Постанова

від 04.12.2024 по справі 924/651/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

04 грудня 2024 року Справа № 924/651/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

прокурор - Немкович І.І.;

позивача - не з`явився;

відповідача 1 - не з`явився;

відповідача 2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергопостач» на рішення господарського суду Хмельницької області від 02.10.2024, повний текст якого складено 04.10.2024 у справі №924/651/24 (суддя Вибодовський О.Д.)

за позовом Заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах

держави, в особі органу, уповноваженого державою здійнювати функції

у спірних правововідносинах - Старокостянтинівської міської ради

до 1. Управління культурної політики і ресурсів виконавчого комітету

Старокостянтинівської міської ради,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергопостач»

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення надміру сплачених коштів

В липні 2024 року Заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури (надалі в тексті Прокурор) в інтересах держави, в особі Старокостянтинівської міської ради (надалі в тексті Міська рада) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом, в якому просив:

- визнати недійсною укладену Управлінням культурної політики і ресурсів виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради (надалі в тексті Управління) та Товариством з обме-женою відповідальністю «Хмельницькенергопостач» (надалі в тексті Товариство) додаткову угоду №5 від 25.09.2023 до Договору №07/12 від 07.12.2022;

- стягнути з Товариства на користь Міської ради 75 112,33 грн надмірно сплачених коштів відповідно до умов Договору №07/12 від 07.12.2022;

- стягнути з Відповідачів на користь Хмельницької обласної прокуратури 6 056,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.(арк.справи 1-12).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.10.2024 у справі №924/651/24 позов Прокурора задоволено у повному обсязі. Визнано недійсною додаткову угоду №5 від 25.09. 2023 до Договору №07/12 від 07.12.2022, укладеного Товариством та Управлінням. Присуджено до стягнення з Товариства на користь Міської ради 75 112,23 грн надмірно сплачених коштів відповідно до умов Договору №07/12 від 07.12.2022. Також присуджено до стягнення з Товариства та з Управління на користь Хмельницької обласної прокуратури по 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.(арк.справи 151-157).

Ухвалюючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що підставою реалізації Прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Міської ради щодо захисту порушених інтересів держави.

Визнаючи недійсною додаткову угоду №5від 25.09.2023 до Договору №07/12 від 07.12.2022, місцевий суд повважав, що така суперечать вимогам законодавства, зокрема, ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та положенням ст.203 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України), оскільки електрична енергія поставлена за цінами вищими, ніж вказано в основному договорі про постачання та в Додатковій угоді №4 від 27.07.2023, а обсяги її поставки зменшилися. Тому, отримана Відповідачем-2 оплата за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню в межах заявленої Прокурором суми 75 112,33 грн на підставі ч.1 ст.670 ЦК України.

Не погоджуючись із рішенням, Товариство подало скаргу до Північно-західного апеля-ційного господарського суду, в якій рішення господарського суду Хмельницької області від 02.10.2024 у даній справі просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову Прокурора.(арк.справи 162-165).

Обґрунтовуючи скаргу, Відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення для справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, суд не врахував, що публічна закупівля №UA-2022-11-04-002217-a відбувалась з урахуванням положень Особливостей, в тому числі порядок зміни ціни за Договором відбувався з урахуванням Особливостей, так закупівля відбувалась під час дії режиму військового стану на підставі постанови Кабінету міністрів України №1178 від 12.10.2022.

Апелянт зауважує, що при укладенні оспорюваної додаткової угоди збільшення ціни від-булось лише у частині ціни електроенергії, відсоток коливання ціни на ринку не застосовувався до тарифу на передачу, тобто відбулась зміна лише однієї складової ціни, а відсоток коливання не було застосовано до загальної ціни договору, що повністю відповідає п. 2, 7 п.19 Особливостей, а відтак Скаржник вважає, що довідка Хмельницької ТПП є належним доказом.

За твердженням Скаржника, підстави зміни договірної ціну у зв`язку із коливанням ціни на ринку та у зв`язку із зміною регульованих цін (тарифів), зокрема тарифу на послуги з передачі електричної енергії є різними за своєю природою та підставами застосування. А тому визначення пропорційності зміни ціни повинно відбуватися у порівнянні із попередніми змінами до договору, що мали місце на тих самих підставах.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито провадження у справі №924/651/24, розгляд справи призначено на 04.12.2024.(арк.справи 185).

Через систему «Електронний суд» надійшли до суду:

- 02.12.2024 відзив, в якому Прокурор просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 02.10.2024 без змін, а апеляційну скаргу Товариства без задоволення. (арк.справи 187-189);

- 04.12.2024 заява від Міської ради про розгляд справи без участі представника. Разом з тим, Позивач вказав, що заперечує проти апеляційної скарги Товариства та підтримує позовні вимоги Прокурора.(арк.справи 195);

- 04.12.2024 від представника Відповідача Чубенко Ю.В. надійшло клопотання про від-кладення (перенесення) розгляду справи, у зв`язку з перебуванням представника на лікуванні. (арк. справи 198).

Порадившись на місці колегія суддів відхилила клопотання про відкладення розгляду справи, зазначаючи при цьому, що юридична особа, відповідно до ч.3 ст.56 ГПК України, приймає участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Матеріали справи не містять доказів існування перешкод для забезпечення Компа-нією участі в судовому засіданні іншого представника адвоката або здійснення самопредстав-ництва.

Разом з тим, заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи, Відповідач зазначає про перебування представника на лікуванні, однак жодних доказів, які б підтверджували дану обставину суду апеляційної інстанції не надає.

Враховуючи, що явка сторін обов`язковою не визнавалась, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вирішила розпочати розгляд апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 04.12.2024, Прокурор надав свої пояснення щодо поданої Товариством апеляційної скарги.

Інші учасники справи не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляцій-ної інстанції, при цьому про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення Прокурора, вивчивши мате-ріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням культурної політики і ресурсів виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради упродовж листопада-грудня 2022 року із вико рис-танням процедури «Відкриті торги» проведено закупівлю №UA-2022-11-04-002217-а в кількості 177110 кВт/год з очікуваною вартістю 1 771 100,00 грн.(арк.справи 41).

Матеріалами справи стверджено, що укладенню договору передувало рішення уповноваженої особи, оформлене протоколом №12 від 23.11.2022р. про розгляд тендерної пропозиції та обрання переможця закупівлі.(арк.справи 42).

За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано ТОВ «Хмельницьк-енергопостач», з яким 07.12.2022 укладено Договір №07/12 про постачання електричної енергії споживачу (надалі в тексті Договір), згідно п.2.1 якого, додатку №1 до договору, постачальник продає споживачу з 07.12.2022 до 31.12.2023 електричну енергію в кількості 177 110 кВт/год.

Відповідно до п.5.1 Договору та додатку №1 ціна електричної енергії, що поставлятиметься за Договором становить 4,55 грн. за 1 кВт/год. без ПДВ. Сума договору 967 020,60 грн. з ПДВ. Ціна за 1 кВт/год. електричної енергії з ПДВ становить 5,46 гривень.

Договір, згідно п.13.1, набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печат-ками сторін (за наявності) та діє до 31.12.2023 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків.(арк.справи 24-28).

Матеріалами справи стверджено та не заперечується сторонами, що упродовж дії Договору сторони вносили зміни до його умов шляхом укладення додаткових угод, якими збільшували ціну за одиницю товару. Підставами для укладення п`яти додаткових угод сторони визначили с п.7 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», а також постанову НКРЕКП №1788 від 21.12.2022 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго», а саме зміна регульованої ціни (тарифу) на послуги із передачі електричної енергії, зокрема:

- 17.01.2023 сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою внесено зміни до п.5.1, додатку №1 до Договору, зокрема збільшено ціну на одиницю товару, яка узгоджена на рівні 5,501568 грн за 1 кВт/год з ПДВ.(арк.справи 32-33);

- 25.04.2023 сторонами укладено додаткову угоду №3 до Договору, якою внесено зміни до п.5.1, додатку №1 до Договору, зокрема збільшено ціну на одиницю товару, яка з 01.04.2023 узгоджена на рівні 5,561532 грн за 1 кВт/год з ПДВ.(арк.справи 35-36);

- 27.07.2023 сторонами укладено додаткову угоду №4 до Договору, якою внесено зміни до п.5.1, додатку №1 до Договору, зокрема збільшено ціну на одиницю товару, яка з 01.07.2023 узгоджена на рівні 5,62735 грн за 1 кВт/год з ПДВ.(арк.справи 37-38);

- 25.09.2023 сторонами укладено додаткову угоду №5 до Договору, згідно якої (у тому числі з урахуванням додатку №1 до додаткової угоди №5) сторонами узгоджено нову ціну, що становить 6,854856 грн за 1 кВт/год з ПДВ. При цьому, обсяг закупівлі зменшено до 160 081,995 кВт/год (тобто на 17 028,005 кВт/год), а суму Договору залишено без змін 967 020,60 грн.(з ПДВ).(арк. справи 39-40).

Матеріали справи свідчать, що впродовж дії Договору Товариство передало Управлінню 160079 кВт/год, за що на рахунок ТОВ «Хмельницькенергопостач» перераховано 967 000,11 грн. (арк.справи 49-60, 67-68).

Як встановлено судом першої інстанції, внаслідок укладення додаткової угоди №5 до Договору ціна на електричну енергію збільшилася на 21,81% у порівнянні з ціною визначеною додатковою угодою №4 від 27.07.2023 та на 25,54% відносно ціни визначеної Договором у первіс-ній редакції.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач обґрунтовує зміну ціни, коливанням ціни електричної енергії на ринку, збільшення середньозваженої ціна на ринку «на добу наперед» за даними, що розміщені на офіційному веб-сайті АТ «Оператор ринку», що відбулося з моменту укладення Договору, а саме: на підставі інформаційної довідки Хмельницької торгово-промис-лової палати №22-05/941 від 07.09.2023, яка містить інформацію про середньозважені ціни (без ПДВ) електричної енергії на РДН в ОЕС, які склалися за період з грудня 2022 року по серпень 2024 року із розрахунком відсотку коливання між вказаними періодами у розмірі 24,34%.(арк. справи 69).

В позовній заяві Прокурор зазначив, що додаткова угода №5 від 25.09.2023 до Договору укладена з порушенням п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягає визнанню недійсною, а надмірно сплачені за нею кошти в сумі 75 112,33 грн належить стягнути з ТОВ «Хмельницькенергопостач» на користь Старокостянтинівської міської ради.

Як зазначалось вище, рішенням від 02.10.2024 господарський суд Хмельницької області повністю задоволив позов Прокурора. (арк.справи 151-157).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Предметом даного спору є дійсність додаткової угоди та підставність утримання сплачених коштів.

Переглядаючи оспорюване рішення, колегія суддів виснує, що дослідженню підлягає дотримання Прокурором порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», уста-новлення наявності або відсутності бездіяльності цього органу після отримання відповідного звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для пред-ставництва Прокурором інтересів держави в особі Старокостянтинівської міської ради.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до частин третьої-п`ятої ст.53 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визна-чені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої ст.53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійс-нює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Поняття «нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваже-ного суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтере-сів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 №914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повно-важень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 05.12.2018 у справі №923/129/17 та від 20.03.2019 у справі №905/1135/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (аналогічна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25.10.2019 у справі № 911/1107/18).

У свою чергу, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18; Касаційного господарсь-кого суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 16.04.2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах №923/560/18 та №913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, зверта-ючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визнача-ється судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Апеляційним судом враховано, що за висновками Великої Палати Верховного Суду, викла-деними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Позивачем у цій справі Прокурор визначив Старокостянтинівську міську раду.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування управ-ляють майном, що є в комунальній власності, затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону, утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, установи, організації.

Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення), згідно положень ч.1 ст.61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджет-ним кодексом України.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої цієї ж статті самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, згідно статті 16 названого Закону є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 27 цього ж Закону, до відання виконавчих органів міських, селищних та сільських рад належать повноваження щодо забезпе-чення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.

Поруч з цим, правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких витрачені кошти місцевого бюджету, такому суспільному інтересу не відповідає. З огляду на викладене, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпоряд-ження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Згідно з Положенням про Управління культурної політики і ресурсів виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради створене Старокостянтинівською міською радого, підзвітне і підконтрольне Старокостянтинівєькій міській раді.

Управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства, круглу печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, кутовий штамп, бланки із своїми реквізитами.

Метою Управління є забезпечення організаційних та економічних умов для подальшого розвитку галузі культури, охорони культурної спадщини та туризму в Старокостянтинівській міській територіальній громаді.(Розділ 2 Положення).

Відповідно до розділу 3 Положення, поміж іншого, здійснює внутрішній контроль за повно-тою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань і витрачання ними бюджетних коштів.(арк. справи 71-78).

Таким чином, наявність владних управлінських функцій в Управління культурної політики і ресурсів виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради на підставі Положення надає йому статус суб`єкта владних повноважень у всіх правовідносинах, у які він вступає у ході реалізації наданих йому прав та обов`язків.

Здійснення Прокурором представництва інтересів держави в особі виконавчих органів сільських, селищних, міських рад неодноразово підтверджено Верховним Судом під час розгляду справ №922/4293/19 від 15.06.2021, №912/994/20 від 04.08.2021.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п.38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самовряду-вання в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішу-вати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Статтею 4 цього Закону закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів.

Таким чином, інтереси держави у цьому випадку збігаються з інтересами жителів терито-ріальної громади.

Враховуючи, що Управління культурної політики і ресурсів виконавчого комітету Старо-костянтинівської міської ради фінансується за рахунок коштів територіальної громади та прий-маючи до уваги, що закупівлю UA-2022-11-04-002217-а здійснено за рахунок коштів територі-альної громади, то саме на Старокостянтинівську міську раду покладається обов`язок контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів місцевого бюджету, в тому числі при проведення публічних закупівель, а тому остання в даному випадку є органом, уповноваженим на виконання функцій захисту інтересів держави (місцевого самоврядування) в розумінні Закону України «Про прокуратуру».

Матеріалами справи стверджено, що Хмельницька окружна прокуратура з метою встанов-лення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, зверталась до Старо-костянтинівської міської ради листами №50-3734вих-24 від 28.05.2024 та №63/05-39-1539/2024 від 10.06.2024 з проханням повідомити чи має Міська рада намір вжити заходи щодо поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади, в тому числі шляхом пред`явлення відповід-ного позову до суду.(арк.справи 64-65, 79).

Вбачається, що у відповідь 10.06.2024 Міська рада повідомила Прокуратуру листом №63/05-39-15.39/2024 що жодної інформації та підтверджуючих документів щодо виявлення порушень на закупівлю UA-2022-11-04-002217-а в системі публічних закупівель до Міської ради не надходило, чим пояснила відсутність підстав позиватись до суду про стягнення з Товариства надміру сплаче-них коштів за договором №7/12 від 07.12.2022. Просила Хмельницьку окружну прокуратуру за можливості звернутися до суду з позовом про стягнення з Товариства надміру сплачених коштів за договором №7/12 від 07.12.2022 в інтересах Управління.(арк.справи 70).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши підстави представництва Прокурором інтересів держави, суд апеляційної інстанції вважає, що звертаючись з позовом, у встановленому законом порядку Прокурор обґрунтував порушення інтересів держави, вказав у чому полягає бездіяльність органу, в інтересах якого звертається до суду, щодо захисту законних інтересів держави.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі ст.15, 16 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

До способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання правочину недійсним (ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України).

Матеріалами справи стверджується, що за результатом процедури відкритих торгів на вико-нання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (надалі в тексті Закон) Управління-спожи-вач та Товариство-постачальник 07.12.2022 уклали Договір про постачання електричної енергії споживачу №07/12.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресур-сами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

З позовних вимог вбачається, що Прокурор просить визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 25.09.2023 до Договору, укладеного сторонами 07.12.2022 за результатами проведення процедури публічних закупівель.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені части-нами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може супе-речити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до ч.2, 3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встанов-лена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повер-нення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкоду-вання.(ч.1 ст.216 ЦК України).

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямо-ваність правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України та ст.180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до п.5.1 Договору сторони погодили, що ціна за 1кВт/год електричної енергії, станом на дату укладання цього Договору з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 5,46 грн з ПДВ. Згідно п.5.2. загальна вартість електро-енергії, що поставлятиметься за Договором становить 967 020,60 грн.

Однак, після укладення ряду Додаткових угод, ціна на електричну енергію підвищувалася відносно ціни в основному договорі, зокрема:

- згідно додаткової угоди №1 від 17.01.2023, ціна за 1кВт/год зросла з 5,46 грн до 5,501568 грн (арк.справи 32-33);

- згідно додаткової угоди №3 від 25.04.2023 ціна за 1кВт/год зросла з 5,46 грн до 5,561532 грн (арк.справи 35-36);

- згідно додаткової угоди №4 від 27.07.2023 ціна за 1кВт/год зросла з 5,46 грн до 5,62735 грн (арк.справи 37-38);

- згідно додаткової угоди №5 від 25.09.2023 ціна за 1кВт/год зросла з 5,46 грн до 6,854856 грн. При цьому, обсяг закупівлі зменшено на 17 028,005 кВт/год до 160 081,995 кВт/год, а суму договору залишено незмінною 967 020,60 грн (з ПДВ).(арк.справи 39-40).

Разом з тим, як зазначалося вище Прокурор оскаржує лише Додаткову угоду №5 від 25.09. 2023 до Договору №07/12 від 07.12.2022, якою ціну за 1кВт/год спожитої електричної енергії збільшено:

- відносно первісної редакції Договору з 5,46 грн до 6,854856 грн з ПДВ, що складає 25,54%;

- відносно Додаткової угоди №4 від 27.07.2023 з 5,62735 грн до 6,854856 грн з ПДВ, що складає 21,81%:

Крім того, як вбачається з оспорюваної додаткової угоди №5 від 25.09.2023 зміни до Дого-вору вносилися з покликанням на п.7 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», а також постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго», а саме зміна регульованої ціни (тарифу) на послуги із передачі електричної енергії.

Судом апеляційної інстанції враховується, що правові та економічні засади закупівель това-рів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних терто-ріальних громад визначаються Законом України «Про публічні закупівлі», зокрема ч.4 ст.41 якого встановлює, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної про-позиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допуска-ється лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керу-валися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвід-ношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розра-ховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Колегія суддів приймає до уваги, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що системний аналіз положень ст.651, 652 ЦК України та положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає підстави для висновку, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22).

Водночас Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 висловив правову позицію, що передбачена законо-давством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зрос-тання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони, договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на зроблений Великою Палатою Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 висновок, відповідно до якого ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодно-разово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Натомість можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та призводить до неефективного використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

За наведених обставин, апеляційний суд виснує, що норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Щодо покликань Скаржника на зняття обмежень встановлених на рівні 10% на підставі постанови Кабінету міністрів України №1178 від 12.10.2022 колегія суддів враховує наступне.

Законом України «Про внесення змін до та інших законодавчих актів України щодо здійс-нення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» від 16.08.2022 №2526-ІХ Розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» доповнено пунктом 37 такого змісту:

« 37. На період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замов-ників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз».

Відповідно до пункту 37 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» Кабінет міністрів України постановою від 12.10.2022 №1178 (надалі в тексті Постанова №1178) затвердив «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасу-вання».

Постанова №1178 набрала чинності 19.10.2022 та затверджені нею Особливості застосову-ються до закупівель товарів, робіт та послуг, які були розпочаті після набрання нею чинності.

Відповідно до пп. 1, 2 п.19 Постанови №1178 істотні умови договору про закупівлю, укладе-ного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замов-ника;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Так відповідно до пп.2 п.19 Постанови №1178 відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання ціни такого товару на ринку. При цьому обмеження максимального відсотка збільшення ціни товару відсутні.

Колегія суддів зауважує, що оскільки Договір №07/12 було укладено 07.12.2022 після набрання чинності Постановою №1178, у відповідності до пункту 37 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» норми вказаного Закону мають застосовуватись з урахуванням особливостей, визначених Постановою №1178.

Тобто, керуючись Особливостями, визначеними Постановою №1178, сторони були вправі підвищувати відсоток ціни за одиницю товару пропорційно коливанню відсотку ціни такого товару на ринку без обмежень, встановлених нормами ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі». При цьому внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, колегія суддів виснує, що внесення змін до договору є право-мірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару та для застосу-вання п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Апеляційний суд відзначає, що оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи централь-них органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.(аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №916/944/22).

При цьому, колегія суддів враховує, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2021 у справі №924/1240/18).

Поруч з тим, надаючи оцінку як інформаційній довідці Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/347 від 23.04.2024, що додана Прокурором до позовної заяви, так і №22-05/941 від 07.09.2023 отриманій на запит директора Товариства Юрія Чубенка, колегія суддів робить висно-вок, що остання не може бути належним доказом коливання ціни, оскільки лише констатує рівень загальних ринкових цін у певний період, зокрема лише в грудні 2022р. та лише в серпні 2023р. та не містить жодних відомостей про коливання ринкових цін на електричну енергію з моменту укладення Договору 07.12.2022 до моменту укладення додаткових угод 17.01.2023, 25.04.2023, 27.07.2023 та 25.09.2023.(арк.справи 47).

Таким чином, Відповідачем не доведено факту коливання ціни на товар на ринку в бік збільшення, що виключає підстави для зміни істотних умов Договору та необхідність збільшення ціни товару додатковою угодою №5 від 25.09.2023 і така обставина зумовлює висновок про недотримання постачальником порядку, встановленого Законом України «Про публічні закупівлі».

При цьому, з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки Хмельницької торгово-про-мислової палати №22-05/347 від 23.04.2024 вбачається рівень та динаміка змін середньозваженої ціни купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» (РДН0 та на «внутрішньо добовому ринку» (ВДР) для Об`єднаної енергосистеми України. Вказана довідка від 23.04.2024 містить інформацію про рівень ринкової ціни як на момент укладення договору 07.12.2022, так і на дату укладення Відповідачами кожної додаткової угоди. Відтак, апеляційний суд встановив, що ринкова ціна на електричну енергію станом на дату укладення оспорюваної додаткової угоди №5 відносно додаткової угоди №4 зменшилася на 14,49%, що спростовує твердження Відповідача про існування правових підстав для укладення Додаткової угоди №5 через начебто зростання у вересні 2023 року ринкової ціни за 1 кВт/год електричної енергії.(арк.справи 69).

Враховуючи, що Відповідачем не надано належного та допустимого доказу на підтверд-ження коливання ціни на електричну енергію на ринку в період укладення Додаткової угоди №5, на переконання колегії суддів укладення оспорюваної додаткової угоди призвело до неефектив-ного розпорядження коштами, здійснено на шкоду інтересам громади та всупереч вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами), а тому позовна вимога про визнання недійсною Додаткової угоди №5 від 25.09.2023 до Договору №07/12 від 07.12.2022 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Поруч з тим, Велика Палата Верховного Суду в п.154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц з аналогічним предметом спору, уточнюючи висновок, викладений у пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі №908/976/19, зокрема зауважила, що у разі, коли на виконання оспорюваного правочину позивачем сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стяг-нення коштів на користь позивача або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч.1 ст.216, ст.387, ч.1, 3 ст.1212 ЦК України).

Матеріалами справи стверджується, що окрім вимоги про визнання недійсними оспорюваної додаткової угоди до Договору, Прокурор заявив вимогу про стягнення з Відповідача-2 на користь Міської ради 75 112,33 грн надмірно сплачених коштів за електричну енергію, що відповідає наведеній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.03. 2023 у справі №522/22473/15-ц. Самостійна вимога про повернення заявлених до стягнення з Відповідача-2 коштів з підстав, зазначених у позові, є неможливою.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Договору №07/12 від 07.12.2022 Товариством поставлено Управлінню загалом 160 079 кВт/год електричної енергії, за яку сплачено 967 000,11 грн.

Разом з тим, згідно інформації Управління №01-36/190/2024 від 22.04.2024, на виконання Договору №07/12 від 07.12.2022 в редакції Додаткової угоди №5 Товариством поставлено Управ-лінню 61 191 кВт/год електричної енергії, оплата якої здійснювалася за ціною 6,85485 грн за 1 кВт/год та за що Відповідачем-1 сплачено 419 455,50 грн.

Згідно з приписами ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього право-чину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користу-ванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Позаяк оспорювана додаткова угода №5 визнана судом недійсною, а тому не може породжу-вати жодних правових наслідків правовідносини між Позивачем та Відповідачем-2 стосовно ціни електричної енергії, яка поставляється за договором №07/12 від 07.12.2022, належить врегульову-вати згідно з Додатковою угодою №4 від 27.07.2023, де ціна за 1 кВТ/год електричної енергії складає 5,62735 грн з ПДВ.

За таких обставин, загальна вартість отриманих Відповідачем-1 61 191 кВт/год електричної енергії повинна становити 344 343,17 грн. Відтак, решта коштів в сумі 75 112,32 грн (419 455,50 344 343,17 = 75 112,33) є такими, що безпідставно одержані та утримуються Відповідачем-2, а тому останній зобов`язаний повернути їх Позивачу згідно приписів статей 216, 1212 ЦК України.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про обґрунтованість заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86ГПКУкраїни).

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсь-кого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284, 287 Господарського проце-суального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергопостач» на рішення господарського суду Хмельницької області від 02.10.2024 у справі №924/651/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №924/651/24 повернути до господарського суду Хмельницької області

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Розізнана І.В.