Ухвала

від 04.10.2024 по справі 756/1663/22

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

04.10.2024 Справа № 756/1663/22

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/1663/22

1-кп/756/541/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.10.2024 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

провівши відкрите підготовче судове засідання в залі суду в м. Києві на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №12022100050000031 від 05.01.2022, на підставі обвинувального акта за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Києва, зареєстрованого та жителя цього АДРЕСА_1 ), такого, що має середньо-спеціальну освіту, офіційно непрацевлаштованого, раніше неодноразово судимого:

- вироком Подільського районного суду міста Києва від 16.11.2007 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки на підставі ст. 75 КК України;

- вироком Печерського районного суду міста Києва від 14.11.2008 за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 16.11.2007 до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки (справа №1-860/08). 25.02.2010 звільненого умовно-достроково на невідбутий строк призначеного покарання 1 рік 5 місяців 7 днів;

- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 09.12.2010 за ч. 1 ст. 259 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 14.11.2008 до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки (справа №1-1104).

- вироком Подільського районного суду міста Києва від 19.04.2011 за ч. 1 ст. 185, ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. 09.12.2012 звільненої по відбуттю строку покарання;

- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 11.12.2014 за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки на підставі ст. 75КК України (справа №756/16798/14-к);

- вироком Подільського районного суду міста Києва від 16.11.2015 за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 11.12.2014 до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць (справа № 758/9337/15-к). 23.03.2017 звільненого умовно-достроково на невідбутий строк призначеного покарання 7 місяців 8 днів,

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні захисник, посилаючись на те, що 09.08.2024 набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-ІХ (далі - Закон України №3886-ІХ), яким фактично частково декриміналізовано кримінальні правопорушення у формі викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення, розтрати майна чи заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, просила закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, тобто у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Обвинуваченому ОСОБА_5 судом було роз`яснено право на закриття кримінального провадження за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі пункту 41 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, право заперечувати проти такого та право на продовження розгляду провадження судом, на що останній не заперечував та надав свою згоду на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 41 ч. 1 ст. 284 КПК України, просив закрити провадження в цій частині.

Прокурор не заперечував проти закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України з підстави, передбаченої пунктом 41 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Заслухавши клопотання захисника про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України з підстави, передбаченої пунктом 41 ч. 1 ст. 284 КПК України, заслухавши позицію останнього стосовно порушеного питання захисником та думку прокурора, дослідивши матеріали судової справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він 04.01.2022 приблизно о 16:04 перебував в магазині «СІЛЬПО» у місті Києві (вул. Івашкевича, 6/8а), де в нього раптово виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, що належить ТОВ «Сільпо-ФУД» (ЄРДПОУ 40720198), вчиненого повторно. Надалі, реалізуючи свій вищевказаний умисел, ОСОБА_5 , переконавшись у тому, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає і він діє таємно, шляхом вільного доступу умисно з корисливих мотивів з метою власного збагачення взяв із полиць майно, належне ТОВ «Сільпо-ФУД», а саме: «Хамон Argal Курадо» вагою 0,624 кг (артикул 489 000), вартістю 398,86 грн (без урахування ПДВ), який заховав до куртки чорного кольору, та, тримаючи викрадений товар при собі, не розрахувавшись за вказаний товар направився до виходу, однак свій злочинний умисел до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками охорони вказаного магазину.

Такі умисні дії ОСОБА_5 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України як «закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно».

31.01.2022 обвинувальний акт було затверджено прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 та наступного дня вказане процесуальне рішення надійшло до місцевого суду на розгляд по суті обвинувачення.

Водночас, з метою врегулювання правовідносин в адміністративній та кримінально-правовій сферах та забезпечення більш ефективного, справедливого застосування покарання за фактами дрібних крадіжок, а також удосконалення процесу розкриття адміністративних та кримінальних правопорушень, законодавцем прийнято Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-ІХ, який набрав законної сили 09.08.2024.

Цим законом, серед іншого, внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (дал - КУпАП), якими визначено, що дрібним викраденням чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається правопорушення вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 1 ст. 51 КУпАП), а також вказану норму доповнено новою ч. 2, якою встановлено відповідальність за дію, передбачену частиною першою цією статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 51 КУпАП).

Національним законодавством встановлено, що злочини у формі крадіжки (ст. 185 КК України), шахрайства (ст. 190 цього Кодексу) та привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України) слід відрізняти від дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати як адміністративних правопорушень, передбачених ст. 51 КУпАП, таким елементом об`єктивної сторони, як вартість викраденого майна, що встановлюється законом.

Таким чином, станом на момент вчинення інкримінованого злочину у цьому кримінальному провадженні кримінально караним таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вважалося, якщо вартість вкраденого майна становила від 248,1 грн, оскільки станом 01.01.2022 кваліфікація фактично прив`язувалася до 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян згідно Закону України від 04.06.2009 № 1449-VI, що у свою чергу по адміністративним та кримінальним правопорушенням прив`язується до прожиткового мінімуму згідно з положеннями пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ (Перехідні положення) Податкового кодексу України, відповідно до якого неоподатковуваний мінімум доходів громадян, на який є посилання в нормах адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, установлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Кодексу, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, установленого законом на 01 січня звітного податкового року.

Водночас, після вступу в законну силу Закону України №3886-ІХ, тобто після 09.08.2024, кримінально караним таємне викрадення чужого майна (крадіжка) стало вважатися, якщо вартість вкраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який, як указано вище, по адміністративним та кримінальним правопорушенням прив`язується до прожиткового мінімуму.

Згідно ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Частиною 1 ст. 2 КК України визначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Зазначений підхід закріплено у частині першій статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.

Повертаючись до вирішення питання про закриття кримінального провадження у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд звертає увагу, що національним законодавством встановлено, що злочини у формі крадіжки (ст. 185 КК України), шахрайства (ст. 190 цього Кодексу) та привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України) слід відрізняти від дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати як адміністративних правопорушень, передбачених ст. 51 КУпАП, лише таким елементом об`єктивної сторони, як вартість викраденого майна, що встановлюється законом.

Внесені законодавцем зміни Законом України №3886-ІХ до положень ст. 51 КУпАП, якою встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна вартістю на момент вчинення правопорушення не більше 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (частина 1) та вартістю не більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 2), після його вступу в законну силу фактично призвели до часткової декриміналізації діянь за Законом про кримінальну відповідальність, вчинених до вступу в законну силу Закону України №3886-ІХ, елементом об`єктивної сторони яких є вартість викраденого майна, що встановлюється законом, оскільки після вступу в законну силу Закону України №3886-ІХ відповідне діяння за кримінальним законом вартістю не більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення не є кримінально-караним.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, якою визначено загальні засади кримінального провадження, серед іншого, й верховенство права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КПК України).

У той же час, Законом України від 01.12.2022 №2810-IX «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» (далі - Закон України №2810-IX) до КПК України було внесено зміни, відповідно до яких кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння (п. 41 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Так, відповідно до абзацу 5 ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 41 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 4792 цього Кодексу.

Цим же Законом України положення КПК України доповнено главою 361, якою регулюється особливості судового провадження кримінального провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність.

Статтею 4792 КПК України встановлено, що суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина 1).

Відповідно до ч. 3 ст. 4792 КПК України в разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 41 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

З огляду на викладене, враховуючи те, що особа не може перебувати під тягарем обвинувачення за ймовірно вчинене діяння, що законом про кримінальну відповідальність не визнається кримінально-караним діянням, беручи до уваги й те, що обвинувачений під час судового провадження висловив свою згоду на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 41 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження №12022100050000031 від 05.01.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Керуючись ст. 51 КУпАП в редакції Закону України від 18.07.2024 №3886-ІХ, статтями 9, 284, 4792 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання захисника ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження задовольнити.

Кримінальне провадження №12022100050000031 від 05.01.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України закрити на підставі пункту 41 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- хамон Argal Курадо (арт. 489000) вагою 0,624 кг (постанова від 06.01.2022), які передано на відповідальне зберігання представнику потерпілого ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» - ОСОБА_7 , - після набрання ухвалою законної сили залишити потерпілому за належністю.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1