ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.10.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/529/24Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали справи
за позовом: Комунального підприємства "Надвірнянський житловик"
(вул. Комунальна, буд. 4, м. Надвірна, Івано-Франківська обл., 78400)
до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Костя Левицького 2"
(вул. Костя Левицького, буд. 2, м. Надвірна, Івано-Франківська обл., 78405)
про стягнення 62 317 грн 45 коп. заборгованості за договором надання послуг
ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство "Надвірнянський житловик" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Костя Левицького 2" про стягнення 62 317 грн 45 коп. заборгованості за договором надання послуг на вивіз та утилізацію твердих побутових відходів, з яких: 60 792 грн 65 коп. - основний борг та 1 524 грн 80 коп. - пеня.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2024 (суддя Валєєва Т.Е.), суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
Позивачу ухвалу про відкриття провадження у справі від 10.06.2024 направлено в його електронний кабінет, що відповідає приписам ч.11 ст.242 ГПК України. Відповідачем копія ухвали отримана - 15.06.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 30.07.2024 звільнено Валєєву Т.Е. з посади судді Господарського суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Івано-Франківської області від 31.07.2024 №48, відповідно до ст. 32 ГПК України, п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 909/529/24.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2024 справу № 909/529/24 розподілено судді Рочняк О.В.
Відповідно до ч. 14 ст. 32 ГПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті.
05.08.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу від 05.08.2024 (вх.№6972/24).
22.08.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 22.08.2024 (вх.№13413/24).
23.08.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання від 23.08.2024 (вх.№13438/24) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
29.08.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву від 29.08.2024 (вх.№13658/24).
Відповідно до ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від учасників справи до суду не надходило.
ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення договірних зобов`язань, які виникли між сторонами, відповідач у визначений строк не здійснив оплату наданих позивачем послуг, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 60 792 грн 65 коп., на яку за період з 01.05.2024 по 03.06.2024 позивач нарахував 1 524 грн 80 коп. пені. Крім того, представник позивача просив суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн, в підтвердження чого подав договір про надання правничої допомоги від 03.06.2024; акт приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 07.06.2024 та платіжну інструкцію №677 від 10.06.2024.
Позиція відповідача. Відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме: в частині стягнення 30 792 грн 65 коп. В іншій частині позов не визнав у зв`язку із сплатою ним 30 000 грн, в підтвердження чого надав платіжні інструкції. Також відповідач просив суд не враховувати штрафні санкції, оскільки він перебуває у скрутному та не легкому становищі, що пов`язано із воєнним станом в україні та зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 0 грн.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
01.04.2022 між Комунальним підприємством "Надвірнянський житловик" (виконавець) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Костя Левицького 2" (замовник) укладено договір про надання послуг на вивіз та утилізацію твердих побутових відходів №5, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання в наданні послуг по прийманню, вивезенню та утилізацію побутових відходів на умовах цього
договору.
За змістом п. 2.1 договору, замовник щомісяця сплачує виконавцю нараховану суму 8650,66 грн. в т.ч. ПДВ за вивіз та утилізацію ТПВ.
Згідно з п. 2.4 договору, замовник зобов`язався до 10 числа наступного за календарним місяцем оплатити на розрахунковий рахунок виконавця суму коштів згідно виставлених рахунків.
Відповідно до п. 5.1 договору, замовник несе відповідальність за прострочення терміну оплати за надані послуги шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру не сплачених платежів за кожний прострочений день.
В п. 7.3 договору визначено, що даний договір діє до 31.12.2022 і набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не буде заявлено однією із сторін про припинення його дії або внесення змін чи доповнень, а в частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення.
Відповідно до підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки розрахунків між КП "Надвірнянський житловик" та ОСББ "Костя Левицького 2", станом на 01.05.2024 заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 60 762 грн 65 коп.
З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача із претензією від 27.05.2024 №101 про погашення 60 762 грн 65 коп. заборгованості.
Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій №63 від 26.07.2024 на суму 6 000 грн, №64 від 29.07.2024 на суму 6 000 грн, №66 від 02.08.2024 на суму 5 000 грн, №67 від 13.08.2024 на суму 8 000 грн, №68 від 20.08.2024 на суму 5 000 грн, відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в загальному розмірі 30 000 грн.
У зв`язку з простроченням оплати наданих послуг, позивачем на підставі п. 5.1 договору нараховано відповідачу 1 524 грн 80 коп. пені за період з 01.05.2024 по 03.06.2024.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В ч. 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому, за правилами статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
В ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За встановлених судом обставин, станом на 01.05.2024 заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становила 60 762 грн 65 коп.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій, після звернення позивача до суду відповідач перерахував на рахунок позивача кошти за надані ним послуги в загальному розмірі 30 000 грн.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 30 000 грн основного боргу (які сплачені відповідачем під час розгляду справи) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України належить закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.
За змістом ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18).
З урахуванням п. 2.1 договору відповідач на виконання умов договору зобов`язаний був сплачувати позивачу сталу суму - 8650 грн 66 коп., тому відсутність рахунків не звільняла його від обов`язку здійснювати оплати у строк, визначений п.2.4 договору - до 10 числа наступного за календарним місяцем.
Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов`язань за договором у повному обсязі суду не надав, заборгованість в частині стягнення 30 792 грн 65 коп. визнав.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 30 792 грн 65 коп. основного боргу є обґрунтованими та належать до задоволення.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
В п. 5.1 договору сторони погодили, що замовник несе відповідальність за прострочення терміну оплати за надані послуги шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру не сплачених платежів за кожний прострочений день.
За прострочення виконання грошового зобов`язання, на підставі пункту 5.1 договору, за період з 01.05.2024 по 03.06.2024 на суму 60 792 грн 65 коп. позивачем нараховано відповідачу 1 524 грн 80 коп. пені.
За перерахунком суду заявлена позивачем до стягнення сума пені є обґрунтованою та арифметично правильною.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 524 грн 80 коп. пені також належать до задоволення.
Доказів наявності у відповідача форс - мажорних обставин та їх причинно-наслідкового зв`язку з неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно з договором матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивач зазначив про те, що попередній та орієнтовний розмір витрат позивача на правничу допомогу становить 8 000 грн.
У клопотанні від 05.08.2024 (вх.№ 6972/24 від 05.08.2024) представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 8 000 грн витрат на правничу допомогу.
За приписами ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано:
- копію договору про надання правничої допомоги від 03.06.2024;
- копію акту передачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 07.06.2024;
- платіжну інструкцію №677 від 10.06.2024 на суму 8 000 грн з призначенням платежу "Оплата за надання юридичних консультацій згідно акту виконаних робіт б/н від 07.06.2024".
Як вбачається зі змісту договору про надання правничої допомоги від 03.06.2024, укладеного між Комунальним підприємством "Надвірнянський житловик" (замовник) та Адвокатське бюро "Маланюк і партнери" (виконавець), виконавець зобов`язався надати замовнику правову допомогу зазначену у п.1.2 цього договору, а замовник зобов`язався оплатити такі послуги (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору, за цим договором виконавець надає таку правову допомогу, зокрема: - надання консультацій, підготовка та написання запитів, написання процесуальних документів заяв, клопотань, позовних заяв, скарг, відзивів, заперечень тощо, представництво інтересів замовника, зокрема і без участі самого замовника, в усіх підприємствах, установах, організаціях, представництво перед усіма фізичними та юридичними особами, в правоохоронних органах, архівах, органах ДВС, органах юстиції, ЦНАП, їх структурних підрозділах, а також представництво інтересів замовника в судах всіх інстанцій; - підписувати та подавати документи (позовні заяви, відзиви, інші процесуальні документи) від імені замовника.
Згідно з п. 3.1 договору, вартість послуг визначається додатково, за актом приймання-передачі виконаних робіт.
07.06.2024 сторони підписали акт передачі-приймання виконаних робіт (послуг) - Додаток №1 до договору про надання правничої допомоги від 03.06.2024, відповідно до якого Адвокатським бюро "Маланюк і партнери" надано Комунальному підприємству "Надвірнянський житловик" професійну правничу допомогу на суму 8 000 грн, а саме: вивчення документів та надання юридичних консультацій по справі за позовом КП "Надвірнянський житловик" до ОСББ "Костя Левицького 2" про стягнення боргу, підготовка та написання позовної заяви, подання до суду здійснення всього юридичного супроводу та представництва по справі.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
При визначені розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суд взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.
Отже, оцінивши заявлені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені статтею 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України).
Згідно з частинами 1-2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, складність справи, виконані представником позивача роботи (надані послуги), принципи реальності, співрозмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку покласти на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу частково - у розмірі 4 000 грн.
Судовий збір, у відповідності до ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача.
Керуючись статтями 4, 20, 13, 73, 74, 76 -78, 129, 232 -238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
позов задовольнити.
Провадження у справі в частині стягнення 30 000 грн основного боргу закрити.
Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Костя Левицького 2"
(вул. Костя Левицького, буд. 2, м. Надвірна, Івано-Франківська обл., 78405, код ЄДРПОУ 44624000) на користь Комунального підприємства "Надвірнянський житловик" (вул. Комунальна, буд. 4, м. Надвірна, Івано-Франківська обл., 78400, код ЄДРПОУ 34976634) 32 317 (тридцять дві тисячі триста сімнадцять) грн 45 коп. заборгованості, з яких: 30 792 (тридцять тисяч сімсот дев`яносто дві) грн 65 коп. основного боргу, 1 524 (одну тисячу п`ятсот двадцять чотири) грн 80 коп. пені, 4 000 (чотири тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.10.2024
Суддя О.В. Рочняк
Суд | Господарський суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 04.10.2024 |
Оприлюднено | 07.10.2024 |
Номер документу | 122086773 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг |
Господарське
Господарський суд Івано-Франківської області
Рочняк О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні