомирського обласного центру зайнятості на дії Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області у справі

за позовом Житомирського обласного центру зайнятості

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про стягнення 61788,63 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.02.2024р. стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь Житомирського обласного центру зайнятості 61788,63 грн. допомоги по безробіттю, виплаченої незаконно звільненій особі та 2684,00 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення судом видано наказ від 29.05.2024р.

30.09.2024р. від Житомирського обласного центру зайнятості надійшла скарга №3172/10-24 від 25.09.2024р. на дії Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області щодо відмови у прийнятті до виконання наказу №906/21/24 від 29.05.2024р.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до частини 1 вказаної статті примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Статтями 1, 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень").

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі - Казначейство), згідно з яким:

- Казначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (пункт 1);

- Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4);

- Казначейство з метою організації своєї діяльності контролює діяльність територіальних органів Казначейства (підпункт 4 пункту 5);

- Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 9).

Виходячи з норм Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Положення про Державну казначейську службу України, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, діяльність яких з метою організації своєї діяльності контролює безпосередньо.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок виконання рішень), визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до положень пункту 15 Порядку виконання рішень дії органів Держказначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Держказначейства або суду.

Суд зауважує, що Порядок виконання рішень та Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не вказують, до якого суду оскаржуються рішення, дії або бездіяльність органів Держказначейства.

Водночас, згідно зі ст.339 ГПК України сторонам виконавчого провадження надано право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність лише державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Натомість управління Державної казначейської служби не є органом примусового виконання судових рішень та відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", а є встановленою Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника.

Згідно з положеннями частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з наведеного, вимоги щодо визнання неправомірними дій (бездіяльності) органів казначейства та зобов`язання вчинити дії прямо пов`язані із виконанням покладених законодавством на Казначейство функцій щодо забезпечення виконання рішень суду, мають ознаки публічно-правового спору, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Дана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №916/1227/16, від 31.10.2018 у справі 905/2087/17, від 12.09.2018 у справі №916/223/17, від 29.08.2018 у справі № 916/376/15-г, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2022 року у справі №905/3553/15.

Відповідно до ч. 10 ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Вирішуючи питання щодо скарги Житомирського обласного центру зайнятості, суд, виходячи із загальних принципів судочинства, вважає за можливе застосувати аналогію закону, а саме положення п.1 ч.1 ст.175 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 175 ГПК України господарський суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в прийнятті до розгляду скарги Житомирського обласного центру зайнятості.

Керуючись ст.ст. 234, 341 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті до розгляду скарги Житомирського обласного центру зайнятості №3172/10-24 від 25.09.2024р. на дії Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області прийняти до розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку ст.ст.255-256 України.

Суддя Сікорська Н.А.

1 - в справу