Ухвала

від 27.11.2024 по справі 910/2274/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/2274/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В.(головуючої), Ємця А. А. та Жайворонок Т. Є.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - Військова частина)

на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2024 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024

за позовом Військової частини

до товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ"

про стягнення 2 142 347, 38 грн,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина 21.10.2024 (через систему "Електронний суд") повторно після закриття касаційного провадження у цій справі ухвалою Верховного Суду від 03.10.2024 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 зі справи № 910/2274/24. Водночас у касаційній скарзі скаржник просив поновити строк на касаційне оскарження.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2024 касаційну скаргу Військової частини залишено без руху, у зв`язку з тим, що скарга подана після закінчення строку на касаційне оскарження, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення цього строку, визнані судом неповажними; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

Вказана ухвала від 06.11.2024 була надіслана в електронний кабінет скаржника та доставлена 06.11.2024 о 21:30, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет "Електронного суду", сформованою працівником суду з автоматизованої системи документообігу суду.

Військова частина 14.11.2024 (через систему "Електронний суд") подала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, в якій скаржник в обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження повторно наголошує на тому, що вперше з касаційною скаргою він звернувся в межах встановлених процесуальних строків, проте Суд, на думку скаржника, надмірно формально застосував приписи положення пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України та закрив ухвалою Верховного Суду від 03.10.2024 касаційне провадження за касаційною скаргою Військової частини на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у цій справі, що обмежило право скаржника на касаційний перегляд цих судових рішень та ефективного захисту його прав та інтересів.

Додатково скаржник посилається на те, що чинний ГПК України не містить прямої заборони на повторне звернення до суду касаційної інстанції на те саме судове рішення, але з інших підстав, враховуючи, що таке звернення здійснено ним в межах присічного річного строку, передбаченого частиною четвертою статті 293 ГПК України, а також зазначає про незаконність оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим скаржник вважає за можливе поновлення строку на касаційне оскарження та перегляд цієї справи по суті, але з інших підстав, а саме: відсутністю висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, особливо під час дії правового режиму воєнного стану, оскільки скаржник є органом, який призначений для забезпечення Держприкордонслужби матеріальними засобами та здійснення закупівель для її потреб.

Суд, розглянувши подане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, вважає його необґрунтованим з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом, у цьому разі ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 23.07.2024 (повний текст підписаний 24.07.2024), а тому строк на її оскарження закінчився 13.08.2024.

Касаційну ж скаргу було подано скаржником до Верховного Суду 21.10.2024 (через систему "Електронний суд"), тобто з пропуском строку (понад 2 місяці) на касаційне оскарження зазначеної постанови суду апеляційного інстанції.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

При цьому чинним процесуальним законодавством не передбачено, що після закриття касаційного провадження перебіг строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції розпочинається заново. Також, не передбачено, що у разі повторного подання касаційної скарги учасник справи має безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Суд наголошує, що постановлення Верховним Судом ухвали від 03.10.2024 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 жодним чином не впливає на перебіг строку на касаційного оскарження. Закриття касаційного провадження не зумовлює початок відліку нового строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з цим наведені у клопотанні доводи щодо повторного звернення з касаційною скаргою у межах річного строку, відхиляються судом як необґрунтовані.

Разом з тим посилання заявника на необхідність формування висновків щодо застосування норм права у даних правовідносинах та запровадження воєнного стану також не приймаються Судом до уваги, оскільки повторне звернення з касаційною скаргою після закриття касаційного провадження за результатами розгляду вперше поданої касаційної скарги залежить виключно від суб`єктивних обставин та не свідчить про об`єктивну (незалежну від волі скаржника) неможливість подання касаційної скарги та реалізації свого права щодо касаційного оскарження судових рішень з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, статей 287, 290 ГПК України щодо визначення підстав касаційного оскарження.

Отже, з урахуванням зазначеного наведені скаржником у клопотанні причини щодо повторного подання касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки вони залежали від суб`єктивної волі скаржника, а не від об`єктивно непереборних обставин.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що, зокрема, процесуальні строки є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому Суд враховує, що право на суд не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Пунктом 4 частини першої статті 293 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у цій справі.

З огляду на викладене та керуючись статтею 234, пунктом 4 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №910/2274/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Жайворонок