Ухвала

від 30.09.2024 по справі 922/5223/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"30" вересня 2024 р. м. ХарківСправа № 922/5223/23

Суддя господарського суду Прохоров С.А.

секретар судового засідання Кончаренко В.Ю.

розглянувши заяву СТОВ "Гусарівське" вх. №23175 від 13.09.2024

по справі

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АКТІВАН" до СТОВ "Гусарівське" про про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Кокорев Е.О.

відповідача - Кот Т.В., Вовченко В.Ю

ВСТАНОВИВ:

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 у справі №922/5223/23 задоволено частково апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівське"; скасовано рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2024 у справі №922/5223/23 в частині стягнення пені в сумі 31104,74грн. та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог у вказаній частині; ухвалено викласти резолютивну частини рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2024 у справі №922/5223/23 в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівське" (64264, Харківська область, Ізюмський район, село Гусарівка, Балаклійська ТГ, вул. Миру, буд. 30, код ЄДРПОУ 00708288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Актіван" (61060, Харківська область, місто Харків, проспект Льва Ландау, буд. 171, код ЄДРПОУ 39074415) 181491,90грн. боргу за неоплачений товар, 51370,99грн. інфляційних, 10056,97грн. 3 % річних та судового збору за подання позовної заяви в сумі 2915,03грн.

В решті позову відмовити."

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Актіван" (61060, Харківська область, місто Харків, проспект Льва Ландау, буд. 171, код ЄДРПОУ 39074415) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівське" (64264, Харківська область, Ізюмський район, село Гусарівка, Балаклійська ТГ, вул. Миру, буд. 30, код ЄДРПОУ 00708288) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 351,22грн.

На виконання вказаної постанови Східним апеляційним господарським судом було видано накази від 19.07.2024.

13.09.2024 до суду надійшла заява СТОВ "ГУСАРІВСЬКЕ" (вх. №23175) в якій відповідач просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області на 6 місяців з дня прийняття ухвали.

Розгляд заяви було призначено судом на 30.09.2024.

ТОВ "АКТІВАН" надані до суду заперечення (вх. №24200 від 26.09.2024) на заяву СТОВ "ГУСАРІВСЬКЕ".

Представники СТОВ "ГУСАРІВСЬКЕ" в засіданні підтримали заяву, просили суд розстрочити виконання судового рішення у справі.

Розглядаючи заяву СТОВ "ГУСАРІВСЬКЕ" (вх. №23175) суд виходить з наступного.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що відповідач знаходиться в тяжкому фінансову стані, що стало наслідком військової агресії Російської Федерації в результаті якої господарська діяльність відповідача зазнала значних фінансових труднощів та було пошкоджено та знищено значну кількість майна підприємства.

Відповідно до статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду є суб`єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

За змістом частини четвертої статті 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Разом з тим, положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Так, відстрочення судом виконання судового рішення має бути пов`язано з об`єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.

Необхідною умовою при розгляді питання про відстрочення виконання рішення є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (див. постанову Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008).

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до положень статті 14 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності. 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який на час розгляду справи не скасований.

Відповідні обставини в силу приписів частини третьої статті 75 ГПК України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.

Однак, будь-яких інших доказів на підтвердження своєї заяви ТОВ "ГУСАРІВСЬКЕ" надано не було, як не не надано й доказів, які б свідчили про майбутнє покращення скрутного матеріального становища товариства, а отже і про наявність реальної можливість виконання рішення протягом строку та в графік зазначений в заяві. Доказів часткового виконання зобов`язань за спірним Договором відповідачем також не надано до суду.

В своїй заяві відповідач повідомляє про несприятливі для нього обставини, однак, при цьому в заяві відсутні фактичні дані про майновий стан підприємства відповідача та про відсутність у нього активів, які дозволяють йому виконати судове рішення, відсутність у відповідача господарської діяльності протягом 2 років після звільнення с. Гусарівське.

Відповідач також не наводить обґрунтування терміну відстрочення саме на 6 місяців, не зазначає та не надає доказів існування обставин, які в ці 6 місяців дадуть змогу відповідачу виконати судове рішення.

Суд зазначає, що згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Складне фінансове становище, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення. При цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У даному випадку посилання відповідача на скрутне становище, ускладнення підприємницької діяльності у зв`язку з початком бойових дій, не можуть бути підставою для покладення фінансового тягаря на стягувача, оскільки останній знаходиться з боржником у рівних економічних умовах (правовий режим воєнного стану) і в одній державі.

Суд зазначає, що негативні наслідки, що викликані неспроможністю боржника до беззбиткового господарювання не можуть бути перекладені на стягувача, оскільки це суперечило б принципам справедливості, добросовісності, розумності цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем у порушення статей 73, 74 ГПК України не доведено суду належними та допустимими доказами виняткових обставин, що можуть бути підставами для розстрочення виконання рішення суду.

Крім того, суд зазначає, що господарський суд законодавчо обмежений річним терміном розстрочення виконання рішення з дня його ухвалення, оскільки за приписами частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Імперативна норма частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України законодавчо обмежує граничний термін відстрочення виконання судового рішення, яке не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 908/1884/19.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/5223/23 є 01.02.2024, тому період його розстрочення не може перевищувати більше одного року та тривати більше ніж до 01.02.2025.

В свою чергу, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення на 6 місяців з дня винесення відповідної ухвали суду, буде становити до 30.03.2025 що заборонено вимогам ст. 331 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення заяви СТОВ "Гусарівське" без задоволення.

Відхиляючи заяву про розстрочення виконання рішення суду, суд також зауважує, що заяву, яку раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини, або виправлені недоліки цієї заяви, у зв`язку з якими було її відхилено.

Керуючись ст. ст. 42, 73, 74, 76-80, 232-234, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви СТОВ "Гусарівське" вх. №23175 від 13.09.2024.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її винесення - 30.09.2024 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвалу підписано 04.10.2024.

Суддя Прохоров С.А.