Рішення

від 02.10.2024 по справі 924/651/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2024 р. Справа № 924/651/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д. при секретарі судового засідання Комарніцькій Н.П., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійнювати функції у спірних правововідносинах - Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів, Хмельницька обл.

до Управління культурної політики і ресурсів виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів, Хмельницька обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОПОСТАЧ", м. Хмельницький

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення надміру сплачених коштів

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача 1: не з`явився;

Від відповідача 2: Чубенко Ю.В. - на підставі виписки з ЄДР (керівник);

Прокурор: Приступа В.І. - на підставі службового посвідчення №072550 від 01.03.2023р.

З оголошенням перерви в судовому засіданні 23.09.2024р., в судовому засіданні 02.10.2024р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійнювати функції у спірних правововідносинах - Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів, Хмельницька обл. до Управління культурної політики і ресурсів виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів, Хмельницька обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОПОСТАЧ", м. Хмельницький про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення надміру сплачених коштів.

Ухвалою суду від 15.07.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду 31.07.2024р. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник відповідача зазначає, що посилання позивача на те, що довідка Хмельницької ТПП від 07.09.2023р., не підтверджує коливання ціни на електроенергію пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в період між укладенням додаткової угоди №4 від 27.07.2023р., а саме з 27.07.2023р., до 25.09.2023р., видана не на дату укладення додаткової угоди, не враховує період з якого сторони домовилися про зміну ціни за одиницю продукції (01.09.2023р.), а отже є неналежним документом для підтвердження наявності підстав щодо укладення додаткової угоди №5 від 25.09.2023р., та не може вважатись належною підставою для зміни істотних умов договору № 07/12 від 07.12.2022р., спростовується тим, що:

Додатковою угодою №4 не змінювалась ціна товару, а саме електроенергії, були внесені зміни лише щодо тарифу на передачу електроенергії, ціна електроенергії залишилась без змін.

Дата укладення додаткової угоди №4 не є розрахунковим періодом за договором, оскільки розрахунковим періодом є календарний місяць.

А ні договором, а ні законом не встановлено, що довідка має бути видана на дату укладення додаткової угоди

Також на адресу суду 31.07.2024р. від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без його участі.

Ухвалою суду від 31.07.2024р. відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні суду.

На адресу суду 16.08.2024р. від прокуратури надійшла відповідь на відзив та 19.08.2024р. від позивача надійшла заява про проведення засідання без його участі.

Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі п. 5 ст. 233 ГПК України, від 19.08.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі п. 5 ст. 233 ГПК України, від 03.09.2024р. оголошено перерву в судовому засіданні.

На адресу суду 23.09.2024р. від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі п. 5 ст. 233 ГПК України, від 23.09.2024р. оголошено перерву в судовому засіданні.

На адресу суду 01.10.2024р. від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Присутній в засіданні суду прокурор позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача 2 заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представники позивача та відповідача 1 в судове засідання не з`явились.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Хмельницькою окружною прокуратурою встановлено, що Управлінням культурної політики і ресурсів виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради (далі - управління культури) упродовж листопада - грудня 2022 року із використанням процедури «Відкриті торги» проведено закупівлю №UA-2022-11-04-002217-а, за результатами якої 07.12.2022р. із переможцем ТОВ «Хмельницькенергопостач» укладено договір №07/12 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), згідно п.2.1 якого, додатку №1 до договору, постачальник продає споживачу з 07.12.2022р. до 31.12.2023р. електричну енергію вкількості 177 110 кВт/год. Згідно п.5.1 договору, додатку №1 до договору, ціна електричної енергії становить 4,55 грн. за 1 кВт/год. без ПДВ. Сума договору - 967 020,60 грн. з ПДВ. Ціна за 1 кВт/год. електричної енергії з ПДВ становить 5,46 гривень.

Укладеннюдоговору передувало рішення уповноваженої особи, оформлене протоколом №12 від 23.11.2022р. про розгляд тендерної пропозиції та обрання переможця закупівлі. Вищезазначеним рішенням переможцем вказаної закупівлі визнано ТОВ «Хмельницькенергопостач».

Згідно п.13.1 договору, останній набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2023р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків.

Встановлено, що упродовж дії договору між сторонами укладено ряд додаткових угод до договору, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару. Підставами для укладення таких додаткових угод сторони визначили ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Так, 17.01.2023р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору. Підставою для укладення даної додаткової угоди вказано п.7 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», постанова НКРЕКП №1788 від 21.12.2022р. «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО», а саме зміна регульованої ціни (тарифу) на послуги із передачі електричної енергії.

На підставі додаткової угоди №1 від 17.01.2023р., внесено зміни до п.5.1, додатку №1 до договору, зокрема збільшено ціну на одиницю товару, яка узгоджена на рівні 5,501568 грн. за 1 кВт/год з ПДВ.

25.04.2023р. сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору. Підставою для укладення даної додаткової угоди вказано п.7 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», постанова НКРЕКП №1788 від 21.12.2022р. «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» на період з 01.04.2023р., а саме зміна регульованої ціни (тарифу) на послуги із передачі електричної енергії.

На підставі додаткової угоди №3 від 25.04.2023р., внесено зміни до п.5.1, додатку №1 до договору, зокрема збільшено ціну на одиницю товару, яка з 01.04.2023р. узгоджена на рівні 5,561532 грн. за 1 кВт/год з ПДВ.

27.07.2023р. сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору. Підставою для укладення даної додаткової угоди вказано п.7 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», постанова НКРЕКП №1788. від 21.12.2022р. «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» на період з 01.07.2023р., а саме зміна регульованої ціни (тарифу) на послуги із передачі електричної енергії.

На підставі додаткової угоди №4 від 27.07.2023р., внесено зміни до п.5.1, додатку №1 до договору, зокрема збільшено ціну на одиницю товару, яка з 01.07.2023р. узгоджена на рівні 5,62735 грн. за 1 кВт/год з ПДВ.

25.09.2023р. між сторонами укладено додаткову угоду №5 до договору, згідно якої (у тому числі з урахуванням додатку №1 до додаткової угоди №5) сторонами узгоджено нову ціну за одиницю продукції, а саме узгоджено, що ціна електричної енергії становить 6,854856 грн. за 1 кВт/год з ПДВ. При цьому, обсяг закупівлі зменшено до 160 081,995 кВт/год (або на 17 028,005 кВт/год), а суму договору залишено без змін - 967 020,60 грн. (з ПДВ).

Таким чином, на підставі додаткової угоди №5, ціну за 1 кВт/год електричної енергії з ПДВ у порівнянні із ціною визначеною додатковою угодою №4 від 27.07.2023р. (остання зміна ціни) збільшено на 21,81%, а у порівнянні із умовами договору - ціну збільшено на 25,54%.

На веб-порталі «ProZorro» опубліковано звіт про виконання договору про закупівлю №UA-2022-11 -04-002217-а.

Додаткова угода №5 до договору укладена всупереч положень Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягає визнанню недійсною з урахуванням наступного.

Згідно умов додаткової угоди №5 від 25.09.2023р. сторони у відповідності до підпункту 2 п.19 «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості), у зв`язку «із коливанням ціни електричної енергії на ринку, збільшення середньозваженої ціна на ринку «на добу наперед» за даними, що розміщені на офіційному веб-сайті АТ «Оператор ринку», що відбулося з моменту укладення договору, дійшли згоди збільшити ціну за одиницю товару (електричної енергії).

За умовами пп.2 п.19 Особливостей, істотні умови договору можуть, як виняток, змінюватися після його підписання, у разі погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору-про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю, в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Тобто, неухильним аспектом при застосуванні пп.2 п.19 Особливостей при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни товару на ринку.

Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до договору щодо ціни товару декілька разів, але кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Як вбачається із отриманих окружною прокуратурою від управління культури матеріалів, підставами для укладення додаткової угоди №5 стали лист ТОВ «ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОПОСТАЧ» №500 від 08.09.2023р. та надана інформаційна довідка Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/941 від 07.09.2023р., яка містить інформацію про середньозважені ціни (без ПДВ) електричної енергії на РДН в ОЕС, які склалися за період грудня 2022 року - серпня 2024 року із розрахунком відсотку коливання між вказаними періодами у розмірі 24,34%.

Враховуючи те, що інформаційна довідка №22-05/941, на підставі та з урахуванням якої укладено додаткову угоду №5 від 25.09.2023р., не підтверджує коливання ціни на електричну енергію пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, в період між укладенням додаткової угоди №4 від 27.07.2023р. та додаткової угоди №5 від 25.09.2023р., а саме з 27.07.2023р. по 25.09.2023р. (з можливим урахуванням ціни станом на 01.09.2023р.), видана не на дату укладення додаткової угоди, не враховує період з якого сторони домовилися про зміну за одиницю продукції (01.09.2023р.), а отже є неналежним документом для підтвердження наявності підстав щодо укладання додаткової угоди №5 від 25.09.2023р. до договору про зміну ціни за одиницю товару та не є підставою для зміни істотних умов договору.

При цьому, згідно проаналізованої прокуратурою інформації офіційного сайту оператора ринку електричної енергії (https://www.oree.com.ua) встановлено, що у період від попередньо значимої дати (яка має враховуватися при дослідженні наявності коливання), узгодження сторонами ціни товару (останні зміни, укладання додаткової угоди №4 до договору до дати укладання: додаткової угоди №5) середньозважена ціна на електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РНД) та на внутрішньо добовому ринку» (ВДР) для Об`єднаної енергосистеми України (ОЕС) спадала (РДН ОЕС: з 4 602,55 грн./мВт/год. до 3 935,55 грн./мВт/год. (-14,49%); ВДР ОЕС: з 4 712,87 грн./мВт/год. до 3 433,11 грн./мВт/год. (-24,15 %).

Вказане також підтверджується отриманою на запит окружної прокуратури інформаційно-ціновою довідкою Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/347 від 23.04.2024р.

Отже, беручи участь у процедурі публічних закупівель, товариство, самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обгрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику.

З урахуванням положень ч.2 та ч.3 ст.215 ЦК України, додаткова угода №5 до договору є оспорюваною та підлягає визнанню недійсною, у зв`язку з недотриманням сторонами підстав її укладання, визначених ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», п.4 ч.3 ст.57, п.11 ч.1 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п.3.1.1. ПРРЕЕ, п 3.2.4 ПРРЕЕ, п.п.2 п.19 Особливостей 1178, загальним засадам цивільного законодавства, справедливості, добросовісності та розумності, принципам здійснення публічних закупівель.

Крім цього, вважаючи обгрунтованим доводи щодо наявності підстав для визнання додаткової угоди №5 до договору недійсною, з урахуванням положень ст.1212 ЦК України, із ТОВ «ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОПОСТАЧ» підлягають стягненню безпідставно отримані кошти згідно договору №07/12 про постачання електричної енергії споживачу від 07.12.2022р. (зі змінами, внесеними згідно додаткових угод №1-4) з урахуванням наступного.

Враховуючи недійсність додаткової угоди №5 до договору, відсутня підстава щодо оплати за підвищеними цінами, а залишаються зобов`язання за договором №07/12 про постачання електричної енергії споживачу від 07.12.2022р. (зі змінами, внесеними згідно додаткових угод №1-4).

Згідно інформації управління культури споживач загалом отримав 160 079 кВт/год. електричної енергії, за яку перераховано постачальнику 967 000,11 гривень, що підтверджується інформацією управління культури - лист №01-36/190/2024 від 22.04.2024р., додатку долиста (зведена відомість по постачанні/оплаті товару в розрізі періодів та обсягів поставки), актами прийому-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії.

Згідно даної інформації, з урахуванням додаткової угоди №5 від 25.09.2023р. ТОВ «ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОПОСТАЧ» поставило 61 191- кВт/год. електричної енергії, оплата якої здійснювалася по ціні 6,85485 грн. за 1 кВт/год. з ПДВ (ціна, узгоджена згідно додаткової угоди №5 до договору), за що управлінням культури сплачено 419 455,5 гривень.

Таким чином, відповідно до умов договору №07/12 про постачання електричної енергії споживачу від 07.12.2022р., з урахуванням додаткової угоди №5 від 25.09.2023р., якою внесено зміни до істотних умов договору, споживачем надміру сплачено, а ТОВ «ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОПОСТАЧ» безпідставно збережено кошти на загальну суму 75 112,33 гривень.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

У позовній заяві обгрунтовано укладення сторонами додаткової угоди №5 до договору №07/12 про постанчання електричної енергії від 07.12.2022р. усупереч вимогам закону, оплата товару за ціною, визначеної без належної підстави, усупереч вимогам закону та відповідно всупереч інтересам держави, внаслідок чого суттєво збільшено ціну за одиницю товару, що призвело до нераціонального та неефективного використання 75 112,33 гривень з місцевого бюджету, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та гарантованим державою принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі за бюджетні кошти.

При цьому правовідносини, пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів за оспорюваними угодами такому інтересу не відповідає і порушує права та інтереси територіальної громади в особі Старокостянтинівської міської ради, яка не вживала заходів для повернення зазначених коштів, хоча була обізнана про стверджувані порушення.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Положення про управління культури, затвердженого рішенням Старокостянтинівської міської ради від 26.02.2021р. №2 5/3/VIII (далі - Положення), управління культури створене Старокостянтинівською міською радого, підзвітне і підконтрольне Старокостянтинівєькій міській раді.

Управління культури є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства, круглу печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, кутовий штамп, бланки із своїми реквізитами.

Крім того, відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів, джерелом фінансування предмету закупівлі UA-2022-11-04-002217-а є кошти місцевого бюджету.

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Старокостянтинівської міської ради. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування відділом освіта незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Отже, оскільки засновником управління культури є територіальна громада Старокостянтинівської міської ради в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність управління культури, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання управлінням культури коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, вважаю, що Старокостянтинівської міської рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі (аналогічну позицію висловив ВС, яка викладена у постанові від 21.06.2023р. у справі №905/1907/21).

Крім цього, аналогічні правові, висновки щодо регулювання право`відносин у вказаній сфері викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022р. у справі №904/123/22, від 26.10.2022р. у справі №904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022р. у справі №904/8332/21 (пункт 33).

За вказаних обставин, Старокостянтинівська міська рада є органом, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів держави у вказаних спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 26.05.2020р. по справі №912/2385/18 зазначає, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Судом зважається на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах), а не прокурор, між тим для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Проте, уповноваженим органом Старокостянтинівською міською радою заходи щодо звернення до суду про визнання недійсною додаткової угоди до Договору, стягнення коштів не вживаються, вживатися не будуть, незважаючи на те, що окружною прокуратурою у листі №50-3734вих-24 від 28.05.2024 вказано про виявлені порушення вимог ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» при укладанні управлінням культури додаткової угоди до Договору, оплати товару. Вказана позиція Старокостянтинівської міської ради викладена (констатована) у листі №63/05-39-1539/2024 від 10.06.2024.

Таким чином, незважаючи на наявні порушення вимог законодавства та необхідності невідкладного захисту інтересів держави, Старокостянтинівська міська рада, як уповноважений орган, до теперішнього часу не вжила належних та дієвих заходів на захист порушених інтересів, усунення порушень закону шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з позовом, уповноважений орган надані повноваження належним чином не використовує.

Вказане свідчить про неналежне здійснення суб`єктами владних повноважень заходів щодо захисту економічних інтересів держави, що проявляється в усвідомленій їх пасивній поведінці. Вказане підтверджує наявність «виключного випадку» для звернення прокурора з даним позовом до суду з урахуванням положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як вбачається з позовних вимог, прокурор просить, зокрема визнати недійсною додаткову угоду №5 від 25.09.2023р. до договору №07/12 від 07.12.2022р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОПОСТАЧ" та Управлінням культурної політики і ресурсів виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасно, правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями частини першої статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як убачається з матеріалів справи, за результатами закупівлі №UA-2022-11-04-002217-а 07.12.2022р. із переможцем ТОВ «Хмельницькенергопостач» укладено договір №07/12 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), згідно п.2.1 якого, додатку №1 до договору, постачальник продає споживачу з 07.12.2022р. до 31.12.2023р. електричну енергію вкількості 177 110 кВт/год.

Згідно п.5.1 договору, додатку №1 до договору, ціна електричної енергії становить 4,55 грн. за 1 кВт/год. без ПДВ. Сума договору - 967 020,60 грн. з ПДВ. Ціна за 1 кВт/год. електричної енергії з ПДВ становить 5,46 гривень.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно п.13.1 договору, останній набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2023р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків.

Упродовж дії договору між сторонами укладено ряд додаткових угод до договору, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару. Підставами для укладення таких додаткових угод сторони визначили ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Водночас, ні вимогами ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою передбачено випадки зміни умов договору в частині ціни за одиницю товару, ні умовами договору не передбачено можливості зміни обсягу та кількісного вираження товару без відповідного документального підтвердження саме коливання (стрімкого збільшення) ціни такого товару на ринку.

Аналогічні вимоги зазначені у листі-роз`ясненні Мінекономрозвитку від 27.10.2016р. № 3302-06/34307-06, відповідно до якого зазначається, що внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обгрунтованим та документально підтвердженим.

Отже, у кожному випадку це буде той документ, який підтверджує факт коливання ціни конкретного предмета закупівлі зокрема, інформація (довідка) або експертний висновок відповідного органу, який має повноваження моніторити ціни на конкретний товар, визначати зміни в цінах натакий товар.

На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 27.03.2019р. у справі №912/1580/18.

На підставі додаткової угоди №1 від 17.01.2023р. внесено зміни до п.5.1, додатку №1 до договору, зокрема збільшено ціну на одиницю товару, яка узгоджена на рівні 5,501568 грн. за 1 кВт/год з ПДВ.

На підставі додаткової угоди №3 від 25.04.2023р. внесено зміни до п.5.1, додатку №1 до договору, зокрема збільшено ціну на одиницю товару, яка з 01.04.2023р. узгоджена на рівні 5,561532 грн. за 1 кВт/год з ПДВ.

На підставі додаткової угоди №4 від 27.07.2023р. внесено зміни до п.5.1, додатку №1 до договору, зокрема збільшено ціну на одиницю товару, яка з 01.07.2023р. узгоджена на рівні 5,62735 грн. за 1 кВт/год з ПДВ.

На підставі додаткової угоди №5 ціну за 1 кВт/год електричної енергії з ПДВ у порівнянні із ціною визначеною додатковою угодою №4 від 27.07.2023р. (остання зміна ціни) збільшено на 21,81%, а у порівнянні із умовами договору - ціну збільшено на 25,54%.

Згідно умов додаткової угоди №5 від 25.09.2023р. сторони у відповідності до підпункту 2 п.19 «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості), у зв`язку «із коливанням ціни електричної енергії на ринку, збільшення середньозваженої ціна на ринку «на добу наперед» за даними, що розміщені на офіційному веб-сайті АТ «Оператор ринку», що відбулося з моменту укладення договору, дійшли згоди збільшити ціну за одиницю товару (електричної енергії).

За умовами пп.2 п.19 Особливостей, істотні умови договору можуть, як виняток, змінюватися після його підписання, у разі погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю, в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання, (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Тобто, неухильним аспектом при застосуванні пп.2 п.19 Особливостей при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни товару на ринку.

Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до договору щодо ціни товару декілька разів, але кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Підставами для укладення додаткової угоди №5 стали лист ТОВ «ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОПОСТАЧ» №500 від 08.09.2023р. та надана інформаційна довідка Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/941 від 07.09.2023р., яка містить інформацію про середньозважені ціни (без ПДВ) електричної енергії на РДН в ОЕС, які склалися за період грудня 2022 року - серпня 2024 року із розрахунком відсотку коливання між вказаними періодами у розмірі 24,34%.

Інформаційна довідка №22-05/941, на підставі та з урахуванням якої укладено додаткову угоду №5 від 25.09.2023р., не підтверджує коливання ціни на електричну енергію пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, в період між укладенням додаткової угоди №4 від 27.07.2023р. та додаткової угоди №5 від 25.09.2023р., а саме з 27.07.2023р. по 25.09.2023р. (з можливим урахуванням ціни станом на 01.09.2023р.), видана не на дату укладення додаткової угоди, не враховує період з якого сторони домовилися про зміну за одиницю продукції (01.09.2023р.), а тому є неналежним документом для підтвердження наявності підстав щодо укладання додаткової угоди №5 від 25.09.2023р. до договору про зміну ціни за одиницю товару та не є підставою для зміни істотних умов договору.

Згідно інформації з офіційного сайту оператора ринку електричної енергії (https://www.oree.com.ua) встановлено, що у період від попередньо значимої дати (яка має враховуватися при дослідженні наявності коливання), узгодження сторонами ціни товару (останні зміни, укладання додаткової угоди №4 до договору до дати укладання додаткової угоди №5) середньозважена ціна на електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РНД) та на внутрішньо добовому ринку» (ВДР) для Об`єднаної енергосистеми України (ОЕС) спадала (РДН ОЕС: з 4 602,55 грн./мВт/год. до 3 935,55 грн./мВт/год. (-14,49%); ВДР ОЕС: з 4 712,87 грн./мВт/год. до 3 433,11 грн./мВт/год. (-24,15 %).

Вказане також підтверджується отриманою на запит окружної прокуратури інформаційно-ціновою довідкою Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/347 від 23.04:2024р.

Однак, ні вимогами ст. 41 Закону, якою передбачено випадки зміни умов договору в частині ціни за одиницю товару, ні умовами договору не передбачено можливості зміни обсягу та кількісного вираження товару без відповідного документального підтвердження саме коливання (стрімкого збільшення) ціни такого товару на ринку.

У відповідності до роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016р. № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору", внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Держстат України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, однак перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.

Сторонами документально не підтверджено та жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для підвищення ціни за одиницю товару з моменту укладення договору до моменту, виникнення необхідності внесення змін (укладення додаткової угоди за № 1).

Постачальник зобов`язаний був не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для Замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Продавець повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним.

Продавець також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 18.06.2021р. у справі № 927/491/19.

З урахуванням вищевикладеного, додаткова угода №5 від 25.09.2023р. до договору №07/12 від 07.12.2022р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОПОСТАЧ" та Управлінням культурної політики і ресурсів виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, що укладена між сторонами з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, підлягає визнанню недійсною.

Щодо заявленої прокурором позовної вимоги про стягнення з відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОПОСТАЧ" 75 112,33 грн. надмірно сплачених коштів відповідно до умов договору №07/12 від 07.12.2022р., судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема договори про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно зі статтею 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений позивачу, врегульований нормами глави 54 ЦК України "Купівля-продаж" (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Зважаючи на недійсність оспорених додаткових угод щодо зміни ціни, беручи до уваги приписи ч. 1 ст. 216 ЦК України, зобов`язання сторін за вказаний період регулюються умовами договору.

Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно інформації управління культури, споживач загалом отримав 160 079 кВт/год. електричної енергії, за яку перераховано постачальнику 967 000,11 гривень, що підтверджується інформацією управління культури - лист №01-36/190/2024 від 22.04.2024р., додатку до вказаного листа (зведена відомість по постачанні/оплаті товару в розрізі періодів та обсягів поставки), актами прийому-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії.

Відповідно до умов договору №07/12 від 07.12.2022р. та додаткових угод, якими внесено зміни до істотних умов договору, замовником безпідставно надміру сплачено, а ТОВ "ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОСПОСТАЧ безпідставно збережено кошти на загальну суму 75 112,33 грн. грн.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОПОСТАЧ" 75 112,33 грн. та їх задоволення у повному обсязі.

Висновок суду про стягнення коштів за товар, який так і не був поставлений за договором, на підставі ст. 670 ЦК України відповідає правовій позиції, якої стало та послідовно дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.02.2023р. у справі №903/383/22, від 16.02.2023р. у справі №903/366/22, від 13.04.2023р. у справі №908/653/22, які прийняті за наслідками розгляду спору щодо дотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при виконанні сторонами договору постачання енергоносіїв.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

Судом зважається на те, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006р. та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010р. зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У зв`язку із задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів згідно зі ст. 129 ГПК України у рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 25.09.2023р. до договору №07/12 від 07.12.2022р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОПОСТАЧ" (29001, м. Хмельницький, вул. Свободи, 22/1, код ЄДРПОУ: 44881078) та Управлінням культурної політики і ресурсів виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради (31100, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 14, код ЄДРПОУ: 26094234).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОСПОСТАЧ" (29001, м. Хмельницький, вул. Свободи, 22/1, код ЄДРПОУ: 44881078) на користь Старокостянтинівської міської ради (31100, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 41, код ЄДРПОУ: 36027760) надмірно сплачені кошти відповідно до умов договору №07/12 від 07.12.2022р. в сумі 75 112,33 грн. (сімдесят п`ять тисяч сто дванадцять гривень 33 коп.).

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОСПОСТАЧ" (29001, м. Хмельницький, вул. Свободи, 22/1, код ЄДРПОУ: 44881078) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102, ДКСУ м. Київ, МФО 820172, р/р UA 188201720343120002000002814) 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Управління культурної політики і ресурсів виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради (31100, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 14, код ЄДРПОУ: 26094234) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102, ДКСУ м. Київ, МФО 820172, р/р UA 188201720343120002000002814) 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2024р.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук. 1 прим. - до справи.

Позивачу, прокуратурі, відповідачу 2 - надіслати до електронних кабінетів.

Надіслати на електр. адресу:

Відповідачу 1 - stkkulture@ukr.net