Ухвала

від 03.10.2024 по справі 910/2274/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/2274/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Ємця А.А. та Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Швидак С.В.,

представників учасників справи:

позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) - ОСОБА_1 (у порядку самопредставництва),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" - Мартинюк О.О. - адвокат (ордер від 02.10.2024 серія АІ № 1716735),

розглянув касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ; далі - Військова частина)

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2024

(суддя Бондарчук В.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024

(головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді Демидова А.М. і Ходаківська І.П.)

у справі № 910/2274/24

за позовом Військової частини

до товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" (далі - Товариство)

про стягнення 2 142 347, 38 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.09.2024, у зв`язку із відпусткою судді Малашенкової Т.М., визначено колегію суддів у складі Булгакова І.В. (головуючої), Жайворонок Т.Є. та Ємець А.А.

Короткий зміст позовних вимог

Військова частина звернулася до суду з позовом до Товариства про стягнення 2 142 347,38 грн. суми завищеної вартості за договором про закупівлю дизельного палива зимового від 09.12.2022 №764-22 (ЦЗ) (далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведення Державною аудиторською службою України ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 встановлено завищення вартості дизельного палива зимового, чим нанесено шкоду (збитки) державному бюджету на спірну суму.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024, у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані недоведеністю позовних вимог, оскільки акт Державної аудиторської служби України від 10.08.2023 №000800-21/9 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 та лист позивача від 13.09.2023 №000800-14/10479-2023 про усунення порушень, не є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Військова частина просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушені неправильно застосовані норм матеріального права, а саме: пункт 7 частини першої статті 10, частина друга статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", пункт 50 Порядку проведення інспектування Держаудитслужбою, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, стаття 1212 Цивільного кодексу України, стаття 193 Господарського кодексу України, статті 12, 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Доводи іншого учасника справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Від Товариства надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, в якому просить оголосити перерву в судовому засіданні у урахуванням строку перебування адвоката Мартинюка О.О. у відпустці. Оскільки представник Товариства Мартинюк О.О. з`явився у судове засідання, Судом відмовлено у задоволенні даного клопотання.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Товариством (постачальник) укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов`язався у 2022 році передати у власність замовнику товар: нафта і дестиляти (дизельне паливо зимове: ДК-021:2015-09134200-9) у номенклатурі, за цінами, у кількості, зазначеній в специфікації (Додаток №1), який є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.1);

- загальна сума Договору складає 289 021 996,50 грн., у тому числі ПДВ - 0% - 0 грн. (пункт 3.1 Договору в редакції додаткової угоди №3);

- ціна на товар зазначається у специфікації (додаток 1) із врахуванням транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається накладна та рахунок (рахунок-фактура) постачальника (пункт 3.2);

- цей Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Дата закінчення строку дії цього Договору 31.12.2022 (пункт 11.2).

Сторонами підписано специфікацію, яка є додатком №1 до Договору, на загальну суму 289 021 996,50 грн., у додатку №2 сторонами погоджено адреси товароодержувачів та кількість товару, який необхідно їм поставити.

Судами попередніх інстанції встановлено, що на виконання умов Договору відповідач поставив товароодержувачам товар, а позивач оплатив поставлений товар у повному обсязі.

Державною аудиторською службою України 10.08.2023 складено акт №000800-21/9 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2022 по 31.12.2022. У даному акті зазначено, що в калькуляції собівартості дизельного палива ДП-3-Євро5-В0 (USLD 10 PPM) від 07.12.2022 №3 за підписом генерального директора постачальника Гаврушко О.В. на 2 275 тон за ціною 61 500 грн. за 1 т. до 2 СП м. Подільськ визначено наступні складові ціни на паливо для в/ч НОМЕР_2 , зокрема: ціна палива - 57 000 грн; транспортні витрати - 4 470,13 грн.

За результатами зустрічної звірки розбіжність між витратами, зазначеним в калькуляції на ціну палива у розмірі 61 500 грн. за 1 тону (в т.ч. ціна палива - 57 000 грн за 1 тону, транспортні витрати 4 470,13 грн. за 1 тону, заробітна плата робітників - 15,60 грн. за 1 т., податки на заробітну плату - 6,47 грн. за 1 т. та адмінвитрати - 7,80 грн. за 1 т. та підтвердженими витратами Товариства, а саме: за договором з Товариства ціною 60 561,59 грн. за 1 т. (у т.ч. вартість палива - 55 821,49 грн./1т., вартість транспортування 4 740,10 грн./1т., заробітна плата робітників - 15,60 грн. за 1 т., податки на заробітну плату - 6,47 грн. за 1 т. та адмінвитрати - 7,80 грн. за 1т.).

Отже, різниця між витратами, зазначеними в калькуляції від 07.12.2022 №3, та наданими документами до зустрічної звірки, що підтверджують фактично понесені витрати Товариства складає 1 269 230,38 грн.

Таким чином, на порушення пункту 8 Особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275 (далі - Особливості), підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" від 20.03.2023 № 335 (далі - Постанова № 335), Товариством внаслідок включення до ціни товару витрат у сумі 1 269 230,38 грн., які не пов`язані з виготовленням товару, на підставі Договору та відповідно до акта приймання-передачі від 30.12.2022 б/н прийнято паливо товароодержувачем, за договірною ціною тони палива встановленої на підставі калькуляції, що призвело до завищення вартості поставленого товару на суму 1 269 230,38 грн., оплату якого здійснено в повному обсязі коштом державного бюджету за бюджетною програмою 1002030 за КЕКВ 2210, чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на відповідну суму.

Крім того, відповідно до калькуляції собівартості дизельного палива ДП-3-Євро5-ВО (USLD 10 PPM) за підписом генерального директора товариства Гаврушко О.В. від 07.12.2022 № 6 на 900 тон ціною 58 000 грн. за 1т. до Мукачеве (склад м. Ужгород), наданої до зустрічної звірки у т.ч. включено транспортні затрати на суму 970,13 грн. (з розрахунку на 1 тону палива), тобто на 900 тон палива на загальну суму 873 117 грн.

Таким чином, на порушення пункту 8 Особливостей, Постанови №335, Товариством внаслідок включення до ціни товару витрат у сумі 873 117 грн, які не пов`язані з виготовленням товару, на підставі Договору та відповідно до акта приймання-передачі на зберігання від 30.12.2022 б/н прийнято паливо товароодержувачем, за договірною ціною тони палива встановленої на підставі калькуляції, що призвело до завищення вартості поставленого товару на суму 873 117 грн., оплату якого здійснено в повному обсязі коштом державного бюджету за бюджетною програмою 1002030 за КЕКВ 2210, чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на відповідну суму.

За наслідками проведеної ревізії Державною аудиторською службою України 13.09.2023 надіслано на адресу позивача лист, в якому містилися вимоги про вжиття заходів щодо усунення фінансових порушень на суму 2 184 678,86 грн. шляхом проведення претензійно-позовної роботи зі стягнення коштів за договорами чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування збитків.

Позивач 03.11.2023 звернувся до відповідача з претензією №14/15051-23-Вих., в якій просив повернути завищену вартість у сумі 2 142 347,38 грн. за Договором.

Відповідач 13.12.2023 надіслав на адресу позивача лист №13-12/23, в якому відмовив у поверненні грошових коштів у розмірі 2 142 347,38 грн., заявивши про зустрічні вимоги.

Позивач 10.01.2024 надіслав на адресу відповідача відповідь №10/184-24-Вих. на лист відповідача, в якому повторно просив повернути завищену вартість в сумі 2 142 347,38 грн.

Спір у даній справі виник через те, що Товариством (на думку позивача) безпідставно включено до ціни товару витрати на спірну суму, які не пов`язані з виготовленням товару на підставі Договору, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 2 142 347,38 грн. - сума завищеної вартості товару.

Суди попередніх інстанцій, з посиланням на практику Верховного Суду, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами. Даний акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого орган.

Таким чином, наданий позивачем акт Державної аудиторської служби України від 10.08.2023 №000800-21/9 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 не може слугувати доказом на підтвердження позовних вимог про стягнення суми завищеної вартості у розмірі 2 142 347,38 грн. Інших доказів на підтвердження завищеної вартості дизельного палива за Договором, що було б підставою для стягнення з відповідача суми 2 142 347,38 грн., суду не надано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження за касаційною скаргою в даній частині у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

До того ж алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить у першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Предметом розгляду у даній справі є питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Товариства безпідставно отриманих коштів у вигляді завищеної вартості поставленого відповідачем товару за Договором, яка виявлена за наслідкам проведеної ревізії Державною аудиторською службою України.

Справа № 916/2586/20 розглядалася за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Паркінг" до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним рішення Антимонопольного комітету України в частині визнання дій ТОВ "Тревел Паркінг" та ТОВ "Аеропаркінг" такими, які полягають в узгодженому встановленні та застосуванні цін на послуги з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках у територіальних межах Міжнародного аеропорту "Одеса" у період вересня 2017-2018 років за умови відсутності альтернативних джерел придбання такого товару, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення цін реалізації товару на ринку послуг з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках у територіальних межах Міжнародного аеропорту "Одеса" та в частині накладення на ТОВ "Тревел Паркінг" штрафу.

У справі № 910/18036/17 розглядався спір за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест" до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов`язання відповідача звільнити з під арешту та закрити рахунки; визнання договору № zф1i8c від 05.06.2008 припиненим. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в межах зведеного виконавчого провадження № 48466787 з примусового виконання наказів господарського суду Запорізької області № 908/2716/13 від 23.09.2014 та № 908/2718/13 від 07.02.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест", в подальшому державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 45897906, яка входила до зведеного виконавчого провадження № 48466787, якою постановлено звільнити з-під арешту кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест", що містяться на рахунках у публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк", проте відповідачем на час подання позову арешт з рахунків не знято, чим порушено вимоги Закону України "Про банки і банківську діяльність".

У справі № 917/1307/18 розглядався спір про зобов`язання здійснити поставку товару і стягнення з неустойки у розмірі 1 000 000 грн. Спір стосувався різного тлумачення сторонами спору дати укладення договору поставки сої, з яким безпосередньо пов`язаний момент виникнення зобов`язання щодо поставки товару.

Справа № 902/761/18 розглядалася за позовом фермерського господарства "Агро-Вдалий" до фізичної особи - підприємця Олійчук С.С. про стягнення 614 833,73 грн. збитків, з яких 589 210,33 грн. упущеної вигоди, 20 755,09 грн. орендної плати за землю, 4 865,31 грн. зобов`язання зі сплати земельного податку. Позов мотивовано тим, що в період з грудня 2017 року по 20 липня 2018 року орендовані позивачем земельні ділянки без достатніх правових підстав оброблялися відповідачем, у зв`язку із чим Позивач був позбавлений можливості посіяти та реалізувати врожай соняшника, що завдало йому збитків у виді неодержаного доходу у розмірі експертної вартості врожаю соняшника, а також у спірний період позивач поніс витрати зі сплати орендної плати власникам земельних ділянок та земельного податку.

У справі № 917/2101/17 розглядався спір про визнання недійсним правочину щодо переходу права власності. Спір між сторонами виник щодо ціни (вартості) набуття відповідачем права власності на предмет іпотеки.

У даній же справі № 910/2274/24 суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялася. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Викладені в такому акті висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Таким чином, наданий позивачем акт Державної аудиторської служби України від 10.08.2023 №000800-21/9 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 не може слугувати доказом на підтвердження позовних вимог про стягнення суми завищеної вартості у розмірі 2 142 347,38 грн.

Крім того, скаржник зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 7 частини першої статті 10, частини другої статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", пункту 50 Порядку проведення інспектування Держаудитслужбою, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, статті 1212 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 12, 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та посилаючись на не застосування висновків, викладених у наведених вище постановах, жодним чином не обґрунтовує, у чому полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права, а також зазначаючи постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (на думку скаржника) висновок щодо застосування цих норм права не обґрунтовує подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, в яких Верховний Суд виклав свій висновок.

Верховний Суд, зазначає, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та аналізу висновків судів попередніх інстанцій Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції наведених висновків Верховного Суду, які містяться у постановах Верховного Суду у справах №№ 916/2586/20, 910/18036/17, 917/1307/18, 902/761/18, 917/2101/17, - не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і в згаданих справах з іншого) за предметом позову, підставами позову і фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Наведене виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним, суб`єктним, об`єктним критеріями.

Отже, наведена Військовою частиною підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 зі справи № 910/2274/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Жайворонок